Джерелознавчий аналіз проблематики проектного управління в сучасному державотворчому дискурсі

Размещено на http://allbest.ru

ТОВ «Регіональний центр експертизи та управління проектами»

Джерелознавчий аналіз проблематики проектного управління в сучасному державотворчому дискурсі

Сергій Чернов, Кандидат наук з державного управління, директор

м. Одеса, Україна

Стаття присвячена систематизації наукових публікацій дослідників проблематики використання інструментарію проектного управління в процесах формування та реалізації державної економічної, соціальної та безпекової політики, безпосередньо в публічному врядуванні сучасних демократичних країн. Запропоновано авторське групування таких на шість основних кластерів: державно-управлінський, економічний, міжнародний, безпековий, проектного менеджменту та регіонально-галузевих кейсів. Подано короткий аналіз наукового доробку найбільш характерних дослідників-представників кожного з цих кластерів. Зроблено висновок що попри певну політизацію відношення української влади до Національних проектів та взагалі проектного підходу до здійснення публічного врядування залишається науково беззаперечним, що в умовах транзитивного типу суспільного розвитку, коли Україна вимушена знаходити нові механізми економічного та суспільно-політичного поступу, щоб наздогнати передові держави світу, принципове значення має розробка стратегічних механізмів публічного врядування. Вагоме місце серед таких інноваційних механізмів займає розробка та реалізація національних, міжрегіональних та місцевих проектів. Такі проекти покликані вирішити важливе науково-практичне завдання підвищення ефективності публічного управління економічними та соціально-політичними процесами, залучення інноваційних політико-управлінських механізмів, спроможних вдосконалити державний лад та демократичну політичну систему нашої країни. Все це обумовлює необхідність подальшого впровадження технологій та інструментів проектного управління в діяльності органів публічного врядування України як важливого стратегічного чинника подальшого перспективного демократичного державотворення в нашій країні.

Ключові слова: держава, державна політика, публічне врядування, проектне управління, національні проекти.

Вступ

Постановка проблеми. Система публічного врядування сучасної України перебуває у критичному становищі, що зумовлене як загальною економічною кризою, трьома хвилями революційних перетворень 2014-2019 рр., які фактично зруйнували сталість та ефективність апарату державної служби, так і війною на Донбасі, що знекровлює національну економіку, підриває й без того значною мірою дефіцитний державний бюджет.

У таких умовах надзвичайної актуальності набуває спроможність органів публічної влади держави на усіх рівнях здійснити структурну перебудову нашої все ще сировинної економіки, модернізувати систему територіальної організації влади задля досягнення метою міжнародної конкурентоспроможності України та забезпечення таким чином належної якості національної безпеки держави.

В розвинутих демократичних країнах світу початку третього тисячоліття задля реалізації поставлених цілей розвитку в умовах обмеженого часу, фінансових, людських та інших ресурсів все більше у публічному управлінні використовують такий сучасний стратегічний та управлінський інструмент як проектно-орієнтований менеджмент, розробляють та реалізують пріоритетні національні проекти, що покликані мобілізувати та структурувати ресурси органів публічної влади для реалізації власних владних функцій та досягнення суспільно-значимих цілей і завдань державного управління.

В науковому світі проектне управління в публічному врядування називають одним з найуніверсальніших способів вирішення проблем управління в сфері державної влади та ефективним інструментом реалізації публічної політики в умовах ресурсних, часових та інших обмежень сучасної доби. При цьому проектний підхід має низку незаперечних переваг, які вигідно відрізняють його від інших інструментів державного управління, насамперед - притаманну методологію, яка регулює ініціювання, планування, виконання, моніторинг і моніторинг процесів, завершення операцій, надання можливості для поглинання встановленого обсягу фінансових ресурсів протягом певного періоду часу, ефективного досягнення унікальної мети суспільного розвитку будь-якого роду [49, с. 61].

Національні проекти як сучасні інструменти соціальної політики та економічної безпеки визначаються ключовим фактором переходу національної економіки від екстенсивного до інтенсивного та інноваційного типу розвитку, оскільки поєднання двох чинників - політичного пріоритету та цільової проектної форми організації діяльності органів публічного врядування - дозволяє домогтися ефективної взаємодії державних та самоврядних органів на всіх рівнях владної вертикалі держави [16, с. 24].

Таким чином, актуальним, і навіть критично нагальним для успішності державотворчих процесів в Україні є вивчення та запровадження в практику публічного управління методології й інструментарію проектного менеджменту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає підстави стверджувати, що проблематиці використання інструментарію проектного управління в процесах формування та реалізації державної економічної, соціальної та безпекової політики, безпосередньо в публічному врядуванні сучасних демократичних країн в останні півтора-два десятиліття приділяють дослідницьку увагу представники різних наукових напрямків: державного й публічного управління, економіки, політології, соціології, національної безпеки.

Проте слід зауважити, що більшість таких публікацій датована 2011 - 2014 роками, коли органами державної влади відбувалося активне впровадження Національних проектів в Україні та було створено відповідний державний орган - Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України.

Та зі зміною влади після Революції Гідності й початком війни на Донбасі інтерес до означеної проблематики згас й за останні 5 років кількість дотичних публікацій впала до 1-2 десятків.

Метою статті є узагальнення й систематизація наукового доробку сучасних дослідників проектного управління та розробки й запровадження національних проектів в публічному врядуванні України.

Результати дослідження

На нашу думку весь масив наукових публікацій, дотичних проблематики використання проектного менеджменту в процесах публічного управління у відповідності до тих ключових аспектів зазначеного явища, на яких фокусують свою наукову увагу окремі дослідники, найбільш логічно згрупувати в таких шести основних кластерах: державно-управлінський, економічний, міжнародний, безпековий, проектного менеджменту та регіонально-галузевих кейсів (рис.1).

Рис. 1. Систематизація дискурсного поля проблематики використання інструментарію проектного управління в процесах формування та реалізації державної економічної, соціальної та безпекової політики в Україні

Відповідно до структури рисунку 1 в подальшому розкритті предмету даного дослідження надамо сутнісну характеристику кожного з представлених кластерів, наведемо основних науковців та фахівців, що представляють даний напрямок та розкриємо й узагальнимо їх науковий доробок.

Так, фахівці з державного управління зосереджуються на особливостях життєвого циклу державно-управлінських рішень в рамках проектного підходу, його впливу на стиль та методи державного управління, принципи та методи визначення соціальної ефективності запроваджених проектів, їх ролі у формуванні інвестиційної привабливості держави. В даному кластері ключовою характерною ознакою є розгляд проектного менеджменту в публічному врядуванні як інноваційного інструменту соціально-економічних перетворень, спроможного ефективно реалізовувати поставлені завдання соціального й політичного розвитку країни в умовах жорсткого дефіциту ресурсів.

Державно-управлінський кластер в зазначеному контексті найбільш яскраво представляють відомі в Україні дослідники й науковці М. Іжа, С. Попов, О. Федорчак,С. Старик, Я. Бережний, Я. Жаліло та ін. Зокрема, М. Іжа та С. Попов досліджують в цілому державну регіональну політику як відносно новий різновид державної політики для України, яка за такими ознаками як якість та глибина змін, масштаб поширення та походження може розглядатися як національний проект інноваційного характеру [18, с. 3]. Нормативні засади та організаційний вимір безпосередньо пріоритетних національних проектів в державному управління досліджують О. Покачалова та М. Петров [29].

Л. Федулова наголошує на соціальній спрямованості національних проектів та вважає, що Національні проекти варто розглядати як важливі напрями реалізації соціальної функції держави, що безпосередньо виражають і предметно конкретизують її сутність стосовно задоволення соціальних потреб членів суспільства, враховують соціальні інтереси суспільства й людини, різних соціальних груп[46, с. 22].

У свою чергу С. Старик в Національних проектах вбачає особливу форму соціально-економічних трансформацій, зауважуючи, що саме завдяки застосуванню проектного підходу як в плануванні, так і в управлінні та впровадженні реформаційних програм можна отримувати значимий соціально- економічний ефект[40, с. 87]. Особливості державної підтримки реалізації інвестиційних проектів в Україні розкриває у своїх публікаціях О. Федорчак[45].

Роль і місце державно-приватного партнерства при реалізації національних інвестиційних проектів в Україні висвітлюють А. Карпенко [19] та Т. Брікман[10]. Напрями вдосконалення процесу формування і реалізації національних проектів й перспективи їх подальшого розвитку в Україні досліджують Л. Сімків [37], Я. Бережний, Я. Жаліло та Д. Покришка, відзначаючи новаторський характер національних проектів як принципово нового для управлінського механізму України інструменту державної політики[6, с. 33].

Другий кластер - економічний - є доволі значним за обсягом, оскільки Національні проекти знаходяться на перетині державного управління та економіки й становлять собою одночасно як інструментарій державної економічної політики, так і інноваційний інструментарій власне економічних процесів та соціально-економічного розвитку окремих міст, територій, регіонів та всієї держави.

На нашу думку, серед усього загалу економічних публікацій, дотичних предмету даної розвідки, варто відзначити С. Богданова, який зосереджується на теоретичних аспектах проектування соціально-економічного розвитку територій [7],Н. Сментину, котра досліджує теоретичні, методологічні та практичні засади формування цілісної системи стратегічного планування соціально-економічного розвитку на мезорівні з урахуванням світового досвіду організації цього процесу[39], Г. Старченко, що пропонує модель проектно-орієнтованого управління інноваційним розвитком національної економіки[41].

І. Копач фокусує увагу на особливостях управління проектами підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах євроінтеграційних процесів[21]. І. Іголкін розглядає роль національних і транснаціональних проектів у системі розвитку інфраструктури національної економіки та наголошує, що саме національні проекти в сучасному світі є одним з найбільш ефективних інструментів економічної та соціальної політики, які посідають центральне місце в новій політиці державно-організованого простору, оскільки інфраструктура дедалі більше будується і розвивається як національний проект [17, с. 62].

У продовження цієї думки О. Кравченко, спираючись на інституційні підходи щодо закономірностей економічного зростання, звертає увагу на необхідності переходу на програмний метод управління та впровадження інвестиційних проектів у стратегічні пріоритети національної економіки [22, с. 75].

Свою модель реалізації інвестиційних проектів та алгоритм її розробки на підставі розвитку організаційно-економічного механізму пропонує Д. Крилов. На його думку, використання запропонованої моделі дає можливість об'єктивно, точно порівняти декілька інвестиційних проектів та вибрати більш оптимальний проект, проаналізувати необхідність інвестування на підставі реалізації організаційно-економічного механізму, що дозволяє врахувати вплив чинників мікро- та макросередовища, очікувані результати інвестиційної діяльності[23, с. 157].

Особливості розробки та управління проектами соціально-економічного розвитку територіальних громад і окремих населених пунктів в умовах децентралізації розкривають М. Гусятинський, О. Ковальчук [13], В. Родченко та О. Гуца.[33].

Третій кластер - проектного менеджменту - містить дослідження принципів, форм, структурної побудови та змісту проектного підходу в управлінні та власне національних проектів.

Зокрема, Л. Кушнір розкриває проблеми інституціонального та ресурсного забезпечення Національних проектів України, які, на думку науковця, мають стимулювати створення асоціацій за участю представників держави, бізнесу, громадськості; сприяти виявленню інформації про ділових контрагентів; сприяти підвищенню кваліфікації і покращенню відбору чиновників, створювати можливості для контролю за їх діяльністю; забезпечувати прозорість планів, скорочувати базу корупції; сприяти зміцненню взаємної довіри[24, с. 353-354].

Відомим фахівцем у сфері проектного менеджменту є одна із засновників української наукової школи управління проектами Т. Безверхнюк. У своїх дослідженнях вона розкриває систему та технологію управління соціальним проектом [3], розглядає соціальне проектування як вид проектної діяльності та обґрунтовує організаційний механізм управління соціальними проектами, характеризує життєвий цикл такого проекту.

Дослідниця аналізує інфраструктуру зазначеного управління та механізми фінансування, розкриває сутність управління соціальними проектами у форматі публічної політики [4], пропонує побудову партнерської мережі як інституціональної форми державного механізму проектного управління регіональним розвитком[5, с. 171].

Аналіз форми та змісту конкретних національних проектів України «Енергія природи» та «Повітряний експрес» наводить О. Сап'яна, приходячи до висновку, що зазначені Національні проекти в строго науковому сенсі цього поняття не відповідають формі і статусу національних, оскільки в даному випадку мав місце прояв волюнтаризму, коли державою було створено всі формальні умови для національного проектування, а по суті, під зміст були підтягнуті масштабні бізнес-проекти [34, с. 231].

Критеріальний апарат для оцінки умов реалізації складових національних проектів, що мають стратегічне значення для окремої галузі економіки, регіону чи вирішення соціальної проблеми розробляє І. Сенча. На її думку, множина вітчизняних соціальних проблем потребує розробки і реалізації множини відповідних проектів як практичної основи для здійснення економічних реформ в Україні[35].

Організаційні основи управління національними проектами та методи оцінювання і відбору національних інвестиційних проектів описує колишній очільник Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України В. Каськів[20].А. Редкін та Д. Толкачов зосереджуються на проблематиці реалізації механізму стратегічного та проектного управління інноваційним розвитком національного господарства[31].

Сучасні проблеми реалізації пріоритетних національних проектів розкривають А. Зозуля, П. Зозуля та Т. Єрьоміна. До таких недоліків науковці відносять: незадовільна підготовка управлінських кадрів на всіх рівнях для роботи над проектами великого соціального значення; недостатньо активне застосування методів, методик та інструментів проектного менеджменту в системі управління Національними проектами; слабка проробка критеріїв та показників ефективності реалізації національних проектів; розробка нацпроектів безпосередньо виконавцями без залучення фахівців-практиків у цих галузях; невикористання потенціалу міжгалузевих органів управління для координації діяльності галузевих міністерств, які здійснюють реалізацію національних проектів; відсутність передбачених в регіональних бюджетах коштів на реалізацію пріоритетних національних проектів, коли все фінансування здійснювалося з державного бюджету; незадовільна поінформованість громадян щодо реалізації національних проектів [15, с. 9].

Четвертий кластер - безпековий. В рамках даного кластеру науковці простежують вплив Національних проектів на стан економіки держави, її розвиток взаємозв'язок економічного стану й національної безпеки держави. Економічна складова національної безпеки є однією з провідних, оскільки саме економіка надає суспільству необхідні ресурси життєдіяльності й безпековий вплив різних інноваційних механізмів економічної політики, до яких відноситься й проектний менеджмент в публічному врядування є незаперечним.

Плідно працює в даному напрямку О. Банчук-Петросова, яка зосереджується на теоретичних основах розробки проекту національної стратегії розвитку державної кадрової політики сектору безпеки і оборони України[1].

У низці публікацій розкриває механізми реалізації проекту національної стратегії розвитку демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України М. Сіцінська[38]. О. Радченко та В. Довгань досліджують екологічні складові національної безпеки в процесах державного регулювання економіко-екологічних відносин в України [32].

З огляду на агресивний характер зовнішньої політики Російської Федерації не дивно, що серед російських науковців доволі багато дослідників впливу пріоритетних національних проектів на стан національної безпеки держави.

Так, А. Фролова зосереджується на особливостях формування та реалізації державної політики в сфері національної економічної безпеки[47].С. Тактарова й С. Солдатова прямо називають державну підтримку інноваційних проектів елементом забезпечення національної безпеки в у мовах політичної нестабільності, оскільки технологічне відставання як в середньостроковій так в довгостроковій перспективі не тільки підриває економічний стан країни, але й є відчутною загрозою її суверенітету та обороноздатності.

Відтак, на думку авторів, держава через ефективну систему підтримки інноваційних проектів (особливо у військово-промисловому секторі) має контролювати ситуацію у сфері інновацій та технологічного розвитку з метою забезпечення національної безпеки держави та її громадян [42, с. 67].

Саме з позиції забезпечення економічної безпеки держави розглядає критерії вибору пріоритетних національних проектів А. Пивень. Він наголошує, що стратегія сталого економічного розвитку в сучасних умовах формується й реалізується через призму науково- й методично обґрунтованого державного регулювання здійснення пріоритетних національних проектів задля оптимального забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні та національної безпеки держави в цілому[28, с. 148].

П'ятий кластер - закордонний, об'єднує дослідників, що вивчають кращі іноземні моделі й практики проектного управління в публічній сфері, досліджують можливості їх імплементації в українських умовах. Зокрема, І. Бачевська розглядає інвестиційні аспекти національних проектів таких зарубіжних країн як Польща, Росія, Бразилія, Данія, Великобританія, Китай, Ірландія, Індія та наголошує, що у сучасній міжнародній практиці набула значного поширення розробка національних проектів як інвестиційних проектів державного значення [2, с. 178]. Досвід країн Центральної та Східної Європи вивчає С. Большаков [9].

А. Васильєв концентрує увагу на позитивному досвіді Великої Британії в публічному управлінні державними проектами, розглядаючи його з двох позицій: з позиції методології й стандартів управління проектами (насамперед, такого як PRINCE2 - PRojects IN a Controlled Environment) та з позиції практики управління державними проектами. Позитивним і корисним для використання в окресленому досвіді Великої Британії автор вважає створення проектно-орієнтованих структур в системі органів державної влади та запровадження проектних методів в реалізації державних проектів [11].

Особливості використання міжнародної технічної допомоги як фінансової складової національних проектів розглядає С. Шут [48].

Б. Посацький та Ю. Ідак з метою запозичення відсутнього в Україні досвіду проведення і проектування мережі великомасштабних об'єктів зимових видів спорту та на тлі реалізації національного проекту «Олімпійська надія 2022» проаналізували зарубіжний досвід територіальної організації зимових Олімпійських ігор.

Автори сподіваються, що Проведення Олімпійських ігор в Україні суттєво покращить спортивну базу країни та сприятиме економічному розвитку держави, позитивно вплине на розвиток транспортної мережі, спричинить зростання туристичного руху, розвинуть систему спортивних об'єктів для зимових видів спорту на території Львова, Львівської та Закарпатської областях, сприятиме створенню нових робочих місць, розвитку сучасних технологій транспорту і зв'язку, інфраструктури обслуговування та будівництва [30, с. 193]. влада публічний інвестиційний управління

Шостий кластер - регіонально-галузевих кейсів. В рамках даного кластеру нами згруповано наукові публікації, в яких автори описують конкретні кейси - ті чи інші національні проекти, що з тією чи іншою успішністю були започатковані в Україні.

Зокрема, Г. Олійник характеризує процес реалізації національного проекту реформування залізничного комплексу України та пропонує нову управлінську організаційно-економічну модель Державної цільової програми реформування залізничного транспорту, яка полягає у внесенні змін до роботи Міністерства інфраструктури у площині аналізу і зведення існуючих галузевих державних програм у межах національних проектів до вирішення конкретної суспільної проблеми.

При цьому, на думку автора, міністерство має виконувати функцію державного посередника між головними розпорядниками, галуззю й окремими інвесторами або інвестиційними компаніями. Результатом його діяльності має стати реалізація національного проекту - реформування залізничного комплексу України[27, с. 22].

В. Тихенком зупиняється на проблематиці національних та наднаціональних проектів збирання та переробки побутових відходів в Україні, які можуть стати ефективним інструментом подолання складної екологічної проблеми, що з кожним роком призводить до наростання загроз екологічний та національній безпеці держави в цілому [43, с. 88].

Ще далі в сфері забезпечення екологічної безпеки йдуть М. Дейнега та В. Маєвський, які в контексті стратегії сталого розвитку здійснюють правове обґрунтування проектування національної екологічної мережі й зазначають, що хоча Україна й має найбільш розвинене й деталізоване законодавство про національну екологічну мережу серед інших країн Європи, проте деякі положення нормативно-правових актів у частині проектування структурних елементів національної екологічної мережі не відповідають міжнародним та європейським стандартам[14, с. 135].

Н. Максимова та Л. Порох досліджують соціально-психологічні аспекти впровадження Національного проекту «Відкритий світ», який передбачає створення інформаційно-комунікаційної освітньої мережі національного рівня. Автори наголошують, що Національний проект «Відкритий світ» дасть можливість зайняти провідні позиції у світі за якістю надання освіти та досягнення дітьми комп'ютерної грамотності;завдяки проекту будуть створені умови для розвитку національної науки та наукомістких технологій, ефективної розбудови інформаційного суспільства, що має підвищити загальну конкурентоспроможність України[25, с. 27].

Одним з напрямків, охоплених в Україні в 2011 році впровадженням низки національних проектів стала галузь охорони здоров'я. Ключовим тут став спрямований на забезпечення збереження та зміцнення здоров'я населення, продовження періоду активного довголіття Національний проект «Здорова нація», який О. Устінов назвав «дорожньою картою реформування медичної галузі в цілому» [44]. Ще одним з таких проектів був Національний проект «Нове життя. Нова якість охорони материнства та дитинства», різні сторони якого в той же період активно описували Т.Бойчук, Т.Знаменська, І. Геруш та Ю. Годованець [8].

Група вчених Української академії наук та Громадської Ради освітян і науковців України у складі С. Ніколаєнка, М. Савицького, В. Белякова, Большаковата ін. у2011 році на основі принципів сталого зростання запропонувала Національний проект створення високотехнологічних соціоекокомплексів - такого житлового середовища, в якому наукова, освітня, виробнича діяльність людини безпечно і гармонійно інтегрована в природнє середовище таким чином, що підтримує вільний, здоровий, всебічний розвиток людини і відповідально відноситься до майбутніх поколінь[26, с. 128]. Аналогічний за спрямуванням Національний проект «Технополіс» описує

B. Волошин [12]. Своє бачення Національного проекту» Інноваційна Україна» на Інтернет-платформі «SHdeshare» демонструє Є. Сисоєв [36].

Ще однією окремою групою джерел щодо наукового розуміння проблематики використання інструментарію проектного управління в процесах формування та реалізації державної економічної, соціальної та безпекової політики, безпосередньо в публічному врядуванні України, яка не увійшла в запропоновану авторську систематизацію, є група нормативно-правових документів, Програми та Стратегії регіонального розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць, програмно-цільові документи конкретних Національних проектів тощо аналіз та розкриття змісту й сутності яких будуть присвячені наші подальші перспективні дослідження.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Таким чином, проведене дослідження надає підстави для твердження, що в українському науково-практичному дискурсі проблематики використання проектного менеджменту в процесах публічного управління останнього десятиріччя спостерігається сплеск активності, який припадає на 2011 - 2014 роки, коли Президентом України було ініційовано кілька великих Національних проектів. Проте поступове перетворення цих проектів на корупційні бізнес-проекти оточення президента Януковича після його втечі й перемоги Революції Гідності поставило під сумнів саму необхідність використання цього сучасного інноваційного інструменту та суттєво знизило науковий інтерес дослідників до даної проблематики.

Між тим, незважаючи на певну політизацію відношення української влади до Національних проектів та взагалі проектного підходу до здійснення публічного врядування залишається науково беззаперечним, що в умовах транзитивного типу суспільного розвитку, коли Україна вимушена знаходити нові механізми економічного та суспільно-політичного поступу, щоб наздогнати передові держави світу, принципове значення має розробка стратегічних механізмів публічного врядування. Вагоме місце серед таких інноваційних механізмів займає розробка та реалізація національних, міжрегіональних та місцевих проектів. Такі проекти покликані вирішити важливе науково-практичне завдання підвищення ефективності публічного управління економічними та соціально-політичними процесами, залучення інноваційних політико-управлінських механізмів, спроможних вдосконалити державний лад та демократичну політичну систему нашої країни.

Список використаних джерел

1. Банчук-Петросова О. Теоретичні основи розробки проекту національної стратегії розвитку державної кадрової політики сектору безпеки і оборони України. Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Управління. 2014. Вип. 3. С. 31-41.

2. Бачевська І. Національні проекти зарубіжних країн: інвестиційний аспект. Ефективність державного управління. 2013. Вип. 36. С. 174-181.

3. Безверхнюк Т. Система управління соціальним проектом. Актуальні проблеми державного управління. 2014. Вип. 1. С. 9-12.

4. Безверхнюк Т. Технологія управління соціальними проектами : монографія [Т. М. Безверхнюк та ін. ; за заг. ред. Т. М. Безверхнюк]; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2014. 291 с.

5. Безверхнюк Т. Партнерська мережа як інституціональна форма державного механізму проектного управління регіональним розвитком. Держава та регіони. Серія Державне управління. 2016. Вип. 1. С. 163-173.

6. Бережний Я., Жаліло Я., Покришка Д. Політика реалізації національних проектів: перспективи розвитку в Україні. Економіка України. 2013. № 10. С. 32-44.

7. Богданов С. Проектування соціально-економічного розвитку територій: теоретичний аспект. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2018. Вип. 23. С. 10-15.

8. Бойчук Т.,Знаменська Т., Геруш І., Годованець Ю. Національний проект «Нове життя. Нова якість охорони материнства та дитинства»: сучасні тенденції підготовки фахівців з напряму перинатальної медицини. Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. 2014. Т. 4, № 1. С. 6-12.

9. Большаков С. О практиках проектного управления: опыт стран Центральной и Восточной Европы. Общество и экономика. 2018. № 9. С. 33-43.

10. Брікман Т. Реалізація національних проектів на основі моделей державноприватного партнерства. Часопис економічних реформ. 2013. № 4. С. 6-12.

11. Васильев А. Опыт Великобритании в управлении государственными проектами. Управление экономическими системами: электронный научный журнал. 2018. № 11 (117). иДЬ : http://uecs.ru/index.php?option=com_flexicontent&view=items&id=5194:2018-11-10-08- 31-01

12. Волошин С. Національний проект «Технополіс». Інтернет-платформа DOU. иД© : https://dou.ua/forums/topic/7661/

13. Гусятинський М., Ковальчук О.Особливості управління проектами соціально- економічного розвитку населених пунктів. Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України. 2018. № 2. С. 56-69.

14. Дейнега М., Маєвський В. Проектування національної екологічної мережі у контексті стратегії сталого розвитку: правовий аспект. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія : Право. 2014. Вип. 197(2). С. 131-137

15. Зозуля А., Зозуля П., Еремина Т. Современные проблемы реализации приоритетных национальных проектов. Вестник евразийской науки. 2019. Т. 11. № 1. ЦДЇЬ: https://esj.today/PDF/21ECVN119.pdf

16. Имамов М. Приоритетные национальные проекты в Российской Федерации: организационное обеспечение социально-экономического развития. Фундаментальные и прикладные исследования в современном мире. 2016. № 15(2). С. 23-24.

17. Іголкін І. Роль національних і транснаціональних проектів у системі розвитку інфраструктури національної економіки. Наукові праці НДФІ. 2012. Вип. 1. С. 60-69.

18. Іжа М., Попов С. Державна регіональна політика як національний проект інноваційного характеру. Актуальні проблеми державного управління. 2010. Вип. 3(2). С. 3-6.

19. Карпенко А. Роль і місце державно-приватного партнерства при реалізації національних інвестиційних проектів в Україні. Сталий розвиток економіки. 2013. № 5. С. 51-56.

20. Каськів В. Методи оцінювання і відбору національних інвестиційних проектів. Держава та регіони. Сер. : Економіка та підприємництво. 2013. № 3. С. 161-165.

21. Копач І. Управління проектами підвищення конкурентоспроможності національної економіки в умовах євроінтеграційних процесів. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини. 2013. № 10. С. 202213.

22. Кравченко О. Впровадження інвестиційних проектів у стратегічні пріоритети національної економіки на стадії довгострокового планування. Формування ринкових відносин в Україні. 2011. № 6. С. 75-82.

23. Крилов Д. Модель реалізації інвестиційних проектів на підставі розвитку організаційно-економічного механізму: теоретико-методичний аспект. Вісник Приазовського державного технічного університету. Серія : Економічні науки. 2016. Вип. 32(1). С. 150158.

24. Кушнір Л. Національні проекти України: проблеми їх інституціонального та ресурсного забезпечення. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 2012. Вип. 21. С. 347-354.

25. Максимова Н., Порох Л. Соціально-психологічні аспекти впровадження Національного проекту «Відкритий світ». Рідна школа. 2014. № 1-2. С. 27-30.

26. Ніколаєнко С. та ін. Національний проект створення високотехнологічних соціоекокомплексов. Строительство. Материаловедение. Машиностроение. Серия : Создание высокотехнологических экокомплексов в Украине на основе концепции сбалансированного (устойчивого) развития. 2011. Вып. 60. С. 127-130.

27. Олійник Г. Реалізація національного проекту: реформування залізничного комплексу України. Держава та регіони. Сер. : Економіка та підприємництво. 2014. № 3. С. 17-24.

28. Пивень А. Критерии выбора приоритетных национальных проектов с позиции обеспечения экономической безопасности. Вестник Кемеровского государственного университета. Серия: Политические, социологические и экономические науки. 2018. № 1. С. 148-154.

29. Покачалова Е., Петров М. Приоритетные национальные проекты в государственном управлении: нормативная основа и организационное измерение. Вестник Саратовской государственной юридической академии. 2012. № 3(86). С. 94-103.

30. Посацький Б., Ідак Ю. Зарубіжний досвід територіальної організації зимових Олімпійських ігор на тлі реалізації національного проекту «Олімпійська надія 2022 в Україні. Досвід та перспективи розвитку міст України. 2012. Вип. 22. С. 192-200.

31. Редкін А., Толкачов Д. Реалізація нового механізму стратегічного та проектного управління інноваційним розвитком національного господарства. Економіка і регіон. 2016. № 3. С. 49-61.

32. Радченко О., Довгань В. Чинники екологічної безпеки в процесах державного регулювання економіко-екологічних відносин в України. Теорія та практика державного управління і місцевого самоврядування: електр. зб. наук. пр. ХНТУ. 2018. № 2. иЯЬ : http://el-zbirn-du.at.ua/index/zmist_2018_2/0-36

33. Родченко В., Гуца О. Підхід до розробки та реалізації проектів соціально-економічного розвитку територіальних громад. Соціальна економіка. 2017. № 2. С. 140-150.

34. Сап'яна О. Аналіз форми та змісту національних проектів України. Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Сер. : Державне управління. 2014. Т. 15, Вип. 291. С. 225-231.

35. Сенча І. Критеріальний апарат для оцінки умов реалізації складових національного проекту. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 7. :http://www.dy.nayka.com.ua/?n=7&y=2013

36. Сисоєв Є. Національний проект Інноваційна Україна. Інтернет-платформа «Slideshare». ЦКЬ : https://www.slideshare.net/YevgenSysoyev/ss-32717561

37. Сімків Л. Напрями вдосконалення процесу формування і реалізації національних проектів. Інтелект XXI. 2017. № 6. С. 105-108.

38. Сіцінська М. Механізми реалізації проекту національної стратегії розвитку демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України. Економіка та держава. 2014. № 8. С. 100-103.

39. Сментина Н. Стратегічне планування соціально-економічного розвитку на мезорівні: теорія, методологія, практика: [монографія]. Одеса: Атлант, 2015. 365 с.

40. Старик С. Національні проекти як форма соціально-економічних трансформацій. Економіка та держава. 2011. № 11. С. 86-87.

41. Старченко Г. Модель проектно-орієнтованого управління інноваційним розвитком національної економіки. Економіка та держава. 2019. № 7. С. 34-38.

42. Тактарова С., Солдатова С. Государственная поддержка инновационных проектов как элемент обеспечения национальной безопасности России. Известия высших учебных заведений. Экономические науки. 2017. № 2 (6). С. 62-68.

43. Тихенко В. Реалізація національних та наднаціональних проектів збирання та переробки побутових відходів в Україні. Вісник Дніпровського університету. Сер. : Економіка. 2014. Т. 22, вип. 8(2). С. 84-88.

44. Устінов О. Національний проект «Здорова нація» -- дорожня карта реформування медичної галузі. Український медичний часопис. 2010. № 5. С. 4-6.

45. Федорчак О. Державна підтримка реалізації інвестиційних проектів в Україні. Ефективність державного управління. 2017. вип. 3 (52). ч. 2. С. 258-271.

46. Федулова Л. Соціальна спрямованість національних проектів. Економіст. 2013. № 9С. 14-22.

47. Фролова А. Государственная политика в области национальной экономической безопасности. Финансовый вестник: Финансы, налоги, страхование, бухгалтерский учет. 2019. № 5. С. 21-25.

48. Шут С. Особливості використання міжнародної технічної допомоги як фінансової складової національних проектів. Формування ринкових відносин в Україні. 2013. № 11. С. 112-119.

49. Якимова М. Проектное управление в структуре инструментария государственной политики. Вестник Пермского университета. Серия: Политология. 2016. № 3. С. 48-62.

References

1. Bunchuk-Petrosova O. (2014), “Theoretical bases for the development of the draft national strategy for the development of the state personnel policy of the security and defense sector of Ukraine”. Naukovyy visnyk Akademiyi munitsypal'noho upravlinnya. Seriya : Upravlinnya. vol. 3. pp. 3-41. [in Ukrainian]

2. Bachevskaya I. (2013), “National projects of foreign countries: investment aspect”. Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnya. vol. 36. pp. 174-181.[in Ukrainian]

3. Bezverhniuk T. (2014), “Social project management system”. Aktual'ni problem derzhavnoho upravlinnya. vol. 1. pp. 9-12.[in Ukrainian]

4. Bezverhniuk T. (2014), Tekhnolohiya upravlinny asotsial'nymy proektamy”[Technology of social project management]: monograph[T. M. Bezverkhnyuk ta in. ; zazah. red. T. M. Bezverkhnyuk]; NADU pry Prezydentovi Ukrayiny. Odesa : ORIDU NADU. 291 p.[in Ukrainian]

5. Bezverhniuk T. (2016), “Partner network as an institutional form of state mechanism of project management of regional development”. Derzhava ta rehiony. Seriya Derzhavne upravlinnya. vol.1. pp. 163-173.[in Ukrainian]

6. BerezhnyiYa.,ZhaliloYa., Pokryshka D. (2013), “Policy of implementation of national projects: prospects for development in Ukraine”. Ekonomika Ukrayiny. vol.10. pp. 32-44. [in Ukrainian]

7. Bogdanov S. (2018), “Designing of socio-economic development of territories: theoretical aspect”. Teoretychni ta prykladni pytannya derzhavotvorennya. vol. 23. pp. 10-15. [in Ukrainian]

8. Boychuk T., Znamenskaya T., Gerush I., Godovanets Y. (2014), “National project «New life. New quality of maternity and childhood protection»: current trends in training specialists in perinatal medicine”. Neonatolohiya, khirurhiya ta perynatal'na medytsyna. T. 4, vol. 1. pp. 6-12. [in Ukrainian]

9. Bolshakov S. (2018), “On the practices of project management: the experience of Central and Eastern Europe”. Obshchestvoiekonomika. vol.9. pp. 33-43. [in Russian]

10. Brickman T. (2013), “Implementation of national projects based on public-private partnership models”. Chasopys ekonomichnykh reform. vol. 4. pp. 6-12. [in Ukrainian]

11. Vasiliev A. (2018), “Great Britain's experience in managing public projects”. Upravleniye ekonomicheskimi sistemami: elektronnyy nauchnyy zhurnal. vol. 11 (117). p. 17. URL : http://uecs.ru/index.php?option=com_flexicontent&view=items&id=5194:2018-11-10-08-31- 01[in Russian]

12. Voloshin S. (2019), “National Technopolis Project”. Online platform DOU. URL : https://dou.ua/forums/topic/7661/ [in Ukrainian]

13. M. Gusyatinsky, O. Kovalchuk (2018), “Features of project management of social and economic development of settlements”. Zbirnyk naukovykh prats' Universytetu derzhavnoyi fiskal'noyi sluzhby Ukrayiny. vol. 2. pp. 56-69.[inUkrainian]

14. Deynega M., Mayevsky V. (2014), “Designing a National Ecological Network in the Context of a Sustainable Development Strategy: The Legal Aspect”. Naukovyy visnyk Natsional'noho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannya Ukrayiny. Seriya : Pravo. vol. 197(2). pp. 131-137. [in Ukrainian]

15. Zozulya A., Zozulya P., Eremina T. (2019), “Current problems in the implementation of priority national projects”. Vestniky evraziyskoy nauki. vol. 1. URL: https://esj.today/PDF/21ECVN119.pdf [in Russian]

16. Imamov M. (2016), “Priority national projects in the Russian Federation: organizational support of socio-economic development”. Fundamental'nyye i prikladnyye issledovaniya v sovremennom mire. vol. 15(2). pp. 23-24. [in Russian]

17. Igolkin I. (2012), “The role of national and transnational projects in the system of infrastructure development of the national economy”. Naukovi pratsi NDFI. vol. 1. pp. 60-69.[in Ukrainian]

18. Izha M., Popov S. (2010), “State Regional Policy as a National Innovation Project”. Aktual'niproblem derzhavnoho upravlinnya. vol. 3(2). pp. 3-6. [in Ukrainian]

19. Karpenko A. (2013), “The role and place of public-private partnership in the implementation of national investment projects in Ukraine”. Stalyy rozvytok ekonomiky. vol. 5. pp. 51-56. [in Ukrainian]

20. Kaskiv V. (2013), “Methods of evaluation and selection of national investment projects”. Derzhava ta rehiony. Seriya : Ekonomika tapidpryyemnytstvo.vol. 3. pp. 161-165.[inUkrainian]

21. Kopach I. (2013), “Management of projects of increasing the competitiveness of the national economy in the context of European integration processes”. Naukovyy visnyk Skhidnoyevropeys'koho natsional'noho universytetu imeni Lesi Ukrayinky. vol. 10. pp. 202-213. [in Ukrainian]

22. Kravchenko O. (2011), “Implementation of investment projects in the strategic priorities of the national economy at the stage of long-term planning”. Formuvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini. vol. 6. pp. 75-82.[inUkrainian]

23. Krylov D. (2016), “Model of realization of investment projects on the basis of development of organizational and economic mechanism: theoretical and methodical aspect”. Visnyk Pryazovs'koho derzhavnoho tekhnichnoho universytetu. Seriya: Ekonomichni nauky. vol. 32(1). pp. 150-158. [in Ukrainian]

24. Kushnir L. (2012), “National projects of Ukraine: problems of their institutional and resource support”. Naukovipratsi Kirovohrads'koho natsional'noho tekhnichnoho universytetu. vol. 21. pp. 347-354. [in Ukrainian]

25. Maksimova N., Porokh L. (2014), “Socio-psychological aspects of implementation of the National project «Open World». Ridna shkola. vol. 1-2. pp. 27-30. [in Ukrainian]

26. Nikolaenko S. and others. (2011), “National project of creation of high-tech socioecocomplexes”. Stroitel'stvo. Materialovedeniye. Mashinostroyeniye. Seriya : Sozdaniye

vysokotekhnologicheskikh ekokompleksov v Ukraine na osnove kontseptsii sbalansirovannogo (ustoychivogo) razvitiya. vol. 60. pp. 127-130. [in Ukrainian]

27. Oliynyk G. (2014), “Realization of the national project: reform of the railway complex of Ukraine”. Derzhava ta rehiony. Seriya :Ekonomika ta pidpryyemnytstvo. vol. 3. pp. 17-24. [in Ukrainian]

28. Piven A. (2018), “Criteria for the selection of priority national projects from a position of ensuring economic security”. Vestnik Kemerovskogo gosudarstvennogo universiteta. Seriya: Politicheskiye, sotsiologicheskiye i ekonomicheskiye nauki. vol. 1. pp. 148-154. [in Russian]

29. Pokachalova E., Petrov M. (2012), “Priority national projects in public administration: regulatory framework and organizational dimension”. Vestnik Saratovskoy gosudarstvennoy yuridicheskoy akademii.vol. 3(86). pp. 94-103. [in Russian]

30. Posatsky B., Idak Y. (2012), “Foreign experience of territorial organization of the Winter Olympic Games against the background of the implementation of the national project «Olympic Hope 2022 in Ukraine”. Dosvid ta perspektyvy rozvytku mist Ukrayiny. vol. 22. pp. 192-200. [in Ukrainian]

31. Redkin A., Tolkachov D. (2016), “Implementation of a new mechanism for strategic and project management of innovative development of the national economy”. Ekonomika i rehion. vol. 3. pp. 49-61. [in Ukrainian]

32. Radchenko O., Dovgan V. (2018), “Factors of ecological security in the processes of state regulation of economic and ecological relations in Ukraine”. Teoriya ta praktyka derzhavnoho upravlinnya i mistsevoho samovryaduvannya. vol. 2. URL : http://el-zbirn-du.at.ua/index/zmist_2018_2/0-36 [in Ukrainian]

33. Rodchenko V., Gutsa O. (2017), “Approach to development and implementation of projects of socio-economic development of territorial communities”. Sotsial'na ekonomika. vol. 2. pp. 140-150. [in Ukrainian]

34. Sapiana O. (2014), “Analysis of form and content of national projects of Ukraine”. Zbirnyk naukovykh prats' Donets'koho derzhavnoho universytetu upravlinnya. Seriya : Derzhavne upravlinnya. vol. 291. pp. 225-231. [in Ukrainian]

35. Sencha I. (2013), “Criteria for assessing the conditions of implementation of the components of a national project”. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok. vol. 7. URL : http://www.dy.nayka.com.ua/?n=7&y=2013 [in Ukrainian]

36. Sysoev E. (2019), “National Project Innovative Ukraine”. Online platform «Slideshare». URL : https://www.slideshare.net/YevgenSysoyev/ss-32717561

37. Simkiv L. (2017), “Directions for improving the process of formation and implementation of national projects”. IntelektXXI. vol. 6. pp. 105-108. [in Ukrainian]

38. Sitsinska M. (2014), “Mechanisms for implementation of the draft national strategy for the development of democratic civilian control over the security and defense sector of Ukraine”. Ekonomika ta derzhava. vol. 8. pp. 100-103. [in Ukrainian]

39. Smentina N. (2015), “Stratehichne planuvannya sotsial'no-ekonomichnoho rozvytku na mezorivni: teoriya, metodolohiya, praktyka” [Strategic Planning of Socio-Economic Development in the Meso-level: Theory, Methodology, Practice].: [monograph]. Odessa: Atlanta, 365 p.[inUkrainian]

40. Starik S. (2011), “National projects as a form of socio-economic transformation”. Ekonomika ta derzhava. vol. 11. pp. 86-87. [in Ukrainian]

41. Starchenko G. “Model of project-oriented management of innovative development of national economy”. Ekonomika ta derzhava. vol. 7. pp. 34-38.[inUkrainian]

42. Taktarova S., Soldatova S. (2017),“ State support of innovative projects as an element of ensuring national security of Russia”. Izvestiya vysshik huchebnykh zavedeniy. Ekonomicheskiye nauki.vol. 2 (6). pp. 62-68. [in Russian]

43. Tyhenko V. (2014), “Implementation of national and supranational projects for the collection and treatment of household waste in Ukraine”. VisnykDniprovs'koho universytetu. Seriya : Ekonomika. vol. 8(2). pp. 84-88. [i nUkrainian]

44. Ustinov O. (2010), “The National Healthy Nation Project is a roadmap for medical sector reform”. Ukrayins'kyy medychnyy chasopys. vol. 5. pp. 4-6. [in Ukrainian]

45. Fedorchak O. (2017), “State support for the implementation of investment projects in Ukraine”. Efektyvnist' derzhavnoho upravlinnya. vol. 3 (52). h. 2. pp. 258-271. [in Ukrainian]

46. Fedulova L. (2013), “Social orientation of national projects”. Economist. vol. 9. pp. 1422. [in Ukrainian]

47. Frolova A. (2019),“State policy in the field of national economic security. Financial Herald: Finance, Taxes, Insurance, Accounting”. Finansovyy vestnik: Finansy, nalogi, strakhovaniye, bukhgalterskiy uchet. vol. 5. pp. 21-25. [in Russian] Shut S. (2013), “Features of using international technical assistance as a financial component of national projects”. Formuvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini. vol. 11. pp. 112-119. [in Ukrainian]

48. Yakimova M. (2016), “Project management in the structure of public policy instruments”. VestnikPermskogo universiteta. Seriya: Politologiya. vol. 3. pp. 48-62. [in Russian]

Abstract

Source Analysis of Problems of Project Management in Modern Government Discourse

Chernov Serhii

The article is devoted to systematization scientific publications of researcher's problems using the Project Management Toolkit in the process of formation and implementation of the State economic, social and security policy, directly in public of modern democracies.

The author grouping of the following six key clusters is proposed: public- managerial, economic, international, security, project management and regionally- industry cases.

A brief analysis of the scientific portfolio of the most characteristic researchers-representatives of each of these clusters is presented.

It is concluded that despite the certain politicization of the attitude of the Ukrainian authorities to the National Projects and in general the project approach to the implementation of public governance

It remains scientifically indisputable that under conditions of a transitive type of social development, when Ukraine is forced to find new mechanisms of economic and socio-political progress to catch up with the leading states, the development of strategic mechanisms of public governance is of fundamental importance.

An important place among such innovative mechanisms is the development and implementation of national, interregional and local projects.

Such projects are intended to solve the important scientific and practical task of improving the efficiency of public management of economic and socio-political processes, attracting innovative political and administrative mechanisms that can improve the state system and democratic political system of our country.

All this stipulates the necessity of further introduction of technologies and tools of project management in the activity of public administration bodies of Ukraine as an important strategic factor of further perspective democratic state formation in our country.

Keywords: State, State policy, Public Governance, Project Management, National Projects.

Размещено на Allbest.ru

...