Креативно-інноваціиний потенціал розвитку філософії лін-виробництва як чинника ощадливого виробництва

Менш значним, але вельми вдалим напрямком є також рух за майстерність програмування (Software craftsmanship), базовим документом якого став маніфест на захист майстерності програмування (Маніфест програмного забезпечення) [5]. Для нас даний аналіз є корисним тому, що він виник поруч з ощадливими й гнучкими підходами і методами. Маніфест на захист програмування звучить наступним чином: “майстри з розробки ПЗ прагнуть підвищувати професійну планку, практикуючи ремесло й допомагаючи іншим вивчити його. Завдяки цій роботі, кожен повинен підіймати свою професійну панку, в основі якої: 1) не просто працюючий продукт, а добре зроблений продукт; 2) не просто реакцію на зміни, але й повсякчасне додавання цінності; 3) не просто взаємодія між людьми, але й співтовариство професіоналів; 4) не тільки співпрацю із замовником, але й продуктивне партнерство” [3, с. 52].

Надзвичайно ефективною і використаною в реалізації креативно- інноваційного потенціалу розвитку лін-виробництва як чинника ощадливого виробництва є методологія Capability Maturity Model Integration (CMMI). Її розробка з 1987 р. ведеться Інститутом програмної інженерії - дослідницьким центром на базі Університету Карнегі-Меллон. Проект розпочинався зі створення протоколу оптимізації процесів розробки ПЗ, але поступово трансформувався на абстрактнішу модель, що нині застосовується для оптимізації процесів і в інших галузях. Модель містить п'ять рівнів зрілості процесів у 22 процесних ділянках і ставить за мету продукування рекомендацій з їхньої оптимізації. Проте дана модель лише вказує, в яких саме процесних ділянках можлива оптимізація. Вона не дає рекомендацій щодо конкретних способів її здійснення.

Із цієї причини деякі прихильники Agile вважають, що попри свій обсяг (документація налічує сотні сторінок), вона все ж таким сумісна з гнучкими підходами, оскільки останні доповнюють її, надаючи рекомендації щодо конкретних способів оптимізації процесів. Проте дана розробка не стояла на місці, а була доповнена іншим методичним документом “Керівництво до збірки знань про управління проектами (Guide to Project Management Body of Knowledge)” (PMBOK), видане й підтримуване Інститутом управління проектами, який пропонує проектним менеджерам конкретні рекомендації щодо управління проектами. Останнім важливим напрямом у цьому переліку є Уніфікований процес (Unified Process) та його покращена версія Раціональний Уніфікований процес (Rational Unified Process,RUP), який був розроблений у 1997 році компанією “Rational Software” (зараз належить до IBM).

Тут міститься опис стандартизованих методів проектного управління, які можуть і повинні адаптуватися до конкретних проектів, проте паралельно повинна розроблятися потреба організацій (підприємств) до планування, передбачуваності і документування власних дій, використовуючи управлінський контроль, керування організаційними змінами, інженерні таланти. Щоб скористатися всіма перевагами Agile-менеджменту, необхідно було, щоб керівництво відповіло на питання, яке майбутнє чекає на менеджерів у світі, так як впровадження цих підходів стало наштовхуватися нам перешкоди.

В результаті появи цих проблем була сформована “Декларація взаємозалежності” [3, с. 56], в онові якої використання гнучких та адаптивних підходів для пов'язуваності людей, проектів та цінностей, в основі якого креативно-інноваційний потенціал, здатність людей до творчості та інновацій, так як особа визнається безпосереднім джерелом цінностей, підвищення ефективності через групову відповідальність, за ефективність команди як цілого, обираючи стратегії для конкретної ситуації ощадливого виробництва і ощадливої організації чи підприємства.

Сутність та значення ощадливого виробництва та його характеристика. Нове поняття “ощадливе виробництво” може спрямувати весь потік “спрямування цінності” на пошук досконалості [1, с. 13]. Ощадливе виробництво - це потужний антидот від втрат, воно допомагає визначити цінності у найкращій послідовності дій, що й створюють найефективніше виконання роботи без зайвих переривань. Ощадливе виробництво дає можливість отримувати задоволення від роботи, створюючи негайний зворотний зв'язок від зусиль до перетворення втрат на цінності. Ощадливе виробництво забезпечує створення нових робочих місць, а не просто скорочення їхньої чисельності під виглядом боротьби за ефективність. В основі ощадливого виробництва визначення потоку створення цінностей, що означає сукупність дій, необхідних для того, щоб певний продукт (товар, послуга або все разом) пройшов три важливі етапи менеджменту: і) вирішення проблем (від розробки концепції та робочого проектування) до випуску готової продукції); 2) керування інформаційними потоками (від отримання замовлення до складання детального графіку проекту та поставки товару); 3) фізичне перетворення (від сировини до моменту отримання споживачем готового продукту).

Визначення всього потоку створення цінності для кожного продукту - це наступний етап побудови ощадливого виробництва, який завжди показує, наскільки масштабний розмір втрат, з якими слід боротися. Створення ощадливих підприємств вимагає “нового способу мислення про взаємини між фірмами, вироблення принципів щодо регулювання поведінки щодо ставлення один до одного, прозорості всіх етапів створення цінності з тим, щоб кожен міг перевірити дії інших фірм у відповідності до встановлених принципів. Важливо домогтися того, щоб весь потік створення цінності почав рухатись, завирував, а для цього потрібна певна реорганізація уявлень щодо правильної організації роботи” [1, с. 24].

Як показав аналіз, Генрі Форд був першим, хто цілковито реалізував потенціал потокової організації. Восени 1913 року йому вдалося зменшити витрати праці на складання моделі “Форду” моделі “Т” на 90%, організувавши безперервний потік на стадії остаточної зборки. Згодом він здійснив ще один прорив у продуктивності. Розташувавши всі верстати для виготовлення деталей моделі “Т” у правильній послідовності. Таким чином, він спробував створити потік по всьому шляху від видобутку сировини до доставки готового автомобіля споживачеві. Метод Форда запрацював лише при виробництві досить великих обсягів продукції, щоб виправдати високошвидкісні складальні лінії для виробів, що збиралися з абсолютно однакових деталей, моделі яких випускалися без змін роками.

Після Другої світової війни Таїті Оно та його колеги зрозуміли, якщо необхідно виготовляти не мільйон виробів, а лише десяток або сотню, то треба створити безперервний потік. Їм вдалося створити такий потік для виробництва невеликих обсягів продукції, у більшості випадків не вдаючись до конвеєрного складання. Перший наочний ефект зміни організації роботи - від відділів і партій до продуктових команд і потоку - проявляється в значному скороченні часу між розробкою концепції та випуском виробів, між продажем і доставкою, між одержанням сировини і продажем готового товару споживачеві. Після впровадження потокового методу термін проектування зменшується від декількох років до лічених місяців, під час обробки замовлень скорочується від днів до годин, та й саме виробництво вимагає тепер декількох годин замість тижнів або місяців [1, с. 28].

Ощадливе виробництво дозволяє вільно змінювати послідовність виробництва будь-яких продуктів і тим самим реагувати на зміни попиту. Більш того, тепер можна просто прислуховуватися до споживача й робити те, що йому потрібно. Найважніший стимул для ощадливого виробництва - це прозорість, щоб усі бачили процес цілком прозорим, тому простіше знаходити шляхи підвищення досконалості. Для процесу постійних поліпшень дуже важливим є те, щоб співробітники отримували вкрай цінну інформацію стосовно результатів, адже фінансова прозорість і матеріальна винагорода працівників за результати роботи - це ключові елементи американського менеджменту.

Здійснення переходу від масового виробництва до лін-виробництва. Поширення масового виробництва світом тривало понад 50 років, глобалізація принципів лін-виробництва повинна відбутися протягом найближчого десятиліття. Повноцінне запровадження лін-виробництва в Північній Америці може усунути величезний торговельний дефіцит транспортних засобів. В Європі, яка є сьогодні колискою масового виробництва, лін може стрімко потроїти продуктивність автотранспортної галузі та дати більш цікаву роботу персоналу заводів, інженерам і менеджерам середньої ланки. Для багатьох країн, що розвиваються, лін- прицнипи є способом швидко набути навики виробництва світового ласу без серйозних капіталовкладень. Цим країнам доведеться лише знайти ринки для своїх нових промислових можливостей [2, с. 342].

На шляху до лін-виробництва існують три перешкоди:

Перешкода № і: західні масові виробники - пережитки попередньої ери світової промисловості (“Дженерал моторз”, “Рено”, “Фольксваген”, “Фіат”), уряди яких не дадуть згорнути їх діяльність, хоча способи їх виявляються контрпродуктивними. Вони мусять відійти від традиційних методів та знайти більш творчі рішення.

Перешкода № 2: застарілі уявлення про світову економіку. Лін високо підіймає планку високої якості і може скористатися перевагами автоматизації, в той час як масове не здатне.

Перешкода № 3: зосередженість японських виробників на собі, проте їм бракує вміння мислити та діяти глобально, а не з вузької перспективи своєї країни. Багато урядовців, менеджерів та робітників на Заході думають, що японські лін-виробники пропонують два рівня участі в організаціях - один для японських працівників, другий - для іноземців тощо.

Варто розуміти, що справа не “японськості” керівників та постачальників, а в тому, настільки директори й постачальники японських заводів на Заході зацікавлені в їх запровадженні. Складається думка, що японським компаніям слід створити систему персоналу світового масштабу, в якій би вони наймали працівників із Північної Америки, Європи та решти регіонів, де проводять розробки чи складають авто, та давали б їм необхідні знання й розвивали навики методів лін- управління.

Висновки. Agile-менеджмент - це підхід до розробки ПЗ, що з'явився в 1990-х роках як реакція на засилля бюрократії, а також унаслідок приватних методів, створюваних наново “під конкретне завдання”. Agile-підходи, принципи й цінності, які викладені в Agiпe- маніфесті фокусуються на розвитку креативно-інноваційного потенціалу розвитку співробтників і команди, використання чистих і високоякісних релізах програмних продуктів, тісній співпраці із замовниками й швидкій реакції на виникаючі зміни при мінімумі попереднього планування.

Перетворення класичного масового виробництва на ощадливе дозволяє подвоїти продуктивність праці всієї системи, на 90% скоротити час випуску та рівень запасів. Наполовину зменшується рівень браку, що потрапляє до споживача, кількість виробничих дефектів, час виведення нового товару на ринок скорочується вдвічі, що відбувається завдяки радикальним поліпшенням потоку створення цінності. Такі поліпшення можуть протягом 2-3 років знову вдвічі збільшити продуктивність, ще в 2 рази скоротити запаси, рівень помилок і час виробничого циклу.

Ощадливе виробництво - це засіб боротьби з тривалим економічним застоєм, що охопив Європу, Японію та Північну Америку. Сьогодні підприємства намагаються домогтися економічного зростання за допомогою нових технологій та інтенсивного навчання. Нові технології та людський капітал можуть забезпечити зростання у довготривалій перспективі, а упровадження ощадливого виробництва гарантує, що за рахунок креативно-інноваційного потенціалу виробництва це зростання буде досягнуто протягом кількох найближчих років.

Японські фірми мають відійти від вузького національного сприйняття й оперативно навчитися включати іноземців, які беруть на себе зобов'язання, як рівних учасників. Японія підготувала ґрунт для благодатного мислення і в перспективі лін замінить і масове виробництво, і залишки мануфактурного виробництва і стане глобальною виробничою системою. Цьому буде сприяти розвиток креативно-інноваційного потенціалу та його вплив на удосконалення системи лін-виробництва як чинника ощадливого виробництва.

Список використаних джерел: