Методологія формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Методологія формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я

Звірич В.В.

к. мед. наук, докторант кафедри управління та бізнес-адміністрування Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»

У статті висвітлено результати теоретичного дослідження щодо методології формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я. Проаналізовано різні наукові підходи до розуміння сутності поняття «методологія» наукового дослідження. Узагальнюючи різні наукові підходи до тлумачення цієї категорії, обґрунтували, що методологія дослідження формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я є комплексною системою принципів, прийомів, методів організації, структуризації та здійснення наукового пізнання цього об'єкта. У процесі проведення дослідження обґрунтовано дев'ять ключових методологічних засад, на яких має базуватися формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я. До ключових методологічних засад належать: 1) механізм публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я є складною системою взаємопов'язаних між собою елементів і взаємозв'язків між ними, що забезпечують поетапне вдосконалення об'єкта дослідження задля досягнення очікуваних кінцевих результатів; 2) стратегічна спрямованість організації механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я; 3) ієрархічність механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я в контексті врахування специфіки роботи різних категорій працівників досліджуваної галузі; 4) застосування чітких критеріїв оцінки розроблюваних пропозицій з точки зору як конкретних запланованих дій, так й очікуваних результатів змін; 5) інноваційність удосконалення механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я; 6) мультиваріантність застосування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, тобто врахування відмінностей з точки зору різних об'єктів, що функціонують у системі охорони здоров'я та регіональних особливостей; 7) євроінтеграційна спрямованість механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я; 8) узгодженість з децентралізаційними процесами в системі публічного й місцевого самоврядування; 9) гнучкість та адаптованість у процесі вдосконалення механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я.

Ключові слова: публічне управління, методологія, інноваційність, механізм, управління персоналом, охорона здоров'я.

METHODOLOGY OF FORMATION OF INNOVATIVE MECHANISM OF PUBLIC MANAGEMENT OF PERSONNEL IN THE FIELD OF HEALTHCARE

The article highlights the results of a theoretical study on the methodology of forming an innovative mechanism of public personnel management in the field of health care. The article analyzes different scientific approaches to understanding the essence of the concept of “methodology” of scientific research. Summarizing various scientific approaches to the interpretation of this category, the article substantiates that the research methodology of forming an innovative mechanism of public management of personnel in the field of health care is a complex system of principles, techniques, methods of organizing, structuring and implementing scientific knowledge. In the process of conducting this study, nine key methodological principles were substantiated, on which the formation of an innovative mechanism of public personnel management in the field of health care should be based. The key methodological principles include: 1) the mechanism of public management of personnel in the field of health care is a complex system of interconnected elements and relationships between them, providing gradual improvement of the object of study to achieve the expected end results; 2) strategic orientation of the organization of the mechanism of public personnel management in the field of health care; 3) the hierarchy of the mechanism of public management of personnel in the field of health care in the context of taking into account the specifics of the work of different categories of workers in the research area; 4) application of clear criteria for evaluating the developed proposals in terms of both specific planned actions and expected results of changes; 5) innovative improvement of the mechanism of public management of personnel in the field of health care; 6) multivariate application of the innovative mechanism of public management of personnel in the field of health care, ie taking into account differences in terms of different objects operating in the health care system and regional features; 7) European integration orientation of the mechanism of public personnel management in the field of health care; 8) consistency with decentralization processes in the system of public and local self-government; 9) flexibility and adaptability in the process of improving the mechanism of public management of personnel in the field of health care.

Key words: public administration, methodology, innovation, mechanism, personnel management, health care.

Вступ

Дослідження, пов'язані з формуванням інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, є складним і комплексним з точки зору наукового й організаційного складників.

Комплементарність дослідження з наукової позиції базується на кількох заувагах: наявності значної кількості наукових досліджень із цієї проблематики, які не реалізовані на практиці; переважанні теоретичних наукових досліджень, які не прив'язані до практичних рекомендацій і пропозицій; зосередженості уваги науковців на проблематиці становлення системи публічного управління без чіткого врахування специфіки системи охорони здоров'я, тобто шляхом екстраполяції результатів досліджень певних об'єктів з одних галузей на інші.

Комплементарність дослідження з точки зору організаційної складової базується на таких основних аспектах: упродовж останніх років відбуваються часті зміни в галузі охорони здоров'я, що створює атмосферу невизначеності й часто непередбачуваності; упровадження змін в умовах обмежених фінансових ресурсів не дає змоги реалізувати передбачені ініціативи в повному обсязі; зміни, що стосуються роботи персоналу, завжди викликають більший опір до змін, ніж в інших об'єктах дослідження.

Складність і багатоаспектність об'єкта дослідження - механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я - потребує обґрунтування системної й комплексної методології дослідження.

У науковій літературі представлено різні наукові підходи до розуміння сутності та змісту методології наукових досліджень, що пов'язані з удосконаленням системи публічного управління [1-3], окремі публікації стосуються розкриття методології дослідження у сфері публічного управління [4-6]. Дослідники пропонують різні наукові й методичні підходи до структуризації методології дослідження системи публічного управління в галузі охорони здоров'я.

Проте серед наукових публікацій, присвячених цій проблематиці, майже немає наукових досліджень щодо методології публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я.

Мета статті полягає в обґрунтуванні методології дослідження щодо формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я.

Виклад основного матеріалу

інноваційний публічне управління персонал

В Енциклопедичному словнику з державного управління методологія дослідження визначається як «система принципів і способів організації дослідження» [7].

Досліджуючи гносеологію цього поняття, стає очевидним, що воно походить від грецьких слів methodos - шлях дослідження або пізнання та logos - слово, поняття, учення [7].

Проте, досліджуючи різні наукові підходи до розуміння сутності поняття «методологія дослідження», виявили, що існують і дещо відмінні тлумачення, а саме:

1) методологія - це «концептуальний виклад мети, змісту, методів дослідження, які забезпечують отримання максимально об'єктивної, точної, систематизованої інформації про процеси і явища» [8];

2) методологія як «загальна теорія методу формувалася у зв'язку з необхідністю узагальнення й розробки тих методів, засобів і прийомів, які були відкриті у філософії, науці та інших формах діяльності людей» [9];

3) методологія - це «сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в науці; учення про методи пізнання та перетворення дійсності. Основу методології становить мислення та світогляд як операційне середовище самодисципліни й роботи з інформацією, моделями, алгоритмами» [10];

4) методологія є «вченням про структуру, логічну організацію, методи й засоби діяльності» [11].

Більш конкретизована дефініція «методологія досліджень державного управління» в Енциклопедичному словнику з державного управління визначається як «наукова дисципліна, спрямована на дослідження комплексу явищ інструментальної сфери науки державного управління та наукової діяльності в галузі державного управління, вивчення закономірного й оптимального зв'язку наукового результату і засобів його досягнення, з'ясування сутності пізнавального інструментарію і меж його продуктивного застосування»[7].

Ураховуючи різні наукові підходи до розуміння сутності досліджуваного поняття, доходимо висновку, що методологія дослідження формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я є комплексною системою принципів, прийомів, методів організації, структуризації та здійснення наукового пізнання даного об'єкта.

Методологія дослідження формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я є наскрізною ниткою всього дослідження (від теорії до практики), що базується на обраних предметі, об'єкті, меті й завданнях, методах і результатах наукового дослідження.

Методологія формування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я включає методи дослідження, які використовуються задля досягнення поставленої мети.

Ураховуючи комплементарність дослідження, а також особливості його проведення в сучасних змінних умовах, ми визначили низку методологічних положень, які є ключовими в дослідженні:

1) механізм публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я є складною системою взаємопов'язаних між собою елементів і взаємозв'язків між ними, що забезпечують поетапне вдосконалення об'єкта дослідження задля досягнення очікуваних кінцевих результатів;

2) стратегічна спрямованість організації механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я;

3) ієрархічність механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я в контексті врахування специфіки роботи різних категорій працівників досліджуваної галузі;

4) застосування чітких критеріїв оцінки розроблюваних пропозицій з точки зору як конкретних запланованих дій, так й очікуваних результатів змін;

5) інноваційність удосконалення механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я;

6) мультиваріантність застосування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, тобто врахування відмінностей з точки зору різних об'єктів, що функціонують у системі охорони здоров'я та регіональних особливостей;

7) євроінтеграційна спрямованість механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я;

8) узгодженість із децентралізаційними процесами в системі публічного та місцевого самоврядування;

9) гнучкість та адаптованість у процесі вдосконалення механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я.

Обґрунтовані нами методологічні засади є базовими, вихідними принципами проведення наукового дослідження. Вони лежать в основі доведення гіпотези й досягнення окремих завдань виконання науково-аналітичної, прогностичної, методичної та прикладної частини роботи.

Перший методологічний принцип пов'язаний із тим, що механізм публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я є складною, комплексною системою взаємопов'язаних між собою структурних елементів і взаємозв'язків між ними, які забезпечують поступове удосконалення об'єкта дослідження задля досягнення очікуваних кінцевих результатів.

У процесі дослідження під механізмом публічного управління персоналом розуміємо комплекс інструментів, функцій, методів, програм дій, проектів, індикаторів і критеріїв моніторингу й очікуваних результатів змін. Кожен із цих елементів, у свою чергу, містить сукупність підструктурних елементів, які, доповнюючи одне одного, можуть створити синергійний ефект у реалізації запланованих заходів.

Системність при цьому передбачає необхідність визначення чіткої послідовності включення окремих елементів механізму, обґрунтування взаємозв'язків і взаємозалежностей між окремими елементами та загальну структуру об'єкта дослідження.

Одним із кінцевих завдань наукового дослідження є побудова такого цілісного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, тому окремі підзавдання в межах наукової роботи будуть стосуватися окремих елементів комплексного механізму змін.

Другим методологічним принципом дослідження є стратегічна спрямованість організації механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я. Цей підхід передбачає, що всі обґрунтовані зміни, пропозиції та рекомендації мають довгостроковий характер. Тобто загальна мета здійснюваних змін теж має довгострокову спрямованість. Водночас це стосується й періоду досягнення очікуваних результатів.

У науковому дослідженні стратегічний період становить близько 5 років. Це означає, що кінцевий очікуваний результат буде досягнутий саме приблизно в такий період. При цьому варто враховувати, що в процесі досягнення стратегічної мети важливим і необхідним є встановлення й досягнення короткотермінових завдань (від 1 місяця до 1 року) та поточних завдань (щоденних чи до 1 місяця). Тому окремі проміжні результати дотягатимуться швидше. Але принциповим є те, що всі розроблювані заходи та пропозиції мають стратегічний характер, тобто орієнтуються на досягнення довгострокових цілей.

Ще однією характеристикою другого методологічного принципу є те, що всі зміни й упроваджувані механізми будуть застосовуватися й після завершення 5-річного періоду, тобто розраховані на стратегічно тривалий період, тобто матимуть певну сталість щодо застосування в майбутньому. Саме сталість застосування впроваджуваних ідей у практику дає можливість перетворити ці зміни в системну діяльність і забезпечити перехід від одноразових змін до якісно вищого рівня функціонування системи.

Третім методологічним принципом дослідження є ієрархічність механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я в контексті врахування специфіки роботи різних категорій працівників досліджуваної галузі. Це означає, що в процесі побудови цілісного механізму управління персоналу важливим є врахування (як на теоретичному, аналітичному, так і рекомендаційному етапах) того, що до системи публічного управління в галузі охорони здоров'я входять різні інституції, які розміщені на різних ієрархічних рівнях. Тому принциповим підходом є врахування часової, просторової, ресурсної та організаційної взаємоузгодженості й підпорядкованості активностей і заходів щодо розробки й реалізації єдиного комплексного механізму дій.

Дотримання ієрархії в процесі формування механізму публічного управління персоналом має вагоме значення, з огляду на те що на кожному ієрархічному рівні існують свої специфічні особливості та інструменти прояву управлінських і поведінкових аспектів. З урахуванням цих відмінностей важливо побудувати диференційовані підходи до реалізації цілісної системи інноваційного публічного управління. Крім того, ієрархічність дає змогу врахувати підпорядкованість у реалізації запланованих заходів та отриманні зворотного зв'язку щодо специфіки реалізовуваних заходів.

Очевидно, що на різних ієрархічних рівнях існує різний рівень мотивації працівників до змін, різний рівень комунікації та організаційної культури. Такі різнорідності варто враховувати в дослідженні з метою формування адекватного механізму стратегічних і тактичних змін, а також обґрунтування ризиків і методів боротьби з ними на кожному з ієрархічних рівнів.

Четвертим методологічним принципом дослідження є застосування чітких критеріїв оцінки розроблюваних пропозицій з точки зору як конкретних запланованих дій, так й очікуваних результатів змін. Такий підхід передбачає дотримання SMART-принципу як у процесі розробки механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, так і в процесі реалізації задекларованих у плані заходів й у ході моніторингу й контролю за досягненням очікуваних результатів.

Розробка чітких критеріїв оцінки за принципом КРІ (ключових результативних показників) передбачає конкретизацію всіх розроблюваних заходів за чіткими кількісними та якісними критеріями. Цей методологічний принцип покладено в основу всього наукового дослідження: від постановки завдань на початковому етапі до оцінювання отриманих результатів проведеної роботи. Установлення чітких критеріїв оцінки дає змогу швидше та якісніше досягнути очікуваних результатів, а також уможливлює чіткість процесу моніторингу й контролю за змінами, що плануються й реалізовуються.

Побудова критеріїв оцінки базується на попередньому детальному вивченні показників, процесів і явищ, що вивчаються і стосуються досліджуваних об'єктів.

П'ятим методологічним принципом дослідження є інноваційність удосконалення механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я. Сутність такого підходу полягає в тому, що ввесь процес удосконалення системи публічного управління персоналом має інноваційну основу. Це, у свою чергу, передбачає таке:

по-перше, у дослідженні застосовуються інноваційні методи дослідження та їх поєднання, що дає змогу по-новому організувати процес наукового пізнання в цілому;

по-друге, усі складові елементи механізму мають інноваційний характер, оскільки стосуються нововведень, які здатні оптимізувати чи вдосконалити предмет дослідження;

по-третє, інноваційність у дослідженні передбачає відповідність змінам, які відбуваються в зовнішньому середовищі стосовно об'єкта дослідження, тобто нові кроки будуть упроваджуватися й коригуватися відповідно до непередбачуваних змін ззовні;

по-четверте, інноваційність означає новий підхід до дослідження об'єкта вивчення, зокрема щодо розгляду системи управління персоналом як системи, яка швидко змінюється, розвивається з урахуванням внутрішнього потенціалу.

Таким чином, з огляду на те кожне наукове дослідження є інноваційним, наголошуємо, що п'ятий методологічний підхід передбачає новизну не тільки в отриманих результатах дослідження, а й в організації самого процесу наукового пізнання та врахуванні чинників зовнішнього впливу на об'єкт дослідження.

Шостим методологічним принципом дослідження є мультиваріантність застосування інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, тобто врахування відмінностей з точки зору різних об'єктів, що функціонують у системі охорони здоров'я, і регіональних особливостей. Цей принцип передбачає необхідність застосування диференційованого підходу до розробки комплексу тактичних дій у процесі впровадження механізму вдосконалення системи публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, тобто з урахуванням особливостей функціонування різних інституцій у досліджуваній галузі, їх організаційно-правової форми, організаційно-управлінської структури, мети діяльності, а також регіональних особливостей і рівня підпорядкованості окремих об'єктів у галузі.

Такий підхід вимагає розробки чітких критеріїв класифікації всіх об'єктів дослідження, методики їх поділу на окремі групи залежно від різного рівня функціонування відносно визначених критеріїв і відповідно до розробки диференційованих заходів у процесі розробки й упровадження механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я.

Сьомим методологічним підходом дослідження є євроінтеграційна спрямованість механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я. Це означає, що всі розроблювальні стратегічні й тактичні напрями розвитку об'єкта дослідження, поставлені завдання повинні бути взаємоузгодженні з євроінтеграційними планами розвитку нашої країни. Такий підхід вимагає, з одного боку, чіткої обізнаності та постійної узгодженості із загальнодержавними планами й етапами провадження євроінтеграційної політики, а з іншого боку, урахування концептуальних євроінтеграційних кроків у процесі побудови інноваційного механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я.

З метою досягнення завдань, що передбачає цей методологічний підхід, важливим є глибинне наукове дослідження стану й тенденцій змін в організації системи публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я в країнах Європи, а також вивчення їх перспективних напрямів розвитку.

Важливим у цьому контексті є дослідження пріоритетів організації системи публічного управління в галузі охорони здоров'я відповідно до міжнародних рейтингових показників та індикаторів оцінки системи охорони здоров'я загалом, оскільки вони визначають орієнтири для оцінки місця нашої країни в різних міжнародних рейтингах.

Восьмим методологічним підходом дослідження є узгодженість із децентралізаційними процесами в системі публічного та місцевого самоврядування. Цей методологічний підхід передбачає необхідність пристосування всіх дій та інструментів, що передбачені в механізмі вдосконалення публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я, до етапів, процедур і заходів, що передбачені реформою децентралізації. Оскільки управління персоналом як на централізованому, так і на місцевому рівнях тісно взаємопов'язане з реформаційними процесами, то впровадження інновацій у досліджуваний процес має відбуватися з урахуванням упроваджуваних змін щодо організаційно-управлінських механізмів у системі публічного адміністрування й місцевого самоврядування.

Удосконалення системи публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я є складником загальної мети децентралізації - підвищення якості надання послуг населенню, тому всі запропоновані зміни в процесі результатів наукового дослідження повинні бути підпорядковані загальній меті децентралізації й узгоджуватися з ключовими етапами децентралізаційних процесів.

Дев'ятим методологічним підходом дослідження є гнучкість та адаптованість у процесі вдосконалення механізму публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я. Цей методологічний принцип зумовлений дією поширеного останнім часом принципу VUCA в економіці та публічному управлінні. Концепція VUCA (volatility, uncertainty, complexity, ambiguity) означає нестабільність, невизначеність, складність і неоднозначність середовища, у якому ми сьогодні функціонуємо. Упродовж останніх років ситуація в зовнішньому середовищі змінюється дуже часто й не передбачувано. Крім того, багато процесів в економіці, державному управлінні проходять складно та мають однозначні наслідки. Це все створює передумови для розробки альтернативних сценаріїв розвитку подій, підбору альтернативних інструментів і методів задля своєчасного реагування на зміни, урахування можливостей їх впливу та виключення негативних наслідків у процесі впровадження змін. Важливою при цьому є розробка плану ризик-менеджменту системи публічного управління персоналом у галузі охорони здоров'я. Ситуація ускладнюється активним поширенням процесів VUCA не тільки в загальноуправлінських чи організаційних аспектах, а й щодо поширення пандемії COVID-19. Нині пандемія COVID-19 створює додаткові перепони на шляху до впровадження запланованих змін в організації системи управління персоналом у публічній сфері охорони здоров'я.

Цілком очевидно, що виключити дію VUCA принципів не можливо, тому необхідним є дотримання підходів гнучкості й адаптивності в процесі впровадження запланованих заходів, що передбачено цим методологічним підходом.

Висновки

Підсумовуючи, варто зазначити, що обґрунтовані вище методологія дослідження, методи наукового пізнання та методологічні принципи є ключовим ядром дослідження й наскрізною ниткою проходять через увесь процес наукового пізнання, визначають його методологічну концепцію. Тобто всі частини дослідження: теоретична, методична, аналітична та науково-прикладна - базуються на дотриманні цих методологічних положень. Це забезпечує об'єктивність проведення наукового дослідження й отриманих науково-прикладних результатів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бакуменко В.Д., Сурмін Ю.П. Методологія державного управління. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / наук.-ред. колегія: Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ : НАДУ, 2011. Т 2. С. 346.

2. Ільченко Н.М. Методологія дослідження проблем державного управління: інституціональний підхід. Актуальні проблеми державного управління. 2011. № 1. С. 56-64.

3. Козаков В.М. Логіка і методологія наукових досліджень у державно-управлінській науці України. Інвестиції: практика та досвід. 2011. № 3. С. 64-67.

4. Неугодніков А. Публічне адміністрування у сфері охорони здоров'я. Юридичний вісник. 2019. № 3. С. 63-69.

5. Горбатова Д.І. Форми державного управління у сфері охорони здоров'я. Право і суспільство. 2019. № 4. С. 166-173.

6. Сіделковський О. Суб'єкти формування та реалізації публічної політики у сфері охорони здоров'я. ПУ6ЛІЧНЄ право. 2020. № 1 (37). С. 116-123. URL: https://www.publichne-pravo.com.ua/files/37/pdf/ pp-2020-37-10.pdf (дата звернення: 17.12.2021).

7. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко,

A. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю.В. Ковбасюка,

B. П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. Київ : НАДУ, 2010. 820 с.

8. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник. 2-е вид., перероб. і доп. Київ : Знання-Прес, 2002. 295 с.

9. Кохановский В.П. Философия и методология науки : учебник для высших учебных заведений. Ростов-на-Дону : Феникс, 1999. 576 с.

10. Методологія. Вікіпедія. URL: https:// uk.wikipedia.org/wiki/Методологія (дата звернення: 17.12.2021).

11. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности: Методолог. проблемы соврем. науки. Москва : Наука, 1978. 392 с.

Размещено на Allbest.ru