Економічна та екологічна складові пакування косметичної продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна та екологічна складові пакування косметичної продукції

Ключові слова: косметична промисловість; екологічна свідомість; пластик; логістика; біопластик; переробка.

Аннотация

Экономическая и экологическая составляющие упаковка косметической продукции

Подлесная Е.А. к.т.н., доцент Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского»

Снигуо М.Д. студент Национальный технический университет Украины «Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского»

Ключевые слова: косметическая промышленность; экологическое сознание; пластик; логистика; биопластик; переработка.

Abstract

Pidlisna O.A. PhD, Associate Professor of Management Department National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute»

Snigur M.D. student, National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute»

The materials used for industrial packaging, in most cases, are made from primary raw materials, which are often impossible to process. The analysis conducted in this paper allows us to understand that the transition to environmentally conscious consumption will reduce the negative impact on the environment and save costs. In today's world, the use of bioplastics for packaging is an ideal [10] substitute in a sector where "disposal" is the only used disposal practice. To this end, an innovative startup experimenting with a "green"packaging system was analyzed. The authors of this study will analyze the packaging materials of cosmetic products [1]. It has been shown that leading cosmetic companies are raising the awareness of potential consumers, forming their environmental awareness and promoting a system of bioloyalty for single-use waste as key factors in their own success.

Key words: cosmetic industry; ecological consciousness; plastic; logistics; bioplastic; processing.

Проблема сміття з кожним роком стає більш очевидною, а кількість виробленої продукції, а значить і пакування тільки збільшується. Від початку масового виробництва пластику у 50-х роках минулого століття було вироблено понад 8,3 млрд тонн цього матеріалу в усьому світі, що згодом перетворилось у майже 6 млрд тонн пластикових відходів, з яких лише близько 9% було перероблено [ 12]. Переробка пластику - це дійсно важкий процес. По-перше, до цих пір в багатьох країнах світу так і не став нормою роздільний збір відходів. По-друге, навіть роздільний збір ускладнюється тим, що пакування найчастіше вироблене з матеріалів, які переробляються різними способами - наприклад, тільки у пластику сім кодів переробки.

Пакування і тара - той вид відходів, переробку якого можна спростити силами самого бізнесу ще на етапі виробництва і упаковки продукції.

Виробництво пластмас у світі з 1960 р. до 2020 р. зросло більш ніж у 20 разів і за даними Європейської комісії [1] у 2015 році становило 322 мільйони тон. Починаючи з 1980 року, темп зростання виробництва пластмасових виробів становив 3,4%. Лише в Італії, від споживання у 2009 році понад 130 мільйонів пляшок шампунів по 250 мл, утворилось 4557 тон відходів [10]. Європа щороку утворює понад 25,8 млн. тон пластикових відходів, і менше 30% цих відходів переробляється [1]. Щорічно у світовий океан виливається понад 13 мільйонів тон пластику. І це залишки пакувальних матеріалів. Пакувальний пластик приваблює виробників специфічними властивостями: здатність до ущільнення, прозорість, м'якість.

За підрахунками, лише в Європі щодня в море викидається 5100 тонн відходів косметики. Світовий ринок косметики, який у 2014 році склав уже 460 мільярдів доларів, все ще зростає, і очікується, що він досягне 675 мільярдів доларів у 2021 році, таким чином демонструючи темпи зростання 6,4% на рік.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження ринку переробки вторинної сировини показало [3], що активно реалізуються бізнес-процеси з переробки скла, паперу, металів, харчових відходів. Схеми рециклінгу пластикових відходів [4] поділяють на фізико-хімічні і механічні. Фізико-хімічні методи у свою чергу поділяють на високотемпературні і низькотемпературні, але у всіх випадках передбачена температурна деструкція в різних середовищах [5].

Дослідження було розроблене для того, щоб зрозуміти, як використання матеріалів, що підлягають вторинній та багаторазовій експлуатації, може призвести до зменшення управління процесом та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Для цього аналізована компанія має намір змінити внутрішнє управління процесом, спираючись на більш ефективну логістику, оскільки це дозволяє нам використовувати екологічні транспортні засоби, щоб отримати економію внутрішніх витрат, а також зниження CO2.

Дослідження показало, що зміни варто починати з формування конкретних цілей. Так досліджувана компанія виділила наступні: впровадження зелених транспортних засобів; сертифікація волонтерів; оптимізація ланцюга поставок; біорозкладне пакування.

Що стосується стратегічних цілей, то заплановано низку інвестицій у маркетинг, щоб зробити компанію більш відомою, а також інвестиції всередині самої компанії на придбання нових транспортних засоби з нульовим ефектом (електричні велосипеди та інші двоколесні транспортні засоби [11]).

Для реалізації запланованих інновацій компанія почала з розробки та тестування ідей. Впровадили анкетування вибірок суб'єктів різного віку (рис. 1) стосовно позиції у питаннях забруднення і використання не біорозкладного пластику.

Рисунок 1 - Результати анкетування щодо позиції суб'єктів у застосуванні пластику, який біологічно не розкладається [1]

косметичний ринок вторинний сировина

Мета даного дослідження полягає в узагальненні стану переробки відходів косметичних підприємств та використання пластику в світі та Україні, розробці комплексу пропозицій, спрямованих на мінімізацію обсягів побутових і виробничих пластикових відходів з косметичних виробництв з використанням принципів циклічної економіки.

Теоретичною базою статті є ключові положення економічної науки, глобалізації, сталого розвитку, а також реології полімерів, хімічного машинобудування й виробництва косметичних продуктів.

Робоча гіпотеза наукового пошуку полягає в тому, що необхідність масштабного збору і переробки відходів пластика вимагає системних змін та інновацій по відношенню до кожного із елементів системи. Особливу увагу варто приділити розробці утилізаційних підходів на етапі синтезу матеріалів для виробництва пакувань

Методологічною базою наукового пошуку став комплексний підхід до розгляду питань еколого-економічної ефективності, технології вторинної переробки полімерних матеріалів, а також загальнонаукові і спеціальні методи дослідження.

Об'єкт дослідження: процес збору і переробки відходів з підприємств пластика на принципах циркулярної економіки.

Предмет дослідження: сукупність теоретичних, науково - методологічних підходів і практичних рекомендацій технологічного, економічного, екологічного і управлінського характеру щодо вторинної переробки пластику. Новизна дослідження полягає в тому, що вирішення проблеми переробки відходів з позицій циркулярної економіки можливо лише при застосуванні циркулярного процесу управління від ідеї, розробки до повної реалізації прийнятих рішень.

Виклад основного матеріалу. Основною сировиною для виробництва поширених видів пластмас є нафта, яка біологічно не розкладається і для її утилізації потрібно більше 10 років. Самими поширеними є поліетилен високої щільності (HDPE); поліпропілен (PP) для непрозорого пакування та поліетилентерефталат (ПЕТ) для прозорого пакування.

В умовах економіки сталого розвитку [6] альтернативним варіантом є так названий «зелений пластик» [7]. Екологічна свідомість споживачів - єдиний фактор, який змушує виробників змінювати пакувальні матеріали.

Біопластик [8] можна визначити як «біологічний», якщо він біологічно розкладається і складається повністю або частково з щорічно відновлюваної рослинної сировини. Біопластик може біологічно розкладатись, навіть якщо він отриманий з нафти. З практичної точки зору біополімери пропонують три основні переваги порівняно із синтетичними пластмасами:

- біологічна здатність до компостування;

- екологічно чисті;

- доступність відновлюваних ресурсів.

В даний час єдиним європейським стандартом, який визначає, що означає «біологічно розкладний пластиковий матеріал» є En 13432 2002 року, присвячений пакуванню, що підлягає компостуванню, прийнятий в Італії як UNI EN 13432: 2002 і визначає критерії компостуваності певного біопластику в промисловий компостувальний завод: високі температури (55-60 ° C), при заданому рівні вологості, у присутності кисню: умови, більш придатні для біодеградації, ніж природні умови біодеградації в грунті, у морському середовищі або в прісній воді [9].

Біопластик, представлений на ринку, в основному складається з кукурудзяного борошна або крохмалю, пшениці, інших круп. Існують вже наноцелюлозні матеріали, в основі яких лежать відновлювані матриці та наповнювачі. Самим поширеним біополімером для виробництва пакування є полілактиди (PLA). Хімічна промисловість активно інвестує в біоекономіку та виробництво біопласту. Біопрепарати використовують хімію для перетворення відновлюваних ресурсів у стійкі хімікати, матеріали та паливо.

Перехід до циркулярної економіки - це можливість розвитку біопластів, Вони представляють інноваційний сектор, який зростає від 20% до 100% на рік. Сектор біопластику залежить від довгострокової політики, яка підтримує використання, повторне використання та переробку цих матеріалів (табл. 1).

Існує очевидна сильна тенденція до використання стабільно виробленої сировини в косметиці в основному як активні інгредієнти у рецептурах. Справді, маркетинг косметики наголошує, що використання «зеленого» пакування, яка може бути компостована або біологічно розкладається, є додатковою цінністю для косметичного продукту, оскільки це свідчить про екологічне ставлення клієнтів та виробників та догляд за ними.

Таблиця 1.Порівняння властивостей біопластика і пластмас на масляній основі

Висновок

косметичний ринок вторинний сировина

Автор дослідження показав, наскільки важливо звертати увагу на фактори, що впливають на зміну клімату та забруднення нашої планети, такі як викиди в атмосферу та використання екологічно чистих матеріалів, що підлягають вторинній переробці продуктів та послуг. Це дослідження спонукало авторів даної роботи дослідити тенденції підготовки фахівців з виробництва пластикового пакування в Україні і узагальнити тенденції розвитку цього напряму. Авторами даного дослідження показано, що підприємства-виробники пакування можуть ставити ключовими факторами власного успіху підвищення обізнаності споживачів та інших виробників у питаннях доцільності і необхідності використання пластикового пакування. Біодоступність і біорозкладність матеріалів пакування, застосування біопластику стимулюється як запитами споживачів, так і стратегіми розвитку виробників. Основним висновком даного дослідження є те, що стратегічні орієнтири щодо захисту навколишнього середовища від відходів з пластика повинні бути внесені у стратегії розвитку хімічних підприємств, спрямовані на забезпечення безпеки та якості життя людини, підтримання конкурентоспроможності підприємств і держави на шляху сталого розвитку.

Стратегія поводження з пластиком повинна включати не тільки формування біодоступної сировинної бази для його виробництва, але і впровадження зелених транспортних засобів на всіх етапах життєвого циклу пакування, оптимізацію самого ланцюга постачання пакування. Запропонована авторами дослідження [1] сертифікація волонтерів з контролю і розповсюдження розуміння біобезпеки серед споживачів товарів у пакуванні різних типів також заслуговує на увагу і поширення. Дана систематизація напрацювань є тільки початком дослідження свідомої поведінки українських виробників пластику і визначення ними їх ключових факторів успіху на ринку пакувальних матеріалів.

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru