Соціальне проєктування: сучасні вектори розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеська національна академія харчових технологій

СОЦІАЛЬНЕ ПРОЄКТУВАННЯ: СУЧАСНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ

Седікова Ірина Олександрівна доктор економічних наук,

професор кафедри менеджменту і логістики

Савенко Ігор Іванович доктор економічних наук, професор,

завідувач кафедри менеджменту і логістики

Анотація

соціальний проєктування проєкт хлібний

Проблема проєктування, його використання в соціальній практиці є складною, дискусійною і водночас мало вивченою. Метою дослідження є аналіз соціальних проєктів та розробка практичних рекомендації щодо реалізації проєкту зі створення соціального центру з доставки хлібних наборів населенню з метою попередження розповсюдження COVID-19.

У даному досліджені під проєктом у публічній сфері розуміють комплекс взаємопов'язаних логічно-структурованих завдань, упорядкованих у масштабі часу, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки, адміністративно-територіальних одиниць чи територіальних громад, організацій та установ і здійснюються в умовах фінансових та інших ресурсних обмежень у визначені терміни. Автори даного дослідження визначає соціальний проєкт як - згенероване ініціатором проєкту соціальне «ноу-хау» (нововведення), метою якого є створення, модернізація або підтримання в зміненому середовищі матеріальної або духовної цінності, яке має просторово-часові, ресурсні обмеження та визначається позитивним соціальним значенням.

Різноманіття предметних областей, використання соціального проєктування, дає простір для реалізації задумів (ідей), застосування кваліфікації та досвіду учасників на різних рівнях. Здійснено аналіз різних типів проєктів. Доведено, що їх різноманіття - одна з рис соціального проєктування. Можливість застосовувати проєктні підходи і технології на будь-якому рівні, в самих різних масштабах, часових рамках, з потужними ресурсами (чи без них) надає соціальному проєктуванню гнучкості і реалістичності.

Запропоновано створення центру з доставки хлібних наборів населенню в період локдауну з метою попередження розповсюдження COVID-19. Основними витратами в період масової захворюваності є витрати на лікування інфікованих жителів, другою складовою витрат є недоотримання державою ВВП від смертності працездатних працівників. Розрахунки свідчать, що створення підрозділів у структурі кластеру з доставки хлібних наборів по -перше знизить кількість захворювань та смертності, що в свою чергу суттєво знизить витрати бюджетних коштів з подальшою перспективою використання їх на соціальні потреби розвитку об'єднаних територіальних громад.

Ключові слова: проєкт, соціальний проєкт, інновації, розвиток, технології, пандемія.

Abstract

Sedikova Iryna Oleksandrivna Doctor of Economics, Professor of the Department of Management and Logistics of the Odessa National Academy of Food Technologies

Savenko Ihgor Ivanovich Doctor of Economics, Professor, Head of the Department of Management and Logistics of the Odessa National Academy of Food Technologies

SOCIAL PROJECT: LAST VECTOR DEVELOPMENT

The problem of design, its use in social practice is complex, debatable and at the same time little studied. The purpose of the study is to analyze social projects and develop practical recommendations for the implementation of the project to establish a social center for the delivery of bread sets to the population in order to prevent the spread of COVID-19.

In this study, the project in the public sphere is understood as a set of interconnected logically-structured tasks, arranged in time, which are aimed at solving the most important problems of the state, individual sectors of the economy, administrative-territorial units or territorial communities, organizations and institutions. carried out in conditions of financial and other resource constraints in due time. The authors of this study define a social project as - generated by the initiator of the project social "know-how" (innovation), which aims to create, modernize or maintain in a changed environment of material or spiritual value, which has space-time, resource constraints and positive social significance.

The variety of subject areas, the use of social design, gives space for the implementation of plans (ideas), the application of qualifications and experience of participants at different levels. The analysis of different types of projects is carried out. It is proved that their diversity is one of the features of social design. The ability to apply design approaches and technologies at any level, on a variety of scales, time frames, with powerful resources (or without them) gives social design flexibility and realism.

It is proposed to create a center for the delivery of bread sets to the population during the lockdown in order to prevent the spread of COVID-19. The main costs in the period of mass morbidity are the costs of treatment of infected residents, the second component of the costs is the state's shortfall in GDP from the mortality of able-bodied workers. Calculations show that the creation of units in the structure of the cluster for the delivery of bread sets will first reduce the number of diseases and deaths, which in turn will significantly reduce budget expenditures with the prospect of using them for social needs of united territorial communities.

Keywords: project, social project, innovation, development, technology, pandemic.

Постановка проблеми

Упродовж останніх років в світі та українському суспільстві зростає кількість кризових явищ, поглиблюються соціальні проблеми: ВІЛ/СНІД (335 осіб на 100 тис. населення) [1], наркоманія (148 хворих на 100 тис. осіб) [1], малозабезпеченість (кількість сімей з недостатнім рівнем доходів за останні п'ять років зросла на 50 %) [2], безробіття (близько 10 % осіб від економічно-активного населення), внутрішня вимушена міграція (понад 1,3 млн. сімей, які внаслідок тимчасової окупації частини території України та проведення воєнних дій на сході країни були вимушені переїхати до інших областей) та ін. Все це актуалізує значимість соціального проєктування як одного з найбільш вагомого чинника, необхідного для сталого розвитку суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема проєктування, його використання в соціальній практиці є складною, дискусійною і водночас мало вивченою. Гносеологічні, методологічні та соціальні проблеми проєктної діяльності висвітлені у наукових працях П. Балабанова, Л. Когана, Н. Лапіна, В. Глазичева, О. Генісаретського та ін. Серед зарубіжних дослідників, які вивчають питання проєктування необхідно назвати В. Гаспарського, Д. Джонса, Д. Діксона, Я. Дітріха, Е. Крика, Ф. Полак, М. Сороса, У. Херда, П. Хілла та інших. Проблемами соціальної детермінації в залежності від типу суспільства та системи теоретизування (діалектичної або метафізичної) займалися Ж -П. Сартр, Г. Спенсер, М. Шлик, Г. Саймон, М. Фуко та ін.

Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених питанням проєктування залишаються невирішеними проблеми реалізації соціальних проєктів, що вимагає подальшої розробки.

Мета статті

Метою дослідження є аналіз соціальних проєктів та розробка практичних рекомендації щодо реалізації проєкту зі створення соціального центру з доставки хлібних наборів населенню з метою попередження розповсюдження COVID-19.

Виклад основного матеріалу

Під проєктом у публічній сфері розуміють комплекс взаємопов'язаних логічно-структурованих завдань, упорядкованих у масштабі часу, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки, адміністративно-територіальних одиниць чи територіальних громад, організацій та установ і здійснюються в умовах фінансових та інших ресурсних обмежень у визначені терміни [3].

Управління проєктами у публічній сфері - це процес інституалізації у програмно-цільовий формат способів втручання державних органів влади, місцевого самоврядування у соціальну дійсність з метою розв'язання публічної проблеми [3]. У публічній сфери виділяють: проєкти під оголошені конкурси та проєкти, що розробляються за ініціативою проєктодавця. Серед зазначених типів проєктів окремо виділяють соціальні проєкти. Г. Нагорна під соціальним проєктом розуміє «сукупність взаємопов'язаних, запланованих з урахуванням наявних ресурсів і реалізованих дій, призначених для досягнення певних суспільно-корисних цілей в межах деякого часу» [4]. Автори даного дослідження визначає соціальний проєкт як - згенероване ініціатором проєкту соціальне «ноу- хау» (нововведення), метою якого є створення, модернізація або підтримання в зміненому середовищі матеріальної або духовної цінності, яке має просторово- часові, ресурсні обмеження та визначається позитивним соціальним значенням. Щодо проєктування в соціальній сфері, на думку В. Ковалева - це створення прообразу соціального об'єкту, процесу, явища, технології, соціальних якостей і завжди направлено на внесення змін до соціального оточення людини [5]. О. Антонова у [6] зазначає, що проєктування - відповідальний етап соціального управління, що вимагає знання законів суспільного розвитку.

В основі соціального проєктування завжди лежить громадянська ініціатива: здатність соціально-орієнтованих некомерційних організацій усвідомити суспільно значиму проблему, запропонувати її раціональне рішення, протестувати соціальні новації в реально існуючих умовах. У той же час розуміння органами влади значимості громадських ініціатив та їх підтримка виступають свідченнями зрілості держави, ефективності її соціальної політики.

Сьогодні без застосування проєктних технологій важко уявити собі державну соціальну політику, підприємницьку діяльність або благодійну кампанію.

Різноманіття предметних областей, використання соціального проєктування, дає простір для реалізації задумів (ідей), застосування кваліфікації та досвіду учасників на різних рівнях. Ці важливі обставини для самореалізації ініціаторів і виконавців здійснюються через різні типи соціальних проєктів. Надалі наведені види соціальних проєктів, деякі типи проєктів не виділяються, оскільки вони не є актуальними для діяльності некомерційних організацій.

«Нормальний» проєкт. До соціальних проєктів можна частково застосувати характеристики, які використовуються в технології управління бізнес-проєктами. Такі проєкти оцінюються за ознаками масштаб, терміни реалізації, якість, ресурсне забезпечення. Враховуються також місце і умови реалізації. Проєкт, в якому названі ознаки врівноважують одна одну, називають «нормальним» проєктом.

За характером проєктованих змін. За своєю природою соціальні проєкти націлені на підготовку та впровадження соціальних змін. Залежно від того, який шлях обирається для реалізації таких змін, соціальні проєкти поділяють на інноваційні та підтримуючі.

У загальному сенсі будь-якому соціальному проєкту притаманні інноваційні властивості, але при виділенні типу інноваційних проєктів виходять з їх специфічного призначення. Завдання таких проєктів - впровадження принципово нових розробок.

Інноваційний проєкт - це система взаємопов'язаних цілей і механізму їх досягнення. Він являє собою комплекс науково-дослідних, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних та інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплексом проєктної документації.

Підтримуючі проєкти вирішують завдання культурно-гуманітарного спрямування. Вони спрямовані на збереження та використання культурного надбання.

Поділ соціальних проєктів за напрямами діяльності дає безліч типів, оскільки тут з питаннями організаційного характеру стикаються питання змістовного характеру проєктів. Наведемо деякі з типів, щоб показати різноманітність напрямків соціального проєктування.

Освітні проєкти. В освітніх проєктах вирішуються проблеми з наданням освітніх послуг. Треба зауважити, що отримання знань, умінь і навичок характерно для будь-якого соціального проєкту. Крім того, освітні проєкти можуть бути спрямовані на вдосконалення самої системи освіти (освітні реформи).

Науково-технічні проєкти також можуть виступати як проєкти соціальні, якщо своїми наслідками безпосередньо відносяться до суспільного життя. Науково-технічні проєкти можуть мати пошуковий, експериментальний характер та через представлення результатів громадської думки викликати суспільний інтерес, сприяти створенню асоціацій, клубів тощо.

Культурні проєкти за своєю основною спрямованістю можуть виступати як проєкти художні, символічні, етнічні, екзотичні тощо.

За особливостями фінансування. Соціальні проєкти по-різному потребують фінансових ресурсів. Вибір моделі фінансування залежить від багатьох факторів, і, перш ніж з нею визначитися, необхідно зрозуміти мотив фінансиста і оцінити можливості взаємодії з ним.

Інвестиційні проєкти. Інвестиція - це внесок власника в справу з метою отримання прибутку. Далеко не кожен проєкт може залучити інвестиції. Потрібен детально розроблений документ (бізнес-план), без нього немає інвестиційного проєкту. Якою б не була мета проєкту, він не стане інвестиційним, якщо його реалізація не задовольняє основну потребу інвестора - отримання прибутку.

Спонсорські проєкти. У повсякденній практиці слововживання «спонсор» розглядається як людина (організація), яка дає гроші на вподобаний проєкт, без вимоги повернення. Це уявлення відображено в багатьох довідниках з ринкової економіці, де спонсор ототожнюється з меценатом, однак, спонсорство - економічна, а не моральна діяльність. Спонсор, як і інвестор, проявляє інтерес до цілей проєкту, але в першу чергу переслідує власну вигоду.

У даному досліджені запропоновано соціальний проєкт - організація центру з доставки хлібних наборів населенню в період локдауну з метою попередження розповсюдження COVID-19. Основними витратами в даний період є витрати на лікування інфікованих та недоотримання державою ВВП від смертності працездатних працівників. За словами заступника начальника управління стратегічного розвитку охорони здоров'я О. Педенка, одна доба лікування хворого на COVID-19 коштує бюджету 1300-1500 грн. За рекомендаціями ВООЗ, середня госпіталізація триває 21 день. Тобто на одного хворого доводиться витрачати приблизно 27-31 тис. грн. Основна стаття витрат - лікування тяжкої пневмонії, яку зумовлює COVID-19, яка коштує, згідно статистики МОЗ, ~ 98 тис. грн. За даним інформаційної прес-служби Одеської ОДА в регіоні станом на 05.12.2020 р. зареєстровано 50146 випадків захворювання на COVID-19. Із них одужало - 14255, хворіють - 35242, померло - 649. Як свідчить статистика, що лікування потребують в середньому 50 тис. чоловік. Середній показник вартості лікування складає 30 тис. грн. Таким чином витрати на лікування в Одеському регіоні становлять 1,5 млрд. грн. державних коштів. В той же час ці люди змушені відвідувати продуктові магазини, ринки, що заборонено робити, т. я. вони виступають потенційними розповсюджувачами вірусу.

В рамках даної роботи планується реалізувати соціальний проєкт із доставки хлібних наборів, хворим, пенсіонерам та одиноким жителям Київського району м. Одеси. Ідея полягає в тому, що хворим не потрібно кожного дня відвідувати магазини, ринки, тим самим знизиться кількість контактів людей інфікованих на вулицях міста. Пропонується для здійснення перевезення хлібних наборів використовувати автомобілі-фургони. При доставці буде враховано специфічні умови їх зберігання, вантаження та перевезення з дотриманням термінів зберігання хліба. Ефективним способом зниження трудомісткості та скорочення тривалості навантаження-розвантаження є застосування спеціалізованих контейнерів на колесах. Доставка хліба споживачам з незмінним обсягом перевезення дає можливість організувати рух рухомого складу за маятниковими і кільцевими маршрутами. Вибір маршруту залежить від розташування пунктів отримання, обсягу завезення та графіка доставки.

Враховуючи соціальну направленість роботи відділу, та переходу частини повноважень державних функцій об'єднаним територіальним громадам (ОТГ), рекомендується на період пандемії створити відділ в ОТГ координації роботи з хворими на COVID-19. Відділ, сумісно зі службами системи охорони здоров'я, формує списки та передає їх відділу з доставки хлібних наборів. ОТГ сумісно із виробничими відділами підприємств з випічки хліба розробляють графік комплектації наборів, та забезпечують їх передачу на відправлення.

До хлібних наборів запропоновано включити хліб масового випікання (білий, сірий) та два «Одеських» рогалики (бублики). Вартість набору складе 45 грн. За даними статистики, кількість хворих проживаючих в Київському районі м. Одеси складає 1 тис чоловік або 500 сімей. Добова вартість доставлених хворим хлібних наборів складе суму 22,5 тис грн. Вартість обслуговування одного транспортного засобу складає 1200 грн. Таким чином, загальна сума з організації перевезення хлібної продукції складе 285,0 тис грн. При започаткуванні роботи відділу з доставки хлібних наборів, прогнозується, що інфікування знизиться на 30 % (1850 чоловік). Витрати з доставки хлібних наборів та вартість хлібних наборів можна покрити за рахунок витрат на лікування хворих, які статистично (прогнозовано) не захворіють.

За даними Міністерства фінансів [7] станом на 01.11.2020 р. в Україні проживає 41,67 млн. чоловік. Згідно із звітом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Продуктивність праці та продуктивність капіталу» [8] продуктивність праці на рівні національної економіки у 2019 році (у фактичних цінах) одного зайнятого в Україні становила 120,4 тис. грн. Величина витрат від зниження інфікування складе 55,5 млн. грн. Таким чином місячна економія від запровадження відділу з доставки хлібних наборів складе 5,3 млн. грн. Як видно із статистики, втрати на лікування виражаються сумою витрат на пацієнтів, які вилікувалися та тих що хворіють. Другою складовою виступає сума ВВП, яку недоотримало суспільство, через смертність на COVID-19.

Таблиця 1

Розрахунок недоотримання суспільством ВВП, через смертність та захворювання на Covid-19, млрд. грн.*