Шляхи й механізми модернізації освітнього менеджменту в зарубіжних країнах та Україні

Досліджуючи сучасні процеси в централізованих системах освіти, західні експерти окреслюють тенденцію до пом'якшення й диверсифікації контролю з боку центру через передання деяких адміністративних і управлінських повноважень регіональним і місцевим органам влади (муніципальній владі, інспекторам, шкільним відділам, шкільній адміністрації, органам управління окремих ЗВО, підрозділам у середині ЗВО).

Таку політику передання адміністративних функцій регіональним і місцевим органам активно проводять у Болгарії, Румунії та Чехії. Передання директивних повноважень регіональної й місцевої влади веде до ефективнішого використання резервів, підвищення сприйнятливості освітніх структур до потреб студентів, учнів. Досвід зарубіжних країн доводить, що для успішного проведення такої політики потрібне збільшення місцевих ресурсів: кадрів, інфраструктури, фінансування. Інакше децентралізація на практиці буде ототожнена з переданням «повноважень» середній і нижній ланці за умов збереження централізації управління. Крім того, існує загроза самоуправства регіональних еліт і місцевої адміністрації. До того ж передання повноважень від одного чиновника до десяти інших - це ще не децентралізація.

Наявність зазначених нами проблем свідчить не про їх нездоланності, а, скоріше про недостатньо високому рівні методологічного осмислення концепцій інноваційного розвитку освіти та управління новою школою, яка формує напрямки в теорії і практиці освітнього менеджменту. Єдність теорії і практики управління освітою, їх взаємне доповнення і збагачення позбавить нас від блукання в темряві, від методу проб і помилок, дозволить організувати і здійснити ефективне, усвідомлене перетворення освітньої системи в інноваційну структуру, що забезпечує високу і конкурентоспроможну якість української освіти.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Отже, узагальнення найважливіших тенденцій та провідних напрямів еволюції сучасної освітньої практики дає нам підстави стверджувати, що характерною рисою сучасного суспільного розвитку є небувалий підйом в науці, безпрецедентні успіхи і досягнення в області техніки і технологій, розвиток інноваційних процесів у всіх сферах суспільного виробництва. Темпи розвитку науки і технологій створення і освоєння інновацій в усіх сферах суспільного життя, масштаби їх впровадження в наше життя і свідомість перетворили інновації в природний процес, вони стали невід'ємним елементом суспільного прогресу. Все це формує нове бачення системи освіти, визначає вектор руху української школи.

Аналізуючи зміст реформ з педагогічної освіти в межах європейського освітнього простору, ми справедливо пов'язуємо його з піднесенням інтелектуального рівня педагогічної освіти та запровадженням сучасної моделі управління освітніми системами, забезпеченням органічного зв'язку ефективності освітніх процесів з управлінським компонентом навчальної праці. Відомо, що ефективність навчального процесу обумовлюється управлінською культурою, усвідомленням управлінських функцій. У нашій роботі ми прагнули аналізувати і порівнювати лише, на наш погляд, прогресивні моделі управління освітніми системами у зарубіжних країнах, у рамках яких проводяться експерименти, стверджуються найбільш ефективні моделі управління, пропонуються нові методи роботи з майбутніми управлінцями.

І хоча ця тенденція ще не набула всеохоплюючого розповсюдження, перші результати мають велике значення, оскільки визначають напрям загального руху в педагогічній освіті. Тому спостереження, оцінка та порівняльний аналіз зарубіжних досягнень є, без сумніву, цінними для українських менеджерів освіти.

Список бібліографічних посилань

1. Гриценко Н. Н. Подготовка кадров с учетом потребностей рынка труда (опыт стран Европейского союза). Almamater, 2012. № 2. С. 65-69.

2. European Council Conclusion, March 2000. URL: http://ue.eu/int/ue_Docs/cms_Data/clocs/press_Data/en/ec/0010 0-ri.eno.htm.

3. Common European Principles for Teacher Competences and Qualifications. Brussels: European Commission, 2004. 5 p.

4. Обзор европейского опыта интернационализации образования: научное издание / отв. ред. Н. Н. Данько. Харьков: НУА, 2010. 56 с.

5. Микола Скиба - експерт з освіти Інституту майбутнього. Кому потрібен закон про освіту. Українська правда, 2017. 11 липня.

6. Овчарук О. В. Міжнародні стратегії запровадження освіти для демократичного громадянства у країнах ради Європи. Порівняльна професійна педагогіка: наук. журнал, 2013. №1(5). С. 136-143.

7. Шаповалова Л. В. Реформування змісту університетської освіти сучасної Франції: дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. Полтава, 2009. 267 с.

8. Вульфсон Б. Л. Управление на западе: тенденции централизации и децентрализации. Педагогика, 1997. №2. С. 110-117.

9. Сбруєва А. А. Тенденції реформування середньої освіти розвинених англомовних країн в контексті глобалізації (90-ті рр. ХХ - початок ХХІ ст.): монографія. Суми: Сумська обласна друкарня; Козацький вал, 2004. 500 с.

10. Кремень В. Г. Система освіти в Україні: сучасні тенденції і перспектива. Професійна освіта: педагогіка: польсько-український журнал /за ред. Т. Левицького, І. Вільш, І. Зязюна, Н. Ничкало. Ченстохова, 2000. Вип. 2. С. 11-30.

References

1. Gritsenko, N. N. (2012). Training of Personnel Taking into Account the Needs of the Labor Market (Experience of the Countries of the European Union). Almamater. 2. 65-69. (in Rus.)

2. European Council Conclusion (2000), March. Retrieved from http://ue.eu/int/ue_Docs/ cms_Data/clocs/press_Data/en/ec/00100-ri.eno.htm. (in Eng.)

3. Common European Principles for Teacher Competences and Qualifications (2004). Brussels: European Commission. 5 p. (in Eng.)

4. Review of the European Experience of the Internationalization of Education (2010). Kharkov: NUA. 56 p. (in Rus.)

5. Mykola Skyba is an Expert in Education of the Institute of the Future (2017). Who Needs a Law on Education. Ukrainian Truth. July 11. (in Ukr.)

6. Ovcharuk, O. V. (2013). International Strategies of the Introduction of Education for Democratic Citizenship in Countries of the Council of Europe. Comparative Professional Pedagogy. 1 (5). 136-143. (in Ukr.)

7. Shapovalova, L. V. (2009). Reforming the Content of the University Education of Modem Francem (Ph.D dissertation in Pedagogy). Poltava: V. G. Korolenko Poltava State Pedagogical University. 267 p. (in Ukr.)

8. Wulfson, B. L. (1997). Management in the West: Trends of Centralization and Decentralization. Pedagogy. 2. 110-117. (in Rus.)

9. Sbrueva, A. A. (2004). Trends in the Reform of Secondary Education of Advanced English-Speaking Countries in the Context of Globalization (90s of the 20^th - Early 21^st Century). Sumy: Sumy Regional Printing House; Kozatsky Val. 500 p. (in Ukr.)

10. Kremin', V. G. (2000). The System of Education in Ukraine: Contemporary Trends and Perspectives Professional Education: Pedagogy. Czestochowa. 2. 11-30. (in Ukr.)

Размещено на Allbest.ru