Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Розглядаючи ринкову економіку, слід зазначити, що вона базується на фінансах, підприємництві, різних формах власності та діяльності, а також на мотивації праці - заробітній платі - винагороді, яку отримує робітник за свою роботу, або підприємець який виплачує ціну праці робітнику.

Перш ніж розкривати це питання, слід зазначити, що заробітна плата - це сума (кошти), отримані працівниками за їх виробничу діяльність або вироблену (виготовлену) продукцію чи матеріали.

Як показник, який безпосередньо залежить від ефективності виробництва, продуктивності праці та конкурентоспроможності продукції, заробітна плата є не лише показниками, що визначають загальний рівень життя працівників. З точки зору всієї ринкової економіки, її частка у валовому національному продукті значною мірою впливає на можливість загального економічного розвитку.

За умови, що сучасний ринковий механізм формує сукупний попит, заробітна плата не тільки забезпечує основу для відтворення робочої сили. Вона стає все більш важливим фактором суспільного виробництва та відтворення. Оплата праці є одним з основних регуляторів ринку праці. Однак аналізу та оцінці впливу заробітної плати на ринок праці, і. на зайнятість в Україні не приділяється належної уваги. Це призвело до негативних наслідків - збільшення безробіття, підриву мотивації праці, внаслідок чого, рівень життя більшості людей недостатній .

На сьогодні українське законодавство приділяє велику увагу організації заробітної плати. У цьому випадку зарплата визначається як заробітна плата, яка зазвичай обчислюється у грошовій формію.

Протягом тривалого періоду заробітна плата була, є, і буде важливим якісним показником управління економікою. Суспільством на заробітну плату покладено значні функції щодо розвитку та вдосконалення робочої сили людини - відтворювальну і стимулюючу.

Розвиток соціально-трудових відносин значною мірою залежить від рівня заробітної плати. Удосконалення цих відносин, грошово-кредитна політика у відношенні працюючого населення, повинні базуватися на фактичних витратах на оплату праці, з метою усунення нерівності та покращення мотивації праці на сучасному споживчому ринку.

Метою Курсової роботи є теоретичне обґрунтування організації оплати праці і розрахунок основних показників економічної ефективності на підприємствах енергетики України.

Об'єктом Курсової роботи є промислове підприємство енергетичного профілю, яке виробляє продукцію та надає послуги. Техніко-економічні характеристики конкретного підприємства створюють інформаційну базу для розробки курсової роботи.

Згідно з метою і об'єктом Курсової роботи було визначено такі основні розділи:

1) Теоретичне обґрунтування організації оплати праці на підприємствах енергетики.

2) Розрахунок ресурсів підприємства.

3) Розрахунок витрат виробництва.

4) Розрахунок економічних показників роботи підприємства.

За результатами розрахунків та теоретичного обґрунтування наведено Висновки Курсової роботи та представлено використані джерела.

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ ОРГАНІЗАЦІЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЕНЕРГЕТИКИ

1.1 Сутність заробітної плати

оплата праця персонал

Заробітна плата у сучасних ринкових умовах - це без перебільшення, найдієвіший фактор економічного стимулювання робітників по підвищенню продуктивності праці, і, як наслідок, поліпшення фінансового становища підприємства.

Згідно із офіційним визначенням, заробітна плата - це винагорода, у більшості випадків, грошовій формі, яку за трудовим договором, чи іншою формою визначених законодавчо відношень між працівником та підприємством, власник чи уповноважений ним орган виплачує працівникам за роботу, що вони виконали. [14]

В Україні існують загальновживані принципи організації та формування оплати праці:

1. Ліквідація системи зрівнялівки та її наслідків у розподілі та диференціації заробітної плати;

2. Оплата праці надається пропорційно якості та кількості виконаної роботи, при цьому враховуються умови праці;

3. Зростання середньої заробітної плати повинно відставати від темпів підвищення продуктивності праці;

4. Систематичне підвищення усіх різновидів заробітної плати над темпами інфляції.

Оплата праці на будь-якому підприємстві складається з трьох доданків:

1. Розробка системи оплат праці (тарифної, або іншої);

2. Створення фонду оплати праці;

3. Нормування оплати праці.

Фонд заробітної плати формується з основної та додатковї заробітної плати, а також, з премій, компенсацій, соціальних виплат та інших заохочувальних виплат.

Основна заробітна плата представляє собою оплату за виконану роботу пропорційно встановленим нормам (часу, виробітку, кількості виготовленої продукції, і т.п.). На більшості промислових та енергетичних підприємств України діє тарифна система, згідно якої, встановлюються тарифні ставки і відрядні розцінки для робітників і службовців (оклади). [2] Основну заробітну плату ще називають нормативною.

До фонду основної заробітної плати крім заробітної плати, нарахованої за виконану роботу, відповідно до встановлених норм праці, включають:

- суму процентних або комісійних нарахувань, в залежності від обсягу виручки (доходу, прибутку), отриманої від реалізації продукції, робіт та послуг у випадках, коли вони є основною заробітною платою (для продавців, торгових агентів та ін.);

- суму авторських гонорарів працівників мистецтва, оплата яких здійснюється за ставками чи розцінками за відповідні роботи.

Додаткова заробітна плата - це оплата праці понад основного робочого часу, за впровадження нових ідей, що призвели до підвищення продуктивності праці та економічного ефекту (раціоналізація) та особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством та премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань та функцій. Наприклад, що стосується енергетичного сектору, то така система наявна в компанії ДТЕК (зокрема на Придніпровській ТЕС).

До фонду додаткової заробітної плати належать:

- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів кваліфікованим робітникам, зайнятих на особливо відповідальних дільницях; за класність водіям, робітникам локомативних бригад; за суміщення професій та розширення зон обслуговування; за роботу в умовах крайньої Півночі; за роботу у важких та шкідливих умовах. Наприклад, за роботу у забрудненому повітрі в завантажувально-розвантажувальному цеху ТЕС.

- за престижність праці (як приклад, робота шахтарів);

- премії робітникам, керівникам спеціалістам та ін. службовцям за виробничі результати; виконання і перевиконання виробничих завдань; підвищення продуктивності праці; поліпшення кінцевих результатів виробничої діяльності; за економію ресурсів, та ін.;

- оплату праці у вихідні, святкові та неробочі дні та надурочний час; оплата щорічних відпусток.

До інших заохочувальних та компенсаційних витрат включаються:

- виплати за підсумки роботи організації за рік (13-а заробітна плата);

- компенсаційні та інші грошові виплати, які не передбачені актами чинного законодавства;

- оплату простоїв не з вини працівника;

- винагороди за винаходи та раціоналізації пропозиції;

- матеріальна допомога.

Джерелами коштів на оплату праці працівників господарчо-розрахункових організацій є частина доходу та інші кошти, отримані внаслідок їх господарської діяльності. [4]

Для установ та організацій, що фінансуються з бюджету, це кошти, виділені з відповідних бюджетів, та частина доходу, отриманого від їх економічної діяльності.

Закон також передбачає мінімальну заробітну плату, тобто розмір заробітної плати за прості некваліфіковані роботи, нижче якої погодинні витрати на працю працівників оплачувати не можна. [7] Мінімальна заробітна плата на 1 вересня 2020 року була встановлена ??на рівні 5000 гривень.

1.2 Форми та системи оплати праці

Існує тарифна система оплати праці, що складається з наступних компонентів: [3]

1. Тарифні сітки, які встановлюють відмінності на основі кваліфікаційних категорій та типів роботи;

2. Визначена тарифна ставка на розмір заробітної плати за одиницю часу;

3. Каталог тарифів та кваліфікацій, який поділяє всі завдання на кілька груп та встановлює вимоги до відповідних підрядників;

4. Шкідлива праця, професійне поєднання, розширений спектр послуг, оплата за надурочний час та інші доплати поза ставки.

Якщо розмежування проводиться за системою тарифних коефіцієнтів, то окрім різниці в рівнях заробітної плати кожного підприємства, існують також міжгалузеві співвідношення. Коефіцієнт відношення мінімальної тарифної ставки профільного підприємства до мінімальної заробітної плати використовується для розрізнення галузей. Наприклад, для атомних електростанцій він становить 1,31. [9]

Як правило, зарплату працівникам можна отримати одним із трьох способів:

1. За свою продуктивність праці, тобто за кожну одиницю виробленої продукції чи виконаної роботи ( відрядна форма оплати праці ).

2. За відпрацьований час ( погодинна форма ).

3. За будь-яке поєднання цих двох варіантів.

Щоб компенсувати працівникам занепокоєння з приводу можливих коливань заробітної плати, усі світові роботодавці збільшують погодинну заробітну плату працівників, що працюють за сумісництвом.

В Україні використовується дві погодинні системи оплати праці:

- проста-погодинна;

- погодинно-преміальна.

Використовуючи просту погодинну систему заробітної плати, дохід працівника залежить від робочого часу та фактичного рівня оплати робочого часу (тарифної ставки). Різновидом погодинних систем є місячна норма. У цьому випадку, якщо робітник не працював цілий місяць, його ставка дорівнює:

де:

ПМС - повна місячна ставка;

k - кількість робочих днів;

N - фактично відпрацьована кількість днів;

Погодинно-преміальна система - це проста погодинна, яка доповнена преміюванням за досягнення відповідних кількісно-якісних результатів. Заробіток визначається:

де:

m - годинна (денна) тарифна ставка;

T - відпрацьований час;

П - розмір премій за досягнення встановлених показників та умов преміювання;

K - сума преміальних коштів за кожний відсоток від перевиконання показника преміювання;

N - відсоток (кількість пунктів) перевиконання встановленого преміювального показника преміювання.

Показники преміювання - це ті виробничі вимоги, виконання яких забезпечує нарахування премій.

Умовами преміювання є такі виробничі вимоги (наприклад, скорочення показників браку, перевиконання планів, тощо), що невиконання цих умов призведе до несплати або зменшення нарахованих премій. [2]

Відрядна заробітна плата стимулює збільшення кількості та якості виготовленої продукції. Якщо збільшення випуску продукції призводить до підвищення ефективності роботи всього підприємства, використовується цей метод. Заробітна плата за цією системою розраховується виходячи з добутку тарифної ставки та відповідній кількості об'єктів оплати. [11]

Важливою складовою організації праці є її нормування. Існують такі правила:

- часу - визначає робочий час, який необхідний для якісного виконання одиниці загальної роботи робітником, або групою робітників, визначеної професії та кваліфікації (чол./год); (людина / година);

- виробітки - визначає, скільки продукції має виробляти працівник з певними професіями та кваліфікацією у визначений час: годину, зміну або місяць (натуральних одиниць / година).

Варіантом цієї специфікації є норма технічного обслуговування робочих місць та обладнання, вона вказує чисельність робітників відповідної кваліфікації, необхідних для обслуговування однієї або декількох одиниць обладнання, верстатів, агрегатів або однієї чи декількох робочих точок (наприклад робота інженера-обхідника на ТЕС), необхідних для надання послуг.

Норми затрат робочого часу встановлюються методами технічного нормування.

Весь робочий день робітника поділяється на робочий час та періоди відпочинку.

У свою чергу, робочий час включає такі компоненти:

- Основний (технічний) час, протягом якого виконуються основні технічні роботи;

- Допоміжний час - робітником витрачається на операції, що забезпечують основне виконання роботи (установка, закріплення, складання готових виробів, розташування інструментів, чистка верстату, тощо). Сума основного та допоміжного часу називається оперативним часом;

- час обслуговування робочого місця - включає підготовку робочого місця до роботи, заміна інструмента, прибирання робочого місця, та ін.;

- підготовчо-кінцевий час - відноситься до часу ознайомлення з кресленнями, отримання інструкцій, налаштування обладнання тощо. Він використовується лише один раз, і тривалість не залежить від розміру партії продукту, що переробляється.

Переривання робочого часу має такі причини:

- Незалежні від робітників - головним чином з організаційних та технічних причин, таких як очікування керівника, видачі розпоряджень, матеріалів, інструменту, тощо;

- Залежні - перерви працівника на куріння, запізнення на роботу, розмов на роботі, тощо;

- Час відпочинку для особистих потреб та час відпочинку від ручної праці або роботи на прискореній швидкості, високій температурі та незручній позі, і т.п.

Втрата робочого часу через погану організацію праці не повинна бути включена в норму. Їх слід ліквідувати, щойно вони з'являються.

В даний час, в тому числі й на енергетичних підприємствах, окрім загальновідомої тарифної системи, застосовуються такі системи оплати праці: [12]

1. безтарифна система (untariff system) - визначає розмір заробітної плати кожного працівника в відповідності від кінцевого результату роботи всього персоналу;

2. система плаваючих окладів (the system of floating salaries) - за виконаним виробничим завданням, відповідно за збільшенням (зменшенням) продуктивності праці кожного працівника на робочому місці, розмір заробітної плати встановлюється щомісяця, при умові виконання завдання з випуску продукції;

3. система оплати праці на комісійній основі - розмір оплати праці визначається як відсоток від фіксованогоприбутку, що заробило підприємство від реалізації продукції та надання послуг.

1.3 Організація праці робітників енергетиків. Трудомісткість

Організація праці розуміється як цілеспрямована система дій для об'єднання, координації та спрощення діяльності людей у ??процесі виробництва. Для забезпечення систематичного вдосконалення організації праці підприємств та оформлення правил і норм необхідно проводити підсумки кожного п'ятирічного періоду роботи та планувати протягом декількох років наступне: зменшити складність виготовлення продукції та зменшити навантаження на розробку та обслуговування продукції; проаналізувати поточні витрати на оплату праці та їх перегляд; вивчити використання робочого часу (метод фотографії робочого часу, тощо); дослідити найкращі світові практики та поширити їх на підприємстві; навчати та підвищувати кваліфікацію фахівців з організації праці та нормування. [12]

Робоче місце - це частина виробничого простору, що виділяється одному працівникові або групі робітників і оснащена всіма необхідними матеріалами та технічними засобами, необхідними для виконання певного виду робіт.

Для організації конкретних завдань використовуються державні стандарти і нормативи, які визначають мету та характеристики робочого місця відповідно до вимог охорони праці.

В енергетиці особливою формою встановлення виробничих зв'язків між виконавцями, які обслуговують електростанції, є організація персоналу в зоні обслуговування.

Зона обслуговування відноситься до основних та допоміжних підрозділів, обмежених у межах певного діапазону, включаючи контрольно-вимірювальне обладнання, механізми управління, способи зв'язку та передачі сигналу, в яких різні трудові функції повинні бути розподілені належним чином для забезпечення найбільш надійної та економічної роботи обладнання .

На ТЕС однією з таких зон обслуговування є ділянки де знаходиться енергетичне обладнання - котельні агрегати, турбіни, насоси, тощо. [9] Спільна робота вимагає координації дій протягом певного періоду - за годинами, днями тижня та загальним робочим часом за певний календарний період (день, місяць, квартал, рік). Тому існують схеми роботи та режими відпочинку: внутрішньозмінні, щотижня та щороку. Щоденний режим роботи підприємства може складати одну зміну, дві зміни та три зміни. При багатозмінній роботі вихід працівників регулюється графіком змінності, який визначає характер режиму праці та відпочинку на відповідний період часу.

Експлуатація та обслуговування ТЕС здійснюється цілодобово експлуатаційним персоналом у три зміни та чотири вахти. До вахти входять оператори котельного турбінного обладнання, обладнання терморегулювання та автоматики теплових процесів, хімічного обладнання та обладнання подачі палива. [10]

Експлуатаційним персоналом керує начальник зміни електростанції та начальник зміни відповідного відділу (цеху, відділу чи дільниці) електростанції. На підприємствах підтримка зростання продуктивності праці є основним джерелом підвищення ефективності виробництва та усіх важливіих показників системи праці. Надається великого значення дослідженням і розрахунку складності виробництва. Для планування на підприємстві встановлюється планова, нормативна, фактична трудомісткість. Для розрахунку заробітної плати, витрат, оптових цін та собівартості використовуються нормативні показники трудомісткості. В залежності від категорії персоналу, праця котрого враховується при визначенні трудомісткості, розрізняють технологічні, комплексну, виробничу і повну заводську трудомісткість.

Технологічна трудомісткість визначається для кожного виробничого процесу, деталі, одиниці та виробу відповідно до годинних критеріїв основних виробничих робітників.

Комплексна трудомісткість складається з технологічної трудомісткості та вартості праці працівників допоміжного виробництва, а також суми всього робочого часу основних та допоміжних цехів, які прямо чи ні пропорційні до технологічної трудомісткості кожної одиниці продукції.

Виробнича трудомісткість включає комплексну трудомісткість та трудові затрати, пов'язані з виробничим процесом, та витрати на створення необхідних умов для його нормальної роботи. Ці затрати праці визначаються на кожну одиницю продукції за принципом пропорційного розподілу з врахуванням комплексної трудомісткості і об'ємів виробництва на одиницю продукції. [13].

а) зниження норми часу:

де Нб і Нпл - норми часу до і після впровадження підприємства, нормо-год;

 - об'єм виробництва продукції, шт.; - коефіцієнт терміну дії заходу;

б) збільшення норм обслуговування:



де і  - норми часу до і після впровадження міроприємства; - плановий фонд робочого часу, год.;

в) зменшення нормативної чисельності робітників:

де і  - нормативна чисельність робітників до і після впровадження заходів.

Планова технологічна трудомісткість Тр.пл визначається за формулою:

де  - технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.

Планова трудомісткість обслуговування  по кожному виду робіт на одиницю основної продукції встановлюється, виходячи з трудомісткості обслуговування на одиницю основної продукції - в базисному і плановому періодах з врахуванням коефіцієнта зміни трудомісткості  по даному виду робіт:

де і - об'єм одиниці основної продукції;  - технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.

Трудомісткість продуктції безпосередньо пов'язана з рівнем якості нормування. І трудомісткість, і випуск продукції залежать від одних і тих же факторів - підвищення технічного рівня виробництва, збільшення трудового капіталу та енергоефективності процесу виробництва, раціоналізації, скорочення простоїв та інших витрат часу, поліпшення кваліфікації робітників і службовців.

Для виявлення шляхів зниження трудомісткості виготовлення виробів доцільно використовувати функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Використання економіко-математичних методів і ЕОМ розкриває можливості вирішувати такі задачі, як оптимізація варіантів розподілу і кооперації праці, організація і обслуговування робочих місць, розрахунок норм часу. [4]

1.4 Заробітна плата на енергетичних підприємствах

Оплата праці в енергетиці така сама, як і в усіх промислових галузях. Тут застосовуються відрядна, погодинна та акордна системи оплати. Відрядна оплата передбачає такі різновиди: пряма відрядна, відрядно-прогресивна і відрядно-преміальна системи. [13]

- Відрядно-прогресивна - система включає певний розмір оплати за кількість готової продукції або роботи зідно встановлених норм, виконаній так само, як і в прямій відрядній системі відповідно до специфікації. Однак виробництво продукції або робіт, що перевищують встановлену кількість, буде оплачено за вищою ставкою. При цьому, чим більше виробництво перевищує встановлені виробничі норми, тим поступово, прогресивно, зростає дохід працівника

- При відрядно-преміальній системі виплата безпосередньо базується на відрядній системі, але якщо план перевиконаний, працівникові виплачується премія, а сума премії, як правило, встановлюється за зазначеним розміром, за кожен відсоток перевиконання норми.

В енергетичних компаніях відрядна форма використовується в будівельних підрядних організаціях, ремонті на господарстві, допоміжних підрозділах, де весь відомий випуск продукції може плануватися, або завчасно відомий, але не використовується для основного виробництва енергії, оскільки його кількість не залежить від енергетиків.

Система тарифних ставок носить рекомендаційний характер і передбачає співвідношення між ставками різних розрядів - тарифні коефіцієнти.

Таблиця тарифних коефіцієнтів для робітників ремонтників 1-6-го розрядів енергетичних підприємств при погодинній оплаті праці

Розряди	1	2	3	4	5	6
Тарифні коефіцієнти	1,0	1,1	1,21	1,33	1,5	1,71

Єдина тарифна сітка встановлює мінімальну заробітну плату для кожної категорії працівників, до того ще існує додаток до декількох рівнів оплати праці.

За погодинною системою заробітної плати, крім базової заробітної плати, також наявні виплати за нічні зміни, вихідні та святкові дні. [10]

Існує багато типів погодинно-преміальних систем, і різниця між ними в основному зводиться до об'єкту преміювання.

В останні десятиріччя колективна винагорода стала досить поширеною -при виконанні "аварійних" робіт, що перевищують плановий графік (наприклад, раптова несправність насоса в гідроцеху теплової електростанції).

Бригадний чи колективний підряд передбачає оплату кінцевого результату трудової діяльності, для чіткого визначення якого необхідно виконати певні умови. Загальний дохід між членами робочого колективу розподіляється згідно коефіцієнтом трудової участі (КТУ), який розраховується виходячи з наступного: [11]

1. тарифного розряду робітників;

2. фактичного робочого часу;

3. дотримання виробничої дисципліни - відсутність прогулів на роботі, виконання планових завдань виробництва, обслуговування тенічного обладнання, та інших вимог при встановлених параметрах якості роботи, дотримуватися передбачених виробничих технічних параметрів праці, тощо;

4. Надавати виробничо-технічну допомогу іншим працівникам колективу цеха, бригади, дільниці;

5. Настановництво відносно нових робітників та їх учнів;

6. Виконання державних обов'язків, а також суспільних обов'язків в цеху, на допоміжних підрозділах, коли це не впливає на основну роботу.

При будь-якій формі оплати праці загальний фонд формується за наступними принципами:

1. нараховується тарифний фонд заробітної плати () незалежно від способів його формування;

2. нараховується преміальний фонд (як правило у певному проценті ;

3. проводиться нарахування на цю величину єдиного соціального податку (), включаючи внески до фондів соціального страхування, пенсійних фондів та фондів загальнообов'язкового медичного страхування;

4. вилучається відрахування в фонд обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків, травм, та професійних захворювань ();

Тоді загальний фонд оплати праці (), що входить в собівартість продукції, утворюється таким чином: [4]

В умовах ринкової економіки питання мотивації праці особливо актуальне. Головною умовою досягнення будь-яким підприємством високої продуктивності є усунення відчуження між виробничим колективом та інтересами підприємства (компанії). Найефективнішою економічною мотивацією є участь працівників у власності, прибутку та управлінні.

Світовий досвід показує, що дохід від власності на майно зазвичай становить 10-15% загального доходу працівників.

Тоді, крім основної частини, загальний дохід працівників компанії та акціонерів також отримає дивіденди, доходи від невиробничої діяльності компанії.

Важливим фактором організації праці на підприємстві є оптимальна організація робочого місця для здійснення якісної, комфортної роботи, коли необхідна фізична праця та нервові напруження персоналу якомога менші (наприклад верстати теплоенергетичного устаткування та робочий простір ТЕС зазвичай пофарбовані в кольори, що не викликають втоми і, водночас, стимулюють робітників до дієвої праці).

2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ

2.1 Розрахунок необхідної кількості основного технологічного устаткування та виробничої потужності цеху

1) Розрахунок ефективного фонду часу роботи устаткування для п'ятиденного режиму роботи:

де Тк - календарний фонд часу (365днів);

Тзм - тривалість однієї зміни, год;

Nзм - число змін роботи цеху на добу;

Ттз - сумарна тривалість технологічно неминучих зупинок (перерв) протягом року, що не перекриваються зупинками на вихідні і святкові дні, годин;

Твих, Тсв - відповідно сумарна тривалість вихідних (104 дні) і святкових (10 днів) днів за рік.

ТППР - планово-попереджувальні ремонти за рік, год

год

2) Розрахункова кількість основного технологічного устаткування Np для виконання потрібної річної програми випуску продукції для п'ятиденного режиму роботи підприємства:

од.

де Пр - річна програма випуску продукції, тонн;

- паспортна продуктивність одиниці провідного обладнання за одну годину, т/год;

3) Базуючись на отриманих даних, розрахуємо річну виробничу потужність підприємства МПР

При п'ятиденному режимі роботи:

тис. тон.

4) Час роботи устаткування при п'ятиденному режимі роботи підприємства

, год.

год.

5) Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання при п'ятиденному режимі роботи підприємства:

6) Годинна продуктивність одиниці даного устаткування при п'ятиденному режимі роботи підприємства:

т/год

7) Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання при п'ятиденному режимі роботи підприємства:

8) Коефіцієнт інтегральної роботи обладнання, який характеризує завантаження устаткування в цілому

При п'ятиденному режимі роботи:

9) Резерв потужності буде дорівнювати:

При п'ятиденному режимі роботи:

Таблиця 2.1 - Показники завантаження і використання основного технологічного устаткування для п'ятиденного режиму роботи.

Показники	Од. вим.	Абс. знач.
1. Коефіцієнт екстенсивної роботи обладнання	-	0,962
2. Коефіцієнт інтенсивної роботи обладнання	-	1
3. Коефіцієнт інтегральної роботи обладнання	-	0,962
4. Резерв потужності	-	0,038

2.2 Розрахунок основних виробничих фондів та амортизації

1) Середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства ФСР, розраховується за даними додатка Г [1] за формулою:

, грн,

де ФПРi - вартість основних виробничих фондів підприємства і-ої групи на початок року, грн;

ФВВi - вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах, грн;

ФВИВi - вартість виведених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах, грн;

Т1 - кількість місяців з моменту введення основних фондів до кінця року;

Т2 - кількість місяців з моменту виведення основних фондів до кінця року.

Для третьої, четвертої, п'ятої та шостої груп ОВФ:

2) Норма амортизаційних відрахувань визначається прямолінійним методом за формулою:



де Тсл - термін використання об'єкта основних фондів, в роках.

Для третьої групи: НА3 = 1: 15 = 0,067 = 6,7 %

3) Витрати на амортизацію Аі розраховуються, з використанням середньорічної вартості основних виробничих фондів певної групи Фсрі та встановленої для даної групи норми амортизаційних відрахувань НAi за формулою:

, грн,

Для третьої групи:

Аі3 = 39 3600,067 = 2637,12 тис. грн.

Класифікація груп основних фондів та інших необоротних активів і мінімально допустимих термінів їх використання наведені в додатку В [1].

4) Річна сума амортизації дорівнює сумі амортизації всіх груп основних виробничих фондів:

, грн.

А = 39 360 + 24 650 + 17 227,5 + 9040,8 = 90 278,3 тис. грн.

5) Вихідні дані та результати розрахунків для усіх груп основних фондів підприємства представлено у Таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Розрахунок середньорічної вартості основних виробничих фондів і амортизаційних відрахувань.

№ групи ОВФ	Середньорічна вартість ОВФ, тис. грн	Строк використання об'єкта, років	Норма амортизаційних відрахувань, %	Амортизація, тис. грн
Група 3	39 360	15	6,7	2637,12
Група 4	24 650	5	20	4930
Група 5	17 227,5	5	20	3445,5
Група 6	9040,8	4	25	2260,2
?ФСР	90 278,3	Х	Х	Х
Річна сума амортизації	Х	Х	Х	13 272,82

2.3 Розрахунок чисельності та оплати праці персоналу

Персонал підприємства - це сукупність робітників різних професійних кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві, які складають його обліковий склад. В цьому розділі необхідно розрахувати такі групи промислово-виробничого персоналу згідно Класифікатору Професій (ДК 003:2010): кваліфіковані робітники з інструментом; робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин; найпростіші професії, технічні службовці, фахівці, керівники. [6]

Для виконання розрахунку чисельності персоналу необхідно використати дані балансу робочого часу одного середньооблікового робітника і занести їх до таблиці 2.3. Вихідні дані для складання балансу наведено в додатку. [1]

Ефективний фонд часу необхідно визначити як різницю номінального часу і невиходів на роботу за всіма причинами.

Таблиця 2.3 - Баланс робочого часу робітника (п'ятиденний режим роботи)

Показник	Баланс робочого часу
	дні	години
1. Календарний фонд часу,	365	2190
- вихідні	104	623,5
- святкові	10	60
2. Номінальний фонд часу	251	1506
Невиходи, разом	35	210
- неявки за хворобою	8	48
- відпустки	24	144
- виконання державних обов'язків	3	18
3. Ефективний фонд часу	216	1296

1) На підставі даних балансу робочого часу визначають коефіцієнт облікового складу (Ко), тобто переходу від штатної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

2) Чисельність персоналу цеху визначається виходячи з особливостей обслуговування техніки, організації праці і виробництва, обраної структури керування. Приймаємо наявну чисельність основних робітників (кваліфіковані робітники з інструментом) у зміну, з розрахунку по 2 робітника на одну одиницю основного технологічного устаткування Nр.



Приймаємо 140 чоловік.

3) Визначаємо кількість робітників по утриманню та обслуговуванню обладнання (робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування), як 10% від кількості основних робітників виробництва (тобто 14 чоловік).

4) Кількість дільниць виробництва розраховуємо беремо при умові, що на одного майстра припадає 20 робітників (тобто 7 дільниць).

5) Персонал найпростіших професій працює в 1 зміну на добу, його кількість відповідає кількості виробничих дільниць ( 7 чоловік).

6) Наявна чисельність робітників у добу ЧДЕН визначається виходячи з наявної чисельності у зміну ЧЗМ і числа робочих змін протягом доби:

де NЗМ - чисельність змін протягом доби;

Для основних робітників:

7) Облікова чисельність ЧОБЛ розраховується за формулою:

де КО - коефіцієнт облікового складу.

Для основних робітників:



Результати розрахунків по усім групам робітників заносяться до таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Розрахунок чисельності робочих цеху.

№ п/п	Назва груп і професій робітників	Наявна кількість робітників у зміну, ос.	Режим роботи (змін на добу)	Наявна кількість робітників у добу, ос.	КО	Облікова чисельність, ос.
1.	Основні робітники	140	4	560	1,16	650
2.	Робітники з утримання та обслуговуванню обладнання	14	4	56	1,16	65
3.	Найпростіші професії	7	1	7	1,16	8
Разом робітників:	161	X	623	X	723

8) Склад керівних посад підприємства поділяється на лінійних та функціональних керівників.

До першої категорії відносяться:

- начальник цеху, режим роботи в 1 зміну на добу;

- заступник з питань основного виробництва, режим роботи в 1 зміну на добу;

- заступник з питань підготовки виробництва, режим роботи в 1 зміну на добу;

- начальники зміни по 1 на одну зміну з урахуванням режиму роботи підприємства (4 зміни - 4 начальника);

- змінні майстри, їх кількість відповідає кількості дільниць виробництва з урахуванням режиму роботи підприємства (4 зміни і 7 дільниць);

- механік цеху, режим роботи в 1 зміну на добу (приймемо двох людей);

9) До складу функціональних керівників підприємства належать керівники функціональних підрозділів, таких як технологічне, планово-диспетчерське бюро, бюро контролю якості та бюро нормування. Для здійснення розрахунків приймаємо склад функціональних керівників у кількості 4 осіб із режимом роботи в одну зміну.

Розрахунок чисельності фахівців підприємства поєднує кількість працюючих наведених функціональних підрозділів (планово-диспетчерське бюро, бюро нормування, бюро контролю якості та технологічне бюро - згідно віхідних даних).

Наявна кількість працівників технологічного бюро, у зміну, відповідає кількості дільниць виробництва. Режим роботи даної категорії персоналу - в 1 зміну на добу (7 працівників).

У разі відсутності лабораторій в цеху всі досліди з якості продукції проводяться в центральних службах. До складу технічних службовців підприємства відносимо посади секретаря та табельника. Приймаємо кількість технічних службовців у розмірі 2-х осіб, які мають режим роботи в 1 зміну по 8 годин

Таблиця 2.5 - Штатний розклад керівників, фахівців (спеціалістів) і службовців.

№ п/п	Категорія персоналу і найменування професій (посад)	Необхідна чисельність у зміну, чол.	Режим роботи (змін на добу)	Загальна чисельність, чол.
1.	Керівники лінійні, усього	16	Х	49
	начальник та заступники цеху	3	1	3
	начальник зміни	4	4	16
	змінні майстри	7	4	28
	механік цеху	2	1	2
	Керівники функціональні	4	1	4
2.	Фахівці	6	1	6
3.	Технічні службовці	7	1	7
Всього:	33	Х	66

10) Чисельність промислово-виробничого персоналу () складається з чисельності робітників (), керівників, фахівців і технічних службовців (ЧКФС):

11) Розрахунок річного фонду заробітної плати (грн/рік) здійснюється за категоріями працівників, виходячи із середньомісячної заробітної плати.

Фонд заробітної плати для окремої професійно-кваліфікаційної групи працівників визначають за формулою:

Де ЗПСРМІС - середньомісячна заробітна плата конкретної професійно-кваліфікаційної групи працівників, грн/місяць;

Для основних робітників:

тис. грн.

Для начальника цеху:

тис. грн.

ЧОБ - облікова чисельність працівників даної професійно-кваліфікаційної групи, чол.;

Т - тривалість періоду, за який працівникам даної професійно-кваліфікаційної групи нараховується заробітна плата, місяці (12 місяців).

Результати розрахунків занесено до таблиць 2.6 та 2.7.

Таблиця 2.6 - Розрахунок річного фонду заробітної плати робітників

Групи персоналу і професії	Середня зарплата, грн/міс.	Облікова чисельність, чол.	Місяців за рік, Т	Річний фонд зарплати, тис. грн/рік
Основні робітники	9300	650	12	72 540
Робітники по утриманню та обслуговуванню обладнання	8500	65	12	6630
Найпростіші професії	5100	8	12	490
Всього:	Х	723	Х	79660

Таблиця 2.7 - Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, фахівців та технічних службовців.

Групи персоналу і професії	Середня зарплата, грн/міс.	Загальна чисельність, чол.	Місяців за рік	Річний фонд зарплати, тис. грн/рік
Керівники лінійні: начальник та заступники цеху	12 500	3	12	450
начальник зміни	10 500	16	12	2016
змінні майстри	9200	28	12	3091,2
механік цеху	11 500	2	12	276
Керівники функціональні	12 000	4	12	576
Фахівці:	10600	6	12	763,2
Технічні службовці:	8200	7	12	688,8
Всього:	Х	66	Х	7861,2

Використовуються рекомендації наведені у таблицях.[1]

12) Фонд оплати праці на підприємстві складається з фонду заробітної плати робітників ФЗПР, керівників, фахівців і технічних службовців ФЗПКФС:

(тис. грн./рік)

13) Після розрахунку фонду оплати праці підприємства визначаємо середню заробітну плату за місяць по формулі:

(грн./місяць)

Таблиця 2.8 - Показники чисельності та оплати праці промислово-виробничого персоналу підприємства.

Показники	Одиниці вимірювання	Абсолютні значення
1. Чисельність ПВП	чол.	789
2. Фонд оплати праці ПВП	тис. грн./рік	91 567,2
3. Середня заробітна плата за місяць	грн./місяць	9671,23

2.4.1 Розрахунок собівартості виробництва продукції

Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються на підставі наведеної інформації в таблиці 3.1 та шляхом сумування всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення.

Статті 1 - 7 мають бути розраховані за вихідними даними таблиці 3.1

Стаття 8 „Заробітна плата основних робітників” відповідає даним попереднього розрахунку фондів оплати праці основних робітників.

Стаття 9 „Відрахування від заробітної плати” розраховується як 22% від статті 8 „Заробітна плата основних робітників”.

Стаття 10 „Витрати на утримання і експлуатацію обладнання”:

а) на амортизацію робочих машин і основного технологічного устаткування, транспортних засобів, інструментів, приладів, інвентарю(групи 4,5,6 відповідно з прийнятою класифікацією основних фондів;

б) на поточний ремонт приймаємо у розмірі 5% від вартості зазначених вище (у пункті „а” статті 10);

в) на утримання устаткування; приймаємо у розмірі заробітної плати з відрахуваннями (22%) групи робочих з утримання та обслуговування обладнання.

Стаття 11 „Загальновиробничі витрати” (цехові витрати) складаються з таких основних складових частин:

а) на утримання цехового персоналу та охорону праці приймаємо у розмірі річного фонду заробітної плати (22%) керівників, фахівців, службовців та робітників найпростіших професій, а також витрат на охорону праці як 15% до фонду заробітної плати всього цехового персоналу (основних робітників);

б) на амортизацію будинків, споруджень (сума амортизаційних відрахувань від вартості зазначених груп основних фондів, 3 група ОВФ);

в) інші загальновиробничі витрати прийняти як 1% від фонду оплати праці основних робітників.

Сума статей 1-11 складає виробничу (цехову) собівартість продукції.

Стаття 12 „Загальногосподарські витрати”, до яких відносяться:

а) адміністративні витрати як 75% від фонду заробітної плати керівників, фахівців, службовців;

б) витрати на підготовку кадрів та відрядження приймаємо як 15% від фонду заробітної плати керівників, фахівців, службовців;

в) витрати на дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи приймаємо як 35% від фонду заробітної плати керівників, фахівців, службовців.

Сума статей 1- 12 складає загальногосподарську(заводську) собівартість.

Найменування продукції - А

Річний випуск продукції - 280 тис. тон/рік

Калькуляційна одиниця - 1 тонн

Витрати на збут в складі позавиробничих витрат приймаємо як 20% від фонду заробітної плати основних робітників.

Наведені співвідношення у вигляді відсотків, які використовуються для визначення окремих статей калькуляції мають орієнтовний характер. Сума всіх статей калькуляції складає повну собівартість продукції.

Таблиця 2.4.1 - Калькуляція собівартості продукції

№ п/п	Найменування статей затрат	Од. вим.	Ціна за одиницю ресурсів, грн	Витрати
				на одиницю продукції	на річний випуск
				в натураль-ному виражен-ні	сума, грн.	в натураль-ному виражен-ні	сума, тис. грн./рік
1	Сировина та основні матеріали	т	570	0,856	487,9	239 680	136 612
2	Допоміжні матеріали	т	260	0,144	37,44	40 320	10 483,2
3	Напівфабрикати	т	150	0,165	24,75	46 200	6930
4	Електроенергія	кВт•год	0,9	56	50,4	15680000	14 112
5	Паливо	т	630	0,043	27,09	12 040	7 585,2
6	Вода	тис. м3	0,65	15	9,75	4200000	2730
7	Пара	Гкал	53,6	0,252	13,51	70 560	3 782,016
8	Заробітна плата основних робітників	Х	Х	Х	259,1	Х	72 540
9	Відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників	Х	Х	Х	57	Х	15 958,8
10	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання:	Х	Х	Х	54,98	Х	15 395,061
	- амортизація (4, 5, та 6 груп ОВФ)	Х	Х	Х	47,40	Х	13 272,82
	- поточний ремонт	Х	Х	Х	2,37	Х	663,641
	- утримання	Х	Х	Х	5,209	Х	1458,6
11	Загальновиробничі витрати	Х	Х	Х	57,43	Х	16 080,784
	- на утримання персоналу та охорону праці	Х	Х	Х	45,42	Х	12 718,264
	- амортизація (3 група ОВФ)	Х	Х	Х	9,42	Х	2637,12
	-інші загальновиробничі витрати	Х	Х	Х	2,59	Х	725,4
	Виробнича собівартість	Х	Х	Х	1079	Х	302 209,061
12	Загальногосподарські витрати:	Х	Х	Х	35,09	Х	9826,5
	- Адміністративні витрати	Х	Х	Х	21,06	Х	5895,9
	- витрати на підготовку кадрів, відрядження	Х	Х	Х	4,21	Х	1179,18
	- витрати на дослідно-конструкторські роботи	Х	Х	Х	9,83	Х	2751,42
	Загальногосп. собівартість продукції	Х	Х	Х	1114	Х	312 035,561
13	Позавиробничі витрати:	Х	Х	Х	116,6	Х	32 643
	- витрати на збут	Х	Х	Х	51,81	Х	14 508
	- інші позавиробничі витрати	Х	Х	Х	64,77	Х	18 135
14	Повна собівартість	Х	Х	Х	1231	Х	344 678,561

Наведені співвідношення у вигляді відсотків, які використовуються для визначення окремих статей калькуляції, мають орієнтовний характер.

2.4.2 Розрахунок точки беззбитковості

1) Після виконання розрахунків собівартості продукції можна визначити критичний обсяг виробництва, при якому підприємство не буде мати збитків (точку беззбитковості).

Визначення цієї точки здійснюємо аналітично та графічно. Оцінка критичного обсягу виробництва, при якому випуск продукції буде беззбитковим здійснюємо за формулою

, од.

де Упост - умовно-постійні витрати у собівартості продукції, грн/рік;

Узм/ОД - умовно-змінні витрати у собівартості одиниці продукції, грн/т;

ЦОД - оптова ціна продукції, грн/шт.

2) Оптова ціна продукції розраховується виходячи з повної собівартості одиниці товарної продукції з урахуванням середньогалузевої рентабельності продукції (додаток Б), за наступною формулою

, грн/од.

де СОД - повна собівартість одиниці товарної продукції, грн.;

R - середньогалузева рентабельність продукції, в частках від одиниці.

Необхідну інформацію про середньогалузеву рентабельність продукції беремо з додатку Б [1].

3) Розподілення статей калькуляції на:

умовно-постійні виконуємо згідно додатку Ж [1] (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, витрати на збут, інші позавиробничі витрати);

умовно-змінні (сировина та основні матеріали, допоміжні матеріали, напівфабрикати, електроенергія, паливо, вода, пара, заробітна плата основних робітників, відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників).

Упост = 15395,061 + 5895,9 + 16080,784+ 14508 + 18135 = 70 014,745грн./рік.

Узм/ОД = 136612 + 10 483,2 + 6930 + 14112 + 7585,2 + 2730 + 3782,016 + 72540 + 15958,8 = 270 733,216/ 280 = 966,904 грн./тон.

4) Точка беззбитковості:

5) Вартість річного випуску продукції розраховується виходячи з оптової ціни та річної програми випуску продукції, при розрахунку використовується наступна формула:

де Пр - річна програма випуску продукції, тонн.

Для побудування графіка визначення точки беззбитковості використовуємо інформацію, яка наведена в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Необхідна інформація для побудови графіка точки беззбитковості

Найменування показників	Од. вим.	Значення
Умовно-постійні витрати у собівартості річного випуску продукції	тис.грн./рік.	70 014,745
Умовно-змінні витрати у собівартості річного випуску продукції	грн./тон	966,904
Повна собівартість річного випуску продукції	тис. грн./рік	344 678,561
Вартість річного випуску продукції	тис. грн./рік	406 722,4
Точка беззбитковості	тис.тон	144,332

Для побудування графіка визначення точки беззбитковості використовуємо інформацію, яка наведена в таблиці 2.10.

Рисунок 3.1 - Графік визначення критичного річного обсягу випуску продукції (точки беззбитковості)

2.5 Розрахунок економічних показників роботи підприємства

В цьому розділі розраховуємо:

основні показники використання основних фондів та обігових коштів; показники продуктивності прац...