Виробнича та асортиментна програма підприємства

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій

Кафедра економіки праці та менеджменту

РЕФЕРАТ

На тему

Виробнича та асортиментна програма підприємства

Перевірив: ст. викладач

Шереметинський М.О.

Київ 2021



Зміст

• Вступ
• 1. Виробнича програма підприємства
• 2. Асортиментна програма підприємства
• Список використаних електронних джерел


Вступ

Серед питань управління підприємством дуже важливим можна вважати питання формування виробничої програми. Це поняття є достатньо широким і враховує широкий спектр проблем.

Грамотно складений асортимент товарів та послуг дозволяє залучити платоспроможного покупця і досягти головної мети підприємницької діяльності - отримання максимально можливого прибутку. Тому дослідження шляхів та методів оптимізації асортименту підприємств є актуальним, набуває особливої значущості та практичної цінності.

Існує багатo метoдик, щo викoристoвуються для аналізу наявнoгo асoртименту та за дoпoмoгoю яких мoжна дійти виснoвків щoдo пoдальших дій підприємства, пoв'язаних з oптимізацією абo вдoскoналенням асoртиментнoгo пoртфеля. Найпoширенішими з них є: ABC та XYZ аналізи, їх кoмбінування, пoбудoва БКГ матриці, матриці General Electric, метoд Дібба - Сімкіна, метoд "Маркoн" та ін.

В процесі виконання реферату буде проведено комплексний огляд цих питань, визначено методи їх реалізації та важливість ефективного їх вирішення для досягнення позитивних кінцевих результатів виробничої діяльності підприємства.



1. Виробнича програма підприємства

Діяльність підприємства реалізується в результаті виконання виробничої програми. Виробнича програма - це розгорнутий і детальний план виробництва і реалізації продукції, що відображає обсяг, номенклатуру, асортимент і якість продукції. Вона є результатом досягнення цілей підприємства: отримання максимального прибутку, урахування реальних ресурсних можливостей, задоволення потреб ринку збуту, максимального зниження виробничих витрат, максимально можливого завантаження устаткування.

Виробнича програма тісно пов'язана з планом по праці і заробітній платі, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

Виробнича програма складається із 2-х розділів: плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі та плану виробництва у вартісному виразі.

Для того, щоб вірно сформувати виробничу програму підприємства, у його бізнес-плані повинна бути представлена така важлива інформація, як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту та конкурентів, стратегія маркетингу.

При плануванні виробничої програми необхідно використовувати наступні матеріали:

- перспективний план виробництва продукції і послуг;

- прогноз потреби у продукції підприємства, який складається на підставі досліджень змін ринкових елементів у часі, тобто попиту, пропозиції, цін, кількості конкурентів тощо;

- державний контракт та державне замовлення на продукцію підприємства - якщо таке існує;

- результати вивчення поточного попиту на продукцію;

- договори на виробництво та поставку продукції, які укладаються в результаті вільного продажу виробів на гуртових ярмарках;

- заходи щодо спеціалізації і кооперування виробництва;

- заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

- дані про залишки нереалізованої продукції у попередньому періоді.

Виходячи з натуральних обсягів постачань і виробництва, розраховується загальний обсяг продукції у вартісному виразі: обсяг товарної продукції, валової продукції, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції.

Розробка завдань по випуску виробів у натуральному виразі є найважливішою частиною роботи при складанні виробничої програми. Важливість її визначається тим, що споживачам потрібна продукція.

Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів в певних товарах із врахуванням якісної характеристики товарів.

Одним з найважливіших етапів розробки виробничої програми є визначення потреби в ресурсах.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні виробничі програми цехів. Виробнича програма кожного цеху підприємства обґрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявити “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.

На основі виробничих програм основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах.

Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань по виконанню окремих виробничих процесів та виготовленню продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, крім державного контракту та державного замовлення, розмір яких встановлюється відповідно до виробничих можливостей підприємства і за згодою дирекції.

В поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на більш довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.

Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів:

- встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;

- термін введення в дію нових потужностей та обладнання;

- забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;

- числа робочих днів в кожному кварталі;

- можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;

- зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та замінити їх новими;

- сезонності і змінності роботи;

- сезонності збуту продукції.

2. Асортиментна програма

виробничий програма асортимент ринок збут конкурент

Номенклатура і асортимент продукції є одним з основних показників виробничої програми підприємства. Номенклатура продукції - це перелік різних виробів в програмі підприємства, що визначає основні напрямки виробництва і його спеціалізацію. Тобто це вся сукупність виробів, що випускаються підприємством.

Асортимент продукції являє собою розширений (в порівнянні з номенклатурою) набір різновидів продукції певного найменування, що розрізняється техніко-економічними характеристиками (розмірами, зовнішнім виглядом). Наприклад, холодильне обладнання представлено одно-, дво- і трикамерні холодильниками і морозильними камерами. Всі вони відрізняються обсягом і технічними даними.

Ефективне управління асортиментом на підприємстві полягає в тому, щоб виробляти і реалізовувати ті товари, які користуються попитом у покупців. Для цього важливо визначити співвідношення між старими і новими товарами, товарами одиничного і серійного виробництва.

У ринкових умовах підприємство не тільки створює і виробляє товари, але і готує споживачів для купівлі цих товарів. Наприклад, корпорація Apple перш ніж починати продавати новий продукт, проводить агресивну маркетингову кампанію, щоб переконати споживача в необхідності покупки цієї продукції. Маркетинг починається з споживача і закінчується споживачем. Врахування вимог споживача при розробці виробничої програми підприємства показаний на рис. 1.

Рис. 1. Облік споживача при розробці виробничої програми

В умовах ринку виробництво на підприємстві орієнтується на споживача і маркетингові дослідження. У разі недотримання цього принципу, як правило, у підприємств немає ефективної позиції на ринку. Відділ маркетингу проводить комплексне вивчення ринків, їх проблем і перспектив, вивчає попит з урахуванням вимог ринку і можливостей підприємства, аналізує і прогнозує економічну кон'юнктуру, рекламує продукцію. При розробці конкретної виробничої програми необхідно враховувати терміни і обсяг поставок продукції на ринок, максимальну, рівномірне завантаження виробничих потужностей, платоспроможний попит населення.

Виробнича програма підприємства формується з урахуванням обсягу запасу продукції на товарному складі і залишку продукції на стадії комплектування замовлень, упаковки та підготовки до відправки споживачам.

Обсяг запасу продукції на складі залежить від впливу наступних факторів: нестабільності або коливання ринкового попиту; забезпечення гарантійного післяпродажного обслуговування запасних вузлів, деталей, частин, що виходять з ладу, заміни бракованих зразків для задоволення, несподіване збільшення ринкового попиту. Розмір запасу може коливатися, і його величина залежить від планованого обсягу продажів.

У виробничій програмі необхідно враховувати запаси напівфабрикатів і незавершеного виробництва, щоб пом'якшити негативні наслідки нерівномірного постачання. Обсяг запасу напівфабрикатів і незавершеного виробництва повинен наближатися до оптимального, тобто забезпечувати ритмічну, безперебійну роботу всіх ланок виробництва, не створюючи великих запасів.

При формуванні виробничої програми застосовуються натуральні, умовно-натуральні, трудові і вартісні розміри (показники).

Встановлені в програмі одиниці виміру продукції обов'язкові для всіх ланок планування і управління виробництвом. Це важливо для виконання виробничої програми в затвердженому асортименті, виконання плану кооперованих поставок, плану поставок за договорами та ув'язки виробничої програми з показниками якості продукції.

На етапі планування нового виду вироби встановлюється графік поступового зняття з виробництва застарілої продукції, і перехід підприємства на випуск нового конкурентоспроможного вироби, перерозподілу ресурсів і збуту. Теорія конкурентоспроможності, що належить професору Гарвардського університету М. Портеру, виділяє три типи конкурентних переваг:

1) більш низькі витрати (здатність підприємства розробляти, виробляти і збувати товар з меншими витратами, ніж конкуренти);

2) диференціація (здатність задовольняти особливі потреби покупців і одержувати за це ціну в середньому вищу, ніж у конкурентів);

3) фокусування (орієнтація зусиль підприємства ("фокус") або на якусь групу споживачів, або на обмежену частину асортименту продукції, або на специфічний географічний ринок).

Управління виробничою програмою підприємства включає:

* формування і розподіл виробничої програми випуску виробів по планових періодах року між цехами;

* розрахунки календарно-планових нормативів руху виробництва;

* формування номенклатурно-календарних планів випуску виробів по основних цехах;

* формування виробничої програми цеху з розподілом по дільницях, бригадах.

Формування асортименту на підприємстві є досить складним процесом, на який впливають дуже багато факторів. Якщо ігнорувати ці фактори, то підприємство не зможе сформувати вдалий асортимент. Одним з найголовніших чинників, що впливають на формування асортименту, є споживчий попит.

Для успіху на ринку необхідно забезпечити конкурентоспроможність товару. Ступінь задоволення запитів покупців залежить від цілого ряду чинників: економічних, соціально-демографічних, технічних, національно-побутових.

Економічні чинники

- грошові доходи населення і розподіл їх між окремими групами,

- рівень роздрібних цін і їх співвідношення між окремими групами товарів,

- ступінь забезпеченості населення предметами тривалого користування.

Соціально-демографічні чинники

- соціальну і професійну структуру населення,

- рівень освіти й культурного розвитку,

- статевовіковий склад населення.

Технічні чинники

- технічна досконалість продукту,

- ступінь втілення в ньому новітніх науково-технічних досягнень,

- якість товару:

- міцність,

- естетичні характеристики,

- безпека, функціональність.

Національно-побутові чинники

- національний склад населення,

- звичаї.

До основних характеристик асортименту товару належить ширина, глибина, насиченість і гармонійність.

Глибина асортименту - кількість моделей, розмірів або відтінків смаку, кількість різновидів товару певного товарного асортименту. Наприклад, кількість смакових відтінків напою Соса-Сola.

Широта асортименту - різноманітність товару в асортименті (або кількість асортиментних груп). Розширення товарного асортименту означає вихід за його межі, зазвичай у суміжні товарні категорії. Наприклад, підприємство з виробництва морозива починає випускати йогурт або напої на базі морозива, таким чином розширюючи асортимент у суміжній з морозивом категорії.

У процесі формування товарного асортименту підприємству слід дотримуватися стратегічного підходу. До основних стратегій товарного асортименту належать: поглиблення асортименту, підтримка марок, скорочення асортименту, звуження асортименту (рис. 2).

Рис. 2. Матриця асортиментних стратегій

Поглиблення асортименту - доповнення товарів тієї самої категорії. Надає споживачам можливості повнішого вибору асортименту, а підприємству - попередити дії конкурентів, які можуть випустити аналогічні модифіковані моделі товару.

Підтримка марок (розширення асортименту) є також стратегією доповнення асортименту. Підприємство розширює асортимент, використовуючи успішну марку для підтримки нових товарів у суміжних товарних категоріях під тією самою марочною назвою. Підтримка марки означає випуск нового товару під наявною марочною назвою. Успішні компанії з'ясували, що пропозиція нового товару під наявною маркою коштує для них на 40-80% дешевше, ніж випуск його під новою назвою.

Підтримка марок приховує небезпеку знецінювання початкової марки. Стратегія підтримки марки може призвести до розпорошення нагромадженого упродовж багатьох років капіталу марки.

Скорочення асортименту - зменшення його глибини шляхом вилучення альтернативних розмірів, моделей або смакових відтінків асортименту. Скорочення асортименту не менш важливе, ніж його розширення.

Скорочення асортименту може відбуватися:

- коли деякі товари групи не забезпечують необхідний прибуток через невеликий обсяг продажу або «канібалізм» інших товарів асортименту;

- коли на товари, що мають повільний обіг, припадає непропорційно велика частка виробничих і розподільних потужностей;

- коли багато товарів застаріває через наявність удосконалень в асортиментному переліку.

Звуження асортименту - зменшення його широти шляхом скорочення різновидів товарів суміжних товарних категорій. Таке скорочення може бути результатом невдалої спроби під! тримати марку в суміжній товарній категорії.

Наприклад, товарна номенклатура компанії «Avon» містить чотири основні асортиментні групи товарів - косметику, ювелірні вироби, модний одяг і побутові прилади, до кожної з яких належить кілька товарів (або товарних підгруп). Товарній номенклатурі кожного підприємства властиві чотири важливі характеристики: широта, насиченість, глибина та гармонійність.

Широта товарної номенклатури - кількість асортиментних груп, які випускає компанія.

Насиченість товарної номенклатури - загальна кількість окремих товарів, які становлять номенклатуру. Так, у компанії «Procter&Gamble» кожне найменування представлено кількома марками.

Глибина товарної номенклатури - кількість варіантів виконання кожної торгової марки (товару) в межах асортиментної групи.

Гармонійність товарної номенклатури - ступінь схожості між товарами різних асортиментних груп із погляду їхнього кінцевого використання, умов виробництва, каналів розповсюдження або інших показників.

Для того щоб споживачі не були збиті з толку через перенасичення асортименту і підприємство не позбулося прибутку, при створенні нового товару необхідно переконатися, що новинка істотно відрізняється від уже наявних моделей, інакше це призведе до підриву збуту товарів один одним.

На закінчення потрібно відзначити, що ефективність оптимізації асортименту залежить від того, наскільки регулярно вона проводиться. Структура асортименту повинна переглядатися приблизно раз у півроку, а при зміні маркетингової політики - негайно. Крім оптимізації існуючого асортименту необхідно брати до уваги перспективи виведення на ринок нових продуктів. І вже на етапі планування варто враховувати, яке вплив на діяльність компанії вчинить просування на ринок нового товару.

ABC-аналіз асортименту - це один з ключових аналізів, який розподіляє асортимент будь-якого підприємства, що займається торгівлею, ранжуючи його за ступенем важливості для продажів.

Методика заснована на принципі, який ще в 1897 році сформулював італійський економіст Вільфредо Парето (принцип 20/80). У найбільш загальному вигляді він формулюється так: «20% зусиль дають 80% результату». У нашому випадку: 20% асортименту дають 80% виторгу або прибутку.

ABC-аналіз асортименту дозволяє розбити великий асортимент товарів на три групи, що мають різний вплив на загальний результат (обсяг продажів).

Оцінки: A - відмінно, B- добре, C- погано.

Товари, що отримали оцінки AA, AB, BA - це основа асортименту. Вони приносять основний прибуток. Саме за цими товарами приходять покупці до нашого магазину. Необхідно ретельно планувати їх закупівлю, величину запасів, не дозволяти навіть тимчасової відсутності їх у продажу.

Товари з оцінками B теж приносять значний внесок у досягнення результату. Вимагають звичайного контролю закупівель і запасів.

Товари з оцінками С (як правило, це більше половини асортименту) приносять менше 20 відсотків результату. Для них можливий спрощений контроль закупівель і запасів. У цій групі можуть перебувати новинки або іміджеві товари. Можна розглянути доцільність присутності в асортименті товарів, що потрапили в цю групу. Цілком імовірно, що ці товари займають істотну частину складу, не приносячи підприємству ні прибутку, ні обороту.

ABC-аналіз - не панацея. Припустимо, ритейлер визначив найприбутковіші товари, запустив рекламу, налаштував розсилку, а продажу все одно йдуть мляво. Чому? Упустили коливання в попиті. Для цього проводиться XYZ-аналіз. Він покаже, скільки саме кожного товару з групи A має бути на складі.

XYZ-аналіз допомагає розрахувати, скільки товару повинно бути на складі, щоб він не залежується і приносив прибуток. Для цього аналізу потрібно статистика з продажу товарів за кілька місяців, щоб зрозуміти, наскільки стійкий попит на товар в різні періоди. Навіть найбільш затребувані товари залежать від конкуренції, сезону, нових тенденцій і інших чинників. Наприклад, хліб - це продукт, який завжди буде затребуваний, але він теж схильний до впливу моди, врожайності зерна та економічної ситуації. Наприклад, коли доходи росіян впали, знизився попит на дорогі сорти хліба, а зараз люди шукають хліб без глютену.

YZ-аналіз виділяє товари зі стабільним попитом. Для цього розраховується, як змінюється обсяг продажів від місяця до місяця. За кожною товарною групою визначається коефіцієнт варіації, який показує коливання попиту за окремо взятий період:

Х - товари зі стабільним попитом. Коливання від 0-10%

Y - середнячки, наприклад, сезонні товари. Коливання 10-25%

Z - товари з випадковим попитом. Коливання від 25%



Список використаних електронних джерел

1. Підвищення ефективності асортиментної політики підприємства [Електронний ресурс]

2. Виробнича програма та її розробка [Електронний ресурс]

3. Розробка та обґрунтування виробничої програми підприємства [Електронний ресурс]

4. Формування виробничої програми підприємства [Електронний ресурс]

5. Підвищення конкурентоспроможності за рахунок асортименту продукції [Електронний ресурс]

Размещено на allbest.ru

...