Організаційні засади інтеграції українських туристичних підприємств у європейський простір в кризових умовах

Ключові слова: туристичні підприємства, європейська інтеграція, стратегічне управління, стратегічне планування, конкурентоспроможність.

Annotation. Crisis conditions impose significant restrictions on realising the growth potential of Ukrainian tourism enterprises. A necessary condition for developing tourism enterprises at this stage is the consolidation of efforts to organise work in an unstable environment. Despite the existing limitations, owners and managers of tourism enterprises should not lose sight of the long-term prospects of European integration and the opportunities offered by harmonising international relations in this area.

Scientists widely studied the integration of Ukrainian tourist enterprises into the European space. At the same time, the crisis of economic management creates new challenges and requirements for the quality of strategic management of tourism enterprises.

The article aims to substantiate the organisational principles of integration of Ukrainian tourist enterprises into the European space in crisis conditions.

As the result of this study, we summarise the following organisational principles of integration of Ukrainian tourism enterprises into the European space during crisis conditions:

1. During the crisis, enterprises ought to stop realising their growth potential to prevent and overcome current threats. However, in the strategic dimension, managers and marketers are obliged to consider the prospects of European integration and integration of the enterprise into the European space. Otherwise, the company may become uncompetitive soon.

2. Preparations for enterprise integration into the European Economic Area should use an interdisciplinary approach and consider economic, political, legal, social and environmental factors.

3. The main directions of strategic adaptation of the enterprise for integration into the European space are harmonising internal standards and principles of activity to the requirements of secondary EU legislation.

4. Integration into the European space is desirable and valuable for tourism enterprises that share the principles of sustainable development and are willing to sacrifice temporary benefits to gain significant competitive advantages in the future.

Keywords: tourism enterprises, European integration, strategic management, strategic planning, competitiveness.

Вступ

Кризові умови функціонування туристичних підприємств в Україні накладають суттєві обмеження на реалізацію їх потенціалу у залученні клієнтів з-за кордону. Необхідною умовою розвитку туристичних підприємств на нинішньому етапі є консолідація зусиль для організації роботи у нестійкому середовищі. Попри наявні обмеження, власникам та менеджерам підприємств туристичної галузі не слід упускати з виду довгострокові перспективи європейської інтеграції і можливості, що відкриваються у зв'язку з гармонізацією міжнародних відносин у цій сфері. І. А. Маркіна та В. М. Маховка наголошують, що небезпеки і загрози суттєво впливають на діяльність підприємств сфери туризму, яка на сьогоднішній день є однією з найбільш динамічних та перспективних галузей світового господарства [1].

Як відомо, кризові процеси та явища вимагають реагування для їх попередження, подолання і мінімізації негативних наслідків [2, С. 208]. Побудова антикризового механізму на туристичному підприємстві означає певне відтягування ресурсів від інвестицій у розвиток підприємства [3]. У перспективі це означає сповільнення інтеграції туристичних підприємств до європейського туристичного простору, втрату конкурентних переваг і, загалом, занепад туристичної галузі.

Питання інтеграції українських туристичних підприємств у європейський простір досліджували Бондар Ю.А., Горіна Г О., Даніч В.М., Маркіна І.А., Маховка В.М., Олешко А.А., Пархоменко Н.О., Чепляка К.О., Шамара, І. та ін.

Разом з тим, кризові умови господарювання формують нові виклики і вимоги до якості стратегічного управління розвитком туристичних підприємств. Отже, вихід на європейські ринки стає не лише питанням маркетингу, але переноситься у простір стратегічного менеджменту. Напрацювання дієвих рекомендацій для підприємств щодо їх інтеграції у європейський простір вимагає докладного дослідження умов такої інтеграції та можливих супровідних загроз. У цьому плані слід погодитись з твердженням Бондар Ю. А. та Чепляки К. О. щодо того, що нині «Відбувається зростання рівнів інтегрованості туристичних галузей та окремих підприємств різних країн, з одного боку, та загострення конкурентної боротьби між країнами за розподіл туристичних потоків, з іншого боку... такі процеси створюють загрози туристичним галузям країн із нижчою конкурентоспроможністю національних підприємств, несформованими ринковими механізмами та недосконалою державною туристичною політикою» [4]. Також відзначимо, що Балашова Р. І. доходить обґрунтованого висновку щодо важливості розкриття специфічної сутності туристичної галузі для економіки України, та реалізації можливості прискорити адаптацію туристичних підприємств у зовнішньому оточенні, посилити роль та визначити місце туристичного підприємства в суспільному розвитку України [5].

Зрештою, адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що, в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики. І вітчизняні туристичні підприємства мають активну роль у цьому процесі.

Метою статті є обґрунтувати організаційні засади інтеграції українських туристичних підприємств у європейський простір в кризових умовах.

Результати

Як справедливо зауважує Горіна Г., дослідження туристичного підприємства як об'єкта управління породжує об'єктивну необхідність дослідження сутності та теоретичних аспектів функціонування цього суб'єкта підприємницької діяльності [6, С. 46].

На сучасному етапі туристичні підприємства у розвинених економіках відіграють роль рушійної сили сталого розвитку. Потужні індустріальні та сировинні економіки спрямовують зусилля на розвиток туристичного сектора на рівні з інформаційними технологіями для забезпечення сталого розвитку, збереження природних ресурсів і підвищення зайнятості населення. Отже, туристичні підприємства відіграють не лише економічну роль, але й соціальну та навіть політичну. М. І. Шамара з цього приводу акцентує на тому, що В умовах посилення інтернаціоналізації та глобалізації бізнесу, конкуренції в підприємницькому середовищі виникає необхідність пошуку перспективних напрямків розвитку підприємств, які полягають у необхідності консолідації діяльності, запровадження інноваційних організаційно-управлінських структур, форм і методів функціонування підприємств, оптимізації й вироблення ефективних механізмів управління та розвитку інтегрованими структурами, налагодження результативної економічної взаємодії та стратегічного партнерства, розбудови інтеграційних процесів [7, С. 179].

В Україні туристичні підприємства не мають державної підтримки на рівні, скажімо, Саудівської Аравії. Однак туристичний потенціал України є значним, що дозволяє говорити про перспективи інтеграції українських туристичних підприємств у європейський простір.

У стратегічному плануванні змін, пов'язаних з інтеграцією туристичних підприємств у європейський простір, ключовим питанням є адаптація до європейських нормативів та стандартів і, зрештою, до європейської культури туризму. Підприємствам недостатньо встановити ціни на європейському рівні, слід також забезпечувати європейський сервіс. При цьому в силу вступає інтердисциплінарний підхід до механізмів управління підприємством. З одного боку у плані маркетингу європейський сервіс означає сервіс на рівні європейських підприємств-лідерів. У плані менеджменту - організація діяльності підприємства за європейськими стандартами. Але слід звернути увагу й на третій план - правове забезпечення діяльності підприємства. Це означає, що у разі порушення маркетингових принципів клієнти змінять підприємство і підуть до конкурентів, але у разі порушення правових основ неминуче настане відповідальність, що може навіть позначитись на припиненні діяльності підприємства у європейському просторі.

У процесі європейської інтеграції України поступово має відбуватись досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом до держав, які мають намір вступити до нього. Загальнодержавна програма адаптації національного законодавства України до законодавства Європейського Союзу систематизує джерела аcquis communautaire на первинне і вторинне законодавство.

Щодо первинного законодавства відзначимо наступне. Стратегія розвитку вітчизняних туристичних підприємств, які бажають інтегруватись у європейський простір має засновуватись на принципах, викладених у ст. 2 Договору про заснування Європейської Спільноти. Ця стаття визначає, що завданням Спільноти є, запроваджуючи спільний ринок, економічний та валютний союз, а також виконуючи спільні політики та діяльність, поширювати в межах усієї Спільноти гармонійний, збалансований і стабільний розвиток економічної діяльності, високий рівень зайнятості й соціального захисту, рівність жінок і чоловіків, стабільне та безінфляційне зростання, високий рівень конкурентоспроможності й конвергенції економічних показників, високий рівень захисту й поліпшення стану довкілля, підвищення рівня та якості життя, економічну й соціальну згуртованість та солідарність держав-членів. На виконання цих завдань діяльність Спільноти охоплює також заходи у сферах туризму (п. (u) ст. 3 Договору про заснування Європейської Спільноти.

До Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом додається Вербальна нота (щодо часткового застосування на тимчасовій основі положень Угоди про асоціацію) від 30.09.2014р. № SGS14/12029. Глава 16 (статті 399-402) Розділу V («Економічне та галузеве співробітництво») Угоди про асоціацію присвячена питанням туризму. Зокрема, Сторони співробітничають у галузі туризму з метою зміцнення розвитку конкурентоспроможної туристичної галузі як генератора економічного зростання і стимулювання економіки, зайнятості та валютних надходжень.

Співробітництво на двосторонньому, регіональному та європейському рівнях ґрунтуватиметься на таких принципах: а) повага самобутності та інтересів місцевих громад, особливо у сільській місцевості; b) важливість культурної спадщини; с) чітка взаємодія між туризмом та захистом навколишнього середовища. Відповідні положення стосовно туроператорів зазначені у Главі 6 «Заснування підприємств, торгівля послугами та електронна торгівля» Розділу IV «Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею» цієї Угоди.

Для правового елементу організаційного забезпечення інтеграції туристичних підприємств у європейський простір особливе значення має вторинне законодавство, до якого належать: 1) директива; 2) регламент; 3) рішення; 4) рекомендація або висновок; 5) джерело права у формі міжнародної угоди; 6) загальний принцип права Європейського співтовариства; 7) рішення Європейського суду; 8) спільна стратегія у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, як це визначено статтею 13 Договору про Європейський Союз; 9) спільні дії в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки; 10) спільна позиція у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки; 11) рамкове рішення щодо гармонізації законодавства, спільна позиція, рішення в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (стаття 34 Договору про Європейський Союз); 12) загальне положення або принцип у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.

До вторинного законодавства аcquis communautaire у туристичній сфері відноситься прийнята Комітетом ЄС з питань захисту прав споживачів Ради Міністрів 13 червня 1990 р. Директива Ради ЄС 90/314/ЄЕС про організовані туристичні подорожі, відпочинок з повним комплексом послуг та комплексні турне. Метою цієї Директиви Ради ЄС є наблизити до єдиного стандарту закони, підзаконні акти та адміністративні положення держав-членів, що стосуються проданих або запропонованих для продажу на території Співтовариства пакетів.

Ще одним нормативним актом Європейського Союзу, пов'язаним з укладенням договорів у сфері послуг, є Директива Ради ЄС 93/13/ЄЕС від 14 квітня 1993 року щодо несправедливих умов споживчих договорів, метою якої є наближення законів, підзаконних та адміністративних положень держав-членів щодо несправедливих умов у договорах, укладених між продавцем або постачальником та споживачем. Відповідно до цієї Директиви Ради ЄС умова договору, що не обговорювалась індивідуально, має розглядатись у якості несправедливої, якщо за порушення вимоги сумлінності вона викликає значні невідповідності в правах та обов'язках сторін, що випливають з договору, на шкоду споживачу. Умова має завжди розглядатись як така, що не була обговорена індивідуально, якщо вона була складена заздалегідь, і тому споживач не мав можливості вплинути на склад умови, особливо у зв'язку із заздалегідь сформульованим стандартним договором. Той факт, що деякі елементи умови або одна конкретна умова були обговорені індивідуально, не виключає визнання несправедливості до іншої частини договору, навіть якщо загальна оцінка договору вказує на те, що він, проте, є заздалегідь сформульованим стандартним договором.

Також слід відзначити, що при наданні туристичних послуг підприємство здійснює збирання і обробку персональних даних споживачів туристичних послуг. З метою зобов'язати держави захищати основні права і свободи фізичних осіб і, особливо, їхнє право на невтручання в особисте життя при обробці персональних даних, Європейський парламент і Рада ЄС прийняли Директиву 95/46/ЄС від 24 жовтня 1995 року про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних. Дана Директива застосовується до обробки персональних даних за допомогою повного чи часткового використання автоматизованих засобів, а також до обробки неавтоматичними засобами персональних даних, що є частиною картотеки чи призначені для внесення в картотеку.

З метою належного функціонування внутрішнього ринку шляхом забезпечення вільного переміщення інформаційних послуг між державами-членами ЄС Європейський парламент і Рада ЄС схвалили Директиву 2000/31/ЄС від 8 червня 2000 року про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема електронної комерції, на внутрішньому ринку (Директива про електронну комерцію).

Директива 2008/122/ЄС Європейського парламенту і Ради від 14 січня 2009 року про захист споживачів стосовно певних аспектів контрактів з тайм-шер (право володіння майном протягом відведеного часу), довгостроковими продуктами, пов'язаними із відпусткою, повторного продажу та обміну сприяє належному функціонуванню внутрішнього ринку та досягненню високого рівня захисту споживача за допомогою зближення законодавств, підзаконних та адміністративних актів держав-членів щодо певних аспектів збуту, продажу та повторного продажу контрактів з таймшер та довгострокових продуктів пов'язаних із відпусткою, а також контрактів із обміну.

Для українських туристичних підприємств при включенні перспектив європейської інтеграції у стратегію розвитку важливим є враховувати положення розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення розроблених Міністерством економічного розвитку і торгівлі планів імплементації деяких актів законодавства ЄС» від 4 березня 2015 р. № 164-р і розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 р. № 200-р «Про схвалення розробленого Міністерством інфраструктури плану імплементації Директиви Ради ЄС від 13 червня 1990 р. 90/314/ЄЕС про організовані туристичні подорожі, відпочинок з повним комплексом послуг та комплексні турне». Метою Плану імплементації Директиви Ради ЄС від 13 червня 1990 р. 90/314/ЄЕС про організовані туристичні подорожі, відпочинок з повним комплексом послуг та комплексні турне, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 р. № 200-р , є наближення до законодавства Європейського Союзу законів та інших нормативно-правових актів України, що стосуються комплексу туристичних послуг. Основними завданнями імплементації є: гарантування дотримання цілей Директиви, якими передбачено необхідність вдосконалення ринку туристичних послуг, встановлення загальних правил щодо туристичного продукту, достовірність інформації щодо комплексу туристичних послуг, захист прав споживачів туристичних послуг, створення здорової конкуренції на ринку туристичних послуг, забезпечення зобов'язання туристичних операторів та туристичних агентів надавати значні докази їх надійності; внесення змін до нормативно-правових актів України в частині вдосконалення організації туристичних послуг шляхом захисту прав споживачів.

Проведене дослідження дозволяє нам узагальнити такі організаційні засади інтеграції українських туристичних підприємств у європейський простір в кризових умовах:

1. Навіть якщо у кризових умовах туристичне підприємство змушене на деякий час відмовитись від реалізації потенціалу для попередження і подолання загроз, у стратегічному вимірі менеджери та маркетологи зобов'язані враховувати перспективи європейської інтеграції та інтеграції підприємства у європейський простір. У іншому випадку підприємство у найближчому майбутньому може стати неконкурентоспроможним.

2. Підготовка до інтеграції у європейський економічний простір має відбуватись на основі інтердисциплінарного підходу та враховувати економічні, політико-правові, соціальні й екологічні фактори.

3. Основними напрямками стратегічної адаптації підприємства для інтеграції у європейський простір є гармонізація внутрішніх стандартів і принципів діяльності до вимог вторинного законодавства ЄС.

4. Інтеграція у європейський простір є бажаною та корисною для туристичних підприємств, котрі поділяють принципи сталого розвитку і готові жертвувати тимчасовими вигодами для набуття значних конкурентних переваг у майбутньому.

Висновки

У рамках цього дослідження ми вивчили питання щодо стратегічних засад інтеграції українських туристичних підприємств у європейський простір. Ми навели деякі методичні рекомендації і розкрили зміст основних вимог до туристичних підприємств на шляху інтеграції у європейський простір. Також ми охарактеризували вплив кризових умов на діяльність туристичних підприємств і їх значення для стратегічного управління розвитком підприємства на тлі розбудови стратегії інтеграції у європейський простір.

Перспективним напрямком подальших досліджень є деталізація напрямків розвитку механізмів управління туристичними підприємствами при інтеграції у європейський простір.

Список використаних джерел

1. Маркіна І.А., Маховка В.М. Загрози і небезпеки в діяльності підприємств туристичної сфери. Проблеми економіки. 2015. № 3. С. 135-142.

2. Даніч В. М., Пархоменко Н. О.Визначення кризового стану підприємства. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2013. № 4. С. 208-218.

3. Олешко А. А. Концептуальні засади антикризового регулювання національної економіки. Економіка та держава. 2012. № 9. С. 4-7.

4. Бондар Ю. А., Чепляка К. О. Комерційна діяльність туристичних підприємств в умовах глобалізації. Науковий вісник УжНУ. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2018. Випуск 21. Частина 1. иЯЬ: http://www.visnyk- econom.uzhnu.uz.ua/archive/21 1 2018uaZ7.pdf

5. Балашова Р.І. Методичні особливості сутності, поняття і характерних рис туристичного підприємства. Економіка промисловості. 2008. № 3. С. 38-47

6. Горіна Г.О. Сутність та особливості типології туристичних підприємств як суб'єктів управління. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Економіка і менеджмент. 2016. Вип. 20. С. 46-49.

7. Шамара, І. Інтеграційні процеси в управлінні підприємств туристичної галузі. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Міжнародні відносини. Економіка. Країнознавство. Туризм.ИКЬ: https://periodicals.karazin.ua/irtb/article/view/4547

Размещено на Allbest.ru