Кейс-стадіс як метод наукового дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний аграрний університет

Кейс-стадіс як метод наукового дослідження

Н. Михайленко, здобувач вищої освіити

Досліджено процес проведення кейс-стадіс, що включає у себе етапи, традиційні для будь-якого наукового дослідження: визначення мети і завдань, збір, аналіз і інтерпретація отриманих даних, підготовка звіту про проведене дослідження. Обґрунтовано унікальність кейс-стадіс як самостійного дослідження, що сприяло введення у науковий обіг терміна «метод кейс-стадіс».

Ключові слова: кейс-стадіс, «метод кейс-стадіс», бібліотекознавчі кейс-стадіс, соціокультурні й економічні умови.

N. Mikhailenko. Case stadis as a method of scientific research

Постановка проблеми

Кейс-стадіс (ситуаційні дослідження, дослідження «випадку») широко досліджуються в США вченими в області соціальних і гуманітарних наук (істориками, політологами, соціологами, психологами, економістами та ін.). З кінця 80-х рр. минулого століття.

Бібліотекознавці США проводять подібного роду дослідження з метою визначення ролі публічних бібліотек в суспільстві, виявлення рівня відповідності місії та цілей академічних та дослідницьких бібліотек сучасним вимогам, визначення ефективності роботи дитячих бібліотек, а також їх окремих підрозділів, зокрема довідково-бібліографічних відділів та ін. [2].

кейс стадіс наукове дослідження

Результати дослідження

Кейс-стадіс спрямовані на вивчення окремого локального випадку, що стався в конкретному місці, в конкретний час і має чітко визначені соціальні та часові межі. При цьому «випадок» досліджується в його унікальності, неповторності в інших умовах як індивідуальне самооцінне, цілісне явище у всій сукупності зв'язків, його формують. Особлива увага приділяється соціокультурним та економічним умовам, в рамках яких стало можливим його становлення і розвиток.

Визначеність соціальних кордонів як обов'язкова риса кейс-стадіс знаходить відображення в об'єктах вивчення. Основними об'єктами вивчення в бібліотекознавчих кейс-стадіс є:

1. Бібліотеки; інформаційно-аналітичні центри, медіацентри, бібліотечні школи, бібліотечні асоціації.

2. Персонал бібліотек і інформаційних центрів (директори бібліотек, завідувачі відділами, бібліотекарі, асистенти бібліотекарів, технічні працівники).

3. Читачі (споживачі інформації, в тому числі і потенційні).

4. Окремі бібліотечні та інформаційні процеси [5].

У 1971 р в США була запропонована типізація кейс-стадіс, заснована на обліку цілей, які ставлять перед собою розробники наукових проектів:

1. Дослідження окремого «випадку» для розробки теоретичної концепції.

2. Вивчення окремих «випадків» для перевірки і підтвердження раніше розробленої теорії.

3. Вивчення окремих «випадків» для висунення гіпотез.

4. Вивчення екстремальних, що відхиляються від норми випадків. [3; 5].

Кейс-стадіс можуть бути наступними в залежності від кількості «випадків», що вивчаються авторами наукових проектів:

• кейс-стадіс, які передбачають вивчення одного «випадку»;

• кейс-стадіс, орієнтовані на дослідження двох і більше «випадків». Як правило, кейс-стадіс, які вивчають кілька «випадків», носять порівняльний характер.

В американському бібліотекознавства досліджується головним чином або один «випадок», або проводяться порівняльні бінарні кейс-стадіс, які передбачають вивчення двох «випадків». Збільшення кількості досліджуваних випадків до 3-4 є небажаним, так як це викликає серйозні труднощі при аналізі та інтерпретації отриманих відомостей. Однак видається, що в ході подальшого розвитку методології кейс-стадіс це обмеження може бути знято [4].

Процес проведення кейс-стадіс включає в себе етапи, традиційні для будь-якого наукового дослідження: визначення мети і завдань, збір, аналіз і інтерпретація отриманих даних, підготовка звіту про проведене дослідження.

Унікальність кейс-стадіс як самостійного дослідження стала причиною введення в науковий обіг терміна «метод кейс-стадіс».

Незважаючи на досить давні традиції проведення досліджень з використанням цього методу в США, до сих пір досить велика кількість американських вчених не схильні розглядати його як самостійний метод досліджень. Так, стверджують, що регулювання процесу пізнання, здійснюване даними методом, практично нічим не відрізняється від регулювання, яке забезпечують інші методи, зокрема включене спостереження і обстеження. Набула поширення і точка зору, згідно з якою метод кейс-стадіс не є науковим, так як при його використанні дослідник не має можливості багатоаспектного виміру досліджуваних в «випадках» подій, а базується головним чином на суб'єктивній оцінці зібраної інформації [5].

Однією з найбільш поширених є точка зору, згідно з якою «метод кейс- стадіс - це метод емпіричного дослідження, що сприяє вивченню будь-якого явища в контексті реальності, коли ні саме явище, ні його контекст не є ні очевидними, ні однозначно розуміються».

Метод кейс-стадіс - це комплекс методів, використовуваних на етапах збору, аналізу та інтерпретації отриманої інформації. Саме комплексне використання різних методів, що є безумовним і дуже сильною перевагою кейс- стадіс, і дозволяє скласти багатоаспектне уявлення про локальний досліджуваному «випадку», виявити закономірності його становлення і розвитку, зробити припущення про потенційні наслідки, їм викликаються, і ін. Основними методами збору даних в ході проведення кейс-стадіс є аналіз документів, спостереження, інтерв'ювання, аналіз артефактів. Особливості вищевказаних методів дозволяють розглянути досліджуваний «випадок» в більш широкому історичному, соціальному, культурному аспектах [5].

Причому в залежності від типу кейс-стадіс, його цілей і завдань, об'єкта вивчення дані методи можуть виступати або в якості основних, або в якості допоміжних.

У комплексі методів кейс-стадіс не останню роль відіграє метод спостереження. Причому використовуються головним чином такі види спостереження, як пряме і включене.

Спостереженню підлягають виконання співробітниками їх функціональних обов'язків, зборів, що проводяться у відділах бібліотеки; організація спільного дозвілля читачів, членів товариства «друзів» бібліотеки і т.д.

В якості самостійного методу досліджень в кейс-стадіс американські колеги називають метод аналізу артефактів (фізичних документів), а саме гравюр, картин на стінах відділів бібліотеки, портретів вчених, громадських діячів, письменників і т. д [7]. Слід зауважити, що інформаційна цінність артефактів для бібліотекознавчих та інформаційних досліджень, як правило, невисока. Однак вони можуть з'явитися тим відсутньою або необхідним штрихом, який дає додаткові відомості та дозволяє перевірити точність інформації, отриманої за допомогою інших методів.

У кейс-стадіс активно використовується і метод інтерв'ювання. Найбільш поширеною є традиція розробки неструктурованого інтерв'ю з відкритими питаннями, що дозволяють респондентам не тільки висловити власну точку зору, але і привести аргументи на її захист, зробити узагальнення та ін.

Використовується і структуроване інтерв'ю, побудоване на основі заздалегідь складених і розташованих в певній послідовності питань.

З метою підтвердження дослідником фактів, вже раніше встановлених в ході проведення неструктурованого і структурованого інтерв'ю, проводять інтерв'ю сфокусоване. Цей вид інтерв'ю передбачає опитування кожного респондента окремо протягом певного періоду часу (зазвичай не більше 1 -1,5 години) з певної теми. Американські колеги підкреслюють, що чим більше «наївним і недосвідченим в темі кейс-стадіс вдається показати себе досліднику, тим цікавіші і глибокі відповіді на свої питання він може отримати» [8].

Таким чином, розглянувши основні етапи бібліотекознавчих кейс-стадіс і визнаючи їх значимість, не можна не відзначити, що методологія проведення подібного роду досліджень в американській бібліотечної науці не є достатньо розробленою і знаходиться в стадії становлення. Більш того, представляється, що фахівці в області соціальних і гуманітарних наук США є більш активними в цьому напрямку, ніж бібліотекознавці.

Цінність кейс-стадіс як наукового дослідження полягає в можливості використання комплексу методів збору первинної інформації. Не випадково фахівці в області соціальних і гуманітарних наук встановили, що надійність і точність результатів кейс-стадіс знаходяться в прямо пропорційній залежності від використання саме комплексу різноманітних методів отримання даних. Однак на практиці бібліотекознавці США схильні використовувати один -два методи збору інформації, як правило, керуючись не стільки цілями і завданнями дослідження, скільки наявністю знань щодо застосування певних методів [5; 9].

І нарешті, ще одним шляхом підвищення якості бібліотекознавчих кейс - стадіс американські колеги вважають створення бази даних, акумулюються відомості про плановані і вже завершених дослідженнях подібного роду. Виконання цієї роботи не може представляти великих труднощів, так як вже існує досвід створення подібної бази даних в соціальних науках за етнографічними кейс-стадіс, що дозволяє дослідникам будь-яких галузей знань отримати оперативний доступ до відомостей, в ній відображені (Університет Йєлла).

Структурно база даних кейс-стадіс буде складатися з двох основних частин:

1) програми проведення кейс-стадіс

2) звіти про завершені дослідження.

Висновок

Подібна база даних, поза всякими сумнівами, дозволить уникнути помилок, допущених раніше іншими дослідниками, визначити найбільш раціональні шляхи отримання надійної і точної інформації і нарешті скоротити непродуктивні витрати часу і фінансів на реалізацію дослідницького проекту.

Звісно ж, що зазначені заходи не тільки підвищать методологічний рівень американських бібліотекознавців, але і нададуть неминуче позитивний вплив на якість наукових досліджень подібного роду.

Список літературних джерел

1. Лубовський Д. В. Введення в методологічні основи наукового дослідження. - К., 2015. - 223 с.

2. Мазов В. А. Методологія науки. - Тернопіль, 2013.

3. Маланов С. В. Методологічні та теоретичні основи наукового дослідження. - К., 2015. - 333 с.

4. Методологічні проблеми сучасної науки / під ред. Т. Д. Марцинковського. - К., 2014.

5. Петровський А. В., Ярошевський М. Г. Основи кейс-стадіс. - К.: ІНФРА, 2008.

6. Пономарев Я. А. Методологічне введення. - К., 2013.

7. Щедровицький Г. П. Методологічна організація сфери досліджень // Питання методології. - 2007. - № 1-2. - С. 108-127.

8. Ювич А. В. Психологія і методологія // Психологічний журнал. - 2010. - Т. 21. - № 5.

9. Яценко Д. А. Проблеми сучасної методології та шляхи їх вирішення // Нове дослідженнях. - 2013.

Размещено на Allbest.ru