Екологічний менеджмент як еколого-центристська система державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічний менеджмент як еколого-центристська система державного управління

Буканов Григорій Миколайович кандидат політичних наук, доцент, докторант кафедри менеджменту та управління проектами Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної Академії Державного Управління При Президентові України

Анотація

В статті розглянуто особливості функціонування екологічного менеджменту як еколого-центристської системи державного управління у сфері реалізації екологічної політики, виникнення якого менеджменту як окремої галузі управління пов'язане із формуванням концептуальних положень сталого (збалансованого) розвитку.

Визначено, що екологічний менеджмент - це тип управління, принципово зорієнтований на формування й розвиток екологічного виробництва та нової екологічної якості життєдіяльності людей, з метою збереження природного середовища, забезпечення здоров'я населення та економного витрачання ресурсів у контексті вимог сталого розвитку.

Доведено, що екологічний менеджмент є складовою загальної системи екологічного управління, системою ринкового управління довкіллям, функціонує на територіальному ієрархічному рівні в рамках глобальної екологічної політики, держави в цілому, регіону, окремої території (місто, селище, окрема природна зона), корпорації, підприємств в сферах з ринковими відносинами. В нашій країні екологічний стан регулюється за допомогою стандартизації та екологічного нормування. На державному рівні система управління екологічним менеджментом закріплена законодавчо і регулюється законодавством країни, в основі якого лежать Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельний та інші кодекси України, які забезпечують правову регламентацію переважно охоронних функцій, функцій державного дозволу і контролю.

Ефективність функціонування системи екологічного менеджменту на всіх рівнях управління пов'язана із впровадження низки економічних, регуляторних і адміністративних інструментів реалізації екологічної політики.

Основою екологічного менеджменту як еколого-центристської системи управління є екологічні стандарти: міжнародного (ISO 14000) і національного, державного рівня (Державні стандарти та технічні умови (ДСТУ).

Ключові слова: екологічна політика, екологічний менеджмент, глобальний екологічний менеджмент, міжнародні екологічні стандарти ISO14000, Державні стандарти та технічні умови (ДСТУ), рівні функціонування екологічного менеджменту.

Abstract

Ecological management as an ecological-central system of public governance

Bukanov Hryhorii Mykolaiovych Candidate of Political Science, Associate Professor, Doctoral Student, Department of Management and Project Management, Dnipropetrovsk Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine

The article considers the peculiarities of the functioning of environmental management as an eco-centric system of public administration in the field of environmental policy, the emergence of which management as a separate branch of government is associated with the formation of conceptual provisions for sustainable development.

It is determined that environmental management is a type of management, fundamentally focused on the formation and development of ecological production and a new ecological quality of human life, in order to preserve the natural environment, ensure public health and economical use of resources in the context of sustainable development.

It is proved that ecological management is a component of the general system of ecological management, system of market management of environment, functions at the territorial hierarchical level within the limits of global ecological policy, the state as a whole, region, separate territory (city, settlement, separate natural zone), corporations, enterprises. areas of market relations. In our country, the ecological situation is regulated through standardization and environmental regulation. At the state level, the environmental management system is enshrined in law and regulated by national law, which is based on the Law of Ukraine "On Environmental

Protection", Land and other codes of Ukraine, which provide legal regulation of mainly protection functions, state permitting and control functions.

The effectiveness of the environmental management system at all levels of government is associated with the introduction of a number of economic, regulatory and administrative tools for implementing environmental policy.

The basis of environmental management as an eco-centric management system are environmental standards: international (ISO 14000) and national, state level (State standards and technical conditions (DSTU)).

Keywords: ecological policy, ecological management, global ecological management, international ecological standards ISO14000, State standards and technical conditions (DSTU), levels of functioning of ecological management.

Постановка проблеми

На сьогоднішній день в Україні сформувалися екологічна політика, екологічне законодавство, екологічне управління, покликане забезпечити відтворювальний розвиток суспільства, який, у свою чергу, завдяки економному використанню та відтворенню природних ресурсів дає змогу задовольнити потреби сучасного покоління, не піддаючи небезпеці життя і благополуччя поколінь. Реалізація державної екологічної політики передбачає екологічне управління, що забезпечується системою екологічного менеджменту на різних рівнях державного управління. Особливістю екологічного менеджменту виступає той факт, що він передбачає розробку екологічних завдань на основі відповідних стратегій і програм, а також їх реалізацію шляхом створення профільних структур, контроль за результатами на всіх рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичну і методологічну основу дослідження системи екологічного менеджменту складають праці українських та зарубіжних вчених. Важливе значення мали праці В. Аніщенко, О. Балацького, О. Білик, Т. Галушкіної, Т. Галькевич, К. Демяненко, Ю. Добуш, І. Дуднікової, М. Ільїна, О. Лук'янихіної, Н. Пахомової, О. Потай, К. Ріхтера, Т. Трифонова, А. Садєкова, Н. Селіванова, Ю. Сагайдак, В. Шевчука та інших вчених, присвячені вивченню екологічного менеджменту як типу управління Проте ряд питань досі залишається малодослідженим, зокрема особливості функціонування екологічного менеджменту на різних рівнях управління.

Мета статті. Метою статті є виокремлення рівнів функціонування системи екологічного менеджменту як еколого-центристської системи управління.

Виклад основного матеріалу

Виникнення екологічного менеджменту як окремої галузі управління пов'язане із формуванням концептуальних положень сталого (збалансованого) розвитку. Науковці по-різному виділяють етапи еволюції екологічного менеджменту як еколого-центристської системи управління.

Так, К. Демяненко виокремлює три основні етапи: 1) перший етап розвитку екологічного менеджменту - ранній (початковий) - триває з першої половини ХХ сторіччя до 1970 р., характерною ознакою якого є відсутність законодавчо регламентованих норм та нормативів екологічної безпеки; 2) другий етап - перехідний (проміжний) - тривав з 1970 до 1990 рр., що актуалізував проблеми охорони довкілля та регламентації екологічної безпеки виробництв. Почали прийматися нормативно-правові акти по нормуванню викидів в атмосферу, з'явилися стандарти якості продукції з метою забезпечення охорони здоров'я громадян та захисту довкілля, відбувався постійний контроль за дотриманням встановлених вимог; 3) третій етап - сучасний - почався з 1990 рр. і триває до нині. Він пов'язаний із прийняттям у Ріо де Жанейро у 1992 р. рішення про розробку і впровадження КО 14000, яке є результатом Уругвайського раунду переговорів за Всесвітньою торговельною угодою і зустрічі на вищому рівні з питань навколишнього середовища і розвитку [1, с.115]. Основним предметом КО 14000 є система екологічного менеджменту. Саме цей етап визначає пріоритетність екологічного менеджменту та його стратегічну роль у забезпеченні екологічної безпеки та охорони довкілля.

Незважаючи на багатозначність поняття «менеджмент», сьогодні воно означає управління на різних рівнях. Відповідно термін «екологічний менеджмент» розглядається переважно в таких значеннях [2, с.227]: а) як діяльність громадських екологічних організацій; б) як сукупність засад, методів і засобів управління природоохоронною діяльністю підприємства; в) як система управління окремим природним комплексом, що підлягає особливій охороні; г) як частина загальної системи управління, яка містить організаційну структуру, діяльність з планування, обов'язки, відповідальність, досвід, методи, методики, процеси і ресурси для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики конкретної організації.

З цією точки зору досить цікавою є наукова розробка К. Демяненко [1, с.116-117] щодо виокремлення основних наукових підходів до розуміння екологічного менеджменту.

Так, перший підхід, на думку К. Демяненко, відображає реагування підприємства на екологічні виклики, що представлений позицією Ю. Добуш, в якій екологічний менеджмент трактується «як управління екологічними характеристиками конкретних економічних суб'єктів екологічно небезпечної діяльності, джерел екологічної небезпеки або окремих природних комплексів з метою охорони довкілля і раціоналізації природокористування для досягнення сталого (збалансованого) розвитку рекреаційних територій» [3, с.76]. В даному підході екологічне управління спрямоване перш за все на усунення наслідків екологічних небезпек, відводячи превентивному управлінню другорядне місце.

Другий підхід пов'язаний із першочерговістю екологічної безпеки, а тому екологічний менеджмент розглядається як «екологічно безпечне управління виробництвом, за якого досягається оптимальне співвідношення між екологічними та економічними показниками» [1, с.117]. В рамках даного підходу О. Лук'янихіна розглядає екологічний менеджмент «як сукупність принципів, форм, методів, прийомів, засобів управління виробництвом та виробничим персоналом підприємства з метою досягнення високої еколого-економічної ефективності виробництва» [4, с.11], а В. Аніщенко та Т. Галькевич стверджують, що екологічний менеджмент - це управління, яке завчасно передбачає формування екологічно безпечного виробничо-територіального комплексу і яке забезпечує оптимальне співвідношення між екологічними та економічними показниками протягом усього періоду життєвого циклу як самого комплексу, так і продукції, що ним виробляється [5, с.32]. Цей підхід враховує потреби як довкілля, так і безпосередньо суб'єктів господарювання для забезпечення максимальної екологічної та економічної ефективності.

Третій підхід визначений К. Демяненко як «оптимальне поєднання екологічних та економічних показників». Так, Л. Федулова [6] зазначає, що екологічний менеджмент - ініціативна й результативна діяльність економічних суб'єктів, спрямована на досягнення їхніх власних екологічних цілей, проектів та програм, розроблених на основі принципів екоефективності й екосправедливості. На думку І. Дуднікової, екологічний менеджмент - це «цілеспрямована, свідома діяльність, пов'язана з розробленням, запровадженням, реалізацією, контролюванням різноманітних заходів природоохоронного характеру, які повинні забезпечити раціональне використання і збереження природних ресурсів, дотримання екологічної безпеки» [7, с.258]. Прихильники вказаного підходу значно ширше розглядають екологічний менеджмент, а саме першочергове забезпечення екологічних цілей, щоб гарантувати дотримання вимог екологічних нормативів та безпеки.

Четвертий підхід розглядає екологічний менеджмент як елемент системи загального менеджменту, який зазначений у міжнародних екологічних стандартах, і спрямований на реалізацію екологічної політики. Так, В. Куриленко розглядає екологічний менеджмент як самостійний вид діяльності, що складає частину загальної системи менеджменту (управління) і орієнтований на управління наслідками впливу природокористування на довкілля як конкретний суб'єкт природокористування, так і суспільство загалом. Основним завданням системи екологічного менеджменту на підприємстві він вважає розробку еколого-економічної стратегії виробництва з метою підвищення інвестиційної привабливості підприємства [8, с.165].

В. Шевчук визначає екологічний менеджмент (корпоративне екологічне управління) «як частину загальної системи екологічного управління, що реалізується окремими корпораціями. Відповідно у кожної корпорації повинна бути чітко сформована екологічна політика, яка відповідає міжнародним екологічним стандартам і входить у загальну систему екологічного управління» [9, с.202]. Отже, цей підхід відображає вплив міжнародних організацій і принципових положень концепції сталого (збалансованого) розвитку на формування національних стратегій екологічної політики.

Найповніше трактування екологічного менеджменту наведене у міжнародному стандарті О 14000. «Система екологічного менеджменту - це частина загальної системи менеджменту, яка включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації та вдосконалення екологічної політики, цілей і завдань» [10, с.2].

Основними ознаками екологічного менеджменту є [11, с.9]: 1) він є складовою загальної системи екологічного управління, 2) він є системою ринкового управління довкіллям, 3) його дія обмежується на територіальному ієрархічному рівні в рамках регіону, корпорації, підприємств в сферах з ринковими відносинами, насамперед, виробничій.

Отже, у широкому розумінні - це тип управління, принципово зорієнтований на формування й розвиток екологічного виробництва та нової екологічної якості життєдіяльності людей, з метою збереження природного середовища, забезпечення здоров'я населення та економного витрачання ресурсів у контексті вимог сталого розвитку.

Основою екологічного менеджменту як еколого-центристської системи управління є екологічні стандарти (міжнародного і національного, державного рівня). Відповідно екологічний менеджмент може здійснюватися на таких рівнях: міжнародний, національний, регіональний, локальний (рівень організації, підприємства) (рис. 1). Розглянемо деякі аспекти функціонування системи екологічного менеджменту на різних рівнях управління.

Система глобального екологічного управління почала формуватися 70 -х рр. ХХ ст. і перший крок на цьому шляху було зроблено на Стокгольмській конференції з навколишнього середовища. Погляди науковців на її сутність, форми, функції та перспективи подальшого розвитку суттєво відрізняються.

Наприклад, дослідники Л. Кожушко та П. Скрипчук характеризують глобальний екологічний менеджмент як цілеспрямовану, свідому діяльність, що полягає в розробленні, упровадженні та контролі різноманітних заходів природоохоронного характеру, які повинні забезпечити раціональне використання і збереження природних ресурсів, а також дотримання екологічної безпеки [12, с.250-255]. Американські фахівці Р.Ф. Дюран, Р. О'Лірі та Д. Дж. Фіоріно представляють глобальне екологічне управління як «сутність формування і втілення в життя політики щодо природних ресурсів з постійно зростаючою кількістю гравців» [13, с.21-24].

На думку Т. Перги, розгляд світового екологічного менеджменту лише з погляду інституційної архітектури є догматичним підходом, і мова має йти про комплексну, багатовимірну систему, що перебуває в постійній динаміці та трансформації відповідно до суспільно-політичних та соціально-економічних змін і виконує такі функції[14, с.95]: 1) ідеологічну (розробка принципів, напрямків, стратегічних засад та порядку денного); 2) організаційно-координаційну (імплементація рішень, керування та узгодження діяльності різних установ); 3) правову (створення відповідного базису для міжнародного співробітництва); 4) фінансову (акумулювання необхідних коштів для виконання поставлених цілей та завдань); 5)ревізійно-контрольну (реалізується через роботу органів з відповідною компетенцією та періодичний характер проведення започаткованих зібрань); 6) моніторингу й оцінки (відбувається за допомогою широкого кола систем вимірювання змін стану довкілля та результатів екологічної політики).

Мал. 1 Рівні функціонування екологічного менеджменту

В основі глобального екологічного менеджменту лежать міжнародні екологічні стандарти ІБО серії 14000 положення міжнародних конвенцій щодо охорони навколишнього середовища.

Міжнародний стандарт - стандарт розроблений міжнародною організацією стандартизації. Найвідомішою з них є International Organization for Standardization (КО). Протягом 90-х років ХХ століття у галузі екологічного управління було розроблено: 1) BS 7750 - британський стандарт (перша версія - березень 1992 року); 2) ЕМА^ - стандарт Євросоюзу (перша версія - 1993 року); 3) К 310 - ірландський стандарт (1994 рік); 4) CSA 7750 94А - канадський стандарт (1994 рік); 5) КО 14000 - серія стандартів Міжнародної організації з стандартизації (1996 рік). Європейська схема екологічного менеджменту і аудиту EMAS і Міжнародні стандарти КО серії 14000. Крім того в практиці багатьох країн знайшли застосування Британський стандарт в області систем екологічного менеджменту BS 7750 і СЕМ CleanerProduction (Чистіше виробництво).

Міжнародна організація зі стандартизації (КО), продовжуючи традиційну для своєї діяльності розробку стандартів на методи контролю компонентів біосфери (повітря, вода, ґрунт), у 90 -і роки приступила до створення комплексу міжнародних стандартів та системи екологічного управління, а саме: стандарти КО серії 14000. Для цього в 1993 р. Було створено Технічний комітет КО «Екологічне управління» - КО/ТК 207. Система стандартів КО 14000 розроблена на базі стандарту BS 7750, а також стандарту за системою якості продукції КО 9000. На відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів вона орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовини тощо) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимога використовувати «якнайкращу доступну технологію»).

Основним предметом КО 14000 є система екологічного менеджменту - environmental management system.

Основні підходи щодо розробки та вдосконалення систем управління навколишнім середовищем розглядаються на базі стандартів КО серії 14000, які встановлюють системний підхід до аналізу та покращення екологічних показників діяльності організації. Стандарти серії КО 14000 поділяються на три основні групи: принципи створення та використання системи екологічного управління; інструменти екологічного контролю та оцінки; стандарти, що орієнтовані на продукцію. Офіційно всі стандарти серії КО 14000 є добровільними для застосування. Вони не мають на меті замінити законодавчі вимоги, забезпечуючи лише систему визначення екологічної політики компанії та створення відповідної організаційної структури. Базою для побудови системи управління навколишнім середовищем в організації є міжнародні стандарти КО серії 14000 та відповідні національні стандарти.

На національному рівні екологічний менеджмент регулюється Державними стандартами та технічними умовами (ДСТУ). В Україні міжнародні стандарти серії КО 14000 прийняті як національні в 1997 р. У зв'язку з цим підприємства повинні дотримуватися певних чітких стандартів. Серед національних екологічних стандартів можна виділити наступні: 1) ДСТУ КО 14004:2006 - Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення; 2) ДСТУ КО 14015:2005 - Екологічне керування. Екологічне оцінювання виробничих об'єктів та організацій; 3) ДСТУ КО 14020:2003 - Екологічні маркування та декларації. Загальні принципи; 4) ДСТУ КО 14021:2002 - Екологічні марковання та декларації. Екологічні самодекларації (екологічне маркування типу II); 5) ДСТУ КО 14024:2002 - Екологічні маркування та декларації. Екологічне маркування типу І. Принципи та методи; 6) ДСТУ ISO/TR 14025:2002 - Екологічні маркування та декларації. Екологічні декларації типу III; 7) ДСТУ КО 14031:2004 - Екологічне керування. Настанови щодо оцінювання екологічної характеристики; 8) ДСТУ ISO/TR 14032:2004 - Екологічне керування. Оцінювання екологічної характеристики. Приклади; 9) ДСТУ КО 14040:2004 - Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Принципи та структура; 10) ДСТУ КО 14041:2004 - Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Визначення цілі та сфери застосування інвентаризації [12].

На державному рівні екологічна політика повинна визначати основні інструменти та важелі впливу на стан довкілля, які повинні бути як адміністративними, так і ринковими. Нині в Україні екологічний стан регулюється за допомогою стандартизації та екологічного нормування. На державному (національному) рівні екологічного менеджменту система управління закріплена законодавчо і регулюється екологічним законодавством України, в основі якого лежать Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельний, Водний та інші кодекси України, які забезпечують правову регламентацію переважно охоронних функцій, функцій державного дозволу і контролю.

Екологічний менеджмент регіону являє собою систему управління, що спрямована на реалізацію комплексних програм із екологічного менеджменту, створення переробних та утилізаційних станцій і заводів для зменшення рівня забрудненості регіону. Причому на цьому рівні екологічний менеджмент пов'язаний із сталим (збалансованим) розвитком регіону як соціально-еколого-економічної системи. Слід зазначити, що під соціально-еколого-економічною системою розуміють цілісне (інтеграційне) утворення, що поєднує економічну, соціальну, інституційну й екологічну підсистеми, які взаємодіють через обмінні процеси між людською діяльністю та довкіллям [15, с.10-11]. Отже, в межах соціально-еколого-економічної системи, що відповідає певному адміністративно - територіальному утворенню (регіону, області), може реалізовуватися система екологічного менеджменту, яка відображена як у державній екологічній політиці, так і у регіональній екологічній політиці, а отже, саме державне управління через інструменти і механізми екологічного менеджменту покликано забезпечувати належні інституційні умови щодо ризикостійкого розвитку соціально-еколого- економічної системи.

Екологічний менеджмент на локальному рівні, тобто на рівні підприємства, передбачає створення системи управління, яка повинна розробляти та реалізовувати комплекс заходів щодо раціонального безвідходного використання ресурсів, зменшення рівня використання паливних та енергетичних ресурсів, вироблення екологічно чистої продукції, а також переробку відходів власного виробництва. З метою підвищення конкурентоспроможності підприємства повинні впроваджувати екологічний менеджмент, орієнтуючись не лише на власні нормативи, а й на державні, міжнародні стандарти на міжнародному, національному та локальному рівнях.

Етапи створення і функціонування системи екологічного менеджменту на окремому підприємстві згідно КО 14000 включають: 1) розроблення екологічної політики; 2) планування; 3) впровадження та функціонування; 4) проведення перевірок і корегування; 5) аналіз із боку керівництва[12]. Як зазначає К. Демяненко, перший елемент даної моделі - екологічна політика (зобов'язання і політика) - означає, що підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватись на відповідність своїх дій нормам та правилам чинного законодавства щодо екологічної безпеки виробництва. Планування передбачає розробку підприємством програми екологічного менеджменту, яка повинна визначати цілі, дії, відповідальних осіб, строки реалізації заходів, способи та очікувані результати впровадження екологічного менеджменту. Впровадження і функціонування (дії і виконання) передбачає визначення структури відповідальності, можливостей і ресурсів для досягнення цілей і завдань, визначених екологічною політикою.

Перевірки (контроль) необхідний для ефективного впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві, сприяє своєчасному реагуванню на відхилення від запланованих показників у ході реалізації. Підприємство повинно постійно здійснювати моніторинг екологічної політики та екологічних показників (показників результативності), а також проводити аудит системи екологічного менеджменту (екологічний аудит) на відповідність нормам підприємства та стандартам. І останній елемент - аналіз з боку керівництва - передбачає перевірку роботи системи екологічного менеджменту на предмет її ефективності[1, с.49-51].

екологічний менеджмент центристський управління

Висновки

Визначено, що система екологічного менеджменту - це частина загальної системи менеджменту, яка включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, а також процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації та вдосконалення екологічної політики, цілей і завдань. При цьому, екологічний менеджмент є складовою загальної системи екологічного управління, системою ринкового управління довкіллям, функціонує на територіальному ієрархічному рівні в рамках глобальної екологічної політики, держави в цілому, регіону, окремої території (місто, селище, окрема природна зона), корпорації, підприємств в сферах з ринковими відносинами. Основою екологічного менеджменту як еколого-центристської системи управління є екологічні стандарти: міжнародного (ISO 14000) і національного, державного рівня (Державні стандарти та технічні умови (ДСТУ).

Перспективним напрямком подальших досліджень є систематизація інструментів реалізації державної екологічної політики на регіональному рівні в контексті впровадження системи екологічного менеджменту.

Література

1. Демяненко К.А. Сутність екологічного менеджменту та конкурентоспроможності підприємства. Економічний аналіз: зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет; редкол.: В.А. Дерій (голов. ред.) та ін. Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету “Економічна думка”, 2015. Том 19. № 3. С. 114-121.

2. Потай О.А. Концептуальні засади екологічного менеджменту підприємства. Регіональна економіка. 2013. № 1. С. 226-235.

3. Добуш Ю.Я. Формування системи екоменеджменту у економіці сталого розвитку. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2008. №. 623. С. 74- 84.

4. Лук'янихіна О.А. Екологічний менеджмент в системі територіального управління: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.08.01. Суми, 2002. 19 с.

5. Аніщенко В.О., Галькевич Т.Л. Сучасні методичні засади формування екологічного менеджменту в Україні. Екологічний менеджмент: збірник наук. праць за заг. ред. В.А. Гайченка. К.: МАУП, 2008. С. 31-34.

6. Федулова Л.І. Менеджмент організацій: підручник. К.: Либідь, 2003. 448 с.

7. Дуднікова І.І. Становлення і розвиток екологічного менеджменту: теоретико-методологічний контекст. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2014. №. 58. С. 259-268.

8. Куриленко В.В. Основы управления природо- и недропользованием. Экологический менеджмент. СПб.: Изд-во С.- Петербургского университета, 2000. 208 с.

9. Шевчук В.Я., Саталкін Ю.М., Білявський Г.О. Екологічне управління: підручник. К.: Либідь, 2004. 430 с.

10. Environmental management systems - Requirements with guidance for use: ISO 14001:2004. [Secondedition 2004-11-15]. Geneva, 2004. 23 p. (International Standard).

11. Загороднюк П.О. Взаємозв'язок екологічної й економічної безпеки та її вплив на економічне зростання України. Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. 2014. № 6. С. 9-14.

12. Кожушко Л.Ф., Скрипчук П.М. Екологічний менеджмент. К.: Академвидав, 2007. 432 с.

13. Durant R.F., O'Leary R., Fiorino D.J. Introduction. EnvironmentalGovernanceReconsidered. Challenges, ChoicesandOpportunities. Cambridge: the MIT Press, 2004. 480 р.

14. Перга Т.Ю. Глобальна екологічна політика та Україна: монографія. Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2014. 288 с.

15. Домбровська С.М., Коврегін В.В., Помаза-Пономаренко А.Л., Колєнов О.М. Державне управління у сфері безпеки соціально-еколого-економічних систем: монографія. Х.: НУЦЗУ, 2017. 244 с.

16. Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосовування. ДСТУ ISO 14001:2006 (ISO 14001:2004, IDT). Введ. 2006-05-15. К.: Держспоживстандарт України, 2006. 17 с.

References

1. Demianenko K.A. (2015). Sutnist ekolohichnoho menedzhmentu ta konkurentospromozhnosti pidpryiemstva [The essence of environmental management and competitiveness of the enterprise]. Ekonomichnyi analiz - Economic analysis, 19(3), 114-121 [in Ukrainian].

2. Potai O.A. (2013). Kontseptualni zasady ekolohichnoho menedzhmentu pidpryiemstva [Conceptual principles of ecological management of the enterprise]. Rehionalna ekonomika - Regional economy, 1, 226-235 [in Ukrainian].

3. Dobush Yu.Ya. (2008). Formuvannia systemy ekomenedzhmentu u ekonomitsi staloho rozvytku [Formation of the system of eco-management in the economy of sustainable development]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika» - Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic", 623, 74-84 [in Ukrainian].

4. Lukianykhina O.A. (2002). Ekolohichnyi menedzhment v systemi terytorialnoho upravlinnia [Ecological management in the system of territorial management]. Extended abstract of candidate's thesis. [in Ukrainian].

5. Anishchenko V.O., Halkevych T.L. (2008). Suchasni metodychni zasady formuvannia ekolohichnoho menedzhmentu v Ukraini [Modern methodical bases of formation of ecological management in Ukraine]. Ekolohichnyi menedzhment - Environmental management. (pp. 31-34). Kyiv: MAUP [in Ukrainian].

6. Fedulova L.I. (2003). Menedzhment orhanizatsii [Management of organizations]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

7. Dudnikova I.I. (2014). Stanovlennia i rozvytok ekolohichnoho menedzhmentu: teoretyko- metodolohichnyi kontekst [Formation and development of environmental management: theoretical and methodological context]. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii - Humanitarian Bulletin of the Zaporizhia State Engineering Academy, 58, 259-268 [in Ukrainian].

8. Kurilenko V.V. (2000). Osnovyupravleniya prirodo- i nedropol'zovaniem. Ekologicheskiy menedzhment [Fundamentals of environmental and subsoil use management. Environmental management]. Saint Petersburg: Izd-vo S.- Peterburgskogo universiteta [in Russian].

9. Shevchuk V.Ya., Satalkin Yu.M., Biliavskyi H.O. (2004). Ekolohichne upravlinnia [Environmental management]. Kyiv: Lybid, [in Ukrainian].

10. Environmental management systems - Requirements with guidance for use: ISO 14001:2004. [Second edition 2004-11-15]. (International Standard). (2004). Geneva [in English].

11. Zahorodniuk, P.O. (2014). Vzaiemozviazok ekolohichnoi y ekonomichnoi bezpeky ta yii vplyv na ekonomichne zrostannia Ukrainy [The relationship between environmental and economic security and its impact on economic growth in Ukraine]. Ekolohiia dovkillia ta bezpeka zhyttiediialnosti - Environmental ecology and life safety, 6, 9-14 [in Ukrainian].

12. Kozhushko L.F., Skrypchuk P.M. (2007). Ekolohichnyi menedzhment [Environmental management]. Kyiv: Akademvydav [in Ukrainian].

13. Durant R.F., OLeary R., Fiorino D.J. (2004). Introduction. Environmental Governance Reconsidered. Challenges, Choices and Opportunities. Cambridge: the MIT Press [in English].

14. Perha, T.Yu. (2014). Hlobalna ekolohichna polityka ta Ukraina [Global environmental policy and Ukraine]. Nizhyn: Vydavets PP Lysenko M.M. [in Ukrainian].

15. Dombrovska, S.M., Kovrehin, V.V., Pomaza-Ponomarenko, A.L., Kolienov, O.M. (2017). Derzhavne upravlinnia u sferi bezpeky sotsialno-ekoloho-ekonomichnykh system [Public administration in the field of security of socio-ecological and economic systems]. Kharkiv: NUTsZU [in Ukrainian].

16. Systemy ekolohichnoho upravlinnia. Vymohy ta nastanovy shchodo zastosovuvannia [Environmental management systems. Requirements and guidelines for use]. (2006). DSTU ISO 14001:2006 (ISO 14001:2004, IDT) from 15^th May 2006. Kyiv: Derzhspozhyvstandart Ukrainy [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru