Професіоналізм менеджерів в Україні: резерви зростання

Джерело: складено за [19].

За даними Державної служби статистики України, протягом останніх 8 років частка підприємств легкої промисловості (текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів) суттєво знизилась - на 0.15 %, що в абсолютному значенні становить 843 підприємства, а частка підприємств харчової промисловості зменшилась на 0.1 %, хоча в абсолютному значенні - на 1053 од. Водночас, динаміка кількості зайнятих працівників на цих підприємствах є зворотною - в харчовій промисловості частка працівників зросла на 0.3 %, при цьому в абсолютному значенні зменшилась на 95.6 тис. осіб, а в легкій промисловості - зросла на 1.51 % при зменшенні чисельності зайнятих осіб на 21.3 тис. осіб. Диференціація у змінах показників відбулася внаслідок суттєвого зменшення чисельності зайнятих працівників протягом 2010-2017 рр. (на 27 %).

Аналіз причин таких змін показав, що сучасний ринок праці переповнений фахівцями економічного та гуманітарного профілю підготовки, які здебільшого незадоволені умовами роботи та постійно націлені на пошук більш привабливих робочих місць, перебуваючи у стані зайнятості. Поглиблений аналіз структури зайнятих працівників за ознакою статусності професії показав, що передусім вивільняються професійні працівники - внаслідок скорочення робочих місць, закриття та банкрутства підприємств, низького рівня мотивації праці та незадовільних технічно відсталих умов праці тощо. Дефіцит професійних менеджерів, що виник через ці причини, складно подолати лише завдяки резервам внутрішнього ринку праці. З початку 2008 р. спостерігалася тенденція до зростання кількості інноваційно активних підприємств та впровадження нових технологічних інноваційних процесів порівняно з 2017 р., на початку якого відбулося різке зниження цих показників, що викликало серйозне занепокоєння у фахівців (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка показників впровадження інновацій промисловими підприємствами України, 2008-2017 рр.

Джерело: [19].

Водночас відбувається поступове зменшення кількості впроваджених у виробництво нових технологічних процесів та інноваційних видів продукції, крім показників 2016 р.

Незважаючи на позитивну динаміку в окремі роки, частка інноваційно активних підприємств у національній економіці за досліджуваний період залишається незначною (всього 13 %). Для порівняння - у США, Японії, Німеччині й Франції частка інноваційних підприємств становить 70-80 % від їх загальної кількості. Загалом інноваційна активність підприємства є результатом формування та розвитку державної інноваційної політики, інтегрованого функціонування системи освіти, бізнес-середовища та підприємницької ініціативи. Тому її рівень свідчить про низьку конкурентоспроможність підприємств цих галузей на найближчу перспективу. З огляду на це, потрібна ґрунтовна ідентифікація дійсних причин такої ситуації, формування заходів щодо підвищення інноваційної активності підприємств. Такі показники зумовлюють активізацію процесів впровадження сучасних технологічних процесів на підприємствах, нарощування обсягу випуску інноваційної продукції, особливо ресурсозберігаючих технологій, важливість зростання доходів від її реалізації як фінансової основи для активізації інноваційної діяльності у всіх формах та видах.

Підприємства легкої та харчової промисловості розвиваються під впливом сукупності факторів, що визначають формування та становлення професійних менеджерів, розвиток їх особистіших якостей (рис. 2).

Результати аналізу вагомості їх впливу на діяльність вітчизняних підприємств харчової та легкої промисловості свідчать, що насамперед потребують впровадження інновацій текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, а також підприємства з виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів [20]. Для подолання перешкод на шляху подальшого інноваційного розвитку підприємств цих галузей, підвищення привабливості їх для майбутніх шукачів роботи урядом розробляються заходи з метою прискорення зростання показників у цій сфері, а саме: відкриття нових підприємств і забезпечення зростання середньої зарплати працівників галузі на 30 %; прийняття пакета із 35 законопроектів з метою захисту бізнесу та відкриття доступу до ресурсів; введення розстрочки на два роки по сплаті ПДВ при імпорті обладнання; глибока модернізація підприємств із впровадженням стратегії реінжинірингу, розвиток інноваційних та кадрового потенціалу тощо.

Пріоритетні завдання і відповідні їм види інноваційного розвитку підприємств легкої та харчової промисловості передусім мають містити: вдосконалення існуючих виробничо-управлінських технологій, потенціал яких сприяє зростанню конкурентоспроможності; створення та впровадження принципово нових технологій, що потребують залучення професійних менеджерів; придбання та впровадження запозичених технологій.

Рекрутерам, які ведуть пошук топ-менеджерів з високим рівнем професійної майстерності для потреб сучасних управлінців, насамперед необхідно звертати увагу на їх професійний потенціал, в основі якого закладені learning agility (здатність до навчання), а також на такі особистісні компетентності, як: відкритість до змін і орієнтованість на результат, гнучкість мислення; вміння робити висновки з власного досвіду і застосовувати отримані знання в нестандартних ситуаціях, справлятися з непродуктивною поведінкою працівників у команді, надихати команду на ефективну взаємодію, наповнювати її енергією та орієнтувати на успіх; готовність сприймати зворотний зв'язок та зустрічати виклики, наявність крос-індустріального і крос-функціонального досвіду, накопиченого завдяки вирішенню різноманітних виробничих ситуацій, вміння визнавати свої невдачі та помилки, підтверджені ситуаціями щодо їх подолання тощо. Наведений мінімум здатностей буде якісно вирізняти успішного топ-менеджера, мотивованого на професійний та особистісній розвиток, безперервне навчання і роботу над помилками.

Рис. 2. Детермінанти зниження інноваційної активності та інвестиційної привабливості підприємств легкої та харчової промисловості

Джерело: складено авторами.

Результати опитування користувачів порталу ИеайИипівт (hh.ua) (відомого в Україні сайту з пошуку роботи) свідчать, що шукачі роботи розуміють: отримання керівної посади - це передусім отримання можливості впливу на виробничі процеси та стратегічно важливі рішення, а не просто вищої заробітної плати. Незважаючи на високу відповідальність сучасних керівників, 93 % опитаних респондентів прагнуть обіймати керівну посаду, а 83 % - мають бажання очолювати невеликий структурний підрозділ або започаткувати власну справу [21].

Досліджуючи зміни у структурі масиву зайнятих працівників в Україні, варто зазначити, що, за даними Державної служби статистики, станом на 1 січня 2019 р. з 17 млн осіб працездатного населення України на постійній основі було зайнято 7.7 млн осіб або 45 %, а близько півмільйона осіб працювали за цивільно-трудовими договорами або за сумісництвом. При цьому майже третина усіх зайнятих осіб за минулий рік змінила місце роботи (майже 2.4 млн) або просто звільнилася, в т. ч. близько 300 тис. звільнених осіб потрапили під скорочення [22]. Економіка та наука України втратила значні можливості та час для зростання професіоналізму керівників, коли основні світові економіки закладали основи інформаційного суспільства та Індустрії 4.0. Хоча у вітчизняній економіці є послуги та сервіси, що базуються на цих принципах, але здебільшого - це компанії розвинених країн із сектора надання послуг (Uber, Booking, AliExpress, Airnb&b та ін.). Технологія Індустрії 4.0 наразі ще не зазнала широкої інтеграції у діяльності підприємств легкої промисловості, однак, найбільшого поширення набули створення інкубаторів та індустріальних парків, проведення хакатонів із ІТ, запровадження нових освітньо-професійних програм у закладах вищої освіти та відповідне їм оновлення змісту та структури освітніх програм.

Чимало гравців ринку пропонують свої рецепти пошуку резервів прискорення шляхів професійного розвитку менеджерів промислових підприємств та її цифровізації в напрямі 4.0 [23], наприклад: подальший розвиток та впровадження на промислових підприємствах ІТ-технологій завдяки розробленню готових інноваційних продуктів (рішень), ОГ-технологій (Operational Technologies), сучасних засобів виробництва (верстатів, машин, ліній та іншого технологічного обладнання), капітальні інвестиції у які повинні стати найбільш вагомими у проектах їх модернізації або нового будівництва; розвиток інноваційних цифрових технологій з метою пришвидшення та покращання вітчизняних показників ROI - дронів, інтернет- речей, управління активами, просунутої аналітики даних тощо, а також зміна статусності посади керівника ІТ-департаменту підприємств як члена команди СЕО (від англ. SEO - search engine optimization - пошукова оптимізація сайта), здатного до виконання функцій з підняття позиції веб-сайту підприємства відповідно до певних запитів користувачів;

максимальне залучення холдингів та акселераторів ринку до проведення конкурсів нових стартапів, що за професійними критеріями якості інноваційних рішень, у т. ч. вимог технічних стандартів та сучасних тенденцій Індустрії 4.0 відповідатимуть високому рівню на етапі їх виконання та фінального впровадження у промислових підприємствах;

залучення аутсорсерів як постачальників продуктів, зниження домінування великих аутсоурсерів на ринку праці з метою переорієнтації кращих розробників продуктів на обслуговування вітчизняної промисловості;

дотримання вимог міжнародних технічних стандартів як основи Індустрії 4.0, їх уніфікація у сфері комунікацій та управління даними, що призводитиме до економії коштів та часу;

дотримання курсу з впровадження середньо- та довгострокових цифрових стратегій, гнучких (agile) технологій з метою вирішення нових проблем у межах формування інноваційної культури бізнес- середовища, екосистемного та кластерного розвитку інновацій, поширення співпраці через інноваційні екосистеми промислових хайтек, залучення гравців ринку різного рівня інноваційного розвитку;

деталізація, проробленість та професіоналізація бізнес-кейсів чи технічних завдань, що пропонуються в бізнес-середовищі, застосування на підприємствах легкої та харчової промисловості маркет- плейсів чи краудфаундингу, вироблення ідеології нового мислення замовників, інтеграторів чи розробників, а також застосування командної взаємодії;

підвищення якості професійної оцінки інноваційних рішень через врахування думок досвідчених розробників, інтеграторів та глобальних вендорів, а не тільки замовників, якісне фільтрування експертного складу, вироблення спільних критеріїв їх оцінювання з використанням провідного світового досвіду та їх максимальне використання в роботі;

удосконалення державних політичних рішень у напрямі інноваційного розвитку підприємств легкої та харчової промисловості, стимулювання їх інноваційного розвитку та конкурентоспроможності;

розвиток партнерства між урядом та бізнесом, допомога у конструюванні грамотних ефективних політик відповідно до Хартії Індустрії 4.0, у т. ч. промислової, інноваційної, виробничої, кадрової, експортної, сприяння розвитку прихильності уряду до реалізації громадських або бізнес-ініціатив, розробка пропозицій у напрямі їх співробітництва через нежорсткий, але постійний тиск на урядові організації, пошук можливостей кадрових змін у складі міністерства промислової політики з метою збільшення ефективності урядових рішень.

У напрямі зростання резервів професіоналізму менеджерів у легкій та харчовій промисловості доцільно запропонувати їх участь у масштабному проекті з розробки галузевої дорожньої карти цифрової трансформації (диджиталізації), організованого асоціаціями АППАУ та AgTech, що має цілий ряд унікальних самодостатніх та ціннісних переваг, у т. ч. широка та надійна співпраця з вирішення викликів цифрової трансформації між підприємствами галузі промисловості та ключовими гравцями ринку, зростання рівня професіоналізму та обсягу знань керівників підприємств, створення та розвиток мережі бізнес-експертів з метою надання професійних консультацій підприємствам, консолідація та інтеграція експертного середовища навколо вирішення стратегічних аспектів розвитку Індустрії 4.0 та вироблення спільних інструментів впливу тощо [23; 24].

У середовищі вітчизняних науковців та бізнес-практиків не припиняються дискусії щодо пошуку оптимальних шляхів розвитку цифрової вітчизняної економіки. Сучасною тенденцією є той факт, що впровадження процесів цифровізації у промисловості відбувається більш повільними темпами порівняно з іншими галузями та секторами, як то банківські структури, телекомунікаційні підприємства або підприємства ритейлу, в яких відбувається більш якісне інтерактивне професійне навчання управлінців завдяки впровадженню соціальних інновацій [25, с. 221-244].

Активізація процесу реалізації заходів зі зростання професіоналізму менеджерів у діяльності підприємств легкої та харчової промисловості може відбуватися також за допомогою методу безперервного "навчання дією", що сприятиме підвищенню рівня готовності професійних менеджерів до вирішення нових завдань та інноваційної активності підприємств. Його застосування передбачає залучення професійних менеджерів у процес організаційного розвитку для нарощування інноваційного потенціалу підприємств; забезпечення системності та функціональності дій виконавців зі створення та впровадження інновацій, що виконуватимуться на основі інтеграції спільної ідеології та єдиних принципів; безперервності та систематизації етапів виробничого процесу завдяки ефективній взаємодії консультантів та лідерів, які несуть відповідальність за результат; зрештою - підвищення ролі організаційного навчання як одного з основних бізнес-процесів на підприємстві.

Висновки

Професіоналізм менеджера є комплексною характеристикою, що поєднує його компетенції з вирішення актуальних стратегічних завдань, рівень його професійної компетентності, а також здатність освоювати нові компетентності, необхідні для прийняття нових бізнес-рішень. Дії та рішення сучасних менеджерів суттєво змінюються за рядом якісних параметрів порівняно із минулим століттям, зважаючи на потребу у нарощуванні інноваційного потенціалу підприємств в умовах диджиталізації суспільства. Успішність професійної діяльності менеджерів обумовлена рівнем їх зацікавленості у результатах роботи та відповідальності за реалізацію прийнятих рішень, що зумовлює необхідність їх безперервного професійного розвитку та підготовки за спеціально розробленими освітніми програмами.

Розвиток професіоналів для галузей харчової та легкої промисловості, які мають потужний виробничий потенціал та цілком задовольняють постійний попит клієнтів, потребує негайних проактивних заходів щодо залучення інвестицій, впровадження інноваційних проектів та відповідного рекрутингу високопрофесійних фахівців. Дисбаланс у структурі зайнятості людських ресурсів на ринку праці відчутно позначився на результатах діяльності підприємств цих галузей, розвиток яких отримає значні перспективи за умови впровадження професійного менеджменту.

Вимоги Індустрії 4.0 відкривають нові резерви зростання професіоналізму менеджерів підприємств легкої та харчової промисловості, що зумовлює потребу у підвищенні рівня їх інноваційного розвитку та припливу кваліфікованих управлінських кадрів, поступове нарощування виробничих потужностей та підвищення рівня конкурентоспроможності.