Систематизація видів стратегій управління персоналом за типом трудового колективу підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Систематизація видів стратегій управління персоналом за типом трудового колективу підприємства

Водолажська Т.А., кандидат економічних наук, доцент, кафедра менеджменту, Харківський національний автомобільно-дорожній університет, , м. Харків, Україна

Abstract

Systematizing the types of personnel management strategies by the type of enterprise workforce

Vodolazhska T., Candidate of Economic Sciences (PhD), Associate Professor, Department of Management, Kharkiv National Automobile and Highway University, Kharkiv, Ukraine

The article considers various classification features of personnel management strategies used in theoretical and practical activities of enterprises, and identifies three main approaches to their classification (related to corporate strategy and enterprise development; personnel policy and management philosophy; individual elements (enterprise mission, type of workforce, management functions, etc.)). It is established that currently the key competitive advantage and the main resource of each enterprise is its own staff. Therefore, a relevant, popular and well-founded classification feature used to develop personnel management strategies is the type of workforce, which also takes into account the influence of the internal environment of the organization its culture.

Key words: labor collective, personnel management strategy, classification of strategies, systematization of types of strategies, classification features of strategies.

Аннотация

Систематизация видов стратегий управления персоналом по типу трудового коллектива предприятия

Водолажская Т. А., кандидат экономических наук, доцент, кафедра менеджмента, Харьковский национальный автомобильно-дорожный университет, г. Харьков, Украина

Рассмотрены различные классификационные признаки стратегии управления персоналом и выделены три основных подхода к их классификации.

Ключевые слова: трудовой коллектив, стратегия управления персоналом, классификация стратегий, систематизация видов стратегий, классификационные признаки стратегий.

Анотація

У статті розглянуто різні класифікаційні ознаки стратегій управління персоналом, що застосовуються в теоретичній і практичній діяльності підприємств, та виділено три основні підходи до їхньої класифікації (пов'язані із корпоративною стратегією та розвитком підприємства, кадровою політикою й філософією менеджменту, окремими елементами (місією підприємства, типом трудового колективу, функціями управління тощо)). Встановлено, що на сьогодні ключовою конкурентною перевагою та основним ресурсом кожного підприємства є його персонал. Тому актуальною та обґрунтованою класифікаційною ознакою, що необхідно використовувати для розроблення стратегій управління персоналом, є тип трудового колективу, що також передбачає врахування впливу фактора внутрішнього середовища організації, - його культури.

Основна мета статті - систематизувати види стратегій управління персоналом підприємства відповідно до типу трудового колективу шляхом упорядкування основних їхніх ознак та обґрунтування видів.

Визначено, що нині у відповідній літературі є певна кількість напрацювань науковців з питань формування стратегій управління персоналом за ознакою типу трудового колективу. Однак вони є загальними та поверхневими, не містять методичного забезпечення розроблення стратегій управління персоналом за ознакою типу трудового колективу. Крім того, залишається невирішеним питання щодо конкретизації змісту власне стратегій управління персоналом, що відповідають вибраному типу трудового колективу за кожним із сегментів, також не передбачено способу їхнього взаємоузгодження.

У статті запропоновано загальну класифікацію стратегій управління персоналом за ознакою типу трудового колективу, наведену у вигляді куба, що, на відміну від наявних, передбачає комплексне врахування трьох відповідних ознак: функцію керівника колективу, характер внутрішньоколективних взаємостосунків, рівень мотивації до роботи. Відповідно до куба стратегій управління персоналом за типами трудового колективу розроблено всі можливі комбінації таких загальних стратегій та конкретизовано їхній зміст згідно з ключовими факторами, що впливають на них.

Розроблені загальні стратегії управління персоналом залежно від наявного типу колективу є підставою для формулювання інструментальних стратегій управління персоналом (планування потреби в персоналі, наймання персоналу та його звільнення, мотивації працівників, контроль за їхньою роботою).

Ключові слова: трудовий колектив, стратегія управління персоналом, класифікація стратегій, систематизація видів стратегій, класифікаційні ознаки стратегій.

Постановка проблеми. На сьогодні реалії ведення бізнесу в Україні характеризуються досить складними умовами (нестабільністю та швидкими змінами економічного середовища, високим рівнем ринкових ризиків, наявністю жорсткої конкуренції тощо), що зумовлюють необхідність у щоденному прийнятті обґрунтованих господарських та управлінських рішень. Для того, щоб ці рішення були максимально доцільними, продуктивними та взаємо-узгодженими, розробляють загальну, ділову (бізнес-стратегію) та функціональні стратегії, найбільш пріоритетною з яких є стратегія управління персоналом (УП).

Для розроблення ефективної стратегії УП необхідно враховувати вид діяльності підприємства, наявні та необхідні ресурси, рівень та готовність до розвитку, ключові конкурентні переваги, можливість розроблення та впровадження інноваційних технологій, кадровий потенціал, розмір та тип трудового колективу (ТК) й інші фактори. Зазвичай різні варіанти залежності видів стратегій УП підприємства від таких факторів є складовою частиною їхньої класифікації, а значна їхня кількість зумовлює проблему вибору стратегії УП. Для впорядкування та врахування найбільш вагомих класифікаційних ознак стратегій УП виникає завдання систематизації їхніх видів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні в теорії та практиці стратегічного УП підприємств [1-11] застосовуються різноманітні класифікаційні ознаки стратегій УП. Результати попереднього дослідження дозволили виділити три основні підходи до класифікації таких стратегій, що пов'язані з такими елементами:

- корпоративною стратегією та розвитком підприємства;

- кадровою політикою та філософією менеджменту;

- окремими елементами (місією підприємства, типом трудового колективу, функціями управління тощо) [1, с. 95].

У межах І підходу [2, с. 79; 3, с. 216; 4, с. 146] найпоширенішою є класифікація стратегій УП залежно від способу конкурентної боротьби або типу корпоративної (ділової) стратегії фірми. Науковці (А. Я. Кібанов, М. Портер, Л. І. Петрова, Л. В. Балабанова, О. В. Сардак) застосовують ключові ознаки загальних стратегій, що зумовлює виділення різних видів відповідних стратегій УП підприємства:

1) спосіб ведення конкурентної боротьби (стратегії лідерства у витратах, диференціації та зосередження, класично розроблені М. Портером) або тип загальної конкурентної стратегії (підприємницька, динамічного зростання, прибутковості, ліквідаційна та циклічна стратегії);

2) стадія життєвого циклу підприємства (стратегія на стадії зародження, зростання, зрілості та спаду);

3) ставлення до інновацій (стратегії організацій-захисників, організацій-новаторів, організацій-аналітиків, організацій-імітато- рів, організацій-проспекторів).

За такої класифікації загальних стратегій не враховується залежність стратегій УП від стилю керівництва та кадрової політики, а також можливість проведення мотиваційних заходів.

У межах II підходу [5, с. 148] вчені Т. Ю. Базаров та Б. Л. Єре- мін класифікують стратегії УП відповідно до філософії менеджменту і типу кадрової політики. Найчастіше застосовують класифікацію стратегій УП за останньою ознакою, виділяючи 4 види (відповідно до пасивного, реактивного, превентивного або активного типів кадрової політики). Відмінності між ними полягають у наявності (відсутності) прогнозів розвитку кадрових ситуацій, засобів діагностики персоналу, потреб і кадрових програм.

Загалом у процесі класифікації стратегій УП відповідно до II підходу під час їхнього розроблення не береться до уваги етап розвитку фірми, стиль керівництва, стан взаємовідносин між членами ТК, керівництвом та працівниками тощо.

У межах III підходу ключовими ознаками стратегій УП підприємства є певні елементи (місія підприємства, тип ТК, функції управління, період часу, кількість критеріїв, спосіб прийняття рішень, характер ресурсів і стратегії тощо), що зумовлює вузьку спрямованість таких стратегій.

Необхідно зазначити, що в межах III підходу нині найбільш актуальною та обґрунтованою класифікаційною ознакою, необхідною для розроблення стратегій УП, є тип ТК, оскільки основним ресурсом та головною конкурентною перевагою кожного підприємства є саме його персонал. Крім того, тип ТК найкраще характеризує вплив такого фактора внутрішнього середовища організації як його культура.

Нині в теорії та в процесі стратегічного УП щодо формування стратегій УП за ознакою типу ТК є певні розроблення. Так, у дослідженні Г. Б. Клейнера [6] класифікація стратегій УП здійснена за ознакою типу ТК. У роботі наведено перелік видів і варіантів стратегій УП, що містять 5 функціональних сегментів: 1) стратегія кількості працівників; 2) їхня взаємозаміна; 3) диференціації мотивації та оплати праці; 4) ступінь патерналізму керівництва щодо колективу; 5) стратегія вибору соціального типу ТК.

У межах останнього сегмента виділено шість видів колективів та відповідних їм стратегій УП, відмінність між якими полягає в функції керівника (суттєва, несуттєва) і взаємовідносинах між членами колективу (суперництво, байдужість, співпраця):

• «зграя» - колектив, в якому функція кожного працівника визначається його відносинами з керівництвом;

• «автобус» - тимчасове товариство людей, вимушено пов'язаних лише функціональною спільністю;

• «сім'я» - ТК, зв'язаний неформальними дружніми стосунками взаємодопомоги, спільності інтересів;

• «стадо» - товариство людей, позбавлених індивідуальних функціональних відмінностей та скеровуваних лідером;

• «вулик» - ТК працівників, становище яких визначено індивідуальними функціональними обов'язками;

• павуки в банці» - колектив, що характеризується високим ступенем конкуренції між членами, а також відносинами суперництва (до ворожості).

Згідно з цієї класифікації стратегій УП враховується низка чинників, що безпосередньо впливають на колектив , зокрема на кожного працівника: розмір та соціальний тип виробничого колективу, наявність неформального лідера, ставлення підлеглих до керівництва, тип взаємовідносин між членами тощо. Однак такі розроблення є загальними, поверхневими, не є системними та методично забезпеченими. Вони не конкретизують зміст власне стратегій УП, що відповідають обраному типу ТК за кожним із сегментів, та в них не передбачено способу взаємоузгодження.

Невирішені складові загальної проблеми. Результати проведеного аналізу сучасних підходів до класифікації стратегій УП дозволили зробити такі висновки:

- значна кількість класифікаційних ознак стратегій УП зумовлює неупорядкованість їхніх видів та відсутність взаємоузгодже- ності;

- у процесі застосування як класифікаційної ознаки стратегій УП типу ТК недостатньо враховують чинники, що мають вагомий вплив на них;

- зміст стратегій УП залежно від типу ТК не конкретизований.

Формулювання мети статті - систематизувати види стратегій УП підприємства відповідно до типу ТК через упорядкування основних їхніх ознак та обґрунтування видів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Підґрунтям для систематизації видів стратегій УП за типом ТК є наявна класифікація типів ТК підприємства.

Основою запропонованої загальної класифікації стратегій УП за типом ТК є дослідження Г. Б. Клейнера з подальшим удосконаленням та розвитком. Так, в процесі виокремлення типів стратегій УП за ознакою функції його керівника доцільно також враховувати, що віт може здійснювати посередню функцію, оскільки однозначно встановити суттєвість або несуттєвість його становища у низці випадків складно. Таким чином, за ознакою функції керівника у ТК можна виділити три типи колективів: ТК з суттєвою функцією керівника, з посередньою та з несуттєвою його функціями.

Крім того, до загальної класифікації стратегій УП за типом ТК належить третя класифікаційна ознака - рівень мотивації до роботи. Такий вибір пояснюється тим, що фактор мотивації працівників є головним в ефективності їхньої роботи (старанність, бажання працювати продуктивно та результативно), а, отже, впливає на ефективність діяльності всього підприємства.

За рівнем мотивації до роботи виділяють трудові колективи групи «х», «у», та «7». Основні відмінності між групами полягають у рівні мотивації, кваліфікації, старанності працівників, складі та морально-психологічному кліматі всередині групи, а також в ефективності та результативності їхньої праці (табл. 1).

Таблиця 1 - Трудові колективи за рівнем мотивації