Управління мультивимірним сталим розвитком підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Управління мультивимірним сталим розвитком підприємств

Щебель А.І.

к. е. н., доцент кафедри

Візняк Ю.Я.

к. е. н., доцент, доцент кафедри

Анотація

мультивимірний сталий менеджмент

Ця стаття представляє результати дослідження теоретико-методологічних аспектів мультивимірного сталого розвитку і його забезпечення на рівні управління вітчизняними підприємствами. Ми дослідили зв'язок мультивимірного сталого розвитку і менеджменту потенціалу підприємства та деталізували можливість застосування теоретико-методологічного апарату теорії мультивимірного сталого розвитку для покращення управління вітчизняними підприємствами. У підсумку ми довели, що керівники підприємства можуть забезпечувати організаційний розвиток для реалізації принципів мультивимірного сталого розвитку шляхом реалізації організаційних рішень у розрізі коригування організаційної структури управління потенціалом підприємства, розподілу або перерозподілу функцій і повноважень суб'єктів системи менеджменту з управління потенціалом підприємства, а також переформування правил і процедур у системі менеджменту підприємства, які стосуються управління потенціалом підприємства.

Ключові слова: мультивимірний сталий розвиток, потенціал підприємства, управління підприємством, соціальна відповідальність підприємств.

Annotation

Today, sustainable development is one of the fundamental principles of governance at various levels. At the state level, the principle of sustainable development is objectified in public policies and legislation. There is a search for optimal ways to develop the local business and social sphere at the regional level. Finally, at the enterprise level, the principle of sustainable development is often manifested as a practice of social responsibility and extends to all government areas.

The sustainable development of any business depends on the realization of its potential. However, there are certain components of the potential of enterprises that are common to all entities and those that are unique to specific enterprises. This difference in potentials largely determines enterprise development's vectors and intensity, competitiveness, and investment attractiveness.

This article presents the study results of theoretical and methodological aspects of multidimensional sustainable development and its provision at the level of management of domestic enterprises. We explored the relationship between multidimensional sustainable development and enterprise capacity management and detailed the possibility of applying the theoretical and methodological apparatus of the theory of multidimensional sustainable development to improve the management of domestic enterprises. As a result, we proved that business leaders could provide organizational development to implement the principles of multidimensional sustainable development by implementing corporate solutions in terms of adjusting the organizational structure of enterprise management, distribution or redistribution of functions and powers of management entities to manage enterprise capacity, rules and procedures in the enterprise management system relating to the management of enterprise potential.

The study proves that the current principle of managing the potential of the enterprise is to take into account the provisions of the theoretical and methodological apparatus of multidimensional sustainable development. Enterprises are part of both components of sustainable development - the economy and society. Satisfying the consumer needs of the community, companies often harm the environment due to economic selfishness and irresponsibility of entrepreneurs to future generations for the opportunity to enjoy the benefits of nature, which are in today's generations. The essence of this principle is to form and develop the potential of the enterprise so that the implementation of the goals set by the enterprise takes into account the needs of modern society without compromising the ability of future generations to meet their needs.

Keywords: multidimensional sustainable development, enterprise potential, enterprise management, social responsibility of enterprises.

Вступ

На сьогоднішній час сталий розвиток є одним з фундаментальних принципів управління на різних рівнях. На рівні держави принцип сталого розвитку знаходить об'єктивацію у державних політиках та законотворчій діяльності. На регіональному рівні відбувається пошук оптимальних шляхів розвитку місцевого бізнесу та соціальної сфери. На рівні підприємства принцип сталого розвитку найчастіше одержує прояв у якості практик соціальної відповідальності, але також поширюється на усі сфери управління.

Сталий розвиток будь-якого суб'єкта господарювання залежить від реалізації його потенціалу. Існують певні компоненти потенціалу підприємств, які є спільними для усіх суб'єктів господарювання, а є також такі, які властиві виключно конкретним підприємствам. Ця різниця у потенціалах значною мірою визначає вектори та інтенсивність розвитку підприємств, їх конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість.

Останніми роками пріоритетним напрямком досліджень сталого розвитку, на якому акцентує, зокрема, Організація Об'єднаних Націй, є мультивимірний сталий розвиток. У вітчизняному науковому просторі цьому питанню приділено порівняно мало уваги. Сучасні дослідники звертали увагу на зв'язок менеджменту і сталого розвитку [1], у тому числі менеджменту соціальної відповідальності [2], а також участі підприємств у сталому розвитку у окремих сферах господарювання [3]. Поряд з цим, питання мультивимірного сталого розвитку і його ролі в управлінні вітчизняними підприємствами у зв'язку з розвитком і реалізацією їх потенціалу не досліджувалось.

Отже, метою статті є узагальнити теоретичні засади управління мультивимірним сталим розвитком підприємств.

Результати

Теодореску А.М. стверджує, що з точки зору відносин економіка-навколишнє середовище, сталий розвиток - це не кількість, а якість. Незалежно від підходу, сталий розвиток вимагає одночасного забезпечення економічного розвитку, охорони навколишнього середовища та соціального благополуччя, що призводить до взаємозв'язку між трьома стовпами: соціальним, економічним та екологічним. Сталий розвиток через його складові, економічний та екологічний, має лише одного бенефіціара - людський фактор, який отримує дохід, якісні екологічні фактори та користується поколіннями власності [4]. Леле С. відзначає, що сталий розвиток, поряд з продуктивністю та рівноправністю, можна розглядати як парасолькові концепції, які охоплюють більшість суспільних проблем. Хоча зазвичай використовується як синонім усіх екологічних проблем, концепція сталого розвитку є більш корисною, якщо обмежується лише побоюваннями щодо підтримки добробуту з плином часу. Науковець підкреслює, що аналіз сталого розвитку може бути більш плідно, якщо учені зосередяться на тому, які якості вимагаються від системи, щоб підтримувати потік одиничних або мультивимірних благ у мінливому середовищі [5]. Т. Наеглер та ін. відзначають, що сталий розвиток охоплює широкий спектр соціальних, економічних та екологічних аспектів. Науковці представили підхід до інтегрованої та міждисциплінарної оцінки сталості шляхів трансформації системи [6].

Потенціал підприємства є системою можливостей досягнення цілей розвитку в межах функцій, що визначені структурою підприємства. Структура підприємства може мати різний рівень розвитку. Будь-яке підприємство акумулює, зберігає, обробляє і використовує інформацію для прийняття інженерно-технологічних та управлінських рішень, проте далеко не на всіх підприємствах існує система інформаційного забезпечення. Те саме стосується систем логістики, маркетингу і реклами, безпеки, інноваційної діяльності тощо. Отже, рівень потенціалів підприємства залежить від рівня розвитку функціональної структури підприємства. Якщо система інформаційного забезпечення не розвинута, значить нерозвинутою або слабо розвинутою є функція інформаційного забезпечення, і це є свідченням низького рівня потенціалу інформаційного забезпечення підприємства.

Такі міркування наводять на думку про можливість застосування теоретико-методологічного апарату теорії мультивимірного сталого розвитку. З урахуванням можливості побудови структурно-функціональної моделі ідентифікації конкурентних переваг підприємств це дозволить досягнути:

алгоритмізації процесів управління, зокрема системи вироблення і реалізації оптимальних управлінських та інженерно-технологічних рішень;

зниження ризику неврахування факторів прямого і опосередкованого впливу на реалізацію виявлених конкурентних переваг;

підвищення рівня інформаційного забезпечення суб'єктів управління, які беруть участь у процесі колегіального формування і виборі оптимальних управлінських та інженерно-технологічних рішень;

зростання рівня організаційного розвитку підприємств, зокрема в частині раціоналізації структури управління, а також системи правил і процедур, які враховуватимуть функціональність потенціалів підприємства;

оптимізація потоків ресурсів у напрямку їх спрямування у сектори з найбільшим конкурсним потенціалом підприємства. найбільшим конкурсним потенціалом підприємства.

На етапі становлення підприємства формування його потенціалу супроводжується низкою послідовних етапів управління, а саме: визначення цілей формування потенціалу підприємства із урахуванням факторів внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства; організування заходів з формування потенціалу підприємства; мотивування працівників до реалізації встановлених завдань в межах визначених на попередньому етапі заходів; контролювання процесу формування потенціалу підприємства; регулювання процесу формування потенціалу підприємства [7].

Кожен з цих етапів спрямований на структурне моделювання потенціалу підприємства. Прийняття рішення про виробничої компоненти потенціалу підприємства вимагає вивчення ринку, оцінювання можливостей підприємства і на основі цього формування стратегічних виробничих цілей підприємства. Базуючись на цих цілях можливим є визначити необхідний для підприємства обсяг виробничих потужностей, площ, сировини, матеріалів тощо. Ця інформація необхідна для створення матеріально-технічних умов провадження виробничої діяльності підприємства.

На етапі реалізації виробничого потенціалу система управління підприємства спрямована на контролювання і регулювання процесів використання виробничих потужностей, площ, ресурсів тощо із урахування зміни факторів внутрішнього і, особливо, зовнішнього середовищ задля своєчасного прийняття і реалізації коригувальних управлінських рішень, які спрямовані на оптимізацію результатів реалізації потенціалу підприємства.

В умовах, коли підприємство функціонує на ринку тривалий час, тобто перебуває на стадії свого розвитку завданням керівників підприємства є так здійснювати управління його потенціалом, щоб від відтворювався і зростав.

Принагідно звернемо увагу, що поняття «організаційний розвиток» є досить різноплановим. Його розглядають як організаційні зміни, як систему науково-методичного обґрунтування підготовки і реалізації організаційних змін, як сукупність процесів, якими супроводжуються організаційні зміни, а також як стратегію поведінки підприємства на ринку. Так, Щербина В. та Попова Е. вивчаючи організаційний розвиток, доходять до висновку про те, що «стійке ядро організаційного розвитку - це якісність змін, що відбуваються, яка задається соціокультурною специфікою організації» [8]. Мельник С. під організаційним розвитком розуміє «організованій процес, що порушує динамічний розвиток структури організації та напрямів досягнення нового стану динамічної рівновагі, яка в оновленій структурі зберігатиметься відносно стабільно» [9].

Не зважаючи на існування очевидного взаємозв'язку і взаємозалежності між організаційним розвитком, організаційними змінами та мультивимірним сталим розвитком, не всі організаційні зміни характеризують розвиток, а от організаційний розвиток - це завжди зміни, тобто саме поняття розвиток передбачає процес реалізації організаційних змін, що забезпечують розвиток підприємства.

Таким чином, організаційний розвиток у рамках теоретико-методологічного апарату мультивимірного сталого розвитку включає такі елементи:

набір концепцій та моделей (теоретичне підґрунтя) організаційного розвитку;

процес проведення якісних та структурних змін в організації;

практичну діяльність із удосконалення організації;

стратегія розвитку.

Для організаційного розвитку характерними є такі властивості: орієнтація на середньострокову та довгострокову перспективи, орієнтація на процес змін (розвитку), запровадження методології зміни, залучення персоналу до процесу, застосування різноманітних методів досягнення поставлених цілей.

Дослідження, які присвячені висвітленню проблем організаційного розвитку мають досить широкий спектр предметів, які вони висвітлюють. Попри це їх можна поділити на ті, які стосуються виключно теоретичних аспектів організаційного розвитку [9]. і ті, які мають глибоко прикладний фокус. На сьогодні більшість досліджень, належать саме до другої групи. Так, автори, які досліджують організаційний розвиток розглядають його в системі оцінювання кредитоспроможності підприємств, як етап технології фінансово-аналітичного забезпечення управлінської діяльності, компоненту легітимізації застосування безпілотних повітряних суден, інструментарій управління інноваційно-активним підприємництвом, інструмент подолання деструктивних явищ в управлінні персоналом компаній на основі емпіричного і експертного оцінювання та аналізу даних.

Забродська Г.І. і Забродська Л.Д. поєднавши різні бачення сутності цього поняття слушно відзначають, що: «...організаційний розвиток є науково-методичним забезпеченням реалізації на практиці довготривалих програм якісних організаційних змін, використовуючи системну сукупність процесів діяльності підприємства, які дозволяють адаптуватися до умов зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, й забезпечувати зростання ефективності функціонування й досягнення цілей організації, шляхом удосконалення процесів вирішення проблем і оновлення, у результаті чого забезпечується збільшення потенціалу підприємства...» [10]. Погоджуючись у цілому із вищенаведеним трактуванням відзначимо, що організаційні зміни, значною мірою виходять за межі стратегічного розвитку підприємства, і часто реалізовуються на тактичному і оперативному рівнях. Крім того, варто звернути увагу й на те, що організаційні зміни не можуть зводитись лише до науково-методичного забезпечення їх реалізації.

Організаційні рішення, пов'язані з мультивимірним сталим розвитком доцільно розглядати через призму теорії і практики управлінських рішень, оскільки організаційні рішення є їхнім підвидом. У науковій літературі традиційно виділяють етапи технології вироблення управлінських рішень, а саме [11]: формування (ідентифікування проблемної ситуації, аналіз чинників, які зумовили проблемну ситуацію, розгляд альтернативних варіантів розв'язання виявленої проблеми), вибір (вибір критерію або критеріїв, за якими необхідно обирати найкращий варіант рішення з ряду альтернативних, аналіз наявних альтернатив на основі обраного критерія (критеріїв)), ухвалення (документальне оформлення обраного рішення і доведення йог до виконавців) і реалізація (створення умов для виконання рішення, контролювання і регулювання процесу виконання рішення) рішення. Ці етапи характерні і для організаційних рішень. З огляду на це, організаційні зміни є наслідком науково-методичного забезпечення не лише реалізації, але й формування, вибору і ухвалення організаційних рішень.

Керівники підприємства можуть забезпечувати організаційний розвиток для реалізації принципів мультивимірного сталого розвитку шляхом реалізації організаційних рішень у розрізі коригування організаційної структури управління потенціалом підприємства, розподілу або перерозподілу функцій і повноважень суб'єктів системи менеджменту з управління потенціалом підприємства, а також переформування правил і процедур у системі менеджменту підприємства, які стосуються управління потенціалом підприємства. Під час реалізації організаційних рішень суб'єкти управління потенціалом підприємства отримують інформацію про зміни характеристик об'єкта організаційного розвитку, а також управлінську інформацію із зовнішнього середовища. На основі цих відомостей можуть ухвалюватись коригувальні рішення, найчастіше тактичного та оперативного характеру.

Висновки

Проведене дослідження доводить, що актуальним принципом управління потенціалом підприємства є врахування положень теоретико-методологічного апарату мультивимірного сталого розвитку. Підприємства є складовими частинами одночасно двох компонентів сталого розвитку - економіки і соціуму. Задовольняючи споживчі потреби соціуму підприємства часто шкодять екології. Це відбувається через економічний егоїзм та безвідповідальність підприємців перед майбутніми поколіннями за можливості користуватись тими благами природи, які є у сьогоднішніх поколінь. Сутність даного принципу полягає у тому, щоб формувати і розвивати потенціал підприємства так, щоб реалізація встановлених підприємством цілей враховувала потреби сучасного суспільства, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Перспективним напрямком подальших досліджень є дослідження інструментів забезпечення повноцінної участі підприємства у мультивимірному сталому розвитку.

Список використаних джерел

1. Жарова Л.В. Сучасні теорії менеджменту і сталий розвиток: точки перетину / Л.В. Жарова // Економіка та право. - 2018. - № 2. - С. 132-139. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecpr2018216.

2. Гальчак Х.Р. Забезпечення сталого розвитку підприємства як основа формування соціальної відповідальності / Х.Р. Гальчак // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Проблеми економіки та управління. - 2016. - № 847. - С. 69-74. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPP201684713.

3. Шпильова Ю.Б. Сталий розвиток роздрібної торгівлі України / Ю.Б. Шпильова, І.М. Шпильовий // Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Сер.: Економіка і менеджмент. - 2012. - № 1. - С. 108-120. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vsuem 2012115.

4. Teodorescu Ana Maria, 2015. "Sustainable Development, A Multidimensional Concept," Annals - Economy Series, Constantin Brancusi University, Faculty of Economics, vol. 0, pages 82-86, July.

5. Lele, S., 1993. Sustainability: a plural, multi-dimensional approach. Ecol.Econ. https://www.researchgate.net/publication/235356318 Sustainability A plural multidimensional approach.

6. Naegler, T.; Becker, L.; Buchgeister, J.; Hauser, W.; Hottenroth, H.; Junne, T.; Lehr, U.; Scheel, O.; Schmidt-Scheele, R.; Simon, S.; Sutardhio, C.; Tietze, I.; Ulrich, P.; Viere, T.; Weidlich, A. Integrated Multidimensional Sustainability Assessment of Energy System Transformation Pathways. Sustainability 2021, 13, 5217. https://doi.org/10.3390/su13095217.

7. Федулова, І.В. Управління розвитком інноваційного потенціалу підприємств хлібопекарної промисловості (дис... канд. екон. наук). Національний університет харчових технологій, 2009. Київ, Україна.

8. Щербина, В.В., Попова, Е.П. Современные концепции структурных изменений в организациях, Социологические исследования, 1996, № 1, 98-106.

9. Мельник, С.Г. Теоретико-методологічні аспекти організаційного розвитку вітчизняних підприємств, Вісник Хмельницького національного університету, 2009, № 6, Т. 2, 4651.

10. Забродська, Г.І., Забродська, Л.Д. Організаційний розвиток підприємства: основи визначення дефініції, Young Scientist, 2017, № 4.4 (4.4), 55-59. Вилучено із http: //molodyvcheny.in.ua/files/journal/2017/4.4/13.pdf.

11. Князь, С.В., Кулик, Ю.Р., Зінкевич, Д.К. Креативні рішення щодо обрання пріоритетних напрямків розвитку бізнес-систем, Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку», 2009, № 640, 298-304.

Размещено на Allbest.ru