Мотивація праці як фактор інтенсифікації зернового господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ ЯК ФАКТОР ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Дзюба М.О.

к.е.н., доц. каф. обліку і аудиту ДДПУ

Зуйко В.Л.

студент I курсу магістратури спеціальності «Менеджмент»

Стаття присвячена питанню мотивації праці в зерновому господарстві Донецької області. Метою даного дослідження є аналіз стану мотивації праці персоналу та розробка напрямів її удосконалення на аграрних підприємствах в сучасних умовах господарювання. На основі проведеного аналізу існуючої системи мотивації праці було запропоновано здійснити заходи, які призведуть до створення в зерновій галузі ефективного мотиваційного середовища.

Ключові слова: мотивація персоналу, зернове господарство, продуктивність праці, трудомісткість продукції, оплата праці, робоча сила.

Однією із головних функцій управління є саме мотивація. Суб'єкти підприємництва можуть реалізувати свій потенціал до економічного зростання лише за умов ефективної мотивації. Недостатня ж мотивація може виступати стримуючим фактором до зростання показників ефективності діяльності підприємства.

Основною метою даної статті є дослідження впливу мотивації персоналу на підвищення рівня продуктивності праці, аналіз існуючих методів мотивації та практика їх використання. Механізмом, який би забезпечував координацію діяльності працівників і заохочував їх до ефективного виконання заданих функцій згідно з визначеними цілями і завданнями є обґрунтована система мотивування, яка дає змогу цілеспрямовано впливати на поведінку людей відповідно до потреб організації. Підвищення мотивації праці персоналу, створення умов для його зацікавленості в результатах діяльності підприємства, розвиток соціального партнерства стають актуальними завданнями підприємства.

Питанню ефективної мотивації праці на підприємстві присвятили свої наукові роботи як вітчизняні так і зарубіжні вчені. Серед них: А. Афонін, В. Абрамов, Д. Богиня, А. Грішнова, Г. Дмитренко, М. Дороніна, А. Єськов, І. Завадський, М. Карлін, А. Колот, О. Віханський, Н. Любомудрова, В. Сладкевич, К. Альдефер, В. Врум, Ф. Герцберґ, О. Кузьмін, Д. Мак-Ґреґор, Д. Мак-Клелланд, А. Маслоу, Е. Мейо, М. Мескон, Р. Оуена, та ін.

У працях зазначених учених з різних точок зору досліджено теоретичні й практичні питання щодо ефективного управління персоналом. Але, незважаючи на це, більшість вітчизняних підприємств на сьогодні мають не ефективну систему мотивації персоналу. Питання розробки та впровадження мотиваційного механізму необхідно вирішувати, враховуючи специфіку діяльності кожного господарюючого суб'єкта. При розв'язанні цієї проблеми доцільним є урахування вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Що ж таке мотивація? Існують різні визначення суті і змісту цього поняття. В широкому розумінні воно розглядається здебільшого як внутрішня спонукальна сила, яка зумовлює інтенсивність і спрямованість зусиль людини. Зрозуміло, що рушійні мотиви, які змушують людину віддавати роботі максимум зусиль, досить складні і не лежать на поверхні.

Слово «мотивація» французького походження і буквально означає спонукальну причину, імпульс, привід до вчинку або дії [7]. У контексті поняття «мотивація» часто використовують такі поняття, як стимулювання та винагорода. Хоча ці поняття за змістом близькі, вони не однозначні. Стимул визначається як зовнішній вплив на людину чи групу людей, який спонукає до цілеспрямованої дії. Мотив - це внутрішнє спонукання, стимул, який знаходить відображення в свідомості людини. Один і той самий стимул може трансформуватися в різні мотиви, а відтак - зумовлювати різні вчинки.

На сьогоднішній день мотивація залишається одним з найскладніших явищ, в якому переплелися організаційно-економічні та соціальні аспекти. Час повної розгадки феномена мотивації ще не настав. Такої точки зору дотримується більшість фахівців. Вельми цікавою і відвертою щодо цього є думка американського вченого Р. Гендерсона, який вважає: «Кожен, хто працював з людьми, знає, що існує практично необмежена кількість факторів і способів впливу на мотивацію людини. Однак ніхто не знає, як діє механізм мотивації, якої сили має бути мотиваційний фактор і коли він спрацює, не кажучи вже про те, чому він спрацьовує. Все, що відомо, так це те, що працівник трудиться заради винагороди і комплексу компенсаційних заохочувальних заходів» [7, с.170].

Сьогодні в Україні склалася така ситуація, коли найдешевшим фактором виробництва стала робоча сила, а робочий час перестав мати об'єктивну ціну. Праця втратила свою значимість і цінність. Бідний громаданин - це відсутність попиту і інвестицій, зниження темпів росту ВВП як в цілому, так і на душу населення. Дешевий працівник - це низька продуктивність праці, безініціативність, відсутність підприємливості і діловитості, відтворення низької культури праці.

На нашу думку теорія мотивації Віктора Врума в сучасних умовах найбільш дієздатна, тобто правильне її використання на практиці призведе до підвищення ефективності виробництва. Цю теорію ще називають теорією очікувань. Її основний зміст зводиться до наступного: очікування того, що прикладені зусилля дадуть бажаний результат, помножене на очікування високої матеріальної винагороди за досягнуті результати, складає валентність мотивації [5]. Треба відмітити і той факт, що ця теорія в реальних умовах виробництва може діяти автоматично - керівники і спеціалісти можуть взагалі не знати про її існування.

Щоб проаналізувати ефективність дії основних положень даної теорії в зерновому господарстві підприємств Донецької області зробимо деякі уточнення. Перша частина визначення «очікування того, що прикладені зусилля дадуть бажаний результат» ставить завдання проаналізувати відношення працівника до конкретної роботи, абстрагуючись від матеріальної винагороди. Аналіз даного положення повинен дати відповідь на таке питання: чи призводять «прикладені зусилля» до бажаного результату? В даному випадку під бажаним результатом слід розуміти відносно високу врожайність і низьку собівартість продукції завдяки високій продуктивності праці. Логічно й те, що високі якісні показники ефективності виробництва можна отримати завдяки великим «прикладеним зусиллям». Таким чином, аналіз даного положення можна звести до визначення взаємозв'язку між продуктивністю праці (прямою і непрямою) і ефективністю виробництва. Друга частина визначення «очікування високої матеріальної винагороди за досягнуті результати» спонукає досліджувати вплив матеріальної винагороди (оплати праці) на продуктивність праці і інші показники ефективності виробництва зерна. І накінець, «валентність мотивації» - найвищу ефективність мотивації можна прослідкувати аналізуючи вплив продуктивності праці і рівня її оплати на ефективність виробництва зерна.

Сенс підвищення продуктивності праці пов'язаний з підвищенням частки уречевленої праці і зниженням частки живої, але ж таким чином, щоб сукупні затрати праці на одиницю вироблюваної продукції знижувались. Тому додаткове залучення робочої сили (зростання затрат живої праці на одиницю площі) при старій технологічній основі слід вважати екстенсивним фактором економічного росту. При такому варіанті розширеного відтворення незначний, як правило, приріст продукції супроводжується різким зниженням окупності додаткових витрат і обмеженням можливостей для матеріального стимулювання працівників.

Наші розрахунки свідчать, що розвиток зернового господарства досліджуваної зони здійснюється всупереч здоровому глузду. З ростом технологічної трудомісткості зростають матеріальні витрати на одиницю площі, збільшуються витрати на оплату праці, а значить і зростають виробничі витрати. Так як урожайність в даному випадку не зростає, то собівартість 1 ц зерна збільшується. Такі додаткові витрати праці не забезпечують навіть просте відтворення продуктивних сил і виробничих відносин.

Низька оплата однієї людино-години свідчить про високу питому вагу ручної праці в загальному її обсязі - протруєння насіння, посівна кампанія, скирдування соломи, післязбиральна доробка і очистка зернової частини урожаю. Причому такі непомірно великі трудові затрати засвідчують про зволікання термінів виконання технологічних операцій.

В сучасних умовах досягнення економічної науки дають можливість більш повно визначити конкретний вплив кожного фактору на рівень продуктивності праці з допомогою багатофакторного кореляційного аналізу. Для цього необхідно визначити присутність впливу факторів, визначити коефіцієнти регресії і статистичних характеристик; скласти рівняння регресії, дати економічну інтерпретацію результатів статистичного аналізу.

Вся різноманітність факторів, які впливають на рівень продуктивності праці, нами виражена наступними показниками:

Х₁ - площа посіву зернових, га (R= 0,0261);

Х₂ - урожайність зернових, ц/га (R=0,3385);

Х₃ - виробничі витрати на 1 га, грн. (R=-0,3955);

Х₄ - витрати добрив на 1 га, грн. (R=0,1772);

Х₅ - затрати праці на 1 га, люд.-год. (R=-0,5164);

Х₆ - оплата праці однієї людино-години, грн. (R=0,3638).

На основі проведених за допомогою комп'ютерної техніки розрахунків одержано рівняння регресії:

Yx=0,14846+0,00028x1+0,06698x2-0,00001x3+0,01664x4- -0,01205х₅+0,13399x₆.

Загальний коефіцієнт кореляції (R=0,39047), який виражає ступінь сукупного впливу всіх взятих до уваги факторів на процес формування показників продуктивності праці виражає досить слабку тісноту зв'язку. Тому виникає необхідність перевірки його істотності по F-критерію Фішера:

F=R²(n-m-1)/(1-R²)m,

F=0,39047² x (91-6-1)/(1-0,39047²) x 6 =2,52

Табличне значення F (критерію Фішера) при 5-ти відсотковому рівні значимості і числі ступенів свободи V₁=6 і V₂=84 дорівнює 2,21. Отже, залежність, яка виражена рівнянням регресії суттєва. Тому модель можна використовувати для аналізу продуктивності праці в зерновому господарстві досліджуваних підприємств. Коефіцієнти регресії при невідомих членах рівняння показують на скільки одиниць в середньому змінюється продуктивність праці при зміні кожного фактору на одиницю при фіксованому значенні решти факторів. Для об'єктивної оцінки впливу кожного з вивчаючих факторів нами розраховані коефіцієнти еластичності для всіх невідомих членів рівняння регресії: Е₁=0,18; Е₂=1,23; Е₃=0,002; Е₄=0,21; Е₅=0,29; Е₆=0,15.

Отже рівняння регресії з коефіцієнтами еластичності буде мати такий вигляд:

Y_x=0,14846+0,18x₁+1,23x₂-0,002x₃+0,21x₄-0,29x₅+0,15x₆.

Таким чином, галузева модель продуктивності праці в зерновому господарстві дає можливість зробити наступні висновки.

Концентрація виробництва зумовлює підвищення продуктивності праці. При збільшенні посівних площ зернових культур на 1 % продуктивність праці зростає на 0,18 %. Але ж концентрація виробництва має свої оптимальні межі. Наші розрахунки свідчать про те, що найвища продуктивність праці в зерновому господарстві досліджуваних підприємств досягається на площі 9001300 гектарів на одне підприємство.

Досить суттєвий вплив на підвищення продуктивності праці має урожайність. При підвищенні урожайності зернових культур на 1 % продуктивність праці зростає на 1,23 %.

Між величиною виробничих витрат на 1 гектар посіву і рівнем продуктивності праці існує обернено-пропорціональна залежність: з ростом витрат на 1 гектар на 1 % вона знижується на 0,002 %. Це пояснюється тим, що для більшості підприємств зони характерний затратний механізм господарювання в зерновиробництві, при якому під впливом високої трудомісткості продукції формуються виробничі витрати.

Позитивну роль відіграє і один із самих основних факторів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - добрива. Із збільшенням витрат на добрива в розрахунку на 1 гектар посівної площі зернових на 1 % продуктивність праці підвищується на 0,21 %.

Технологічна трудомісткість (затрати праці на 1 гектар) також має свої оптимальні межі. Позитивний її вплив на зростання продуктивності праці проявляється при затратах праці на 1 гектар до 33,88 людино-годин (середня величина). Подальший приріст їх на 1 % призводить до зниження продуктивності праці на 0,29 %.

Продуктивність праці в зерновому господарстві досліджуваних підприємств зростає на 0,15 % на кожний відсоток росту оплати праці. Цей факт засвідчує про екстенсивний напрямок використання робочої сили в більшості підприємств, що призводить до формування неправильних пропорцій між ростом продуктивності праці і її оплатою.

Багатофакторний регресійний аналіз між трьома показниками (трудомісткість продукції, урожайність зернових, затрати праці на 1 га в люд- год) підтверджує, що більш тісний взаємозв'язок має місце між технологічною трудомісткістю і трудомісткістю продукції. Коефіцієнт кореляції між цими показниками (R=0,9510) вказує на досить суттєву залежність проти коефіцієнта кореляції (R=-0,3121) між трудомісткістю продукції і урожайністю зернових. В цілому ж залежність між досліджуваними показниками виражається рівнянням регресії:

Y_x=1,16695-0,05398x₁+0,04978x₂,

де Y_x - трудомісткість продукції, люд.-год./ц;

х₁ - урожайність зернових, ц/га;

х2 - затрати праці на 1 га, люд.-год.

Економічний зміст даного рівняння заключається в наступному: при збільшенні урожайності зернових на 1 ц/га трудоміскість продукції знижується на 0,053 людино-години на 1 ц, а збільшення затрат праці на 1 га на 1 людино- годину призводить до росту трудомісткості зерна на 0,050 людино-годин на 1 ц. Загальний коефіцієнт кореляції (R=0,86909) вказує на досить велику залежність між досліджуваними величинами. Коефіцієнти еластичності Е₁=0,90 і Е₂=1,09 також свідчать про переважне значення технологічної трудомісткості в порівнянні з урожайністю при формування трудомісткості продукції. Один відсоток росту урожайності знижує трудомісткість продукції на 0,9 %, а зростання технологічної трудомісткості на 1 % підвищує її на 1,09 %. Такий висновок ще раз підтверджує екстенсивний напрямок використання робочої сили.

Парний регресійний аналіз зв'язку між урожайністю і оплатою праці на 1 центнер вказує на те, що збільшення розцінки по оплаті праці на 1 центнер зерна не стимулює підвищення урожайності, а навпаки, вона знижується Залежність між досліджуваними факторами виражається рівнянням регресії:

Y_x=23,5324-0,5896x+1,0729/x,

де Y_x - очікуване значення урожайності зернових, ц/га;

Х - розмір оплати праці на 1 ц, грн.

Коефіцієнт кореляції (R=0,24814) показує слабкий зв'язок між вивчаючими показниками. Але ж розрахований F-критерій Фішера 5,84 значно перевищує його табличне значення - 3,96, що дає змогу зробити висновок про вірогідність зв'язку.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують той факт, що витрати на оплату праці не забезпечують більш високий рівень інтенсивності і ефективності виробництва. Слід також звернути увагу на те, що рівень продуктивності праці в досліджуваних підприємствах формується майже хаотично, мало залежить від урожайності і собівартості продукції.

Підводячи підсумки аналізу мотиваційної структури в зерновому господарстві досліджуваних підприємств і відповідності її теорії Віктора Врума, слід зазначити, що внутрішні спонукальні мотиви працівників хоч і в слабковираженій формі, але ж сприяють підвищенню продуктивності праці. «Очікування високої матеріальної винагороди за досягнуті результати» не стимулює підвищення продуктивності праці і взагалі ефективності виробництва. Про «валентність мотивації» в даному випадку взагалі не приходиться говорити, так як продуктивність праці і її оплата практично не впливають на ефективність зерновиробництва і існують незалежно одне від одного. Таким чином, зовнішні мотиваційні стимули в сучасних умовах в зерновому господарстві досліджуваних підприємств практично не працюють, а ще гірше - негативно впливають на внутрішні, що робить сільськогосподарську робочу силу слабовмотивованою. Позитивно змінити ситуацію в умовах, що склалися можна завдяки створенню суттєво нової зовнішньої мотиваційної структури через реформування відносин власності в сільському господарстві і особливо земельних відносин, і побудові на цій основі адаптованих до ринкових умов господарювання первинних суб'єктів агробізнесу. мотивація праця аграрний трудовий

Не сприяє розвитку аграрного сектору і соціально-психологічна обстановка навколо селянської праці. Одним з найскладніших і найнебезпечніших для села наслідків споживацького підходу колишньої і теперішньої влад стало зневажливе ставлення до селянина. Переважно ручна (з урахуванням присадибного сектора) і недостатньо механізована праця; недосконалість тракторів, комбайнів, інших машин, що негативно позначається на здоров'ї працюючих на них; нестерпні умови праці на полях і фермах; найнижча оплата праці - ці та інші обставини сформували ситуацію, при якій робота, праця у сільському господарстві належить до найменш престижних, не привабливих. Ми навчилися виробляти найкращу у світі космічну техніку, літаки, танки, але не уміли і не уміємо зробити добротного трактора або сільськогосподарську машину.

І ще один аспект соціального стимулювання землеробської праці. Йдеться про створення таких умов, за яких реальна праця селянина відповідала б внутрішній природі та особливостям цієї праці. Землероб у процесі своєї діяльності повинен виступати як цілісна особа, а не як носій якоїсь відокремленої часткової функції. Створення умов для прояву його як цілісної особи - фундаментальна форма соціального стимулювання праці. Зауважимо, що до такої праці здатні не всі, а той, хто здатний, - не проміняє її ні на що інше.

Список використаних джерел

1. Васюта В.Б. Сучасна система трудових показників на підприємстві. Ефективна економіка, 2014. №12.

2. Колот А.М. Мотивація персоналу: підручник. К.: КНЕУ, 2005. 337с.

3. Корольова К. Взаємозв'язок мотивації і рівня професійних досягнень. К. Корольова «Персонал». 2008.- №2. С.50 - 55.

4. Лещенко Л. О. Мотивація праці як фактор підвищення прибутковості виробництва. «Ефективна економіка». 2016. №4.

5. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер с англ. М.: Дело, 1992. 702 с.

6. Никифоренко В.Г. Управління персоналом: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене та доповнене. Одеса: Атлант, 2013 р. 275с.

7. Основи менеджменту в АПК: Підручник / Завадський Й.С., Гудзінський О.Д., Заїнчковський А.О. та ін. К.: Вища шк., 1995. 246 с.

8. Шафранська Т.Ю., Основні види мотивації працівників.

Размещено на Allbest.ru