Сучасні аспекти реструктуризації транспортних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні аспекти реструктуризації транспортних підприємств

У роботі розглядаються сучасні проблеми реструктуризації транспортних підприємств. Перехід до рин-кових відносин, формування товарних, фінансових ринків і конкуренція висувають нові жорсткі вимоги до транспорт-них підприємств. Однією з таких вимог є реструктуризація, внаслідок якої відбуваються глибокі зміни структури і технології виробництва, управління господарськими процесами і збутом продукції, а в кінцевому підсумку поліпшу-ються фінансово-економічні показники. Але більшість транспортних підприємств не змогла адаптуватися до ринку і системи управління. Збитковість виробництва, а також неможливість набору і навчання нових кадрів без скорочення працюючих для формування служб фінансового, маркетингового та іншого менеджменту стримують можливість підвищувати ефективність і конкурентоспроможність виробництва. У такому становищі опинилися багато транспортних підприємств, керівники яких усе більше усвідомлюють необхідність оновлення виробничої діяльності та організації управління, комплексного перетворення структури активів і пасивів.

Транспортні підпри-ємства змушені працювати в умовах підвищеного ризику і невизначеності зовнішнього середовища, що впливають на кінцеві результати їхньої діяльності. Розвиток управ-ління транспортними підприємствами не встигає за ради-кальними змінами в економіці транспорту і найчастіше є відірваним від сучасних досягнень менеджменту.

У цих умовах виникає потреба в глибокому вдоско-наленні традиційної методології управління транспорт-ним підприємством, орієнтованим на умови, коли попит на транспортні послуги значно перевищував провізні можливості й була відсутня конкуренція. Необхідне роз-роблення нових методичних основ управління тран-спортним підприємством, що дадуть змогу забезпечувати стійку роботу в динамічному економічно нестабільному середовищі, в умовах ризику та невизначеності.

Для вироблення управлінських рішень в умовах нестабільного, швидкоплинного ринкового середовища, для пристосування транспортних підприємств до умов ринкової конкуренції необхідно формування адаптивного підходу до управління, який базується на стохастичних методах і моделях. Такий підхід повинен об'єднати тради-ційні інформаційно-обчислювальні технології на основі економіко-ймовірнісного моделювання із системами екс-пертних оцінок, а також використанням сучасних техніч-них засобів комунікацій, що дасть змогу моделювати різні варіанти управлінських рішень і оцінювати їхні наслідки практично в режимі реального часу.

Таким чином, формування ефективної системи управ-ління транспортним підприємством вимагає розроблення нової концепції розвитку методичних основ управління в умовах динамічного, швидкоплинного середовища.

Реструктуризаційні заходи транспортні підприємства повинні розробляти та впроваджувати самостійно, без будь-якої підтримки уряду у зв'язку з відсутністю чітких програм розвитку. За рівнем технології українські тран-спортні підприємства (ТП) відстають у середньому від західних на 10-15 років, а за рівнем організаційної свідо-мості - на 20 років. У подальшому розроблення концепції державної транспортної політики і цільової програми роз-витку повинна мати мету - виведення підприємств тран-спортного комплексу з кризового стану, створення пере-думов для його стійкого та безпечного функціонування, збільшення потреб у транспортних послугах населення і галузей економіки в умовах економічного зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У світовій економічній науці дослідження процесів реструктуризації підприємств знайшли відображення в працях І. Ансофа [1], Д. Харрісона [10], М. Портера [6], М. Померлеано [8], А. Томпсона [7], Г. Хансена [9] та ін. Однак особливості національної економіки обмежують сферу використання теоретичних підходів, висновків і пропозицій, розробле-них для країн із розвиненою ринковою економікою та про-відних підприємств із великим досвідом проведення про-цесів реструктуризації. Тому використати концептуальні положення наукових праць зазначених авторів у вітчизня-них умовах можливо лише після здійснення їх осмисленої адаптації до особливостей суспільно-економічної системи України. Пошуку ефективних методів реструктуризації підприємств присвячено праці багатьох українських уче-них: М. Бідняка [3], І. Бланка [2], В. Геєця [4], С. Довбні [5] та багатьох інших. Їхні наукові розробки дають змогу ефективно вирішувати низку важливих завдань у напрямі проведення успішної реструктуризації вітчизняних під-приємств та в цілому вдосконалити їхню діяльність в умовах ринку. Останніми роками з'явилася низка праць, які висвітлюють та досліджують, окрім різних аспектів теорії і практики, здійснення процесів реструктуризації на транспортних підприємствах у сучасних умовах роз-витку економіки України. Разом із тим окремі питання реструктуризації вітчизняних транспортних підприємств досліджено недостатньо, у результаті чого виникла необ-хідність вивчення окремих аспектів здійснення реструк-туризації підприємств транспортної галузі.

Метою даної роботи є розроблення принципів фор-мування технології економічного обґрунтування процесу реструктуризації транспортного підприємства.

Результати дослідження.

Розроблення технології економічного обґрунтування процесу реструктуризації транспортного підприємства повинна базуватися на таких принципах:

- необхідне збереження якості та конкурентоспромож-ності транспортно-логістичних послуг;

- процес реструктуризації - це спрямована, еволю-ційна зміна стану діючого транспортного підприємства для досягнення їм свого нового якісного стану;

- характер зміни стану транспортного підприємства визначається поточним фінансово-економічним станом самого підприємства та наявністю ресурсів для реалізації цих заходів;

- програма реструктуризації підприємства, що роз-робляється, повинна забезпечувати необхідну гнучкість, мобільність і надійність його функціонування.

У найбільш загальному вигляді технологія еконо-мічного обґрунтування процесу реструктуризації тран-спортного підприємства припускає розроблення та вибір еталонного оптимального варіанта заходів щодо її здій-снення та на основі аналізу поточного стану діючого під-приємства формування програми з його зміни для досяг-нення цього еталона (рис. 1).

Вищевикладене дало змогу розробити технологію еко-номічного обґрунтування процесу реструктуризації тран-спортного підприємства.

Розглянемо загальну послідовність процедури складу завдань, що розв'язуються у технології економічного обґрунтування процесу реструктуризації транспортного підприємства, та їх короткий зміст, докладніше розкрива-ючи ключові та принципово нові положення (рис. 2).

Обґрунтування необхідності проведення на підприєм-стві процесу реструктуризації.

Аргументом для дій, пов'язаних із проведенням про-цесу реструктуризації на підприємстві та її глибини, є оцінка його поточного фінансово-економічного стану. Результати такої оцінки дають змогу виявити дві основні стадії в розвитку підприємства:

1. негативну, пов'язану з підприємством, що перебу-ває в кризовій ситуації, на якому триває спад виробни-цтва, зниження конкурентоспроможності аж до зупинки та банкрутства;

2. позитивну, пов'язану з підприємством, яке не потра-пило в кризовий стан і продовжує нормально функціону-вати або стабілізувало свій стан, або забезпечує зростання обсягів перевезень, рентабельності, поліпшення фінансо-вого стану.

До складу процедур технології економічного обґрун-тування процесу реструктуризації підприємства входить вирішення комплексів завдань, які укрупнено можна роз-ділити на дві групи:

1. Визначення та реалізація першочергових заходів, мета яких - гранично швидко зупинити процес погіршення ситуації на підприємстві та почати створювати умови для підвищення ефективності його діяльності. Ці заходи вклю-чають: створення управлінської команди, вироблення пер-шої версії стратегії та антикризової програми, заходів для фінансового оздоровлення, виявлення та швидкого вико-ристання наявних і резервів, мотивації персоналу тощо.

2. Поглиблене опрацювання головних напрямів роз-витку підприємства (зміна переліку транспортно-логіс- тичних послуг та організаційної структури управління, освоєння нової системи управління фінансами, перепід-готовка персоналу тощо), що дають основний результат.

Перейдемо до докладного розгляду складу процедур двох основних фаз технології економічного обґрунту-вання процесу реструктуризації підприємства.

управління економічний реструктуризація

Схема

Процедура вибору напрямів (стратегії) розвитку під-приємства.

1. Визначення цілей розвитку та критеріїв їх досяг-нення. Як показує досвід, практично на жодномупідпри- ємстві немає чітко сформульованих стратегічних цілей, а якщо вони є, то або давно не переглядалися, або їх досяг-нення неконтрольоване (вони сформульовані в лозунго-вому стилі, й неясно, що ж таке результат, а ступінь його досягнення не піддається виміру).

Роботу з формування стратегії та цілей, тобто виро-блення погляду на образ майбутнього підприємства в тер-мінах специфікації цілей підприємства, необхідно почати з попереднього обговорення питань, які повинні недво-значно пояснити такі моменти:

- Що ми хочемо?

- Хто є клієнтами та конкурентами підприємства? Як оточення змінюється в даний момент?

- Чому підприємство повинно задовольняти потреби клієнтів інакше, чому зараз?

- Як конкуренти задовольняють потреби клієнтів?

- Що робиться неправильно? Чому це робиться так?

- Чому підприємство пови-нно фундаментально переосмис-лити методи роботи та ради-кально змінити її операції?

- Які наслідки непроведення реструктуризації на підприєм-стві?

Формулювання стратегії та цілей - це складний процес, реалізований у кілька ітерацій. На цьому етапі дається загальне попереднє формулювання стра-тегії й цілей, намічається струк-тура підцілей і критеріїв ступеня їх досягнення.

Формування стратегії нового підприємства повинно здій-снюватися з урахуванням таких вимог:

- стратегія не повинна ґрун-туватися винятково на фінансо-вих цілях;

- стратегія повинна бути сформульована так, щоб її ефект можна було виміряти;

- стратегія повинна фокусу-ватися на обмеженій і реальній ідеї бізнесу підприємства;

- стратегія повинна нади-хати, а не примушувати праців-ників кожного рівня створювати підприємство відповідно до встановлених цілей, тобто стра-тегія та цілі процесів підприєм-ства повинні підсилювати один одного та звучати в унісон.

2. Аналіз сильних і слабких сторін підприємства.

Для опису обстановки, комп-лексної оцінки стану підприєм-ства і його можливостей викорис-товуються такі класичні методи:

- аналіз сильних і слабких сторін підприємства, сприят-ливих можливостей і загроз ^ОТ-аналіз);

- оцінка ринкового потенціалу;

- оцінка провізних можливостей: стан рухомого складу, рівень якості обслуговування, потенціал техно-логій перевезень, гнучкість по строках виконання замов-лень, по обсягах перевезень тощо;

- оцінка людських ресурсів: чисельність, укомплек-тованість, уніфікація фахівців і менеджерів, наявність команди, корпоративного відношення до змін тощо;

- оцінка забезпеченості матеріальними ресурсами;

- оцінка фінансових ресурсів.

3. Формування «проблемного поля» і виділення клю-чових проблем.

Більш конструктивні висновки можна одержати аналі-тично, рухаючись від кінцевих цілей і з'ясовуючи спочатку головні чинники успіху та неуспіху, що впливають на кін-цевий результат, аналізуючи причини низьких результатів і формулюючи проблеми (вузькі місця) і завдання, які потрібно вирішувати, щоб досягти бажаних цілей.

Формування шляхів і проектів реалізації стратегії.

Це найважливіша процедура, пов'язана з виявленням і формуванням інноваційного потенціалу підприємства.

Дана процедура помітно від-різняється від інших тим, що вона повинна бути орієнтована на генерацію максимально мож-ливої кількості ідей, бути най-більш творчою та чутливою до перешкод.

Рис. 2. Технологія економічного обґрунтування процесу
реструктуризації транспортного підприємства

Звичайно, ідеї формулюються укрупнено, тому на наступному етапі по групах проводиться уточнення ідей. Із числа уточ-нених ідей виділяються ті, які можуть дати віддачу найближ-чим часом.

Аналогічно проробляються не тільки проблемні, а й інші завдання, по яких є ясність, і формуються теми проектів.

Усі проекти зводяться в єдине «поле проектів», і робиться оцінка кожного з них за єдиним переліком критеріїв і за єдиною методикою.

Наприкінці цього етапу з'являється стратегічно важли-вий результат - уточнена оцінка потенційних можливостей під-приємства, які й конкретизу-ються у формі переліку (поля) можливих проектів.

1. Оцінка інноваційного потен-ціалу.

Під час оцінки фінансово-еко-номічного стану підприємства непряме уявлення про потенціал дає перерахування сильних сто-рін підприємства.

Більш точна експертна оцінка робиться за інновацій-ним потенціалом, який впливає на головний чинник підвищення конкурентоспроможності - ефективність. У цьому разі виділяються три групи основних способів підвищення ефективності: за рахунок управлінських рішень, що реа-лізують уже наявні резерви, за рахунок структурних змін і за рахунок інновацій.

Процедура прогнозу, аналізу та оцінки варіантів реструктуризації підприємства.

Виконується оцінка наслідків реалізації пріоритетних напрямів діяльності. Оцінка проводиться за критеріями, що характеризують ступінь досягнення поставленої мети (наприклад, «вихід на беззбиткове функціонування»). Уточняються бажані строки досягнення мети.

Процедура формування програми для реалізації вибра-ного варіанта реструктуризації підприємства.

Основне завдання процедури - деталізація виділених пріоритетних напрямів діяльності до переліку конкрет-них робіт і відповідальних виконавців, тут же відбува-ється попередня оцінка очікуваних результатів, строків, необхідних ресурсів; розроблення системи управління ходом реалізації робіт; системи мотивації (стимулю-вання) виконавців.

1. Оцінка джерел ресурсів.

Проводиться оцінка джерел, насамперед фінансових ресурсів, для реалізації програми реформування. Типо-вими джерелами фінансування є: власні фінансові кошти підприємства, кредити та інші види позикових коштів.

2-3. Виділення першочергових проектів. Розподіл ресурсів.

Важливо відзначити, що заходи щодо програми реструктуризації, як правило, є високоефективними та значною мірою можуть бути джерелом самофінансування (за рахунок реінвестування частини фінансів, одержа-них за рахунок реалізації таких заходів, як скорочення дебіторської заборгованості, реалізація наднормативних запасів тощо). Фіксується передбачувана динаміка надхо-дження фінансів, за допомогою якої можна уточнити пріо-ритети та порядок фінансування заходів, що включаються в програму реструктуризації підприємства.

Виділяються першочергові за часом і високоефек-тивні проекти, на які керівництвом виділяються фінан-сові ресурси, з урахуванням часу їх реалізації. При цьому перевіряється збалансованість фінансових потоків.

4-5. Формування команд. Опрацювання першочерго-вих проектів.

Основні завдання: продемонструвати можливості

ефективної роботи в команді; провести попереднє опра-цювання першочергових проектів і відібрати частину з них для подальшої доробки та реалізації.

Команди формуються за участю консультантів-психо- логів і навчаються основним правилам командної роботи.

6. Вибір і фіксація стратегії та програми реструкту-ризації.

У цьому завданні з урахуванням опрацювання про-ектів знову обговорюються й фіксуються цілі і стратегія розвитку, необхідні зміни в організації, уточняється про-грама розвитку. Фіксуються і можливі джерела ресурсів (у цьому разі через борги не можна було розраховувати на серйозні позикові кошти та довелося орієнтуватися переважно на власні можливості). Усі проміжні та кінцеві результати оформляються у вигляді звіту.

Висновки

управління економічний реструктуризація

Отже, ефективна діяльність підприємств транспортної галузі залежить передусім від здатності підприємства своєчасно та конструктивно реагувати на зміни, що загрожують його нормальному функціонуванню, намагатися переналагодити внутрішній економічний механізм так, щоб забезпечити ефективну діяльність навіть в умовах кризи.

Наукова новизна даного дослідження полягає в обґрун-туванні необхідності проведення заходів із реструктуризації транспортних підприємств задля подальшого розвитку галузі. Теоретична та практична значущість результатів дослідження вбачається у тому, що виявлені проблеми діяльності транспортної галузі вказують на необхідність у проведенні структурних змін. Перспектива подальших досліджень полягає у визначенні напрямів реструктуризації транспортних підприємств.

Список використаних джерел

1.Ансофф И. Стратегическое управление. Москва : Экономика, 1989. 519 с.

2.Бланк И.А. Стратегия и тактика управлення. Киев : АДЕФ-Украина, 1996. 534 с.

3.Бідняк М.Н., Біліченко В.В. Виробничі системи на транспорті: теорія і практика : монографія. Вінниця : УНІВЕРСУМ- Вінниця, 2006. 176 с.

4.Геєць В.М. Трансформаційні процеси та економічне зростання в Україні. Харків : Форт, 2003. 440 с.

5.Довбня С.Б. Методические основы и направления реструктуризации предприятий в промышленности : монография. Донецк : Наука и образование, 2002. 312 с.

6.Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость ; пер. с англ. Е. Калининой. Москва : Альпина Паблишер, 2008. 720 с.

7.Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии : учебник для вузов ; пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. Москва : Банки и биржи, 1998. 576 с.

8.Сorporate restructuring. Lessons from experience : Edited by Michael Pomerleano, William Shaw. The World Bank, 2005. 436 p.

9.Gary B. Hansen. Guide to Enterprise Restructuring and Competitiveness: A Labor and Human Resource Approach. 2003. 288 p.

10.Harrison J.S. Strategic Management of Organizations and Stakeholders ; 2nd ed. Cincinnati : South-Western College Publishing, 1998. 432 p.

Размещено на Allbest.ru