Особа керівника освітньої установи як суб’єкта управління освітніми системами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Особа керівника освітньої установи як суб'єкта управління освітніми системами

Марко М.М.,

кандидат педагогічних наук

Любка Н.І.,

здобувач вищої освіти ОС Магістр, спеціальність «Освітні, педагогічні науки»

Анотація

Ключові слова: керівник, освітня установа, особисті якості, управління освітнім процесом.

Abstract

Key words: head, educational institution, personal qualities, management of educational process.

Основна частина

Ускладнення функцій сучасних освітніх закладів спричинило значні зміни організаційного характеру. У житті їх педагогічних колективів та керівників визначилася потреба у пошуку нових форм та методів організаційно - педагогічної діяльності. Проблема у тому, що у житті стилі керівництва не відповідають теоретичної основі, оскільки всі різні, що породжує труднощі у виборі певного стилю керівництва.

Соціокультурна ситуація, що склалася в сучасному суспільстві, актуалізує проблему управління освітніми системами, ставлячи перед керівником нові завдання, можливості використання певних стилів діяльності в керівництві, що є головною характеристикою ефективності роботи освітньої системи в цілому.

Вивчення стилю керівництва за останнє десятиліття стало важливим напрямом в інтегральному вивченні особистості. Оцінка особистісних якостей та проблем, пов'язаних з відбором керівників шкіл, є одним із найскладніших аспектів управлінської діяльності. Вивчення стилів керівництва освітніми системами ведеться психологами, педагогами вже понад півстоліття. До теперішнього часу дослідники накопичили чималий матеріал з цієї проблеми, тому розрізняють різні підходи до проблеми, кількість стилів, виділяючи їх з різних підстав.

Проблеми управління навчальними закладами розкриваються у працях вітчизняних учених: В.І. Бондара, Р.П. Вдовиченко, Л.І. Даниленко, Г.В. Єльнікової, Н.І. Клокар, Є.М. Хрикова та ін.

У науковій літературі питання інноваційних процесів в організації представлені у роботах М.М. Поташника, О. І. Мармази, В.Д. Федорова та інших. Проте ця проблема недостатньо розкрита у науковій літературі та практиці управління навчальним закладом.

У даній статті ми розглянемо важливість особистих якостей керівника освітньої установи як суб'єкта управління освітніми процесом.

Наявність у керівника чітких особистих цінностей та розумних особистих цілей дуже важлива для успіху у професійній управлінській діяльності, кар'єрі та особистому житті. Від успішності управління керівника залежить ефективність всієї установи загалом:

1. Цільова ефективність:

- відповідність цілей установи політиці держави, вимогам соціуму,

особистості;

- потенційні можливості та обґрунтованість цілей розвитку;

- визначення пріоритетів та стратегій.

2. Ресурсна ефективність:

- реалізація вчителем своїх професійних можливостей;

- раціональна організація праці;

- забезпеченість матеріально-технічною базою;

- погодження кадрової політики з цілями установи.

3. Т ехнологічна ефективність:

- раціональний розподіл функціональних обов'язків;

- використання інноваційних технологій у системі управління;

- система моніторингу процесу та оцінки якості кінцевих результатів.

4. Соціально-психологічна ефективність:

- сприятливий соціально-психологічний клімат;

- задоволеність учасників процесу освітньою установою.

Саме тому директор завжди має вміти вибудовувати правильну, продуману стратегію управління. Відомий польський журналіст-дослідник Д. Пассент писав, що «директор школи має бути дипломатом, коли щось випрошує для своєї школи; жорстким під час виконання своїх розпоряджень, наказів від підлеглих; спритним, коли розмовляє з представниками преси; багатообіцяючим із молодими фахівцями». У цих словах, хоч і жартівливих, частка правди дуже суттєва [1].

Багато вчених протягом усього розвитку управлінського знання дійшли висновку, що стиль та якості особистості слід розглядати у єдності. Так виник поведінковий підхід, що перемістив увагу від характеристик особистості керівника до особливостей його поведінки. Наприклад, німецький соціальний психолог ХХ століття Курт Левін вважав, що стилі керівництва залежать виключно від індивідуальних особливостей керівника (риси характеру, здібності, знання, емоційно-вольова сфера), що є фундаментом, на якому будується вся діяльність управління [4].

Культура управління керівника є синтез особистісних, професійно - ділових якостей, необхідні успішної реалізації управлінських функцій. Ряд педагогів (І. Бойко, В. Крамчанін, В. Святоха) розкривають поняття «управлінська культура керівника» через категорії технології, цінності та творчості, виділяючи такі її основні компоненти: аксіологічний, технологічний, особистісно-творчий. Отже, в управлінській діяльності керівник школи самореалізується як особистість, керівник, організатор, громадський діяч та вихователь. Постійна взаємодія з учасниками навчального процесу надає управлінській діяльності особистісно-орієнтованої спрямованості. Неправильно говорити про якості особистості керівника у відриві від змісту його діяльності та впливають на неї факторів. Керівник повинен завжди привносити свої індивідуальні якості у процеси трудової діяльності та групової взаємодії. Керівник, маючи високий авторитет серед членів свого колективу, як правило, більш демократичний, а відсутність авторитету він намагається компенсувати жорсткими, директивними діями.

Управлінська діяльність вимагає від керівника науково - пізнавальних, комунікативних, конструктивних, організаторських, сугестивних, перцептивних здібностей. Керівник, освоюючи цінності та технології управління, що визначається як особистісними особливостями керівника, так і особливостями об'єкта управління інтерпретує, перетворює свої здібності [2]. Часто зустрічається в управлінській діяльності, коли керівник, який має прогресивний стиль керівництва, перетворює освітній заклад звичайного типу в інноваційний, поступово пробуджуючи в педагогічних працівниках творчі сили, мотивацію, що дозволяють підвищити конкурентоспроможність установи в сучасному освітньому просторі. Отже, управління освітніми системами є сферою реалізації здібностей особистості. Особистість характеризується як тим, що вона робить, а й тим, як вона здійснює свою професійну діяльність. Тобто надає їй управлінський почерк.

Розуміти своїх співробітників, терпимість, прийняття різних переконань, цінностей та поглядів грає велику роль в управлінській діяльності. Особисті якості керівника впливають на рівень мотивації, ступінь задоволеності трудовою діяльністю, характер їх міжособистісних відносин [3]. Кожен керівник використовує певні індивідуальні важелі психологічного впливу під управлінням. Чим більше різних джерел впливу (примус, винагорода, традиції тощо) може задіяти керівник, тим вагоміший його авторитет, сила його психологічної влади. Лише особистість керівника, влада прикладу (харизма) є великим джерелом впливу на колектив [2].

Розанова В.О. відзначає такі якості керівника та його співробітників, що перешкоджають ефективності перебігу управлінського процесу.

Якості керівника, що перешкоджають ефективності перебігу управлінського процесу:

- недостатня сформованість у керівника управлінської концепції;

- комунікативні проблеми з колективом;

- конфліктні тенденції поведінки, ситуації;

- недоброзичливе ставлення;

- невміння мотивувати колектив;

- орієнтація лише на особисті цілі;

- нестача творчого підходу в роботі;

Якості підлеглих, що перешкоджають ефективності управлінського процесу:

- лише частково знає свої функціональні обов'язки;

- нераціональне планує свій робочий час;

- боїться самостійно приймати рішення та постійно звертається до керівника.

У грамотного керівник, який працює над самовдосконаленням, саморозвитком, самоосвітою, самовихованням, матиме у своїй управлінській діяльності мало недоліків.

Зі сказаного вище можна встановити деякі елементи психологічного портрета сучасного керівника освітнього закладу: адекватна професійна та особистісна самооцінка, ділова професійна спрямованість. Дані якості допоможуть керівнику зробити його діяльність успішнішим, і навчать серйозно відповідати за результати своєї управлінської діяльності, адекватно приймати рішення.

Об'єктивні потреби практики вимагають подальших глибоких досліджень з проблеми формування управлінської культури майбутніх педагогів, які могли б бути використані в практиці роботи вищої школи і знайти застосування в системі підвищення кваліфікації педагогічних та керівних кадрів.

Список використаних джерел

1. Бойко І.І. Професійна компетентність керівника закладу освіти як складова його професійної культури [Електронний ресурс] / І. І. Бойко. - К., 2008. - Режим доступу: https://www:.nbuv.gov.ua/ portal/soc gum/ peddysk/2009 5/boiko.pdf.

2. Васильченко Л.В. Управлінська культура і компетентність керівника / Л.В. Васильченко. - Харків: Основа, 2007. - 176 с.

3. Калушка Л.В. Вплив стилю керівництва на ефективність управління персоналом / Л.В. Калушка // Соціально-економічні проблеми і держава. - 2012. - Вип. 2 (7). - С. 74-80.

4. Розанова В.А. Психология управления / В.А. Розанова. - М.: ЗАО «Бизнес-школа» Интел-Синтез, 2002. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru