Інновації в публічному управління: зарубіжний досвід та перспективи розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЇ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Корнута Людмила Михайлівна кандидат юридичних наук,

доцент, доцент кафедри адміністративного і

фінансового права Національного університету

«Одеська юридична академія»

Анотація

публічний управління інноваційний технологія

У статті розглянуто поняття та сутність інноваційної діяльності в публічному управлінні. Визначено особливості зарубіжного досвіду запровадження новітніх технологій в публічному управлінні та залучення інноваційних складових та компонентів у здійснювані вітчизняні управлінські процеси а також формування новітніх поглядів та підходів до публічної управлінської діяльності.

Зазначається, що в умовах активного розвитку економічної, соціально- культурної та політичної сфер особливу увагу варто звернути на необхідність постійного розвитку та оновлення механізмів реалізації публічного управління. Стрімкий розвиток комп'ютерних технологій та цифрових комунікацій також слугують поштовхом до удосконалення управлінської діяльності.

З'ясовано, що серед європейських країн, котрі активно запроваджують та використовують інноваційні технології в публічному управлінні варто передусім відзначити Францію, Німеччину, Швецію, Данію, Нідерланди. Серед світових практик розвитку інноваційних технологій, що у тому числі застосовуються в публічному управлінні є Японія, США, Велика Британія, Китай. Проте, у випадку світових практик, варто звернути увагу, що застосовувати досвід здійснення управлінських інновацій потрібно із урахуванням як національних традицій, так і національних інтересів та функціонуванням правових систем загалом.

Визначено, що в сучасних умовах провадження публічного управління окремі прояви інноваційних технологій та підходів уже активно застосовуються і в Україні. Зокрема, серед новітніх підходів варто визначити: 1) сучасні технології, що застосовуються під час оцінювання публічних службовців та виявлення відповідності займаній посаді, у першу чергу це розроблені версії тестових програм та Інтернет платформи, що забезпечують підготовку відповідного службовця; 2) електронне урядування як форма організації управлінської діяльності, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості функціонування органів публічного управління; 3) проектний менеджмент та стратегічне планування, що розглядається як поєднання найсучасніших наукових знань і технологій з практичними навичками; 4) реінжиніринг, що передбачає фундаментальне перепроектування діяльності органів публічного управління завдяки підвищенню рівня технічних, організаційних, технологічних та методологічних рішень а також створення нових, ефективних процесів в управлінні; 5) краудсорсинг, що в публічному управлінні виражається зокрема активною участю громадських організацій, активістів тощо; 6) діджиталізація публічного управління, тобто цифрова трансформація. Однак, не дивлячись на певні трансформації та перетворення, варто зазначити, що процес реформування та розвитку інноваційної діяльності в публічному управлінні лише починається, тому важливим є з'ясування та розуміння складових інноваційної діяльності. Складовими інноваційної діяльності можна назвати: 1) кваліфіковані кадрові ресурси, котрі зможуть працювати з інноваціями в управлінні; 2) фінансове забезпечення (інвестиції) для розвитку інноваційної діяльності; 3) експеримент, адже навіть практики найуспішніших країн Європи не завжди безумовно досягали поставлених цілей в управлінні, досить часто кінцевий продукт споживання отримували шляхом спроб та спостережень; 4) дослідження, напевно практично найважливіша складова яка дозволить практично випробувати інноваційні технології та зробити висновки про їх практичну значимість для розвитку управління; 5) посилення зв'язків між нормативним урегулюванням та практикою застосування, адже важливим є не створити видимість впровадження інновацій з метою міжнародного визнання, а практично впровадити та використовувати найсучасніші практики публічного управління.

Ключові слова: публічне управління, європейська інтеграція, інноваційні процеси, електронне врядування, професійний розвиток, інноваційні складові.

Annotation

Kornuta Liudmila Mykhailivna Candidate of Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Administrative and Financial Law of the National University «Odessa Law Academy»

INNOVATIONS IN PUBLIC GOVERNANCE: FOREIGN EXPERIENCE AND DEVELOPMENT PROSPECTS IN UKRAINE

The article considers the concept and essence of innovation in public administration. Peculiarities of foreign experience of introduction of the newest technologies in public management and attraction of innovative components and components in the carried out domestic administrative processes and also formation of the newest views and approaches to public administrative activity are defined.

It is noted that in the conditions of active development of economic, socio-cultural and political spheres, special attention should be paid to the need for constant development and updating of mechanisms for the implementation of public administration. The rapid development of computer technology and digital communications also serves as an impetus to improve management.

It was found that among the European countries that actively implement and use innovative technologies in public administration should be noted first of all France, Germany, Sweden, Denmark, the Netherlands. Among the world practices of development of innovative technologies, including those used in public administration are Japan, the United States, Great Britain, China. However, in the case of world practices, it should be noted that the experience of managerial innovation should be applied taking into account both national traditions and national interests and the functioning of legal systems in general.

It is determined that in modern conditions of public administration certain manifestations of innovative technologies and approaches are already actively used in Ukraine. In particular, among the latest approaches should be identified: 1) modern technologies used in the evaluation of civil servants and identification of suitability for the position, primarily developed versions of test programs and Internet platforms that provide training for the employee; 2) e-government as a form of organization of management activities, which contributes to increasing the efficiency, openness and transparency of public administration; 3) project management and strategic planning, which is considered as a combination of the latest scientific knowledge and technologies with practical skills; 4) reengineering, which involves a fundamental redesign of public administration by increasing the level of technical, organizational, technological and methodological solutions, as well as the creation of new, effective processes in management; 5) crowd sourcing, which in public administration is expressed in particular by the active participation of public organizations, activists, etc; 6) digitalization of public administration, i.e. digital transformation. However, despite some transformations and transformations, it should be noted that the process of reforming and developing innovation in public administration is just beginning, so it is important to clarify and understand the components of innovation. The components of innovation can be called: 1) qualified human resources that will be able to work with innovations in management; 2) financial support (investments) for the development of innovation; 3) experiment, because even the practices of the most successful countries in Europe did not always definitely achieve the goals in management, often the final product of consumption was obtained through experiments and observations; 4) research, probably practically the most important component that will allow to test innovative technologies and draw conclusions about their practical significance for the development of management; 5) strengthening the links between regulation and application practices, as it is important not to create the appearance of innovation for international recognition, but to practically implement and use the latest public administration practices.

Keywords: public administration, European integration, innovation processes, e- government, professional development, innovation components.

Постановка проблеми

Стрімкий розвиток інноваційних підходів до управління а також розвиток електронних ресурсів призводить до того, що уже сьогодні світ не може уявити свого існування без телекомунікацій та ІТ - технологій. Буденне життя пересічного громадянина наповнене новітніми засобами, що забезпечують пересування, спілкування, обмін інформацією тощо. У той же час, варто звернути увагу, що такі інновації та новітні ресурси якими активно користується людство мають бути направлені не лише на задоволення власних потреб, але і на реформування, модернізацію та розвиток публічного управління в цілому та управління людськими ресурсами зокрема. Окрім того, євроінтеграційний курс нашої держави передбачає проведення системних реформ публічного управління та публічної служби в усіх сферах та на усіх рівнях функціонування. У такому разі, зазначені реформи мають включати в себе активне залучення інноваційних підходів та технологій. Безумовно, ефективно реалізувати зазначені реформи, вкрай важливим є питання формування нової генерації публічних службовців, які будуть активними учасниками процесу формування і реалізації публічної державної політики у сфері публічної, а на сам перед державної, служби. Тому, з'ясування основних складових, напрямків та сутності інноваційних підходів є вкрай важливим та актуальним питанням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми визначення та розвитку публічного управління та публічної служби із урахуванням новітніх вимог та тенденцій були предметом вивчення багатьох вітчизняних та зарубіжних законодавців, теоретиків та практиків. Питання впливу та ролі інновацій на реформування публічного управління постійно піднімається та розглядається на міжнародних форумах, конференціях та з'їздах. Зокрема, проблематику впливу інновацій на сферу публічного управління та публічну політику у тій чи іншій мірі висвітлювали: Н. Алюшина, О. Андрійко, Л. Біла-Тіунова, Ю. Битяк, О. Бутенко, К. Ващенко, І. Голосніченко, С. Дубенко, М. Канавець, В. Купрій, С. Ківалов, В. Коваленко, Т. Коломоєць, М. Коновалова, Б. Лазарєв, Ю. Лихач, В. Малиновський, Н. Нижник,С. Стеценко, В. Тимощук, Х. Хачатурян, М. Шульга та ін. Активними зарубіжними дослідниками із зазначеної проблематики є: А. Беніш (Avishai Benish), А. Зіто (Anthony Zito), П. Матеи (Paolo Mattei), Л. Стекколіні (Ileana Steccolini), та ін.

Більшість науковців та практиків відзначають активні тенденції до розвитку та удосконалення шляхів реформування публічного управління, що підтверджується активними законодавчими трансформаціями. Науковці та практики відслідковують, що безумовно вплив на моделі та форми публічного управління мають ті умови, що склалися в період всесвітньої пандемії, що спричинена COVID-19. У той же час, у наукових працях вітчизняних учених, а також практикуючих юристів наводяться різні за змістом і характером проблемні аспекти. При цьому в багатьох публікаціях обґрунтовується доцільність звернення до зарубіжного досвіду в царині реформ публічного управління, адже у багатьох розвинених країнах інноваційні підходи до удосконалення та покращення управлінських процесів уже дали позитивні результати. У той же час, питання впливу та практичної реалізації інноваційних підходів та технологій розглядаються не системно та досить епізодично, відсутній комплексний підхід, не має науково обґрунтованих висновків, пропозицій чи рекомендацій щодо конкретного реформування та розвитку публічного управління в Україні.

Метою статті є вивчення зарубіжного досвіду та наведенні існуючих проблемних аспектів удосконалення публічного управління та залученні інноваційних складових та компонентів у здійснювані вітчизняні управлінські процеси формування новітніх підходів до публічної управлінської діяльності. А також з'ясування основних напрямків реформування кадрового потенціалу публічної служби, що є важливою складовою формування професійного та відданого своїй справі корпусу публічних службовців.

Виклад основного матеріалу

В умовах активного розвитку економічної, соціально-культурної та політичної сфер особливу увагу варто звернути на необхідність постійного розвитку та оновлення механізмів реалізації публічного управління. Стрімкий розвиток комп'ютерних технологій та цифрових комунікацій також слугують поштовхом до удосконалення управлінської діяльності. У той же час, варто констатувати, що не дивлячись на окремі прояви інноваційної діяльності у сфері публічного управління, «в умовах відсутності значного національного досвіду сучасного часу наша країна має звертатися до європейського досвіду у першу чергу в контексті перспектив євроінтеграції» [1]. А по-друге, критичне осмислення зарубіжного досвіду із урахуванням новітніх економічних, політичних, та управлінських знань, теорій та практик, а також національної специфіки в Україні дасть змогу створити високоефективну сучасну систему публічного управління. Звертаючи увагу на зарубіжні практики інновацій в публічному управлінні європейських країн, варто передусім відзначити такі країни як Франція, Німеччина, Швеція, Данія, Нідерланди. Серед світових практик розвитку інноваційних технологій, що у тому числі застосовуються в публічному управлінні є Японія, США, Велика Британія, Китай. Проте, у випадку світових практик, варто звернути увагу, що застосовувати досвід здійснення управлінських інновацій потрібно із урахуванням як національних традицій, так і національних інтересів та функціонуванням правових систем загалом [2]. Ця умова буде виконуватися тоді, коли передумовою практичної реалізації та впровадження таких інновацій буде розроблено концепцію впровадження, а далі уже після так званих «пілотних проектів» прийнято рішення про практичне втілення в життя.

Звертаючись до особливостей інноваційної діяльності в публічному управління та визначаючи складові та компоненти інновацій варто, перш за все, з'ясувати значення терміну «інновація». Термін «інновація» на науковому урівні з'явився лише у XX ст. Під цією категорією розумілися заходи, що були спрямовані на наукові відкриття, технічні винаходи в новій технології та характеризував більше економічну сферу розвитку. У буквальному значенні поняття «інновація» у перекладі з англійської («innovation») розуміється як нововведення, й в буквальному розумінні означає процес використання нового в будь-якій сфері діяльності, що поширюються на весь спектр суспільних явищ та процесів - новий порядок, нові звичаї, нові методи роботи, нова форма управління тощо. В сучасних проявах інновація розглядається дещо по-іншому. Це не просто поява чогось нового, а в першу чергу поширення відповідного нововведення в суспільну практику тієї сфери, де таке нововведення буде функціонувати. Окрім того, інновації - це використання в тій або іншій сфері публічного управління результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, інтернет-комунікацій, що будуть спрямовані на удосконалення практичної реалізації управлінських процесів, проходження служби, реалізацію професійних повноважень тощо. Щодо системи публічного управління, то процес інновації виражається у першу чергу визначенням складових інноваційної діяльності та виокремлення компонентів такої діяльності.

Світова практика розвинутих зарубіжних країн використовує інноваційні технології в публічному управлінні уже досить довгий час. Європейські країни пропонують широкий спектр інноваційних підходів публічно -управлінської діяльності та інструментів її реалізації, а також інноваційних підходів до управління, які можна використовувати в діяльності публічних службовців. У той же час, інноваційний процес країн-членів ЄС у національних системах публічного управління підпорядкований загальним вимогам до країн Євросоюзу, що випливають зі стратегії євроінтеграції. Зокрема, згідно із Копенгагенськими та Мадридськими критеріями йдеться про адміністративні реформи в межах вимог Євросоюзу, а не просто реформи, що вмотивовані внутрішніми процесами в конкретній країні [2]. Що ж стосується концептуального обґрунтування інноваційних проектів, то найпоширенішою концепцією управлінських інновацій як безперервного процесу вдосконалення у світовій і європейській практиці є модель «Кайзен» (KAIZEN). Основними концептуальними компонентами моделі Кайзен, що мають найбільше значення для управлінських інновацій у системі публічної влади, є зокрема переорієнтація управлінської діяльності на якісні показники, що забезпечує еволюційне самовдосконалення системи публічного управління, встановлення безпосереднього зв'язку еволюції системи управління з потребами сучасного суспільства, детальне узгодження всього процесу управління з інструментарієм, часом, простором, виконавцями, що забезпечує його вдосконалення завдяки маргінальним поліпшенням кожного елемента управлінського циклу [1].

Із урахуванням досвіду розвинутих країн, впровадження нововведень у сферу публічного управління має фундаментальне значення і для теорії, і для практики управління, що потребує своєчасного теоретичного супроводу з метою ефективного практичного впровадження в Україні. Поряд із тим, варто констатувати, що в сучасних умовах провадження публічного управління окремі прояви інноваційних технологій та підходів уже активно застосовуються і в нашій країні. Серед таких новітніх підходів варто визначити: 1) сучасні технології, що застосовуються під час оцінювання публічних службовців та виявлення відповідності займаній посаді, у першу чергу це розроблені версії тестових програм та Інтернет платформи, що забезпечують підготовку відповідного службовця; 2) електронне урядування як форма організації управлінської діяльності, яка сприяє підвищенню ефективності, відкритості та прозорості функціонування органів публічного управління із використанням інформаційно - телекомунікаційних технологій для формування нового типу держави, що орієнтована на задоволення потреб громадян; 3) проектний менеджмент та стратегічне планування, що розглядається як поєднання найсучасніших наукових знань і технологій з практичними навичками. Проектний менеджмент орієнтований на отримання найбільш ефективного результату при мінімальних затратах (кадрових, фінансових, ресурсних тощо) в ході реалізації проекту; 4) реінжиніринг, що передбачає фундаментальне перепроектування діяльності органів публічного управління завдяки підвищенню рівня технічних, організаційних, технологічних та методологічних рішень а також створення нових, ефективних процесів в управлінні; 5) краудсорсинг, що в публічному управлінні виражається зокрема активною участю громадських організацій, активістів тощо. Представники таких організацій входять у склад колегій та комісій котрі приймають рішення щодо того чи іншого ряду питань. Досить часто обов'язкова участь громадськості у певних процедурних питаннях прямо передбачено законодавством, наприклад Закон України «Про державну службу» [3]; 6) діджиталізація публічного управління, а якщо бути більш точним, то цифрова трансформація. Варто зазначити, що із усіх перерахованих інновацій саме діджиталізація є найперспективнішою для подальшого розвитку. Такий напрямок по-перше підтримується державою, для цього було створено профільне Міністерство цифрової трансформації України [4]. Діджиталізація уже активно практично реалізується і шляхом функціонування всередині управлінських процесів, зокрема утворені окремі програми задля підвищення професійної компетентності публічних службовців. Окрім того, практично оцінити такі новітні підходи в управлінні уже стало доступним і тим громадянам, котрі не реалізують публічне управління та є конкретними споживачами послуги. Це можуть бути як громадяни України так і іноземці. Наприклад, актуальний на теперішній час мобільний додаток «Дія», додатки для підприємців, що тільки починають функціонувати та є перспективними. А також, важливим є подальше налагоджування такої цифрової політики на міждержавному рівні та у першу чергу на рівні країн-членів ЄС. Практична реалізація зазначених новітніх положень та підходів має вкрай важливе значення для становлення демократичної, правової соціальної держави, розвитку громадянського суспільства а також інтеграції України в Європейське співтовариство. Публічне управління має змінюватися та удосконалюватися разом із розвитком суспільства та держави. Міжнародні експерти наголошують, що у першу чергу сама держава має бути зацікавлена в оптимізації та інноваціях, що мають працювати для забезпечення ефективності, законності та прозорості публічного управління. Отже, держава має демонструвати зацікавленість в питаннях інновацій та розвитку електронного управління та урядування, має гарантувати високий рівень освіченості своїх службовців а також однакові стандарти в усіх сферах публічного управління.

Однак, не дивлячись на певні важливі кроки, що уже зроблені нашою державою на шляху до становлення в Україні інноваційних підходів та діджиталізації, ще зарано говорити про усталеність та повсякденність інформаційних та цифрових трансформацій в публічному управлінні. Тому, задля забезпечення подальшого активного розвитку інновацій в Україні, із урахуванням зарубіжного практичного досвіду, необхідно звернути увагу на визначення складових інноваційної діяльності. Варто зазначити, що інноваційну діяльність та новітні підходи це досить складна система послідовно пов'язаних між собою фактів, систем, суб'єктів та факторів впливу. Задля отримання позитивного результату інколи необхідно витратити фінансові ресурси, потрібні кваліфіковані спеціалісти які зможуть вірно реалізувати ідеї, потрібні часові ресурси. Складовими інноваційної діяльності можна назвати: 1) кваліфіковані кадрові ресурси, котрі зможуть працювати з інноваціями в управлінні; 2) фінансове забезпечення (інвестиції) для розвитку інноваційної діяльності; 3) експеримент, адже навіть практики найуспішніших країн Європи не завжди безумовно досягали поставлених цілей в управлінні, досить часто кінцевий продукт споживання отримували шляхом спроб та спостережень; 4) дослідження, напевно практично найважливіша складова яка дозволить практично випробувати інноваційні технології та зробити висновки про їх практичну значимість для розвитку управління; 5) посилення зв'язків між нормативним урегулюванням та практикою застосування, адже важливим є не створити видимість впровадження інновацій з метою міжнародного визнання, а практично впровадити та використовувати найсучасніші практики публічного управління.

Висновки

Підвищення ефективності і результативності роботи органів публічного управління все більше стає пов'язаним з системними модернізаційними трансформаціями усіх сфер життєдіяльності суспільства, а особливо управління на рівні держави. Одним із основних засобів їх здійснення є впровадження комплексних інновацій, підпорядкованих загальним цілям реформування суспільства та його окремих сфер. Практична реалізація таких трансформаційних процесів не можлива без таких основних компонентів як: кваліфіковані кадри; фінансова підтримка держави; активна участь бізнесу; запозичення міжнародного досвіду; відмова від старих методів управління. Трансформаційний розвиток країни означає її перехід до інноваційних моделей управління а також забезпечить модернізацію усіх сфер суспільного життя. Проте досягти таких цілей можна лише в умовах підтримки трансформаційних процесів в українському суспільстві та на рівні політичних процесів.

Література

1. Хачатурян Х.В. Європейський концептуальний контекст управлінських інновацій в Україні. URL: http://vmv.kymu.edu.Ua/v/09/01.htm

1. Hachatyrian H.V. Evropeiskii kontseptyalnii kontekst ypravlinskih innovatsii v Ukraini. [European conceptual context of managerial innovations in Ukraine]. Retrieved from http://vmv.kymu.edu.ua/v/09/01.htm [in Ukrainian].