Менеджмент в спорті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Самостійна робота № 1

Менеджмент в спорті

Зміст

менеджмент спортивний управління

1. Поняття менеджменту спортивної організації

2. Сутність спортивного менеджменту

3. Принципи спортивного менеджменту

4. Місія і цілі спортивної організації

5. Взаємодія загальних і конкретних функцій менеджменту в спортивній організації

6. Поняття та структура організації як об'єкту управління

7. Середовище існування організації (внутрішнє та зовнішнє)

8. Культура організації

9. Типологія сучасних спортивних клубів України

1. Поняття менеджменту спортивної організації

Менеджмент спортивної організації - це один з галузевих видів менеджменту, теорія і практика ефективного управління фізкультурно-спортивними організаціями в ринкових умовах.

Спортивний менеджмент як управління всіма спортивнимипроцесами включає аналіз теоретико-методологічних основ становлення гуманістичних вимірів, що приділяють увагу аналізу поведінки спортсменів, їх потреб, мотивації, відносин в спортивному колективі, а також соціальних взаємовідносин і групових спортивних процесів. Сфера спортивного менеджменту включає:

· рух спортивних відносин;

· концепцію спортивного менеджменту;

· науковий біхевіоризм, що вивчає поведінку спортсменів.

Концепція спортивного менеджменту зводиться до концентрації на проблемах світу спорту та спортивної людини, яка реалізує свої сутнісні спортивні сили в умовах спортивного середовища.

2. Сутність спортивного менеджменту

Сутність спортивного менеджменту як управління всіма спортивними процесами в контексті викликів глобального розвитку цивілізації та інформаційного суспільства - у цілеспрямованому впливові суб'єкта управління на об'єкт управління для забезпечення переведення об'єкта у новий якісний стан, з висхідного до бажаного, запланованого.

Об'єктом спортивного менеджменту як самостійної науки є сукупність фізкультурно-спортивних організацій країни, продукт діяльності яких - фізкультурно-спортивні послуги.

Предмет спортивного менеджменту -- це управлінські відносини, що виникають при взаємодії суб'єкта та об'єкта управління всередині організації фізкультурно-спортивного спрямування, взаємодії цієї організації із зовнішнім середовищем у процесі виробництва та реалізації фізкультурно-спортивних послуг.

Завдання спортивного менеджменту як навчальної дисципліни -- це забезпечення цілісного уявлення про галузеву систему управління, про принципи, закономірності та технології управління в організаціях галузі фізичної культури і спорту в сучасних ринкових умовах.

міру зростання масштабів і розвитку виробництва.

Мета спортивного менеджменту -- це бажаний, можливий та необхідний стан фізкультурно-спортивної організації та галузі, котрого треба досягнути. Визначення цілей є першим етапом процесу спортивного менеджменту, тому що він характеризує цілеспрямованість, а не стихійність у процесі формування цілей.

3. Принципи спортивного менеджменту

Принципи управління організацією визначають вимоги до системи, структур і організації процесу управління, тобто управління організацією здійснюється за допомогою основних вихідних положень і правил, якими керуються менеджери всіх ланок.

Принципи спортивного менеджменту -це визначені правила, основні керівні ідеї, норми поведінки й установлені орієнтири діяльності управлінського персоналу, якими вони керуються для реалізації цілей організації фізкультурно-спортивного спрямування.

До основних специфічних принципів спортивного менеджменту належать такі:

· демократичний централізм --управлінський вплив здійснюється від найвищої ланки та є рівним між рівноправними суб'єктами управління;

· науковість -- необхідність побудови системи менеджменту на нових наукових даних з огляду на тенденції розвитку ФКІС;

· плановість -- планування за періодами: напрямів, темпів та пропорцій розвитку ФКіС;

· ієрархічність -- наявність різних рівнів управління (інституційний, управлінський, технічний);

· економічність та ефективність праці -- можливість економії

· відповідальність - встановлення прав, обов'язків та відповідальності підрозділів організації, їхніх керівників та співробітників у різних нормативно-правових документах;

· поєднання матеріального та морального стимулювання --

матеріальне стимулювання праці водночас із присвоєнням різних звань, нагород тощо.

4. Місія і цілі спортивної організації

Місія - це найважливіші цілі, які найбільш адекватно відображають бажаний кінцевий стан спортивної організації, на досягнення якої направлені всі інші цілі.

Цілі можуть бути суб'єктивними і об'єктивними.

Суб'єктивна ціль - це суб'єктивний погляд керівника(власника на бажаний майбутній стан системи.

Об'єктивна ціль - це майбутній реальний стан системи, тобто стан до якого буде переходити система при заданих зовнішніх умовах і керівних впливах.

5. Взаємодія загальних і конкретних функцій менеджменту в спортивній організації

Розрізняють спеціальні та конкретні функції менеджменту.

Спеціальні функції спортивного менеджменту - це ті, що здійснюються в усіх галузях народного господарства, а їхній склад та зміст є незмінними незалежно від того, яку конкретну функцію менеджменту реалізують: планування, організацію, мотивацію, контроль чи координацію.

Функція планування - головна функція менеджменту, яка передбачає прогнозування, визначення цілей, стратегії, політики та завдань організації, свідомий вибір рішення що робити, як, кому і коли.

Функцію організації спрямовано на формування керівних та керованих систем, а також зв'язків і відносин між ними, забезпечуючи упорядкованість технічної, економічної, соціально-психологічної та правової сторін діяльності кожного суб'єкта господарювання.

Функція мотивації -- це процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності для задоволення своїх потреб і досягнення цілей організації.

Функція контролю -- це система спостереження й перевірки функціонування підприємства відповідно до встановлених стандартів та інших нормативів, виявлення допущених відхилень від ухвалених рішень і визначення причин їх невиконання.

Функція координації -- це процес, спрямований на забезпечення пропорційного та гармонійного розвитку організації при оптимальних витратах матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Конкретні функції спортивного менеджменту - це результат динамічного розвитку розподілу управлінської роботи, їх можна виокремити й охарактеризувати за змістом управлінської дії на певний об'єкт, а також це наявність спеціальних методик та інструкцій, що нормують і регулюють документи, організовують роботу відповідних суб'єктів управління.

Основні та конкретні функції у ФКіС реалізують на практиці на основі певних принципів. Принципи управління відображають якісне управління, до досягнення якого необхідно прагнути. Реалізація цих принципів є критерієм ефективності та науковості управління на всіх його рівнях.

Конкретні функції менеджменту класифікуються за:

· Змістом процесів управління;

· Змістом виконуваних робіт і операцій;

· Приналежності до різних видів управлінської праці.

Загальні функції придатні для різних процесів управління, тому що передають зміст управління. Носіями загальних функцій є вся управляюча система в цілому, а конкретних - частини системи, які мають локальний, специфічний характер. За допомогою конкретних функцій відбуваються локальні управлінські процеси і вони витікають із загальних функцій.

6. Поняття та структура організації як об'єкту управління

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координована для досягнення загальної мети. Щоб бути справді організацією група повинна відповідати певним вимогам:

· Наявність принаймні двох людей, які вважають себе частиною цієї групи;

· Наявність хоча б однієї спільної мети;

· Наявність членів групи, які свідомо працюють разом, щоб досягти значущої для всіх мети.

Організація фізкультурно-спортивної спрямованості - це організація, мета якої - сприяння розвитку фізичної культури та спорту. Спортивна організація - громадське об'єднання, що здійснює керівництво спортом або одним із його видів, визнаних в Україні, відповідно до законодавчої бази.

Вона описується такими характеристиками, як зовнішнє й внутрішнє середовище, структура, цілі, стратегії, технологія, персонал, потенціал.

Структура організації - упорядкована сукупність її взаємозалежних елементів. Буває технічна, соціальна, соціотехнічна, нормативно-правова.

Технічна структура організації - це матеріальні об'єкти й процеси (приміщення і їхнє планування, устаткування, умови праці, потоки сировини, енергії й т.д.). Оскільки її елементи незмінні, таку структуру відносять до категорії жорстких. Технічна структура визначає професійно- кваліфікаційний склад персоналу, характер і зміст трудових операцій, створює основу функціональних зв'язків між людьми, впливає на міжособистісні відносини. Спортивними організаціями є спортивні федерації, фізкультурно-спортивні товариства, громадські об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості.

Соціальна структура організації - це сукупність учасників і їхніх зв'язків у рамках спільної діяльності. Включає формальні й неформальні групи, цінності, інтереси, повноваження, канали їхнього розподілу, впливу й т.д. Всі елементи соціальної структури є м'якими.

Соціотехнічна структура організації - це система робочих місць, що поєднує працівників просторово й у трудовому взаємозв'язку. Вона інтегрує жорстку технічну й гнучку соціальну структури.

Нормативно-правова структура організації - це сукупність юридичних норм, правил, вимог, стандартів, необхідних для здійснення функцій організації.

7. Середовище існування організації (внутрішнє та зовнішнє)

Середовище організації - це сукупність певних обставин і факторів які в середині організації, так навколо неї, що впливають на ухвалення рішень.

Організація становить взаємодію таких основних елементів, як цілі, структури, завдання, технології, ресурси, а також оточення - політичне, економічне, культурне, ринкове, до якого вона повинна пристосуватися. Іншими словами, організація залежить від внутрішнього і зовнішнього середовища.

Внутрішнє середовище - це сукупність компонентів, пов'язаних між собою за допомогою певних структур у межах організації.

Фактори внутрішньої організації: цілі, структури, завдання, технології, ресурси, люди.

Зовнішнє середовищеорганізації - це сукупність елементів, які не належать до складу організації, але здійснюють певний вплив на неї.

Зовнішнє середовище організації прямої дії- те , яке безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності; належать такі фактори: споживачі, конкуренти, постачальники, закони, державні установи тощо.

Зовнішнє середовище організації непрямої дії - це сукупність факторів, які можуть не здійснювати прямий, тобто негативний вплив на операції організації, але часом позначаються на них; політичні і соціо-культурні фактори, стан економіки, міжнародні події, науково-технічний прогрес.

8. Культура організації

Культура організації - характер, особливості, стиль функціонування організації, які виявляються у поведінці і реакціях особистостей та соціальних груп її працівників у їх судженнях, відносинах, у способах вирішення проблем організації праці і виробництва, в обладнані і внутрішній естетиці, техніці і технології, що використовуються.

Іноді культуру організації ототожнюють з організаційною культурою.

Організаційна культура - це сформована впродовж усієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища і формування внутрішніх відносин між групами працівників. Організаційна культура концентрує політику та ідеологію життєдіяльності організації, систему її пріоритетів, критерії мотивації, характеристику соціальних цінностей та норм поведінки. Елементи організаційної культури, є орієнтиром в ухвалені керівництвом організації управлінських рішень, налагодженні контролю за поведінкою та взаєминами співробітників у процесі оцінювання виробничих, господарських та соціальних ситуацій.

Функції організаційної культури:

· Охоронна;

· Інтеграційна;

· Регуляційна;

· Заміщення;

· Адаптивна;

· Цілісно-орієнтаційна;

· Мотиваційна;

· Формування іміджу організації.

9. Типологія сучасних спортивних клубів України

Спортивний клуб(СК) - є закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток визначальних напрямків фізичної культури і спорту, видів спорту, здійснює фізкультурно-оздоровчу діяльність, надає фізкультурно-спортивні послуги. Найбільш оптимальним для створення і функціонування спортивних клубів в Україні є комерційна організація у формі ТЗОВ і некомерційна організація.

Некомерційні фізкультурно-оздоровчі клуби поділяються на державні і громадські. До громадських належать фізкультурні колектив, осередки, спортивно-оздоровчі центр, спортивні комплекси, ДСТ, федерації, спілки, ліги, клуби туристів тощо.

До комерційних належать спортивно-оздоровчі центри, спортивні комплекси, басейни, інші спортивні споруди. СК, які являютьсяпервинними організаціями спортивних федерацій і фізкультурно-спортивних організацій створюються за виробничім або територіальним принципом.

Створення СК може здійснюватися 3-ма способами:

· Без державної реєстрації, яка створюється спортивною організацією шляхом прийняття засновником власного рішення про створення спортивної організації у формі суспільного об'єднання;

· З державною реєстрацією СК;

· СК може існувати і на правах структурного підрозділу іншої організації.

Размещено на Allbest.ru