Еволюція підходів до сутності поняття "професійне здоров’я"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція підходів до сутності поняття "професійне здоров'я"

Гнітько Інесса

Національна академії державного управління при Президентові України

У статті розглянуто проблему еволюції, становлення та закономірності розвитку терміну «професійне здоров'я». Метою дослідження є аналіз сутності, підходів та закономірностей розвитку поняття «професійне здоров'я». Здійснено теоретичний аналіз походження професійного здоров'я, що надало змогу презентувати його узагальнене розуміння. Запропоновано авторське визначення поняття професійного здоров'я державного службовця як соматопсихічного, соціально-психологічного, морально-етичного благополуччя. Виділено його основні компонен - ти в системі публічного управління. Наголошено на його важливості для ефективного виконан - ня професійних обов'язків. професійне здоров'я державний службовець

Визначено рівень наукової дослідженості теми «професійного здоров'я» вітчизняними та зарубіжними вченими. Наголошено на різноманітності та неоднозначності наукових поглядів і підходів до визначення сутності поняття «професійне здоров'я» в системі публічного управління. Обґрунтовано, що тлумачення цього поняття відрізняються в залежності від суб'єктів, форм та методів його забезпечення і реалізації. Визначено основні теоретичні підходи до сут ності поняття «професійне здоров'я» в системі науки публічного управління. Наголошено, що в сучасних умовах професійне здоров'я постає основою професійного довголіття в системі публічного управління.

Робиться висновок, що професійне здоров'я є здатністю організму накопичувати та зберігати ресурси, які забезпечують виконання професійної діяльності при внутрішньо організацій них умовах праці. Професійне здоров'я є одним з інформативних показників стану соціального здоров'я, яке чутливо реагує не тільки на соціально економічні зміни, якість життя тощо, але і на умови праці.

Ключові слова: система публічного управління; професійна діяльність державних службовців; професійне здоров'я; професійне довголіття

Evolution of approaches to the essence of the notion «professional health»

Gnitko Inessa, National academy of public administration under the President of Ukraine

The article deals with the ways of evolution, formation and regularities of the development of the term «professional health».

A theoretical analysis of the problem of professional health was conducted, which made it possible to present his generalized understanding.

Professional health is understood by us as the state of somatopsychic, socio -psychological and moral and ethical well -being of workers who enable them to perform their professional duties at the lowest cost and most effective, for the actions of any factors that accompany their professional activities.

On this basis, we have identified the main components of professional health specialist in public administration.

The level of scientific research of the topic by the domestic and foreign scientists is determined.

The diversity and ambiguity of scientific views on the modern understanding of professional health in the system of public administration is emphasized. It is noted that the interpretation of this concept differs depending on its subjects, forms and methods of realization. The availability of certain resources of a public servant is not yet a guarantee of their use, but at the same time they determine the content of the mechanisms, strategies, styles and behaviors that a public official uses.

It is concluded that professional health is the ability of the body to accumulate and maintain resources that ensure the performance of professional activities under the internal organizational conditions of work. Professional health is one of the informative indicators of the state of social health, which reacts sensitively not only to socio -economic changes, quality of life, etc., but also to working conditions.

Keywords: public administration system; professional activity of civil servants; professional health; professional longevity

Эволюция подходов к сущности понятия «профессиональное здоровье»

Гнитько Инесса, Национальна академия государственного управления при Президенте Украины

В статье рассмотрены пути эволюции, становления и закономерности развития термина «профессиональное здоровье».

Проведен теоретический анализ проблемы профессионального здоровья, которое предоставило возможность презентовать его обобщенное понимание.

Профессиональное здоровье понимается нами как состояние соматопсихические, социально психологического и морально этического благополучия работников, позволяющие выполнять профессиональные обязанности с наименьшими затратами и наибольшей эффективностью, за дей - ствия любых факторов, сопровождающих их профессиональной деятельности.

Исходя из этого, нами выделены основные компоненты профессионального здоровья специалиста публичного управления.

Определен уровень научной изученности темы отечественными и зарубежными учеными.

Отмечено разнообразия и неоднозначности научных взглядов на современное понимание про фессионального здоровья в системе публичного управления.Указано, что толкование этого понятия отличаются в зависимости от его субъектов, форм и методов реализации. Наличие определенных ресурсов публичного служащего еще не является залогом их использования, но в то же время имен - но они определяют содержание механизмов, стратегий, стилей и поведения учащихся публичный служащий использует.

Делается вывод, что профессиональное здоровье является способностью организма накапливать и хранить ресурсы, которые обеспечивают выполнение профессиональной деятельности при внутриорганизационных условиях труда. Профессиональное здоровье является одним из информа тивных показателей состояния социального здоровья, которое чутко реагирует не только на соци ально -экономические изменения, качество жизни и т.д., но и на условия труда.

Ключевые слова: система публичного управления; профессиональная деятельность государственных служащих; профессиональное здоровье; профессиональное долголетие

Постановка проблеми

З

абезпечення здоров'я повинно бути однією з важливих функцій держави, основою її соціальної політики. На практиці цей постулат реалізується, насамперед, шляхом створення безпечних умов праці, здорових умов побуту, відповід ним вихованням.

В системі публічного управління кадровий потенціал значною мірою зумовлює рівень та перспективи економічного, соціаль ного, духовного розвитку держави. Вивчен ня здоров'я та його зв'язків з умовами праці набуло особливої гостроти у теперішній час не тільки тому, що з'явилися новітні техноло - гії, а й докорінно змінився характер трудової діяльності та відбулися зміни соціально е кономічного ладу. Сучасні умови високого темпу економічного розвитку у світі, і в тому числі в Україні, ставлять усе більші вимоги до ринку праці, який потребує досвідчених професіоналів, здатних якісно виконувати свої професійні обов'язки.

Однією із найважливіших умов успішного професійного функціонування є про фесійне здоров'я. Саме професійне здоров'я є одним з основних показників «якості професійного життя», а також важливою умовою ефективності трудової діяльності, яка включає в себе не тільки високу продуктивність і якість праці, але й їх співвідношення із витраченими зусиллями працівника. В умовах праці здоров'я стає суб'єктивною са моцінністю для працюючої людини і є «економічним механізмом підвищення результа тивності та якості праці».

На різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем професійного здоров'я завжди приділялася особлива увага. Науков ці різних напрямів робили спроби вивчення феномену професійного здоров'я, визначення його сутності з метою вироблення нави чок керування та економного використання професійного здоров'я протягом усього життя та знаходження засобів для його збере ження та покращення.Існує велика кількість ґрунтовних наукових публікацій, що висвітлюють цю проблематику. Нею займаються, зокрема, такі науковці, як: Т Гордієнко, П. Грицишин,О.Драган, А. Качинський, С. Літвак, В. Мо - сковська, О. Мороз, В. Приміський, І. Синя кевич, Н. Свояк, Т Хребтова та ін.

Проте, незважаючи на значну кількість наукових публікацій за цією тематикою, недостатньо дослідженими залишаються питання організації, забезпечення та підтримка професійного здоровя публічного службовця.

Мета дослідження.

Дослідити еволюцію сутності, підходів та закономірності розвитку поняття «професійне здоров'я».

Виклад основного матеріалу.

Найважливішим завданням держави і всього суспільства в цілому є турбота про здо ров'я. На питання, що таке здоров'я, частіше за все отримуємо відповідь, що це відсутність хвороб, добре самопочуття та інше.

Відповідно до класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я, хвороба - це життя, яке порушене в своїй течії пошкод - женням структури і функції організму під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів при мобілізації його компенсаторно при стосувальних механізмів. Хвороба харак теризується загальним або приватним зни женням пристосованості до середовища і обмеженнями свободи життєдіяльності.

Перш ніж говорити про здоров'я, слід розібратися з двоякою сутністю людини з точки зору науки: з одного боку, людина є невід'ємною частиною біологічного світу (людина - Homosapiens, підтип хребетних, загін приматів, клас ссавців - це найвищий ступінь розвитку організмів на Землі), з іншого боку, людина - соціальна істота (су - спільне), здатна виробляти і використовувати знаряддя праці, змінювати навколишній світ. Ця істота має свідомість як функцією високоорганізованого мозку і членорозділь ної промовою [1].

Філософи і лікарі Стародавнього світу вважали людину подобою природи, світу, космосу. Людина є мікрокосм в макрокос- мосі, вона складається з тих же елементів: води, повітря та ін. Отже, здоров'я є рівно вагою цих елементів, а хвороба - порушен 52 ням цієї рівноваги. У деяких мислителів давнини в результаті спостереження за життям людей, їх способом і умовами життя склада лися переконання про роль соціальних чин ників в житті людини.

Поступовий розвиток медицини, історії та інших наук надав можливість все біль ше накопичувати спостереження та докази значення соціальних факторів у житті люди ни. Особливо це отримало розвиток в епоху Відродження, коли діяльність суспільства, духовний світ, спілкування людей знайшли відображення в філософських і наукових працях.

Найбільший розвиток ці погляди отри мали в епоху Просвітництва. Так, Гельвецій писав, що людина - тварина з особливою зовнішньою організацією, що дозволяє ко ристуватися зброєю і знаряддями праці. Але вчені того часу соціальне начало в людині трактували неповно, лише як зовнішній про яв фізичної залежності людини з навколиш нім середовищем.

Сучасна людина постійно пристосо вується до мінливості умов життя та ди наміки середовища. В певних межах вона може пристосуватися до несприятливих умов навколишнього світу та надмірної кіль кості подразників, негативної атмосфери су спільства, де панує тотальна конкуренція, до швидкої зміни ритму життя, що є надзвичай но небезпечним для природності біологічних ритмів.

Ще в давні часи людство емпіричним методом встановило, що для уникнення захворюваності необхідно дотримуватися звичай них гігієнічних правил. Але, на жаль, крім потреби в їжі та одязі, людство потребувало, потребує і завжди потребуватиме задоволен ня інших потреб. Тому сучасний образ жит тя зобов'язує володіти низкою культурних навичок. Однією із найважливіших потреб є збереження здоров'я, яке, на відміну від спраги та голоду, нині постає знаковим та необхідним.

У 2007 р. набрали чинності переглянуті Міжнародні медико санітарні правила (InternationalHealthRegulations), прийняті 58-ю сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я у 2005 р. Вони містять цілу низ ку зобов'язань і обов'язків держав та ВООЗ щодо заходів боротьби з міжнародним розпо - всюдженням епідемій та іншими надзвичайними ситуаціями у сфері охорони здоров'я і мінімізації їх негативного впливу на транспортні перевезення, торгівлю та економіку. Нові правила, крім боротьби з хворобами, передбачають також діяльність стосовно розладів здоров'я, пов'язаних із харчовими продуктами та негативними чинниками навколишнього середовища.

ВООЗ визнала запровадження правил, які допомагають країнам у взаємодії з ідентифікації ризиків та вжиття заходів щодо боротьби з ними, однією з найважливіших подій у сфері охорони здоров'я в 2007 р. [2].

В Україні останнім часом також приділяється достатня увага цим проблемам, зокрема аналізу природних та техногенних загроз (у тому числі медико-біологічного характеру) та заходам їх усунення і мінімізації негативних наслідків.

Більше 300 років тому побачила світ праця видатного вченого - професора Падуан- ского університету Бернардино Рамацціні «De morbis artificum dmtribe». Це був перший науково узагальнений результат окремих спо глядань, які стосуються впливу умов праці, притаманних різним видам виробничої діяль ності (професіям), на здоров'я працівників. Рамацціні абсолютно справедливо здобув визнання у всьому світі, його прийнято вва жати «батьком» медицини праці - науки про збереження здоров'я працюючих. Людство віддало йому заслужену шану та повагу - його праця досі видається, а його ім'ям називають відомі університети світу [3].

З часом проблема збереження охорони здоров'я працюючих набула все більшого значення. Це було обумовлено бурхливим розвитком індустріального виробництва (індустріальною революцією).

Послідовники Рамацціні на Заході та Сході збагачували кількість спостережень, прагнули не тільки описувати ефекти шкідли вих факторів на організм працюючих, зокре ма вивчати розповсюдженість різноманітних захворювань, отримавши назву «професійні захворювання». З метою дослідження в окре мих випадках залучалися статистичні методи.

В кінці ХІХ-на початку ХХ ст. Adam Lehman та Ludwig Telekyв Німеччіні, Karen Legge та Jordan Hillу Великобританії, VivianHamiltonта PhilipDrinkerу США, JohnnyDevotoв Італії мали всі підстави стверджу - вати, що в їх країнах, на жаль, існують та стрімко розвиваються професійні захворю - вання різного походження. Вони зробили великий внесок у поглиблене вивчення даної проблеми.

В Україні Ф. Ф. Ерісман, В. О. Ле- вацькій, О. І. Тизяков, П. І. Лященко, О.В. Корчак-Чепурковський та ін. намагались скоротити розповсюдженість професій них захворювань шляхом покращення умов праці та побуту працюючих, впливом на ро ботодавців та громадську думку.

ХХ століття стало часом змагання двох соціально економічних систем, а саме со ціалістичної та капіталістичної, та передумовою для початку науково технічної рево люції. Обидві системи намагались довести свої переваги у всіх сферах людського бут тя. Людство зазнало чимало трагедій під час таких змагань. Але, зазначимо, що разом із цим мав місце і позитивний ефект: з'явились видатні відкриття в електроніці, матеріа лознавстві, космонавтиці, біології та в інших фундаментальних і прикладних науках.

Поряд із цим серед досягнень останньо го часу слід відмітити також корінні зміни характеру трудової діяльності - зменшення фізичних навантажень та збільшення нерво во емоційної напруги. В цілому умови праці істотно покращились. Але сучасні досяг нення науки і техніки недостатньо викори стовують для цілей гуманізації праці, багато положень відносно цього лише номінально декларуються.

У колишньому СРСР, зокрема в Україні, у 20-30 роках була створена прогресивна система медико профілактичного обслуго вування працюючих. Її невід'ємною складовою стали науково-дослідницькі інститу - ти, назва яких досить часто змінювалась на догоду ідеологічним впливам. На початку це були інститути та лабораторії робочої меди цини, а потім їх стали називати інститутами гігієни та патології праці, незабаром з'яви лась нова назва - професійна гігієна, і лише наприкінці 30-их рр. ХХ ст. було прийнято назву інститутів гігієни праці та професій них захворювань. В інститутах проводились аналіз загальної та професійної захворюваності працюючих. Результати досліджень були абсолютно необхідними, оскільки, з одного боку, відображали умови праці та рівень медико-профілактичного обслуговування працівників, з іншого боку, з'явились підстави для подальшого удосконалення діяльності в цьому напрямку.

Разом із цим в окремі періоди життя дер жави отримані результати ставали недосяжни ми для широкого кола спеціалістів. На догоду існуючої ідеології статистичні дані іноді засе кречували. Науковці не мали права публіку вати їх, особливо, якщо мова йшла про абсолютні показники у великих регіонах, тим паче у масштабах всієї країни. Проте дослідження переконливо свідчили, що показники здоров'я і рівень смертності населення змінювались не тільки під впливом умов праці, а й в більшій мірі випливали із соціальних катаклізмів, а саме: війна, революції, ліквідація кріпацтва, колективізація, індустріалізація тощо.

В Україні здоров'я працюючих було предметом поглибленого дослідження Е. М. Кагана [4], Б. Я. Шура [5], Б. А. Кривоглаза[6], О. П. Краснюк [7], Ф. Х. Зингера [8]. У Київському інституті гігієни праці та профзахворювань на протязі сорока років цю проблему вивчала та розробляла М. А. Єршова. Вона заклала фундамент глибокого дослідження та систематичного аналізу здоров'я працюючих у масштабах цілої країни. Завдяки її праці у теперішній час є можливість для здійснення широкого кола досліджень, наукових порівняльних по казників і ретроспективних досліджень.

Вивчення здоров'я працюючих та його зв'язків з умовами праці набуло особливої гостроти у теперішній час не тільки тому, що з'явилися новітні технології, а й докорінно змінився характер трудової діяльності та від булися зміни соціально економічного ладу.

В Україні, як і в цілому світі, зверши лась нова технічна революція, основу якої створювали комп'ютерні технології, з'явились різноманітні фактори шкідливих для здоров'я: нові матеріали, види енергій, ін формаційні, емоційно психологічні наван таження на організм. Усі вони потребують глибоких фізіологічних, токсикологічних та гігієнічних досліджень.

Сучасне виробництво, сучасний менеджмент потребує висококваліфікованих працівників - вартість робочої сили буде постійно збільшуватись. Однак у теперішній, як і в попередні часи, конфлікт інтересів між пра цею та капіталом зберігаються, змінюються лише форми.

З часом стало зрозуміло, що інвестиції в здоров'я - найбільш вигідні, оскільки вони створюють умови для стійкого розвитку краї ни та суспільства. Тому у розвинутих країнах світу почали створювати відповідні служби, які несли відповідальність за комплекс пи тань, пов'язаних з впливом умов праці на здоровя працюючих, покращення їх шляхом пристосування робочого місця та трудових навантажень, до фізіологічних можливостей організму людини, але не навпаки.

Сучасні умови високого темпу економіч ного розвитку у світі, і в тому числі в Україні, ставлять усе більші вимоги до ринку праці, який потребує досвідчених професіоналів, здатних якісно виконувати свої професійні обов'язки. Однією із найважливіших умов успішного професійного функціонування є професійне здоров'я працівника. Саме про фесійне здоров'я є одним із основних показників «якості професійного життя», а також важливою умовою ефективності трудової діяльності, яка включає в себе не тільки ви соку продуктивність і якість праці, але й їх співвідношення із витраченими зусиллями працівника. В умовах праці здоров'я стає суб'єктивною самоцінністю для працюючої людини, і є «економічним механізмом підвищення результативності та якості праці» [9].

На різних етапах розвитку суспільства вивченню проблем професійного здоров'я завжди приділялася велика увага. Науковці різних напрямів робили спроби вивчення фе номену професійного здоров'я, визначення його сутності з метою вироблення навичок керування та економного використання про фесійного здоров'я протягом усього життя та знаходження засобів для його збереження та покращення.

В резолюції ООН від 1997 р. здоров'я лю - дини визначається як найвища людська цін ність, яка є показником цивілізованості, що відображає загальний рівень соціально-економічного розвитку суспільства (резолюція ООН №38/54 від 1997 року). Це визначення для даної організації є доволі закономірним, адже здоров'я розглядається як економічна категорія, як ресурс, який є запорукою активної життєдіяльності людини, в тому чис лі і успішної самореалізації в професійній сфері, що призводить до економічного розвитку суспільства в цілому.

ВООЗ пропонує визначення професійного здоров'я як стану повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, від - сутність хвороби або фізичних дефектів

Б. Юдін вказує на те, що поняття про - фесійного здоров'я в буденній свідомості, як правило, представлено синкретично, і в повсякденному застосуванні не завжди ро зрізняються ті складні множинні сенси, які складають його зміст [10, с. 56]. Він також наголошує на тому, що, по перше, здоров'я, може визначатися на основі як об'єктивних результатів аналізів і обстежень, так і суб'єк- тивн відчуттів самого індивіда або того, хто ставить діагноз. Дещо схожої точки зору дотримується В. Розін, який є представником дискурсивного підходу. Визначаючи по няття професійного здоров'я, говорить про два рівні вимірювання здоров'я (соціальне і індивідуальне), які він співвідносить з двома основними дискурсами здоров'я - «медичний» і «духовно-екологічний» [11, с. 37].

Разом із цим, на думку О. Васильєвої і Ф. Філатова, існують стійкі, витримані часом й укорінені в різних соціокультурних умовах «еталони професійного здоров'я», які являють собою культурне надбання, яке залишається у масовій свідомості і є безпосереднім резуль татом використання конкретної концепції здо ров'я в реальній соціальній практиці.

Як свідчить проведений нами аналіз, структуру загального поняття «здоров'я дер жавного службовця» доцільно відобрази ти схематично (рис. 1.1), оскільки складові його здоров'я не можна розглядати окремо, це не просто сукупність, а забезпечення та збереження гармонічного збалансування со ціального, духовного, психічного та фізич ного здоров'я, що знаходиться під постій ною дією зовнішніх і внутрішніх чинників.

Фізичне здоров'я є важливим компонентом у цілісній складній системі здоров'я і визначає динамічну рівновагу функцій усіх внутрішніх органів та їхнє адекватне реагування на вплив навколишнього середовища [12, с. 17].

На нашу думку, Г. Нікіфоров подає найбільш повне визначення фізичного розглядаючи його як стан організму людини, що характеризується можливістю адаптуватися до різноманітних факторів навколишнього середовища, рівень фізичного розвитку, фізичної та функціональної підготовленості організму до виконання фізичних навантажень.ВООЗ характеризує психічне здоров'я як: стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно працювати, а також вносити вклад в життя свого суспільства [13].

Розглядаючи сутність поняття психічного здоров'я, В.Єлисєєв підкреслює, що для нього характерна індивідуальна динамічна сукупність психічних властивостей конкретної людини, котра дозволяє їй адекватно відповідно своєму віку, статі, соціальному становищу пізнавати навколишню дійсність, адаптуватися до неї і виконувати свої біоло гічні і соціальні функції у відповідності до особистісних і суспільних інтересів, потреб, загальноприйнятої моралі.

Б. Братусь розглядає психічне здоров'я як систему зі складною порівневою побу довою: вищий рівень психічного здоров'я

- особистісно-смисловий, чи рівень осо- бистісного здоров'я, який визначається які стю смислових відносин людини. Другий рівень - рівень індивідуально психологічно го здоров'я людини, який залежить від здат ності людини будувати адекватні засоби ре алізації смислових відносин. Третій рівень

- рівень психофізіологічного здоров'я люди ни, який визначається особливостями нейро фізіологічної організації аспектів психічної діяльності. Кожен із цих рівнів має свої зако - номірності та критерії протікання.

Говорячи про духовне здоров'я людини, необхідно брати до уваги той факт, що воно характеризується багатством духовного світу особистості, знанням і сприйняттям духов ної культури (цінностей освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики тощо), включає рівень свідомості, особливості світогляду, життєвої само ідентифікації, ставлення до сенсу життя, оцінку власних здібностей і можливостей їх реалізації відповідно до ін дивідуальної ментальності [14].

Духовне здоров'я залежить від духов ного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її ментальність, життєва само іден тифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті власних ідеалів і світогляду - все 56 це зумовлює стан духовного здоров'я ін дивіда.

У науковій літературі до основних положень духовного здоров'я відносять: здатність людини зберігати спокій; уникати конфліктів і не піддаватися емоціям; підпорядкуван ня своїх бажань проявам космічних законів; розуміння та прийняття законів природи; не залежність від матеріальних умов існування; почуття особистісної відповідальності й свободи творення власного життя [15, с. 23].

Ще одним обов'язковим, на нашу думку, компонентом здоров'я є соціальне здо ров'я. У психологічній літературі соціаль не здоров'я розглядається в ракурсі впливу соціуму на здоров'я особистості. Саме тому воно знаходить відображення в таких характеристиках, як: адекватне сприйняття соціальної дійсності; адаптація до фі зичного й соціального середовища; спря мованість на суспільну справу; альтруїзм; емпатія; відповідальність перед іншими; безкорисливість; демократизм у поведінці [16, с. 12].

Показники соціального здоров'я пов'язані з економічними чинниками, стосунками індивіда зі структурними одиницями соціу му (сім'єю, організаціями), з якими створю ються соціальні зв'язки: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо. В загальному ви гляді соціальне здоров'я детерміноване ха рактером і рівнем розвитку, які притаманні головним сферам суспільного життя в пев ному середовищі - економічній, політичній, соціальній, духовній. Ці складові тісно взаємопов'язані, вони в сукупності визначають стан здоров'я людини. В реальному житті майже завжди спостерігається інтегрований вплив цих складових [17].

Г. Нікіфоров вказує на те, що поняття соціальне здоров'я може розумітися як: со ціальна значимість того чи іншого захворювання, міра його розповсюдження, тобто погроза для існування всієї популяції; вплив соціального устрою на появу і наслідки за хворювання; статистичні показники здо ров'я частини або всієї популяції.

Необхідно зазначити, що проблемами здоров'я суспільства піклуються багато ор ганізацій, такі як міністерства та заклади охорони здоров'я благодійні фонди, екологічні організації та ін. Окрім впливу зовніш - ніх організацій на здоров'я людини, значну роль відіграють внутрішньо-організаційні умови праці, які можуть як позитивно, так і негативно впливати на здоров'я кожної лю дини і всього персоналу в цілому.

Здатність організму накопичувати та зберігати ресурси, які забезпечують вико нання професійної діяльності при внутріш ньо організаційних умовах праці в психоло гічній літературі визначають як професійне здоров'я [18]. Професійне здоров'я є одним з інформативних показників стану соціаль ного здоров'я, яке чутливо реагує не тільки на соціально економічні зміни, якість життя, але і на умови праці.

Подальші наукові дослідження доцільно спрямувати на аналіз, дослідження спец ифіки проблем та нормативне- правове забезпечення професійного здоровя в публічному управлінні.

БІБЛЮГРАФІЧНІ ПОСИЛАННЯ

1. Елисеев В. В. Психосоматические заболевания:полный справочник / В. В. Елисеев. - М.: Эксмо, 2003. - 605 с.

2. Ермолаева Е. П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность / Е. П. Ермолаева // Психологический журнал. - 2001. - Т. 22. - № 4. - С. 51-59.

3. Жукина Е. В. Стратегии совладания со стрессом на разных этапах профессионализации инженеров / Е. В. Жукина // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 6 : Философия, политология, социология, психология и право. - 2007.

- № 2. - С. 177-183.

4. Бодров В. А. Проблема преодоления стресса. Ч. 1 :«copingstress» и теоретические подходы к его изучению / В. А. Бодров // Психологический журнал. - 2006. - № 2. - С. 122-134.

5. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика : Понимание структуры личности в клиническом процессе / Н. Мак-Вильямс. - М.: Класс, 1998. - 480 с.

6. Бодров В. А. О психологических механизмах регуляции процесса преодоления стресса / В. А. Бодров // Психология субъекта профессиональной деятельности. - 2002. - Вып. 2. - С. 98-117.

7. Бодров В. А. Информационный стресс / В. А. Бодров. - М.: ПЕР СЭ, 2000. - 352 с.

8. Березовская Р. А. Отношение менеджеров к своему здоровью как к фактору профессиональной деятельности: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.03 „Психология труда, инженерная психология, эргономика” / Р. А. Березовская. - СПб., 2001. - 21 с.

9. Психология здоровья / под ред. Г. С. Никифорова. - СПб.: Питер, 2006. - 607 с.

10. Юдин Б. Г Здоровье: факт, норма и ценность / Б. Г. Юдин // Мир психологии. - 2000. - № 1. - С. 54-68.

11. Розин В. М. Здоровье как философская и социально-психологическая проблема / В. М. Розин // Мир психологи. - 2000.

- № 1. - С. 12- 31.

12. Коцан І. Я. Психологія здоров'я людини / І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - 316 с.

13. Психическое здоровье: усиление борьбы с психическими расстройствами: информ. бюллетень / Всемир. организация здравоохранения. - 2010. - № 220, Сентябрь. - Режим доступа: http://www.who.mt/mediacen1re/factsheets/fs220/ru/mdex.h1mL

14. Малиновская А. А. К вопросу сертификации физкультурно-оздоровительных услуг / А. А. Малиновская // Економіка та право. - 2011. - № 3. - С. 37-42.

15. Коцан І. Я. Психологія здоров'я людини / І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин.нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009. - 316 с.

16. Психология экстремальных ситуаций / под ред. В. В. Рубцова, С. Б. Малых. - 2-е изд., стер. - М.: Психологический ин т РАО, 2008. - 304 с.

17. Здоров'я: матеріал з Вікіпедії - вільної енциклопедії. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki.

18. Кундиев Ю. Профессиональное здоровье в Украине / Ю. Кундиев, А. Нагорная, В. Черняк // Охрана труда. - 2007. - № 11.

REFERENCES

1. Eliseev, V.V. (2003). Psihosomaticheskie zabolevaniya: polnyiy spravochnik [Psychosomatic diseases: a complete guide]. Moscow: Eksmo [in Russian].

2. Ermolaeva, E.P. (2001). Professionalnaya identichnost i marginalizm: kontseptsiya i realnost [Professional identity and marginalism: concept and reality]. Psihologicheskiy zhurnal, 22 (4), 51-59 Occupational health in Ukraine [in Russian].

3. Zhukina, E.V (2007). Strategii sovladaniya so stressom na raznyih etapah professionalizatsii inzhenerov [Strategies for coping with stress at different stages of engineers' professionalization]. Vestnik Sankt-Peterburgskogo universiteta, 2, 177-183. Ser. 6 : Filosofiya, politologiya, sotsiologiya, psihologiya i pravo [in Russian].

4. Bodrov, V.A. (2006). Problema preodoleniya stressa. Ch. 1 : «coping stress» i teoreticheskie podhodyi k ego izucheniyu [The problem of overcoming stress. Part 1: «coping stress» and theoretical approaches to its study]. Psihologicheskiy zhurnal, 2, 122-134 [in Russian].

5. Mak-Vilyams, N. (1998). Psihoanaliticheskaya diagnostika: Ponimanie strukturyi lichnosti v klinicheskom protsesse [Psychoanalytic Diagnostics: Understanding the Personality Structure in the Clinical Process]. Moscow: Klass [in Russian].

6. Bodrov, V.A. (2002). O psihologicheskih mehanizmah regulyatsii protsessa preodoleniya stressa [On the psychological mechanisms of regulation of the process of overcoming stress]. Psihologiya sub'ektaprofessionalnoy deyatelnosti, 2, 98-117 [in Russian].

7. Bodrov, V.A. (2000). Informatsionnyiy stress [Informational stress]. Moscow: PER SE [in Russian].

8. Berezovskaya, R.A. (2001). Otnoshenie menedzherov k svoemu zdorovyu kak k faktoru professionalnoy deyatelnosti [Attitude of managers to their health as a factor of professional activity]. Extended abstract ofcandidates thesis. Saint Petersburg [in Russian].

9. Nikiforov, G.S. (Ed.). (2006). Psihologiya zdorovya [Health Psychology]. Saint Petersburg: Piter [in Russian].

10. Yudin, B.G. (2000). Zdorove: fakt, norma i tsennost [Health: fact, norm and value].Mirpsihologii, 1, 54-68 [in Russian].

11. Rozin, V.M. (2000). Zdorove kak filosofskaya i sotsialno-psihologicheskaya problema [Health as a philosophical and socio- psychological problem]. Mir psihologi, 1, 12- 31 [in Russian].

12. Kotsan, I.Ya.,LozhkIn, G.V, &Mushkevich, M. I. (2009). Psyhologija zdorov'ja ljudyny [Psychology of People's Health]. Lutsk: RVV «Vezha» Volin. nats. un-tu Im. LesI UkraYinki [in Russian].

13. Psihicheskoe zdorove: usilenie borbyi s psihicheskimi rasstroystvami [Mental health: enhancing the fight against mental disorders]. (2010). Vsemir. organizatsiya zdravoohraneniya, 220, Sentyabr. Retrieved from: http://www.who.int/mediacentre/ factsheets/fs220/ru/index.html [in Russian].

14. Malinovskaya, A.A. (2011). K voprosu sertifikatsii fizkulturno- ozdorovitelnyih uslug [On the issue of certification of health and fitness services]. Ekonomika tapravo, 3, 37-42 [in Russian].

15. Kotsan, I.Ya.,Lozhkin, G.V, &Mushkevich, M.I. (2009). Psyhologija zdorov'ja lyudyny [Psychology of People's Health]. Lutsk: RVV «Vezha» Volin. nats. un-tu Im. Lesi Ukrayinky [in Ukrainian].

16. Rubtsova, V.V., & Malyih, S.B. (2008). Psihologiya ekstremalnyih situatsiy [Psychology of extreme situations]. Moscow: Psihologicheskiy in t RAO [in Russian].

17. Wikipedia. Zdorov'ya [Health]. Retrieved from: http://uk.wikipedia.org/wiki [in Russian].

18. Kundiev, Yu., Nagornaya, A., & Chernyak, V (2007). Professionalnoe zdorove v Ukraine [Occupational health in Ukraine]. Ohrana truda, 11 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru