Вступ

Метою даного дослідження є розгляд українського машинобудівного комплексу як основи розвитку та позиціонування продуктивності.

Предмет дослідження є машинобудівний комплекс як група галузей.

Об'єктом дослідження є значення машинобудування в Україні та світовому господарстві.

Методами дослідження, пов'язаними з роботою машинобудівних підприємств, займаються вітчизняні дослідники, особливо Н. Н. Лепа, Н. П. Карачина, С. З. Весперіс, М. Г. Миронов та ін. Завдання резюме - розкрити всі аспекти та перспективи розвитку машинобудівних підприємств України, показати важливість машинобудування та охопити сучасний напрямок розвитку машинобудування у світі.

Завдання реферату - розкрити всі аспекти та перспективи розвитку машинобудівних підприємств України, показати важливість машинобудування та охопити сучасний напрямок розвитку машинобудування у світі.

Практичне значення дослідження. Характер цієї теми в режимі реального часу дуже важливий, оскільки основним завданням машинобудування є забезпечення ефективними машинами та обладнанням для всіх галузей економіки. Вартість машинобудівного комплексу не піддається підрахунку. Найважливіше - досягнення результатів науково-технічного прогресу, комплексна механізація та автоматизація виробництва, забезпечення галузей економіки новими виробництвами, задоволеність населення сучасною споживчою продукцією.

Тому актуальність даної роботи висока, адже машинобудування є важливою складовою національної економіки України. Тут працює майже третина промислових працівників. В Україні налічується близько 1000 підприємств-виробників машин різного призначення. Тому галузь має значний вплив на географічний поділ праці та розміщення продуктивності. Тому українське машинобудування потребує детального вивчення.

Машинобудування є великою комплексною галуззю обраної промисловості України. В ній зайнята понад третина промислового персоналу. Машинобудування є основою технічного і технологічного прогресу.

В Україні розвинуте широко профільне машинобудування, підприємства якого формують складний взаємопов'язаний машинобудівний комплекс. До його складу входять усі основні галузі машинобудування. Провідне місце посідають приладобудування, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, де зайнято близько п'ятої частини тих, хто працює в машинобудуванні. Розвиваються транспортне машинобудування, промисловість металевих конструкцій, конструкцій, верстатобудівна та інструментальна тощо.

Характерною особливістю галузі є розширення випуску виробів, що раніше доставлялися з-за кордону, підвищення якості деяких видів продукції. Проте машинобудування не поминули кризові явища, які призвели до значного скорочення випуску продукції, погіршення зв'язків, розбалансування виробництва.

1. Роль машинобудування в господарстві країни

1.1 Сутність та структура машинобудувального комплексу

До машинобудування відносять виробництва, які входять до кількох десятків галузей і підгалузей, пов'язаних між собою спільністю технологій та сировини. Залежно від призначення продукції, яку випускає машинобудування, його поділяють на важке, транспортне, сільськогосподарське, виробництво устаткування для легкої та харчової промисловості тощо.

Транспортне машинобудування у свою чергу поділяють на суднобудування, літакобудування тощо.

Галузі комплексу випускають найрізноманітнішу продукцію, без якої сьогодні не може обійтись жодна галузь господарського комплексу країни. Вони забезпечують технічну озброєність, комплексну механізацію й автоматизацію. Тому рівень розвитку машинобудівного комплексу значною мірою визначає економічний розвиток країни загалом.

Машинобудівному комплексу України на початку 1990-х років належало понад 30 % загального обсягу промислової продукції. Проте економічна криза 1990-х років найбільше позначилася саме на роботі машинобудівних підприємств. У результаті частка вартості продукції машинобудування у період 2000-2007 рр. становила тільки близько 13 % усього промислового виробництва. В основному за рахунок деяких галузей машинобудування все-таки виробляє сучасну, конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію (судна, літаки, ракети тощо).

Машинобудування виникло в Україні у першій половині XIX століття. На початку XX століття відносно розвинутими були тільки сільськогосподарське й транспортне машинобудування (виробництво паротягів, вагонів, суден). Особливо швидкими темпами комплекс почав розвиватися з другої половини XX ст., коли створювались нові галузі -- приладобудування, авіаційна, електронна промисловість, виробництво обчислювальної техніки тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Машинобудівний комплекс охоплює машинобудування та металообробку. Він характеризується розвитком міжгалузевих і внутрігалузевих зв'язків. Його зв'язки з іншими комплексами є важливою передумовою функціонування господарства. Він виробляє машини, устаткування, апарати, прилади, товари народного споживання, продукцію оборонного і космічного призначення. Створюючи сучасні знаряддя праці, машинобудівний комплекс впливає на науково-технічний прогрес і розв'язання різних соціально-економічних завдань, підвищення ефективності виробництва.

Машинобудування характеризується складністю структури. Залежно від цільового призначення воно поділяється на енергетичне, транспортне, сільськогосподарське, будівельно-дорожнє, придало- й верстатобудування та ін. Кожне з них, своєю чергою, підрозділяється на декілька галузей. Особливе місце належить верстатобудуванню, а також виробництву ковальсько-пресових машин та інструментів, які забезпечують розвиток самого машинобудування.

За стадіями технологічного процесу виокремлюють заготівлю, механічну обробку та збирання. Заготівля значною мірою впливає на металомісткість вироблюваної продукції.

За особливостями розміщення виробництва і ступенем розчленування технологічного процесу галузі машинобудування поділяють на: важке машинобудування; загальне машинобудування; середнє машинобудування; виробництво точних машин і механізмів, приладів та інструментів; виробництво металевих виробів і заготовок; ремонт машин та устаткування.

Важке машинобудування криє в собі виробництво металургійного, гірничого й підіймально-транспортного устаткування, енергетичних блоків, а також інших металоємних і великогабаритних виробів.

У загальному машинобудуванні переважає збирання металевих конструкцій, а також виготовлення різних заготовок (транспортне машинобудування без автомобілебудування; виробництво технологічного устаткування для промисловості, окрім легкої й харчової, та будівництва; сільськогосподарське машинобудування).

Середнє машинобудування характеризується широким розвитком кооперування і виробляє автомобілі, трактори, верстати, сільськогосподарські машини, устаткування середніх розмірів для промисловості.

У галузях із виробництва точних машин, приладів та інструментів технологічний процес представлений точною механічною обробкою і збиранням (електротехнічна, приладобудування та ін.).

Металообробна промисловість виготовляє металеві вироби й конструкції, ремонтує машини, різне устаткування. Основна її продукція: сталеві й чавунні вироби, будівельні металовироби, металева тара й фурнітура, конструкції для мостів і ліній електропередачі.

1.2 Фактори розміщення машинобудувальних підприємств та їх особливості

Сучасне розміщення машинобудівного комплексу України склалося в основному за роки радянської влади. Галузева структура й територіальне розміщення машинобудування України формувалися планомірно, відповідно до принципів розміщення соціалістичного виробництва. Однак на певних етапах пріоритетними були не завжди ті самі принципи. Наприклад, курс на індустріалізацію України реалізувався завдяки створенню важкої індустрії. У зв'язку з цим і машинобудування тяжіло насамперед до джерел сировини. Фактор трудових ресурсів враховувався тільки тоді, коли йшлося про розміщення складного машинобудування, яке потребувало високого рівня кваліфікації робітників. Відомчі інтереси галузевих міністерств, намагання знизити вартість окремих об'єктів за рахунок економії на об'єктах промислової і соціальної інфраструктур призвели до надмірної концентрації машинобудівних підприємств у великих містах країни.

На машинобудівний комплекс припадає понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва України; частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29%. Це трудомістка галузь промисловості і водночас належить до металомістких галузей.

Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості -- хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індивідуальної. Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалізації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, айв усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Краматорську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервного прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, крокуючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини тощо. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі. Незважаючи на те що природні умови не мають визначального впливу на розміщення підприємств машинобудування, не враховувати цього фактора не можна, коли йдеться про розміщення морського і річкового суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, а також випуск машин і устаткування. Заслуговують на увагу обмеження на створення у великих містах нових промислових підприємств, крім об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення. Варто повніше використовувати можливості господарського розвитку малих і середніх міст, робітничих селищ, розміщувати тут невеликі спеціалізовані підприємства, філії й окремі цехи заводів і фабрик. Такий підхід до розміщення виробництва в майбутньому стосується передусім машинобудівної промисловості. Його реалізація свідчить про те, що в розміщенні машинобудування дедалі більшу роль починають відігравати соціальні фактори. За своїми тенденціями у розміщенні підприємства машинобудування можна погрупувати наступним чином:

-- галузі, які характеризуються високою металомісткістю, малою працемісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або поодинокими екземплярами (підйомно-транспортне, металургійне, енергетичне машинобудування). Як правило, у важкому машинобудуванні більше підприємств повного циклу (заготовка, обробка, складання), які випускають продукцію невеликими серіями і навіть індивідуального призначення. Підприємства таких галузей доцільно розташовувати у районах металургійних баз;

-- галузі, які характеризуються середньою металомісткістю, невисокою працемісткістю й транспортабельністю готової продукції за невеликих обсягів її випуску (виробництво обладнання для нафтової й хімічної промисловості, будівельних, шляхових і сільськогосподарських машин); підприємства повинні розміщуватись, як правило, у районах споживання продукції;

-- галузі, які випускають масову продукцію з високою працемісткістю й фондомісткістю (автомобіле- й тракторобудування, дизелебудування, устаткування для легкої, харчової та поліграфічної промисловості); зазвичай розміщуються у центрах машинобудівної промисловості з наявністю кваліфікованих кадрів;

-- галузі точного машинобудування, котрим властиві дуже висока працемісткість, мала металомісткість, підвищена фондомісткість (радіотехнічна та електронна промисловість, приладобудування, деякі виробництва електротехнічної промисловості); розміщуються у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути. Ускладнення машинобудівного виробництва визначило поділ країн на виробників масової та наукомісткої продукції. Це зберегло висококваліфіковані виробництва у країнах з високим рівнем науково-технічного прогресу, де є великі витрати на наукові дослідження при освоєнні нових видів продукції. Розміщення машинобудівних підприємств здійснюється науково обгрунтовано. При виборі місць розміщення конкретних підприємств враховуються різні чинники і умови. Машинобудування належить до галузей так званого «вільного розміщення», оскільки воно незначною мірою залежить від таких чинників, як природне середовище, наявність корисних копалин, води і т. д. Тут варто враховувати лише наявність рівнинних місць (бажано не придатних до розвитку сільського господарства) для розміщення самого підприємства та будівництва під'їзних шляхів до нього. Крім того, важливою умовою раціонального розміщення галузі є наявність трудових ресурсів, зокрема кваліфікованих кадрів. Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Галузева структура й асортимент продукції машинобудування залежать від особливостей розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва. Проте машинобудування належить насамперед до галузей «вільного розміщення», оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси. Розміщення підприємств машинобудування визначається передусім економічними чинниками, найголовнішими серед яких є трудові ресурси та споживач, оскільки ряд галузей машинобудування відзначається високою трудомісткістю виробів, що потребує високого рівня кваліфікації зайнятих. До таких галузей передусім належать електротехнічна, електронна й підшипникова, виробництво енергетичного устаткування тощо.

2. Тенденції розвитку машинобудувального комплексу

• 2.1 Аналіз розвитку машинобудування в Україні та світі

За підсумками 2017 р. реалізація машинобудівної продукції зросла на 17% до 5,06 млрд. дол. щодо рівня 2016 р. (4,34 млрд. дол.). Найбільші обсяги реалізації спостерігалися в 2010 р. (11,89 млрд. дол.) та в 2011 р. (13,27 млрд. дол.). Понад 23% виробленої в Україні продукції експортується в Російську Федерацію, що містить приховану загрозу. Однак загалом поточні позиції України на міжнародних ринках, на жаль, поки що незначні (рис. 1). Експорт машин, обладнання та механізмів у 2017 р. збільшився на 18% порівняно з 2016 р., досягнувши рівня 4276,99 млн. дол., тоді як імпорт збільшився на 26%. Імпорт транспортних засобів і обладнання збільшився у 2017 р. порівняно з 2016 р. на 35%, тоді як експорт, навпаки, впав на 72% за аналогічний період, досягши позначки 151,57 млн. дол. Експорт електричного, електронного та оптичного обладнання зріс на 4% у 2017 р. порівняно з 2016 р., імпорт зріс на 34%, становивши 782,84 млн. дол. на рік. Галузь важкого машинобудування в Україні представлена заводами, що виробляють машини й обладнання для вугільної, нафтогазової, металургійної, гірничодобувної та хімічної промисловості. Потенціал вітчизняних підприємств важкого машинобудування базується на потужностях підприємств колишнього СРСР, пріоритетом діяльності яких була вузька спеціалізація виробництва традиційних видів продукції. Проведення глибокої і комплексної заміни обладнання та удосконалення виробничих потужностей виведе важке машинобудування на новий рівень розвитку і поліпшить ситуацію в цій галузі.

Високі ризики неплатоспроможності більшості компаній галузі викликані зростанням рівня кредитного навантаження на підприємства в результаті нестабільної ситуації в країні, а також тривалим періодом окупності обладнання. Основний експорт літальних апаратів спрямований в Казахстан, Німеччину, Пакистан. До 2014 р. значним ринком збуту залишалася Російська Федерація - 372,660 млн. дол. на рік, проте за останні 3 роки торгові відносини з країною значно послабилися. Поставки суден Україна здійснює в країни, які мають вихід до моря. Так, у 2017 р. головними ринками збуту для України стали Австралія, Мальта, Панама, Багамські острови, Беліз та Туреччина. Найбільші обсяги поставки у 2017 р. були до Австралії та Маршаллових островів, експорт до цих країн становив 50,861 млн. дол. та 48,361 млн. дол. відповідно. У галузі важкого машинобудування України безумовним лідером є ВАТ «Азовмаш» (Маріуполь, Донецька обл.). На розвиток галузі вплинули негативні тенденції в металургійній галузі, що скоротили обсяг реалізації продукції. Також причиною негативної тенденції є зростання цін на продукцію в зв'язку зі збільшенням цін на сировину і паливо. Серед усіх галузей машинобудування найнижчі темпи розвитку притаманні сільськогосподарському машинобудуванню, яке зазвичай по праву займає позиції дотаційної галузі економіки. Особливістю сільськогосподарського машинобудування в Україні є низька конкурентоспроможність на ринку, викликана виробництвом низькоякісної продукції, а також пряма залежність попиту на сільгосптехніку від розвитку сільського господарства. Негативним фактором для вітчизняних машинобудівних підприємств є проникнення імпортної продукції на внутрішній ринок України. Імпортерами тракторів в Україну є США - 162,33 млн. дол., Німеччина - 107,04 млн. дол., Білорусь - 74,62 млн. дол., Франція - 72,66 млн. дол., Нідерланди - 69,94 млн. дол. на рік. Завод «Червона зірка» - одне з провідних підприємств-виробників посівної техніки на пострадянському просторі. Займана підприємством частка ринку в країнах СНД становить приблизно 45%. Підтримка вітчизняного виробника з боку держави збільшить рівень виробництва в цій галузі. Автомобільна промисловість України спрямована на виробництво всіх видів продукції: вантажних, легкових автомобілів, військових вантажівок тощо. Стримуючими фактором розвитку є технологічно низький асортимент продукції, що робить її неконкурентоспроможною перед імпортними аналогами, у виробництві яких використовуються передові технології (табл. 1). ВАТ «Запорізький автомобільний завод» - єдине в Україні підприємство, що володіє повним циклом виробництва легкових автомобілів. Основні поставки заводу здійснюються за кордон в країни СНД, а також в Молдову, Єгипет, Сирію, Корею. Відбулася переорієнтація вітчизняного машинобудування з виробництва власної продукції на складання імпортних автомобілів. VOLKSWAGEN, MERCEDES-BENZ, FORD. Продаж вантажних автомобілів у 2017 р. порівняно з 2016 р. зріс у середньому на 30%.

За результатами проведеного дослідження можна виділити низку проблем машинобудівного комплексу України, таких як:

- нестабільність політичної та економічної ситуації в країні

- значний фізичний та моральний знос матеріально-технічного забезпечення підприємств;

- низька рентабельність та висока частка збиткових підприємств;

- недостатня увага до використання у виробництві ресурсозберігаючих та маловідходних технологій

- витрачання фінансових ресурсів не на власні розробки, а на купівлю вже готового обладнання машин та програмного забезпечення;

- невідповідність вітчизняної продукції світовим стандартам

- екологічні характеристики та низька якість продукції

- високі ставки оподаткування та систематична зміна законодавства України; - низька платоспроможність населення, що впливає на слабкий попит внутрішнього ринку;

Найбільш важливими завданнями для керівництва українських машинобудівних підприємств в умовах мінливості зовнішнього середовища є впровадження сучасних методів управління, зміна наявної стратегії розвитку, реалізація політики диверсифікації сфер діяльності, розширення номенклатури та асортименту продукції. Комплекс машинобудування має розвиватися за рахунок участі у проектах, які націлені на виробництво складних комплектуючих для іноземного та вітчизняного обладнання та розвитку окремих виробництв для випуску сучасного конкурентоспроможного обладнання. Здійснення вищезгаданих завдань є важливою передумовою не лише розвитку, але й виживання українського машинобудування в перспективі.

2.2 Аналіз галузей машинобудування

Важке машинобудування: включає виробництво машин, устаткування для нафтової, металургійної, гірської, вугільної, хімічної, газової промисловості. В Україні важке машинобудування розташоване переважно в Донецько-Придніпровському економічному районі. Характерні підприємства повного виробничого циклу.

В Україні найбільшим підприємством важкого машинобудування є НКМЗ. Великі машинобудівні заводи розташовані в Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Луганську, Кривому Розі, Краматорську, Дружківці.

Транспортне машинобудування:

Забезпечує народне господарство залізно-дорожній транспорт, суднобудування, авіа, автомобілі, автобуси.

В Україні найбільші залізнодорожні транспортні підприємства розташовуються в: Харків (ХЗТМ), Київ. Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ.

Автомобільна промисловість кооперується в: Луцьк (ВАЗ), Сімферополь (Волга), Запоріжжя(ЗАЗ - ДЕУ), Одеса; Львів (ЛАЗ)-автобуси; Кременчук(КРаЗ) - великовантажні автомобілі, Ужгород(УАЗ).

Суднобудування: найбільший центр морського суднобудування в Миколаєві, де розташовані 3 заводи: Чорноморський «Океан», ім. 61 Комунара, також суднобудівні центри розташовані в Києві. Херсоні, Одесі. Маріуполі.

Сільськогосподарське машинобудування:

Притягається до місць споживання готової продукції. Спеціалізація підприємства відповідає профілеві сільського господарства району. Де воно розміщено.

В Україні діють понад 100 підприємств сільськогосподарського машинобудування. Виділяють окремо галузь : тракторобудування. Масове виробництво тракторів уперше налагодилося в м. Харкові.

Радіотехнічна промисловість:

Тяжіє до великих промислових центрів. Основними центрами є Київ, Одеса, Дніпропетровськ, Харків, Львів. Підприємства відрізняються невеликою матеріалоємністю. Важливу роль у розміщенні виробництва побутової радіотехніки й електроапаратури грає споживчий фактор.

Хімічне машинобудування:

Випускаються машини для хімічної промисловості: змішувачі, дробарки, фільтри, сушильні камери, компресори.

Найбільші заводи розташовані: Полтава, Суми, Київ, Одеса, Павлоград.

ПТМ, будівельне і дорожнє машинобудування:

Включає виробництво кранів, що крокують екскаваторів, підвісних канатних доріг, дорожніх машин і т.д.

+Найбільші центри: Дніпропетровськ, Київ, Одеса, Краматорськ. Бердянськ.

2.3 Принципи, умови і чинники розвитку та розміщення

Структура та принципи розміщення машинобудування. Машинобудування складається з металообробки, «малої металургії» та власне машинобудування. Металообробка займається виготовленням металевих виробів (ножів, столових приборів, замків, фурнітури, цвяхів тощо), металоконструкцій, ремонтом машин та обладнання. «Мала металургія» представлена невеликими цехами при машинобудівних підприємствах, які випускають деталі для різноманітних машин. Воно представлене ливарним і ковальсько-пресовим виробництвами, штампуванням. Власне машинобудування складає різноманітні машини та обладнання.

Основними матеріалами, що використовуються у машинобудуванні, є чавун і сталь, тобто продукція чорної металургії. Частина машинобудівних виробництв є металомісткими. Але різні виробництва потребують неоднакової кількості металу. Останнім часом значно зменшилася металомісткість машин. До того ж зросло використання пластмас, кераміки, композитних матеріалів, а також кольорових металів, особливо сплавів алюмінію та міді.

Усі машини складаються з деталей. У деяких машин (наприклад, тепловозів, екскаваторів) деталі дуже великі, їх складання не вимагає високої кваліфікації працюючих. У інших (літаків, автомобілів) деталі дрібні, а їх кількість становить сотні тисяч. Такі виробництва вважають працемісткими, тому що потребують у процесі складання залучення значної кількості трудових ресурсів. На початку ХХ ст. процес складання полегшив конвеєр, а нині - використання роботів.

Новітні галузі машинобудування (електротехніка, електроніка), продукція яких швидко морально застаріває, потребують серйозних наукових досліджень для постійного оновлення асортименту машин. Ці галузі вважаються наукомісткими.

Виробництва, які характеризуються високою металомісткістю, малими праце- та наукомісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або окремими екземплярами, доцільно розташовувати у районах споживання продукції або поблизу металургійних баз. Підприємства, які випускають масову машинобудівну продукцію з високою працемісткістю та невисокою металомісткістю, зазвичай розміщуються у містах, де є кваліфіковані кадри.

Підприємства, яким властиві висока наукомісткість та мала металомісткість, розміщують у районах, де є висококваліфіковані кадри та науково- дослідні інститути.

Власне машинобудування вбирає понад 70 різних галузей, які, залежно від характеру продукції, технічних особливостей (матеріало-, праце- та наукомісткості) та чинників розміщення, об'єднано у три групи: виробництво машин і устаткування загального призначення (загальне машинобудування), виробництво транспортних засобів (транспортне машинобудування) та точне машинобудування.

Загальне машинобудування складається з кількох виробництв, а саме: важкого машинобудування, енергетичного машинобудування, сільськогосподарського машинобудування, тракторобудування, верстатобудування, а також виробництва устаткування для легкої та харчової промисловості.

Важке машинобудування випускає гірничошахтне, підйомно-транспортне, металургійне обладнання (печі, прокатні стани), устаткування для хімічної промисловості, будівництва, портового господарства, шляхові машини (бульдозери, екскаватори, катки) тощо.

Енергетичне машинобудування виробляє турбіни для електростанцій різних типів та дизелів, парові котли, дизельні двигуни тощо. Продукція цієї галузі випускається невеликими партіями або навіть одиничними екземплярами.

Сільськогосподарське машинобудування забезпечує засобами виробництва рослинництво та тваринництво. Його основною продукцією є комбайни та інші сільськогосподарські машини. У своєму розміщенні воно орієнтується на споживача, тобто враховує спеціалізацію сільського господарства певної території. Так, залежно від спеціалізації рослинництва налагоджено виробництво різних видів комбайнів. У районах вирощування пшениці та жита - зернозбиральних, кукурудзи - кукурудзозбиральних, цукрових буряків - бурякозбиральних. Для потреб сільського господарства також налагоджено виробництво сівалок, орал, сіножаток, косарок, машин для тваринництва, кормовиробництва, боротьби зі шкідниками.

Тракторобудування є менш металомістким та більш працемістким. Воно складає колісні і гусеничні трактори, а також тракторні агрегати. Тракторобудування у своєму розміщенні орієнтується в основному на чинник споживача.

Верстатобудування займається виробництвом метало- та деревообробних, автоматичних та напівавтоматичних ліній та іншого обладнання для підприємств з виробництва машин та виробів з різних матеріалів. Залежно від характеру обробки деталей верстати бувають різних типів. Токарні - застосовуються для всіх видів обробки поверхонь, свердлильні - для утворення отворів, шліфувальні - для обробки поверхні абразивними інструментами, фрезерні - для обробки пазів та канавок. З розвитком науки і техніки змінилися й верстати. Нині вони стали менш металомісткими та більш наукомісткими. Обробка деталей вимагає більшої точності. Через те зростає частка верстатів з числовим та програмованим керуванням, верстатів-автоматів. Змінилося й розміщення верстатобудування. Якщо раніше воно було наближене до районів металургії, то нині - до центрів науки та технопарків. Зазвичай верстатобудування в країнах світу має вузьку спеціалізацію.

Устаткування для легкої та харчової промисловості виробляється у багатьох містах, що пов'язано із значними потребами у цій продукції. Це ткацькі верстати, швейні машини, печі для хліба, обладнання для кондитерських, маслосироробних, плодоовочеконсервних та інших виробництв.

Виробництво транспортних засобів. У зв'язку з інтеграційними процесами у світі в наш час розвивається стрімкими темпами транспортне машинобудування. Воно займається виробництвом різноманітних транспортних засобів і вирізняється своєю працемісткістю. Тому підприємства здебільшого тяжіють до великих міст, де є кваліфіковані трудові ресурси.

Водночас потреба у металі та наукових дослідженнях для створення різних видів транспорту неоднакова.

Залежно від видів транспортних засобів, що складаються підприємствами, розрізняють залізничне машинобудування, судно-, автомобіле-, авіаракетобудування, виробництво військових транспортних засобів.

Залізничне машинобудування є однією з найстаріших галузей машинобудування. Воно історично склалося у тих районах, де була розвинута мережа залізниць. Виробництво є достатньо металомістким, тому його підприємства орієнтуються на сировинний чинник. Складниками залізничного машинобудування є локомотиво- та вагонобудування. Локомотив - самохідна тягова машина, яка потрібна для переміщення вагонів). Залежно від характеру тяги нині випускають два види залізничних локомотивів. У більшості розвинутих країн випускають електровози, а в країнах, що розвиваються, частіше застосовують тепловози. Вагонобудування випускає товарні та пасажирські вагони. З появою міського рейкового транспорту сформувалося зорієнтоване на чинник споживача складання вагонів спершу для фунікулеру, а потім - трамваю та метрополітену.

Суднобудування є найстарішим з виробництв транспортних засобів. Воно є матеріаломістким, але максимально наближене до споживача готової продукції, тобто морських та річкових портів. Суднобудування займається будівництвом та ремонтом суден усіх типів: вантажних, пасажирських, рибопромислових, військових, а також інших плавучих споруд.

Автомобілебудування є новішим виробництвом, яке з'явилося на початку ХХ ст. після того, як компанією «Форд» був вперше в світі застосований автоскладальний конвеєр та почалося масове виробництво автомобілів. Автомобілебудування є значним споживачем різних видів сировини: листового стального прокату, чавунних деталей, кольорових металів (для виробництва карбюраторів, радіаторів), каучуку (для шин), скла, фарб тощо. Тому воно вирізняється великою капіталомісткістю. Але основні витрати йдуть на робочу силу внаслідок процесу складання. Хоча потреба у кваліфікації робітників не така важлива, як у авіаракетобудуванні. Отже, основним у розміщенні виробництва автомобілів є чинник трудових ресурсів. Для здешевлення продукції в наш час високорозвинуті країни займаються лише розробкою нових моделей автомобілів та деталей для них, а працемісткий процес складання переносять до закордонних фірм з дешевшою робочою силою. Гостра конкуренція у виробництві автомобілів у сучасному світі зумовлює високий рівень монополізації. Нині автомобілебудування виробляє величезний асортимент машин: легкові, вантажні, автобуси, тролейбуси, мотоцикли, мопеди, велосипеди.

Авіаракетобудування - найновіше найбільш науко- та капіталомістке виробництво транспортного машинобудування. Воно використовує практично усю продукцію інших машинобудівних виробництв. Дане виробництво передбачає складання повітряних і космічних літальних апаратів та супутнього устаткування. Авіаракетобудування розвивається переважно у високорозвинутих країнах, де існує потужна наукова база та висококваліфіковані кадри. Держави-виробники цієї техніки часто орієнтуються не лише на внутрішній попит, а й на зовнішній ринок. Продукцією даного виробництва є пасажирські, вантажні, військові літаки, гелікоптери, штучні супутники Землі, космічні станції, модулі, ракетоносії.

3. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування в Україні

• 3.1 Проблеми розвитку машинобудування

У цілому розвиток і розміщення важкого машинобудування України супроводжується сукупністю загальних проблем його територіальної організації.

Україна щороку видобувала близько 100 млн т залізної руди, 160-170 млн т вугілля, 6-8 млн т марганцевої руди. Нині обсяги видобутку значно зменшились, але проблема забезпечення видобутку сировини новим обладнанням залишається. Тепер від 30 до 90% виробничих фондів підприємств застаріло, запасними частинами підприємства забезпечуються лише на 30%; з усієї номенклатури необхідної гірничо-шахтної продукції лише 37,4% виробляється в Україні.

Для поліпшення ситуації в країні розроблено програму створення гірничо-шахтного обладнання для вугільної промисловості. Необхідно також налагодити випуск деяких видів обладнання, виробництво яких залишилось у Росії. Частину продукції треба імпортувати: великовантажні автомобілі, бульдозери, машини для відкритих гірничих робіт, навантажувальні машини безперервної дії, компресори та інші

В Україні немає власного виробництва великих котлів (воно залишилося в Росії); потрібно створювати нові потужності з виробництва енергетичних котлів, арматури, лопаток парових турбін, трубопроводів, підігрівачів високого тиску та ін. Для вітчизняних ТЕС потрібні не газомазутні (випускає Росія), а пиловугільні котли, оскільки є потреба в переозброєнні 100 подібних блоків - 80% потужностей ТЕС.

Базою для створення в Україні власного котлобудування стане Харківське центральне конструкторське бюро, яке впродовж 40 років займається розробкою таких котлів. Бюро підтримує зв'язки з відповідними фірмами світу - німецькою "Лургі", англійською "Бритишкол", із США; вивчає досвід американської фірми "Бабкок енд Вілкокс" та ін. Тут розроблено технічний проект нового котла з циркулюючим киплячим кисневим шаром. При його використанні викиди оксидів сірки зменшаться в 10, оксидів азоту - в 5 разів. Використання цих котлів вирішить не лише проблему технологічного переозброєння, а й проблему екологічного забруднення території. Новим обладнанням передбачається переоснастити Луганську ДРЕС, Харківську ДРЕС-2, Придніпровську ДРЕС, Старобешівську, Слов'янську, Миронівську станції (36 котлів на 18 блоках)

Надалі Україна має сприятливі передумови для розвитку цієї галузі виробництва. Це обумовлено наявністю металургійної бази, значними промислово-виробничими фондами, великою кількістю трудових ресурсів, потужною науково-дослідницькою базою.

3.2 Перспективи розвитку

Серед основних проблем сучасного розвитку машинобудування в Україні слід відзначити: - застарілість основних засобів на підприємствах, що негативно впливає на конкурентоспроможність, якість та собівартість машинобудівної продукції;

- недостатній рівень платоспроможності товаровиробників, що негативно впливає на фінансово-економічний стан підприємств машинобудування; машинобудувальний неплатоспроможність керівництво

- обмежений внутрішній попит на вітчизняну продукцію;

- низький рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств;

- значну залежність вітчизняних підприємств від постачань вузлів, деталей та комплектуючих виробів з інших країн;

- неефективну політику держави щодо діяльності монополістів і посередників, що приводить до підвищення вартості матеріалів, енергоресурсів.

Отже, з метою підвищення ефективності функціонування підприємств машинобудівного комплексу України доцільно впроваджувати такі заходи: здійснювати підтримку створення інноваційно-виробничих кластерів та інтелектуально-інноваційних центрів з метою відновлення взаємозв'язку між науково-дослідними установами та конструкторськими підрозділами підприємств машинобудування, включення машинобудівного комплексу України в глобальні технологічні ланцюги доданої вартості; впроваджувати механізми державного замовлення на продукцію машинобудування та державної підтримки розвитку його підприємств; здійснювати переорієнтацію на виробництво конкурентоспроможної продукції; впроваджувати сучасні прогресивні технології; формувати ефективну функціональну структуру організації підприємств; використовувати економічно ефективні важелі впливу на функціонування й управління машинобудівним комплексом в умовах нестабільних суспільних процесів; вдосконалювати територіальну організацію машинобудівного комплексу; субсидіювати відсоткові ставки за кредитами, що отримані з метою технічного переоснащення підприємств.

Висновок

Розглядаючи питання свого реферата: “Машинобудування як основа розвитку і розміщення продуктивних сил України”, висвітливши основні проблеми та особливості його розвитку, я виділила, що машинобудування. Як важлива галузь промисловості, має велике значення в народному господарському комплексі. А рівень його розвитку є одним з основних показників економічного і промислового розвитку України.

Зараз, коли Україна є незалежною і суверенною державою, має власний ринок, вона має досить сприятливі умови для розвитку основних галузей машинобудування: транспортне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво промислового технологічного та будівельного обладнання.

У переважній більшості розвинутих країн провідне місце в структурі транспортного машинобудування займає автомобілебудування. Автомобілебудування - це відносно молода галузь машинобудування України, яка виникла в 50-60-ті роки. Україна має досить сприятливі передумови для його розвитку: достатнє виробництво металу, розвинута хімічна промисловість, науково-дослідна база. Але слід відзначити, що розвиток автомобілебудування в Україні не задовольняє потреби держави у власній продукції, а рівень його розвитку значно відстає від розвинутих країн світу. Автомобілебудування України потребує іноземних інвестицій і використання передових технологій у виробництві автомобілів.

Сільськогосподарське машинобудування традиційно займає важливе місце в структурі машинобудівного комплексу. Воно орієнтується на райони виробництва сільськогосподарської продукції, а його розміщення пов'язане із зональною спеціалізацією сільського господарства.

Слід зазначити, що в Україні добре розвинуте виробництво обладнання для різних галузей народного господарства, зокрема: виробництво приладів, інструментів і механізмів, електронне та радіотехнічне машинобудування. Зазначимо, що найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості Київ, Харків, Одеса, Львів; радіо електротехніки - Львів, Суми.

Виробництво приладів та інструментів має експоутворююче значення.

Список використаних джерел

1. http://economyandsociety.in.ua/journals/15_ukr/68.pdf

2. http://www.visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/19_1_2018ua/19.pdf

3. http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/11_2019/7.pdf

4. https://pidru4niki.com/18791206/geografiya/mashinobudivniy_kompleks

5. https://naukozavr.info/geografiya/chynnyky-rozmishhennya-mashynobuduvannya/

6. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

Размещено на Allbest.ru