Характеристика ознак та класифікація чинників, які приводять до виникнення кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика ознак та класифікація чинників, які приводять до виникнення кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками

Гута Степан Степанович

аспірант кафедри глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою Національної академії державного управління при Президентові України

Guta S.

postgraduate student of the Department of globalistics, European integration and national security administration National Academy for Public Administration under the President of Ukraine

FEATURE'S CHARACTERISTICS AND CLASSIFICATION OF FACTORS LEADING TO CRISIS SITUATIONS CAUSED BY MILITARY - POLITICAL FACTORS

Summary: The article is devoted to the analysis of the latest scientific researchers of characteristics and classification of the nature of factors that lead to the emergence of crisis situations caused by military - political factors in the system of public administration. The author's views describe the main characteristics and features of crisis situations caused by military political factors. Introduction includes additional criteria classification of crisis types and the classification of the ongoing crisis in Ukraine.

Key words: public administration, crisis situations caused by military political factors, criteria classification of crisis types and the classification of the ongoing crisis, national security.

Анотація: Стаття присвячена аналізу останніх наукових досліджень характеристики ознак і класифікації сутності чинників які призводять до виникнення кризових ситуацій зумовлених воєнно - політичними чинникам, у системі державного управління. Викладено авторські погляди на характеристику основних ознак кризових ситуацій зумовлених воєнно - політичними чинникам, запропоновано введення додаткових критеріїв класифікації вище зазначеного типу криз, класифіковано триваючу в Україні кризу.

Ключові слова: державне управління, кризова ситуація, зумовлена воєнно - політичними чинниками, характеристика ознак та класифікація чинників, які приводять до виникнення кризових ситуацій, національна безпека. воєнний політичний управління антикризовий

Постановка проблеми

Події останніх років, що сталися у світі, зокрема в Україні, призвели до істотних змін у військово - політичній сфері. Держава зазнала територіальних втрат, зіткнулася із актами агресії та насилля, постала перед загрозою економічної катастрофи, що призвело до зміни поглядів населення, вплинуло на ідентичність українців, трансформувало політичний режим. Для системи державного управління України проблематика регулювання кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками, є життєво важливою. Оскільки зазначені ситуації, як правило, пов'язані з великою імовірністю людських, матеріальних та інших втрат, вони можуть становити загрозу не лише існуючому політичному устрою та напряму розвитку держави, але і її існуванню.

Розуміння характеристики ознак та класифікації чинників кризи дозволяють її своєчасно виявити та надають можливість знизити її гостроту, скоротити тривалість і забезпечити безболісний перебіг. Враховуючи цей факт та з метою вчасної діагностики і попередження ймовірних криз в майбутньому, розробки ефективних антикризових програм подолання та мінімізації їх наслідків необхідно об'єктивно визначити характеристику ознак та класифікацію чинників, які приводять до виникнення кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Сьогодні існує велика кількість характеристик ознак та класифікацій чинників економічних, політичних, соціальних, природних, техногенних та інших криз, але, у вітчизняній науковій літературі мають місце лише окремі дослідження, які тією чи іншою мірою стосуються проблем кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками.

Дослідженню концептуальних засад класифікації кризових ситуацій в державно - управлінському аспекті присвячені праці вітчизняних науковців, серед яких, зокрема, Василенка В.О. [1], Куль- чія І.О [4], Крутька В.Н. [3], Мельника Ю.М. [5], Резнікова О.О. [7], Осовської Г.В. [6], Ситника Г.П. [9, 10], Шатуна В.Т. [14], Шелегеди Б.Г. [15], Шпа- чука В.В. [16], Чернявського А.Д. [17]. Аналізом зарубіжного досвіду у цій сфері займалися Ф. Сайтел [8], Дж. Вайнер, Х. Кан, Г. Сімон [18], О. Холсті [20], С.Фінк [19] та інші.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми.

Здійснений нами ґрунтовний аналіз джерел, дозволяє дійти висновку, що недостатньо дослідженою залишається низка проблем щодо розширення та уточнення характеристик ознак і класифікацій виникнення кризових ситуацій, зумовлених саме воєнно - політичними чинниками.

Мета статті. В основу дослідження покладено необхідність більш фундаментальної систематизації характеристики ознак та класифікації чинників, які приводять до виникнення кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками.

Виклад основного матеріалу

Аналізуючи причини виникнення існуючої воєнно - політичної кризи в Україні, військові та політичні оглядачі майже одностайно констатують, що на початку 2014 року система забезпечення національної безпеки України виявилася не готовою ефективно протистояти новому типу агресії, яка здійснюється Російською Федерацією. Управління силовими структурами України, їх підготовка до злагоджених спільних дій, розвідувальне, контррозвідувальне, логістичне та фінансове забезпечення виявилися слабкими, надмірно забюрократизованими і невідповідними до вимог сьогодення [4, 35].

Тривала кризова ситуація, зумовлена воєнно - політичними чинниками в Україні, підтверджує відсутність якісного державного моніторингу суспільних проблем, розуміння об'єктивності виникнення деяких криз, аналізу характеристики ознак і класифікації чинників виникнення кризових ситуацій, ігнорування наявності обов'язкових негативних та позитивних наслідків кризи, невміння своєчасно реагувати на кризові ситуації відповідних державних служб та агенцій.

Дослідники виокремлюють наступні складові, що розкривають ознаки сутності кризи: як правило, кризи характеризуються раптовістю, непередбачу- ваністю, якісною зміною ситуації, високим ступенем ризиків і невизначеності, включенням різних дійових осіб, потребою приймати рішення під тиском часу та в умовах невизначеності, загрозою пріоритетним цілям, репутації і навіть існуванню системи державного управління, увагою до себе засобів масової інформації, а також ймовірність негативних наслідків різного типу [3,4,5,15].

Консультант і науковець Ф. Сайтел визначив сім ознак кризової ситуації: раптовість, нестача інформації, ескалація подій (важко відстежувати події і надавати інформацію як звичайно), втрата контролю через масове нашарування інформаційних ситуацій, поширення чуток і посилення тиску щодо надання відповідей, облога (ситуація, коли здається, що всі налаштовані проти і краще зовсім нічого не казати), паніка тощо [8].

Дж. Вайнер і Х. Кан виокремили наступні загальні риси кризової ситуації: реверс у поточних подіях та діяльності, концентрація подій, що зумовлює нову реальність, становить загрозу цілям учасників і потребує невідкладних дій; характеризується посиленням напруги та зміною відносин між акторами, високим ступенем невизначеності в оцінюванні ситуації та підготовці відповідей, зростанням впливу часу, поширенням інформації, що не відповідає дійсності; спричиняє "патологічну" поведінку, призводить до наслідків, які змінюють (реорганізують) світ задіяних сторін [18].

Оскільки кризи здатні створити нову складну й неоднозначну ситуацію, вони впливають на процес прийняття рішень. Г. Сімон визначає такі рішення як не програмовані, тобто рішення щодо нестандартних проблем, які ухвалюються під впливом зовнішніх факторів. Складність таких рішень полягає в тому, що вони непідвладні звичайному аналізу та процедурам. Крім того, вони характеризуються високим ступенем невизначеності та мають бути прийняті у найкоротші строки [18].

Одним з наслідків кризи є стрес суб'єктів, за- діяних в ній. Цей стрес, в свою чергу, спричиняє низку наслідків, серед яких: непослідовні дії, збільшення кількості помилок, схильність до більш примітивних відповідей, ригідність у прийнятті рішень, послаблення здатності до сприйняття, нездатність сфокусувати увагу в часі та просторі, неможливість сприймати у комплексі політичну ситуацію тощо. В умовах криз на рівні держави це означає, що високий рівень напруження зменшує об'єктивність в оцінці ситуації. Це призводить до того, що відповідальні особи приймають рішення, не отримавши адекватної інформації, внаслідок чого ефективність таких дій знижується [6].

Погоджуючись з висновками вчених, враховуючи вимоги Закону України від 19 червня 2003 року № 964 - IV (із змінами) [2], Указу Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015 [11], Указу Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015 [12], Указу Президента України від 14.03.2016 року № 92/2016 [13], та осмислюючи останні події в Україні, викладемо авторський погляд на характеристику основних ознак виникнення кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками:

у зовнішньополітичній сфері: загострення воєнно - політичної нестабільності; виклики з посяганням на державний суверенітет України, її територіальну цілісність, економічний, науково - технічний і оборонний потенціал, територіальні претензії; втручання у внутрішні справи з боку інших держав, коаліцій держав, міжнародних корпорацій, політичних партій, суспільних рухів, окремих груп та осіб;

у воєнній сфері: недостатня ефективність наявних структур і механізмів забезпечення міжнародної безпеки та глобальної стабільності; можливість втягування України в регіональні збройні конфлікти чи протистояння у вигляді сучасних війн, які отримали назву "гібридних" з іншими державами; нарощування іншими державами поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

у сфері державної безпеки: висока можливість виникнення на території України регіональних та внутрішніх конфліктів, пов'язаних з розвідувально - підривною діяльністю іноземних спеціальних служб, спробами створення й функціонування незаконних воєнізованих збройних формувань; загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об'єктів; прояви сепаратизму і тероризму на етнічній, міжнаціональній та релігійній основі; намагання автономізації за етнічною ознакою; розповсюдження зброї масового ураження, радіоактивних засобів, боєприпасів, вибухових речовин; проведення спеціальних інформаційних операцій і комп'ютерних атак; морське піратство;

у внутрішньополітичній сфері: порушення з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, у тому числі й під час проведення виборчих кампаній; значне загострення економічних і соціальних конфліктів з яскраво вираженим воєнно - політичним характером; поширення корупції в органах державної влади; зрощення бізнесу, політики і організованої злочинної діяльності; структурна та функціональна незбалансованість політичної системи суспільства, нездатність її ланок до оперативного реагування на загрози національній безпеці, втрата національного контролю над функціонуванням життєзабезпечую- чих суб'єктів господарювання.

Розглядаючи питання класифікації кризових ситуації, насамперед зазначимо, що в сучасній науковій літературі існує багато підходів до вибору критеріїв класифікації та окремих класифікаційних груп чинників економічних, політичних, соціальних, природних, техногенних, та інших криз.

Кризи класифікують шляхом розподілу і групування за сутнісно - характерними ідентифікаційними ознаками різних можливих кризових станів соціально - економічної системи, що здійснюється з метою узагальнення інструментарію їхнього аналізу, прогнозування та визначення перспективних антикризових заходів [1, с. 445].

Науковці виділяють такі класифікаційні критерії криз як:

за належністю до країни функціонування об'єкта управління: зовнішні кризові ситуації, джерело походження яких для суб'єкта знаходиться за межами його власної країни, внутрішні кризові ситуації, що з'являються в певній країні і чинять вплив на функціонування її суб'єктів управління [17, с.5];

за рівнем виникнення: світові (глобальні) кризові ситуації, що з'являються в декількох країнах або країнах усієї світової спільноти і управління цих країн, що впливають на діяльність суб'єктів; державні кризові ситуації, що виникають на макро- рівні і чинять вплив на усі суб'єкти управління цієї держави; регіональні кризові ситуації, обумовлені специфікою розвитку і управління окремими регіонами усередині країни і що впливають на суб'єкти управління цього регіону; кризові ситуації галузевого (групового) походження, що характеризують цілу групу суб'єктів (галузі); кризові явища, що утворюються на мікрорівні, тобто безпосередньо у суб'єкта управління [17, с.6];

за характером розвитку: раптові кризові ситуації, поступові кризові ситуації; за масштабами прояву: загальні (системні) кризи, локальні кризи; за мірою системності (характером повторюваності): циклічні; нециклічні [5, с. 19];

за причинами виникнення: кризові ситуації, викликані невизначеністю майбутнього, яка характерна для функціонування усіх суб'єктів управління (наслідком цього є складність прогнозування явищ цього типу); кризові ситуації, обумовлені недоліком інформації для ухвалення рішень і об'єктивною неможливістю обліку усіх параметрів, необхідних для визначення оптимальних рішень; кризові ситуації, викликані суб'єктивними чинниками і особистими характеристиками особи що приймає рішення (до них належать кваліфікація, його розуміння і сприйняття кризового явища або ситуації, наявність часу для їх якісного і всебічного аналізу, кількість розглянутих ним альтернатив і тому подібне) [17, с. 7];

за можливістю прогнозування строків, чинників і наслідків: прогнозовані кризові ситуації, виникнення яких піддається прогнозу на основі існуючих теорій і знань; (викликаються об'єктивними причинами та нагромадженням факторів); частково не прогнозовані кризові ситуації, що з'являються внаслідок форс - мажорних подій (переважно буває результатом грубих помилок в управлінні чи впливу природних явищ) [17, с. 7];

за ступенем тяжкості наслідків: легкі кризові ситуації (безпосередньо не загрожує країні; за умови переведення її на режим антикризового управління); кризові ситуації середньої тяжкості (загрожує подальшому функціонуванню країни і потребує негайної фінансової санації); катастрофічні кризові ситуації (кризовий стан, який не сумісний із подальшим існуванням і призводить до її руйнування як самостійної одиниці) [5, с. 20];

за мірою реалізації: кризові ситуації, що реалізувалися. Вони являють собою несприятливі для суб'єкта управління події, що відбулися, які мають для нього негативні наслідки; кризові ситуації, що не реалізувалися, які не відбулися усупереч очікуванню [17, с. 7];

за адекватністю часу ухвалення рішення з ан- тикризового управління: передбачені кризові ситуації, враховані суб'єктом управління, у результаті останнім (на випадок їх появи) може бути вироблена стратегія управління; поточні кризові ситуації, які не були заздалегідь передбачені, отже, стратегія реагування не була вироблена і суб'єкт управління реагує на них умомент їх виникнення [17, с. 7];

за чинником ризику виникнення кризової ситуації: фінансовий, юридичний, виробничий, комерційний, інвестиційний, страховий, інноваційний [14, с. 18];

застадією життєвого циклу країни, в якій виникла кризова ситуація: зростання (основна причина - брак ресурсів для забезпечення зростання); стагнації (переважною причиною є відсутність перспектив зростання); занепаду (безперспективність) [5, с. 20];

за рівнем управлінського впливу на кризові ситуації (за ступенем керованості): керовані (кризові ситуації, що піддаються управлінському впливу); некеровані (напрямок і характер кризового процесу неможливо змінити у результаті управлінського впливу). Якщо кризові ситуації охоплюють усі життєдайні елементи (системи), то стан такої економічної системи визначається як системна криза [5, с. 20];

за рівнем органів державного управління, що залучаються для попередження та подолання кризи - полягає в визначенні рівня органів державного управління, що залучаються для подолання кризи; за достатністю у держави ресурсів для подолання кризи - полягає в визначенні достатності внутрішніх ресурсів для подолання кризи [16, с. 20];

від рівня та глибини розвитку, причини та місця виникнення: локальна криза - у разі застосування вчасних та адекватних антикризових заходів таку кризу можна ліквідувати. Якщо таких заходів не було вжито, локальна криза може перерости в системну кризу. Системна криза охоплює всі підсистеми і призупиняє діяльність, вона утворюється із сукупності кризових ситуацій та локальних криз, розвиток яких вчасно не було зупинено [5, с. 21].

Кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами [5, с. 22].

Несподівані кризи часто бувають результатом грубих помилок в управлінні, що сприяє розширенню і поширенню локальних криз. Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і її характер). Може виникати періодично і має відомі фази свого настання і протікання [15, 9]. Слід виділити також кризи явні та латентні (приховані). Перші протікають помітно і легко виявляються. Другі є прихованими, протікають відносно непомітно і тому найбільш небезпечні. Кризи бувають

7 глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи часто ведуть до руйнування, протікають складно і нерівномірно, часто акумулюють в собі безліч протиріч, зав'язують їх у заплутаний клубок. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно і безболісно, їх можна передбачати, ними легше управляти. Вся сукупність можливих криз поділяється також на групи криз, затяжних і короткочасних. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять болісно і складно, часто є наслідком невміння управляти кризовими ситуаціями, нерозумінням сутності, характеру кризи, її причин і можливих наслідків [4, с. 13].

Таким чином, для ідентифікації кризових ситуацій необхідно, передусім, досліджувати джерела, рівні та наслідки виникнення, формування і розвитку криз [5, с. 22]. При цьому класифікаційні ознаки кризових ситуацій можуть розглядатися як її параметри, що "підказують" чи визначають оцінку ситуації, розроблення і вибір вдалих управлінських рішень [4, с.13].

Здійснивши огляд літературних джерел та існуючих наукових публікацій, щодо дослідження класифікації кризи з позицій різних сфер її виникнення, вважаємо доцільним їх доповнення наступними критеріями: за впливом факторів середовища, за правовими режимами, що введені в державі, за формою прояву та за вірогідністю виникнення.

У зв'язку із вищезазначеним пропонуємо удосконалену систему класифікації кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками (табл. 1.).

Таблиця 1. Класифікація кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками

Резюмуючи запропоновану нами класифікацію кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками, ідентифікуємо кризу, що склалася в Україні:

за рівнем виникнення - державна кризова ситуація, що утворилася на макрорівні;

за належністю до країни функціонування - внутрішня кризова ситуація;

за рівнем залучення органів державного управління - Президент, органи законодавчої, виконавчої влади всіх рівнів;

за достатністю у держави ресурсів для подолання кризи - потребує допомоги міжнародних інституцій або держав;

за впливом факторів середовища країни - системна;

за правовим режимом, що ведений в державі - режим в районі проведення антитерористичної операції;

за причинами виникнення - викликана невизначеністю майбутнього і недоліком інформації для ухвалення рішень;

за мірою реалізації - реалізована, за характером розвитку - раптова, за масштабами прояву - локальна;

за рівнем управлінського впливу на кризові ситуації - частково керована;

за мірою системності - нециклічна;

завірогідністю виникнення - закономірна;

за адекватністю часу ухвалення рішення з ан- тикризового управління - поточна непередбачена;

за можливістю прогнозування строків, чинників і наслідків - частково не прогнозована;

за ступенем тяжкості наслідків - середньої тяжкості;

за формою прояву - явна;

за стадією життєвого циклу країни - стагнація.

Висновки і пропозиції

Кризові ситуації, зумовлені воєнно - політичними чинниками становлять загрозу національній безпеці держави та потребують негайного реагування. Належна (якісна) характеристика ознак та класифікація чинників кризових ситуацій дозволяє ідентифікувати кризу, підготувати якісні, варіативні, багаторівневі моделі відповідних державно - управлінських рішень згідно з вимогами чинного законодавства.

Ідентифікована існуюча в Україні кризова ситуація за критерієм накопичення певного потенціалу протидії реалізації національних інтересів визнана, нами як така, що набула загальнонаціонального масштабу і тому становить реальну небезпеку для країни.

Впровадження в практику державного управління системи характеристики ознак та класифікації кризових ситуацій, зумовлених воєнно - політичними чинниками, є перспективами подальших досліджень в означеній сфері.

Список літератури

1. Василенко В.О., Шостка В.І. Ситуаційний менеджмент: навчальний посібник. / В.О. Василенко, В.І. Шостка - К., 2003. - 285с.

2. Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р. № 964 - IV (із змінами). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/964 - 15.

3. Крутько В.Н. Введение в менеджмент кризисных ситуаций: практические рекомендации. / В.Н. Крутько - М., 1994. - 52 с.

4. Кульчій І.О. Антикризове управління: навчальний посібник. / І.О. Кульчій - К., 2016. - 120 с.

5. Мельник Ю. М. Маркетинг в антикризо- вому менеджменті: Конспект лекцій. / Ю. М. Мельник, О.О. Міцура - С., 2012. - 116 с.

6. Осовська Г.В., Косовський О.А. Менеджмент організації: навчальний посібник. / Г.В. Осовська, О.А. Косовський - К., 2005. - 854 с.

7. Резнікова О.О. Концептуальні засади розвитку системи забезпечення національної безпеки України: аналітична доповідь. / О.О. Резнікова, В.Ю. Цюкало, В.О. Паливода, С.В. Дрьомов - К., 2015. - 58 с.

8. Сайтэл Ф. Современные паблик рилейшнз Науч. ред. и авт. предисл. Ситников А.П. Пер. с англ. Дубицкая О.В. /Ф. Сайтэл - М., 2002. - 590 с.

9. Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно - правові засади): підручник / Г.П.Сит- ник - К., 2012.- 544 с.

10. Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (словник - довідник): підручник / Г.П.Ситник - К., 2012. - 496 с.

11. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року "Про Стратегію національної безпеки України": Указ Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015.[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua.

12. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року "Про нову

9 редакцію Воєнної доктрини України": Указ Президента України від 24 вересня 2015 р. № 555/2015. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http ://zakon5. rada.gov.ua/laws/show/555/2015.

13. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 березня 2016 року "Про Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України" Указ Президента України від 14.03.2016 р. № 92/2016. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/92/2016.

14. Шатун В.Т. Кризи у сестемі державного управління: наукова стаття. / В.Т. Шатун - К.: 2013. - 20 с.

15. Шелегеда Б.Г. Антикризове управління: навчальний посібник. / Б.Г. Шелегеда, О.М. Шар- нопольська, М.В. Румянцев - К., 2013. - 252 с.

16. Шпачук В.В. Теоретичні засади типологі-

зації криз: наукова стаття. / В.В. Шпачук. [Електронний документ]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/socgum/

Nvamuupravl/2010_4/33.pdf.

17. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством: навчальний посібник. / А.Д. Чернявський - К., 2006. - 256 с.

18. Crisis Communication Handbook. SEMA's

Educational Series 2003:1. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.krisberedskapsmyn-

digheten.se/2089.epibrw

19. Fink S. Crisis Management: Planning for the Inevitable. New York, NY: American Management Association, 1986. - P. 245.

20. Holsti O.R. Theories of Crisis Decision Making // Matthews R.O. International Conflict and Conflict Management, Scarborough, 1984. - P. 65 - 83.

Размещено на Allbest.ru