Професійні компетенції педагога-менеджера в управлінні освітнім процесом

Постановка проблеми. Ознакою розвитку національної системи освіти є розбудова на компетентнісно орієнтованій основі, що зумовлено кількома причинами. По-перше, найважливішою проблемою сучасної освіти, що вимагає негайного розв'язання на фундаментальному рівні, є не тільки проблема професійної підготовки майбутнього педагога-менеджера, тобто не надання людині певної суми знань, а її розвиток, становлення особистості, формування мотивації та навичок до мистецтва управління і організації навчання. Про суспільну зацікавленість у таких педагогах-менеджерах освіти свідчать публікації зарубіжних і вітчизняних учених з питань їх підготовки, в них йдеться про педагогів-менеджерів освіти європейського рівня з міжкультурною компетентністю. По-друге, нові сучасні тенденції в педагогіці вимагають від науковців не тільки ґрунтовного оновлення психолого-педагогічної підготовки педагогів-менеджерів освіти нової генерації, здатних не тільки здійснювати діяльність на основі використання новітніх технологій, але й брати на себе відповідальність за її реалізацію.

Аналіз наукових досліджень. Загальними питаннями управління освітою та підготовки менеджерів освіти займалися В. Андрущенко, В. Афанасьєв, В. Бакіров, Ю. Волков, Є. Головаха, С. Гончаренко, Т. Жижко, В. Журавський, Т. Кокарєва, Ю. Красовський, О. Крушанов, М. Михальченко, І. Надольний, Н. Паніна, І. Рісін, Л. Сохань, Ю. Тихоміров, А. Уйомов, А. Урсул та ін. Крізь призму потреб, інтересів і влади управління розглядали І. Василенко, А. Здравомислов, М. Михальченко, В. Сіренко, С. Фролов та ін. Загальні проблеми управлінської діяльності відбиті у працях Н. Данакіна, В. Дудченка, В. Лугового, Г. Нікредіна, В. Патрушева, І. Попової, О. Савченко, С. Сисоєвої, В. Тарасова, В. Щербини та ін.

Мета статті: розкрити особливості застосування концепції менеджменту в освіті для посилення управлінської підготовки педагога, як педагога-менеджера в управлінні освітнім процесом.

Основний зміст статті. Проведення реформ у системі освіти та делегування більшої автономії навчальним закладам, процесу децентралізації, що на місцях надає більше повноважень, в той же час покладає велику відповідальність: необхідно особливу увагу приділити підготовці педагогів-менеджерів, які володітимуть управлінськими компетенціями в педагогічній діяльності, пов'язаній з застосуванням функцій менеджменту.

Система освіти задовольняє не тільки ринковий попит, а й потреби суспільства у збереженні та розвитку культури, у передачі новим поколінням культурних норм, суспільних цінностей, традицій тощо. Цінності, що сформовані освітою, істотно впливають і на соціально-економічні процеси. «Систему освіти потрібно будувати таким чином, щоб наші діти хотіли жити і навчатись у нашій країні, а не мріяли її покинути», Павло Хобзей Заступник Міністра освіти і науки.

Розвиток та перспективи освітньої системи можливі за умови гармонійного поєднання державного-громадського, муніципального управління та максимально докладених зусиль всіх причетних суб'єктів системи управління освітою.

На думку В. П. Симонов суб'єктами системи управління освітою є менеджери освіти (від міністра до окремого викладача) і менеджери навчально-пізнавального процесу (вчитель, вихователь, викладач, педагог), які навчають і виховують. [2, с. 307]

Менеджмент в освіті, як цілеспрямований вплив суб'єктів управління освітою на педагогічний колектив і аудиторію шляхом застосування педагогічних функцій менеджменту. Суб'єктами управління галузі освіти є менеджери освіти та педагоги-менеджери.

Менеджер освіти - професійний керівник галузі освіти, який має спеціальну підготовку з управління освітніми системами, оновлює і вдосконалює парадигму стратегічного розвитку, використовує весь комплекс своїх професійних якостей в управлінні закладами освіти.

Педагог-менеджер - педагогічно-адміністративний працівник навчального закладу пріоритетом якого є професійна діяльність з наданням аудиторії певних знань для досягненням якісних результатів навчання і виховання та мистецтвом застосування функцій менеджменту в організації навчально-виховного процесу.

Результат якісної освіти із засвоєння аудиторією знання, уміння, здатності, навички, досвіду творчої діяльності, ціннісних та культурних характеристик створюються не лише в результаті дії суб'єкта на об'єкт, а у взаємодії суб'єктів освітнього процесу.

У своїй професійній діяльності педагогам-менеджерам потрібно володіти управлінськими компетенціями для ефективного застосування функцій менеджменту в освіті.

Тож доцільно визначити і проаналізувати управлінські компетенції менеджера в освіті. У європейській та вітчизняній науці існують такі понять, як компетенції та компетентності.

Перш за все відзначимо, що є два варіанти тлумачення співвідношення цих понять: вони або ототожнюються, або диференціюються. Так, в Глосарії термінів ЕФО (Європейський форум освіти), компетенція ототожнюється із компетентністю і визначається як:

1. Здатність робити що-небудь добре або ефективно.

2. Відповідність вимогам, що пред'являються при пристрої на роботу.

3. Здатність виконувати особливі трудові функції.

Відповідно чіткого розмежування цих термінів в Глосарії ЕФО немає.

По-друге, у вітчизняній науці накопичений певний науковий досвід осмислення суті категорій «компетенція» і «компетентність» такими науковцями, як (А. Дахин, О. Лебедев, Г. Голуб, С. Раков, А. Баранників, О. Чуркова, О. Пометун, А. Хутірський та ін.), проте немає єдиного загально прийнятого розуміння цих понять.

Як бачимо, що існують різні тлумачення цих термінів. Тож можна сформулювати їх таким чином.

Компетенції - це комплекс взаємопов'язаних суспільно визнаних якостей дій (знань, умінь, здатностей, навичок, досвіду та інше), які необхідні для ефективної, професійно- практичної реалізації в певній сфері діяльності.

Компетентності - це особисте володіння людиною відповідними компетенціями (знаннями, умінню, здатностями, навиками, досвідом та інше), готовністю особистості якісно та ефективно застосовувати їх у своїй діяльності.

Ключові компетентності на думку німецького вченого Г. Шрайєгга - це колективна конструкція, що охоплює багато компетенцій, утворюючи цілісну, загально організаційну здатність вирішувати стратегічні задачі.

І для ефективної підготовки педагогів-менеджерів в управлінні необхідно визначити основні напрями ключових компетенцій.

Таблиця 1

Управлінські компетенції педагога формуються на основі власного осмислення результатів педагогічної діяльності та набуття нових компетенцій у цій сфері, пошук ефективних моделей управління в організації якісного навчання і виховання. У цьому контексті доцільно проаналізувати та поєднати компетенції педагога-менеджера, як суб'єктів управління освітнім процесом закладу у системі організації управління освітою.

Таблиця 2

З наведених компетенції можна побачити, що в управлінських здібностях педагога та менеджера багато спільного, але на різних управлінських рівнях. Головне, що педагог та менеджер є спільними організаторами освітньої діяльності навчального закладу. Дані компетенції дозволяють нам зробити висновок про те, що застосування концепції менеджменту в освіті може бути з успіхом використано для посилення управлінської підготовки педагога, як педагога-менеджера закладу освіти. [1, с. 288]

Різноманіття форм підвищення професійного рівня та обміну досвідом освітянських управлінців повинно в повній мірі забезпечувати сутність демократично-автономного управління навчальним закладом і динамічно реагувати на конкретні педагогічно- управлінські ситуації, бути готовими до непередбачуваних чи швидких змін у складному соціально-педагогічному середовищі навчального закладу.

Розглядати питання про те, що для якісного управління освітою необхідно розробити умови для підготовки педагогів-менеджерів освіти до управлінської діяльності; здійснити пошук, освоєння і впровадження інноваційних підходів, методів, технологій і форм інформаційно-методичного забезпечення управління освітою; забезпечити функціонування механізму прийняття управлінських рішень з поліпшення управління освітою на основі сформованих банків даних і методичних розробок.

Розмежування сфер діяльності кожної з рівнів управління певною мірою припускає взаємодію між ними. Результат у даній системі безпосередньо залежить від рівня орієнтації на пріоритетні цілі, від якості діяльності апарату управління освітою, якості взаємодії органів управління освітнім процесом на різних щаблях організації. Необхідне поєднання теоретичних і практичних здобутків педагогіки, психології, менеджменту, економіки, соціальної роботи, зв'язків з громадськістю тощо. Кінцевий результат ефективного впровадження освітніх реформ можливо лише в країні де система управління освітою готує суб'єктів реалізації завдань.

У професійній діяльності педагога-менеджера потрібно застосовувати змістовні та процесійні теорії мотивації. Змістовні теорії мотивації аналізують структуру, і особливості впливу потреб і мотивів на поведінку особи. Процесійні - як, потрібно впливати на аудиторію, щоб спонукати їх до ефективного і якісного навчання і розвитку. Педагоги застосовують елементи менеджменту використовуючи різні способи і методи впливу на аудиторію.

Комунікаційні відносини з методами мотивації підтримуються через вміння педагога встановлювати та підтримувати доброзичливі і гармонійні стосунки як в колективі та в аудиторії. Комунікація педагога повинна спонукати до активної, як навчальної так і трудової діяльності, а також залучати слухачів та колег до спільного дозвілля, творчої діяльності тощо. Діяльність педагога носить гуманістичний характер і передбачає встановлення рівних стосунків з усіма учасниками освітнього процесу. Умови освітнього процесу вимагають постійного роз'яснення необхідності тих чи інших дій, певної поведінки в різних ситуаційних умовах і не потребують повних обмежень.

Кінцевий продукт освіти (засвоєні у процесі освіти знання, уміння, навички, досвід творчої діяльності, ціннісні ставлення тощо) створюються не в результаті дії суб'єкта на об'єкт, а у їх взаємодії. Тому можливості одного суб'єкта завжди обмежені можливостями іншого. Найпростіший приклад: «коли вчитель дає найякіснішу освіту тому учню, який не тільки хоче вчитись, але й володіє більш розвинутими здібностями, а учню, який отримає більш якісну освіту, якщо його вчить гарний вчитель». [3, с. 85]

Однією з основних професійних компетентностей педагога є його управлінська освіта та обізнаність. Одним із шляхів підвищення ефективності навчального процесу та активізації навчання є застосування методів мотивації.

Таблиця 3

З позицій розвитку методів мотивації щодо успішності навчальних досягнень, управління педагогами-менеджерами освітнього процесу можна конкретизувати як цілеспрямовану діяльність педагога-менеджера, що забезпечує продуктивний навчальний процес та розвиток суб'єктів управління, насамперед їхньої мотивації щодо успішності навчальних досягнень. Можна сказати, що чим досконаліший сприятливий клімат управління процесом навчання, тим більше підвищується взаємодія аудиторії для досягнення кращих результатів навчання.

Застосування педагогом-менеджером методів морально-психологічної мотивації в навчально-виховному процесі дає можливість покращити якість набуття аудиторією компетенції освіти.

Висновки. Особливого значення набувають підготовка і перепідготовка менеджерів освітнього процесу з урахуванням завдань національної доктрини системи освіти. Рівень кваліфікації управлінського персоналу є одним із ключових факторів успішності управління освітньою системою. Насамперед, важливим є визначення основних вимог щодо ключових компетенцій педагогів-менеджерів навчальних закладів, які при державно-громадському управлінні перетворюються на ключовий центр комунікативно-управлінської діяльності.

Підготовка педагогів-менеджерів для системи управління освітнім процесом повинна будуватися на принципах багатодисциплінарності, системності, інноваційно-гуманістичній спрямованості. Необхідне поєднання теоретичних і практичних здобутків педагогічного менеджменту, психології управління, менеджменту освіти, соціального управління, взаємодії з громадськістю тощо.

Список використаних джерел