Психологічні чинники управлінської діяльності керівників органів національної поліції України: результати досліджень

Размещено на http://allbest.ru

Психологічні чинники управлінської діяльності керівників органів національної поліції України: результати досліджень

Садаклієва Ельвіра Василівна

Анотація

Стаття присвячена порівняльному аналізу особистісних чинників, що зумовлюють ефективність реалізації демократичного та авторитарного стилів управління в діяльності керівників органів Національної поліції. Зокрема, в статті представлено результати емпіричного дослідження, а саме наведено порівняльний аналіз кореляційних взаємозв'язків демократичного та авторитарного стилів управління із комунікативно-організаторськими здібностями а також індивідуально-психологічними особливостями керівників.

Таким чином, окреслені у статті психологічні чинники реалізації авторитарного та демократичного стилів керівництва дозволять актуалізувати особистісний потенціал керівника у напряму вибору найбільш оптимальної стратегії керівництва, яка сприяла б як отриманню нестандартних професійних результатів, так і оперативному вирішенню завдань в екстремальних ситуаціях професійної діяльності.

Ключові слова: управлінська компетентність, демократичний стиль управління, авторитарний стиль управління, індивідуально-психологічні особливості, комунікативно-організаторські здібності.

Summary

The psychological factors of administrative activity of the Ukrainian national police chief officers: research findings

Sadaklieva E. V. Applicant of the chair of legal psychology National Academy of Internal Affairs

Виклад основного матеріалу

Управлінську компетентність можна розглядати як комплекс знань, умінь, навичок та властивостей особистості, яка посідає керівну посаду та має належним чином забезпечувати діяльність підпорядкованого професійного підрозділу, а саме якісне виконання ним своїх функціональних обов'язків.

Зокрема, можна виділити такі складові управлінської компетентності, як індивідуальна управлінська концепція, морально-психологічні якості, управлінські здібності, пізнавальні та інтелектуальні якості, комунікативні і емоційно-вольові властивості.

Отже, важливим аспектом дослідження у даному контексті є визначення психологічних чинників управлінської компетентності, а саме особистісних якостей та властивостей, що зумовлюють реалізацію того або іншого стилю управління.

Емпіричне дослідження психологічних чинників управлінської компетентності було здійснено на основі розробленого нами психодіагностичного комплексу, який охоплює в собі наступні методики:«Діагностика стилів керівництва» (А.Л.Журавльов), «Діагностика комунікативних і організаторських здібностей» (КОЗ-2) (В.В.Синявський, Б.А.Федоришин), «Типи поведінки у конфлікті» (К.Томас), поліфакторна методика Р.Кеттелла (форма С), методика соціально-психологічної адаптації (К.Роджерс, Р.Даймонд).

Дослідження проводилось на базі Національної академії внутрішніх справ, в інституті підготовки керівних кадрів та підвищення кваліфікації. В дослідження взяло участь 132 особи, які працювали на керівних посадах від 3 до 20 років. Статистична обробка отриманих в процесі дослідження даних проводилась за допомогою кореляційного аналізу.

Психодіагностична методика «Діагностика стилів керівництва» А.Л. Журавльова дозволяє визначити домінуючий тип стилю управління, а саме директивний (авторитарний), колегіальний (демократичний) та попустительський (ліберальний).

А саме, в ситуації демократичного (колегіального) управління керівник розглядає інших людей не як засіб, а як мету організаційної взаємодії. Так, демократичне керівництво передбачає активну участь підлеглих в процесі

Розглядаючи отримані кореляційні зв'язки стилів керівництва з вираженістю психологічних чинників управлінської компетентності керівників органів національної поліції України відповідно до побудованої операціональної моделі слід зазначити наявність позитивних кореляційних взаємозв'язків демократичного стилю керівництва та комунікативних (г=0,32; р<0,05) і організаторських здібностей(г=0,35; р<0,05) особистості (рис.1).

Рис. 1. Кореляційні зв'язки демократичного стилю керівника із комунікативно-організаторськими здібностями

А саме, позитивний кореляційний взаємозв'язок демократичного стилю керівництва із комунікативними та організаторськими здібностями вважається нам цілком логічним, адже саме вміння керівника здійснювати комунікаційний вплив на співробітників та мотивувати їх на продуктивну діяльність є змістовною основою реалізації саме цього стилю керівництва.

Аналіз взаємозв'язків демократичного стилю керівництва з індивідуально-психологічними особливостями особистості, діагностованими за допомогою поліфакторної методики Кеттелла прийняття рішень, що створює у них відчуття залученості до виконання загальної професійної справи.

Перевагами застосування демократичного стилю є наявність сприятливого соціально-психологічного клімату та творчої атмосфери у професійному колективі, тоді як суттєвим недоліком є зниження ефективності керування в екстремальних умовах, що передбачає важливість розвитку здатності до гнучкої зміни стилів керівництва в залежності від зовнішніх обставин та вимог ситуації з метою підтримки ефективності діяльності професійного колективу.

Таким чином, демократичний або колегіальний стиль керівництва є противагою до директивного (авторитарного) (г=0,92; р<0,01) та ліберального (г=0,82;р<0,01) стилів управління, що

· підтверджується результатами проведеного кореляційного дослідження, а саме спостерігається існування негативних кореляційних зв'язків між зазначеними стилями керівництва.

· дозволяє встановити наступні закономірності. Демократичний стиль керівництва позитивним чином взаємопов'язаний з фактором А за методикою Кеттелла (г=0,34;р<0,05), який

· відображає ступінь товариськості людини, її готовність до співробітництва, емоційну чутливість та інше, що є важливими передумовами продуктивної комунікації керівника з підлеглими.

Позитивним чином даний стиль керівництва взаємопов'язаний також з рівнем емоційної стабільності (г=0,31; р<0,05) (фактор С), що засвідчує здатність особистості зберігати внутрішній спокій та врівноваженість в потенційно травмуючих ситуаціях, тобто, мати високий рівень толерантності до ситуацій фрустрації.

Демократичний стиль керівництва негативним чином взаємопов'язаний з рівнем домінантності (г=- 0,31; р<0,05) (фактор Є), що відображує низький рівень конфліктності керівника, а також здатність зберігати толерантність до думок та поглядів інших людей (рис. 2).

Рис. 2. Кореляційні зв'язки демократичного стилю керівництва із індивідуально-психологічними особливостями особистості, діагностованими за допомогою поліфакторної методики Кеттелла

За результатами емпіричного дослідження спостерігається наявність позитивної кореляції між демократичним стилем керівництва та фактором Н (г=0,30;р<0,05), який характеризує ступінь активності особистості у соціальних контактах, отже, міру її соціальної сміливості, схильності до ризику та неординарності.

В контексті даного дослідження виявлений кореляційний взаємозв'язок відображує здатність керівників демократичного типу до прийняття неординарних управлінських рішень, несхильність до відтворення усталених взірців поведінки та готовність до реалізації власних уявлень щодо пріоритетних напрямів розвитку діяльності відділів Національної поліції України. Отримані в процесі дослідження дані засвідчують також наявність негативного кореляційного зв'язку між демократичним стилем керівництва та фактором О (г=-0,32; р<0,05), що відображує високу емоційну врівноваженість у керівників демократичного типу, проявами чого є їх здатність зберігати спокій у складних напружених ситуаціях та гармонійно долати власні негативні стани, переживаючи невдачі та внутрішні конфлікти. Отже, низькі бали за цим фактором засвідчують впевненість в собі та відчуття внутрішнього спокою, що є важливими передумовами успішного керівництва.

Позитивний взаємозв'язок демократичного стилю керівництва із фактором Q1 (г=0,33; р<0,05) засвідчує здатність керівників даного типу до експериментування, схильність до змін, недовіру до авторитетів та прагнення реалізовувати нові ідеї, часто порушуючи при цьому усталені традиції та звички та проявляючи незалежність суджень, поглядів та поведінки.

Таким чином, виявлена закономірність характеризує демократичного лідера як людину творчу та нетривіальну, схильну до презентації нових напрямів управління організацією та втілення перспективних шляхів професійного розвитку.

Демократичний лідер також відрізняється високим рівнем нонконформізму (фактор Q2)(r=0,31; р<0,05), що засвідчує здатність до проявів самостійності та незалежності, орієнтацію на власні рішення та погляди щодо пріоритетних напрямків розвитку організації.

Даний взаємозв'язок засвідчує також високий рівень усвідомлюваності поведінки демократичних лідерів, які не завжди зважають на суспільну думку та реалізують переважним чином власні ідеї та погляди.

Демократичний стиль керівництва також позитивним чином взаємопов'язаний з результатами за фактором Q3 (г=0,33; р<0,05), що передбачає високий рівень цілеспрямованості та самоконтролю поведінки, а також здатність до прояву об'єктивності, рішучості та врівноваженості, отже, можливість саморегуляції власної поведінки, що відображує високий рівень розвитку вольових якостей.

Даний кореляційний взаємозв'язок відображує позитивний вплив на демократичність управління здатності особистості до самоконтролю власних емоцій та поведінки, що є важливою передумовою успішного лідерства та цілеспрямованого досягнення визначених професійних цілей.

Наступним аспектом даного дослідження є аналіз авторитарного стилю керівництва, основою якого є жорсткі однобічні дії керівника по відношенню до підлеглих, що навіть можна визначити як маніпулювання співробітниками заради визначеної цілі.

При реалізації даного стилю управління керівник здатний оперативно вирішувати робочі проблеми, проявляти рішучість в ситуації ухвалення ризикованих рішень та наполегливо сприяти їх виконанню.

До переваг авторитарного стилю керівництва можна віднести централізованість управлінських впливів, швидке досягнення визначеної цілі та оперативне вирішення професійних проблем та складнощів, що наголошує на необхідності його застосування в екстремальних ситуаціях професійної діяльності керівників органів Національної поліції України.

За результатами кореляційного аналізу авторитарний стиль управління негативним чином взаємопов'язаний з демократичним (r=-0,92; p<0,01) та ліберальним (r=-0,66;p<0,01) стилями керівництва, що є цілком логічним відповідно до змістовних характеристик даних управлінських стилів.

Авторитарний стиль керівництва передбачає наявність у керівника розвинутих організаторських здібностей (г=0,32; р<0,05), які забезпечують можливість продуктивного управління професійним колективом з метою ефективної реалізації зазначених професійних завдань (рис.З).

Рис. 3. Кореляційні зв'язки авторитарного стилю керівництва із комунікативно-організаторськими здібностями

Реалізація даного стилю подолання конфліктних ситуацій цілком логічно взаємопов'язана із особливостями авторитарного стилю керівництва який передбачає домінування інтересів керівника над інтересами інших учасників робочого процесу.

Спостерігається також наявність негативного кореляційного взаємозв'язку авторитарного стилю управління та схильності до вирішення конфліктних ситуацій за допомогою співробітництва (г=0,32; р<0,05), що відображує нездатність авторитарних лідерів до узгодження інтересів всіх сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації, що потребує вміння йти на компроміс та можливості знаходити час на з'ясування потреб та цілей кожного з учасників конфлікту

Даний кореляційний взаємозв'язок є цілком логічним, отже, авторитарні лідери не відрізняються схильністю до співробітництва в процесі вирішення конфліктних ситуацій та надають перевагу авторитарному домінуванню з метою реалізації власних інтересів за рахунок потреб та бажань інших людей.

Негативним чином даний стиль керівництва взаємопов'язаний також із уникненням подолання конфліктних ситуацій (г=-0,34; р<0,05), що також логічно відповідає змістовними характеристикам даного управлінського стилю, який передбачає безпосередню участь керівника у вирішенні всіх професійних питань та непорозумінь.

Рис. 4. Кореляційні зв'язки авторитарного стилю керівництва із індивідуально-психологічними особливостями особистості, діагностованими за допомогою поліфакторної методики Кеттелла

Значущим чином авторитарний стиль керівництва взаємопов'язаний також з індивідуально-психологічними особливостями особистості, зокрема, за результатами дослідження спостерігається позитивний кореляційний взаємозв'язок авторитарності з рівнем домінантності (фактор Є) (г=0,36; р<0,05) (рис.4).

Так, високі показники за даним фактором відображують схильність керівників даного типу до проявів домінантності, авторитаризму, цілеспрямованості, впертості іноді навіть агресивності на шляху до досягнення визначених цілей, що відповідає особистісним характеристикам авторитарного лідера.

Наявність позитивного кореляційного взаємозв'язку даного типу управління із показниками нормативності (фактор G) (г=0,34; р<0,05) відображує високий рівень цілеспрямованості авторитарних керівників, їх надмірне прагнення до дотримання певних норм та вимог, що іноді навіть межує з деяким догматизмом у ставленні до робочих завдань.

Результати проведеного емпіричного дослідження засвідчують також наявність позитивного кореляційного зв'язку авторитарного стилю управління з рівнем підозрілості (фактор L) (г=0,32; р<0,05).

А саме, високі показники за даним фактором засвідчують емоційну напруженість, упередженість по відношенню до інших людей та егоцентризм, який часто може набувати навіть деяких деспотичних рис по відношенню до співробітників.

Негативний кореляційний взаємозв'язок авторитарності та радикалізму (фактор Q1) (г=-0,35; р<0,05) засвідчує помітну схильність авторитарних лідерів до надмірного консерватизму, а саме наявність суттєвих сумнівів по відношенню до нових ідей та напрямів розвитку, бажання в усьому наслідувати усталені норми та традиції.

Керівники даного типу дуже складно сприймають новітні ідеї та напрями розвитку, надаючи перевагу традиційним методам та напрямам дій, які вже мають позитивні результати.

Отримані результати засвідчують наявність позитивного кореляційного взаємозв'язку між авторитарністю управління та показниками нонконформізму (фактор Q2) (г=0,37; р<0,05), який відображує схильність авторитарного керівника до незалежності та самостійності у прийнятті рішень, а також до протиставлення себе професійному колективу через бажання домінувати.

Зазвичай, керівники даного типу не дослухаються до думки співробітників в ситуації прийняття важливих професійних рішень та керуються переважним чином власними бажаннями та інтересами, що цілком відповідає змістовним характеристикам авторитарного типу управління.

Наявність позитивного кореляційного взаємозв'язку авторитарного управління з рівнем самоконтролю (фактор Q 3) (г=0,36; р<0,05) засвідчує високий рівень цілеспрямованості поведінки керівників даного типу, розвиненість вольового самоконтролю з метою ефективного досягнення зазначених професійних цілей.

Наявність високих оцінок за даним фактором є важливою передумовою продуктивної діяльності, спрямованої на досягнення визначених цілей, що вимагає постійного вольового контролю виконуваних дій.

Висновки

Результати проведеного емпіричного дослідження, засвідчують те, що демократичний стиль управління негативним чином взаємопов'язаний з іншими управлінськими стилями та передбачає наявність розвинутих комунікативних і організаторських здібностей.

На рівні індивідуально-психологічних особливостей реалізація демократичного стилю управління охоплює в собі емоційну стабільність особистості, наявність розвинутого вольового самоконтролю, а також спроможність проявляти автономність та сміливість у реалізації управлінських рішень.

Демократичні лідери не схильні до некритичного наслідування авторитетів, а, навпаки, здатні ухвалювати радикальні рішення, впроваджуючи нестандартні підходи у діяльність організації.

На противагу цьому авторитарний стиль управління, який негативним чином взаємопов'язаний з демократичним стилем та супроводжується розвинутими організаторськими здібностями, на рівні індивідуально-психологічних особливостей співвідноситься із надмірною домінантністю та консервативністю, егоцентризмом, догматизмом, підозрілістю, що може негативно впливати на атмосферу у професійному колективі, суттєво обмежуючи творчу свободу співробітників.

В той самий час, авторитарні управлінці відрізняються незалежністю та самостійністю у прийнятті та реалізації рішень, а також розвинутою здатністю до вольового самоконтролю, що є важливою передумовою продуктивної діяльності, спрямованої на досягнення важливих професійних цілей.

Таким чином, реалізація зазначених стилів керівництва зумовлена впливом різних психологічних чинників, а саме, авторитарність управління часто межує із надмірним догматизмом, домінантністю та консервативністю, що може суттєво обмежувати реалізацію нестандартних управлінських рішень та творчих проявів співробітників.

В той самий час, демократичний керівник, навпаки, сприяє творчій активності співробітників, що супроводжується вищим рівнем новизни отриманих результатів та передбачає здатність демократичного управлінця до підтримки емоційної рівноваги, а також готовність до ухвалення неординарних управлінських рішень, що реалізують його власні уявлення щодо пріоритетних напрямів розвитку діяльності відділів Національної поліції України.

Таким чином, здійснення продуктивного керівництва в системі органів Національної поліції передбачає гнучке поєднання різних управлінських стилів, що дозволить як отримувати нестандартні результати, так і оперативно вирішувати професійні завдання, що є особливо актуальним в екстремальних ситуаціях професійної діяльності керівників органів Національної поліції України.

Список джерел

1. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України / О. М. Бандурка. - Харків: Ун-т внутр, справ, 1998. - 480 с.

2. Барко В. І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід) / В. І. Барко. - К.: Ніка-Центр, 2003. - 290 с.

3. Борисюк О. М. Психологічні особливості розвитку управлінської компетентності у майбутніх офіцерів Національної поліції України: автореф, дис, на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.09 «Психологія діяльності в особливих умовах» / О. М. Борисюк. - Харків, 2017. - 30 с.

4. Кобера А. В. Організаційно-психологічні детермінанти лідерства в органах внутрішніх справ України: автореф, дис, на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.06 - юридична психологія / А. В. Кобера. - К., 2008. - 20 с.

5. Осіпова Ю. В. Психологічні чинники розвитку готовності до управлінської діяльності керівного персоналу ОВС: автореф, дис, на здобуття наук, ступеня канд. психол. наук: спец.- юридична психологія / Ю. В. Осіпова. - К., 2010. - 19 с.

6. Охріменко І. М. Психологічні особливості відбору кадрів на керівні посади органів поліції зарубіжних країн. / І. М. Охріменко // Особливості підготовки поліцейських в умовах реформування системи МВС України: зб, матеріалів I міжнар, наук. -практ, конф. 20 травня 2016 / МВС України. - Харків: ХНУВС, 2016. - С. 75-79.

Размещено на Allbest.ru