Особливості міжособистісних відносин у трудовому колективі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливості міжособистісних відносин у трудовому колективі

Осика О.В., Кіценко Г.М., Глущенко С.І.

Осика О.В. к.психол.н., доц. кафедри прикладної психології ДДПУ. Осика К.С. к.психол.н., ст. викладач кафедри психології та розвитку особистості Дон.обл ІППО Кіценко Г.М. студентка спеціальності 053 «Психологія» ДДПУ. Глущенко С.І. начальник відділу профорієнтації Слов'янського МЦЗ.

У статті проведено теоретичний аналіз поняття, сутності та характерних особливостей міжособистісних відносин у колективі, досліджено зв'язок між типами міжособистісних відносин у трудовому колективі та певними якостями особистості.

Ключові слова: особистість, якості особистості, міжособистісні відносини, соціально-психологічний клімат, трудовий колектив.

Постановка проблеми

міжособистісний колектив психологічний

Американський соціолог Е.и Мейо обґрунтував доктрину «людських стосунків» як відповідь на виникнення в сфері виробництва психологічних проблем, більшість яких проявляються у взаємовідносинах. Міжособистісні відносини всередині колективу є комунікативно-конативним компонентом соціально-психологічного клімату. З переходом до ринкової економіки у кожній сучасній організації в процесі професійної діяльності менеджерів та персоналу виникає потреба в повазі до кожного члену колективу, взаємодопомозі, згуртованості, оптимістичному настрої, розвитку почуття захищеності, у дружніх й альтруїстичних міжособистісних відносинах, що є підґрунтям ефективної діяльності організації та професійної культури особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У сучасній психології існує безліч думок щодо місця міжособистісних стосунків у життєдіяльності людей. Оскільки будь-яка особистість розглядається в її взаємозв'язку з іншими представниками певної соціальної групи, до якої вона належить, а саме в людських стосунках виявляється глибинний зміст людського «Я» і неповторними барвами «вплітається в канву» об'єктивних суспільних відносин, дозволяючи виділити особливий їх рівень - міжособистісні стосунки, які ґрунтуються на основі певних чуттів людини, що виникають у неї з приводу іншої людини, її поведінки, діяльності, позиції в суспільстві. У зв'язку з цим В.М. М'ясищев вважав, що визначальним для особистості є ставлення до людей, тобто взаємовідносини (Мясищев, 2011). Розвитку теорії взаємовідносин присвячені чисельні наукові дослідження, в яких означена проблема розглядається з різних точок зору. Фундаментальне значення, у цьому сенсі, мають праці Б.Г. Ананьєва, В.М. Бєхтєрєва, Н.П. Денисової, С.Ф. Касаткіна, О.Ф. Лазурського, В.М. Мясищева, М.Л. Фігуріна, М.М. Щелованова, в яких розглянута загальна характеристика, структура і функції міжособистісних стосунків. Окремі концептуальні положення щодо розвитку моральних якостей особистості й культури міжособистісних стосунків представлені в наукових працях Ю.П. Азарова, А.М. Алексюка, О.А. Біди, Г.П. Васяновича, І.О. Вахоцької, І.М. Гапійчук, Є.І. Головахи, В.Г. Кременя, А.І. Кузьмінського, І.П. Підласого.

У науковій літературі міжособистісні стосунки тлумачать як: безпосередні зв'язки й відносини, що складаються в реальному житті між живими індивідами, які мислять і відчувають. Інакшими словами -це емпіричні стосунки реальних людей у їхньому реальному спілкуванні; специфічний вид ставлення людини до людини, який надає можливість безпосереднього (чи опосередкованого технічними засобами) одночасного чи відтермінованого особистісного ставлення у відповідь; психологічні стосунки, що ґрунтуються на взаємній готовності суб'єктів до певного типу неформальної взаємодії й спілкування, супроводжуються почуттям симпатії -антипатії та можуть бути оцінними й дієвими, тобто реалізуватися у взаємодії. Людські відносини передбачають зв'язок як мінімум між двома індивідами, а їх характер залежить від характеру психологічних особливостей учасників (Коломенський, 2010).

Водночас стосунки, у яких реалізується суб'єктивний психологічний чинник, накладають своєрідний відбиток на певну соціальну ситуацію. Психологічний словник визначає міжособистісні стосунки, як зв'язки між людьми, що суб'єктивно переживаються і об'єктивно виявляються в характері й способах міжособистісної взаємодії, тобто взаємних впливів людей один на одного в процесі їхньої спільної діяльності та спілкування. Це система установок, орієнтації й очікувань, стереотипів та інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного. Ці диспозиції опосередковуються змістом, цілями, цінностями й організацією спільної діяльності, водночас виступаючи основою формування соціально-психологічного клімату в колективі (Мансуров, 2004).

Отже, природа міжособистісних стосунків істотно відрізняється від природи суспільних стосунків, оскільки вони ґрунтуються, виникають і складаються на основі певних відчуттів, що народжуються у людей стосовно один до одного. Емоційна основа міжособистісних стосунків включає афекти, емоції й відчуття.

Але стосунки між людьми не складаються лише на основі безпосередніх емоційних контактів, оскільки сама діяльність, у тому числі спільна, опосередковує інший ряд стосунків, суспільних. Тому одним із надзвичайно важливих і складних завдань соціальної психології вважають паралельний аналіз стосунків, як міжособистісних, так і опосередкованих спільною діяльністю, тобто суспільних стосунків. Слід зауважити, що ці обидва ряди стосунків реалізуються у спілкуванні. В реальному спілкуванні відображаються не лише міжособистісні стосунки людей, виявляються не лише їх емоційні прихильності, неприязнь тощо, але в спілкування вплітаються й суспільні, безособові за своєю природою, стосунки (Карамушка, 2003).

Багатоманітність людських стосунків не охоплюються лише міжособистісним контактом, оскільки положення людини за вузькими рамками міжособистісних зв'язків, в ширшій соціальній системі, де її місце визначається не очікуваннями індивідів, що взаємодіють з нею, також вимагає певної побудови системи її зв'язків. А цей процес може бути реалізований лише в спілкуванні. Таким чином, поза спілкуванням людське суспільство просто немислиме (Рульєв, 2012).

Розглядаючи відповідно до концепції В.М. Мясищева міжособистісні відносини як видове поняття стосовно родового «психологічні відносини», М.М. Обозов акцентує увагу на їх суб'єктно-суб'єктних зв'язках, яким властива постійна взаємність і мінливість. Очевидно, що це зумовлюється активністю з обох боків. Тому міжособистісні відносини реалізуються передусім, у взаємодії. Сенс явища взаємодії розкривається через кілька понять, серед яких слід відзначити: «взаємовідносини», які можуть бути конструктивними або деструктивними залежно від задоволення сторін; «взаємодопомога», як сприяння людей один одному; «взаєморозуміння», що свідчить про узгодженість і злагоду між людьми, що взаємодіють. Кожне з цих понять вказує на афективну (емоційну), гностичну (когнітивну, інформаційну), поведінкову (практичну, регулятивну) складові реальної взаємодії людей (Обозов, 1990).

Перша (емоційна) відображає їхні емоційні стани, що виникають у процесі взаємодії. Друга (когнітивна) включає усі психічні процеси, пов'язані з пізнанням навколишньої дійсності й самого себе: відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уяву. Поведінкова складова характеризує зовнішні прояви взаємодії: результати діяльності, вчинки, міміку, жести, мовлення. Таким чином, М.М. Обозов обґрунтовує взаємовідносини як складову взаємодії, яка завдяки взаєморозумінню і через взаємодопомогу забезпечує її результат. Конструктивність чи деструктивність останнього залежить від ступеню досягнення між партнерами злагоди й узгодженості в процесі взаємодії. Таке виокремлення складових міжособистісної взаємодії дозволяє глибше проникнути в природу й механізми багатьох соціально-психологічних феноменів: спілкування, сприймання й розуміння людини людиною, сумісності й спрацьованості, емпатії, що притаманно міжособистісним стосункам. На основі виділення в структурі особистості соціокультурного, психологічного, індивідуального рівнів характеристик можна сказати, що різні види міжособистісних взаємин припускають включення в спілкування тих чи інших рівнів характеристик особистості.

М.М. Обозов пропонує таку ієрархічну систему міжособистісних стосунків: відносини знайомства; приятелювання; товариські; дружні; любовні відносини; подружні; родинні відносини. Стосунки усіх названих рівнів можна поділити на конструктивні й деструктивні, враховуючи ступінь взаємодопомоги й взаєморозуміння в кожній конкретній групі. Головним критерієм класифікації міжособистісних стосунків вважається міра, глибина залучення у них особистості (Обозов, 1990).

Ідея опосередковування міжособистісних стосунків спільною діяльністю як об'єднання таким чином окремих індивідів у групу, розроблена академіком А.В. Петровським і його науковою школою,стала традиційною. Діяльнісне опосередкування взаємин (за О.М.Леонтьєвим) набуло якості методологічного принципу, який відображає детермінацію розумових процесів у свідомості індивіда,а також міжособистісних процесів у групах з урахуванням їх змісту, цілей та соціальної цінності виконуваної діяльності (Леонтьєв, 2005).

Мета статті: Теоретично обґрунтувати та експериментально дослідити особливості міжособистісних відносин у трудовому колективі.

Завдання статті:

Теоретичний аналіз прояву міжособистісних відносин у трудовому колективі.

Емпіричне дослідження міжособистісних відносин у трудовому колективі.

У дослідженні взяли участь 58 членів колективу Торгівельної мережі «Елма сервіс» м. Краматорськ. Для розв'язання поставлених завдань використовувались емпіричні методи дослідження: бесіда, тестування. Застосовувалась: методика діагностики міжособистісних відносин (Т. Лірі); методика багатофакторного дослідження особистості (Р. Кеттелл). Опрацювання отриманих даних здійснювалось за допомогою кореляційного аналізу за К. Пірсоном.

Під час дослідження міжособистісних відносин за допомогою методики Т. Лірі були отримані результати, які характеризують групу, грунтуючись на двох основних факторах - домінування та дружелюбність. Дані представлені у таблиці 1.

Таблиця 1. Типи міжособистісних відносин членів колективу

У групі переважає дружелюбне ставлення. Це свідчить про те, що міжособистісні відносини в колективі, загалом, є гарними, це характеризує його як міцну та дружню команду, позитивно відбивається на загальному соціально-психологічному кліматі. Переважний тип відносин - доброзичливий, тобто проявляється лояльне ставлення до всіх, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення. Також в колективі мають місце люди, які прагнуть домінувати, їх на 34% більше, ніж тих, хто бажає підкорятися та не прагне до влади. Незважаючи на такий високий показник домінування, колектив вміє знаходити спільну мову. Сгуртованість та поділені групові ролі напряму впливають на психологічний клімат у колективі (Осторовський, 2009).

Також, за допомогою методики Т. Лірі були отримані дані за восьми характерологічним особливостям особистості, що мають 3 ступеня вираженості. У колективі були виявлені найбільш виражені якості, такі як - довірливість (50% колективу присутня ця якість, середній бал по групі досить високий - 5,3), добросердечність (66% колективу властива ця якість, середній бал по групі також високий - 5,3), готовність прийти на допомогу (50% колективу властива ця якість, за нею набрано найвищий середній бал по групі - 7,2, отже - всі опитувані дуже чуйні та небайдужі до чужих труднощів). Найменш вираженою якістю виявилася - скептецизм (середній бал по групі - 4, що свідчить про низький рівень цього показника). Всі вищенаведені дані доводять, що відносини у колективі є щиросердними та дружніми. Цей колектив можна назвати справжньою «командою», вони мають високий ступінь згуртованості, самовіддачі та завжди готові прийти на допомогу колегам.

З метою вивчення якостей особисті членів колективу був використаний 16-ти факторний опитувальник Р. Кеттелла, за допомогою якого було визначено якості членів колективу з 16-ти пар:

Замкненість/Товариськість,

Низький/Високий інтелект,

Емоційна стійкість/нестійкість,

Пристосованість/Самовпевненість,

Стриманість/Імпульсивність,

Безвідповідальність/Відповідальність,

Боязкі сть/Сміливість,

Практичність/М'якість,

Довірливість/Підозрілість,

Практичність/Мрійливість,

Прямолінійність/Дипломатичність,

Безпечність/Стурбованість,

Консерватизм/Радикалізм,

Залежність від групи/Самостійність,

Недбалість/Самолюбство,

Розслабленість/Зібраність.

Отримані під час дослідження результати представлені в таблиці 2.

Таблиця 2. Якості особистості (середні значення в колективі)

Відсоткові дані в таблицю брались лише за найбільш вираженими особистісними якостями, в діапазоні від 1 до 3 (нижній поріг якості) та в діапазоні від 8 до 10 (верхній поріг якості). За цими показниками можна зробити висновок, що в групі найбільша частина випробуваних мають високі показники за трьома шкалами - Емоційна стійкість, Самовпевненість, Радикалізм.

Емоційна стійкість (або Сила «Я») характеризується силою, емоційною стійкістю, стриманістю, спокійністю, флегматичністю, тверезим поглядом на речі, працездатністю, реалістичною налаштованістю, емоційною зрілістю, наявністю постійних інтересів, спокійністю, реальною оцінкою обставин, управлінням над ситуацією, може мати місце емоційна ригідність та нечутливість.

За даними дослідження виявлено, що 83% членів колективу мають схильність до емоційної стійкості, що характеризує їх найкращим чином. Такий колектив важко вивести з рівноваги або розхитати сталі відносини між його членами. Більшість людей володіють життєвим досвідом на емоційною зрілістю, що найкращим чином впливає на атмосферу в колективі.

Самовпевненість (або домінантність) виявляється в схильності до домінування, владності, непоступливості, самовпевненості, напористості, агресивності, впертості, конфліктності, норовливості, непоступливості, нестійкості, незалежності, грубості, ворожості, похмурості, бунтарстві, неслухняності, непохитності, потребі у захопленні собою. За даними дослідження виявлено, що 50% членів колективу мають таку якість як самовпевненість. Цей факт може дещо ускладнювати відносини і атмосферу в колективі, підвищувати напруження у деяких конфліктних ситуаціях. Але, як показали результати дослідження, обстежений колектив навчився вдало долати цю перепону та зберігає досить комфортні умови існування.

Радикалізм характеризується такими якостями особистості як схильність до експериментів, аналітичністю, лібералізмом, вільнодумством, тер пимістю до незручностей, критичним настроєм, доброю поінформованістю, недовірливістю авторитетам, наявністю інтелектуальних інтересів. За допомогою опитування ми виявили, що в групі 50% випробуваних схильні до радикалізму. Цей фактор дуже допомагає в роботі такого підрозділу як бухгалтерія, бо люди з такою схильністю мають аналітичний склад розуму, високо поінформовані, мають високий рівень інтелекту. Відносини в колективі, завдяки наявності такої риси особистості, лише укріплюються та покращуються, тому що вона полегшує їх спільну діяльність.

Для встановлення зв'язку міжособистісних відносин у колективі з якостями особистості, була використана лінійна кореляція за К. Пірсоном.

Коефіцієнт кореляції розраховується за наступною формулою:

Значний кореляційний зв'язок виявили за показниками

Замкненість/Товариськість та Самовпевненістю - r = 0,67,

Замкненістю/Товаристкістю та Безкорисливістю - r = 0,76. Це вказує , що товариськість має вагомий вплив на встановлення дружніх міжособистісних відносин у колективі.

Такий показник як Пристосованість/Самовпевненість має високий кореляційний зв'язок з Домінантністю в колективі, r = 0,88, тобто

самовпевненість впливає на фактор лідерства.

Якість особисті Нерішучість/Сміливість має також значний кореляційний зв'язок з Домінантністю, r = 0,92. Виходячи з цього, можемо стверджувати, що рішучі люди прагнуть домінувати у колективі.

Високий кореляційний зв'язок було виявлено між такими особистісними якостями як Розслабленість/Зібраність та Поступливістю, Добросердечністю, Безкорисливістю, в середньому, r = 0,8. Це свідчить що енергійні, рухливі люди, ентузіасти легко знаходять спільну мову у колективі.

На основі проведеного дослідження та отриманих результатів можна зробити висновок, що на розвиток міжособистісних відносин в колективі впливають особистісні якості кожного члена колективу, такі як: товариськість, самовпевненість, сміливість, практичність, м'якість.

Висновки

Соціально-психологічний клімат - це якісна сторона міжособистісних відносин, що проявляються у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі.

Проведений теоретичний аналіз міжособистісних відносин в трудовому колективі дозволив стверджувати, що на трудову активність людей здійснюють вплив не стільки матеріальні, скільки психологічні умови. У формуванні ставлень, почуттів, настроїв працівників відіграють роль як свідомі так і підсвідомі чинники, інстинкти, прагнення. Настрої, почуття працівників є не тільки результатом розвитку їх індивідуальної психіки але й продуктом впливу колективної психології, результатом соціально -психологічного клімату.

Виявлено, що в колективі існує товариський тип міжособистісних відносини, дружелюбно налаштованих людей в колективі 83%. Переважний тип відносин - доброзичливий. В колективі 67% обстежених прагнуть домінувати, але члени колективу знаходять з ними спільну мову.

Виокремлені найбільш виражені особистісні якості - довірливість (50% колективу властива ця якість), добросердечність (66% членів колективу), готовність прийти на допомогу (50% членів колективу). Спостерігається низький рівень прояву скептицизму. Представлені дані свідчать, що у колективі щиросердні та дружні міжособистісні відносини.

Визначено, що в колективі найбільша частина випробуваних мають високі показники за трьома шкалами: емоційна стійкість - 83%, самовпевненість - 50%, радикалізм - 50%.

Встановлено статистично значущі кореляційні зв'язки міжособистісних відносин у колективі з якостями особистості:

Пристосованість/Самовпевненість має високий кореляційний зв'язок з Домінантністю в колективі, r = 0,88, це вказує. що самовпевненість сприяє прояву лідерських здібностей особистості;

Розслабленість/Зібраність має високий кореляційний зв'язок із такими якостями, як: Поступливість, Добросердечність, Безкорисливість, r= 0,8. Отож, енергійні члени колективу активно взаємодіють з учасниками організаційного процесу.

Перспектива дослідження полягає у вивченні динаміки міжособистісних відносин у колективі.

Література

1. Карамушка Л.М. Психологія управління. К.: Міленіум, 2003. 320 с.

2. Коломенский Я.Л. Социальная психология взаимоотношений в малых группах. Учебное пособие для психологов, педагогов, социологов. М.: АСТ, 2010. 446 с.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание, Личность. М.: Смысл, Академия, 2005. 352 с.

4. Мансуров Н.С. Морально-психологический климат и его изучение. М., 2004. 235 с.

5. Мясищев В.Н. Психология отношений. 4-е издание, М.: МПСИ; Воронеж: МОДЭК, 2011. 400 с.

6. Обозов М.М. Психологія міжособистісних відносин. К.: Либідь, 1990. 191 с.

7. Островский Э.В. Психология управления. М.: ИНФРА-М, 2009. 249 с.

8. Рульєв В.А., Гуткевич С.О., Мостянська Т.Л. Управління персоналом: навчальний посібник. К.: Кондор, 2012. 310 с.

Размещено на Allbest.ru