Виконавчий продюсер: симбіоз комерційного, креативного і соціально відповідального менеджера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виконавчий продюсер: симбіоз комерційного, креативного і соціально відповідального менеджера

Дячук Валентина (Diachuk Valentina) кандидат культурології, доцент кафедри арт-менеджменту та івент-технологій НАКККіМ (м. Київ, Україна)

Кожний проект у будь-якій сфері для успішної реалізації потребує продюсерського підходу та мислення. У часи стабільності культура, як правило, самодостатня, і процес запозичення цінностей інших культур, залучення до їхнього досвіду зведений до мінімуму. Товариство задовольняється функціонуючими в ньому цінностями, стандартами, усталеними традиціями, що підтримуються офіційними соціокультурними інститутами. Коли ж процес запозичення і впровадження цінностей чужих культур починає переважати і в якийсь період досягає критичної межі, культура втрачає притаманну їй стабільність, і починається процес деградації, руйнування культурної ідентичності. У вирішальні, кризові моменти розвитку культури відбувається «вибух»: культура переходить якийсь рубіж і потрапляє в перехідний, нестійкий стан, в якому у пошуках прийнятної моделі розвитку посилюються процеси культурної універсалізації на тлі наростаючих процесів партикуляризму. Наразі, партикуляризм (від лат. Particula - невелика частина, лат. Particularis - частковий) - прагнення до приватних моментів, відокремлення. Партикуляризм зустрічається в різних царинах. В українській мові цей термін найбільш широко використовується в політиці і позначає передусім переслідування окремими частинами суспільства особистих інтересів на шкоду інтересам загальнодержавним.

Для США кінобізнес - справжня індустрія, що забезпечує 2,1 млн. робочих місць. Загальний обсяг виплаченої її працівникам заробітної платні за 2010 р. - $143 млрд. (останні опубліковані дані). Загальний обіг індустрії за 2011 р. - $464 млрд. Одна з найважливіших галузей експорту США - експорт фільмів, музики тощо. За даними ОЕСР (Організації економічного співробітництва та розвитку), США - єдина країна у світі, в якої частка експорту аудіовізуальної продукції в загальній частці експорту послуг 2007 р. перевищила 1% - 3,2%, а також - єдина країна, що не має в цій категорії торговельного дефіциту. На частку США того ж 2007 р. припало 51,5% загального експорту аудіовізуальної продукції серед 15 найрозвиненіших економік світу (в Росії - 0,7%). 2010 року США експортували фільмів і телепрограм на $13,4 млрд., сальдо торговельного балансу в цій категорії становило $11,9 млрд. Якщо замислитися, то Америка постачає не просто музичні кліпи, фільми чи комп 'ютерні ігри - вона експортує емоції та смисли: як і чим живуть люди, на що витрачають свій час, що обговорюють, де беруть інформацію.

Телебачення й кіно на пострадянському просторі - аж ніяк не перша та й навіть не десята за значущістю для країни галузь. «Медіа, частиною яких, звісно, є кінематограф як один із інструментів впливу на глядацьку свідомість мільйонів, наші співвітчизники не вважають серйозним бізнесом. Газ або нафту - вважають, металургію - будь ласка, ретейл - із часом теж, а от медіа не вважається індустрією, хіба що серед вузького кола зацікавлених. Кажучи по-простому, в нас бувають містотворчі заводи, але немає містотворчих студій. Олігархи наші якщо й володіють якоюсь газетою, телеканалом чи переобладнаним під студію заводом, це завжди лише доважок до їхніх серйозних матеріальних товарів, а медіа виробляють ідеї, інформацію, спосіб життя й торгують ними. Фундаментом фінансового успіху медійних людей зазвичай є не суто розуміння бізнес-процесів, а якась унікальна ідея, здатна захопити мільйони» [4]. Саме на їхню свідомість впливає продюсер на свідомість мільйонів. Зусиллями кінематографістів світ виглядає таким, яким виглядає - і в д позитивному, і негативному сенсі. Сучасний продюсер повинен мати чималий арсенал особистого досвіду і корисних спостережень - як зібрати проект зі шматочків, як керувати творчими людьми, як працювати зі швидкістю і якістю Голівуду.

«Атмосфера, що панує в нашому кінобізнесі, розбещує. Стосунки тут важать більше за комерційний потенціал проекту, гроші здобувають завдяки зв'язкам у державних структурах, а заробіток вітчизняного продюсера частіше зумовлений обсягом бюджету, аніж успіхом фільму... Громадські й політичні діячі регулярно заявляють, що національне кіно має нарешті відвоювати глядача в голлівудської продукції, апелюють до європейських моделей підтримки кінематографа, пропонують квоти, заборони, - все, що завгодно. Але конкурувати з американським кіно можуть лише самостійні, вільні, творчі люди, які відчувають власну аудиторію» [4].

Серед людей, задіяних у кінобізнесі, поширена думка, що для кінематографа став згубним той день, коли в газетах почали публікувати результати касових зборів. До цього кіно було мистецтвом або розвагою, а комерційний успіх цікавив виключно керівників та бухгалтерів студій. Натомість тепер у кіно з'явилася змагальна складова - в кого більший бокс-офіс (касові збори картини). І хай би журналісти розуміли складну механіку того, про що вони пишуть, - трапляється, що таки розуміють. Але переважна більшість читачів поняття не має про те, як заробляють гроші в кіно, на що їх витрачають і що є визначальним для успіху проекту. У 2004 р. в британській газеті The Guardian вийшла стаття «Анатомія блокбастера». Це той рідкісний випадок, коли в масовому виданні було детально й грамотно проаналізовано заявлений бюджет ($200 млн.) голлівудського фільму «Людина-павук - 2». Тож на що саме було витрачено ці кошти? $10 млн. - на розробку й написання сценарію, включно із драфтами, поправками й доопрацюваннями. $20 млн. студія Sony поділилася з видавництвом Marvel, якому належать права на вигадану Стеном Лі Людину-павука. Це так звані витрати на ліцензування. Ось вам і креативний продукт.

Креатив (загальне поняття) - комерційна творчість, що передбачає отримання доходу за рахунок торгівлі продуктами даної творчості чи володінням майновими правами на продукт. До креативних товарів можна віднести популярні літературні, музичні, кінематографічні, телевізійні, інтернет-проекти, дизайн інтер'єрів, комп'ютерні ігри тощо. Креатив (комерційна творчість) спрямований на створення креативного товару, призначеного для продажу. Успіх креативного товару, як і будь-якого іншого товару чи послуги базується на задоволенні споживацьких очікувань, емоційних, духовних, естетичних потреб, що формують систему цінностей споживацької аудиторії. Принциповим є той факт, що креативний товар і торгівля підпорядковується тим самим законам маркетингу, що й звичайні товари чи послуги і торгівля ними. Креативний товар - предмет масового (народного) споживання. Комерційна творчість народжує популярний креативний товар, цінність якого визначається його комерційним успіхом. У США, якщо поглянути на список американського Forbes, ми побачимо мінімум чиказьких металургів чи техаських нафтовиків. Найбагатші люди країни - власники мережевого ретейлу, комп'ютерних та інтернет-компаній і ще обов'язково - медіа: Майкл Блумберг (десяте місце в топ-сотні найбагатших людей США за версією Forbes), Лорен Пауелл-Джобс (фонду під керівництвом вдови Стіва Джобса належить 7,7% студії Disney, вартість яких удвічі перевищує вартість акцій Джобса в Apple).

Використані джерела

1. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием / Пер. с англ.; Науч. ред.Я. Н. Засурский. Москва : Мысль, 1980.

2. Філософський енциклопедичний словник. Київ : Укр. Рад. енциклопедія,1983. 552 с.

3. Роднянский О. Виходить продюсер. Київ : Брайт Букс, 2016. 408 с.

Размещено на Allbest.ru