Менеджмент стратегічної конкурентоспроможності соціально-економічних систем: методологічний аспект

Розробка нового підходу до формування менеджменту стратегічної конкурентоспроможності соціально-економічних систем в контексті зміни в їх діяльності цільової спрямованості конкурентоспроможної поведінки. Управління стратегічною конкурентоспроможністю.

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 18.09.2020
Размер файла 33,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Менеджмент стратегічної конкурентоспроможності соціально-економічних систем: методологічний аспект

Гудзинський Олексій Дмитрович,

доктор економічних наук, професор

Судомир Світлана Михайлівна,

доктор економічних наук, професор,

доцент, професор кафедри економіки підприємства,

завідувач відділу навчально-науково-інноваційноїдіяльності

ВП НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут»

Гуренко Тамара Олексіївна,

кандидат економічних наук, професор,

Мета статті полягає в розробці нового наукового підходу до формування менеджменту стратегічної конкурентоспроможності соціально-економічних систем в контексті зміни в їх діяльності цільової спрямованості конкурентоспроможної поведінки. Методологія дослідження. Запропонована методологія системного спрямування в контексті розв'язання задач при зміні цільової спрямованості стратегічної конкурентоспроможності соціально-економічних систем: процесу; напряму системного розвитку; засобу забезпечення конкурентостійкості; засобу збереження як системної цілісності; механізм реалізації системно спрямованої головної місії. Обґрунтований семантичний підхід покладено в основу запропонованої нами математичної моделі оцінки створених передумов забезпечення результативного управління стратегічною конкурентоспроможністю підприємств. Наукова новизна полягає в наступному: обґрунтовано новий науковий підхід до: обґрунтування цільової спрямованості управління конкурентоспроможністю підприємств; формування потенціалу конкурентних переваг на системній основі в органічній єдності їх складових: екологічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-креативного, організаційного, інформаційного, правового, економічного, менеджерського, як фундаментальної основи забезпечення стійкого стратегічно-конкурентоспроможного розвитку соціально-економічних систем.

Управління стратегічною конкурентоспроможністю соціально-економічних систем розглянуто як системну цілісність, яка охоплює 12 основних блоків та 10 системно цільових передумов. Висновки. За результатами дослідження ми прийшли до висновку, що забезпечити стійкий стратегічно-конкурентоспроможний розвиток соціально-економічних систем можна лише на основі системнокомплексного підходу до формування та використання потенціалу передумов як конкурентних переваг ціннісно-орієнтаційного, екологічного, соціального, інтелектуального, менеджерського, організаційно-поведінкового, взаємодіючого та іншого спрямування в органічній їх єдності.

Ключові слова. Розвиток, стратегічна конкурентоспроможність, інституціоналізм, системна цілісність, дисипативність, блоки системної цілісності, цінності.

Гудзинский Алексей Дмитриевич, доктор экономических наук, профессор

Судомир Светлана Михайловна,

доктор экономических наук, доцент, профессор кафедры экономики предприятия, заведующая отделом учебно-научно-инновационной деятельности ОП НУБиП Украины «Бережанский агротехнический институт»

Гуренко Тамара Алексеевна,

кандидат экономических наук, доцент, доцент кафедры бухгалтерского учета и аудита НУБиП Украины

Гудзинская Юлия Сергеевна,

кандидат экономических наук, старший преподаватель кафедры менеджмента им. проф. И. С. Завадского НУБиП Украины

Менеджмент стратегической конкурентоспособности социально-экономических систем: методологические аспекты

Цель статьи заключается в разработке нового научного подхода к формированию менеджмента стратегической конкурентоспособности социальноэкономических систем в контексте изменения в их деятельности целевой направленности конкурентоспособного поведения. Методология исследования. Предложенная методология системного направления в контексте решения задач при изменении целевой направленности стратегической конкурентоспособности социально-экономических систем, как их: процесса; направления системного развития; средства обеспечения конкурентоустойчивости; средства сохранения как системной целостности; механизм реализации системно направленной главной миссии. Обоснован семантический подход положен в основу предложенной нами математической модели оценки созданных предпосылок обеспечения эффективного управления стратегической конкурентоспособностью предприятий. Научная новизна заключается в следующем: обоснован новый научный подход к обоснованию целевой направленности управления конкурентоспособностью предприятий; формирование потенциала конкурентных преимуществ на системной основе в органическом единстве их составляющих: экологического, социального, интеллектуального, инновационно-креативного, организационного, информационного, правового, экономического, менеджерского, как фундаментальной основы обеспечения устойчивого стратегически конкурентоспособного развития социально-экономических систем.

Управление стратегической конкурентоспособностью социально-экономических систем рассмотрено как системную целостность, которая охватывает 12 основных блоков и 10 системно целевых предпосылок. Выводы. По результатам исследования мы пришли к выводу, что обеспечить устойчивое стратегически конкурентоспособное развитие социально-экономических систем возможно только на основе системно-комплексного подхода к формированию и использованию потенциала предпосылок как конкурентных преимуществ ценностно-ориентационного, экологического, социального, интеллектуального, менеджерского, организационно-поведенческого, взаимодействующего и другого направления в органическом их единстве.

Ключевые слова. Развитие, стратегическая конкурентоспособность, институционализм, системная целостность, дисипативность, блоки системной целостности, ценности.

Hudzynskyi Oleksiy.,

Doctor of Economic Sciences, Professor

Sudomyr Svetlana,

Doctor of Economic Sciences,Docent, Professor at the Department of Economics of Enterprise, Head of the Educational, Scientific and Innovative Activity Department of the SS NULES of Ukraine «Berezhany Agrotechnical Institute»

Hurenko Tamara,

Candidate of Economic Sciences, Docent , Associate Professor at the Department of Accounting and Auditing of NULES of Ukraine

Hudzynska Julia,

Candidate of Economic Sciences, Senior Lecturer at the Department of Management after prof. J.S. Zavadsky, of NULES of Ukraine

The management of strategic competitiveness of socio-economic systems: the methodological aspect

The purpose of the article is to develop a new scientific approach to the formation of management of strategic competitiveness of socio-economic systems in the context of changes in their activity of the target orientation of competitive behavior. Research methodology. A methodology for systemic direction in the context of solving problems while changing the strategic competitiveness of socioeconomic systems, as theirs, is proposed: the direction of systemic development; a means of ensuring competitive sustainability; means of preservation as system integrity; mechanism for the implementation of the system-directed main mission.

Substantial semantic approach is the basis of our proposed mathematical model of evaluation of the prerequisites for ensuring effective management of strategic competitiveness of enterprises. The scientific novelty is as follows: the new scientific approach to: substantiation of the target orientation of management of competitiveness of the enterprises is substantiated; formation of the potential of competitive advantages on a systematic basis in the organic unity of their components: ecological, social, intellectual, innovative-creative, organizational, information, legal, economic, managerial, as a fundamental basis for ensuring sustainable strategically-competitive development of socio-economic systems.

Strategic competitiveness management of socio-economic systems has been considered as a system integrity that encompasses 12 main blocks and 10 systemic prerequisites. Conclusions. According to the results of the research, we came to the conclusion that sustainable strategic and competitive development of socioeconomic systems can be ensured only on the basis of a system-integrated approach to the formation and use of potential preconditions as competitive advantages of value-oriented, environmental, social, intellectual, managerial, organizational, behavioral, interacting and other directions in their organic unity.

Keywords. Development, strategic competitiveness, institutionalism, systemic integrity, dissipativity, blocks of systemic integrity, values.

Актуальність теми дослідження. Швидкозмінне ринкове конкурентне середовище, зростаючий потенціал диференційованого товарно-продуктового потенціалу, мінлива структура потреб та інтересів, зростання вимог суб'єктів попиту до підприємств як соціально-економічних систем та суб'єктів пропозицій, інноваційно-креативні процеси ускладнили систему організаційних взаємодій та поведінки по лінії «суб'єкт попиту - суб'єкт пропозиції». Сформовані системи за своїм змістом, цільовими установками, інтелектуальним потенціалом та системою управління в часовому вимірі змінюються за своїми темпами, які відстають від темпів зростання потреб ринкового середовища. Таким чином, є проблема, яка потребує свого ров'язання.

Загалом дослідженням даного напряму займались такі науковці як: Гудинський О. Д., Гудзинська Ю. С., Гуренко Т. О., Нестеренко С. А., Судомир М. Р., Судомир С. М., Ільїн В. Ю. та ін.

Однак, виникли проблеми системно-комплексного підходу до формування і використання складових забезпечення стратегічно-конкурентоспроможного розвитку підприємницьких структур як соціально-економічних систем інноваційного, інтелектуально-креативно- го спрямування з високим рівнем соціальної відповідальності.

Таким чином, виникає об'єктивна необхідність в перегляді існуючих і обґрунтуванні нових наукових підходів до формування потенціалу конкурентних переваг на системній основі в органічній єдності їх складових: екологічного, соціального, інтелектуального, інноваційного, організаційного, інформаційного, економічного, правового, менеджерського та іншого спрямування як фундаментальної основи забезпечення стійкого стратегічно-конкурентоспроможного розвитку підприємницьких структур.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Управління стратегічною конкурентоспроможністю підприємств як соціально-економічних формувань в нашому науковому підході розглядається як системна цілісність, яка охоплює основні блоки, а саме:

блок ціннісних установок (орієнтацій) суб'єктів попиту з їх потребами та інтересами як основних інвесторів суб'єктів пропозицій, цільових установок діяльності бізнесових структур;

блок цільових установок суб'єктів пропозицій в системі динамічно спрямованої стратегічно конкурентоспроможної діяльності з орієнтацією на забезпечення їх стійкого розвитку;

блок системної соціальної відповідальності підприємницьких структур стратегічно-конкурентоспроможної орієнтації та розвитку;

блок прогнозних варіантів діяльності бізнесових підприємницьких структур за напрямами їх розвитку та типами поведінки в стратегічному конкурентному середовищі;

блок сформованих потенційних можливостей інноваційно-кре- ативного забезпечення стратегічного конкурентоспроможного розвитку підприємств як соціально-економічних систем;

блок зростання рівня інтелектуалізації суспільних відносин стратегічного розвитку підприємств;

блок сформованого організаційного потенціалу, адекватного ціннісним орієнтаціям, цільовим установкам в органічній єдності і збалансованості: організаційної взаємодії, організаційної поведінки, організаційного клімату, організаційних процесів;

блок інформаційного, обліково-аналітичного, діагностичного забезпечення управління стратегічним конкурентоспроможним розвитком підприємницьких структур;

блок сформованого портфеля стратегій-цілей та портфеля стратегій як засобів забезпечення стратегічно-конкурентоспроможного розвитку підприємств як соціально-економічних систем;

блок функціонально-забезпечуючих підсистем стратегічно-конкурентоспроможної діяльності підприємств;

блок системної збалансованості механізмів регулюючого і саморегулюючого спрямування, централізації і децентралізації;

блок пріоритетних взаємодій в системі: екологізації, соціалізації, інтелектуалізації, економізації та ін.

Кожний із виділених нами блоків у поглибленому варіанті наукового дослідження виступає як складова потенціалу системної цілісності стратегічної конкурентоспроможності та управління конкурентоспроможною діяльністю. При цьому акцент ми робимо на забезпечення складових системної цілісності підприємницьких структур, загальною цільовою установкою їх головної місії є: забезпечення рівня і якості життя суб'єктів за інтересами; виконання зобов'язань перед суб'єктами за інтересами контактних аудиторій в системі взаємодій функціонально-забезпечуючого спрямування; високий рівень соціальної відповідальності.

Стратегічну конкурентоспроможність як системну цілісність в органічній єдності її складових, ціннісних орієнтацій і цільових установок, екологізації, соціалізації, інтелектуалізації, економізації ми розглядаємо в контексті розв'язання задач відповідно до обґрунтованої, цивілізованої головної місії підприємства як соціально-економічних систем, як системно-комплексний механізм з головною цільовою установкою та локальною, спрямованою на забезпечення стратегічно-конкурентоспроможного стійкого розвитку підприємств, їх системно-синергетичну ефективність.

Розв'язання таких задач системно-комплексного підходу можливо здійснювати на основі переходу в проведенні змін від продуктивно-репродуктивного, генеративно-творчого та конструктивно-інноваційного з розвинутою системою креативного мислення та ін. Це підтверджується результатами дослідження процесів інтелектуалізації в системі управління зі знаннями за критеріями: активізаційнос- ті, інтелектуальної потужності, інтелектуальної насиченості, інтелектуальної сили, інтелектуального потенціалу, інтелектуального капіталу, інноваційності, синергетичності та ін.

Це вимагає нового підходу до формування: упорядкованих дисипативних систем; обліково-аудиторського, діагностичного, аналітичного, інформаційного забезпечення управління стратегічно-конкурентоспроможним стійким розвитком підприємств; методичного інструментарію упереджувальної оцінки зовнішнього і внутрішнього системного конкурентного середовища для своєчасного передбачення розвитку флуктуаційних і біфуркаційних процесів та обґрунтування семантичних моделей і конкурентоспроможного портфеля стратегій. Для формування портфеля стратегій нами запропонована технологія, яка охоплює: регіональне конкурентне середовище та напрями регіонального розвитку соціально-економічних систем; характер регіону функціонування сільськогосподарських підприємств як соціально-економічних систем; рекомендований портфель стратегій, механізми реалізації стратегій. Виділені 6 груп соціально-економічних систем [5]:

територіальний регіон, наближений до депресивного регіону;

територіальний регіон виживаючого спрямування;

територіальний регіон стабільно розвиваючого спрямування;

територіальний регіон внутрішньо-територіального конкурентоспроможного спрямування;

територіальний регіон конкурентоспроможного міжтериторіаль- ного спрямування;

територіальний регіон конкурентоспроможного міжнародного спрямування.

На рівні підприємницьких структур за результатами досліджень обґрунтовані підходи щодо формування передумов (як фрагмент методологічного підходу).

Останні в загальній ієрархічній системі визначаються [1]:

рівнем розвитку системи відносин власного, владного, власно- владного спрямування;

рівнем збалансованого розвитку в системі тріадної складової результативного менеджменту: «функцій, обов'язків, відповідальності» - «ресурсного забезпечення, прав і влади» [2];

рівнем обґрунтованості рішень стратегічного спрямування щодо здійснення процесу організаційної трансформації через: реорганізацію, реструктуризацію, диверсифікацію, інтеграцію, кластеризацію, поглинання в різних її формах організації, укрупнення, розукрупнення;

рівнем обґрунтованості співвідношення державної і приватної власності в різних її формах [3];

рівнем обґрунтування централізації і децентралізації, регулювання і саморегулювання в ієрархічній системі організаційних взаємодій вертикального і горизонтального спрямування;

рівнем обґрунтованої збалансованої взаємодії в системі 7 «S» - структури, стратегій, спільних цінностей, стилів керівництва, співробітництва, сприйнятливості, системи;

рівнем розвитку та збалансованості 7 «К» - культури, контролю, координації, креативності, кмітливості, клімату організацій, конкурентоспроможної конкурентоздатності;

рівнем розвитку та збалансованістю 7 «О» - організаційного розвитку, організаційного потенціалу, організаційної культури, організаційної поведінки, організаційної взаємодії, організаційної системи, організаційного клімату;

рівнем розвитку та збалансованості 7 «П» - повноважень, поведінки, пріоритетів, правом, підприємницької ініціативи, потенціалу, політики;

рівнем розвитку та збалансованості управлінського профілю як системної цілісності та ін.

Названі фактори формування передумов можуть бути забезпеченими лише в системі та в органічній єдності і збалансованості як цілісності. Їх можна представити у формалізованому вигляді:

де У - інтегрований індекс створених передумов формування результативної системи забезпечення розвитку сільськогосподарських підприємств як соціально-економічних цілісностей (в коефіцієнтах);

К1 - коефіцієнт рівня розвитку системи відносин власного, владного, власно-владного спрямування;

К2 - коефіцієнт рівня збалансованого розвитку в системі тріадної складової результативного менеджменту: «функцій, обов'язків, відповідальності» - «ресурсного забезпечення, прав і влади»;

К3 - коефіцієнт рівня обґрунтованості рішень стратегічного спрямування щодо здійснення процесу організаційної трансформації;

К4 - коефіцієнт рівня обґрунтованості співвідношення державної і приватної власності;

К5 - коефіцієнт рівня обґрунтування централізації і децентралізації, регулювання і саморегулювання в ієрархічній системі організаційних взаємодій вертикального і горизонтального спрямування;

Ке - коефіцієнт рівня обґрунтованої збалансованої взаємодії в системі 7 «S»;

К7 - коефіцієнт рівня розвитку та збалансованості 7 «К»;

К8 - коефіцієнт рівня розвитку та збалансованості 7 «О» ;

К9 - коефіцієнт рівня розвитку та збалансованості 7 «П» ;

К10 - коефіцієнт рівня розвитку та збалансованості управлінського профілю як системної цілісності.

За аналогічною схемою можна визначати рівні розвитку за іншими складовими передумов 7 «S», 7 «К», 7 «О», 7 «П».

При формуванні результативного управління стратегічною конкурентоспроможністю підприємств як соціально-економічних систем слід усунути основні перепони, які гальмують динамічно-розвиваю- чий напрям системно-комплексного підходу до створення передумов забезпечення конкурентної спроможності суб'єктів господарської діяльності. В процесі дослідження виявлені основні із них, а саме:

необґрунтованість головного критерію оцінки цивілізованої діяльності соціально-економічних систем, а звідси - головної місії і призначення їх як суб'єктів пропозицій;

недостатня обґрунтованість головного суб'єкта влади цивілізованого суспільства та інвестора в державному масштабі;

розбалансованість власності в системі суспільних відносин;

проблема соціальної нерівності;

розбалансованість у системі інтересів суспільства та суб'єктів власності;

розбалансованість власності власно-владних відносин;

розбалансованість в пріоритетах цільового спрямування в діяльності підприємницьких структур в системній цілісності розв'язання проблеми екологічного, соціального, інтелектуального та економічного спрямування;

розбалансованість в системі механізмів регулятивно-саморегу- лятивного, централізовано-децентралізованого спрямування та ін.;

недостатньо високий рівень розвитку соціальної відповідальності в підприємницьких структурах;

недостатньо враховується системний підхід при формуванні конкурентних потенційних можливостей як системної цілісності в управлінні стратегічною конкурентоспроможністю підприємств як соціально-економічних систем та ін.

Стратегічна конкурентоспроможність нами досліджується як:

напрям системного розвитку соціально-економічних формувань;

засіб забезпечення конкурентостійкості підприємницьких структур;

засіб збереження підприємства як системної цілісності;

механізм реалізації системно спрямованої головної місії підприємницької структури та ін.

В основу такого підходу в системі, окрім перерахованих передумов, нами враховані як складові потенціалу конкурентних переваг (факторів): ціновий, якості, дизайновий, витратний, іміджевий, диференційований, системно-інноваційний (екологічного, соціального, біологічного, техніко-технологічного, організаційного, управлінського, етично-культурного та іншого спрямування) [1].

Розширена система критеріїв оцінки діяльності соціально-економічних формувань за напрямами їх розвитку при визначенні ефектів та обґрунтуванні семантичних моделей [1].

Висновки. Таким чином, забезпечення стійкого стратегічно-конкурентоспроможного розвитку соціально-економічних утворень можна здійснити лише на основі системно-комплексного підходу до формування та використання потенціалу передумов як конкурентних

переваг ціннісно-орієнтаційного, екологічного, соціального, інтелектуального, менеджерського, організаційно-поведінкового, взаємодіючого та іншого спрямування в органічній їх єдності і цільовою спрямованістю в системі: ціль виправдовує засоби, а не навпаки; економіка - це засіб для досягнення загальносистемних цілей; конкурентоспроможність - це механізм забезпечення стійкого розвитку для досягнення загальносистемних цілей.

Список використаних джерел

Гудзинський О. Д., Судомир С. М., Гуренко Т. О. Теоретико-методологіч- ні засади результативного управління розвитком підприємств: [монографія]. К.: ЦП «Компринт», 2017. 411 с.

Гудзинський О. Д. Система менеджменту інституціональної трансформації економіки України (теоретико-методологічний аспект): [колективна монографія] / [О. Д. Гудзинський, С. М. Судомир, Ю. С. Гудзинська та ін.]; за заг. ред. О. Д. Гудзинського. Київ : ТОВ «Аграр Медіа Груп», 2012. 771 с.

Гудзинський О. Д., Судомир С. М., Гуренко Т. О. Управління формуванням конкурентоспроможного потенціалу підприємств (теоретико-методологіч- ний аспект): [монографія]. Київ : ІПК ДСЗУ, 2010. 212 с.

Гудзинський О. Д., Судомир С. М., Гудзинська Ю. С., Жуковський М. Інтелектуальний та творчий потенціал управління бізнес-соціальних та економічних систем. Міжнародний журнал останніх технологій та техніки (IJRTE). Том-8, Випуск 3С, листопад 2019. С. 150-154. (Скопус).

Нестеренко С. А. Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств: управлінський аспект : [монографія]. К. : Аграр Медіа Груп, 2013. 483 с.

Судомир С. М. Формування системи управління розвитком сільськогосподарських підприємств: теорія, методологія: [монографія]. К.: ЦП «Комп- ринт», 2015. 483 с.

Ільїн В.Ю., Коцупатрий М.М., Ільїна О.В. Підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств: [монографія]. Сєвєродонецьк: Вид-во «Ноу- лідж» (Сєвєродонецьке відділення), 2016. 366 с.

References

Hudzynskyi O. D., Sudomyr S. M., Hurenko T. O. (2017). Theoretical and methodological principles of effective management of enterprise development. Kyiv, K.: “Komprynt”.

Hudzynskyi O. D. (2012). The system of management of institutional transformation of the Ukrainian economy (theoretical and methodological aspect) [multi-authored monograp]. / [O. D. Hudzynskyi, S. M. Sudomyr, Yu. S. Hudzyn- ska]. Under general editorship of O. Hudzynskyi. Kyiv: Agrar Media Group LLC. 771 p. стратегічний конкурентоспроможність поведінка

Hudzynskyi O. D., Sudomyr S. M., Hurenko T. O. (2010). Management of formation of competitive potential of enterprises (theoretical and methodological aspect): [monograph]. Kyiv: IPK of the DSU. 212 p.

Hudzyns'kyi О^., Sudomyr S.M., Hudzyns'ka Y.S., Zhukovs'kyi M. Intelec- tual and creative management potential of business social and economic systems. International Journal of Recent Technology and Engineering (IJRTE). Volume-8, Issue 3C, November 2019. P. 150-154. (Скопус).

Nesterenko S. A. (2013). Competitiveness of agricultural enterprises: management aspect: [monograph]. K.: Agrarian Media Group. 483 p.

Sudomyr S. M. (2015). Formation of a management system for the development of agricultural enterprises: theory, methodology. Kyiv, K.: “Komprynt”. 483 p.

Ilyin V.Yu., Kotsupatriy M.M, Ilyina O.V. (2016). Increasing the competitiveness of agricultural enterprises: [monograph]. Severodonetsk: Knowledge Publishing House (Severodonetsk Branch). 366 p.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.