Суспільні функції туризму

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Лекція

Тема:

Суспільні функції туризму



Вступ

Під функцією (від лат. function - «виконання») розуміється роль, призначення яке відіграє туризм. Слід зауважити, що значення туризму як для окремих країн і регіонів, так і для людства в цілому надзвичайно велике й різноманітне. Адже за суттю туризм - явище багатофункціональне.

Своєрідною ілюстрацією значення туристичної сфери в житті людей є девізи (теми), які визначаються і щорічно оновлюються UNWTO до чергового Всесвітнього Дня туризму, який відзначається 27 вересня. Святкування першого Всесвітнього дня туризму, у 1980 р. відбулося під девізом: «Внесок туризму в збереження й розвиток культурної спадщини, в забезпечення миру і взаєморозуміння». Не менш виразні девізи й подальших років, як от «Туризм і рівень життя» (1981 р.), «Туризм - фактор сприяння міжнародному взаєморозумінню, миру і співробітництву» (1984 р.), «Туризм - освіта для всіх» (1988 р.), «Туризм збагачує» (2010 р.), «Туризм об'єднує культури» (2011 р.), «Туризм і стала енергетика - рухомі сили сталого розвитку (2012 р.), «Туризм і розвиток общин» (2104 р.).

Отже, туризм швидко реагує на світові проблеми і запити людства.



Рекреаційна функція

Відпочинок - це природна потреба будь-якої людини. Люди, незалежно від віку й статі, національності та місця проживання, за умов будь-якої влади відпочивали, відпочивають і будуть відпочивати. Ось чому надзвичайно важливою функцією сучасного туризму є рекреаційна (латин. recreatio - «відновлення») або оздоровча.

Цей важливий аспект туризму підкреслено в Хартії туризму (Софія, 1985 р.). А в Законі України «Про туризм» зокрема сказано, що основними цілями державного регулювання в галузі туризму є забезпечення прав громадян на відпочинок, відновлення та зміцнення здоров'я.

З точки зору туриста, саме оздоровча функція туризму є пріоритетною. Адже в сучасному світі люди, особливо міські жителі, дуже часто живуть у штучному, певною мірою ізольованому від природи середовищі - стіни з бетону й скла, асфальтові дороги, відсутність великих відкритих просторів, висотна забудівля, потужні електричні та електромагнітні поля, світлове й шумове забруднення тощо.

Усе це, за свідченням психологів, є протиприродним для людини. I як наслідок, виникає постійне нервове напруження, відбувається поступове накопичення втоми, негативних емоцій, стреси. Ось тут і виникає питання про відпочинок і оздоровлення організму людини. Як наслідок, дедалі більше людей у світі піклуються про власне здоров'я та прагнуть відновити сили після важкої праці. Бути сильним, вести здоровий спосіб життя і при цьому багато та успішно працювати - стало модним.

Особливості сучасного стилю життя має добре усвідомлювати фахівець, який працює у сфері туризму. Він повинен розуміти, що туристична подорож з її новими яскравими враженнями, зміною звичної обстановки й ритму життя може допомогти не лише відновитися фізично, але й зняти психологічну втому. Це може здійснюватися шляхом відпочинку, за допомогою лікувальних або профілактичних дій (рис. 5).

Відпочинок як один із аспектів оздоровчої функції туризму полягає у відновленні фізичних і психологічних сил людини. Для реалізації даної мети традиційно використовують подорож до моря. Відпочинок на морських узбережжях дуже популярний. Адже морське повітря насичене озоном і його вдихання цілюще впливає на людей із захворюваннями легенів, верхніх дихальних шляхів. Так само має благотворний вплив морське повітря і на оголене тіло, внаслідок чого відбувається загартовування людського організму.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рис. 1. Основні аспекти рекреаційної функції туризму

Останнім часом райони екологічно чистої природи починають більше, ніж море, приваблювати туристів. Адже чисте природне повітря насичене ароматичними маслами та іншими летючими речовинами, які виділяються травами, квітами й деревами. А ці речовини надзвичайно благотворно впливають на наш організм. Такий вплив чудово поєднується з ландшафтотерапією, тобто із впливом на людину навколишнього пейзажу та краси природи.

Учені з'ясували, що різні види дерев і чагарників, залежно від їхньої висоти, форми крон і листя, створюють різний настрій. Одні з них збуджують, інші, навпаки, заспокоюють. Зокрема, масиви гостроверхих хвойних (ялин, секвой) сприяють припливу бадьорості й оптимізму. Дерева-«колони» - кипарис, туя, пірамідальна тополя та інші - створюють настрій із відтінком урочистості; дерева з опущеною кроною, як, наприклад, плакуча верба, навіюють сум спокій. Дерева ж із широкими, розлогими гілками, скажімо, гімалайський кедр, творчо надихають, надають приплив сил та енергії.

Лікувальний аспект оздоровчої функції туризму полягає в забезпеченні належної медичної допомоги людині з метою лікування її хвороб. Для цього нерідко доводиться здійснити поїздку до місць, де є необхідні лікувальні ресурси та фахівці високої кваліфікації. Наслідком зростання потреб у таких подорожах і став так званий медичний туризм, що займається розробкою спеціальних лікувальних турів.

Лікувальний туризм відомий із давнини. Ще давні греки й римляни подорожували до цілющих джерел. Залишки стародавніх курортів збереглись на території багатьох сучасних європейських держав.

Профілактичний аспект полягає в забезпеченні можливості зміцнення здоров'я людини й одержання різноманітних позитивних вражень, які благотворно впливають на його фізичний і психологічний стан.

Профілактичний аспект оздоровчої функції туризму, що характерний для більшості сучасних видів туризму, також відомий дуже давно. У минулому лікарі пропонували своїм пацієнтам «провітрювати» легені за містом, вважаючи, що це найкраща профілактика. Відомі випадки, коли в рецептах хворим «прописано» було лісове повітря.

Нині оздоровчі тури медичного туризму також, зазвичай, передбачають відпочинок в екологічно чистих місцевостях. Причому разом із традиційним оздоровчим відпочинком існують варіанти подорожей з елементами екзотики. Прикладом можуть бути туристичні подорожі, організовані для прихильників йоги - давньої системи, що забезпечує досягнення певної гармонії тіла, духа й розуму.

Завдяки вдалій оздоровчій подорожі людина відновлює сили та працездатність. Невипадково, у спеціальній літературі оздоровчу функцію визначають ще як відтворювальну або репродуктивну. А це вже має економічне значення.



Економічна функція

Суть економічної функції туризму полягає в сприянні розвиткові економіки певного регіону або країни. Проявляється дана функція по-різному (рис. 6).

Передусім, це відбувається шляхом зростання валютних надходжень до державного та місцевого бюджетів. Адже туристи привозять і витрачають гроші в місці відвідування, внаслідок чого приймаюча сторона одержує доходи. У 2013 р. доходи лише від в'їзного туризму перевищували 1,1 трлн дол. (табл. 1.). Ще вагомішу економічну роль відіграє у світі внутрішній туризм. Адже доходи від нього, тобто витрати туристів-резидентів у межах власної країни, у 2013 р. принесли понад 3 трлн дол.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рисунок 2. Прояви економічної функції туризму

Доходи від туризму збільшуються ще й за рахунок зростання надходжень від податків. Вони сплачуються за діяльність, що прямо або опосередковано пов'язана з туристичним бізнесом. Податки стягуються, наприклад, із доходів фірм, які отримали право (ліцензію) займатися туристичним бізнесом, із готелів і ресторанів, транспортних компаній і паркінгів, розважальних комплексів та інших закладів, які надають різноманітні послуги туристам.

Таблиця 1

Доходи від міжнародного туризму (за даними UNWTO)

Світ, регіон	Доходи, млрд.. дол.	Доходи, млрд.. євро
	2012 р.	2013 р.	2012 р.	2013 р.
Світ	1,078	1,159	839	873
Європа	454	489,3	353.4	368.4
Північна Європа	67.6	74.2	52.6	55.9
Західна Європа	157.9	167.9	122.9	126.4
Центральна і Східна Європа	56.3	59,9	43.8	45.1
Південна Європа і Східне Європейське Середземномор'я	172.2	187.3	134,0	141.0
Азія і Тихий океан	329.1	358.9	256.1	270.3
Північно-Східна Азія	167.2	184.7	130.1	139.0
Південно-Східна Азія	96.0	107.4	74.7	80.9
Океанія	43.0	42.6	33.4	32.0
Південна Азія	22.9	24.3	17.8	18.3
Америка	212.9	229.2	165.7	172.6
Північна Америка	156.4	171.0	121.70	128.8
Карибський басейн	24.2	24.8	18.8	18,7
Центральна Америка	8.7	9.4	6.8	7.1
Південна Америка	23.6	23.9	18.4	18.0
Африка	34.3	34.2	26.7	25.8
Північна Африка	10.0	10.2	7.8	7,7
Субсахарська Африка	24.3	24.0	18.9	18.1
Близький Схід	47,5	47.3	36.9	35.6

Варто зауважити, що туризм надає гарні можливості для розвитку малого та середнього бізнесу, що також є стабілізуючим фактором економіки.

Внесок туризму в економіку відбувається ще й завдяки тому, що в більшості міжнародних аеропортів світу, а також в окремих туристичних центрах існують різні місцеві податки з туристів: аеропортові, дорожні, екологічні, курортні, туристичні, готельні тощо. Їхній розмір зазвичай коливається від 2-3 дол. до кількох десятків доларів США. Але слід враховувати, що періодично розмір податків змінюється. До того ж, такі податки можуть з'явитися там, де вони в принципі раніше були відсутні. Отримані кошти спрямовуються на поліпшення інфраструктури аеропортів і процедури здійснення туристичних формальностей.

Економічна функція туризму проявляється і через надходження інвестицій. Так, у 2013 р. капітальні інвестиції в туризм перевищували 754 млрд. дол. США.

Зазвичай, чим краще розвинений туризм, тим більші інвестиції, які сприяють подальшій розбудові цієї сфери. Однак звертає на себе увагу, що країни-лідери продовжують чимало коштів вкладати у подальший розвиток туризму. Так, у 2013 р. США інвестували у міжнародний туризм 146 млрд. доларів, Німеччина - 26, Франція - близько 19 млрд. дол. Разом із тим, Україна змогла дозволити собі вкласти у розвиток туризму лише 700 млн. дол., посівши за цим показником серед інших країн світу 75 місце.

Одним із важливих аспектів економічної функції туризму є розвиток інфраструктури (аеропорти, автомобільні дороги загального користування, залізничний транспорт) і створення або подальший розвиток місцевої промисловості з вироблення продукції, яка користується попитом у туристів. Не варто також забувати, що туризм - це потужний стимул розвитку десятків супутніх галузей господарства, як-от транспорту, торгівлі, сільського господарства, зв'язку, комунального господарства, а також установ культури, охорони здоров?я, спорту і фізкультури тощо.

Економічну роль туризму добре усвідомлюють і відомі політики. Так, після катастрофічного руйнівного землетрусу у 2010 р. на Гаїті, колишній президент США Білл Клінтон, який опікувався допомогою Гаїті як представник ООН, закликав відновити, передусім, об'єкти туристичної інфраструктури цієї країни. Адже, на думку, Б. Клінтона, саме туризм був здатний врятувати Гаїті.

Соціальна функція

Соціальна функція туризму полягає в сприянні розвитку соціальної сфери, від якості надання послуг якої залежить рівень і якість життя населення будь-якої країни. У Глобальному етичному кодексі туризму (Чилі, 1999 р.), зокрема, відзначається, що туризм - це діяльність, яка вигідна для приймаючих країн і співтовариств, а туристична політика має здійснюватися так, щоб сприяти підвищенню життєвого рівня населення районів відвідування.

Суть соціальної функції, як і будь-якої іншої, проявляється по-різному (рис. 3). Передусім варто зазначити, що туризм певною мірою дає змогу забезпечити соціальну справедливість для кожного громадянина. Це, зокрема, відбувається через реалізацію права на працю. Адже туризм надає широкі можливості щодо працевлаштування населення, оскільки створює робочі місця. Тим самим підвищується зайнятість населення.

За даними Всесвітньої Ради з подорожей і туризму у 2013 р. в туризмі було зайнято 266 млн. осіб. Це означає, що кожне 11-е робоче місце у світі забезпечував саме туризм.

В Україні у 2013 р. туристична галузь забезпечила більше, ніж 1,5 млн. робочих місць. Це близько 8% від загальної кількості робочих місць.

Слід зазначити, що робочі місця, які пропонує туристична сфера, допомагають працевлаштуватися представникам найрізноманітніших професій і рівнів кваліфікації - від державних службовців і менеджерів вищої ланки до рядових працівників турагентств і допоміжного персоналу готелів.

У Глобальному етичному кодексі туризму, зокрема, зазначається, що загальне право на заняття туризмом є наслідком права на відпочинок. Отже, соціальну справедливість туризм забезпечує і шляхом реалізації права на відпочинок.



Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рис. 3. Прояви соціальної функції туризму

Важливо зазначити, що туризм надає можливості відпочинку (як i працевлаштування) представникам усіх верств населення, незалежно від їхнього соціального статусу та фінансових можливостей. Це задекларовано в багатьох міжнародних документах. Так, у Хартії туризму державам рекомендується приділяти особливу увагу молодіжному туризму, туризму людей похилого віку, а також туризму людей із фізичними вадами. З огляду на це, варто зауважити, що туризм сприяє зайнятості найменш соціально захищених верств населення - молоді, жінок, пенсіонерів. Відчути себе повноцінними громадянами суспільства завдяки туризму можуть і люди з обмеженими фізичними та розумовими можливостями.

Соціальна функція туризму проявляється через сприяння розв'язанню також інших соціальних проблем. Серед таких, наприклад, підвищення рівня захисту особистої безпеки, що відбувається, зазвичай, за допомогою практики обов'язкового страхування на період туристичної подорожі, а також функціонування подекуди таких спеціальних підрозділів силових структур, як-от туристична поліція.

Для того, щоб забезпечити належний відпочинок туристів, потрібно мати достатню кількість рекреаційних закладів - санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо. Так само мають бути сучасні заклади культури, де б подорожуючі могли провести дозвілля. Виникнення та розвиток таких закладів значною мірою стимулюється зростаючими потоками туристів. Отже, соціальне значення туризму полягає також у сприянні розвитку охорони здоров'я і культури.

Не менш важливим проявом соціальної функції туризму є інтенсифікація науки та наукового обслуговування. Адже зростаючі потоки туристів і відпочиваючих зумовили нагальну потребу в удосконаленні, зокрема, процесів перевезення (транспортування) пасажирів. Науково-технічні розробки в цьому напрямі, зрештою, спричинили появу комп?ютерних систем бронювання, які поступово перетворилися на глобальні дистриб'юторські (розподільні) системи туристичних послуг. Однією з останніх науково-технічних інновацій є впровадження в практику туризму паспортів із біометричними даними.

Наступний надзвичайно важливий прояв соціальної функції туризму - збереження й збагачення культурної спадщини. Даний аспект підкреслено в Глобальному етичному кодексі туризму, де, зокрема, зазначається, що туризм є унікальним фактором пізнання народів та їхніх культур. Таке ствердження ґрунтується на тому, що туристична сфера діяльності використовує культурну спадщину людства й робить внесок у її збагачення. Тому туристична діяльність має плануватися так, щоб забезпечити збереження та процвітання традиційних ремесел, культури і фольклору, а не спричинювати їхню стандартизацію й збіднення.

Соціальне значення туризму виявляється й через підвищення інтелектуального рівня туриста, що нерідко під різними назвами виділяють в окрему функцію - освітню, пізнавальну, просвітницьку, розвивальну, гуманітарну тощо. Проте в усіх випадках йдеться про надання можливостей для розвитку власної ерудиції, для поповнення й закріплення знань про навколишній світ. Це відбувається, зазвичай, у процесі кожної подорожі, але особливий ефект мають спеціально розроблені екскурсії, а також пізнавальні та навчальні програми, що пропонуються туристам.

Слід зазначити, що туризм сприяє підвищенню інтелектуального рівня не лише в учасників туристичних подорожей, але й у жителів країни, яка приймає туристів. Адже інтерес туристів до історії та культури певної країни нерідко зобов'язує її громадян зосередити увагу на власних історичних традиціях, досягненнях національної культури.

Насамкінець зауважимо, що наслідками соціального впливу туризму є також закономірний розвиток побутового обслуговування населення - роздрібної торгівлі, житлово-комунального господарства тощо.

Зрештою, завдяки розвиткові туризму з'являється можливість спрямовувати частину бюджетних надходжень від туризму на фінансування програм соціального розвитку.

Таким чином, у сукупності з іншими функціями (зокрема, рекреаційною) соціальна функція туризму спричинює позитивні процеси і явища в суспільстві, як-от зменшення смертності, зниження безробіття, збільшення середньої тривалості життя тощо.

Політична функція

Одним з основних аспектів політичної функції туризму є сприяння налагодженню добросусідських зв'язків між різними регіонами, народами, країнами (рис. 4). Даний прояв туризму відображено в Кодексі туриста, де серед інших правил поведінки туриста задекларовано й сприяння своєю поведінкою взаєморозумінню та дружнім стосункам між народами.



Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рис. 4. Прояви політичної функції туризму

З огляду на це, варто пригадати існування такої міжнародної організації як Європейські «попутники» (European сompanions). Її завданням є встановлення та укріплення зв'язків між різними товариствами, члени яких підтримують дружні контакти після спільних туристичних подорожей. Дана організація об'єднує «попутників» семи європейських країн: Бельгії, Данії, Франції, Німеччини, Нідерландів, Швеції та Швейцарії.

Причина прагнення дружніх взаємовідносин між усіма учасниками туристичного процесу полягає в тому, що однією з найважливіших умов успішного розвитку туризму є відсутність будь-яких конфліктів. Така взаємозалежність, зрештою, зумовлює те, що внутрішній туризм певною мірою сприяє політичній стабільності. Водночас, міжнародний туризм робить свій внесок у зміцнення миру. Адже організатори будь-якої форми сучасного туризму вкрай зацікавлені в мирному співіснуванні між народами.

Ілюстрацією щодо впливу туризму на політичні рішення можуть бути події 2010 р. у Непалі. Ця, розташована в передгір?ях Гімалаїв, країна, яка щорічно приймає сотні тисяч іноземних туристів, налаштувалася провести 2011 р. під урочистим гаслом «Рік непальського туризму». Проте у 2009-2010 рр. у Непалі тривали постійні політичні акції протесту, що супроводжувались перекриттям доріг. Це паралізувало не лише транспорт, а й загалом досить успішний до того туристичний бізнес. Зважаючи на це, задля політичної стабільності та створення належних умов для функціонування туристичної індустрії, провідні політичні партії цієї країни підписали спільний документ, за яким зобов'язалися не проводити страйки упродовж усього 2011 р. Лише після цього акту, уряд країни офіційно оголосив про початок туристичної компанії.

Яскравою ілюстрацією політичної функції туризму є також подія, що відбулася взимку 2004 р. Тоді ізраїльсько-палестинська команда альпіністів, підкорила в Антарктиді безіменну вершину (999 м) і встановила «Прапор дружби між народами».

Важливим проявом політичної функції туризму є зміцнення міжнародного іміджу держави. Країни, які стабільно користуються високим попитом в іноземних туристів, вочевидь мають чітко виражений позитивний імідж у світі. І це відбувається, передусім, не завдяки видатним місцям і пам'яткам культури, а завдяки емоціонально-психологічному впливу, який відчувають гості в країні перебування. Образ країни політичної стабільності, високого рівня обслуговування, надійної системи безпеки, гостинних місцевих жителів тощо - може бути сформований у багатьох десятків мільйонів людей унаслідок вдало організованих туристичних подорожей.

Таким чином, туризму вдається те, що інколи не під силу навіть найдосвідченішим дипломатам. Вплив туризму на політику держав світу став настільки очевидним, що його інколи називають формою «народної дипломатії». Не випадково 1967 р. із ініціативи ООН був оголошений Міжнародним роком туризму під гаслом «Туризм - шлях до миру».

економічний соціальний рекреаційний екологічний туризм

Виховна функція

Практика туризму свідчить, що чимало туристичних подорожей є по суті виховними. Але їхня перевага перед традиційними педагогічними заходами полягає в тому, що виховний процес через туризм є не примусовим і відбувається непомітно для учасника подорожі.

Саме так трапляється під час поїздки власною країною, що супроводжується відвідуванням визначних пам'яток природи або культури. За таких умов з'являється почуття гордості за Батьківщину, яка має видатну природну й культурну спадщину (рис. 5). Так само може формуватися відчуття поваги до власної країни, де іноземні туристи виявляють неприхований інтерес до національних пам'ятників культури, захоплюються вітчизняними краєвидами і, водночас, дивуються гостинності місцевих жителів.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рис. 5. Прояви виховної функції туризму

Участь у подорожі з виїздом за кордон і ознайомлення з іншими країнами нерідко сприяє вихованню справжнього патріотизму, любові до Батьківщини. Адже тривале перебування на чужині та порівняння способу життя «там» і «тут» часто змушує переглянути попередні уявлення про цілковитий рай за кордоном. Такий перегляд загострює відчуття потреби у власному, національному, звичному з дитинства побуті й оточенні.

Екологічні та пізнавальні подорожі природознавчого характеру виховують любов до природи, шанобливе ставлення до природного середовища.

Важливі аспекти виховної функції туризму викладено в Глобальному етичному кодексі туризму. Цей міжнародний документ підкреслює внесок туризму у взаєморозуміння та пошану між народами й суспільствами. З огляду на це, варто звернути увагу на такий прояв виховної функції туризму, як розвиток, у людині терпимості до представників інших культур. Такі риси виховання особливо важливі тоді, коли не сприймається спосіб життя народів країни перебування, їхні традиції і звичаї, вірування місцевого населення тощо.

В арабських країнах недотримання іноземними туристами традиційного релігійного посту (утримання від прийому їжі впродовж певного періоду) сприймається як серйозне порушення релігійних почуттів і карається штрафом або ув'язненням. Туриста можуть навіть вислати з країни. Через те всі туристи, які приїжджають у відповідний період до таких країн мають обов'язково зважати на почуття віруючих.

Водночас, свідоме бажання туриста ознайомитися з національно-культурними особливостями країни перебування і відсутність упередженого ставлення до «чужого», зазвичай, розвиває повагу до інших народів. А ознайомлення з видатними мистецькими творіннями людства, світовою культурною спадщиною сприяє формуванню естетичного смаку.

Зважаючи на практичний досвід туристичної діяльності, міжнародна спільнота вважає, що подорожуючі мають визнавати гідність будь-якого народу світу і ставитися до нього належним чином. Звідси, турист - це гість, який зобов'язаний брати до уваги соціально-культурні традиції і звичаї народів країни перебування.

Зважаючи на сказане, свого часу було розроблено міжнародний документ, який одержав назву Кодекс туриста (Софія, 1985 р.). У ньому йдеться про своєрідні правила поведінки туриста. Серед таких правил, зокрема, визнається необхідною повага туристів до звичаїв, вірувань місцевого населення, до природного та культурного надбання народів країни перебування. Звертає на себе увагу положення Кодексу про те, що туристи мають утримуватися від підкреслення економічних, соціальних і культурних відмінностей, що існують між ними та місцевим населенням.

Турист, відповідно до свого статусу, має поважати устрій країни перебування і підпорядковується її законам. Тому одним із аспектів виховної функції туризму є виховання законослухняності, що є важливим не лише за кордоном, але й у межах власної країни.

Почуття колективізму - ще один з аспектів виховної функції туризму, що особливо виразно проявляється під час подорожей спортивного характеру. Адже саме тоді, коли людина зазнає фізичних і психологічних навантажень, часто й потрібна підтримка, допомога. Втім «відчуття ліктя» може знадобитися під час будь-якої туристичної подорожі.

Отже, виховна функція туризму безперечно сприяє вихованню найкращих моральних якостей людини, завдяки чому більш виразно проявляється ще одна дуже важлива для всього людства функція - екологічна.

Екологічна функція

Перш, ніж розглянути суть даної функції варто зауважити, що її назва є похідною від слова «екологія», що в даному контексті розглядається як галузь знань про відносини людини та її середовища. Саме проблеми, які виникають унаслідок таких відносин і посилили потреби у відпочинку, у туристичних подорожах.

Екологічна функція безпосередньо пов'язана з особливостями туризму як сфери діяльності. Адже туризм експлуатує довкілля, використовуючи природну красу як сировину. Отже, він зацікавлений у її якості. А відтак, туризм змушений експлуатувати природні ресурси в розумних межах і піклуватися про збереження довкілля (рис. 10.).

Водночас, варто пам'ятати, що екологічна проблема часто є, власне, наслідком впливу на природу людини під час туристичних подорожей. За таких умов екологічна проблема стає своєрідною «відповіддю» на порушення людиною природних зв'язків.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рис. 10. Прояви екологічної функції туризму

У Глобальному етичному кодексі туризму зазначається, що всі учасники туристичного процесу зобов?язані охороняти природне середовище. Передусім, про це змушені піклуватися організатори туризму, яким просто не вигідно, щоб довкілля в межах туристичної зони було забрудненим або втратило первинну привабливість через штучне винищення. Адже саме стан довкілля, екологічна безпека в певному конкретному місці нерідко є важливими критеріями щодо прийняття рішення про здійснення до нього подорожі.

Попри те, що туристи зацікавлені в належному екологічному стані довкілля, яке вони обрали для відвідування, практична їхня діяльність нерідко завдає помітної шкоди природному середовищу. Для того, щоб звести до мінімуму такий негативний вплив подорожуючих і, тим самим, не втратити потенційних туристів на майбутнє, організатори туризму докладають певних зусиль.

Йдеться не лише про заклики зберігати дивовижні навколишні краєвиди для нащадків. Реалії сьогодення спонукали туроператорів розробити спеціальні тури, які містять елементи екологічної освіти туристів. Це може, наприклад, здійснюватися за допомогою спеціально розроблених екологічних стежок - специфічних маршрутів через різноманітні природні об'єкти, які мають певну природоохоронну, естетичну та культурну цінність. Проходження таких стежок супроводжуються усною або письмовою інформацією (у вигляді стендів, пояснень) про ці об'єкти.

Така специфіка подорожей притаманна, передусім, екологічному туризму (див. п. 5.1.), але прагнення до підвищення громадської екологічної свідомості є характерним для більшості туристичних подорожей. Особливу роль відіграють пізнавальні подорожі природознавчого характеру, що сприяють формуванню екологічного світогляду.

Тривала екологічно спрямована діяльність фахівців туристичної сфери зрештою сприяє практичному впровадженню екологічних стандартів життя, які за інших умов часто непросто реалізувати. Так само туризм сприяє здійсненню природоохоронних програм, зокрема формуванню екологічної мережі - розширенню мережі національних природних парків, природних заповідників та інших природоохоронних територій, відвідування яких туристами є, зазвичай, складовою багатьох організованих подорожей.

Негативні прояви туризму у суспільстві

Не можна не сказати про те, що туризм може відігравати й негативну роль у суспільстві (рис. 6). Адже велика кількість туристів стимулює появу небажаних соціальних груп - наркоманів, злодіїв, жебраків, повій і таке ін. Крім того, не поодинокі випадки використання туризму як каналу для прихованої еміграції, «експорту» злочинців, політично небезпечних осіб, проведення й організації підривної діяльності тощо.

Одним із негативних наслідків розвитку туризму є поява аморальних різновидів туризму, як-от трансплантаційний туризм. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, так званий трансплантаційний туризм процвітає за умов нестачі донорських органів та існує у формі, дискримінаційній щодо мешканців бідних країн. Адже саме незаможні люди нерідко просто змушені за пропозицією (їх чимало в Інтернеті) продавати власні органи задля виживання близьких і рідних іноземним туристам, які для цього спеціально здійснюють подорож до бідних країн. Чимало лікарень у країнах, що розвиваються, спеціалізуються на операціях із вилучення людських органів для подальшого перепродажу. Між тим донорам часто навіть повністю не виплачуються обіцяні гроші. Всесвітня організація охорони здоров'я розпочала боротьбу проти трансплантаційного туризму.

Масове переміщення людей із віддалених районів у населені пункти, які відвідуються туристами, може спричинити погіршення житлових умов, перевантаження систем забезпечення й обслуговування в таких місцях. А перехід працівників, зайнятих раніше в традиційних галузях виробництва, наприклад, у сільському господарстві, в інші галузі, пов?язані з туризмом, може негативно позначитися на виробництві сільськогосподарської продукції. Серед негативних наслідків, які пов'язані з туризмом варто також згадати помітне зростання цін, неприйнятних для місцевого населення, зокрема й зростання вартості земельних ділянок під забудову.

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Рис. 6. Негативні прояви туризму в суспільстві

Спілкування із зарубіжними гостями інколи має руйнівний вплив на місцеву культуру й систему цінностей. Це не лише ушкодження й навіть руйнування історичних, археологічних і релігійних об'єктів, а й надмірна комерціалізація культури та заміна її субкультурою. Йдеться про непоодинокі випадки, коли відбувається так звана стилізація під давнину - «індіанці» у виконанні акторів, «театральні» резервації, нещодавно споруджені «давні храми». Крім того, надмірне й стале прагнення країн, що приймають туристів, створити іноземним гостям умови за принципом «наче вдома» можуть, зрештою, спричинити певну стандартизацію культур.

Бурхливий розвиток туризму й зростання масштабів рекреаційної діяльності цілком закономірно вимагають використання рекреаційно-туристичних ресурсів у дедалі більших масштабах. Однак такі ресурси, як і багато інших, зазвичай, вимірюються певними запасами. Інакше кажучи, вони обмежені, як кількісно, так і територіально. Тому надмірне використання рекреаційно-туристичних ресурсів спричинює їхнє поступове виснаження (вичерпання).

Рекреаційним ресурсам можуть завдавати серйозної шкоди й через забруднення, внаслідок чого відбувається деградація та, зрештою, знищення (зникнення) рекреаційних ресурсів. І річ не тільки в прямих діях туристів: бруд і сміття, залишені відпочиваючими в місці перебування, лісові пожежі. Йдеться і про вплив власне туристичної індустрії, яка часто спричинює забруднення вод у річках, озерах і морях, повітря через інтенсивне застосування туристичного транспорту, шум від діяльності різних розважальних закладів, знищення місцевої флори та фауни тощо.

Отже, рекреаційна діяльність, що ґрунтується на рекреаційних ресурсах і тому вельми в них зацікавлена, водночас руйнує ці ресурси. Наслідком цього парадоксу є те, що екологічні проблеми, від яких людина завжди намагалася врятуватися завдяки рекреаційним ресурсам, поступово повністю охопили й власне рекреаційні ресурси.

Найдивовижніше те, що навіть так званий екологічний туризм (див. 5.1.) уже негативно впливає на довкілля. Причиною є дедалі зростаюча чисельність туристів, які із задоволенням відвідують незаймані території. Негативні результати такого «паломництва» в природу не оминули навіть полярні області, де кількість подорожуючих щороку збільшується. Так, наприклад, якщо у 1992 р. Антарктиду відвідувало менше ніж 7 тис туристів, то тепер круїзні лайнери щорічно привозять до льодового материка понад 30 тис. відвідувачів.

З огляду на сказане, сучасна туристична й особливо рекреаційна діяльність вимагають екологічно спрямованого регулювання. Виник навіть розділ прикладної екології, який досліджує відносини людини з довкіллям у процесі рекреаційної діяльності - рекреаційна екологія.

Слід зазначити, що дослідження несприятливих соціальних наслідків туристичної діяльності, так само як і вивчення позитивного впливу туристичної галузі, має бути предметом пильної уваги тих, на кого покладено місію займатися питаннями планування і розвитку туризму в конкретних країнах.

Контрольні завдання і запитання

1. Поясніть, чому туризм визнається багатофункціональним явищем.

2. Назвіть основні суспільні функції туризму.

3. Розкрийте на прикладах різні аспекти оздоровчої функції туризму.

4. Визначте конкретні прояви економічної функції туризму.

5. Поясніть зв'язок між рекреаційною та економічною функціями туризму.

6. Поясніть, які позитивні процеси та явища в суспільстві спричинює соціальна функція туризму.

7. Визначте основні прояви політичної функції туризму.

8. Поясніть вислів: «Туризм - форма ”народної дипломатії”».

9. Чи може туризм виховувати? Обґрунтуйте відповідь.

10. У чому полягає екологічна функція туризму?

11. Які найважливіші потреби людини задовольняє екологічна функція туризму?

12. Наведіть приклади негативних проявів туризму в суспільстві.



Тести для самоконтролю

Тести з однією правильною відповіддю

1. Визначте, яка саме функція туризму сприяє законослухняності громадян і повазі до інших народів:

а) виховна;

б) рекреаційна;

в) економічна;

г) політична.

2. Визначте, яка саме функція туризму найбільше сприяє гарному настрою та працездатності:

а) виховна;

б) рекреаційна;

в) економічна;

г) політична.

3. Визначте, яка саме функція туризму сприяє успішному розвитку середнього бізнесу:

а) виховна;

б) рекреаційна;

в) економічна;

г) політична.

Тести з двома правильними відповідями

1. Визначте прояви соціальної функції туризму:

а) зміцнення міжнародного іміджу держави;

б) розвиток інфраструктури;

в) реалізація права на працю;

г) підвищення інтелектуального рівня.

2. Визначте прояви виховної функції туризму:

а) терпимість до представників інших культур;

б) збереження довкілля та його відновлення;

в) збереження й збагачення культурної спадщини;

г) відчуття поваги до власної країни.

3. Визначте прояви екологічної функції туризму:

а) надмірне використання рекреаційно-туристичних ресурсів;

б) формування екологічної мережі;

в) формування естетичного смаку;

г) формування шанобливого ставлення до довкілля.

Тести на встановлення логічної пари

1. Встановіть відповідність між суспільними функціями туризму та потребами людей, що задовольняються:

А. Рекреаційна функція.

Б. Екологічна функція.

В Економічна функція.

Г. Політична функція.

1. Потреба в чистому довкіллі.

2. Потреба в гарному фізичному самопочутті.

3. Потреба в мирі.

4. Потреба в робочих місцях.

5. Потреба в розвитку інфраструктури.

А - Б - В - Г -

2. Встановіть відповідність між суспільними функціями туризму та потребами людей, що задовольняються:

А. Виховна функція.

Б. Соціальна функція.

В. Економічна функція.

Г. Політична функція.

1. Потреба в політичній стабільності.

2. Потреба в розвитку місцевої промисловості.

3. Потреба в відпочинку.

4. Потреба в дружній підтримці.

5. Потреба в закладах здоров'я і культури.

А - Б - В - Г -

3. Встановіть відповідність між суспільними функціями туризму та потребами людей, що задовольняються:

А. Економічна функція.

Б. Політична функція.

В. Соціальна функція.

Г. Екологічна функція.

1. Потреба у розвитку житлово-комунального господарства.

2. Потреба в інвестиціях.

3. Потреба у впровадженні екологічних стандартів життя.

4. Потреба у зміцненні міжнародного іміджу держави.

5. Потреба у повазі з боку інших людей.

А - Б - В - Г -

Размещено на allbest.ru

...