Механізм ділократизації в організаційному забезпеченні управління аеропортовою діяльністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Льотна академія Національного авіаційного університету

Механізм ділократизації в організаційному забезпеченні управління аеропортовою діяльністю

Чорногор Наталія Олексіївна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри туризму та авіаційних перевезень

Залевський Анатолій Васильович кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри туризму та авіаційних перевезень

м. Кропивницький

Анотація

У статті розглядається механізм ділократизації в організаційному забезпеченні управління аеропортовою діяльністю. Аналіз концептуальних ідей дилократії показав, що дилократична система правління характеризується безумовним пріоритетом справи (корисний результат), коли бюро (управління) здійснює лише планування, а право заохочувати і карати передається справі (корисний результат).

Дилократія - це система соціально-економічних відносин, у якій корисний результат праці є домінуючою та свідомою метою учасників цих відносин, у другому сенсі дилократія - це організаційна технологія управління, заснована на механізмі ринку корисних результатів.

В основі дилократизації лежить принцип, суть якого полягає в тому, що учасники демократичних соціально-економічних відносин можуть обмінюватися лише корисними результатами та отримувати дохід лише від продажу власної частки на ринку, що є механізмом реалізації цього принципу та забезпечує потужність (корисний результат роботи). Саме механізм цього ринку дозволяє автоматично і адекватно заохочувати кожну корисну дію його учасників і автоматично, гідно карати за кожну помилку.

Ідеї та механізми делократизації можуть бути в повній мірі застосовані в організаційному управлінні аеропортовою діяльністю, де широке коло авіаційних підприємств-суб'єктів авіаційної діяльності в основному виробничому ланцюжку в галузі авіаційних та супутніх допоміжних послуг, від фундаментальних і прикладних досліджень в авіабудуванні до забезпечення авіаційних послуг.

Таким чином, розглянуто концептуальні уявлення про дилократію, сутність механізму її практичної реалізації (дилократизації) як технології організаційного управління на основі теорії сталого розвитку та принципу корисних результатів та проаналізовано можливості практичної реалізації механізму дилократизації управління аеропортовою діяльністю.

Перспективи подальших досліджень полягають у площині моделювання механізму ринку корисних результатів різних авіаційних суб'єктів, виходячи з їх специфічних особливостей.

Ключові слова: ділократія, організаційна технологія управління, принцип корисних результатів праці, бюрократична модель управління, ринок корисних результатів праці, механізм ділократизації, аеропортова діяльність.

Abstract

Chornogor Nataliy Oleksiyivna Candidate of Pedagogical sciences, Lecturer, Lecturer of the Tourism and air Transport operations Department, Flight Academy of National Aviation University, Dobrovolskoho St., 1, Kropyvnytskyi

Zalevskyi Anatolii VasyPovych Candidate of Engineering, Associate Professor, Associate Professor of the Tourism and air Transport operations Department, Flight Academy of National Aviation University, Dobrovolskoho St., 1, Kropyvnytskyi

MECHANISM OF DELOCRATIZATION IN ORGANIZATIONAL
SUPPORT OF AIRPORT ACTIVITIES MANAGEMENT

Analysis of the conceptual ideas of dilocracy showed that the dilocratic system of government is characterized by unconditional priority of the case (useful result), when the bureau (management) performs only planning, and the right to encourage and punish is transferred to the case (useful result).

Dilocracy is a system of socio-economic relations in which the useful result of work is the dominant and conscious goal of the participants in these relations, in the second sense dilocracy is an organizational management technology based on the mechanism of the so-called market of useful results.

Dilocratization is based on the principle, the essence of which is that participants in democratic socio-economic relations can exchange only useful results and receive income only from the sale of their own share in the market, which is a mechanism for implementing this principle and provides power (useful result of work). It is the mechanism of this market that allows you to automatically and adequately encourage every useful action of its participants and automatically, adequately punish for every mistake.

Ideas and mechanisms of delocratization can be fully applied in aviation production, where a wide range of aviation enterprises - subjects of aviation activity in the main production chain in the field of aviation and related support services, from basic and applied research in aircraft construction to the provision of aviation services.

Thus, the conceptual ideas of dilocracy, the essence of the mechanism of its practical implementation (dilocratization) as an organizational management technology based on the theory of sustainable development and the principle of useful results and analyzed the possibilities of practical implementation of the mechanism of dilocratization of aviation production.

Prospects for further research lie in the plane of modeling the mechanism of the market of useful results of various aviation entities, based on their specific features.

Keywords: dilocracy, organizational technology of management, the principle of useful results of work, bureaucratic model of management, the market of useful results of work, the mechanism of dilocratization, airport activities.

Постановка проблеми

Авіація сьогодні одна з найбільш потужних, динамічних і конкурентних сучасних індустрій, яка активно генерує інноваційний розвиток суміжних галузей суспільного виробництва. Визначальну роль у забезпеченні конкурентоспроможності та ефективності авіаційного виробництва відіграє система управління, її елементи, структура, організаційні технології управління, серед яких великий інтерес викликає ділократизація, особливо - механізм її практичної реалізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інноваційною організаційною технологією управління є ділократизація, при якій робота кожного працівника оцінюється самим ділом (не керівником!). Тому відомий менеджер і публіцист Ю.Г. Мухін [2] називає таку систему розподілу прав і обов'язків «ділократією» і дає детальний опис її сутності. Протопопов О.І. у роботі [3], окрім короткої презентації ділократії, характеризує основний механізм її реалізації - ринок корисних результатів праці. У монографії [4] Большаков Б.Є. акцентує увагу на співзвучності ідей ділократії загальним ідеям науки сталого розвитку і розглядає ділократію як застосування теорії сталого розвитку в функціональній області організації управління підприємством шляхом його ділократизації. В роботі Протопопов О.І. [5] представлена організаційна технологія, побудована на основі теорії сталого розвитку та принципу ділократії, яка дозволяє проектувати завідомо ефективні, сталі виробничі системи та управляти ними.

Проте, виходячи з перспективності реалізації ідей ділократії, існує потреба в їх ґрунтовному аналізі для оцінки можливостей практичного застосування у авіаційному виробництві з акцентом власне на самому механізмі ділократизації.

Мета статті - дослідження механізму практичної реалізації концептуальних ідей ділократії як організаційної технології управління на основі фундаментального принципу корисних результатів праці - ділократизації в організаційному забезпеченні та управлінні аеропортової діяльності.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: проаналізувати концептуальні ідеї ділократії як організаційної технології управління; з'ясувати сутність фундаментального принципу корисних результатів праці; описати механізм функціонування ринку корисних результатів праці та проілюструвати його роботу; оцінити можливості практичної реалізації механізму ділократизації авіаційного виробництва.

Виклад основного матеріалу

Основні положення інноваційної концепції ділократії викладено в авторській статті [1]. Коротко зупинимось на них для з'ясування їх сутності, в тому числі, фундаментального принципу корисних результатів праці, з подальшим переходом власне до самого механізму ділократизації.

Ділократія - концепція управління, дослівно означає «влада діла», на відміну від бюрократії - «влада бюро» (влада начальства). Відповідно до цієї концепції, будь-яка діяльність виконавців і керівників повинна підкорятися в першу чергу інтересам діла, а не вказівками вищестоящого керівництва. Термін введений на початку 90-х років минулого століття Ю.Г. Мухіним [2] при розробці ним теорії управління людьми.

Основними положеннями цієї теорії є:

Влада - це здатність і можливість визначати поведінку людей. Виникає влада не тоді, коли хтось командує, а тільки тоді, коли підлеглий починає виконувати ці команди, тобто, коли підлеглий або просто людина вважають для себе вигідним підкоритися тому, хто здійснює владу.

Відповідно до першого закону поведінки людини, людина завжди діє так, щоб в результаті своєї дії отримати максимально необхідне їй заохочення і мінімальне покарання. Заохочення - це придбання чогось цінного для даної людини, а покарання - втрата цього цінного, тому людина завжди прагне досягти результату своєї діяльності з мінімальними витратами для себе, оскільки витрати власної праці для людини теж цінність.

Відповідно до другого закону поведінки людини, людина підпорядковується тій інстанції, яка заохочує або карає його. Ця інстанція може бути як людиною, так і міркуваннями вищого порядку - обов'язком або совістю. Кожна людина робить тільки те, що вказує йому інстанція, яка його заохочує або карає.

Під ділом розуміється такий результат праці людини, за який готові платити тільки справжні його споживачі, а не керівники.

Доручене підлеглому діло є інстанцією, здатною заохочувати і карати свого виконавця, і, в зв'язку з цим, діло саме здатне вказувати підлеглому, як себе виконати, - здатне підкорити свого виконавця собі - мати над ним владу.

Науково-технічний прогрес призвів до того, що люди бажають все повніше задовольняти свої зростаючі потреби, що, відповідно, ускладнює товари і послуги, які одна людина не здатна з нуля зробити або надати. Тому виникла необхідність поділу праці по виробництву товарів і наданню послуг на окремі операції, якими займаються вузькі фахівці.

В цій ситуації мета управління людьми полягає в тому, що бюро (керівництво) отримує в своє розпорядження підлеглих, маючи завдання виконати якесь діло, потрібне його споживачам (виробництво товарів або надання послуг) і вимагає для свого виконання поділу праці, виходячи зі все зростаючої складності діла.

Класична бюрократична організаційна технологія управління передбачає ієрархічну схему підпорядкування підлеглих керівнику (бюро), при якій у кожного виконавця дві вищі інстанції - бюро (керівництво) і діло (корисний результат праці), причому пріоритетною є перша інстанція, виходячи з того, що вона володіє всіма правами його заохочення та покарання.

На відміну від класичної для ділократичної системи управління характерна безумовна пріоритетність діла (корисного результату праці), коли бюро (керівництво) здійснює лише планування, право заохочувати і карати передається ділу (корисному результату праці).

В цьому проявляється сутність ділократії та її практичне значення, реалізуються механізми, що забезпечують ефективність ділократичного підходу, перспективи його використання і визначальна роль у забезпеченні конкурентоспроможності та сталого розвитку авіаційного виробництва, зокрема.

Отже, ділократія - це система соціально-економічних відносин, в якій корисний результат праці є домінуючою та усвідомленою метою діяльності учасників цих відносин, у другому значенні ділократія - це організаційна технологія управління, заснована на механізмі функціонування так званого ринку корисних результатів праці.

Відповідно, сутність ділократії і як системи соціально-економічних відносин, і як організаційної технології управління заключається в тому, що вона адекватно і неминуче (автоматично) заохочує учасників цих відносин за кожну корисну дію і неминуче, адекватно карає за кожну помилку - зниження корисності їх діяльності [4].

Основні принципи, на яких має організовуватися будь-яке ділократизоване виробництво, в тому числі, авіаційне, наступні [2]:

Планується не виробництво якого-небудь конкретного продукту, а задоволення внутрішніх споживачів підприємства.

Система розрахунків усередині підприємства змінюється так, щоб вся виручка від виробів рухалася назустріч технологічним процесом (потоку) і проходила (в ідеальному випадку) через кожного працівника.

На довгий час вводяться стандартні умови (товари, послуги, ціни) для кожного працівника підприємства (в ідеалі).

Працівникам надається можливість, спираючись на стандартні умови, домовлятися між собою про найкраще задоволення споживача.

Ділократизація виробництва проводиться зверху вниз, винагорода керівників обчислюється як відсоток від заробітку їх підлеглих.

У відповідності до нової системи організаційно-трудових відносин, кожен працівник, який бере участь у виробництві продукту, фактично отримує його в свою повну власність від ланки, що знаходився раніше нього в технологічному ланцюжку. Зрозуміло, в умовах сучасного виробництва не йдеться про нескінченні фінансові розрахунки між різними підрозділами підприємства і окремими працівниками, а лише про передачу прав власності на продукт або його напівфабрикат і обліку зміни власника.

Виробивши додану вартість, працівник, будучи власником виробленого продукту (діло, в значенні «результату праці людини, за який справжні споживачі готові платити»), потім «продає» його наступній ланці технологічного ланцюжка за взаємно узгодженою «ціною», що включає в себе відшкодування витрат працівника при виконанні його технологічної операції (витрати електроенергії, амортизація засобів виробництва, «покупка» напівфабрикату продукту тощо) і його винагороду.

Процес внутрішніх поставок триває до надходження готового продукту в розпорядження відділу збуту, який «купить» його тільки в тому випадку, якщо впевнений в його якості і в тому, що він зможе його реалізувати на зовнішньому ринку, тобто зуміє знайти справжнього споживача, готового за нього заплатити.

Отримані від покупця - справжнього споживача діла підприємства (готової продукції) грошові кошти починають рух назад уздовж технологічного ланцюжка. Відділ збуту, сплативши свої витрати, виплачує вартість придбаного у останнього ланки виробничого ланцюжка продукту, і залишає в своєму розпорядженні свій прибуток, що є винагородою за успішне завершення діла. Відповідно, кожна ланка технологічного ланцюжка отримує винагороду не від начальника (власника або розпорядника коштів виробництва, який розпоряджався раніше всім додатковим продуктом), а безпосередньо від споживача виробленого продукту.

Оскільки кожна наступна ланка технологічного ланцюжка «купує» вироблений продукт в свою власність, вона несе і всі ризики, пов'язані з неякісним виконанням роботи попередньою ланкою. Оплата всіх витрат, пов'язаних з конкретною технологічною операцією ведеться працівником самостійно, зрозуміло, за допомогою бухгалтерії, послуги якої щодо обчислення витрат, валового доходу, прибутку, внутрішньогосподарських «податків» він також оплачує за узгодженою з ними ціною. Також оплачуються всі послуги внутрішніх служб - лабораторій, відділів кадрів, технічного контролю тощо. Але і економія на сировині та енергоресурсах надходить безпосередньо до валового доходу працівника.

Кожен працівник пов'язаний з товаришами умовами поставки стандартної продукції або послуг за стандартною ціною, які обмежують його можливості стати монополістом по відношенню до споживачів своєї продукції, і не дозволяють йому працювати «на сторону», не виконавши зобов'язання перед закріпленими за ним споживачами.

Стандартна продукція і послуги - це послуги в самій простій, доступній у виготовленні і в той же час хоча б мінімально влаштовує споживача формі. На таку продукцію вводиться заводський стандарт і встановлюється стандартна ціна. У закон підприємства повинно бути введено положення, що жоден «продавець» не має права нічого продати, якщо він одночасно не пропонує до продажу стандартну продукцію за стандартною ціною або більш якісну продукцію, але теж за стандартною ціною. Таким чином, на підприємстві вводиться конкуренція між продукцією і послугами, спрямована на їх вдосконалення для більш повного задоволення потреб споживача. ділократизація організаційний аеропортовий

У зв'язку з цим, зміниться і становище керівників. Їх завданням буде організувати працю підлеглих таким чином, щоб організація максимально ефективно робила своє діло. Організаційні зусилля потрібні підлеглим для того, щоб максимально збільшити різницю між їх валовим доходом і витратами. Діло керівника - організація праці підлеглих, вони справжні споживачі його діла, тому і платити йому будуть вони. Зарплата керівника складається з сум (обумовлений відсоток валового доходу кожного підлеглого йому працівника), що перераховуються йому працівниками, які «купують» його послуги з організації виробництва.

Чим більше заробляють підлеглі, тим більше дохід керівника. Ніяких інших засобів винагороди керівника не потрібно. Дивіденди як дохід від власності будуть виплачуватися кожному працівнику і керівнику відповідно до його внеску у спільне діло. І керівник буде конче зацікавлений в тому, щоб організаторськими прийомами збільшити дохід своїх підлеглих, тим самим, збільшивши і власний дохід. А для цього необхідні навички організатора, необхідне знання технологічних процесів, знання людей. Більш того, для зосередження на управлінні безпосередньо процесом у керівника буде більше часу. Керівник звільняється від контрольно-наглядової частини своїх обов'язків через їх непотрібність в процесі виробництва. Можливість карати виконавця передана безпосередньо ділу, а контролювання виконавця керівником, позбавленого можливості карати, стає безглуздим. Кожен учасник технологічного процесу сам буде зацікавлений у якісному і повному виконанні діла.

При такому підході організація стане робити діло незмірно ефективніше, і подяка начальнику з боку діла також незмірно зросте. При цьому кожен працюючий буде робити діло в більшому обсязі та якісніше, витрачаючи при цьому набагато менше матеріальних ресурсів.

Ділократичний підхід має також важливий моральний ефект, оскільки вимагатиме від підлеглих постійного самовдосконалення. Їх робота стане цікавою, творчою для них самих. Вони почнуть вчитися і вдосконалювати своє діло, їх успіхи принесуть їм велику людську радість та високе моральне задоволення.

Очевидно, що така здатність ділократії може в короткі терміни забезпечити дуже високий рівень матеріального та морального благополуччя учасників ділократизованих соціально-економічних відносин - в цьому є практичне значення ділократії.

Ділократизація виробничої системи дозволяє зусиллями існуючого персоналу в найкоротші строки забезпечити різкий ріст її ефективності, зокрема, за рахунок економії сформованих витрат, на основі різкого росту продуктивності праці розпочинається швидкий ріст доходів персоналу і ріст прибутковості підприємства, нормалізується навантаження його керівництва. У виробничому процесі відбувається цілий ряд суттєвих змін, що забезпечують сталий розвиток виробничої системи.

Окрім того, ділократизація не вимагає додаткового фінансування та руйнування вже існуючих соціально-економічних систем, натомість по мірі її впровадження вирішується одна соціально-економічна проблема за іншою.

Як відмічалось, ділократія заснована на принципі, суть якого заключається в тому, що учасники ділократичних соціально-економічних відносин можуть обмінюватись тільки корисними результатами праці та отримувати дохід тільки від продажу своєї власної їх частки на відповідному ринку [3-5], який є механізмом реалізації цього принципу і забезпечує владу діла (корисного результату праці). Саме механізм цього ринку дозволяє автоматично і адекватно заохочувати кожну корисну дію його учасників і автоматично, адекватна карати за кожну помилку.

Для демонстрації роботи ринку корисних результатів праці, спираючись на дослідження [5], використаємо абстрактну спрощену модель виробничої системи, до складу якої входять лише чотири основні підсистеми: управління, постачання, виробництво та збут. Підсистема технічного забезпечення виключена тому, щоб не перевантажувати процес демонстрації.

Припустимо, що в підсистемі управління нашого підприємства працює лише одна людина - це директор виробничої системи, а в інших підсистемах працює по п'ять осіб: начальник підсистеми та робочий персонал. Абстрактна спрощена модель виробничої системи наведена на рисунку 1.

Рис.1. Абстрактна спрощена модель виробничої системи

Який корисний результат праці (КРП) у вертикалі управління даної виробничої системи, хто є продавцем, а хто покупцем цього КРП?

Вочевидь, що корисний результат праці будь-якого керівника має виражатися у процесі управління.

Отже, КРП директора системи має виражатися у процесі ефективного управління підпорядкованими йому структурними підрозділами (постачання, переробка, збут), а КРП начальників підсистем має виражатися у процесі управління підлеглим персоналом. Тобто, споживачем праці керівника мають бути підпорядковані йому структурні підрозділи чи підлеглий персонал.

Отже, КРП директора системи має виражатися у процесі ефективного управління підпорядкованими йому структурними підрозділами (постачання, переробка, збут), а КРП начальників підсистем має виражатися у процесі управління підлеглим персоналом. Тобто, споживачем праці керівника мають бути підпорядковані йому структурні підрозділи чи підлеглий персонал.

Таким чином, у вертикалі управління продавцем КРП є керівник, а покупцем підлеглий. Тобто, директор даного підприємства є продавцем КРП, а підлеглі йому структурні підрозділи є його покупцями, начальники підсистем підприємства є продавцями КРП, а підлеглий їм персонал є його покупцями (рис. 1).

В даному контексті виникає низка питань щодо оплати праці керівників та підлеглого персоналу та механізму функціонування внутрішньовиробничого ринку КРП, відповіді на які характеризують його сутність. У таблиці 1 репрезентовано питання та відповіді щодо оплати праці керівників та підлеглого персоналу виробничої системи та механізму функціонування внутрішньовиробничого ринку КРП.

Таблиця 1 Питання та відповіді щодо оплати праці керівників та підлеглого персоналу виробничої системи та механізму функціонування внутрішньовиробничого ринку КРП

Для реалізації такого механізму оплати КРП керівника необхідно порахувати, який відсоток від свого доходу, на кожному рівні управлінської вертикалі, підлеглий повинен віддавати своєму керівнику як оплату за корисний результат його праці.

Відсоток від доходу, який підлеглий віддає своєму керівнику як оплату за КРП, називається вертикальним відсотком. Для розрахунку вертикального відсотка необхідно, в першу чергу, порахувати загальний дохід персоналу у виробничій системі, який повинен дорівнювати сумі стандартних цін КРП у вертикалі управління (тобто загальному фонду оплати праці).

Припустимо, що стандартна вартість КРП (рис. 1): директора нашої системи (середня зарплата) складає 12 у.о.; начальників основних підсистем (середня зарплата) по 4 у.о.; загальна стандартна вартість КРП начальників підсистем дорівнює 12 у.о.; робітник у нашій виробничій системі стандартно отримує по 2 у.о.; загальна стандартна вартість КРП робочого персоналу дорівнює 24 у.о.

Таким чином, загальний дохід персоналу нашої виробничої системи становить 48 у.о.

Як видно зі схеми (рис. 1), в даному випадку 50% загального доходу отримує управлінський персонал, а половину від доходу управлінського персоналу (тобто 50%) отримує директор. Тобто, вертикальний відсоток на всіх рівнях управлінської вертикалі складає 50%.

Визначимо вартість КРП у ланках технологічної горизонталі виробничої системи. Припустимо, що пов'язані з виробництвом умовно-змінні витрати кожного структурного підрозділу технологічного ланцюга складають 8 у.о. Тоді вартість стандартного КРП у структурних підрозділах технологічного ланцюга становитиме: а) у підсистемі постачання 24 у.о.; б) у підсистемі виробництва 48 у.о.; в) у підсистемі збуту 72 у.о.

Далі проілюструємо, як зміниться дохід персоналу, якщо система спрацює нестандартно: а) із ростом продуктивності праці працівників одного з підрозділів виробничої системи; б) із збільшенням виробничих витрат у певоному її підрозділі.

А) Нехай, з ініціативи начальника виробничої служби продуктивність праці його персоналу зросла в 1,5 рази, підприємство вироблятиме та продаватиме в 1,5 більше продукції. Тоді вартість стандартного КРП у структурних підрозділах технологічного ланцюга становитиме: а) у підсистемі постачання 32 у.о. (в 1,5 рази - на 4 у.о. збільшились витрати, повязані із закупкою матеріалів, та на 4 у.о. (за згодою з виробничою службою збільшився фонд оплати праці персоналу постачання) ; б) у підсистемі виробництва 72 у.о. (в 1,5 рази при попередніх витратах; в) у підсистемі збуту 108 у.о. (в 1,5 рази при незмінних витратах).

У цьому випадку дохід становитиме: підсистеми збуту - 28 у.о. (директор - 7 у.о., начальник збуту - 7 у.о., персонал збуту - 3,5 у.о.); виробничої підсистеми - 32 у.о. (директор - 8 у.о., начальник виробництва - 8 у.о., персонал виробництва - 4 у.о.; підсистеми постачання - 20 у.о. (директор - 5 у.о., начальник постачання - 5 у.о., персонал персонал постачання - 2,5 у.о.).

Отже маємо, підвищення доходів працівників виробничої системи: директора - до 20 у.о. (стандартний дохід - 12 у.о.); начальників основних підсистем (при стандартному доході 4 у.о.): начальника постачання - до 5 у.о.; начальника виробництва - до 8 у.о.; начальника збуту - до 7 у.о; робітників виробничої системи (при стандартному доході 2 у.о.): персоналу постачання - до 2,5 у.о.; персоналу виробництва - до у.о.; персоналу збуту - до 3,5 у.о.

Тобто, ділократизовані відносини учасників внутрішньовиробничого ринку КРП, автоматично та адекватно заохотили всіх учасників виробничого процесу, які мають відношення до підвищення ефективності праці.

Б) Нехай, виробнича служба з вини її начальника збільшила виробничі витрати на 4 у.о. У цьому випадку дохід становитиме: підсистеми збуту - 16 у.о. (директор - 4 у.о., начальник збуту - 4 у.о., персонал збуту - 2 у.о.); виробничої підсистеми - 12 у.о. (директор - 3 у.о., начальник виробництва - у.о., персонал виробництва - 1,5 у.о.; підсистеми постачання - 16 у.о. (директор - у.о., начальник постачання - 4 у.о., персонал персонал постачання - 2 у.о.).

Отже маємо, зниження доходів працівників виробничої системи: директора - до 11 у.о. (стандартний дохід - 12 у.о.); начальника виробництва - до 3 у.о. (при стандартному 4 у.о.); робітників виробничої системи - до 1,5 у.о. (при стандартному доході 2 у.о.). Всі інші працівники виробничої системи отримують стандартний дохід.

Тобто, ділократизовані відносини учасників внутрішньовиробничого ринку КРП, автоматично та адекватно покарали лише тих учасників виробничого процесу, з вини яких відбулося зниження ефективності праці.

Таким чином, ділократизовані відносини учасників внутрішньовиробничого ринку КРП, автоматично та адекватно заохотили всіх учасників виробничого процесу, які мають відношення до підвищення ефективності праці і, відповідно, автоматично та адекватно покарали лише тих учасників виробничого процесу, з вини яких відбулося зниження ефективності праці.

Надзвичайно важливим є також здатність ринку корисних результатів праці балансувати значення вартостей в продукті обміну [4], що забезпечує високий ступінь його еквівалентності, який міг би бути повним при застосуванні в якості еквіваленту обміну використаної потужності [5]. Ринок корисних результатів праці у цьому випадку виступає як регулятор еквівалентності обміну, що балансує купівельну спроможність і пропозицію, кількість грошей і товарів, що обертаються на товарному ринку, в результаті чого ми отримуємо безкризову економіку, яка стійко розвивається.

В умовах ринку корисних результатів праці суспільний додатковий продукт, що приймає участь в процесі обміну та розподілу, набуває нової якості, перетворюючись з товару, який виробляється з метою продажу для отримання прибутку в корисний результат праці, мета продажу якого забезпечення за рахунок росту продуктивності праці стійкого росту можливостей продавця щодо задоволення його матеріальних і духовних потреб.

Можна виділити декілька найбільш принципово важливих наслідків використання ринку корисних результатів праці [3-5] на основі забезпечення: постійного і стійкого росту корисної потужності соціально-економічної системи, яка використовує його як механізм розподілу та обміну, виключаючи ріст потужності втрат; узгодження значень вартості та інтересів учасників, виключаючи конкуренцію з її негативними наслідками з переліку механізмів стимулювання працівників, синергетичного ефекту діяльності учасників виробництва; всім учасникам дійсно рівних та виключно сприятливих можливостей для самореалізації, повного самоуправління та реальною ділократії (влади діла).

Проведений вище аналіз концептуальних ідей ділократії та сутності механізму її практичної реалізації (ділократизації) дозволяють адекватно оцінити можливості їх застосування для авіаційного виробництва з урахуванням їх галузевої специфіки.

Виходячи з вищезазначеного, ідеї та механізми ділократизації в повній мірі можуть бути застосовані в авіаційному виробництві, де виділяється широкий спектр авіаційних підприємств - суб'єктів авіаційної діяльності в основному виробничому ланцюгу в галузі авіації та відповідного супроводжуючого сервісу, починаючи з фундаментальних та прикладних досліджень в авіабудуванні та закінчуючи наданням авіаційних послуг.

Висновки

Аналіз концептуальних ідей ділократії засвідчив, що для ділократичної системи управління характерна безумовна пріоритетність діла (корисного результату праці), коли бюро (керівництво) здійснює лише планування, а право заохочувати і карати передається ділу (корисному результату праці).

Ділократія - це система соціально-економічних відносин, в якій корисний результат праці є домінуючою та усвідомленою метою діяльності учасників цих відносин, у другому значенні ділократія - це організаційна технологія управління, заснована на механізмі функціонування так званого ринку корисних результатів праці.

Ділократизація заснована на принципі, суть якого заключається в тому, що учасники ділократичних соціально-економічних відносин можуть обмінюватись тільки корисними результатами праці та отримувати дохід тільки від продажу своєї власної їх частки на відповідному ринку, який є механізмом реалізації цього принципу і забезпечує владу діла (корисного результату праці). Саме механізм цього ринку дозволяє автоматично і адекватно заохочувати кожну корисну дію його учасників і автоматично, адекватна карати за кожну помилку.

Ідеї та механізми ділократизації в повній мірі можуть бути застосовані в авіаційному виробництві, де виділяється широкий спектр авіаційних підприємств - суб'єктів авіаційної діяльності в основному виробничому ланцюгу в галузі авіації та відповідного супроводжуючого сервісу, починаючи з фундаментальних та прикладних досліджень в авіабудуванні та закінчуючи наданням авіаційних послуг.

Таким чином, проаналізовано концептуальні ідеї ділократії, сутність механізму її практичної реалізації (ділократизації) як організаційної технології управління на основі теорії сталого розвитку і принципу корисних результатів праці та оцінено можливості практичної реалізації механізму ділократизації в організаційному забезпеченні управління аеропортовою діяльністю.

Перспективи подальших досліджень лежать в площині моделювання механізму ринку корисних результатів праці різних суб'єктів авіаційної діяльності, виходячи з їх специфічних особливостей.

Література

1. Залевський А.В., Чорногор Н.О. Ділократизація туристичних підприємств як інноваційна організаційна технологія управління. Матеріали VIIміжнар. наук.-практ. конф. присвяченої 70-річчю утворення Льотної академії «Теоретичні та прикладні напрямки розвитку туризму та рекреації в регіонах України». м. Київ, м. Кропивницький, 1-2 квітня 2021 р. Кропивницький: ЛА НАУ, 2021. С.185-195.

2. Мухин Ю.И. Наука управлять людьми: изложение для каждого. Книга. Москва. Фолиум. 1995. 368 с.

3. Протопопов А.И. Презентация делократии. Научное издание «Устойчивое инновационное развитие: наука и практика». Москва, 2011. Выпуск 1 (6). С. 32-42.

4. Большаков Б.Е. Наука устойчивого развития. [Монографія]: Книга 1. Введение. Москва: Рос. акад. естеств. наук, 2011. 272 с.

5. Протопопов А.И. Управление производственным процесом на основе теории устойчивого развития и принципа делократии. Электронное научное издание «Устойчивое инновационное развитие: проектирование и управление». Москва, 2011. Том 7. № 3 (12). С.131-150.

References

1. Zalevskyy A.V., & Chornohor N.O. (2021). Dilokratyzatsiya turystychnykh pidpryyemstv yak innovatsiyna orhanizatsiyna tekhnolohiya upravlinnya. [Dilocratization of tourist enterprises as an innovative organizational management technology] Materialy VII mizhnar. nauk.-prakt. konf. prysvyachenoyi 70-richchyu utvorennya Lotnoyi akademiyi «Teoretychni ta prykladni napryamky rozvytku turyzmu ta rekreatsiyi v rehionakh Ukrayiny». [Theoretical and applied directions of tourism and recreation development in the regions of Ukraine] m. Kyyiv, m. Kropyvnytskyy: LA NAU, 1-2 kvitny 185-195 [in Ukrainian].

2. Mukhin U.I. (1995). Nauka upravlyat' lyud'mi: izlozheniye dlya kazhdogo. [The science of managing people: a presentation for everyone]. Kniga Moskva. Folium (р. 368). [in Russian].

3. Protopopov A.I. (2011). Prezentatsiya delokratii. [Delocracy presentation]. Nauchnoye izdaniye «Ustoychivoye innovatsionnoye razvitiye: nauka i praktika» [Sustainable innovative development: science and practice] Vypusk 1 (6), (рр. 32-42) [in Russian].

4. Bol'shakov B.Ye. (2011). Nauka ustoychivogo razvitiya [Sustainability Science]. [Monografiya]: Kniga 1. Vvedeniye. Moskva: Ros. akad. yestestv. nauk (p. 272) [in Russian].

5. Protopopov A.I. (2011). Upravleniye proizvodstvennym protsesom na osnove teorii ustoychivogo razvitiya i printsipa delokratii. [Production process management based on the theory of sustainable development and the principle of delocracy]. Elektronnoye nauchnoye izdaniye «Ustoychivoye innovatsionnoye razvitiye: proyektirovaniye i upravleniye» [Sustainable innovation development: design and management]. Moskva. Tom 7. № 3 (12). (рр. 131-150) [in Russian].

Размещено на Allbest.ru