Бюрократичні та адаптивні організаційні структури

Размещено на http://allbest.ru

Фаховий Коледж бізнесу та аналітики

Національної академії статистки, обліку та аудиту

Циклова комісія з фінансів, обліку і оподаткування

Контрольна робота

Бюрократичні та адаптивні організаційні структури

з навчальної дисципліни:“Основи менеджменту”

Виконала студентка 3 курсу Раєва Л. М.

Перевірив ст. викладач

Гринчак Наталя Анатоліївна

Київ - 2021



Відмінні особливості адаптивних та бюрократичних структур

Підприємства будь-яких форм і розмірів активно використовують організаційні структури. Вони визначають конкретну ієрархію в організації. Успішна організаційна структура визначає роботу кожного працівника та те, як він вписується в загальну систему. Простіше кажучи, організаційна структура визначає, хто робить те, щоб компанія могла досягти своїх цілей.

В сучасних реаліях все частіше відбувається постійне вдосконалення управлінської діяльності, що, безпосередньо викликане стрімким науково-технічним прогресом та труднощами в процесі збуту продукції. Разом з тим на рівні підприємства виникає необхідність вивчення форм i методів управління. Використання досвіду на вітчизняних підприємствах одне з найважливіших завдань.

Правильно обрана організаційна структура управління є тим самим інструментом, що відіграє координуючу і спрямовуючу роль, що забезпечує цілеспрямоване функціонування всього підприємства.

Організаційна структура - поняття динамічне. Історично склалося, що поняття організаційної структури асоціюють з науково технічними змінами, проте дане поняття також тісно пов'язане з національно-культурними особливостями суспільного розвитку, менталітетом, а також організаційними відносинами, що формуються y різних рівнях ієрархії управління і в певній організації. [1]

Організаційна структура перш за все представляє собою упорядковану сукупність підрозділів управління з взаємозв'язками, що виникають в цих підрозділах, як в горизонтальному так і в вертикальному напрямку, а також її можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, що має на меті досягнення кінцевих цілей менеджменту.[9]

У теорії менеджменту виокремлюють такі типи управління організаціями: бюрократичний (механістичний) (фр. bureu -бюро, канцелярія + грец. kratos -- влада, панування, букв. -- панування канцелярії) та адаптивний (органічний) (лат. adaptation -- пристосування). Вони побудовані на принципово різних підставах і мають специфічні риси, що дають змогу виявляти сфери їхнього раціонального використання і перспективи подальшого розвитку.

Бюрократичний тип управління сформувався історично першим. Концепцію підходу до побудови організаційних структур розробив німецький соціолог М. Вебер на початку XX ст. Він сформулював нормативну модель раціональної бюрократії, що кардинально змінювала комунікаційні системи, які діяли раніше: звітності, оплати праці, структури роботи, відносин на виробництві. В основі концепції цієї моделі -- підприємства як організації, що висувають жорсткі вимоги як до людей, так і до структур, у межах яких діють.

Ключові концептуальні положення нормативної моделі раціональної бюрократії такі:

-- чіткий поділ праці, використання на кожній посаді кваліфікованих фахівців;

-- ієрархічність управління, за якої нижчий рівень підпорядковується вищому і контролюється ним;

-- наявність формальних правил і норм, що забезпечують однорідність виконання менеджерами своїх завдань і обов'язків;

-- дух формальної безособовості, характерної для виконання офіційними особами своїх обов'язків;

-- здійснення найму на роботу відповідно до кваліфікаційних вимог до посади, а не за суб'єктивними оцінками.

Більшість сучасних організацій є варіантами моделі бюрократії. Теорія М. Вебера розглядала бюрократію як певну нормативну модель, ідеал, до якого повинні прагнути організації. Причина такого тривалого та широкомасштабного використання бюрократичних структур полягає в тому, що їх характеристики більш властиві промисловим фірмам, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ. Бюрократичний тип структури управління -- це раціональність, відповідальність й ієрархічність. Серед переваг бюрократичної структури управління потрібно назвати ефективність, особливо у великих і дуже великих організаціях, у яких необхідно забезпечувати злагоджену чітку роботу величезних колективів людей, що працюють на єдину мету. Ці структури дають змогу мобілізувати людську енергію та кооперувати працю людей під час реалізації складних проектів, у масовому і великосерійному виробництві.

Однак, як переконує досвід, цій системі притаманні й недоліки. Один із них -- неможливість за її допомогою управляти процесом змін, спрямованих на вдосконалення роботи. Функціональна спеціалізація елементів структури призводить до того, що їхній розвиток характеризується нерівномірністю і різною швидкістю. В результаті виникають суперечності між окремими частинами структури, неузгодженість у їхніх діях та інтересах, що уповільнює прогресивний розвиток організації.

Відповідно до бюрократичної системи управління інтереси організації ставилися вище за інтереси людини. Однак, як показав подальший розвиток теорії і практики менеджменту, управлінські роботи повинні здійснюватися на засадах перш за все потреб людини, а не організації. Чіткі приписи, сформульовані щодо кожної роботи (що і як необхідно робити), не залишають місця для вияву суб'єктивізму й індивідуального підходу. В цьому полягає принципова відмінність бюрократичної структури від історичної та общинної, яка їй передувала, де головна роль відводилася партнерству і майстерності. управлінський організаційний менеджмент

Очевидно, що бюрократичний тип структури не сприяє зростанню потенціалу окремих індивідів, кожний з яких використовує тільки ту частину свого хисту, яка безпосередньо потрібна відповідно до характеру роботи, що виконується. Зрозуміло також, що коли питання стратегії й тактики розвитку організації вирішуються лише на вищому рівні, а всі інші рівні виконують лише рішення згори, тоді втрачається загальний управлінський інтелект, що розглядається сьогодні як найважливіший чинник ефективного управління. Внаслідок науково-технічної революції та впровадження нових наукомістких технологій у середині XX ст. зовнішні умови організації змінювалися так швидко, проекти ставали настільки складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управління почали переважати їх позитивні риси. Тому організації стали розробляти та впроваджувати нові гнучкі типи організаційних структур, відмінних від традиційної бюрократичної ієрархії.

Адаптивній (органічній) системі управління притаманні такі риси:

-- рішення приймаються на основі обговорення і не базуються на авторитеті, правилах або традиціях;

-- обставинами, на які зважають під час обговорення проблем, є довіра, а не влада, переконання, а не команда, робота на єдину мету, а не заради виконання посадової інструкції;

-- головні чинники, що інтегрують, -- місія і стратегія розвитку організації;

-- творчий підхід до роботи і кооперації базується на зв'язку між діяльністю кожного індивіда і місією;

-- правила роботи формулюються у вигляді принципів, а не настанов;

-- розподіл роботи між співробітниками зумовлюється не їхніми посадами, а характером проблем, що вирішуються;

-- спостерігається постійна готовність до проведення в організації прогресивних змін.

Однак адаптивні структури управління в "чистому" вигляді, як правило, не використовують, хоч елементи цього підходу набули поширення в компаніях, які прагнуть пристосуватися до динамічного середовища, що змінюється. Отже, ефективність названих систем виявляється в їх поєднанні. Наприклад, керівництво великих організацій використовує у виробничих підрозділах бюрократичні структури, а в науково-дослідних -- адаптивні. Управлінські рішення реалізуються через певний комплекс функцій. Функція управління -- це вид діяльності, у процесі якої справляється ефективний вплив на об'єкт управління і досягається мета. Визначають такі основні функції управління: планування, організація, координація, мотивація, контроль. Процес управління розпочинається з планування. Планування передбачає вибір мети, розробку шляху її досягнення та просування цим шляхом1. Виокремлюють стратегічне (понад один рік) та оперативне (поточне) планування (до одного року). Залежно від стратегії підприємства обирається й організаційна структура. Мається на увазі, що його структура повинна бути такою, щоб покрити реалізацію стратегії, що має на меті підприємство. У зв'язку з тим, що з часом, стратегії підприємства зазнають змін, то й організаційні структури також потребують відповідних змін - це є головною науковою і практичною проблемою.

Рис.2.1. Умови отримання максимальної вигоди, за М.Вебером.

Негативні характеристики бюрократії. Перші труднощі в бюрократичних структурах викликані гіперболізацією значимості правил та норм. Результатом цього є втрата такої важливої характеристики, як гнучкість поведінки, у зв'язку з тим, що питання і проблеми, що виникають вирішуються тільки на основі прецедентів. Клієнти і громадськість можуть відчувати неадекватність реакції на їхні потреби. У разі сповіщення співробітників бюрократичних організацій про їх некомпетентність, вони реагують відповідно до прийнятих інструкцій та правил, що в свою чергу може зіпсувати взаємини між клієнтами та організацією. Безумовне слідування правил досить часто спричиняє нові проблеми у взаємодії, обміні інформації та координації діяльності. [5]

Також можна виділити те, що в механістичних структурах, відсутня здатність спонтанно реагувати на зовнішні умови. Відання пріоритету безумовному дотриманню правил призводить до втрати гнучкості та повному порушенню здатності організації створювати та формувати нові елементи. У зв'язку з чим, коли організації необхідно по-новому реагувати на стрімкі зміни зовнішніх умов, в підсумку запізнюються, що неминуче призводить до не ефективності.

Для бюрократичних організацій характерні ієрархічні структури. Вони можуть бути:

* лінійними;

* функціональними;

* лінійно штабними;

* лінійно-функціональними;

* дивізіональною.

Адаптивна (Органічна) організаційна структура.

В кінці 70-х років, в економіці відбувалися два основних процеси, процес створення міжнародного ринку товарів і послуг, що спровокувало підвищення конкуренції для підприємств, результатом цього була безумовна жага від підприємств високоефективності та відповідної якості роботи та відповідно стрімкої реакції на зміни зовнішнього середовища, та процес чіткого усвідомлення невідповідності ієрархічних структур цим умовам. Всі ці процеси призвели до стрімкого розвитку адаптивних структур управління. Характерною ознакою даного типу структури управління є відсутність необхідності в чіткості поділу праці за видами робіт та формування таких відносин між учасниками процесу управління, що підпорядковуються не структурою а характером вирішуваної проблеми.[7] Основними властивостями даних структур, можна назвати гнучкість та адаптивність, а також можливість з легкістю змінювати свою форму та пристосовуватися до нових умов. Адаптивні структури орієнтовані на прискорення реалізації складних програм і проектів в межах масштабних підприємств, цілих галузей і регіонів. Загалом, адаптивна структура формується на тимчасовій основі, тобто на час реалізацій поставлених цілей.

Адаптивні організаційні структури на відміну від механістичних є ярко вираженим прикладом, децентралізованої організації управління, для них є характерним: бюрократизації процесів і відносин, зменшення кількості ієрархічних рівнів, значний рівень горизонтальної інтеграції між персоналом, орієнтація культури взаємин на кооперацію, взаємну інформованість (для створення загальної системи знань, що допомагає вирішувати проблеми організації швидше і ефективніше і самодисципліну.

Різновидами структур цього типу є:

* проектні;

* матричні (програмно-цільові);

* бригадні;

* також можуть бути деструктуріровані.

В разі впровадження адаптивних структур на підприємстві слід вносити зміни у взаємодію між підрозділами, у разі збереження системи планування, контролю, розподілу ресурсів, стилю керівництва, методи мотивації персоналу, результати впровадження таких структур на підприємство можуть мати негативні наслідки. Отже, нами було розглянуто поняття адаптивних та бюрократичних структур, позитивні та негативні сторони обох структур, різновиди цих структур. Було чітко сформовано поняття адаптивних та бюрократичних структур а також розглянуто умови отримання організацією максимальної вигоди за М.Вебером.



Порівняльна характеристика бюрократичних та адаптивних організаційних структур

Організаційні структури будуються за певними принципами, які пов'язані з типом організації. Сучасний менеджмент розглядає в першу чергу організації двох типів - бюрократичну і органічну.[2]

Бюрократичну (ієрархічну) організаційну структуру характеризує перш за все високий ступінь розподілу праці, прогресивністю ієрархії управління, а також великою кількістю певних правил і норм поведінки. Соціолог Макс Вебер, характеризував таку структуру як раціональну, тому що, передбачав, що рішення приймаються бюрократіє. Бюрократія, досить часто, носить назву класичної або традиційної організаційної структури. Велика кількість сучасних організацій є різновидами бюрократичної організаційної структури. Однією із причин досить тривалого і широкого використання бюрократичних структур полягає в тому, що їх характеристики відмінно підходять до більшості підприємств, організацій сфери послуг і всіх видів державних установ. За Вебером, «бюрократія» - один із способів менеджеру організувати всіх співробітників задля виконання поставлених завдань, при цьому, спостерігається ієрархічна залежність між групами працівників, тобто, домінування одних груп над іншими. Вебер вважав, що бюрократична структура є більш досконалою в точності, стабільності та дисципліні.

Вебер, виділив певний ряд умов при яких організація отримує максимальну вигоду.(рис.2.1.)

Щоб зробити порівняльний аналіз бюрократичних та адаптивних організаційних структур в цілому, розглянемо переваги та недоліки їх типів у схематичному вигляді.

Бюрократичні організаційні структури:



Рис.2.2. Переваги та недоліки лінійної структури управління

Рис.2.3. Переваги та недоліки функціональної структури управління

Рис.2.4. Переваги та недоліки лінійно-функціональної структури

Рис.2.5. Переваги та недоліки дивізіональної структури управління.



Адаптивні організаційні структури:

Рис.2.6. Переваги та недоліки проектної структури управління.

Рис.2.7. Переваги та недоліки матричної структури управління.

Рис.2.8. Переваги та недоліки бригадної структури управління.



Отже на основі проведених нами досліджень, можемо зробити висновки, що бюрократична структура має таку будову, що спонукає працівників та функції вести себе передбачувано та нести відповідальність за свої дії. Виділимо ряд основних характеристик таких структур:

1. Висока централізована ієрархія повноважень.

2. Комунікації і прийняття рішень за принципом "зверху вниз".

3. Високий рівень використання стандартів.

4. Чітко специфіковані завдання і ролі і певний розподіл праці.[6]

Через передбачуваності поведінки працівників і функцій в рамках механістичної структури, діяльність організації може бути запрограмована для досягнення передбачуваного результату. Висока ефективність механістичної моделі забезпечується за рахунок:

- комплексності - упор на спеціалізацію робіт;

- централізації - акцент на повноваження і відповідальність;

- високий ступінь формалізації - основою управління служать функції.

Органічні структури створюються таким чином, щоб працівники та функції мали змогу вести себе гнучко і стрімко реагувати на незвичайні ситуації. Її основні характеристики:

* Плоска децентралізована ієрархія повноважень.

* Горизонтальні комунікації і децентралізована система прийняття рішень.

* Широке використання прямої взаємодії: використання комунікацій "лицем до лиця", міжфункціональних груп і команд.

* Свідомо нечітко визначені завдання і ролі і вільний поділ праці. Органічні структури посилюють обмін інформацією і передбачається періодичне формування тимчасових комісій і міжфункціональних команд, які можуть приймати ефективні рішення в ситуації невизначеності.[8]



Таблиця 2.1 - Порівняльна характеристика механістичних і адаптивних структур управління

Параметри порівняння	Бюрократичні організаційні структури	Адаптивні організаційні структури
Концепція побудови	Чітка певна ієрархія	Розмита ієрархії
Розвиненість вертикальних і горизонтальних зв'язків	Сильно розвинені вертикальні субординаційні зв'язки	Добре розвинені горизонтальні зв'язки кооперації і координації
Тип керівництва	Моноцентричний (постійний)	Поліцентрична, постійна зміна лідерів
Формалізація відносин	Чітко визначені обов'язки і права	Змінюється система норм
Організація праці	Жорсткий поділ функцій	Тимчасове закріплення функцій за групами
Джерело ефективності	Раціонально спроектована структура	Розвиток персоналу, самоорганізації і ініціативи працівників

Таблиця 2. 2. Умови ефективного застосування бюрократичних і адаптивних організаційних структур управління

Умови	Бюрократичні організаційні структури	Адаптивні організаційні структури
Характеристика зовнішнього середовища	Стабільність і простота зовнішнього середовища	Невизначеність і складність зовнішніх факторів і прискорення їх змін
Характеристика реалізованості цілей і завдань	Мета і завдання прості та ясні. Завдання піддаються поділу.	Роботи вимірювані. Завдання не мають чітких меж. Роботи виміряти складно
Повторюваність робіт (Використання одних і тих же технологій)	Часта повторюваність робіт, що дозволяє їх регламентувати	Складність регламентації робіт через рідкісну повторюваності одних і тих же завдань
Авторитет влади	Авторитет в руках традиційної влади	Авторитет влади наробляється поступово



В даний час, коли успіх фірми залежить від швидкості отримання інформації та прийняття рішення, у всьому світі спостерігається тенденція до децентралізації влади, делегування прав і відповідальності менеджерів середньої ланки, скорочення числа управлінських ланок з 5-12 до 3-4, зосередження вищого менеджменту на рішенні виключно стратегічних питань. У великих організаціях використовуються всі типи структур, тобто для корпорацій характерні множинні структури, ще так звані організаційними структурами управління конгломератного типу.

Потрібно врахувати що ефективні організаційні структури повинні відповідати таким параметрам:

-відображати цілі і стратегію розвитку підприємства;

-оптимальний поділ праці між органами управління і окремими працівниками;

-достатній об'єм повноважень менеджерів;

-головні аспекти зовнішнього і внутрішнього середовища;

-організаційна структура повинна бути укомплектована відповідними людьми.

Говорячи про структуру організації і структуру керування нею, варто пам'ятати, що немає будь-якої ідеальної структури. Умови роботи організацій різні, і ефективно діюча структура в одній організації зовсім може не підходити для іншої. Структура управління зв'язана з ключовими основами організації і її цілями, механізмом функціонування, людьми, культурою корпорації; стратегією в певний період. Стратегія не залишається незмінної протягом усього часу існування організації. Тому й організаційна структура перетерплює зміни, а менеджери всіх рівнів приділяють величезну увагу формуванню структур, оцінці їхньої відповідності розв'язуваним цілям і завданням.



Список використаних джерел

1.Веснін В.Р. Основи менеджменту. - М .: «ГНОМ - прес» за сприяння ТД «Еліт-2000» 2009. С.35-39

2.Андрєєв В.Ф., Гришина Н.Г., Лопатіна С.Г. Основи менеджменту: Навчальний посібник / За ред. С.Г. Лопатин. - М .: Юрайт, 2007. С. 104-132

3.Вороніна А. В. Менеджмент: навч. посіб. / А.В. Вороніна; Дніпров. держ. техн. ун-т (ДДТУ). - Кам'янське: ДДТУ, 2019. - 352 с.

4.Козирєва О. В. Менеджмент підприємства (за видами економічної діяльності): навч. посіб. / О.В. Козирєва, Д. Р. Зоідзе; Нац. фармацевт. ун-т, ГКаф. менеджменту і адміністрування |. - Харків: Вид-во Іванченка І. С., 2019. -162 с.

5.Корольов В.І. Основи менеджменту. - М .: Магістр, 2008. - С. 226-240.

6. Байденко В. І. Компетентнісний підхід до проектування державних освітніх стандартів вищої професійної освіти (методологічні та методичні питання): Методичний посібник. - М .: Дослідницький центр проблем якості підготовки фахівців, 2010. - 114 с.

7. Коноко Д.Г., Рожков К.Л. Організаційна структура підприємств. - М., 2007..

8. Белущенко Т. Моделі компетенцій. Приклад побудови моделі корпоративних компетенцій [Текст] / Т. Белущенко // Кадровик України. - 2014. - № 6. - С. 112-116.

9.Віханскій О. С. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес: підручник / О. С. Виханский, А. І. Наумов. - [2-ге вид.]. - М .: Гардарика, 2010. - 416 с.



Додаток

Тестові питання

1.Управління - це

а) процес встановлення задань для організації,в изначення найкращого шляху їх використання.

2.Кінцевою метою менеджменту є:

а) забезпечення прибутковості діяльності фірми.

3.Начальник відділу внутрішнього туризму в фірмі відноситься до:

б)середнього рівня управління.

4.Товаристтво з обмеженою відповідальністю:

в) товариство учасники якого не відповідають за борги фірми.

5. Які види планування виділяють у менеджменті:

а) стратегічне і довгострокове планування;

6. Термін «менеджмент» застосовується до управління:

в) соціально-економічними процесами на рівні підприємства, яке функціонує в умовах ринку.

7. Підприємець, на Вашу думку, це те ж саме, що і:

б) людина, яка бере на себе відповідальність і ризик за організацію власної справи;

8. Планування - це:

а) процес визначення майбутнього організації;

9. Метод розподілу ресурсів, що характеризується кількісно - це:

г) бюджет.

10. Термін «менеджмент» походить від англійського to manage і означає:

в) керувати;

11. Керівники низової ланки управління:

б) здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань;

12. Найважливішими елементами організації є:

б) мета і завдання організації;

13. Стратегія - це:

в) всебічний комплексний план, призначений для забезпечення

здійснення місії організації та досягнення її цілей;

14. Повноваження -- це:

б) обмежене, делеговане посаді право використовувати ресурси організації;

15. Чи відрізняються категорії «управління» і «менеджмент»:

г) менеджмент - це складова управління.

16. Менеджери середньої ланки управління:

в)відповідальні за використання виділених ресурсів,персоналу,сировини,обладнання ;

17. Процес передачі завдань і повноважень особі, яка приймає на себе відповідальність за їх виконання має назву:

б) делегування повноважень;

18. Організаційна структура - це:

б) сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління;

19. Горизонтальний поділ праці - це:

б) поділ праці на завдання;

20. Менеджери вищої ланки управління:

в) приймають рішення щодо напрямів діяльності організації та

вироблення стратегії фірми.

21. Вимоги, яким повинна відповідати організаційна структура:

в) адаптивність.

22. Мотивація - це:

в) процес впливу на людину з метою спонукання її до дій;

23. Основна мета контролю - це:

в) забезпечення виконання управлінських рішень;

24. Характеристика не властива бюрократичній структурі:

а) прийом на роботу за діловими якостями та практичними навиками;

25. У централізованій структурі керівник:

а) залишає за собою право ухвалювати більшість рішень;

26. Розрізняють такі види стимулів:

б) матеріальні і моральні;

27. Недоліками функціонального типу організаційної структури є:

а) подвійне підпорядкування;

28. Вибірковий - це контроль при якому:

а) контролюються випадкові елементи сукупності;

29. На підприємствах найчастіше використовують такі форми оплати праці:

б) погодинна і відрядна;

30. Управління виробничою діяльністю в організації здійснюють:

в) заступник директора з виробництва;

31. Лінійний тип організаційної структури характеризується:

б) здатністю пристосовувати до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі;

32. До внутрішніх винагород відносяться:

а) почуття задоволення результатами роботи;

33. Норми функціонування - це:

б) максимально допустима величина абсолютних витрат сировини, матеріалів, пального, енергії для виконання роботи встановленої якості;

34. Для підвищення ефективності контролю потрібно:

Вдосконалити організацію виробництва і запровадити самоконтроль

35. Матрична організаційна структура:

в) використовується організаціями, які реалізують одночасно декілька проектів;

36. Грошова винагорода, сплачувана організацією робітникові за конкретно виконану роботу:

т) заробітна плата.

37. Бюрократичний контроль передбачає:

а) застосування суворих правил та стандартів;

38. Розпорядчі дії реалізуються:

а) наказами;

б) розпорядженнями;

39. Ухвалення управлінського рішення - це:

б) вибір однієї з кількох можливих альтернатив;

40. Якого типу організаційної структури не існує:

г) територіальної.

41. Основою організації заробітної плати на підприємствах є:

а) тарифна система;

42. Вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати посадові обов'язки:

в) організаційне рішення;

43. Прогнозування - це:

а) передбачення майбутнього з використанням минулого досвіду та теперішніх подій;

44. Різновид групи, якій організація делегує виконання конкретного завдання - це:

а) цільова виробнича група;

45. Метод групового ухвалення рішень, який застосовується у випадку, коли члени групи фізично не можуть бути присутніми в одному місці -- це:

б) номінальний груповий спосіб;

46. Методи прогнозування в цілому поділяються на:

б) економічні та соціальні;

47. Обмін інформацією між двома ії більше особами - це:

а) комунікаційний процес;

48. Найчастіше непрограмовані рішення доводиться | приймати керівникам:

б) середнього рівня управління;

49. Точка беззбитковості в управлінні - це:

а) об'єм випуску продукції, при якому підприємство покриває всі витрати на виробництво;

50. Яка з наведених нижче груп працівників належать до цільових:

в) комісія з розслідування причин та наслідків аварії;

Размещено на Allbest.ru

...