Розробка парадигм управління

Постановка проблеми

Управління - найважливіше явище і поняття в минулій і сучасній діяльності людства. Воно має давнє походження, найрізноманітніші форми, сфери використання, зв'язки і розуміння. Незважаючи на давнє походження, на жаль, і досі існує помилкове визначення характеру зв'язку управління з менеджментом. А деякі автори навіть ототожнюють управління з менеджментом. Управління дійсно тісно пов'язане з менеджментом, але це не тотожні поняття і явища. І ця неточність не така вже незначна, як може здаватися. Як свідчить практика, розуміння сутності управління суттєво впливає на результати його використання. Тому правильне визначення його аспектів є актуальним. Особливу актуальність набуває визначення таких найважливіших його аспектів: сутність, основний закон і глобальні стратегії (тобто парадигми управління, як наслідки, результати апробації основного історичного-логічного закону Гегеля), які й досі не розроблені. На думку авторів це пояснюється тим, що історично склалася ситуація, коли протягом всього ХХ століття увага всього людства була прикута до менеджменту. Тому ця проблема управління фактично була відсунута на другий план, або ототожнювалася саме з проблемами менеджменту. Тому, перш за все, були розроблені парадигми саме менеджменту. Однак, управління не зводиться до менеджменту, а тому й парадигми управління не можуть співпадати з парадигмами менеджменту. Виходячи з цього актуальним стає розробка саме парадигм самого управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про такі уявлення щодо управління. Так, згідно [1], «управління - це термін, який має кілька значень, а саме: це перетворення інформації про стан об'єкта в командну інформацію від суб'єкта; це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли з ними існує взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту. А під управлінням проєктом/об'єктом розуміють систему, її компоненти та процеси, з метою підвищення ефективності функціонування систем, що відбувається ще на етапі системного проєктування, створення/утворення, формування, розвитку, становлення, функціонування/життя системи. Ефективність управління визначається адекватністю дій управління щодо об'єкта управління. Управління є першим етапом тактичного рівня в алгоритмі системно-організаційній діяльності. Управління є координуючим, адміністративним, виконавчим рівнем в тактиці. Стратегічне управління пов'язане з аналізом проблем, виявленням крайових умов задач, пошуку оптимальних моделей рішень, забезпеченням виконавчими процесорами, ресурсами, програмою дій, в тому числі керівними процесорами чи кадровими управлінцями для тактичного, виконавчого рівня проєкту/об'єкта- системи. При цьому визначаються різні види управління: «Ситуаційне управління - прийняття стратегічних рішень в міру виявлення потенційних проблем. Цільове управління - метод управлінської діяльності, оснований на виділенні найважливіших у даний період завдань, на здійснення яких спрямовуються головні зусилля керуючої організації. Управління (установа) - адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і т. ін. діяльності» [1].

При всій багатослівності тут все ж таки відмічається й головне: «управління відрізняється від менеджменту» [1]. При цьому надаються різні визначення управління. Управління - це процес впливу однієї особи на іншу відповідно до поставлених завдань. Управління - це складова частина функціонування систем організації різної природи: біологічних, технічних, соціально-економічних. У кожній з них існують об'єкти, які підпорядковують собі інші, а значить, і керують ними, змушують рухатися в певному напрямку, виконувати задані дії, організовують їх діяльність в цілому [1]. Але автор запобігає вирішення питання, яке з цих визначень управління найбільш правильне, вірне, яке відображає його головні властивості, й особливе - його сутність і зміст. Не визначається й ще один важливий аспект - характер зв'язку управління і менеджменту, їх схожість і відмінність.

Інше розуміння управління представлено в [2], де «управління - найзагальніше поняття, що поширюється на велике коло різноманітних об'єктів, явищ і процесів (технічні, господарські, суспільні та державні системи тощо)».

Деякі автори уникають визначення сенсу терміну «управління» і одразу переходять до різних видів управління. Так, в роботі [3] аналізується такий вид управління, як управління знаннями: «управління знаннями - це систематичні процеси, завдяки яким знання, необхідні для успіху організації, створюються, зберігаються, розподіляються і застосовуються». При цьому управління знаннями виводиться з англійського терміну «knowledge management», що свідчить про те, що автор не розрізняє поняття управління і менеджмент.

Ряд дослідників також не відрізняють поняття управління від поняття менеджменту. Так, в дослідженні [4] в одному й тому ж контексті (сенсі) автор використовує то термін «управління», то термін «менеджмент»: «жоден суб'єкт господарювання не може досягти успіху без управління. Проте управління як вид діяльності та як наука у такому розумінні, в якому ми сприймає його нині, з'явилося не відразу. Як тільки доісторичні люди стали жити організованими групами, у них з'явилася необхідність в управлінні. На першому етапі, коли групи людей були невеликі, управління в усіх сферах здійснювалося однією людиною - лідером цієї групи. Історія менеджменту починається з передісторії (від стародавніх цивілізацій до нової історії) зародження менеджменту, як особливого наукового знання та виду діяльності.

Управління зародилося приблизно сім тисяч років тому, але тільки з кінця XIX століття та особливо у ХХ столітті, з розвитком соціального ринкового господарства, менеджмент виділився у самостійну сферу знань, тобто в науку.

Деякі дослідники намагалися зробити спробу визначити відмінність управління і менеджменту. В дослідженні [5] сказано наступне: «...з методологічної точки зору ототожнення змісту понять «менеджмент» і «управління» не зовсім коректне, оскільки у цих феноменів існують різні керовані об'єкти. Таким об'єктом у соціальному управлінні є суспільство, а в менеджменті - фірма (підприємство). На відміну від управління (що застосовується до різних сфер людської діяльності - соціальної, політичної, економічної, духовної) менеджмент передбачає діяльність з керівництва людьми в дуже різних організаціях, які орієнтуються переважно на отримання прибутку чи комерційного успіху».

В дослідженні [6] також надається порівняння управління і менеджменту, де управління розуміють, як найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об'єктів, явищ і процесів, наприклад:

- технічні системи;

- господарські системи;

- суспільні системи;

- державні системи тощо.

Менеджмент - це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).

На думку авторів статті управління існує в обох перерахованих організаціях. Різниця їх в об'єкті: менеджмент організує тільки людей, а управління - це організація і людей, і всіх інших явищ природи.

В дослідженні [7] підкреслюється розмаїття підходів до визначення як управління, так і менеджменту. Під управлінням розуміють діяння, яке приводить до змін стану якогось об'єкта: вплив на об'єкт, систему, процес тощо з метою збереження їх сталості або переведення з одного стану в інший відповідно до встановленої мети. В управлінні виокремлюються об' єкт управління (підсистема, що керується) і суб'єкт управління (підсистема управління), які в сукупності складають систему управління. Об'єкт управління сприймає діяння (суспільна праця та виробництво; технічні засоби: машини, агрегати, споруди; тварини і рослини; поведінка окремих людей та груп). Суб'єкт управління реалізує управлінські діяння на підставі прийняття управлінських рішень (органи влади та управління різного рівня, окремі посадові особи, колективні органи прийняття рішень). В управлінні виокремлюються управління соціальними системами, управління технічними системами, управління біологічними системами. Ще більше розмаїття підходів притаманне визначенню поняття «менеджмент», що не вважається повною мірою тотожним вищезгаданому, але отримало на цей час значне поширення. Систематизація різних його трактувань дає підстави для виокремлення передусім багатоаспектного підходу - як засобу, манери поводження з людьми, влади і мистецтва управління, особливого роду вміння та адміністративні навички, органу управління, адміністративної одиниці [8].

Інші підходи до визначення поняття «менеджмент» (цільовий, функціонально-цільовий, процесуально-цільовий, процесуально-ресурсний і процесуально-результативний) відповідають змістовій спрямованості визначень і підкреслюють переважаючу концентрацію уваги на досягненні цілей, ефективному використанні ресурсів, одержанні максимальних результатів функціонування та розвитку організацій. Усвідомлення виключної ролі управління в розвитку суспільства привело у ХХ ст. до появи великої кількості наукових праць, в яких автори намагалися з'ясувати зміст цього складного явища.

Отже, аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що у літературі існують найрізноманітніші трактування управління й характеру його зв'язку з менеджментом і навіть їх ототожнення.

Невирішені складові загальної проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що важливою невирішеною складовою проблеми визначення основних аспектів управління є відсутність парадигм управління і, відповідно, постановка проблеми про необхідність їх розробки.

Формулювання мети і задач статі

Метою статті є розробка парадигм управління. Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступної задачі: визначення основних аспектів управління.

Методики дослідження

Для досягнення поставленої мети в роботі були використані такі загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: порівняльний аналіз наукової літератури та інформаційних джерел на основі методів порівняння, систематизації та узагальнення; узагальнення результатів аналізу і логічна генерація висновків, теорія методу Бабайлова.

Виклад основного матеріалу дослідження

При вирішенні поставленої задачі статті (визначенні основних аспектів управління) були ураховані результати аналізу поглядів на управління у науковій літературі. Успішному вирішенню задачі сприяло також більш пильний аналіз ролі в становленні управління давньогрецьким вченим, військовим і державним діячем Ксенофонтом. Детальний аналіз цієї проблеми приводить до несподіваних висновків. Так, традиційно вважається, що термін «Економіка», введений вперше Ксенофонтом, означає і поняття «економіка». Однак Ксенофонт сенсом цього терміну, тобто поняттям економіка вважав організацію натурального, або домашнього господарства [9]. З практики відомо, що будь-яке господарство обов'язково передбачає організацію техніки (предмети праці, засоби праці), вартості і людей. До того ж при цьому здійснюється й саме виробництво. Зараз відомо, що організація технік розуміється як інженерія, організація людей - як адміністрація, організація вартості - як економіка. А разом - це є менеджмент. Це приводить до однозначного, хоча й несподіваного висновку: термін «економіка» Ксенофонта, який він трактував як організацію натурального, домашнього господарства, має сенс як єдність менеджменту і виробництва, як уся господарська діяльність [9].

З іншого боку можна стверджувати, що управління існує як вплив трьох видів: вплив людини на людину; вплив людини на природу; вплив природи на природу. Інших видів впливу не існує. Так, коли директор підприємства (або будь-який керівник) впливає на підлеглого - він управляє. Коли токар впливає на верстат - він управляє. Коли верстат впливає на предмет праці - він теж управляє. При цьому тільки вплив людини на людину є менеджмент, а два інших види впливу є виробництво. Тому управління є сума, єдність, синтез менеджменту і виробництва. А це означає, що Ксенофонт, визначав економіку як усю господарську діяльність, як єдність менеджменту і виробництва, й цим фактично ототожнював економіку з управлінням. Робимо висновок: ще Ксенофонт фактично визначив управління як єдність, синтез сучасних менеджменту і виробництва. Й уся практика підтверджує, що саме у цьому є сутність, зміст і основний закон управління.

Після отримання цього результату стало можливим розробка парадигм управління. При цьому був використаний багатий досвід розробки парадигм менеджменту, маркетингу, інженерії тощо. З цього слідує, що для розробки парадигм будь-якої сфері, необхідно апробувати основний закон управління методикою історичного-логічного Гегеля (коротко методикою Час). Розробка парадигм управління фактично зводилася до визначення зміни у часі характеру зв'язку менеджменту і виробництва, встановленню характеру зв'язку менеджменту і виробництва у трьох відрізках часу: в минулу, тобто, Доіндустріальну епоху; в теперішню - Індустріальну епоху, й у майбутню - Постіндустріальну епоху. Аналіз характеру зв'язку менеджменту і виробництва в ці три епохи показав, що:

- у Доіндустріальну епоху виробництво переважало менеджмент. Тобто в цю епоху панувала парадигма, глобальна стратегія переважання виробництва над менеджментом, тобто головну роль грало виробництво, а не його організація (тобто, не менеджмент).

- у Індустріальну епоху навпаки роль менеджменту, організації виробництва зростає і стає більш важливою ніж виробництво.

- на думку авторів даного дослідження у майбутню, Постіндустріальну епоху, зв'язок менеджменту і виробництва стане іншим - це буде оптимальне співвідношення менеджменту і виробництва. Для цього необхідно усунути протиставлення менеджменту і виробництва та знайти оптимальне співвідношення - таке, яке забезпечить найбільшу ефективність діяльності підприємства [10].

При цьому необхідна така важлива примітка: «виробництво» необхідно розуміти у самому широкому сенсі - як результат організації будь-якої діяльності. Відповідно й «менеджмент» необхідно розуміти теж у самому широкому, загальному сенсі - як організацію будь-якої діяльності (виробничої, політичній, тобто, державній, ринковій, підприємницькій тощо).

Висновки

менеджмент управління виробництво індустріальний

Отже, проведений огляд літературних джерел, що до визначення важливих аспектів управління; визначені основні аспекти управління (сутність, зміст, основний закон); розроблені три парадигми управління відповідно Доіндустріальній, Індустріальній, Постіндустріальній епох (глобальна стратегія переважній ролі виробництва; глобальна стратегія переважній ролі менеджменту; глобальна стратегія оптимального співвідношення менеджменту і виробництва).

Результати проведеного дослідження будуть сприяти підвищенню ефективності стратегічного управління будь-якого підприємства (організації).

Перелік посилань