Напрями забезпечення стратегічного менеджменту на підприємстві в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Бурдонос Людмила Іванівна, кандидат економічних наук,

доцент кафедри фінансів, обліку і оподаткування, «Університет імені Григорія Сковороди у Переяславі»

Виноградня Віта Михайлівна кандидат економічних наук,

доцент кафедри фінансів, обліку і оподаткування

«Університет імені Григорія Сковороди у Переяславі»



Анотація

Стратегічний менеджмент здійснюється в контексті місії та цілей організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв'язок місії з основними цілями організації в умовах швидкозмінного економічного середовища. Стратегічний менеджмент стосується цілей і засобів, в площині цілей - вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця мета повинна досягатися.

Особливість менеджменту стратегії на підприємстві полягає в тому, що він не є процесом її реалізації, а лише створює підґрунтя для реалізації стратегії і досягнення підприємством поставлених цілей. Дуже часто спостерігаються випадки, коли підприємства не в змозі здійснити обрану стратегію менеджменту. Це буває тому, що відбулися непередбачені зміни у зовнішньому середовищі діяльності підприємства або невірно був проведений аналіз і зроблені невірні висновки. Проте часто стратегія не здійснюється і тому, що менеджмент не може належним чином залучити наявний у підприємства потенціал для реалізації стратегії. В особливості це відноситься до використання потенціалу персоналу.

Таким чином, здійснення стратегічного менеджменту являє собою процес проведення стратегічних змін на підприємстві, завдяки якому організація буде готова до проведення стратегії в реальність. Основним завданням етапу виконання стратегії також полягає в тому, щоб створити необхідні передумови для успішної реалізації стратегії.

Підприємства і керівники-менеджери, які мислять стратегічно, дивляться вперед і визначають напрямок, в якому вони бажають рухатися, їх цікавить більш широкий спектр проблем, з якими вони зустрічаються, і загальний напрямок, в якому вони повинні рухатися, щоб вирішувати ці проблеми.

Але менеджери повинні також розуміти, що саме вони відповідають, по- перше, за планування розміщення засобів способом, найбільш корисним для впровадження стратегії і, по-друге, за те, щоб управління будувалось, додаючи значну вартість до результатів, які отримує підприємство.

Таким чином, стратегічний менеджмент є однією з визначальних складових ефективності системи управління підприємством. Основною метою стратегічного менеджменту є максимізація прибутків, недопущення та виведення підприємства з фінансової кризи. Стратегічний менеджмент, як елемент управління підприємством набуває особливого значення в умовах фінансово-економічної кризи.

Ключові слова: стратегія, менеджмент, підприємство, фінансова стійкість, інформаційні технології, конкурентоспроможність, управлінський облік, управління витратами.



Abstract

Burdonos Lyudmila Ivanovna PhD in Economics, Associate Professor, Chair of Finances, accounting and taxation Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav.

Vynogradnya Vita Mykhailovna PhD in Economics, Associate Professor, Chair of Finances, accounting and taxation Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav.

DIRECTIONS OF PROVIDING STRATEGIC MANAGEMENT AT THE ENTERPRISE IN MODERN CONDITIONS.

Strategic management is carried out in the context of the mission and goals of the organization, and its fundamental task is to ensure the relationship of the mission with the main goals of the organization in a rapidly changing economic environment. Strategic management refers to goals and means, in terms of goals - outlines the general contours of the future of the organization; as a means - shows how this goal should be achieved.

The peculiarity of strategy management in the enterprise is that it is not a process of its implementation, but only creates a basis for the implementation of the strategy and the achievement of the company's goals. There are often cases when companies are unable to implement the chosen management strategy. This is because of unforeseen changes in the external environment of the enterprise or incorrect analysis and incorrect conclusions. However, often the strategy is not implemented because the management can not properly attract the potential of the company to implement the strategy. This is especially true for the use of staff capacity.

Thus, the implementation of strategic management is a process of strategic change in the enterprise, through which the organization will be ready to implement the strategy into reality. The main task of the strategy implementation phase is also to create the necessary prerequisites for the successful implementation of the strategy.

Businesses and managers who think strategically, look ahead and determine the direction in which they want to move, they are interested in a wider range of problems they face, and the general direction in which they must move to solve these problems.

But managers must also understand that they are responsible, firstly, for planning the allocation of funds in the most useful way to implement the strategy and, secondly, for building management, adding significant value to the results obtained by the company.

Thus, strategic management is one of the determining components of the effectiveness of the enterprise management system. The main purpose of strategic management is to maximize profits, prevent and bring the company out of the financial crisis. Strategic management, as an element of enterprise management acquires special significance in the financial and economic crisis.

Keywords: strategy, management, enterprise, financial stability, information technology, competitiveness, management accounting, cost management.



Постановка проблеми

Недостатнє усвідомлення значущості стратегічного менеджменту може бути ознакою неякісного управління підприємством. За відсутності стратегічного менеджменту підприємству важко реагувати на стрімкі зміни зовнішнього та внутрішнього середовища та приймати правильні управлінські рішення. Метою комунікації на підприємстві є послідовне залучення всіх підрозділів і персоналу до процесу розроблення менеджменту стратегії та збалансованих критеріїв її реалізації. У процесі бізнес-планування операційні, фінансові та інвестиційні плани підприємства узгоджуються із системою збалансованих показників. Зрештою, за допомогою звітності, що містить порівняння фактичних показників зі стратегічними плановими показниками, забезпечується зворотний зв'язок. Аналіз відхилень дає змогу оцінити ефективність стратегії та внести корективи в майбутні стратегічні ініціативи та настанови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню напрямів забезпечення розвитку стратегічного менеджменту присвячено чимало наукових праць. Значний внесок у дослідження окремих аспектів забезпечення стратегічного менеджменту на підприємствах зроблено у працях вітчизняних і зарубіжних науковців: К. Азар, К. Гамільтон, Х. Дейлі, У. Оутс, Л.І. Абалкін, Н.В. Родіонова, В.А., Р. Луцик, Л. Мельник, В. Степанков, В. Трегобчук, О. Царенко, А. Циганков, Г. Шматков, М.І. Деркач, М.З. Згуровський, С.В Войтко, Л.Є. Довгань, Л.П. Артеменко та багато інших.

Мета статті - є дослідження теоретичних та практичних аспектів, щодо удосконалення напрямів забезпечення системи стратегічного менеджменту на підприємстві в сучасних умовах.



Виклад основного матеріалу

Будь-яке підприємство в сучасних умовах господарювання повинне мати чітко розроблений бізнес-план своєї діяльності, його наявність сприяє росту показників ефективності та прибутковості.

Згідно висловлювань проф. І. Ігнатьєвої, економічні організації мають деякі риси, що обумовлюють особливості їхнього функціонування, як учасників економічних відносин [1, с. 12-14]:

1. організації створюються для досягнення певної цілі, що ставить перед собою людина або група людей задля задоволення певних потреб. Економічні потреби спонукають людей до певних дій, які досить часто можуть бути реалізовані лише у спосіб створення економічної організації;

2. організації мають ринкову самостійність. Менеджмент організації повинен мати сукупність управлінських інструментів для підтримки розвитку відповідно до сформульованих завдань, на основі оптимального задіяння внутрішнього потенціалу з урахуванням викликів зовнішнього середовища;

3. організація повинна будувати свою діяльність на основі наявного потенціалу, дбаючи про його збереження та примноження. Вказаний потенціал повинен формуватися та використовуватися на основі виконання таких настанов:

• поставлені цілі організації повинні бути забезпечені відповідними ресурсами;

• необхідність переробки вхідних ресурсів (вхід в організацію) визначає склад обладнання і технології виготовлення кінцевого продукту;

• структура технології зумовлює поділ виробничих функцій і формування робочих місць;

• реалізація функцій і завдань кожного робочого місця повинна бути забезпечена фахівцями визначеної професії і кваліфікації;

• виділення об`єктів усередині організації і в зовнішньому середовищі зумовлюють необхідність створення адекватної організаційної структури;

• функціонування процесів управління, зумовлених організаційною структурою, повинне бути забезпечено відповідною структурою апарату управління;

• готова продукція (вихід організації) повинна відповідати вимогам зовнішнього середовища, тобто відповідати стандартам і потребам споживача;

4. головною умовою ефективного функціонування економічної організації є наявність споживача - платоспроможного попиту. Вказаний попит може бути заданим або сформованим на формування попиту впливає сама організація через реалізацію маркетингової стратегії. Економічні організації мають постійно піклуватися про конкурентоспроможність виготовленого продукту, яка зазвичай характеризується співвідношенням рівня якості та ціни.

Стратегічний менеджмент передбачає:

- визначення головних ринкових позицій на перспективу залежно від пріоритетності цілей; - виділення ресурсів організації під стратегічні цілі;

- створення центрів керівництва кожною стратегічною ціллю;

- оцінка та стимулювання виробничих підрозділів та їх керівників по мірі досягнення стратегічних цілей [2, с. 78].

Тобто суть стратегічного менеджменту полягає в тому, що на підприємствах існує чітко виділене і організоване стратегічне планування, а з іншого боку, структура управління підприємства, механізми взаємодії окремих підрозділів які побудовані так, щоб забезпечити розробку довгострокової стратегії та її реалізацію через поточні виробничо-господарські плани. Тобто стратегічний менеджмент включає два основні процеси:

• стратегічне планування;

• тактико-оперативне управління реалізацією сформульованої стратегії.

Стратегія менеджменту підприємства може грунтуватися на основі формування нових та використання наявних конкурентних переваг. Ці переваги проявляють себе лише на фоні дій конкурентів, тобто у вільному ринковому середовищі, і можуть бути ефективно реалізованими у випадку належної організації різних складових управлінського механізму. Завдання механізму стратегічного менеджменту підприємства - забезпечити зміцнення конкурентної позиції за рахунок найбільш ефективного використання конкурентних переваг.

Головною метою управління витратами підприємства є підвищення економічної конкурентоспроможності та ефективності його господарської діяльності. Необхідно зазначити, що стратегічна мета і завдання діяльності підприємства можуть змінюватися залежно від зміни навколишнього підприємницького середовища та етапів розвитку підприємства. Однак очевидно, що мета і завдання управління витратами повинні підпорядковуватися загальній стратегічній меті функціонування підприємницької структури, хоча б на певних етапах економічного розвитку.

М. Портер, який вважається одним з авторитетних науковців зі стратегічного менеджменту, використовуючи ідею ланцюжка цінностей, пропонує розглядати стратегічне управління як аналіз внутрішніх процесів та взаємодій між різними складовими організації для того, щоб визначити, як і де додається цінність. При цьому стратегія - це позиціювання організації щодо галузевого середовища [3, с. 263]

Стратегічний менеджмент на підприємстві дозволяє досягти таких основних результатів:

1. Створити системний потенціал для досягнення цілей організації.

2. Структури організації та її внутрішніх змін, що забезпечують чутливість до змін зовнішнього середовища і відповідну адаптацію.

До переваг стратегічно-орієнтованих підприємств відносять [4, c.14]

- зменшення до мінімуму негативних наслідків змін, що- відбуваються, а також факторів «невизначеності майбутнього»;

- можливість враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрішні)- фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів, сформувати відповідні інформаційні банки;

- можливість отримати необхідну базу для прийняття стратегічних і- тактичних рішень;

- полегшити роботу із забезпечення довго та короткострокової- ефективності та прибутковості;

- можливість зробити організацію більш керованою, оскільки за наявності системи стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань;

- можливість встановлення системи стимулювання для розвитку- гнучкості та пристосованості організації та окремих її підсистем до змін;

-забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій- щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу;

Ефективність стратегічного менеджменту на підприємстві залежить від менеджерів, які розробляють стратегії підприємства та втілюють їх у життя. Головною метою вищого керівного апарату є виявлення таких працівників, які не тільки розробляють сильні та націлені на результат стратегії, а й вміють втілювати їх у життя, тобто, недостатньо тільки вдало розробленої стратегії, вона повинна бути реалізована на практиці.

Методологічною основою стратегічного менеджменту є комплексний підхід, згідно з яким підприємство характеризують такі особливості: унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах; змінність окремих її параметрів; здатність змінювати структуру та формувати варіанти поведінки, протистояти руйнівним тенденціям, адаптуватися до зміни умов; прагнення до формулювання цілей усередині системи.

Для реалізації стратегій залежно від конкретних умов використовуються моделі: внутрішньо-фірмового управління у спокійному зовнішньому середовищі; управління в умовах динамічного і різноманітного ринку; модель загроз і можливостей, що раптово виникають у зовнішньому середовищі. Особливого значення набуває модель стратегії підприємства в умовах зростаючої конкуренції, яка передбачає обґрунтований аналіз його конкурентоздатності, оцінювання зовнішніх і внутрішніх факторів. Це оцінювання може здійснюватися за допомогою SWOT-аналізу, складовими якого є оцінювання сильних і слабких сторін діяльності підприємства, а також можливостей і загроз, що перешкоджають руху в напрямі досягнення мети та цілей його розвитку [5, с. 34].

Щоб розрахувати стратегію поведінки підприємства на ринку та цілей планування його діяльності спочатку потрібно проаналізувати зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства. При аналізі зовнішнього середовища беруть до уваги такі показники як інформацію про постачальників необхідно важливих ресурсів, покупців продукції чи послуг, наявності ринків збуту, існуючих інформаційних технологій, існуюче законодавство, конкурентів, і т.д.. При аналізі внутрішнього середовища треба провести корпоративний аналіз організації (забезпечення ресурсами, конкурентоспроможності продукції чи послуг, технології виробництва продукції, забезпечення кваліфікованими кадрами,).

Вчені та науковці виділяють такі принципи успішної стратегічної діяльності підприємства [6, c.10]:

- кожне підприємство є відкритою соціально-економічною системою, що змінюється, розвивається та переструктуровується в динамічному, часто ворожому середовищі;

- новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу деяким з них забезпечити виживання. Далі вони стають більш стабільними: це означає, що для змін та розвитку треба розроблювати спеціальні заходи, які набирають вигляду більш чи менш обґрунтованих стратегій, що враховують як зовнішні (ринкові), так і внутрішні (виробничі) фактори;

- послідовний розвиток підприємства чи організації пов'язаний із формулюванням зрозумілих, простих і досяжних цілей, які знаходять вираз у системі техніко-економічних, кількісних та якісних показників , а також у системі стратегій їхнього досягнення, що інтерпретується в «стратегічному наборі»;

- навіть у разі застосування системи стратегічного управління з орієнтацією на «стратегічний набір» настає час, коли вони застарівають та починають стримувати розвиток підприємства. Щоб уникнути цього негативного стану, стратегії потрібно постійно переглядати та оновлювати;

- підтримка змін, нововведень різних типів має забезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримки, що сприяє проведенню стратегічних дій;

- забезпечення динамічності змін через прискорення практичних дій щодо реалізації стратегічних планів на основі відповідної системи регулювання, контролю та аналізу;

- створення виробничого потенціалу та системи зовнішніх зв'язків, що є сприйнятливими до змін і дають можливість досягти майбутніх цілей.

Впровадження концепцій стратегічного менеджменту до організаційної моделі підприємств є об`єктивною необхідністю. З метою поглиблення розуміння суті стратегічного менеджменту його розглядають у таких концепціях:

- елементному, як сукупність елементів, взаємодія між якими забезпечує формування і досягнення цілей під час реалізації стратегії розвитку організації;

- процесному, як цикл розроблення та впровадження стратегії, націлений на досягнення стратегічної відповідності між організацією та зовнішнім середовищем;

- функціональному, як галузь наукових знань про прийоми та інструменти, методологію прийняття стратегічних рішень і способи їх практичної реалізації.

Аналіз теорії та практики стратегічного менеджменту свідчить, що ця система все більше адаптується до тих змін, яких зазнає організація. Рівень її мобільності в умовах нестійкого зовнішнього середовища характеризується швидкістю й гнучкістю реакції на ці зміни з метою зберегти себе як організацію і досягти економічної ефективності.

• При традиційному підході організацію розглядають як "закриту" систему, її цілі та завдання вважають заданими і стабільними протягом тривалого часу. В сучасних умовах організацію розглядають як "відкриту" систему, головні передумови діяльності якої закладені не всередині, а поза нею, тобто успіх залежить від того, наскільки організація пристосувалася до свого оточення. Відповідно змінюється тип управління в напрямі більшої демократизації. Організаційні механізми більш пристосовані до виявлення нових проблем і формування нових рішень, ніж до контролю вже прийнятих.

• Організацію доволі часто перетворюють у сукупність різноцільових господарських підрозділів, об'єднаних для досягнення однієї генеральної мети розвитку, які самостійно визначають стратегію (в межах узгоджених умов) і самостійно її здійснюють, не суть відповідальність за результати своєї діяльності. Управління такими підрозділами характеризується відкритими діловими стосунками, як внутрішніми, так і зовнішніми.

• Під час розроблення стратегії відбувається докорінна зміна психології планування -- проходження шляху від майбутнього до теперішнього, а не від минулого до майбутнього, що властиве системі довгострокового планування.

• Організацію можна трактувати одночасно як соціальну й економічну систему. Новим чинником розвитку є її об'єктивна соціалізація, тобто перетворення виробничої системи у виробничо-соціальну. Найважливішим при цьому є стиль керівництва і роль людей -- працівників, їхнє поступове перетворення у співвласників, зі зміною певних особливостей їхнього характеру та реакції на управлінські рішення. Отже, особливого значення набувають організаційна культура, ділова етика та мораль.

* Планування стратегії характеризується посиленням гнучкості, зокрема, планових горизонтів. При цьому термін, на який розробляють прогноз, не є строго визначеним, а, здебільшого, залежить від характеру стратегічної мети. Планування стратегії може охоплювати тривалі періоди часу, хоча часто воно базується на середньостроковому плануванні. Вважають, що саме в цьому його особливість: стратегія -- це не функція часу, а функція напряму розвитку. Вище керівництво має запропонувати оптимальний шлях переходу від існуючого стану до бажаного. [7, c.74-77]

Найбільш поширеними показниками, за якими можна говорити, що на підприємствах успішно здійснюється стратегічний менеджмент, можна виокремити такі:

- прибутковість, відображена в таких показниках як величина прибутку, рентабельність, доход на акцію та інш.;

- місце на фінансовому ринку, яке описується такими показниками, як частина ринку, об'єм продаж, відносна стосовно до конкурента доля ринку, частка окремих продуктів в загальному об'ємі продаж та інш.;

- продуктивність, показник який виражається у кількості витрат на одиницю продукції, матеріалоємності, віддачі з одиниці виробничих потужностей, об'ємі виготовленої в продукції;

- фінансові ресурси, які описуються показниками, що характеризують величину оборотного капіталу, структуру капіталу, рух грошей на підприємстві;

- розробка та виробництво продукції чи послуг, які описуються за такими показниками, як величина витрат на виконання проектів, строки введення в дію нового обладнання, строки та об'єми виробництва продукту чи послуги, строки введення нового продукту чи послуги, якість продукту чи послуги та інш.;

- зміни в організації та управлінні, що виражаються в показниках, які встановлюють завдання по строкам організаційних змін на підприємстві;

- потужності підприємства, які виражаються в цільових показниках, що стосуються розміру займаних площин, кількості одиниць техніки та інш.;

- робота з покупцями та клієнтами, виражена в таких показниках, як швидкість обслуговування клієнтів, кількість скарг зі сторони покупців та інш.;

- надання допомоги суспільству, виражене такими показниками, як об'єм благодійності, строки проведення благодійних акцій та інш.;

- людські ресурси, які характеризуються показниками, які виражають плинність кадрів, підвищення кваліфікації робітників та інш.

Також одним із показників здійснення ефективного стратегічного менеджменту на підприємстві є застосування інформаційних систем та технологій. У стратегічному менеджменті інформаційно-технічні технології вже повинні використовуватися на етапі створення самого підприємства, для підтримки і поглиблення стійкої конкурентної переваги на фінансовому ринку. Стратегія у сфері інформаційних систем та технологій є елементом загальної стратегії підприємства, а напрями з його реалізації тісно переплітаються зі стратегічними програмами у інших областях.

Ефективний стратегічний менеджмент потребує надійного інформаційного забезпечення, який повинен відображати відносні фінансові результати, досягнуті бізнесом по відношенню з конкурентами, постачальниками і, можливо, споживачами. Таким інформаційним забезпеченням є стратегічний управлінський облік, адже діяльність будь-якого підприємства пов'язана із певними витратами, які за їх економічною сутністю на базі діючого бухгалтерського обліку та розподіляють на поточні та капітальні. До капітальних витрат належать витрати на придбання необоротних активів, що використовуються у декількох циклах виробництва та вартість яких включається до поточних витрат виробництва шляхом нарахування зносу. До поточних - витрати виробничих ресурсів, які споживаються протягом одного виробничого циклу. Успіх роботи підприємства залежить від двох умов: якості виконання функцій і завдань та обсягу т, що вирішуються підприємством і раціонального використання ресурсів. Отже, управління витратами означає удосконалення процесу управління всіма аспектами діяльності підприємства.

Одним із шляхів, за допомогою якого управлінський облік може впливати на розвиток подій у майбутньому, може бути аналіз ефекту від зміни стратегії, оцінка результативності таких змін. Аналіз здійснюють за трьома аспектами: росту, ціни, продуктивності (витрат). Виконують його методами факторного аналізу: ланцюгові підстановки, обчислення різниць та ін. стратегічний менеджмент криза підприємство

Другим важливим напрямком стратегічного управлінського обліку є аналіз прибутковості конкурентів (АПК) з метою оцінки наслідків можливого зниження (підвищення) ціни на продукцію (як це вплине на поведінку конкурентів на ринку). Джерелами даних про конкурентів можуть бути: щорічні звіти; офіційні статистичні дані про обсяги ринку конкретного виду продукції; повідомлення у пресі; знання власної справи; безпосередні практичні спостереження; інформація, одержана від спільних постачальників та покупців; інші неофіційні джерела. Особливе значення для управління має знання суми змінних та постійних витрат конкурента, їх співвідношення (оперативний ліверидж), щоб можна було оцінити вплив зміни обсягу продаж та ціни на поведінку конкурента (його прибуток).

Основним завданням формування ефективної системи управління витратами на підприємстві є пошук шляхів найефективнішого використання наявних обмежених ресурсів за допомогою планування, калькулювання, обліку і контролю витрат внутрішньовиробничої діяльності. Управління витратами є важливою складовою управлінського обліку, тому необхідне створення єдиної системи з певними установками, напрямами та інструментами.

Важливим та ефективним напрямом в забезпеченні стратегічного менеджменту на підприємстві є стратегічне мислення, яке базується на усвідомленні, насамперед керівниками й усім персоналом, власної відповідальності за довгострокове існування та розвиток свого підприємства, необхідності відповідного управління цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкурентоспроможності, фінансового успіху впродовж тривалого періоду.

Тому стратегічне мислення передбачає [8, c.19]:

- усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів при відповіді на запитання: «Чого ми хочемо досягти та яким чином?»;

- орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі -- нові можливості та потенційні загрози;

- логічне обгрунтування форм і методів залучення та напрямків використання інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для забезпечення розв'язання проблеми довгострокового розвитку фірми;

- координацію стратегічних і поточних, функціональних та виробничих, аналітично-планових і виконавчих напрямків діяльності організації;

- усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни в ньому;

- орієнтацію на керівництво процесами розвитку підприємства і в довгостроковому періоді формування відповідної системи стратегічного управління, що виявляється в настанові на ініціювання, а не на захист і наслідування.



Висновки

Стратегічний менеджмент на більшості підприємствах України в сьогоднішніх умовах знаходяться в стадії становлення, та не змогли зреагувати на вплив зовнішніх факторів. Цьому сприяли такі фактори, як військові дії на території України, економічна криза, проблема взаємодії з ринками чинників виробництва, пошуку ринків збуту і джерел інвестування власної діяльності, знос виробничих засобів, політична нестабільність і т.д.



Література

1. Ігнатьєва І. Стратегічний менеджмент [підручник]. К.: Каравела, 2008. С. 12-14

2. Кузьмін О.Є. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: Навч. посібник . Львів: Львівська політехніка, Інтелект-Захід, 2002. 228 с.

3. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. Є. М. Кайлюк, В. М. Андрєєва, В. В. Гриненко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. Х.: ХНАМГ, 2010. с. 263

4. Пічугіна Т. С. Стратегічний менеджмент навч. посіб. Харків, 2009. с. 14 (ХДУХТ).

5. Рульєв В.А., Гуткевич С.О. Менеджмент: навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2011. 312 с. URL: https://pidruchniki.com/13500826/menedzhment/strategichne_upravlinnya_pid priyemstvom (дата звернення: 20.03.2022).

6. Зарічна О. В. Роль стратегічного управління в діяльності підприємства в умовах сталого розвитку регіону // Соціальноекономічні проблеми сучасного періоду України. 2014. С. 10.

7. Летягин В. Стратегический менеджмент: практические аспекты // Персонал. 2001. № 10. C. 74-77

8. Малюта Л.Я. Стратегічне управління інноваційним розвитком підприємства: навчальний посібник . Тернопіль: ФОП Паляниця В.А., 2016. 232 с.



References

1. Ihnatieva I. (2008). Stratehichnyi menedzhment [pidruchnyk]. [Strategic Management [textbook]]. K.: Karavela, 12-14 [in Ukrainian].

2. Kuzmin O.Ie. (2002.) Teoretychni ta prykladni zasady menedzhmentu: Navch. posibnyk . [Theoretical and applied principles of management: Textbook]. Lviv: Lvivska politekhnika, Intelekt-Zakhid, 228 [in Ukrainian].

3. Ye . M, Kailiuk, V. M. Andrieieva V. V. Tkyoenko (2010). 5tichlychn\'i menedzlnnent: navch. posib. [Strategic Management: textbook]. Khark. nats. akad. misk. hosp-va. Kh.: KhNAMH, 263 [in Ukrainian].

4. Pichuhina T. S.(2009). Stratehichnyi menedzhment navch. posib. [Strategic Management: textbook]. Kharkiv, 14 (KhDUKhT). [in Ukrainian].

5. RulieA V.A.t I kitch'Sch $2'0.12011: navel's posib. [Management:textbook]. K.: Tsentr uchbovoi literatury, 312 Retrieved from: https://pidruchniУi.com/13500826/menedzhment/ strategichne_upravlinnya_pid priyemstvom (data zvernennia: 20.03.2022 ).[in Ukrainian].

6. Zarichna O. 20 (2014). Rol stratehichnoho upravlinnia v diialnosti pidpryiemstva v umovakh staloho rozvytku rehionu [The role of strategic management in the enterprise in terms of sustainable development of the region]. Sotsialnoekonomichni problemy suchasnoho periodu Ukrainy - Socio-economic problems of the modern period of Ukraine, 10 [in Ukrainian].

7. Letiahyn V. (2001) Stratehycheskyi menedzhment: praktycheskye aspektbi [Strategic management: practical aspects]. Personal- Personnel, 10, 74-77 [in Ukrainian].

8. Maliuta L.Ia. (2016). Stratehichne upravlinnia innovatsiinym rozvytkom pidpryiemstva: navchalnyi posibnyk. [Strategic management of innovative development of the enterprise: a textbook]. Ternopil: FOP Palianytsia V.A., 232 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...