Стратегічний аналіз в системі управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стратегічний аналіз в системі управління підприємством

аналіз стратегічний підприємство

Момчева А.М., аспірант

Волинський національний університет ім.. Лесі Українки

Сучасні економічні умови, які характеризуються динамічністю та складністю кон'юнктури ринку, посиленням конкурентної боротьби, швидкими та непередбачуваними змінами законодавства, зумовили розвиток стратегічного підходу до процесу управління. Стратегічний аналіз посідає важливе місце в процесі підготовки і прийняття управлінських рішень, є невід'ємною частиною стратегічного управління на підприємствах усіх форм власності.

В дослідженнях західних науковців стратегічному аналізу підприємства приділяється значна увага. Він розглядається як один з трьох фундаментальних етапів планування, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними.

Однак, не існує єдиного підходу щодо трактування сутності стратегічного аналізу, його завдань, об'єктів та етапів, також однозначно не визначено його предмет та інструментарій.

А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд вважають, що стратегічний аналіз є основою здійснення правильного стратегічного вибору, на засадах обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору [4, 290].

Т.В. Головко визначає стратегічний аналіз як спосіб дослідження і перетворення бази даних, одержаних внаслідок аналізу середовища, впливу цієї інформації на стратегію підприємства [2, 35].

З.І. Галушка та І.Ф. Комарницький вважають, що стратегічний аналіз проводиться з метою визначення стратегії розвитку підприємства та ґрунтується на дослідженні внутрішнього та зовнішнього середовища [1, 98]. Однак в запропонованій авторами моделі стратегічного управління блок стратегічного аналізу та блоки діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища виділяються окремо.

З.Є. Шершньова зазначає, що метою стратегічного аналізу є змістовний і більш-менш формальний опис об'єкта дослідження, виявлення особливостей, тенденцій, можливих і неможливих напрямків його розвитку [4, 31]. Отримані дані про об'єкт управління є базою для визначення загальної концепції та способів управління ним.

Запропоновані підходи до трактування суті стратегічного аналізу потребують уточнення та доповнення, адже жодне з них не є повним і до кінця не розкриває зміст цього поняття.

На нашу думку, дані визначення можна доповнити такими тезами:

1) оцінка відповідності наявних ресурсів підприємства стратегічним цілям;

2) визначення не лише наявного, але й перспективного потенціалу підприємства, можливостей його максимального використання для досягнення стратегічних цілей;

3) узгодження діючої стратегії з цілями та умовами зовнішнього середовища.

Стратегічний аналіз - це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, що впливають на економічне середовище підприємства, а також шляхів досягнення стратегічних цілей підприємства. За допомогою стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку підприємства, здійснюється науково-обгрунтована всебічна і своєчасна підтримка, прийняття стратегічних управлінських рішень.

Стратегічний аналіз підприємства -- це процес визначення ключових показників та характеристик зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть вплинути на здатність підприємства досягати своїх цілей як у коротко-, так і довготерміновій перспективі. Вони можуть бути кількісними або якісними. Кількісні показники численні, виражені в цифрах, зручні для порівняння сильних і слабких сторін різних варіантів стратегічного розвитку, з їх допомогою здійснюють контроль.

Розглянуті підходи до стратегічного аналізу більш точно та повно розкривають його суть, а також дають можливість з різних боків розглядати місце та роль стратегічного аналізу в управлінні підприємством.

Стратегічний аналіз включає аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства. В межах аналізу зовнішнього середовища виділяють середовище прямого та непрямого впливу.

Загальний стан зовнішнього середовища непрямого впливу може бути визначеним за допомогою таких груп чинників: стан економіки та ринків (економічні фактори), діяльність уряду (політико-інституційні фактори), структурні тенденції, науково-технічні тенденції, природно-екологічна складова, тенденції ресурсного забезпечення, демографічні тенденції, соціально-культурна складова, несподіванки стратегічного характеру і можливі горизонти стратегічного планування, міжнародне середовище [4, 36]. При цьому враховується взаємозв'язок та швидкість зміни факторів, невизначеність інформації про середовище. Оцінка та контроль факторів впливу дасть можливість підприємству передбачити та пристосуватись до виникаючих загроз, ефективно використовувати потенційні можливості.

Вивчення середовища прямого впливу спрямовано на аналіз стану тих складових зовнішнього середовища, з якими організація знаходиться в безпосередній взаємодії. При цьому важливо підкреслити, що підприємство може впливати на характер і зміст цієї взаємодії, тим самим воно може активно брати участь у формуванні додаткових можливостей.

Для аналізу зовнішнього середовища прямого впливу найчастіше застосовують модель конкуренції М. Портера, головними елементами якої є споживачі, постачальники, товари-замінники, конкуренти та фірми, які потенційно можуть зайнятись даним видом діяльності.

А. Томпсон і Дж. Стрікленд пропонують проводити аналіз зовнішнього середовища прямого впливу в декілька етапів [3, 324]. Спочатку визначають основні показники, що характеризують певний вид економічної діяльності. Далі характеризують конкурентні сили, їх вплив на ринкову ситуацію та фактори, що викликають зміни в структурі конкурентних сил. Наступний етап полягає у ранжуванні підприємств з найслабшими та найсильнішими конкурентними позиціями.

Обов'язково здійснюється прогнозування найбільш ймовірних кроків стратегічних конкурентів та встановлення ключових факторів успіху в конкурентній боротьбі. На заключному етапі приймають рішення щодо привабливості даного виду економічної діяльності та забезпечення високого рівня прибутковості підприємства. Зовнішнє середовище прямого впливу є специфічним для кожної окремої організації і є унікальним поєднанням чинників, що здійснюють вплив на підприємство.

У процесі аналізу внутрішнього середовища перевіряється вся система господарювання підприємства та окремих його підсистем щодо реалізації можливостей, які зовнішнє середовище надає підприємству, а також вживаються заходи щодо запобігання й послаблення загрози його існуванню, тобто виявляються сильні та слабкі сторони з оцінкою ймовірності реалізації перших і подолання останніх [4, 46].

Внутрішнє середовище об'єднує всі види діяльності підприємства: маркетингову, виробничу, інноваційну, кадрову, інвестиційну, фінансову та ін. Кожну з цих сфер можна охарактеризувати за допомогою основних чинників, які можуть бути джерелом і переваг, і недоліків організації.

З. Шершньова використовує системний підхід до аналізу внутрішнього середовища і розглядає його як виробничий потенціал підприємства. Виробничий потенціал підприємства є системою взаємопов'язаних елементів, які виконують різні функції у процесі забезпечення випуску продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства [4, 46].

За допомогою стратегічного аналізу визначається стратегічне положення організації через оцінку змін, які виникали в економічному оточенні організації, і виявлення їх дії на організацію та її діяльність, а також визначення переваг і ресурсів організації залежно від цих змін.

Комплексне оцінювання діяльності підприємства визначає склад і якість ресурсів, що є у розпорядженні організації за функціональними напрямками її діяльності (наприклад, виробництво, збут, інвестиції, інновації, персонал, фінанси та ін.).

В результаті комплексної оцінки діяльності підприємства визначається оцінка стратегічного потенціалу в рамках поставленої мети: наскільки за кількістю та якістю ресурсів, стану функцій і проектів підприємство відповідає цільовим вимогам.

Ми проводимо, таким чином, аналіз фактичного і нормативного потенціалів (або порівнюємо підприємство з головним конкурентом, якщо оцінюємо конкурентні переваги). Аналіз завершується визначенням сильних і слабких сторін підприємства. Сильні сторони -- це можливі ключові чинники успіху.

Отже, роль стратегічного аналізу в системі управління підприємством визначається його перевагами, які дають змогу: створити інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень на основі оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища; зменшити негативний вплив змін зовнішнього та внутрішнього середовища на результати діяльності підприємства; швидко реагувати на зміни та вносити відповідні корективи до стратегії, яка реалізується на даному етапі діяльності господарюючого суб'єкта.

Список використаних джерел

1. Галушка З.І., Комарницький І. Ф. Стратегічний менеджмент: Навч.-метод. посібник / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. - Чернівці, 2006. - 247 с.

2. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. М.В. Кужельного. - К.: КНЕУ, 2002. - 198 с.

3. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Мистецтво розробки та реалізації стратегії: підручник для ВНЗ/Пер. з англ.під ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколової - М: Банки та біржі, ЮНИТИ, 1998. - 576 с

4. Шершньова З. Є., Оборська С. В. Стратегічне управління: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 1999. -- 384 с.

Размещено на Allbest.ru