Управління ринком транспортних послуг для населення в містах України: організаційно-правовий аспект

Размещено на http://allbest.ru

УПРАВЛІННЯ РИНКОМ ТРАНСПОРТНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ НАСЕЛЕННЯ В МІСТАХ УКРАЇНИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Мельниченко О.І., кандидат технічних наук, Національний транспортний університет, м. Київ, Україна,

Ігнатенко О.С., доктор технічних наук, Національний транспортний університет, Київ, Україна,

Дмитриченко А.М., кандидат технічних наук, Національний транспортний університет, Київ, Україна,

Постановка проблеми в загальному вигляді. Транспортні послуги як вид публічних послуг є важливою складовою, базовим елементом діяльності центральних та місцевих органів публічної влади й управління, транспортних підприємств та організацій, основою розвитку економіки міст, регіонів та запорукою економічної незалежності України.

Формування ринку транспортних послуг є одним з найважливіших пріоритетів забезпечення високого рівня конкурентоспроможності держави. Незважаючи на те, що більшість функцій обслуговування населення транспортом регулюються чинним законодавством, застосування його норм не завжди характеризується системністю і досягненням ефективної результативності. Така невідповідність посилюється через незавершеність теоретико-методологічного узагальнення процесів управління ринком транспортних послуг в організаційно-правовому спрямуванні.

Базові правові аспекти надання публічних послуг громадянам закріплені в Конституції України, зокрема статтею 42 передбачено, що «держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів» [5], але для застосування цієї правової норми необхідний належний науковий супровід. Водночас, слід зазначити, що реалізація наведених положень в повній мірі як безпосередньо, так і опосередковано пов'язана з наданням транспортних послуг. Переліки публічних послуг різниться як від регіону до регіону так і від підприємства до підприємства, що залежить від місцевих умов, типу управління, характеристики ринку послуг, його соціально економічної структури тощо.

Особливої складності набуває проблема саме організаційно-правового забезпечення управління ринком транспортних послуг в містах України. Це пояснюється значними обсягами перевезень, великою кількістю зайнятих суб'єктів господарювання. Рівень організації надання транспортних послуг визначає ефективність роботи як надавачів послуг, тобто транспортних підприємств та організацій, так і центральних та місцевих органів публічної влади й управління, які опікуються завданнями формування ринку транспортних послуг.

Отже, для досягнення позитивних результатів в перспективі необхідне системне управління сферою транспортних послуг, успішність якого передбачає вільне володіння сучасним організаційно-правовим інструментарієм, що й визначає актуальність обраної тематики дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, свідчить, що проблеми управління ринком публічних послуг стали об'єктом дослідження багатьох науковців. Зокрема, загальним засадам управління міським господарством і сферою муніципальних послуг в теоретичному та прикладному аспектах присвячено монографічне дослідження В. Бабаєва [2], а підходам до зміцнення містообслуговуючої сфери органами місцевого самоврядування І. Гарькавого [3]. Проблемні питання організації взаємодії органів місцевого самоврядування з місцевими органами виконавчої влади у сфері надання муніципальних послуг вивчала В. Колтун [4]. Узагальнення проблем муніципального права України здійснено під керівництвом В. Погорілко, О. Фрицького та М. Баймуратова [6]. Як теоретичну основу реалізації форм, методів та засобів муніципального менеджменту в сфері управління ринком публічних послуг можна вважати дослідження, проведені Ю. Шаровим, О. Чикаренком, О. Бобровською [7], а питання організації і технології надання послуг вивчались під керівництвом В. Апопія [ 8].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз наукових праць за темою дослідження свідчить, що вони мають фрагментарний характер і необхідно здійснити системний аналіз та узагальнення організаційно-правових аспектів управління ринком транспортних послуг для населення в містах України в межах діяльності центральних та місцевих органів публічного управління, транспортних підприємств та організацій. Таке спрямування досліджень пояснюється наявністю особливостей транспортних послуг як за структурою та процесами надання, так і за рівнем соціальної спрямованості.

Мета статті здійснити аналіз та узагальнення організаційно-правових аспектів управління ринком транспортних послуг в містах України, а також визначити напрями підвищення рівня транспортного обслуговування населення та результативності діяльності суб'єктів управління та господарювання.

Виклад основного матеріалу. Аналіз свідчить, що організаційно-правові аспекти управління ринком транспортних послуг в містах в значній мірі методологічно закріплені в сучасному законодавстві України. Так, згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» розгляду проектів планів транспортних підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням має здійснюватись виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за повноваженнями у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку [11]. Через реалізацію можливості подавати до районних, обласних рад необхідні показники та вносити пропозиції до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення в транспортних послугах ці ж органи публічної влади можуть суттєво впливати на конкурентоспроможність ринків транспортних послуг. Водночас, за повноваженнями щодо здійснення розміщення на договірних засадах замовлень на виконання транспортних послуг, необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях, виконавчі органи сільських, селищних, міських можуть забезпечити належний рівень збалансування попиту і пропозиції на ринку транспортних послуг.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, до якої відноситься сфера транспорту, визначає Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Важливо усвідомлювати, що до регуляторних органів, окрім Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших державних органів, відносяться й місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також посадові особи будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. Результатом такої діяльності є регуляторні акти, які або окремі положення яких спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання [11]. В повній мірі це відноситься до управління ринком транспортних послуг для населення міст. Зокрема, законодавством про місцеве самоврядування визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад за делегованими повноваженнями належать участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені означеним Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також розгляд і узгодження планів транспортних підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів [11].

Для забезпечення належного управління транспортною системою міста, а також зміцнення та ефективного функціонування ринку транспортних послуг виконавчі органи сільських, селищних, міських рад в межах повноважень в галузі бюджету, фінансів і цін можуть:

- опікуватись питаннями залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів транспортної інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

- здійснювати об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних транспортних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад.

Значний потенціал управління ринком транспортних послуг населенню міст України в організаційно-правовому аспекті, згідно із законодавством про місцеве самоврядування, мають повноваження виконавчих органів місцевих рад щодо управління комунальною власністю, які стосуються:

- управління в межах, визначених радою, майном, що має відношення до надання транспортних послуг і належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

- встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків транспортних підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

- підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм.

Упорядкування супутніх питань розвитку ринку транспортних послуг стосуються повноваження щодо прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за цими напрямами, а також впровадження в межах відповідного населеного пункту автоматизованої системи контролю оплати вартості послуг з паркування, затвердження технічних вимог та завдання до цієї системи.

Підвищення конкурентоспроможності ринків транспортних послуг для населення та ефективності систем їх надання спричиняє вирішення питань:

- встановлення зручного для населення режиму роботи транспортних підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад;

- затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від форм власності, узгодження цих питань стосовно транзитного пасажирського транспорту у випадках, передбачених законодавством;

- прийняття рішення про впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності та визначення особи, уповноваженої здійснювати справляння плати за транспортні послуги в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду [11].

В межах дослідження за обраною темою, важливо звернути увагу, що визначені в законодавстві повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в організаційно-правовому аспекті пов'язані із встановленням порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, а також видів, форм носіїв, порядку обігу та реєстрації проїзних документів, а також організацією недискримінаційного доступу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, уповноважених ними осіб до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності на договірній основі з підприємствами, на балансі яких перебуває ця інфраструктура.

Для формування конкурентного середовища в сфері транспортних послуг міст передбачено визначення на конкурсних засадах суб'єктів господарювання, що здійснюють у межах певної території надання послуг з вивезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами [10,11].

Низка питань розвитку системи управління ринком транспортних послуг для населення міст України в організаційно-правовому аспекті стосуються делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських ради. Слід зазначити, що делегованими повноваженнями вважають повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад на засадах законності, доцільності, обґрунтованості, добровільності та підконтрольності суб'єктів реалізації таких повноважень [2, с. 35].

За делегованими повноваженнями виконавчі органи місцевих рад мають здійснювати заходи щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств транспорту, а також здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами транспорту, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об'єктах, прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства, а також встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності [11].

Водночас, за виконавчими органами місцевих рад закріплено повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів, а також здійснення контролю за дотриманням підприємствами комунальної власності вимог законодавства щодо забезпечення на договірній основі безперешкодного доступу постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, уповноважених ними осіб до інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, що перебуває у них на балансі, а також за правильністю обрахування плати за доступ. Виконавчим органам сільських, селищних, міських рад забороняється делегування цих повноважень з контролю суб'єктам господарювання.

Управління ринком транспортних послуг населенню міст України в організаційно-правовому аспекті безпосередньо пов'язане розвитком транспортної інфраструктури міст за повноваженнями у галузі будівництва. Зокрема, це стосується:

- залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку та реконструкції об'єктів транспортного обслуговування;

- організації розвитку інфраструктури об'єктів транспорту комунальної власності для розміщення технічних засобів електронних комунікацій з метою задоволення потреб населення у електронних комунікаційних послугах [11].

Базові положення організаційно-правового забезпечення ринку транспортних послуг населенню міст України з певною технологічною конкретизацією закріплені й Законом України "Про автомобільний транспорт", де визначено, що замовником транспортних послуг слід вважати юридичну або фізичну особу, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів, а органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавств а на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України [9].

В аспекті розвитку ринку транспортних послуг організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту, які зобов'язані:

- забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку;

- організовувати утримання в належному стані проїзної частини автомобільних доріг та під'їздів (на міських автобусних маршрутах загального користування) і в разі завдання матеріальних збитків автомобільному перевізнику, що обслуговує автобусний маршрут загального користування, унаслідок неналежного утримання проїзної частини автомобільної дороги чи під'їзду компенсувати йому збитки;

- забезпечувати облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування, а саме автопавільйонами, інформаційним забезпеченням пасажирів і підтримувати її в належному технічному та санітарному стані;

- забезпечувати розроблення паспортів автобусних маршрутів загального користування з визначенням необхідної кількості автобусів, їх пасажиромісткості, класу, технічних та екологічних показників, розкладу руху. Порядок розроблення та затвердження паспорта маршруту визначає центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту;

- проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

- забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу;

- забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

- забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів [9].

Окремою статтею Закону визначено надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту (Стаття 11). Передбачено, що надання таких послуг здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства. Означені організаційно-правові положення підпадають під дію Закону України «Про публічні закупівлі», який визначає правові та економічні засади здійснення закупівель послуг, зокрема транспортних послуг для забезпечення потреб територіальних громад та об'єднаних територіальних громад [12]. При цьому ставиться за мету забезпечення ефективного та прозорого здійснення таких закупівель, що сприяє створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції на ринку транспортних послуг в містах. Водночас, на законодавчому рівні передбачено регулювання положень про забезпечення функціонування міського електричного транспорту, у тому числі метрополітену, та експлуатація його об'єктів для надання послуг з перевезення, а також надання послуг з перевезення пасажирів автобусами в межах міст, з дотриманням умов, визначених відповідним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на визначених ним маршрутах.

Розвиток ринку транспортних послуг можливий за вмілого застосування органами місцевого самоврядування норм права, прогресивних технологій, форм і методів управління, а також реалізації внутрішнього потенціалу територій, спільно з іншими партнерами. Це дозволить не тільки підвищити якість обслуговування, а й перманентно збільшувати обсяги транспортних послуг, що надаються населенню [3, с.215].

Висновки і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Підводячи підсумок на підставі проведених досліджень зазначимо, що пріоритетами забезпечення належного рівня управління ринком транспортних послуг для населення в містах України в організаційно -правовому аспекті у взаємодії транспортних підприємств та організацій з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад слід вважати:

- систематичне вивчення та прогнозування рівня попиту, критичних ситуацій на ринку транспортних послуг, розгляд проектів планів транспортних підприємств і організацій, формування пропозиції до програм соціально-економічного та культурного розвитку міст, районів і областей;

- здійснення державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені означеним законодавством України, залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території на будівництво, розширення, ремонт і утримання транспортної інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

- управління майном, що має відношення до надання транспортних послуг, встановлення зручного для населення режиму роботи транспортних підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, затвердження маршрутів і графіків руху, правил користування міським пасажирським транспортом незалежно від ф орм власності;

- впровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті незалежно від форм власності, встановленням порядку функціонування та вимог до автоматизованої системи обліку оплати проїзду, здійснення контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами транспорту;

- забезпечення формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та перспективи їх розвитку, проведення конкурсу на пер евезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забезпечення безпечного і якісного обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

До важливих чинників розвитку ринку транспортних послуг, які можна вважати перспективними щодо подальших розвідок у даному напрямі, можна віднести створення конкурентного середовища, захист від недобросовісної конкуренції, боротьбу з тіньовими явищами що в значній мірі залежать як суб'єктів господарювання, так і від місцевих органів публічної влади та управління.

управління ринок транспортні послуги господарювання

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Бабаєв В.М. Управління міським господарством: теоретичні та прикладні аспекти: монографія / В. М. Бабаєв. Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2014. 204 с.

2. Воронкова В.Г. Муніципальний менеджмент: навч. посіб. / В. Г. Воронкова. Київ : ВД “Професіонал”, 2014. 256 с.

3. Гарькавий І.Б. Зміцнення містообслуговуючої сфери органами місцевого самоврядування : монографія / І. Б. Гарькавий. Київ : НАДУ ; Фенікс, 2015. 356 с.

4. Колтун В. С. Організація взаємодії органів місцевого самоврядування з місцевими органами виконавчої влади у сфері надання муніципальних послуг / В. С. Колтун // Вісн. НАДУ. 2012. № 1. С. 211-220.

5. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР Верховна Рада України. Законодавство України. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/main/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80-вр.

6. Муніципальне право України : підручник / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький, М. О. Баймуратов та ін. ; за ред. В. Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. Київ : Юрінком Інтер, 2001. 352 с.

7. Муніципальний менеджмент : навч. посіб. / Ю. П. Шаров, О.А. Чикаренко, О. Ю. Бобровська та ін. ; за наук. та заг. ред. Ю. П. Шарова. Дніпропетровськ : ДРіДУ НАДУ, 2007. 350 с.

8. Організація і технологія надання послуг : навч. посіб. / за ред. проф. В. В. Апопія. Київ : Видавн. центр “Академія”, 2006. 311 с.

9. Про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт»: Закон України від 23.02.2006 р. № 3492-ІУ-ВР. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2344 14-вр.

10. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.20103 р. № 1160-IV. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1160-15 -вр.

11. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр.

12. Про публічні закупівлі: Закон України від 05.12.2015 р. № 922-VIII. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19-вр.

РЕФЕРАТ