Ієрархія як феномен організаційної культури

Становленню аналітичного підходу сприяли винайдення ЕОМ, статистичних і математичних методів моделювання, дослідження операцій, аналізу та прогнозування (див.: Канторович, 1939; Немчинов, 1962). До того ж для багатьох вчених й університетів, які здійснювали підготовку керівних кадрів, це стало «манною небесною». З'явилася маса предметів із магічним словом «аналіз»: виробничий аналіз, фінансовий аналіз, маркетинговий аналіз, стратегічний аналіз, системний аналіз і т. п. Університети почали випускати різноманітних аналітиків, які чудово розбираються в цифрах, але часто незграбних у взаємостосунках із людьми.

Концепції менеджменту за участю працівників і аналітичного менеджменту набули широкого застосування в організаційних ієрархіях, однак постійно перебувають в ідеологічній суперечці. Це пояснюється тим, що прибічники аналітичного підходу є раціоналістами, а підходу за участю робітників - гуманістами. Їх способи мислення і методи різко відрізняються. Прихильники аналітичного управління вважають людські почуття й емоції недоліками, фоном, який перешкоджає функціонуванню ієрархії. Якщо б була їх воля, то вони для зручності управління зробили б людей бездушними істотами, які легко піддаються їхній формалізації та прогнозуванню. І, навпаки, для тих, хто підтримують менеджмент людських відносин, ті самі почуття й емоції є найголовнішим чинником, тим, на чому ґрунтується дух творчості працівників та успіх організації.

Виникає питання: як можуть існувати ієрархії під впливом цих двох протилежних змін у менеджменті організацій? Виявляється, можуть. Все дуже просто. На відміну від людей, вони можуть одночасно рухатися у різних напрямах. І дозволяє їм це робити їх ієрархічна структура. Вона не дозволяє організації розвалитися на частини. Адже незважаючи на суперечливі зміни в менеджменті, ієрархія стабільно забезпечує цілісність будь-якої людської організації.

Таким чином, упродовж багатьох десятиліть вчені провіщали кончину організаційних ієрархій. Однак насправді ієрархії зовсім не почувають себе хворими і слабкими. Нещодавні науково-технічні і технологічні успіхи, напевно, зробили більше для їх зміцнення, ніж для знищення. Ієрархії все ще існують і все ще по суті залишаються авторитарними системами. Звичайно, жорсткий авторитаризм минулого практично повністю витіснений розслабленими замінниками, так що новому працівнику може видатися, наче авторитаризму вже взагалі немає. Але він все ж існує. Адже в той самий час, як гуманісти підвищували рівень гуманізму ієрархій, раціоналісти були зайняті винайденням нових можливостей зміцнення організаційної дисципліни і порядку, підсилюючи в такий спосіб ієрархії. Тому менеджерам часто доводиться перебувати під тиском цих двох протилежностей організаційного життя. Вони як «Інь» і «Ян»: переплетені, нероздільні та протилежні. І важливо знайти їх оптимальне поєднання.

Висновки та обговорення результатів Conclusions and discussion of results

Підводячи підсумки проведеного теоретико-філософського дослідження ієрархій як феномену організаційної культури суспільства, спрямованого на виявлення їх сутності, особливостей побудови і причин довготривалого використання, необхідно відмітити наступні положення:

1. Ієрархії супроводжують людей впродовж усього їхнього організаційного існування. Зародження ієрархічних структур як основи управління відбулося у первісному суспільстві з появою найпростіших організацій. Їх становлення та інтенсивний розвиток пройшов у Стародавньому світі, звідкіля ці структури майже механічно були перенесені в Середньовіччя. В умовах Індустріалізму довершилося ускладнення й урізноманітнення ієрархій і відбулася їх десакралізація. При входженні в постіндустріальну еру вони починають давати збій та посилюються пошуки їх замінників.

2. Ієрархія як феномен організаційної культури є суперечливою єдністю різноманітних протилежностей: порядку і хаосу, раціонального й ірраціонального, формального і неформального, вертикального та горизонтального, жорсткого й гнучкого, авторитарного і демократичного, елітарного й егалітарного і т.д. Зіткнення протилежностей, їхня взаємо - боротьба є джерелом змін і розвитку ієрархій, але аж ніяк не може бути кінцем їх існування. Боротьба полярних сил зрештою веде до розв'язання суперечностей, що є переходом до якісно нового їх стану.

3. Ієрархії мають позитивні й негативні властивості щодо ефективності та людяності. З одного боку, вони чудові механізми для роботи у складних умовах, дозволяють людям заробляти на життя і задовольняти соціально - психологічні потреби, надають службову драбину для досягнення статусу та багатства, допомагають визначити своє місце у світі, оцінюють нас, створюють ілюзію безпеки. З іншого боку, вони дуже повільні, малочутливі, негнучкі, нездатні до творчості, суперечать егалітарним цінностям, погано обходяться з людьми, породжують жадібність й аморальну поведінку.

4. Існує гостра дискусія між протилежними поглядами на ієрархію - раціоналістичним і гуманістичним. Основна суперечка полягає в тому, що раціоналісти вважають ієрархії господарями, людей - ресурсом, а гуманісти навпаки. Раціоналісти зосереджують увагу на жорстких атрибутах ієрархії: централізації, субординації, формальних відносинах, вертикальних командних зв'язках, логіці, дисципліні, ефективності; надають перевагу уніфікації, плануванню, контролю та регулюванню діяльності людей і поводяться з ними як із машинами, налаштовуючи на виконання певних завдань. Гуманісти захоплюються такими поняттями, як децентралізація, неформальні відносини, горизонтальні узгоджувальні зв'язки, довіра, емоційність, емпатія, самоорганізація, самоконтроль й отримання задоволення від роботи, що досягається за допомогою легких ієрархічних структур.

5. Раціоналістичний і гуманістичний підходи до ієрархічних структур, що базуються на концепціях наукового менеджменту (теорія X) й менеджменту людських відносин (теорія Y), сьогодні продовжують свій розвиток у кількісно-аналітичному управлінні та в управлінні за участю працівників. Суперечності між ними залишаються ті ж самі, й абсолютних переможців немає. Однак ця взаємоборотьба протилежностей носить об'єктивний і благотворний характер у плані безперервного самовдосконалення ієрархій як форми організації людства, а їх гармонійне поєднання (теорія Z), як свідчить передовий досвід, може забезпечувати великий успіх. З огляду на це, ієрархії мають можливість існувати безкінечно довго.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні розуміння сутності, ролі та значення ієрархій як феномену організаційної культури, розкритті причин, тенденцій і закономірностей їх довготривалого використання в контексті еволюційного розвитку людства.

Практичне значення одержаних результатів виявляється у можливості їх використання в організаційній діяльності суспільства, а також у доповненні теорії менеджменту новими положеннями про ієрархію як основу системи управління.

Перспективами подальших наукових досліджень у цьому напрямі може бути обґрунтування оптимальних ієрархічних структур для різних секторів організаційної діяльності сучасного суспільства.

Література

культура управління ієрархічний організаційний

1. Алексеев В.П. История первобытного общества. Москва: Мысль, 2001. 614 с.

2. Арістотель. Політика. Пер. з давньогрец. Київ: Основи, 2000. 239 с.

3. Бирд М. SPQR: История Древнего Рима. Пер. с англ. Москва: Альпина, 2017. 696 с.

4. Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. Пер. с фр. Москва: Прогресс, 1992. 376 с.

5. Егер О. Всемирная история. Средние века. Москва: АСТ, 2006. 607 с.

6. Камерон К., Куинн Р. Диагностика и изменение организационной культуры. Пер. с англ. Санкт-Петербург: Питер, 2001. 320 с.

7. Кампанелла Т. Місто Сонця. Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто Сонця. Пер. з лат. Київ: Дніпро, 1988. С. 115-196.

8. Канторович Л.В. Математические методы организации и планирования производства. Ленинград: ЛГУ, 1939. 67 с.

9. Коваленко Є. Я. Еволюція теорії менеджменту: від бюрократії до адхократії. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурноїдіяльності. 2018a. Вип. 2. С. 26-62.

10. Коваленко Є. Я. Культура менеджменту Раннього Середньовіччя. Мистецтвознавчі записки. 2018b. Вип. 33. С. 18-28.

11. Коваленко Є. Я. Культура менеджменту Стародавнього Єгипту, Шумеру та Вавилонії. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2018c. №1. С. 76-82.

12. Коваленко Є. Я. Культура управління Стародавньої Греції. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2018d. №3. С. 138-143. Коваленко Є. Я. Менеджмент як феномен культури Стародавнього Риму. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. 2018e. Вип. 40. С. 35-45.

13. Коваленко Є. Я. Мистецтво управління як парадигма менеджмент-освіти ХХІ століття. Економіка і менеджмент культури. 2015. №2. С. 31-44. Коваленко Є. Я. Особливості культури менеджменту в Стародавній Індії. Міжнародний вісник: культурологія, філологія, музикознавство. 2018f. Вип. І (10). С. 24-31.

14. Коваленко Є. Я. Специфіка культури менеджменту Високого Середньовіччя. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2018g. №4. С. 152-158.

15. Коваленко Є. Я. Становлення культури менеджменту в Стародавньому Китаї. Культура і сучасність. 2018h. №1. С. 26-33.

16. Мартинишин Я.М., Коваленко Є. Я. Менеджмент доіндустріального суспільства: теорія, історія, культура та мистецтво управління. Біла Церква: Вид. Пшонківський О.В., 2017a. 230 с.

17. Мартинишин Я.М., Коваленко Є. Я. Мистецтво управління й освітні технології підготовки менеджерів соціокультурної діяльності. Біла Церква: Вид. Пшонківський О.В., 2018a. 374 с.

18. Мартинишин Я.М., Коваленко Є. Я. Смисли в культурі управління. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2017b. №4. С. 26-31.

19. Мартинишин Я.М., Коваленко Є. Я. Формування сучасної системи управління життєдіяльністю суспільства. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності. 2018b. Вип. 1. С. 7-24.

20. Мартинишин Я.М., Хлистун О.С. Феномен ідей в управлінні життєдіяльністю суспільства. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Менеджмент соціокультурної діяльності. 2018. Вип. 2. С. 7-25.

21. Минцберг Г. Структура в кулаке. Пер. с англ. Санкт-Петербург: Питер, 2004. 512 с.

22. Мор Т. Утопія. Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто Сонця. Пер. з лат. Київ: Дніпро, 1988. С. 16-114.

23. Мо-цзы. Древнекитайская философия: в 2-х т. Под ред. Л.В. Литвиновой. Москва: Мысль, 1993. Т. 1. С. 181-196.

24. Немчинов В.С. Экономико-математические методы и модели. Москва: Соцэкгиз, 1962. 410 с.

25. Платон. Государство. Законы. Политик. Пер. с древнегреч. Москва: Мысль, 1998. 798 с.

26. Follett M.P. Dynamic Administration: The Collected Papers of Mary Parker Follett. Eastford: Martino Fine Books, 2014. 322 р.

27. Herzberg F. Work and the Nature of Man. New York: The World Publishing Company, 1966. 203 р.

28. Kemp B. Ancient Egypt: Anatomy of a Civilization. London: Routledge, 1991. 724 р.

29. Mayo E. The Human Problems of an Industrial Civilization. London: Routledge, 2003. 204 р.

30. McGregor D. The Human Side of Enterprise. New York: McGraw-Hill Education, 2006. 480 p.

31. Ouchi W.G. Theory Z: How American Business Can Meet the Japanese Challenge.

32. New York: Avon; First Edition, 1982. 256 p.

33. Pascale R.T., Athos A.G. The Art of Japanese Management: Applications for American Business. New York: Simon & Schuster, 1981. 221 p.

34. Pennell R.F. Ancient Greece. Charleston: BiblioBazaar, 2009. 216 р.

35. Reddy K. Indian History. New Delhi: Tata McGraw Hill, 2003. 485 р.

36. Taylor F.W. The Principles of Scientific Management. New York: Harper & Brothers, 1997. 144 р.

Размещено на Allbest.ru