Проблема плагіату в системі менеджменту якості

Решетова І.О. к.пед.н., доц. каф. менеджменту ДДПУ

Бакланов М.С. студент 1 курсу магістратури спеціальності «Менеджмент»

Анотація

У статті актуалізуються основні проблеми якості освіти, пропонується загальна характеристика плагіату в системі вищої професійної освіти, аналізуються ідеї американських фахівців про плагіат, робляться висновки про необхідність підвищення соціальної і персональної відповідальності студентів за результати освітньої діяльності.

Ключові слова: менеджмент якості, освітній процес, якість освіти, плагіат.

Тенденції політичного, соціально-економічного та соціо-культурного розвитку світової спільноти актуалізують проблеми управління якістю, а також необхідність вдосконалення процесів і систем управління, спрямованих на забезпечення продукції, товарів і послуг високої якості, задоволення інтересів споживачів, на формування ціннісних пріоритетів організації, що підкреслюють значущість колективної та персональної відповідальності за результати діяльності. Стрімкий розвиток технологій виробництва, постійне зростання потреб, домагань і запитів сучасного суспільства підкреслює нерозривний зв'язок якості і конкурентоспроможності організації. Сучасна концепція управління діяльністю Total Quality Management (TQM) визначає основні принципи управління якістю. В умовах розвитку української економіки досить складно йде процес усвідомлення принципів орієнтації на споживача, необхідність постійного поліпшення, залучення працівників у діяльність з управління якістю.

Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку характеризуються процесами модернізації соціальної сфери і розвитку соціальної інфраструктури. Особлива увага приділяється завданням вдосконалення системи освіти і підвищення якості освітнього процесу. Значні зміни відбуваються в системі вищої професійної освіти. Актуалізується необхідність нових управлінських підходів до організації навчальної та наукової діяльності студентської молоді, до формування ціннісних пріоритетів, що забезпечують підвищення якості освіти, мотивацію навчальної діяльності, а також відповідальності учасників освітнього процесу за результати навчальної і наукової діяльності в освітній установі. [1; с.104]

Проблема якості освіти одна з центральних у сучасній освітній політиці і науці, оскільки вона пов'язана з вирішенням комплексу завдань, спрямованих на розвиток особистості з високими моральними прагненнями та мотивами, її підготовку до життя в мінливому і суперечливому світі. Якісна освіта розглядається як один із індикаторів високої якості життя, інструмент соціальної та культурної злагоди й економічного зростання.

Сьогодні «якість освіти є основним пріоритетом державної науково- освітянської політики і передумовою національної безпеки держави, додержання міжнародних норм і вимог законодавства України щодо реалізації права громадян на освіту. На забезпечення якості освіти спрямовуються матеріальні, фінансові, кадрові та наукові ресурси суспільства і держави», наголошується в Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті.

Більшість науковців і практиків, які працюють у галузі освіти, вважають проблему підвищення якості освіти центральною для реформування освіти в цілому. Головним сьогодні є усвідомлення цієї проблеми, розуміння того, що таке якість освіти, чим вона визначається та від чого залежить, як її можна підвищити та чому з таким утрудненням просувається цей процес.

Міжнародною організацією зі стандартизації (англ. - International Organization for Standardization, ISO) прийняте таке визначення якості: «Якість - сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби». Якість розглядається не тільки як результат діяльності, а і як можливості його досягнення у вигляді внутрішнього потенціалу та зовнішніх умов, а також як процес формування характеристик.

Освіта, як і будь-який процес або результат діяльності людини, має визначену якість. Якість освіти - складна категорія, яка має певні властивості та характеризується багатовимірністю, багатоаспектністю та багатопараметричністю. Аналіз наукових підходів до визначення поняття «якість освіти» засвідчує, що сьогодні не існує одностайності в його трактуванні. Науковці визначають якість освіти як:

- суспільний ідеал освіченості людини; результат її навчальної діяльності; процес організації навчання і виховання; критерій функціонування освітньої системи (М. Тализін, підкреслює, що якість освіти є багатогранною категорією, яка за своєю сутністю відображає різні аспекти освітнього процесу - філософські, соціальні, педагогічні, політичні, демографічні, економічні та інші);

- «ступінь задоволення очікувань різних учасників процесу освіти від тих, що надаються освітньою установою освітніх послуг» або «ступінь досягнення поставлених в освіті цілей і завдань», соціальна категорія, що визначає стан і результативність процесу освіти в суспільстві, його відповідність потребам і очікуванням суспільства (різних соціальних груп) в розвитку і формуванні цивільних, побутових і професійних компетенцій особистості (С. Шишов, на думку науковця, якість освіти визначається сукупністю показників, що характеризують різні аспекти навчальної діяльності освітньої установи: зміст освіти, форми і методи навчання, матеріально-технічна база, кадровий склад і т.

і.);

- «співвідношення мети та результату», міра досягнення цілей за умови, що цілі (результати) задані тільки операційно і спрогнозовані в зоні потенційного розвитку школяра (М. Поташник);

- багатовимірна модель соціальних норм і вимог до особистості, освітнього середовища, у якому відбувається її розвиток, та системи освіти, що реалізує ці норми й вимоги на певних етапах навчання людини (Ю. Кравченко); і т. п.

Все більше значуща роль відводиться розумінню соціальної відповідальності освітнього закладу в аспекті забезпечення якості освіти як невід'ємної характеристики соціальних процесів, що сприяють ефективній адаптації освітнього закладу до умов зовнішнього середовища та стабілізації його позицій в досить жорстких умовах конкуренції і суперництва.

Сьогодні стабільність багато в чому забезпечується поведінковими нормами і ціннісними орієнтирами ділової культури, що відбиває сутність місії, стратегії, цілей і моделей діяльності установи. Особливе значення в даному контексті займають процеси самомотивації і самоорганізації навчальної та наукової діяльності студентів вищих навчальних закладів.

Однак має місце серйозне протиріччя, що базуються на конфлікті інтересів студентства та нових вимог до процесу і результату освітньої діяльності. З одного боку, передбачається значна ступінь свободи і самоорганізації в процесі отримання професійної освіти, з іншого - спостерігаються ознаки кризи системи мотивації навчальної і наукової діяльності. Змістовно це проявляється в комплексі характеристик, що перешкоджають позитивним змінам і розвитку системи якісної освіти.

Зокрема, до негативних проявів колективної свідомості студентства відносяться [2; с. 19]:

• низька мотиваційна налаштованість на кінцеві результати навчальної діяльності;

• ізольованість, лінощі та відсутність інтересу студентів до навчання;

• формальний підхід студентства до виконання своїх обов'язків, прагнення шляхом найменших інтелектуальних зусиль вирішити навчальні завдання;

• ігнорування персональної відповідальності студентів;

• наявність невиправданих очікувань від системи освіти і відчуття соціальної несправедливості в рішенні соціальних проблем студентства;

• згасання потреб в професійному становленні та самореалізації в обраній сфері професійної діяльності;

• відсутність бажання проявляти ініціативу в навчальній і науковій діяльності;

• ігнорування інтересів, цілей і вимог освітнього закладу;

• відсутність розуміння ролі студентства в розвитку освітньої установи, і багатьох інших характеристиках об'єктивного і суб'єктивного плану.

На сучасному етапі розвитку системи освіти особливої актуальності набувають ідеї про виняткової ваги гуманістичних і етичних основ організації навчальної та наукової діяльності. Разом з тим однією з серйозних проблем підвищення якості професійної освіти і підвищення відповідальності студентської молоді за результати освітнього процесу є проблема плагіату.

Найбільш загальна характеристика плагіату головним чином відображає специфіку діяльності людини в інтелектуальній сфері. Сам термін походить від латинського plagiatus, що означає «викрадений». В одному зі словників іноземних слів зустрічається наступне визначення плагіату: «привласнення чужого авторства, видача чужого твору або винаходу за власне».

В англомовній інтерпретації плагіат (plagiarism) трактується ідентично: «процес присвоєння авторства праць, ідей або висловлювань іншої людини», а також «використання ідей, творів, висловлювань, музичних творів без згадки їх авторства» [4, p. 1075].

Важливо підкреслити, що проблема плагіату в освітньої-котельної середовищі досліджується протягом декількох десятиліть. Так, в 70-і роки ХХ століття Сучасна лінгвістична асоціація Америки (The Modern Language Association of America) актуалізувала проблему підготовки письмових робіт школярів, студентів та фахівців в науковій сфері. Значним попитом користувалася робота Джозефа Джібалді (Gibaldi, Joseph, MLA handbook for writers of research papers), яка витримала кілька видань. Автор підкреслює етичний аспект проблеми плагіату. Розкриваючи сутність плагіату, він згадує роботу Олександра Ліндея (Alexander Lindey, Plagiarism and Originality, New York: Harper, 1952), який характеризував плагіат як «фальшиве привласнення авторства, шкідливий акт привласнення результатів інтелектуальної праці іншої людини і публічне представлення їх як своїх власних» [3, p. 66].

На думку Джозефа Джібалді, «використання ідей, інформації або виразів без згадки праць авторів являє собою інтелектуальну крадіжку. Представлення результатів інтелектуальної праці іншої людини як свого власного з метою отримати інтелектуальну чи матеріальну вигоду є шахрайством. Плагіат швидше є аморальним, ніж протизаконною дією, проте нерідко масштаби такої діяльності набуває характеру справжнього злочину» [3, p. 66].

Завдання розвитку технологій захисту інтелектуальної власності та авторських прав вимагають пильної уваги. Однак стрімкий розвиток інформаційних технологій з одного боку полегшує доступність інформації, з іншого - посилює проблему плагіату.

Ключові проблеми інтернет-плагіату в освітньому середовищі були досліджені Венді Сатерленд-Смітом. Особливу увагу автор звертав на необхідність чесного і відповідального ставлення до наукової діяльності, важливості розвитку критичного і аналітичного мислення студентів. Фахівця насторожувала популярна у студентства позиція «cut and paste», яка буквально звучала наступним чином: «нарізай і складай». У зв'язку з цим виникає необхідність вдосконалення технічних методів виявлення плагіату. Венді Сатерленд-Сміт розмірковував про шкідливість плагіату не тільки в аспекті інтелектуальної і моральної деградації особистості, він висловлював побоювання щодо якості інтернет-ресурсів, які з боку студентів часто вже не піддаються елементарному аналізу.

Як бачимо, плагіат - це серйозна і комплексна проблема, яка охоплює сукупність моральних, правових, інтелектуальних, технічних та інших аспектів, що характеризують основні тенденції розвитку системи професійної освіти. Вирішення цієї проблеми нерозривно пов'язане з завданнями формування морального світогляду особистості, а також формування моделей поведінки, заснованих на ідеях персональної відповідальності за забезпечення соціальних гарантій якісної освіти. Формування внутрішньої потреби всіх учасників освітнього процесу в постійному професійному розвитку, вдосконаленні інтелектуальної діяльності є першим кроком до реалізації стандартів менеджменту якості.

Список використаних джерел

1. Александров В. Т. Державні механізми управління якістю неперервної освіти в Україні: монографія. - Суми: Сумський державний університет, 2012. - 366 с.

2. Гриневич Л.М. Методологічні засади цілісності системи моніторингу якості освіти. // Освіта і управління. - 2010. - № 4. - С. 18-25.

3. Gibaldi Joseph, MLA handbook for writers of research papers. -- 6th ed. New York, 2003. -- P. 66.

4. Macmillan English Dictionary. London, 2006. -- P. 1075.

5. Sutherland-Smith, Wendy. Plagiorism, The Internet and Student Learning: Improving Academic Integrity, New York, 2008. -- P. 100--110.

References

менеджмент соціальний студент економічний