Інноваційний менеджмент у закладах вищої освіти

Постановка проблеми

Успішний перехід до ринкових відносин насамперед залежить від радикальних рішень у господарському, політичному і суспільному житті країни. Принципово нові рішення називають інноваціями, наголошуючи на вирішенні проблем новим, нетрадиційним шляхом. Це створює новий спосіб мислення та забезпечує ефективніші засоби управління. Значне місце при цьому посідає інноваційний менеджмент як процес, що поєднує науку, техніку, економіку, освіту, підприємництво та управління.

Практичне вирішення проблем євроінтеграції залежить від ступеня освоєння методів інноваційної діяльності. З огляду на це керівники закладів освіти повинні мати відповідний світогляд щодо інноваційного процесу; вивчати певні закономірності нововведень як засобу розвитку та набуття навичок творчого мислення. Теоретичні позиції багатьох авторів ґрунтується на такій класифікації нововведень: науково-технічні, соціально-економічні та управлінські.

Науково-технічні інновації полягають у кардинальних змінах продукції та технології її виготовлення; соціально-економічні - у зміні умов та результатів праці, рівня життя; управлінські нововведення - у зміні та удосконаленні процесу управління, зокрема, освітою.

Інноваційний менеджмент, або інноваційне управління - це спосіб дії керуючої системи, за якого інноваційний процес отримує сприятливі умови для свого розвитку.

Призначення інноваційного менеджменту полягає у вирішенні незадовільних ситуацій при управлінні змінами, орієнтованими на розвиток суспільства, освіти та задоволення їх потреб. Він також забезпечує умови виживання і зростання освітніх систем, що ведуть до корінних змін у закладі освіти, їх конкурентоздатності.

Інноваційний менеджмент - це сукупність засобів, методів та форм управління інноваційним процесом, мета якого - мати інформацію про освіту і поширювати її. Цей процес передбачає виконання функцій планування, організації, мотивації, виконуючи які, менеджери сприяють творчій діяльності працівників сфери освіти. При цьому береться до уваги стан внутрішнього середовища даної системи, характер стратегії, фінансові та технічні ресурси, використовувані технології, специфіка самого науково-технічного прогресу як об'єкта управління [2].

Інновація поєднує раціональне й ірраціональне, оскільки зміни повинні забезпечувати матеріальний або соціальний ефект, а також талант і неординарність мислення. Загалом позитивний суспільний ефект інновацій полягає в тому, що вони спрямовують освіту на інтенсивний шлях розвитку; сприяють перерозподілу ресурсів на перспективні напрями; зміцнюють статус країни у глобальній економіці, освіті та національну конкурентоспроможність.

наліз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню проблем із менеджменту у закладах освіти присвячено праці таких науковців, як В. Андрущенко, В. Астахов, В. Бакуменко, Р Валєєв, В. Жураківський, І. Іванюк, І. Каленюк, В. Клепко, Т. Козарь, В. Кремень, В. Луговий, С. Ніколаєнко, Л. Пшенична, Ю. Фролов, Н. Шульга та ін.

Філософські проблеми розвитку сучасної освіти досліджували В. Андрущенко, Л. Губерський, В. Кремень, В. Лутай, В. Огнев'юк та ін. Проблемі розвитку вищої освіти України в контексті європейських інтеграційних процесів присвячені праці В. Вікторова, О. Дубасенюк, М. Степко, А. Шаповалова та ін. [5].

Прикладні проблеми менеджменту досліджували О. Баєва, І. Завадський, А. Мазаракі, М. Мартиненко та ін., на особливості інноваційного менеджменту звернено в публікаціях В. Василенко, В. Демчук, О. Мармази, Л. Забродської, П. Орлова та ін.

Мета статті. Визначити та обґрунтувати особливості інноваційного менеджменту в закладах вищої освіти, розкрити його сутність, напрями та сфери управління.

Виклад основного матеріалу

Інноваційна діяльність - це процес, спрямований на реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий або вдосконалений продукт, що реалізується у вдосконаленому технологічному процесі, який використовується у практичній діяльності; супутні наукові дослідження і розробки. Інноваційна діяльність розпочинається з виникненням освітньої ідеї і завершується її розповсюдженням.

Суть інноваційної діяльності полягає в її управлінні процесами створення нових знань; управлінні творчим потенціалом, освоєнням та дифузією нововведень, а також управлінні соціальними та психологічними аспектами.

Інноваційна діяльність спрямована на взаємозв'язок і взаємодію всіх елементів, цілісність, узгодженість і синхронність у часі, узгодженість із завданнями і цілями закладу, гнучкість до змін, автономність, функцій управління, багатофункціо- нальність, оновлюваність.

Інноваційний процес - це цілеспрямована діяльність щодо перетворення наукового знання в інновацію та дифузію, спрямування на отримання інноватором визначеного виду новизни для свідомої планомірної діяльності та ефективного втілення знань. Інноваційний процес має такі складові частини: зародження ідеї інновації, обґрунтування її необхідності, оцінка її необхідності, реалізація інноваційної ідеї.

У сучасній науковій літературі визначені етапи реалізації інновацій. Це, зокрема, їх актуалізація, визнання необхідності нововведення; активний пошук інформації про них з різних джерел; оцінювання варіантів та вибір нововведення.

У наш час нововведення охоплюють усі сфери людської діяльності, радикально впливають на економічні, соціальні, освітні процеси, стають необхідною формою існування будь-якого закладу, забезпечують його конкурентоспроможність [1].

Характерною рисою сучасності є інтенсивне зростання інноваційної активності на міжнародному рівні. У цьому контексті збільшуються державні витрати на науково-дослідні розробки, змінюються системи освіти і професійної підготовки фахівців, формуються національні інноваційні системи; осягаються процеси введення і поширення інновацій. Інноваційні процеси охоплюють усі зміни, що відбуваються на планеті внаслідок людської діяльності. Інновації - це фактор впливу на соціально-економічний процес розвитку суспільства. Тому інноваціями необхідно управляти. Цей процес управління називається інноваційним менеджментом.

Інноваційний менеджмент є порівняно новим поняттям і становить самостійну галузь управлінської науки та професійної діяльності, спрямовану на формування й забезпечення умов розвитку закладу вищої освіти. Теорія інноватики почала ґрунтовно застосовуватись у практичній діяльності виробничих організацій.

У літературі з питань управління є різні підходи до визначення сутності та змісту інноваційного менеджменту. Окремі науковці вважають, що інноваційний менеджмент становить сукупність принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, інноваційною діяльністю та персоналом, зайнятим цією діяльністю. Інші вважають, що інноваційний менеджмент є одним із напрямів стратегічного управління і ряд інноваційних проблем менеджерів пов'язаний переважно з новими видами продукції. Інноваційний менеджмент можна визначити як систему управління соціально-економічним розвитком у глобальнішому сенсі, оскільки менеджмент охоплює не тільки економічні або технічні проблеми, а й радикальні зміни, пов'язані з базисними інноваціями.

Деякі автори вважають, що інноваційний менеджмент ознаменував перехід на якісно новий рівень розвитку наукової сфери. Менеджери стали активними учасниками досліджень у зв'язку з проведенням тестування персоналу, наукових груп, які беруть участь у розробці конкретних проектів, а також створюють матеріальну та інвестиційну бази діяльності [5].

Як вид діяльності інноваційний менеджмент є процесом ухвалення управлінських рішень за допомогою послідовної сукупності процедур, що утворюють загальну схему управління інноваційним процесом. На рівні типового вищого навчального закладу інноваційний менеджмент - один із напрямів стратегічного управління, що здійснюється на вищому рівні закладу. У його складі утворюється комплекс правил, принципів, норм, методів, ціннісних орієнтирів, організаційних форм, зв'язків і економічних відносин. Згідно із сучасними дослідженнями система управління інноваційними процесами у закладі вищої освіти складається з двох складових частин: керуючої і керованої. Механізм керуючого впливу охоплює збирання, опрацювання і передавання необхідної інформації та ухвалення відповідних рішень.

Інноваційний менеджмент повинен скоординувати функціонування та взаємодію внутрішніх та зовнішніх структурних елементів інноваційного процесу. Його основними цілями є забезпечення довгострокового інноваційного розвитку на основі ефективної організації складових елементів системи вищого навчального закладу та випуск конкурентоспроможних фахівців, запровадження інноваційних технологій.

Інноваційний менеджмент включає сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів та форм управління інноваційною діяльністю конкретного закладу освіти з метою одержання результатів цієї діяльності.

У закладах вищої освіти інноваційний менеджмент має такі напрями: стратегічне управління; операційна діяльність; управління якістю освітніх послуг; маркетинг; фінанси; кадри; науково-дослідна робота; робота з стейкхолдерами; корпоративне управління.

Визначені напрями впровадження інновацій реалізуються на основі проєктного менеджменту. Це, зокрема, такі етапи: визначення ідеї та формулювання задачі проєкту; розробка проєкту та його реалізація; оцінка результатів проєкту. На першому етапі оцінюється відповідність ідеї та задач, стратегія розвитку в закладі. На другому етапі проєкти детально розробляються, плануються і будуються графіки їх виконання та оформлення проєктної документації. Третій етап - це оцінка отриманих результатів, корекція окремих рішень.

Упровадження інновацій в ЗВО на основі про- єктів доцільно основувати на системному аналізі, сітьовому і структурному плануванні, оцінці ефективності. Вищезазначене здійснюється за таких умов: розробка критеріїв для оцінки цінності проєкту для співставлення та відбору ефективних; проведення аналізу, впливу даного проєкту на розвиток інших важливих напрямів діяльності; забезпечення синергізму процесу реалізації про- єкту [3].

Досвід реалізації інноваційних проектів багатьох закладів вищої освіти світу свідчить, що високі результати досягаються за умов врахування таких факторів, як цілеспрямування; адекватне планування; кваліфікація членів команди; контроль результатів робіт та якість виконання завдань.

Особливої уваги в процесі впровадження інноваційної моделі управління в закладах вищої освіти потребує використання новітніх технологій, управління якістю освітніх послуг, до яких відноситься концепція загального менеджменту якості. Особливість концепції тотального менеджменту якості полягає в тому, що вона охоплює всі структурні підрозділи закладу, спрямована на використання матеріальних і людських ресурсів для найбільш ефективного забезпечення потреб суспільства і співробітників закладу.

У науковій літературі визначено основні сфери охоплення тотального менеджменту якості у навчальному закладі. Це освітній процес, що включає в себе навчальні плани, а також сучасні навчальні технології; менеджмент навчального закладу, тобто адміністративні та організаційні заходи для забезпечення функціонування закладу.

Упровадження системи управління якістю в закладі вищої освіти спрямовується на формування її стратегічної орієнтованості. Дана система має забезпечувати високу якість освітніх послуг, задовольняти очікування студентів і викладацького складу, стейкхолдерів. При цьому в рамках концепції тотального управління якістю кожний співробітник навчального закладу має брати участь у досягненні високої якості освітніх послуг.

Кожна кафедра, кожний заклад вищої освіти має своїх замовників і постачальників. Згідно із зазначеною концепцією в навчальному закладі має бути організовано безперервний процес управління удосконаленнями з визначеними інтервалами для різних етапів. Підготовка конкурентоспроможних фахівців на сучасному етапі вимагає використання інноваційної моделі управління закладами вищої освіти, що дозволятиме інтенсивно впроваджувати зміни в освітній процес відповідно до соціально-економічних та технологічних змін, а також реальних потреб працедавців.

Управління інноваційним розвитком закладу вищої освіти істотно відрізняється не тільки від виробництва, а й від школи, відбивається на змісті і методах вирішення управлінських завдань, що потребує відповідної наукової бази [5].

У такому контексті особливе значення має питання управління навчальним закладом на основі інноваційних технологій, оскільки склалася ситуація, пов'язана з виникненням суперечності між стрімкими темпами інноваційного розвитку, неперервним зростанням вимог до особистіс- них і професійних якостей викладачів, учителів, вихователів і недостатньою готовністю закладів вищої освіти до підготовки кадрів, здатних підняти вітчизняну освіту до світового рівня.

Подолання наявної суперечності вимагає обґрунтування теоретичних і методичних засад управління закладом вищої освіти на засадах інноваційних технологій як багатоаспектної, відкритої, цілісної реальності, пошуку методологічних підходів і принципів, які сприятимуть підготовці викладачів і студентів до взаємодії в умовах інноваційного розвитку.

Характерною ознакою використання інноваційних технологій в управлінні закладом вищої освіти є творчий пошук інноваційних технологій у педагогічній та психологічній науці з метою вироблення стратегії управління розвитком системи ЗВО. У науковому та практичному планах предметом управління переважно вважається вищий навчальний заклад у цілому або його головні структурні блоки: науково-педагогічний колектив, студентські організації, науково-дослідницький процес, освітній процес.

Важливою складовою частиною наукового управління закладами вищої освіти є запровадження інноваційних педагогічних технологій, використання новітніх матеріалів, що стає неможливим без наявного потенціалу висококваліфікованих працівників. Вища освіта покликана формувати і відтворювати вміння кваліфікованого працівника в різних освітніх галузях, виховуючи покоління розвинених, свідомих громадян, які гідно працюватимуть і житимуть у нових суспільних умовах. У цілому оцінка успішності вищої освіти повинна базуватися на задоволенні потреб ринку праці, а оцінювання знань студентів здійснюватися не тільки на основі засвоєння теоретичних знань, а й набуття практичних умінь.

У вищій освіті існує низка проблем, які гальмують її розвиток, і одна із них - це подолання невідповідності матеріально-технічної бази закладів вищої освіти науково-технічному і технологічному розвитку сучасних наукових, дослідницьких, виробничих процесів; інша полягає в об'єктивній необхідності удосконалення розробки галузевих стандартів вищої освіти України, нового покоління усіх спеціальностей та категорій з урахуванням новітніх технологій та впровадження їх в освітній процес; а також у забезпеченні ЗВО навчальними посібниками, розробленими відповідно до вимог галузевих стандартів вищої освіти України [4].

Управління вищим навчальним закладом з використанням інноваційних технологій потребує забезпечення навчального закладу висококваліфікованими науково-педагогічними працівниками.

Висновки і пропозиції

Отже, інноваційний менеджмент у загальному вигляді - це складний механізм дії керуючої системи, яка створює сприятливі умови для інноваційної діяльності й можливості для розвитку і досягнення ефективного результату.

У сучасного керівника навчального закладу повинні бути сформовані вміння застосовувати в управлінні принцип інноваційності, який є пріоритетним і полягає в підтримці інноваційної ініціативи, творчості, самодіяльності і самостійності об'єктів управління, організованій інноваційній зміні системи управління навчальним закладом. Це також перехід від стихійного перебігу інноваційних управлінських процесів до свідомо керованих; інформаційна, матеріально-технічна, кадрова забезпеченість реалізації інноваційних управлінських процесів; прогнозування структурних змін в системі управління. Важливим є посилення стійкості інноваційних управлінських процесів, прискорення їх розвитку в управлінні закладом в умовах стратегічних змін у галузі вищої освіти [5].

У процесі використання інноваційних технологій в управлінні закладом вищої освіти формуються нові освітні системи, зокрема кредитно-модульна, ступенева, розвивальна та ін. Зростає інноваційний компонент у змісті, формах і методах навчання. Це нові навчальні модулі, спецкурси; дистанційна форма навчання; інтерактивні методи навчання, комп'ютерні і комунікаційні технології. Упроваджуються педагогічні інновації від передачі знань до розвитку навчальних і соціальних компетенцій студентів, методи спілкування від суб'єкт-об'єктних до суб'єкт-суб'єктних, від монологу до діалогу, а також на основі зростання ролі комп'ютерних і телекомунікаційних технологій в управлінні освітнім процесом. Перспективи подальших розвідок щодо інноваційного менеджменту в закладах вищої освіти ми вбачаємо в розробці моделі використання інноваційних технологій управління закладом вищої освіти, його інформаційної забезпеченості, впровадження нових освітніх систем тощо.

Список використаної літератури:

1. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології : підручник. Київ : Акдемвидав, 2015. 304 с.

2. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: секрети успішного управління. Харків : Основа, 2005. 176 с.

3. Осовська Г. Основи менеджменту : підручник 3-е вид., перероб. і доп. Київ : Кондор, 2006. 661 с.

4. Шегда А. Менеджмент : посібник. 3-е вид. перероб. і доп. Київ : Знання, 2006. 645 с.

5. Шоробура І.М., Долинський Є.В., Долинська О.О. Менеджмент вищої освіти : навч. посіб. Хмельницький : ПП Заколодний М. І., 2015. 259 с.

Размещено на Allbest.ru