Особливості формування резильєнтності в Україні через призму публічного управління
Забезпечення якості публічних послуг розглянуто як одну з умов формування резильєнтності на національному, регіональному та місцевому рівнях. Модернізація системи державного управління в контексті розвитку громадянського суспільства в сучасній Україні.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.08.2022 |
| Размер файла | 359,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
Кондратенко Олексій Олександрович кандидат наук з державного управління, старший науковий співробітник, Національна академія державного управління при Президентові України, вул. А. Цедіка, 20, м. Київ
Кондратенко Марина Вадимівна молодший науковий співробітник, аспірантка кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом, НАДУ при Президентові України, вул. А. Цедіка, 20, м. Київ
Іванчук Олександр Михайлович аспірант кафедри соціальної і гуманітарної політики, НАДУ при Президентові України, вул. А. Цедіка, 20, м. Київ
Анотація
У статті визначено зміст поняття «резильєнтність» та його класифікацію: за масштабами, за напрямами та об'єктами впливу. З'ясовано компоненти резильєнтності, серед яких пластичність (англ. plasticity), пружність (англ. elasticity), спроможність (англ. capacity).
В межах дослідження запропоновано керуватися тим, що ключовою рисою резильєнтності є властивість до відновлення, зокрема адміністративна резильєнтність відображає властивість до відновлення здатностей системи публічного управління підтримувати певний рівень продуктивності (ефективності); соціальна резильєнтність характеризує здатність країни до одночасного відновлення соціально-економічної, гуманітарної та політичної сфер життєдіяльності держави; епідеміологічна резильєнтність характеризує властивість системи охорони здоров'я до відновлення після епідемій, пандемій та інших кризових ситуацій.
Підкреслено важливість формування резильєнтності на національному (макро-), регіональному (мезо-), місцевому (мікро-) рівнях. У дослідженні звернуто увагу на наявні ознаки турбулентності в Україні та представлено особливості сучасного етапу формування резильєнтності в Україні в умовах сучасних викликів та загроз, що характеризується, з одного боку, психопатологічним станом суспільно-політичної, соціально-економічної систем, з іншого зміною системи цінностей в суспільстві, втратою довіри до влади з боку громадськості і міжнародної спільноти.
Розглянуто ситуацію з коронавірусною пандемією через призму епідеміологічної резильєнтності. Запропоновано фактори впливу на формування резильєнтності, довкола категорії «якість» запропоновано формувати резильєнтність (якість життя населення, якість публічних послуг, якість управлінських рішень). Забезпечення якості публічних послуг розглянуто як одну з умов формування резильєнтності на національному, регіональному та місцевому рівнях. Підкреслено важливість розробки методологічної бази оцінки резильєнтності в системі публічного управління.
Ключові слова: резильєнтність в системі публічного управління, епідеміологічна резильєнтність, охорона здоров'я, складові резильєнтності, формування резильєнтності в Україні, турбулентність
Absrtact
Kondratenko Oleksii Olexandrovich Ph. D in Public Administration, Senior research officer, National Academy for Public Administration under the President of Ukraine, 20, Anton Tseduk St., Kyiv
Kondratenko Maryna Vadymivna research assistant, postgraduate student of Regional Administration, Local Self-governance and Urban Management Department, NAPA under the President of Ukraine, 20, Anton Tseduk St., Kyiv
Ivanchuk Olexandr Mikhailovich postgraduate student of Social and Humanitarian policy Department, NAPA under the President of Ukraine, 20, Anton Tseduk St., Kyiv
THE FEATURES OF RESILIENCE FORMATION IN UKRAINE THROUGH THE PRISM OF PUBLIC ADMINISTRATION
The article defines the meaning of the concept of «resilience» and its classification: by scale/ levels, by areas and the object of influence. The components of resilience, including plasticity, elasticity, and capacity, have been identified. The study suggests that the key feature of resilience is the ability to recover, in particular, administrative resilience reflects the ability to restore the ability of the public administration system to maintain a certain level of productivity (efficiency); social resilience characterizes the ability of the system to simultaneously restore the socioeconomic, humanitarian and political spheres of life of the state; epidemiological resilience characterizes the property of the health care system to recover from epidemics, pandemics and other crises.
The article is substantiated the importance of the formation of resilience at three levels: national (macro-), regional (meso-), local (micro-). Attention is paid to the existing signs of turbulence in Ukraine and presents the features of the current stage of formation of resilience in Ukraine in today's challenges and threats, characterized, on the one hand, psychopathological state of socio-political, socio-economic systems, on the other, change of values in society, loss of trust in government by the public and the international community.
The situation with the coronavirus pandemic through the prism of epidemiological resistance is considered. Factors influencing the formation of resilience are proposed, around the category of "quality" it is proposed to form resilience (quality of life, of public services and of management decisions). In particular, ensuring the quality of public services is considered as one of the conditions for the formation of resilience at the national, regional and local levels.
The importance of developing a methodological framework for assessing resilience is emphasized.
Keywords: resilience in the system of public administration, epidemiological resilience, health care, components of resilience, the formation of resilience in Ukraine, turbulence.
Постановка проблеми
Становлення і розвиток сучасної української держави, що переживає перехідний етап зміни системи цінностей (що притаманно транзитивному суспільству) відбувається в умовах турбулентності (політичної, соціально-економічної). Термін «турбулентність» досить чітко віддзеркалює хаотичність, бурхливість цього етапу державно -політичного і громадського розвитку, який безумовно загострюють військові події на сході України, окупація АР Крим, «мережеві» (елітно-олігархічні) типи прийняття управлінських рішень.
За аналогією з авіацією, сильна турбулентність має руйнівні наслідки, відтак відсутність стратегічного бачення, популізм у владі й декларативність, поверховість окремих реформ, зокрема в частині переформатування системи публічного управління є небезпечною (травматичною) для сталого розвитку країни. З огляду на це, актуалізуються наукові дослідження у сфері публічного управління щодо формування резильєнтності на національному, регіональному та місцевому рівнях, адже стійкість, витривалість окремої країни до викликів глобалізованого світу є питанням національної безпеки.
Аналіз останніх досліджень та публікацій
Термін «резильєнтність» вживається в англомовних джерелах з початку 2000 -х років. Найбільш рельєфно проблематика резильєнтності висвітлювалася у працях [1-4]: S. Manyena (2006), M. Bruneau, S. Chang and R. Eguchi (2003), S. Southwick, D. Charney (2012), K. Szwajca (2014).
У посібнику «Towards National Resilience: Good practices of National Platforms for Disaster Risk Reduction» [5] національну резильєнтність (англ. national resilience) згадують в числі стратегічних задач урядів держав щодо зменшення ризиків, пов'язаних, у першу чергу, зі стихійними лихами.
Окремі аспекти резильєнтності досліджено у наукових доробках [6-8] М. Білинської та О. Корольчук (2016-2018), І. Понкін (2015), О. Хамініча (2016). Разом з тим, зазначимо, що у сфері публічного управління відсутні ґрунтовні вітчизняні дослідження, в яких резильєнтність розглянуто як складне, багатогранне явище через призму публічного управління, виокремлено потребу її формування на різних рівнях (національному, регіональному та місцевому). Разом з тим, аналіз наукових джерел вказує також на відсутність єдиного підходу серед науковців щодо трактування терміну «резильєнтність» та розуміння змісту його компонентів.
Метою статті є з'ясування змісту резильєнтності та визначення на цій основі особливостей формування резильєнтності в Україні через призму публічного управління.
Виклад основного матеріалу
Багатовимірність резильєнтності на межі між генетикою, нейрофізіологією, антропологією культури, соціологією, медициною, політологією, психологією розвитку та психіатрією [4]. Дане поняття сьогодні асоціюється зі стресостійкістю, зокрема у [6, с. 101] «резильєнтність» (стресостійкість) розглянуто як здатність соціальної системи.
І. Понкін [7] розглядає резильєнтність системи державного управління під кутом зору, що це не лише здатність держави не допустити істотні складнощі (лиха), а й здатність переживати їх з найменшими втратами та порушеннями системності й балансів. Очевидно, мова йде про можливі катастрофи: екологічні, соціальні, політичні, економічні, що значним чином впливають на розвиток системи публічного управління і держави в цілому.
На основі аналізу джерел пропонуємо наступну класифікацію резильєнтності (рис. 1).
Рис. 1. Класифікація резильєнтності. Складено за [4; 6, с. 101; 7].
За об'єктами впливу виділяють резильєнтність системи, галузей, держав (територій), окремої країни, територій всередині країни, резильєнтність особи, нації. За специфікою (напрямами) впливу розрізняють:
адміністративну резильєнтність (АР) - відображає властивість до відновлення здатностей системи публічного управління підтримувати певний рівень продуктивності (ефективності);
соціальну резильєнтність (СР) - характеризує здатність країни до одночасного відновлення соціально-економічної, гуманітарної та політичної сфер життєдіяльності держави;
епідеміологічну резильєнтність (ЕР) - характеризує властивість системи охорони здоров'я до відновлення після епідемій, пандемій та інших кризових ситуацій, формування ЕР потребує від органів публічної влади реалізації заходів, спрямованих на вироблення колективного імунітету в суспільстві, забезпечення населення якісними й доступними медичними послугами, залучення інститутів громадянського суспільства та інших зацікавлених сторін та інституцій до профілактики захворюваності та вироблення в цілому державної політики в означеній сфері.
За масштабами - національна, регіональна, місцева (локальна, в тому числі резильєнтність громад).
За О. Хамінічем [8] термін застосовують для позначення динамічного процесу в контекстах адаптації та саморегуляції, які передбачають наявність стресу, звідси - резильєнтність часто трактується як стресостійкість, тоді як «життєздатність» (англ. hardiness) охоплює значно більше ситуацій. Так, «життєздатність» будь-якої країни позначає її витривалість, протистояння на певному проміжку часу сучасним цивілізаційним викликам, контрольованим і неконтрольованим ризикам.
Результати проведеного семантичного аналізу дають підстави заперечити проти перекладу терміну «резильєнтність» (англ. resilience) українською мовою як життєздатність, пластичність, пружність.
Дані терміни не відображають здатність людини, системи до відновлення після настання кризової ситуації, тому, на наш погляд, можуть розглядатися лиш компонентами резильєнтності, але не є синонімами резильєнтності, за виключенням стресостійкості (рис. 2).
Рис. 2. Компоненти формування резильєнтності: співвідношення понять.
Систематизовано за [6, с. 101; 8-9].
Cambridge Dictionary [9] пластичність (англ. plasticity) позначає як якість достатньої м'якості, щоб змінити її на нову форму, пружність (англ. elasticity) характеризується еластичністю, здатністю до змін (англ. the ability to change), спроможність (англ. capacity) показує можливості, за яких системи, людина працює якомога ефективніше.
У межах дослідження стверджуємо, що підвищення рівня фінансової, правової та організаційної спроможності об'єднаних територіальних громад (далі - ОТГ) є пріоритетною складовою формування локальної резильєнтності або резильєнтності на рівні ОТГ.
Переконані, що подолання соціально-економічних, політичних протиріч, послаблення або мінімізація наслідків, відновлення після кризи, війн, стихійних лих, пандемій одночасно впливає на формування резільєнтності на трьох рівнях - національному (макрорівні), регіональному (мезорівні), місцевому (мікрорівні), та потребує зваженої публічної політики.
Аналіз ситуації з пандемією COVID-19 в світі через призму резильєнтності, на нашу думку, продемонстрував протилежне - неготовність органів публічної влади країн (включаючи Україну) ефективно реагувати на внутрішні й зовнішні виклики, що свідчить про відсутність т.зв. епідеміологічної резільєнтності на макрорівні.
Науковці European policy centre [10] акцентують увагу, що нестабільність в Україні на фоні коронавірусної пандемії матиме наслідки і для Європейського Союзу, підкреслюючи важливість сильного лідерства, добре скоординованої, належної комунікації на національному та місцевому рівнях з метою запобігання новій економічній кризі та краху системи охорони здоров'я, що не має достатніх ресурсів.
Окремо варто підкреслити, що проблеми сфери охорони здоров'я можна розглядати і під кутом зору резильєнтності особистості або особистої резильєнтності, на що певним чином може вплинути медичне страхування життя, здоров'я людини, в тому числі добровільне медичне страхування як альтернатива державного фінансування.
З розповсюдженням коронавірусної пандемії в Україні та світі (табл. 1), зважаючи на певні особливості надання медичних послуг хворим на COVID-19, проблема медичного страхування набула особливої актуальності.
Таблиця 1 Статистика COVID-19 в Україні та світі (станом на 14.12.2020) [11, 12].
|
Географія |
Кількість випадків короновірусу (пацієнтів) |
Кількість смертельних випадків (пацієнтів) |
Кількість пацієнтів які одужали (пацієнтів) |
|
|
В світі |
73 158 974 |
1 627 168 |
51 277 019 |
|
|
По Україні |
900 666 |
15 247 |
506 718 |
Статистичні дані свідчать, що кількість підтверджених випадків COVID-19 по всьому світу та Україні зокрема з кожним днем зростає, тому нагальним стає питання безпеки здоров'я, відтак і страхування життя. Проте, на сьогодні, наприклад, поліс добровільного медичного страхування (далі - ДМС) не покриває лікування особливо небезпечних захворювань, таких як СНІД, туберкульоз, онкозахворювання і коронавірус [ 13], таким чином, людина, хвора на COVID-19, не може скористатись полісом ДМС.
Разом з тим, в Україні діють поліси страхування життя, що гарантують виплати при діагностуванні важких і критичних захворювань, а також компенсацію витрат на перебування в стаціонарі, тобто можуть покрити витрати на лікування коронавірусу та його наслідків. Максимальний термін госпіталізації, який має оплатити страховик, може досягати 365 днів протягом року. Ніяких особливих обмежень на випадок зараження вірусом SARS -CoV-2 не встановлено. Страхове покриття діє в межах і на умовах програм страхування, які обирає клієнт при укладенні договору страхування. Наприклад, за однією з програм - це виплата в розмірі 1000 грн за кожен день перебування в лікарні [ 13]. Погоджуємося, що врегулювання даного питання потребує співпраці держави та страхового ринку в сфері ДМС через державно-приватне партнерство, через вдосконалення механізмів публічного управління, однак є лише одним з переліку проблем системи охорони здоров'я.
Модернізація даної сфери наразі неможлива без капіталовкладень і достатнього ресурсного забезпечення, натомість державні видатки на охорону здоров'я в Україні щороку скорочували, починаючи з 2013 року (рис. 3), що призвело до погіршення медичної інфраструктури, трудової міграції медичних працівників за кордон та не відповідає загальним тенденціям більшості європейських країн.
Рис. 3. Видатки зведеного бюджету України (% до ВВП) на охорону здоров'я [14].
Помітне збільшення фінансування охорони здоров'я (до 4,1% ВВП) відбулося у 2020 році [14] в умовах пандемії, очікується, що в наступному році даний показник збережеться на цьому ж рівні.
У міжнародних відносинах COVID-19 засвідчить трансформацію форм глобального лідерства, відносне послаблення традиційних міжнародних інституцій; зростання ролі і впливу суспільств держав із ефективними інституціями [15]. Виходячи з досвіду країн, які здійснюють перехід до реальної демократії (як Україна), установлено, що «вплив політичної еліти та політичних лідерів на якісні перетворення в системі державного управління, формування громадянського суспільства значно сильніший, ніж у країнах сталої демократії» [16, c. 17].
Відмітимо певну активізацію в роботі громадських організацій, добровольців і волонтерів після 2014 року, що в цілому, однак, не змінює небажання органів публічної влади розглядати інститути громадянського суспільства (далі - ІГС) в якості повноцінних партнерів щодо вироблення та реалізації публічної політики. Цей факт на фоні інших хронічних проблем в Україні, наявної системної кризи в різних сферах, сповільнений соціальний прогрес, корупцію нівелюють окремі успіхи децентралізації публічної влади, цифровізації, від впровадження електронних послуг та принципів «належного врядування» (good governance) у роботу органів публічної влади.
За середньою оцінкою наявності корупції в країні, Україна (8,39) дуже близька до Греції (8,35), наближення показника до 10 означає повсюдність корупції, що власне негативно впливає на імідж, позиції України у європейському співробітництві, а також сприяє делегітимаційним процесам всередині країни.
Рис. 4. Порівняння сприйняття корупції в Україні та інших країнах, 2017-2020 рр. [17, с. 92].
Примітка: Середні значення розраховані за запитанням Q112 «Ваша думка про корупцію - ситуацію, коли люди дають хабарі, дарують подарунки або роблять послуги іншим для того, щоб були вирішені їхні питання або надані послуги. На шкалі 1 означає, що в країні “зовсім немає корупції", а 10 - що “корупція в країні повсюдна"»
Зазначимо, що довіра до державних установ, судової системи, роботи Кабінету Міністрів, політичних партій та Верховної Ради України знизилася у 2020 році в порівнянні з 2011 роком [17, с. 61], що характеризує нестабільність (відсутність стійкості) середовища, невпевненість у дієвості державних інституцій, їх готовності та спроможності покращити якість життя населення. Припускаємо, що країни з вищим рівнем резильєнтності швидше зможуть подолати наслідки пандемії, хоча не доведено, що вони є і менш вразливі до сучасних криз та негараздів.
Якщо розглядати резильєнтність одночасно і як захисний механізм країн перехідного режиму (окремих їх територій), то здебільшого нижчий рівень резильєнтності означає, що такі території є більш слабшими в економічному плані, управлінському аспекті, у соціокультурному розвитку, ін.
Разом з тим, безліч невирішених питань у контексті реформ в Україні актуалізують наукові розробки щодо вивчення дії різних факторів на формування резильєнтності.
Щодо сталості інститутів демократії можна зробити висновок на підставі аналізу індексу демократії, за яким Україна декілька років поспіль знаходиться в т.зв. групі «гібридного режиму» (hybrid regime), тобто перехідного режиму з знаками демократичного врядування (рис. 5).
Рис. 5. Індекс демократії в динаміці за 2006-2018рр. [18]
Індекс Демократії України [18] декілька років знаходиться в т.зв. групі «гібридного режиму» (Hybrid regime), який багато хто толерантно перекладає з англійської як «перехідний». Або такий, що має лиш ознаки демократичного врядування. 2017-2018 рр. для України вийшов краще за Замбію, Арменію і Білорусь, та гірше за Гондурас, Молдову та Румунію.
В загальному рейтингу Україна посіла лиш 83 місце, а внутрішній індекс зріс з 5,42 до 5,69 (чим більший показник до 10, тим кращі позиції). На рис. 5 видно, що найвищий індекс демократії в Україні був зафіксований в 2006 та 2008 роках (дані за 2007 рік відсутні).
Вищезгадані два фактори впливу на НР (рівень довіри до влади у суспільстві й міцність демократії) разом з іншими (внутрішні та зовнішні) умовно можна класифікувати за сферами впливу (табл. 2).
Таблиця 2 Фактори впливу на резильєнтність
|
Політичні |
Економічні |
Соціальні |
|
|
Сталість цінностей в суспільстві; |
Характер розвитку |
Соціальне самопочуття |
|
|
зрілість інститутів громадянського |
(диференціація) регіонів |
(рівень добробуту та якості |
|
|
суспільства; |
та оцінка наявних |
життя населення); |
|
|
рівень включення громадян до |
диспропорцій в рівні та |
Рівень сервісизації та |
|
|
суспільно-політичних процесів; |
якості життя населення; |
якості публічних послуг на |
|
|
оцінку руху (успішності реалізації) |
забезпеченість |
національному, |
|
|
ключових реформ в країні; |
ресурсами |
регіональному та |
|
|
спроможність державних інституцій; |
(фінансовими, |
місцевому рівнях (в тому |
|
|
рівень транспарентності органів публічної влади, ін. рівень захищеності та забезпеченості прав і свобод людини і громадянина. |
кадровими, інфраструктурними); % середнього класу в країні. |
числі ОТГ). |
В межах дослідження розглядаємо забезпечення якості публічних послуг як одну з умов формування резильєнтності на національному (макро-), регіональному (мезо-), місцевому (мікро-). На наш погляд, саме довкола категорії «якість» має формуватися резильєнтність на всіх трьох рівнях - якість життя населення, якість публічних послуг, якість управлінських рішень.
На завершальній стадії децентралізації особливо важливим вважаємо забезпечення якості публічних послуг, що створить передумови для формування локальної резильєнтності, якщо говорити про рівень ОТГ чи старостинських округів. З одного боку, це вимагає від місцевої влади створення сприятливих умов, що дозволять пришвидшити процес формування резільєнтності ОТГ, а з іншого, виникає гостра потреба у ресурсах для здійснення владою власних і делегованих державою повноважень та вирішення питань місцевого значення на довготривалу перспективу.
Крім того, можлива кардинальна зміна ситуації не тільки на рівні ОТГ, але й на всій території України за умови системної роботи над аналізом стресорів. Припускаємо, що це дозволить визначити траєкторію змін при настанні певних ризиків та є досить важливим у цьому процесі.
Не слід відкидати можливі збої у забезпеченні якості публічних послуг для громадян, що може загальмувати процес формування резильєнтності чи повністю спинити дію окремих стресорів.
Разом з тим, для ефективності та стійкості системи державного управління значення має резильєнтність цієї системи по відношенню, в тому числі до тиску гетерономії (нав'язуються чужі правила) іноземного або міжнародного публічного порядку, що тягне за собою шкоду національному громадському порядку та національним інтересам, світовою фінансовою, економічною, енергетичною та продовольчими кризами, іноземним агресивним культурним, релігійним та ідеологічним експансіям, діям чи бездіяльності своїх токсичних державних лідерів, ін. [7].
Серед пріоритетних, стратегічних завдань для органів публічної влади у напрямі формування резильєнтності як одного з елементів зміцнення національної безпеки вважаємо розробку інтегрального показника, що включатиме окремі компоненти (фактори) впливу (зовнішні, внутрішні) та дозволить оцінити (виміряти) стан резильєнтності на різних рівнях: національному, регіональному та місцевому.
Висновки
резильєнтність управління модернізація
Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити такі висновки:
1. Резильєнтність можна розглядати як здатність до відновлення, вміння системи, країни, окремої особи адаптуватися до змін навколишнього середовища. Резильєнтність розрізняють за масштабами (національна, регіональна та місцева), за напрямами впливу (адміністративна, соціальна, епідеміологічна) та об'єктом впливу (резильєнтність системи, країни чи окремих територій, особи, нації).
2. На основі аналізу джерел важливими компонентами формування резильєнтності визначено пластичність (англ. plasticity), пружність (англ. elasticity), спроможність (англ. capacity), що не є синонімами терміну «резильєнтність».
3. Резильєнтність можна вважати елементом зміцнення національної безпеки, зважаючи на важливість стійкості країни та окремих її територій для зміцнення позицій держави на міжнародній арені. З огляду на це, формування резильєнтності на трьох рівнях: національному (макро-), регіональному (мезо-), місцевому (мікро-) пом'якшить негативний вплив на суспільний розвиток при настанні (появі) нових викликів і загроз безпеці внутрішньої та зовнішньої політики країни, соціальному середовищі проживання осіб, якщо ми говоримо про особисту резильєнтність (стресостійкість).
4. Запропоновано ключові фактори впливу на формування резильєнтності (внутрішні та зовнішні), які є вимірюваними і за сферами впливу поділяються на економічні, політичні та соціальні.
5. Існує об'єктивна потреба комплексно оцінити рівень резильєнтності на національному, регіональному та місцевому рівнях, що вимагає розробки ґрунтовної методологічної бази оцінки резильєнтності.
6. У процесі формування резильєнтності на всіх рівнях задіяна велика кількість суб'єктів (органи публічної влади, інститути громадянського суспільства, міжнародні фонди, представники бізнесу, освітніх та наукових установ, профспілки та профільні асоціації, засоби масової інформації). Важливо налагодити ефективну взаємодію між зацікавленими учасниками, активізувати участь громадян у виробленні та реалізації публічної політики та розробці антикризових заходів, забезпечивши впевненість серед населення у дієвості державних інституцій, їх готовності та спроможності покращити якість життя людей. У цьому контексті довкола категорії «якість» має формуватися резильєнтність - якість життя населення, якість публічних послуг, якість управлінських рішень.
7. З метою підвищення резильєнтності та своєчасного реагування на виклики та загрози на інституційному рівні можуть застосовуватися сучасні інструменти, серед них: стратегічне, зокрема сценарне планування, тематичні тренінги, вивчення успішних кейсів з міжнародної антикризової практики щодо пошуку інноваційних підходів у прийнятті управлінських рішень в індетермінованих умовах (невизначеності), що в кінцевому результаті сприятиме прискоренню реагування країни та відновлення під час кризи.
Безумовно, в сучасному світі кризи, стихійні лиха є невід'ємним елементом розвитку будь-якої країни, однак, на нашу думку, в країнах, що мають сформовану резильєнтність (стресостійкість) швидше відбуваються процеси відновлення соціально-економічної та політичної систем.
Література
1. Manyena, S. B. (2006). The Concept of Resilience Revisited. Disasters, 30.
2. and enhance the seismic resilience of communities. Earthquake Spectra, 19 (4), 733-752.
3. Southwick, S. M., & Charney, D. S. (2012). Resilience: The science of mastering life's greatest challenges. Cambridge University Press. (дата звернення: 03.10.2020).
4. Szwajca Kr. Resilience and responses to the experience of trauma a fascinating but difficult study area. 2014. Is.48 (3). P. 563-72 [in Polish].
5. Towards National Resilience: Good practices of National Platforms for Disaster Risk Reduction (2008). (дата звернення: 14.12.2020).
6. Публічне управління: термінол. словн. / за заг. ред. В. С. Куйбіди, М. М. Білинської, О. М. Петроє. Київ: НАДУ, 2018. 224 с.
7. Понкин И. Понятие резильентности системы к негативным факторам. Государственная служба, 2015. №5 (97). (дата звернення: 24.12.2020).
8. Хамініч О. М. Резільєнтність: життєстійкість, життєздатність або резільєнтність. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». Вип. 6. Т. 2. 2016. С. 160-165.
9. Cambridge Dictionary.
10. Paul A., Filipchuk V. The impact of COVID-19 on the EU's neighbourhood: Ukraine. European policy centre. (дата звернення: 05.11.2020).
11. Міністерство охорони здоров'я України.
12. Worldometers. (дата звернення: 14.12.2020).
13. Харламов П. Закони пандемії: чи захищає страховка від коронавируса. 2020. (дата звернення: 14.12.2020).
14. Дослідження. Growford Institute (2019-2020).
15. Як борються з COVID-19 у світі: варіанти урядових рішень. Аналітична записка. Міжнародний центр перспективних досліджень. 2020. (дата звернення: 04.11.2020).
16. Модернізація системи державного управління в контексті розвитку громадянського суспільства в Україні: автореф. дис. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01. НАДУ. Київ, 2011. 36 с.
17. Світове дослідження цінностей 2020 в Україні. Український центр європейської політики. 2020. 216 с.
18. The Economist Intelligence Unit's Democracy Index-2019. (дата звернення: 04.11.2020).
References
1. Manyena, S. B. (2006). The Concept of Resilience Revisited. Disasters, 30.
2. Bruneau, M., Chang, S. E., Eguchi, R. (etc.) (2003). A framework to quantitatively assess and enhance the seismic resilience of communities. Earthquake Spectra, 19 (4), 733-752.
3. Southwick, S. M., & Charney, D. S. (2012). Resilience: The science of mastering life's greatest challenges. Cambridge University Press.
4. Szwajca Krzysztof. Resilience and responses to the experience of trauma a fascinating but difficult study area. 2014. Is.48 (3). P. 563-72 [in Polish].
5. Towards National Resilience: Good practices of National Platforms for Disaster Risk Reduction (2008).
6. Publichne upravlinnya (2018) [Public administration]: terminol. slovn. / za zah. red. V. S. Kuybidy, M. M. Bilyns'koyi, O. M. Petroye. Kyiv [in Ukrainian].
7. Ponkin I. (2015) Ponyatiye rezil'yentnosti sistemy k negativnym faktoram. [The concept of the system's resilience to negative factors]. State Service. № 5 (97). Khaminich O. M. (2016). Rezilientnist: zhyttiestiikist, zhyttiezdatnist abo rezilientnist [Resilience: hardiness, viability or resilience]. Bulletin of Kherson State University. Psychological Sciences Series, 6. T. 2. P. 160-165.
8. Cambridge Dictionary.
9. Paul A., Filipchuk V. The impact of COVID-19 on the EU's neighbourhood: Ukraine. European policy centre.
10. Ministerstvo okhorony zdorov"ya Ukrayiny.
11. Worldometers.
12. Kharlamov P. (2020). Zakony pandemiyi: chy zakhyshchaye strakhovka vid koronavyrusa [Laws of pandemic: whether insurance protects against coronavirus]. RDoslidzhennya [Research]. Growford Institute (2019-2020).
13. Iak boriutsia z COVID-19 u sviti: varianty uriadovykh rishen [How to fight COVID-19 in the world: options for government decisions] (2020). Analitychna zapyska. MCPD.
14. Pukhkal O. (2011) Modernizatsiya systemy derzhavnoho upravlinnya v konteksti rozvytku hromadyans'koho suspil'stva v Ukrayini [Modernization of public administration system in the context of civil society development in Ukraine]: avtoref., Kyiv
15. Svitove doslidzhennia tsinnostei 2020 v Ukraini [World Values Survey]. UCEP [in Ukrainian].
16. The Economist Intelligence Unit's Democracy Index.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність і значення системи якості для підприємства. Системне управління та методи контролю. Динаміка розвитку якості надання послуг мобільного зв’язку в Україні. Аналіз економічних показників розвитку компанії "Київстар". Оцінка стандартів якості.
дипломная работа [1,7 M], добавлен 25.08.2010Розглянуто формування системи управління інноваційними проектами. Визначені основні фази життєвого циклу інноваційного проекту. Досліджено процес впровадження системи стратегічного управління інноваційною діяльністю господарюючих суб’єктів підприємств.
статья [50,2 K], добавлен 24.04.2018Сутність, фактори та напрями формування якості на підприємстві, критерії та система показників оцінювання. Методичні підходи до управління якістю діяльності торговельного підприємства. Розробка напрямків вдосконалення системи забезпечення якості.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 15.04.2013Якість як одна з фундаментальних категорій, що визначає спосіб життя, соціальну та економічну основу для розвитку людини і суспільства. Особливості впровадження системи управління якістю на підприємстві, визначення вимог до неї та оцінка ефективності.
реферат [17,9 K], добавлен 20.06.2011Економічна сутність та зміст ефективності управління підприємством. Підвищення якості надання туристичних послуг фірмою ТОВ "Янтра". Активізація маркетингового забезпечення розвитку організації. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці.
дипломная работа [225,2 K], добавлен 16.09.2014Загальні питання формування еліти в контексті розвитку світової економіки. П’ятифакторна модель розвитку економічної еліти. Теорія раціональної поведінки. Розвиток та особливості формування економічної еліти в Україні. Біографії відомих бізнесменів світу.
контрольная работа [25,2 K], добавлен 23.09.2014Характеристика системи планування фірмою. Аналіз управління в організації. Підвищення якості надання туристичних послуг. Активізація маркетингового забезпечення розвитку підприємства. Використання світового досвіду у підвищенні ефективності управління.
дипломная работа [148,6 K], добавлен 15.09.2014Принципи формування суспільства на основі створення системи управління. Визначення "посада прогодує" як наслідок неповаги до чужої праці та застосування технократичної системи управління. Методологічні засади організації доцільної трудової діяльності.
реферат [22,8 K], добавлен 12.02.2010Аналіз тенденцій розвитку світової економічної системи. Іноземний досвід державного регулювання інноваційних процесів та управління діяльністю малих і середніх підприємств, можливості його адаптації та шляхи використання в ринковій економіці України.
реферат [40,5 K], добавлен 15.11.2010Розвиток та сучасний стан системи державних закупівель. Формування й організація діяльності тендерного комітету. Стисла характеристика та аналіз системи державних закупівель в Україні. Особливості систем державних закупівель країн Європи, Азії та Америки.
дипломная работа [3,2 M], добавлен 28.12.2013Сутність інновацій та їх класифікація в сучасній економічній теорії, система управління відвідною діяльністю. Характеристика організаційної структури відділення, фінансово-економічні показники. Шляхи формування системи управління інноваційною діяльністю.
дипломная работа [172,2 K], добавлен 05.11.2014Завдання, об'єкти, інструментарій та результати моніторингу якості діяльності управлінь освіти, коефіцієнт його ефективності. Фактори функціонування системи моніторингу якості освіти на республіканському та регіональному рівнях, умови її якісних змін.
научная работа [136,0 K], добавлен 15.02.2009Структура та етапи розроблення і впровадження системи якості для сфери освіти. Методологія управління проектами. Сучасна концепція управління проектами на основі процесного підходу через сукупність взаємодіючих і пов’язаних між собою ключових процесів.
реферат [27,6 K], добавлен 05.03.2009Проблема якості в умовах господарювання. Сучасна концепція управління якістю. Методологічні підходи до забезпечення якості діяльності організації підприємств. Особливості інтегрованої системи управління якістю діяльності торговельного підприємства.
научная работа [566,8 K], добавлен 26.01.2014Сутність та зміст менеджменту, склад та структура системи управління організацією. Погляд на сучасний менеджмент та особливості розвитку в Україні. Характеристика механізму управління на ТОВ "Сумський завод гумотехнічних виробів", його вдосконалення.
дипломная работа [170,1 K], добавлен 17.06.2011Сутність та проблеми впровадження системи управління якістю на підприємствах. Загальна характеристика концепції загального управління якістю (TQM) в Україні. Сучасний стан системи стандартів з якості, перспективні напрямки підвищення її ефективності.
контрольная работа [32,6 K], добавлен 11.07.2010Формування професійних знань про особливості управління персоналом в умовах кризи. Помилки кадрової політики, забезпечення професіоналізму при здійсненні управлінського процесу. Створення сприятливих умов для реалізації співробітниками своїх здібностей.
реферат [30,2 K], добавлен 18.05.2011Стратегічне управління як система управління організацією за умов швидкозмінного середовища, що забезпечує динамізм, адаптованість і конкурентоспроможність розвитку, характерні риси та значення на підприємстві. Підходи до формування соціальної стратегії.
контрольная работа [217,7 K], добавлен 23.04.2011Фактори прийняття управлінських рішень при реалізації антикризового управління. Підходи щодо формування системи прогнозування антикризових заходів управління на підприємстві. Різноманітності застосування пасивного та активного антикризового управління.
статья [283,1 K], добавлен 13.11.2017Сутність та зміст поняття "Корпоративне управління", його призначення та методики, сучасний стан та перспективи подальшого розвитку. Особливості корпоративного управління на сьогодні. Суть ефективного корпоративного у правління в Україні, її досягнення.
реферат [24,0 K], добавлен 28.03.2011
