Розробка та обгрунтування стратегії розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розробка та обгрунтування стратегії розвитку підприємства

Дмитро Кабаченко

кандидат економічних наук,

доцент кафедри економіки та економічної кібернетики,Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»,

м. Дніпро, Україна,

Павло Шелест

бакалавр кафедри економіки та економічної кібернетики,Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»,

м. Дніпро, Україна

Анотація

стратегія управління підприємство

У роботі розглянуто особливості стратегічного розвитку підприємства, дано визначення сутності понять «стратегія» і «розвиток» підприємства, зроблено аналіз досліджень та публікацій у напрямку стратегічного управління підприємством, розглядено фактори прийняття рішень щодо розробки стратегії розвитку підприємства, доведено необхідність інноваційного спрямування для успішної реалізації стратегії розвитку підприємства, систематизовано існуючі підходи до сутності визначення «стратегія розвитку підприємства», наведено класифікацію стратегій, здійснено порівняльну характеристику активних та пасивних стратегій розвитку підприємства за такими напрямками: інновації, збутова політика, ризики, конкуренти, частка ринку, товарна політика, цінова політика підприємства, виділено їх чинники, розглянуто особливості активно-наступальної та пасивно- наступальної стратегій, доведено необхідність діагностики фінансового становища підприємства та склад показників для її здійснення, розглядено фінансову, організаційну та технічну складові забезпечення ефективності діяльності підприємства, визначено роль розширення виробництва та впровадження нових технологій та устаткування як складової розробки стратегії розвитку підприємства, наведено головні чинники негативного впливу на результати розробки стратегії розвитку підприємства, визначено сутність поняття «ефективність виробничої діяльності», доведено, що одним з основних економічних показників ефективності виробництва є зростання продуктивності праці, зосереджено увагу на ступені витрачення фінансових, матеріальних та трудових ресурсів для загального підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства, обґрунтовано чинники, що позитивно впливають на виробничу діяльність підприємства, за допомогою яких можна підвищити ефективність управління підприємством та розробити ефективну стратегію розвитку підприємства у сучасних умовах господарювання.

Ключові слова: стратегія, підприємство, розвиток, виробництво, фінанси.

Abstract

Dmitry Kabachenko

Pavlo Shelest

Development and justification of the enterprisedevelopment strategy

The peculiarities of strategic development of the enterprise are considered, the essence of the concepts "strategy" and "development" of the enterprise is defined, the analysis of researches and publications in the direction of strategic management of the enterprise is made, the factors of decision-making on development strategy enterprise development, systematized existing approaches to the essence of the definition of "enterprise development strategy", classification of strategies, comparative characteristics of active and passive strategies of enterprise development in the following areas: innovation, sales policy, risks, competitors, market share, product policy, pricing policy , their factors are highlighted, features of active-offensive and passive-offensive strategies are considered, the necessity of diagnostics of financial condition of the enterprise and structure of indicators for its realization is proved, financial, body is considered organizational and technical components of enterprise efficiency, the role of expanding production and introduction of new technologies and equipment as part of the development strategy of the enterprise, the main factors of negative impact on the results of the development strategy, the essence of the concept of "production efficiency". one of the main economic indicators of production efficiency is the growth of labor productivity, attention is focused on the degree of expenditure of financial, material and labor resources for overall efficiency of production, substantiated factors that positively affect the production activities of the enterprise. and develop an effective strategy for enterprise development in modern business conditions.

Keywords: strategy, enterprise, development, production, finance.

Постановка проблеми

Для ефективної розробки стратегії розвитку підприємства потрібне наукове дослідження існуючої ситуації та подальшого ствоерння моделі перспективного розвитку підприємства. Для того, щоб розроблена стратегія була успішно реалізована в умовах підприємства, потрібно прикласти значних зусиль по вдосконаленню самого процесу її розробки. У зв'язку с цим постають питання вдосконалення методики розробки стратегії, яка б інтегрувала стратегії різних напрямків діяльності підприємства і враховувала фактори, що впливають на кожен із стратегічних рівнів підприємства і на стратегію його розвитку в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У працях вітчизняних та закордонних науковців, серед яких Л.П. Артеменко [1], В.А. Власенко [2], М.І. Головінов [3], Ю.В. Гончаров [4], А.В. Гречко [5], О.І. Гудзь [6], Л.С. Захаркіна [8], Р.М. Захарчин [9], А.В. Золотаревський [10], С.М. Клименко [11], В.М. Кобєлєв [12], О.І. Кузьмак [13], О.М. Лизун [14], В.В. Македон [15], Н.В. Попова [17], А. Дж. Стрікленд [19], С.М. Ступчук [18], А. Томпсон [19] та ін., представлено сутність стратегії розвитку, її узгодженість та відмінності зі стратегією підприємства, розглядено фактори, що допомагали приймати рішення про стратегію та як ї обрати.

Мета статті: розробка та обґрунтування напрямків формування стратегії розвитку підприємства.

Виклад основного матеріалу

Стратегія - це конструктивний, довгостроковий, стійкий до змінних умов зовнішнього середовища план, що спрямований на отримання кінцевого позитивного результату в кінцевому результаті. Розвиток підприємства - це якісні зміни і покращення його господарської системи, організаційної структури, підвищення ефективності функціонування підприємства за допомогою удосконалення технологій, підвищення якості продукції, що виробляються, та послуг, що надаються.

В підсумку щодо визначень зарубіжних і українських авторів [14, 19] стосовно понять «стратегія» і «розвиток», можна узагальнити, що стратегію розвитку підприємства можна охарактеризувати як довгостроковий план, який об'єднує основні цілі комплексу рішень щодо вибору напрямку розвитку підприємства, моделі дій щодо ефективного використання та формування його потенціалу, а також дає можливість успішного подолання основних стадій розвитку за рахунок створення сприятливих зовнішніх та внутрішніх умов.

Стратегії розвитку підприємства переважно орієнтовані на довгостроковий період і вимагають інвестицій, що обумовлює певні ризики, які потрібно враховувати одразу під час створення стратегії розвитку. До головних чинників негативного впливу відносять: зниження якості активів та збільшення збитків; погіршення результатів ефективності діяльності підприємства; неадекватність зовнішніх умов розвитку ринків; невідповідність структури виробничої системи можливим масштабам діяльності; втрата контролю над ризиками; надмірне інвестування тощо.

Окрім того, не всі керівники наділені здатністю до ризикових операцій, тому виникають ситуації, коли проекти не приймаються навіть за фактом наявності мінімального ризику. До того ж, необхідно заздалегідь закласти можливості підприємства до відповідних дій, на випадок змін ситуацій на ринку через довгостроковий характер реалізації стратегії розвитку.

Завдяки ретельній діагностиці внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства можна виявити можливості для розвитку. Для успішної реалізації стратегії розвитку підприємства необхідне інноваційне спрямування. Кожна стратегія розвитку спрямована на позитивні результати, такі як збільшення прибутку та підвищення рентабельності, що в свою чергу сприятиме підвищенню конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку [6].

Визначення «розвиток підприємства» розглядається у науковій літературі ще з 1950-х років. Тоді розвиток вважали специфічною стратегією системних змін, що спрямована на вдосконалення управління організаційними процесами та структурами за рахунок підвищення ефективності діяльності підприємства. У 1960-70-х роках дослідження розвитку орієнтувалось на уточнення організаційних ролей, створення команд, покращенні комунікацій для вдосконалення внутрішнього функціонування підприємства. При цьому підприємство розглядали як відкриту систему що взаємодіє з її середовищем, але головний наголос робився на покращенні діяльності саме підприємства. Сьогодні основними складовими розвитку підприємства є ключові принципи та бачення, місія і стратегія підприємства [3].

При вивченні сутності стратегії розвитку підприємства можна виділити окремі позиції, які потребують найбільшої уваги (табл. 1).

Таблиця 1 Перелік підходів до сутності визначення «стратегія розвитку підприємства»

Під час дослідження інформації виявлено, що стратегії розвитку підприємства можна класифікувати як активні та пасивні.

Активні стратегії передбачають:

- можливість посиленого використання всіх видів сировини і матеріалів, обладнання, енергії та ресурсів праці;

- безперервний пошук і запровадження інновацій у виробничій, управлінській та збутовій діяльності;

- гнучкість усіх процесів, які відбуваються на підприємстві;

- різкі зміни дій на підприємства у випадку зміни ситуації на ринку, спроби випередити конкурентів.

На відміну від активних, пасивні стратегії розвитку підприємства мають на увазі копіювання дій конкурентів, зміну діяльності в разі виникнення такої потреби і тому є менш ризиковими і навіть можуть бути менш витратними.

Порівняльна характеристика активної і пасивної стратегій розвитку підприємства наведена в табл. 2.

Таблиця 2 Основні характеристики активноїта пасивної стратегій розвитку підприємства

Головними чинниками розроблення активних і пасивних стратегій розвитку підприємства мають бути: доцільність формування стратегії, прийняття відповідних стратегічних рішень з урахуванням окремих напрямків діяльності підприємства, видами необхідних ресурсів; постійне удосконалення стратегії; орієнтування на довгострокові цілі підприємства; розроблення різних можливих потенційних напрямків розвитку, через зміну зовнішнього та внутрішнього середовищ підприємства.

Стратегію ринкової ніші відносять до активних стратегій, основною метою якої є гарантування високої рентабельності продукції, поліпшення форм обслуговування продукції, підвищення її конкурентоспроможності та якості. Якщо це необхідно, підприємство може придбати та запровадити нові технології виробництва продукції або надання послуг,. Проектом цієї стратегії є визначення напрямків спрямування можливостей на підтримку збалансованого розвитку підприємства для зміцнення досягнутих позицій, також вона визначається високим або середнім рівнем ризику . Така стратегія притаманна для етапу зрілості життєвого циклу підприємства.

Активно-наступальна стратегія застосовується на початку етапу спаду, коли потрібно активувати всі ресурси і потужності для покращення результативності діяльності підприємства, але в основному використовується на етапах зростання життєвого циклу підприємства.

Суть цієї стратегії розвитку полягає у тому, щоб у розробках і впровадження нових технологічних процесів та нових видів продукції у виробництво підприємство займало перші позиції. Ця стратегія означає для розвитку підприємства масштабну реалізацію стратегічних змін. Така стратегія вимагає використання різноманітних змін для підтримки позитивних зростаючих позицій. Активно-наступальна стратегія орієнтується на активізацію та посилення інтенсивності використання всіх видів ресурсів матеріалів, сировини, обладнання, фінансів та праці. Ця стратегія потребує значних інвестицій та характеризується високим рівнем ризику.

Для активних стратегій характерне збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягів виробництва та реалізації продукції, зниження витрат на виробництво, розширення мережі збуту, зростання конкурентоспроможності, високий рівень фінансової стійкості та зростання оборотності оборотних активів.

Пасивно-наступальна стратегія спрямована на більш безпечні кроки покращення діяльності підприємства шляхом виведення нової або поліпшеної продукції на ринок після визнання її у підприємств лідерів. Цю стратегію можна використовувати на всіх етапах життєвого циклу підприємства, але вона потребує значних витрат на оновлення устаткування для виробництва, або самої продукції та визначається середнім рівнем ризику. Пасивно-наступальна стратегія стратегія спрямована на використання певних заходів, що забезпечать рівномірне зростання результатів діяльності підприємства та їх підтримку. Ця стратегія надає всі можливості для гарантування фінансової стійкості підприємства [1].

Наступним кроком в розробці стратегії розвитку підприємства буде діагностика його фінансового становища за наступними показниками: ліквідність та платоспроможність, тобто на скільки це підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, та чи спроможне воно сплачувати платежі по обов'язкам; та рентабельність і ділова активність, тобто на скільки ефективно та якісно підприємство має можливість розпоряджатися власними засобами [16].

Доступність фінансових ресурсів є тим чинником, на якій також потрібно звернути увагу, тобто доступність, наявність та умов кредитування для підприємства для забезпечення необхідними коштами для здійснення господарчої діяльності. Також треба розрахувати як на стратегічні напрямки діяльності підприємства може вплинути податкове закондавство і визначити можливі наслідки на фінансові можливості підприємства через політичні зміни.

Безумовно основою ефективної діяльності підприємства є фінансова складова. Проте кожен керівник заради забезпечення сталого розвитку бізнесу зобов'язаний враховувати організаційну та технічну сфери діяльності підприємства.

Рівень виробництва визначається технічною сферою діяльності підприємства та розглядається у наступних факторах: інноваційні та новітні процеси на підприємстві; досягнутий рівень техніки та технологій в науковому прогресі за рахунок якості технологічних процесів, продукції або послуг та якості обладнання; забезпечення підприємства технічними ресурсами. Технічний рівень виробництва пов'язаний з продуктивністю праці та її налагодженням. Важливими факторами також є особисті показники персоналу, рівень його освіти та кваліфікації, наявність підвищення рівня кваліфікації та текучість кадрів.

У формуванні стратегії також важливу роль відіграє рівень можливостей та організація управління підприємством. Вище перераховані фактори значно впливають на організаційно-технічний рівень підприємства і надалі для розробки стратегії розвитку підприємства треба аналізувати та діагностувати вже досягнутий рівень можливостей підприємства щодо варіантів його можливого розвитку [17].

Одним з варіантів розвитку підприємства та отримання прибутку є розширення його виробництва та впровадження нових технологій та устаткування. Для цього потрібне покращення ефективності виробничої діяльності підприємства. Ефективність виробничої діяльності є одним із основних показників, завдяки якому визначається якість господарювання на всіх рівнях. Тобто мається на увазі ступінь використання виробничого потенціалу, розробка та розподіл ресурсів задля виробництва товарів або наданні послуг, що визначається як співвідношення результатів і витрат суспільного виробництва. Чим вище результат, чим швидше він зростає у відношенні на одиницю витрат необхідної праці, або чим менше витрат йде на одиницю корисного ефекту, тим кращою є ефективність виробництва.

Сутність поняття «ефективність виробничої діяльності» також є дуже складним для визначення. В цілому ефективність - це критерій що характеризує продуктивність та ефективність будь яких витрат, що показує кінцеві результати використання засобів виробництва і трудових ресурсів підприємства. Саме через це за кордоном можливим синонімом цього терміну можуть застосовувати «продуктивність системи виробництва та обслуговування». Під цією продуктивністю мають на увазі використання ресурсів, що націлене на максимальну продуктивність, а саме: капіталу, ресурсів, енергії, виробничих потужностей, праці для виробництва товарів та надання послуг.

Аналіз і врахування масштабу та рівня ефективності елементів та засобів виробництва дозволяє досягти підвищення ефективності виробництва. Щоб цього досягти необхідно виявити категорію економічної ефективності за допомогою методів вимірювання та кількісного аналізу.

Кожне підприємство бажає підвищити свій показник ефективності діяльності. Під цим поняттям в економічному змісті мають на увазі оптимальне використання всіх потужностей та ресурсів підприємства. Задля отримання максимального прибутку та обсягів вироблення і реалізації продукції необхідно обрати правильну стратегію [7].

На підприємстві процес виробництва виконується при взаємодії трьох головних чинників, а саме праці, предметів праці та персоналу. Персонал створює певну продукцію або надає певні послуги, використовуючи можливі засоби підприємства. Отримання результату залежить від об'єму застосування потенціалу працівників, рівня їх кваліфікації та ефективності використання разом з наявними ресурсами та засобами підприємства.

Також потрібно пам'ятати що прибуток підприємства та продуктивність праці не є загальним поняттям продуктивності системи. Основною ознакою ефективності продуктивності діяльності підприємства є досягнення головної мети виробництва підприємства з найбільш ефективним використанням часу та трудового потенціалу [5].

Головним показником ефективності виробництва є зростання продуктивності праці, тому необхідно звертати увагу на витрачення фінансових, матеріальних та трудових ресурсів для загального підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства. Саме результативність цього показника є одним з основних економічних факторів ефективності виробництва [8].

Досягнення цих показників необхідно для визначення економічної ефективності підприємства та запровадження стратегії розвитку з метою удосконалення методів виробництва за рахунок нових технологій, нового устаткування, організації виробництва та управлінням персоналом. Це допоможе збільшити прибуток в умовах ринкової економіки саме за рахунок покращення ефективності та підвищення якості діяльності підприємства.

Найефективнішою виробничою стратегією, що сприяє утворенню та збереженню підприємством конкурентної переваги «присутності на різних ринках» є стратегія «диверсифікації», яка може бути реалізованою принаймні у двох площинах - товарній (продуктовій) та географічній. Товарна (продуктова) диверсифікація передбачає урізноманітнення продуктової номенклатури.

Здебільшого використання виробничих стратегій класифікується за такими напрямами (рисунок 1).

Рис. 1. Напрями реалізації виробничих стратегій

Кожну виробничу стратегію необхідно розглядати поряд із типовими виробничими стратегіями, узгоджувати з ними. У цілому, найбільш поширені виробничі стратегії зорієнтовані на підвищення якості продукції, зниження виробничих витрат, впровадження високих технологій, розширення можливостей виготовлювати різні види продукції, створення спеціалізованого та диверсифікованого виробництва.

Згідно із сучасною концепцією виробничих стратегій до їх складу входять:

1) стратегія мотивації праці, що визначає пріоритети мотиваційних комплексів внутрішньої, зовнішньої позитивної мотивації і зовнішньої негативної мотивації (вона орієнтує на формування адекватного мотиваційного механізму);

2) стратегія науково-технічного розвитку й організації праці, впливу науково-технічного розвитку на потребу в трудових ресурсах;

3) стратегія розвитку трудового потенціалу підприємств, формування необхідних компетенцій тощо.

Отже можна виділити чинники, що позитивно впливають на виробничу діяльність підприємства і за допомогою яких можна підвищити ефективність управління виробництва. Це:

1. Раціональне використання матеріалів. Необхідність ресурсозбереження та підприємствах може бути досягнуто економією та зменшенням використання енергії, палива, сировини та матеріалів для виробництва. Для забезпечення цього необхідний контроль працівників із спеціальним рівнем кваліфікації.

2. Технології. Необхідні інноваційні впровадження для покращення ефективності виробництва та додаткового енергозбереження, наприклад інформаційні технології та автоматизація виробництва. Для цього необхідні значні інвестиції та потрібен персонал з більш високим рівнем кваліфікації.

3. Використання обладнання та устаткування. Цей фактор є одним з основних для покращення ефективності та розширення виробництва. Тут необхідним буде вдосконалення організації ремонтно-технічного обслуговування, оновлення та перегляд терміну експлуатації обладнання, більш точне планування організації роботи за рахунок забезпечення потрібної пропорційності та пропускної спроможності устаткування для технологічно пов'язаних груп.

4. Продуктивність праці. Цей чинник є головним та вирішальним для підвищення ефективності виробничої діяльності підприємства. На його рівень впливають особисті показники працівників, їх рівень освіти і кваліфікації, знання, відношення до роботи.

5. Відповідність виробів. Буде замало лише якості та корисності запропонованих товарів або послуг для отримання максимальної продуктивності підприємства. Вони мають бути конкурентноспроможними на ринку, тобто продаватись у відповідних місцях та за приємною ціною для споживача.

На сучасному етапі перспективним напрямом подальших досліджень виступають теоретико-практичні аспекти виробничої стратегії підприємства у контексті концепції синергізму, відповідно до якої стратегії повинні забезпечувати синергічний ефект. В економіці синергічний ефект пов'язаний, насамперед, з тим, що комбіноване використання кількох взаємоузгоджених стратегій виявляється кориснішим, аніж ізольоване впровадження якоїсь однієї. Синергізм організації виробництва (оперативний синергізм) виникає у результаті ефективного використання наявних ресурсів, персоналу, розподілу робіт, зниження накладних витрат, раціональної організації та координації усіх процесів.

Висновки

Стратегія розвитку повинна обиратися окремо для кожного підприємства в залежності від рівня його фінансово-економічного стану та можливостей після дослідження його показників ефективності, таких як рентабельність та ліквідність.

У роботі були розглянуті можливі стратегії розвитку підприємства, їх переваги та недоліки при впровадженні на підприємстві, здійснено порівняльну характеристику пасивних та активних стратегій розвитку підприємства, розглянуто особливості пасивно-наступальних та активно-наступальних стратегій. Авторами також було розглянуто показники ефективності виробничої діяльності для оцінки потужностей підприємства з метою подальшого збільшення виробництва та отримання кращого прибутку.

Література

1. Артеменко Л.П., Гук О.В., Жигалкевич, Ж.М. Реалізація стратегії розвитку підприємства: синергічний підхід. Інвестиції: практика і досвід. 2009. № 19. С. 12-14.

2. Власенко В.А. Розробка та реалізація стратегії розвитку підприємства в умовах трансформації ринкових відносин: принципові підходи та інструменти. Економіка. Менеджмент. Підприємництво. 2014. № 26 (1). С. 32-41.

3. Головінов М.І., Литвинов О.І. Стратегія розвитку підприємства: сутність і ознаки. Науковий вісник НЛТУ України. 2011. Вип. 21.19. С. 224-228.

4. Гончаров Ю.В., Лапчик Ю.Ю. Удосконалення стратегії розвитку підприємства. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. 2014. № 1. С. 193-199.

5. Гречко А.В., Балагир Б.В. Дослідження шляхів підвищення ефективності управління виробничою діяльності підприємства. Ефективна економіка. 2016. № 2. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2016_2_16

6. Гудзь О.І. Стратегія розвитку підприємства: сутність та класифікація. Економіка і суспільство 2018. Вип. 18. С. 346-352.

7. Деміденко М.А., Кабаченко Д.В. Economic models of optimal enterprise production output strategy. Дніпро : Економічний вісник Національного гірничого університету. 2020. № 1. С. 210-216.

8. Захаркіна Л.С. Формування стратегії інноваційного розвитку машинобудівного підприємства (матричний підхід). Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. 2011. № 1 (13). С. 66-78.

9. Захарчин Р.М. Сучасні виклики щодо формування економічної стратегії розвитку підприємства. Науковий вісник НЛТУ України. 2014. Вип. 24.7. С. 245-250.

10. Золотаревський А.В. Створення стратегії економічного розвитку підприємства. Формування ринкових відносин в Україні. 2014. № 11(162). С. 107-113.

11. Клименко С.М. Формування стратегії розвитку підприємства з урахуванням ризиків. Бізнес Інформ. 2013. № 8. С. 343-347.

12. Кобєлєв В.М., ЗахарченкоЮ.В. Теоретичні та методологічні основи формування стратегії розвитку підприємства. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2013. Вип. 42. С. 297-303.

13. Кузьмак О.І. Інноваційна стратегія як засіб стабілізації розвитку промислового підприємства. Інноваційна економіка. 2016. № 1-2. С. 114-118.

14. Лизун О.М., Гуріна Н.Д. Формування стратегії розвитку підприємства. Технології та дизайн. 2013. № 1 (6). Режим доступу: https://en.knutd.edu.ua/publications/pdf/TD/2013-1/13lomsrp.pdf

15. Македон В.В. Розробка стратегії розвитку промислового підприємства. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2013. Вип. 1 (1). С. 369-373.

16. Kabachenko D. Improving the assessment effectiveness method of innovative industrial Leading Ukrainian Companies activity. A Balkema Book. Theoretical and Practical Solutions of Mineral Resources Mining. Taylor & Francis Group, London. 2015. P. 353-362.

17. Попова Н.В., Бєлєвцова Н.М. Розробка стратегії розвитку підприємства. Вісник економіки транспорту і промисловості. 2010. № 29. С. 359-363.

18. Ступчук С.М. Формування системи цільових показників як складова стратегії розвитку підприємства. Вісник Хмельницького національного університету. Серія «Економічні науки». 2014. № 3. Т. 3. С. 168-172.

19. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов / Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. 576 с.

References

1. Artemenko, L.P., Guk, O.V., ZHigalkevich ZH.M. (2009). Realizaciya strategiyi rozvitku pidpriyemstva: sinergichnij pidhid. Investiciyi: praktika i dosvid, 19, 12-14 [in Ukrainian].

2. Vlasenko, V.A. (2014). Rozrobka ta realizaciya strategiyi rozvitku pidpriyemstva v umovah transformaciyi rinkovih vidnosin: principovi pidhodi ta instrumenti. Ekonomika. Menedzhment. Pidpriyemnictvo, 26 (1), 32-41 [in Ukrainian].

3. Golovinov, M.I., Litvinov, O.I. (2011). Strategiya rozvitku pidpriyemstva: sutnist i oznaki. Naukovij visnik NLTU Ukrayini, 21.19, 224-228 [in Ukrainian].

4. Goncharov, YU.V., Lapchik, YU.YU. (2014). Udoskonalennya strategiyi rozvitku pidpriyemstva. Visnik Kiyivskogo nacionalnogo universitetu tehnologij ta dizajnu, 1, 193-199 [in Ukrainian].

5. Grechko, A.V., Balagir, B.V. (2016). Doslidzhennya shlyahiv pidvishhennya efektivnosti upravlinnya virobnichoyu diyalnosti pidpriyemstva. Efektivna ekonomika, 2. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2016_2_16 [in Ukrainian].

6. Gudz, O.I. (2018). Strategiya rozvitku pidpriyemstva: sutnist ta klasifikaciya. Ekonomika i suspilstvo, 18, 346-352 [in Ukrainian].

7. Demidenko, M.A., Kabachenko, D.V. (2020). Economic models of optimal enterprise production output strategy. Dnipro : Ekonomichnij visnik Nacionalnogo girnichogo universitetu, 1, 210-216 [in English].

8. Zaharkina, L.S. (2011). Formuvannya strategiyi innovacijnogo rozvitku mashinobudivnogo pidpriyemstva (matrichnij pidhid). Ekonomika ta upravlinnya pidpriyemstvami mashinobudivnoyi galuzi: problemi teoriyi ta praktiki, 1 (13), 66-78 [in Ukrainian].

9. Zaharchin, R.M. (2014). Suchasni vikliki shhodo formuvannya ekonomichnoyi strategiyi rozvitku pidpriyemstva. Naukovij visnik NLTU Ukrayini, 24.7, 245-250 [in Ukrainian].

10. Zolotarevskij, A.V. (2014). Stvorennya strategiyi ekonomichnogo rozvitku pidpriyemstva. Formuvannya rinkovih vidnosin v Ukrayini, 11 (162), 107-113 [in Ukrainian].

11. Klimenko, S.M. (2013). Formuvannya strategiyi rozvitku pidpriyemstva z urahuvannyam rizikiv. Biznes Inform, 8, 343-347 [in Ukrainian].

12. Kobyelyev, V.M., Zaharchenko, YU.V. (2013). Teoretichni ta metodologichni osnovi formuvannya strategiyi rozvitku pidpriyemstva. Visnik ekonomiki transportu i promislovosti, 42, 297-303 [in Ukrainian].

13. Kuzmak, O.I. (2016). Innovacijna strategiya yak zasib stabilizaciyi rozvitku promislovogo pidpriyemstva. Innovacijna ekonomika, 1-2, 114-118 [in Ukrainian].

14. Lizun, O.M., Gurina, N.D. (2013). Formuvannya strategiyi rozvitku pidpriyemstva. Tehnologiyi ta dizajn, 1 (6). Retrieved from https://en.knutd.edu.ua/publications/pdf/TD/2013-1/13lomsrp.pdf [in Ukrainian].

15. Makedon, V.V. (2013). Rozrobka strategiyi rozvitku promislovogo pidpriyemstva. Teoretichni i praktichni aspekti ekonomiki ta intelektualnoyi vlasnosti, 1 (1), 369-373 [in Ukrainian].

16. Kabachenko, D. (2015). Improving the assessment effectiveness method of innovative industrial Leading Ukrainian Companies activity. A Balkema Book. Theoretical and Practical Solutions of Mineral Resources Mining. Taylor & Francis Group, London. 353-362 [in English].

17. Popova, N.V., Byelyevcova, N.M. (2010). Rozrobka strategiyi rozvitku pidpriyemstva. Visnik ekonomiki transportu i promislovosti, 29, 359-363 [in Ukrainian].

18. Stupchuk, S.M. (2014). Formuvannya sistemi cilovih pokaznikiv yak skladova strategiyi rozvitku pidpriyemstva. Visnik Hmelnickogo nacionalnogo universitetu. Seriya «Ekonomichni nauki», 3, 3, 168-172 [in Ukrainian].

19. Tompson, A.A., Striklend, A. Dzh. (1998). Strategicheskij menedzhment. Iskusstvo razrabotki i realizacii strategii: Uchebnik dlya vuzov / Per. s angl. pod red. L.G. Zajceva, M.I. Sokolovoj. M: Banki i birzhi, YUNITI [in Russian].

Размещено на Allbest.ru