Методи та моделі прийняття управлінських рішень в сталих умовах господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луцький національний технічний університет

Методи та моделі прийняття управлінських рішень в сталих умовах господарювання

Лисюк В.В.

Ярмолюк О.М.

Скулинець Т.А.

Анотація

У статті розкрито сутність управлінських рішень та коротко розглянуто методи та моделі їх прийняття. Вказано на важливість своєчасного та правильного прийняття управлінських рішень в сталих умовах господарювання.

Ключові слова: управлінські рішення, прийняття управлінських рішень, альтернативні рішення, моделювання, модель, сталі умови господарювання.

Abstract

Methods and models of administrative decision - making in sustainable management conditions

Lysyuk V.V., Yarmolyuk O.M., Skulinets T.A

The article reveals the essence of management decisions and briefly reviews the methods and models of their adoption. The importance of timely and correct management decision-making in stable economic conditions is indicated.

Key words: management decisions, management decision-making, alternative solutions, modeling, model, stable economic conditions.

Основна частина

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями. Важливість процесу прийняття управлінських рішень передбачає здійснення певного вибору для зміни існуючого стану всієї управлінської системи, вибір одного альтернативного варіанту з кількох наявних, мобілізацію всіх можливих ресурсів, спрямованих на виконання цього рішення і здійснення діяльності для досягнення необхідного результату.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідження та вивчення методів та моделей прийняття управлінських рішень висвітлено в наукових дослідженнях таких вітчизняних науковців: Ю. Є. Петруня, Б.В. Літовченко, Т О. Пасічник, В.Б. Говоруха, Н.В. Осадча, В.Ю. Петруня, М.Ф. Мормуль, О.К. Ткачова та інших.

Цілі статті. Мета статті - дослідження сутності та поняття управлінських рішень, розгляд головних методів та моделей їх прийняття.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У сучасній економічній літературі термін «управлінське рішення» вживається достатньо часто, причому здебільшого воно інтерпретується так:

- цілеспрямований намір відповідальної особи здійснити якусь дію, що передбачає повне розуміння і прийняття цілей діяльності;

- відповідальний та усвідомлений процес вибору найбільш вигідного варіанту (альтернативи) для вирішення конкретної проблеми;

- певна управлінська дія, яка направлена на отримання необхідного результату [1] тощо.

В той же час, управлінське рішення є важливим початковим етапом в організації діяльності кожного управлінця. Тому такі рішення можуть розглядатися як головний елемент процесу управління та бути важливим інструментом системного підходу.

В той же час, визначальною рисою управлінського рішення є його чітка спрямованість на вирішення цілей та досягнення мети підприємства. Від своєчасності прийняття необхідного управлінського рішення значною мірою залежить успішність роботи підприємства. Отож, узагальнюючи, можна підсумувати, що управлінське рішення - це вибір найбільш вигідного варіанту серед наявних альтернатив, який допоможе досягти мети підприємства. Головною ознакою управлінського рішення є те, що його приймають, коли до цього процесу залучена вся керівна система та успішно використовується весь механізм управління.

Дослідження сучасних засад вітчизняної теорії та практики управління дають змогу стверджувати, що прийняття управлінського рішення неможливе без грунтовного аналізу наявної інформації та вибору найбільш вигідного альтернативного варіанту. В той же час, цей варіант відбирається через дослідження різноманітних критеріїв, відповідних чинників та можливих обмежень. Ці критерії, чинники та обмеження у свою чергу ґрунтуються на детальних дослідженнях щодо існуючих закономірностей управління та вивченні наявних особливостей об'єкта ухвалення рішень [2].

Як свідчать дослідження, прийняті управлінські рішення повинні бути орієтовані на досягнення головної мети діяльності підприємства та отримання позитивного результату господарювання. Вони повинні тісно переплітатися з головними інтересами працівників та підпорядковуватися сучасним вимогам об'єктивних законів системи управління підприємством.

Як відомо, сучасне підприємство є комплексною економічною, виробничо-господарською та соціальною системою, яка складається з певних, тісно пов'язаних між собою підрозділів (виробничого процесу, внутрішніх структурних підрозділів, зовнішніх сторонніх організацій, різноманітних контролюючих та обслуговуючих служб тощо). Тісна та продуктивна взаємодія між цими підрозділами значною мірою:

- окреслює кінцевий результат господарювання підприємства;

- має тісну взаємодію із зовнішнім оточенням, з якого надходять та використовуються необхідні ресурси і в якому в кінцевому результаті оцінюються показники виробничо-господарської діяльності;

- забезпечує проведення ефективної виробничо-господарської діяльності, що спрямована на повне задоволення потреб споживачів та забезпечення виконання соціальних функцій [3].

Як свідчать наукові джерела, підприємство, здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність може перебувати як в сталих, так і несталих умовах господарювання. Причому, варто зазначити, що сталі умови усієї системи господарювання характеризуються дотриманням запланованих обсягів випуску продукції відповідної якості та стабільним попитом на неї, успішним виробничим процесом, необхідним та достатнім матеріальним і кадровим забезпеченням тощо. В той же час, несталі умови господарювання підприємства характеризуються невиконанням запланованої виробничої програми, технологічними порушеннями процесу виробництва, зниженням попиту на продукцію, відсутністю необхідних ресурсів та іншими негативними моментами.

Саме тому, прийняття єдиного вірного управлінського рішення в процесі здійснення своєї виробничо-господарської діяльності є важливим етапом для успішної управлінської діяльності підприємства. Виходячи з цього можна стверджувати, що неправильне чи невчасно прийняте управлінське рішення може спровокувати неотримання прибутку чи значні втрати ресурсів [4].

Отож, підбиваючи підсумки, доцільно зазначити, що проблема прийняття управлінського рішення спирається на тісну взаємозалежність таких елементів системи управління як:

- вільного доступу до необхідної інформації;

- чітко окреслених критеріїв відбору щодо управлінського рішення;

- професіоналізму та особистісних характеристик тих управлінців, які приймають необхідні управлінські рішення.

Як свідчать наукові джерела, керівники вищої ланки, які приймають управлінське рішення роблять це імперативно, варіативно, креативно або альтернативно [1]. У випадку прийняття імперативних рішень, вони воліють діяти через чітке виконання діючих норм, принципів та правил поведінки, що існують в колективі. Варто зазначити, що варіативне рішення є різновидом управлінського рішення, яке прийняте раніше. Тоді, креативні рішення ухвалюються після ретельного відбору існуючих варіантів вирішення поставленої проблеми з використанням новітніх методів та творчого підходу [2]. І, насамкінець, альтернативні варіанти прийняття управлінських рішень приймаються після вибору між існуючими взаємовиключними можливостями.

Як свідчать наукові джерела, більшість методів прийняття управлінських рішень базуються на використанні процесу моделювання та побудові відповідних моделей. В той же час, модель - це певне умовне відображення економічного процесу чи об'єкту, який дає уявлення про основні характеристики, що необхідні для проведення якісного дослідження [3, 4].

Серед найбільш дієвих та часто використовуваних способів моделювання процесу прийняття управлінських рішень можна виділити наступні:

1. Теорія ігор, сутність якої полягає у дослідженні позитивного чи негативного впливу прийнятого рішення на показники виробничо - господарської діяльності підприємства.

2. Теорія оптимального обслуговування, яка в свій час моделює найкращу систему просування виготовленої продукції до споживача та встановлює найбільш оптимальні канали товароруху.

3. Логістичне моделювання при прийнятті управлінських рішень, яке допомагає встановити точний час, кількість та обсяг замовлень.

4. Використання засад лінійного програмування, що дозволяє визначити оптимальний варіант розподілу необхідних ресурсів.

5. В свою чергу, економічний аналіз передбачає встановлення точної кількості та якості використовуваних ресурсів та дає можливість розрахувати можливу рентабельність та прибутковість.

6. Платіжна матриця є одним з статистичних методів, який дозволяє найкращим чином обрати найбільш оптимальний варіант з наявних.

7. В той же час, дерево рішень є схематичним зображенням комплексу відповідних рішень управлінця, яке дозволяє порівнювати альтернативні рішення і вибирати найбільш правильне та вчасне.

8. Метод екстраполяції пропонує використання досвіду, даних аналізу динамічних змін, а також дослідження певних припущень з метою передбачення розвитку підприємства в майбутньому [4, 5, 6, 7].

Висновки. Отож, як свідчить наукова література, питання прийняття управлінських рішень в сталих умовах господарювання підприємств надзвичайно гостро постало в процесі здійснення управлінської діяльності. Цей процес вимагає від керівників вищої ланки управління відповідних ключових компетентностей, професійних знань та вмінь для можливостей використання існуючого досвіду.

Список використаних джерел

управлінський рішення господарювання

1. Бутко М.П., Бутко І.М., Мащенко В.П. та ін. Теорія прийняття рішень. Підручник. / За заг. ред. Бутка М.П.К.: «Центр учбової літератури», 2015. 360 с.

2. Гасюк Л.М. Підготовка, розробка, прийняття і реалізація управлінських рішень в умовах ринкової економіки. Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Сер.: Економічні науки. 2010. Вип. 26 (1). С. 59-63.

3. Мохненко А.С. Система прийняття управлінських рішень на підприємстві в умовах економічної кризи. Вісник економічної науки України. 2015. №2. С. 62-65.

4. Петруня Ю.Є., Говоруха В.Б., Літовченко Б.В. та ін. Прийняття управлінських рішень. Навч. посіб./ за ред. Ю.Є. Петруні. 2-ге вид. К.: Центр учбової літератури, 2011. 216 с.

5. Бондар О.В. Ситуаційний менеджмент: навч. посіб / О.В. Бондар. К.: Центр учб. літ-ри, 2012. 388 с.

6. Бутко М.П., Бутко І.М., Мащенко В.П. та ін. Теорія прийняття рішень. Підручник. / За заг. ред. Бутка М.П.К.: «Центр учбової літератури», 2015. 360 с.

7. Логінов, В.Н. Управлінські рішення: моделі і методи. М: Альфа-Прес, 2011.

8. Пальоха В.В. Методологічні аспекти прогнозування управлінських рішень. Ефективність державного управління. 2015. Вип. 44 (1). С. 170-177.

Размещено на Allbest.ru