Соціально-психологічні моделі управління трудовою діяльністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні моделі управління трудовою діяльністю

1. Соціально-психологічні методи

Соціально-психологічні методи - це способи здійснення управлінських дій на персонал, що базуються на використанні закономірностей соціології і психології. Об'єктом дії цих методів є групи людей і окремі особи. По масштабу і способам дії ці методи можна розділити на дві основні групи: соціологічні методи, які направлені на групи людей і їх взаємодії в процесі виробництва (зовнішній світ людини); психологічні методи, які направлено впливають на особу конкретної людини (внутрішній світ людини).

Таке розділення достатнє умовно, оскільки в сучасному суспільному виробництві чоловік завжди діє не на ізольованому світі, а в групі різних по психології людей. Проте ефективне управління людськими ресурсами, що складаються з сукупності високо розвинутих осіб, припускає знання як соціологічних, так і психологічних методів.

2. Соціологічні методи управління

Соціологічні методи грають важливу роль в управлінні персоналом, вони дозволяють встановити призначення і місце співробітників в колективі, виявити лідерів і забезпечити їх підтримку, пов'язати мотивацію людей з кінцевими результатами виробництва, забезпечити ефективні комунікації і вирішення конфліктів в колективі.

Соціальне планування забезпечує постановку соціальних цілей і критеріїв, розробку соціальних нормативів (рівень життя, оплата праці, потреба в житло, умови праці і ін.) і планових показників, досягнення кінцевих соціальних результатів.

Соціологічні методи дослідження складають науковий інструментарій в роботі з персоналом, вони надають необхідні дані для підбору, оцінки, розстановки і навчання персоналу і дозволяють обґрунтовано ухвалювати кадрові рішення. Анкетування дозволяє збирати необхідну інформацію шляхом масового опиту людей за допомогою спеціальних анкет. Інтерв'ювання припускає підготовку до бесіди, потім, в ході діалогу із співбесідником, - отримання необхідної інформації. Інтерв'ю - ідеальний варіант бесіди з керівником, політичним або державним діячем, вимагає високої кваліфікації інтерв'юєра і значного часу.

Соціометричний метод незамінний при аналізі ділових і дружніх взаємозв'язків в колективі, коли на основі анкетування співробітників будується матриця переважних контактів між людьми, яка також показує і неформальних лідерів в колективі.

Метод спостереження дозволяє виявити якості співробітників, які часом виявляються лише в неформальній обстановці або крайніх життєвих ситуаціях (аварія, бійка, стихійне лихо). Співбесіда є поширеним методом при ділових переговорах, прийомі на роботу, виховних заходах, коли в неформальній бесіді вирішуються невеликі кадрові завдання.

Особові якості характеризують зовнішній образ співробітника, який достатньо стабільно виявляється в колективі і є невід'ємною частиною соціології особи. Особові якості можна розділити на ділових (організаційні), які необхідні для виконання конкретних функцій і завдань, і моральні (етичні), такі, що відображають прояв особистої моралі людини. У кадровій роботі необхідно також знати достоїнства і недоліки співробітників, виходячи з яких їм підбирається робоче місце, намічається службова кар'єра і забезпечується просування.

Партнерство складає важливий компонент будь-якої соціальної групи і полягає в налагодженні різноманітних форм взаємин, на базі яких організовується спілкування людей. У партнерстві люди виступають як рівноправні члени у взаєминах між собою на відміну від формального зв'язку керівника з підлеглим, де має місце залежність однієї людини від іншого.

Розрізняють такі форми партнерства: ділове, дружнє, по захопленнях (хобі), сімейне - між родичами, сексуальні - інтимні взаємини людей. У партнерстві відносини будуються на основі взаємоприйнятних психологічних способів переконання: наслідуванні, проханнях, радах, похвалах. Коли на роботі ділові відносини підтримуються у формі дружнього партнерства і загальних захоплень, це завжди сприяє створенню хорошого психологічного клімату в колективі.

Змагання є специфічною формою суспільних відносин і характеризується прагненням людей до успіху, першості, досягнень і самоствердження. Історія соревновательности йде з глибини століть. Воно було формою виживання кращих представників роду - сильних, розумних, мужніх, здорових, і у результаті стало рушійною силою розвитку суспільства. Результати змагання - нові відкриття, винаходи, витвори мистецтва, рекорди в спорті, досягнення у виробництві.

Спілкування -- це специфічна форма взаємодії людей на основі безперервного обміну інформацією. Міжособове спілкування виникає між різними людьми у формах керівник - підлеглий - співробітник - друг і інших складніших формах спілкування декількох людей. Особове спілкування має місце в простих формах взаємин керівника з підлеглим, співробітників між собою, коли існують два суб'єкти комунікацій. Вербальне, або словесне, спілкування виникає в процесі усного або письмового обміну інформацією.

Конфлікт - форма зіткнення протиборчих сторін, що має свій сюжет, композицію, енергію, які по ходу дії трансформуються в кульмінацію і розв'язку і закінчуються позитивним або негативним вирішенням проблеми. Розрізняють міжособові конфлікти, особовий конфлікт між зовнішнім середовищем і внутрішньою мораллю, конфлікти з приводу розподілу ролей на роботі, ділові конфлікти із-за зіткнення інтересів різних підрозділів, сімейні конфлікти по різних проблемах і ін.

Отже, знання соціологічних методів управління дозволяє керівникові колективу об'єктивно здійснювати соціальне планування, регулювати соціально-психологічний клімат, забезпечувати ефективні комунікації і підтримувати на хорошому рівні корпоративну культуру. Для цього доцільно систематично (не рідше за один раз на рік) проводити соціологічні дослідження в колективі; особливо корисно знати думку членів колективу про керівника.

соціальний психологічний управління трудовий

3. Психологічні методи управління

Психологічні методи грають дуже важливу роль в роботі з персоналом, оскільки направлені на конкретну особу робочого або службовця і, як правило, строго персоніфіковані і індивідуальні. Головною їх особливістю є звернення до внутрішнього світу людини, його особі, інтелекту, відчуттям, образам і поведінці з тим, щоб направити внутрішній потенціал людини на вирішення конкретних завдань підприємства.

Психологічне планування складає новий напрям в роботі з персоналом по формуванню ефективного психологічного стану колективу підприємства. Воно виходить з необхідності концепції усестороннього розвитку особи людини, усунення негативних тенденцій деградації відсталої частини трудового колективу. Психологічне планування припускає постановку цілей розвитку, і критеріїв ефективності, розробку психологічних нормативів, методів планування психологічного клімату і досягнення кінцевих результатів. До найбільш важливих результатів психологічного планування відносять:

? формування підрозділів ("команд") на основі психологічної відповідності співробітників;

? комфортний психологічний клімат в колективі;

? формування особистої мотивації людей виходячи з філософії підприємства;

? мінімізацію психологічних конфліктів (скандалів, образ, стресів, роздратувань);

? розробку службової кар'єри на основі психологічної орієнтації працівників;

? зростання інтелектуальних здібностей членів колективу і рівня їх освіти

? формування корпоративної культури на основі норм поведінки і образів ідеальних співробітників.

Доцільно, щоб психологічне планування і регулювання виконувала професійна психологічна служба підприємства, що складається з соціальних психологів.

Психологія праці вивчає психологічні аспекти професійного відбору, профорієнтації, професійного стомлення, напруженості і інтенсивності праці, нещасних випадків і ін. Психологія управління аналізує аспекти поведінки людей в трудовому колективі, відносини керівника і підлеглого, проблеми мотивації і психологічного клімату.

Психотерапія вивчає способи психічної дії словом, вчинками, обстановкою на людину з певними розладами психіки з метою лікування. Такі способи, як самонавіяння (аутогенне тренування), навіювання (гіпноз), медитація поступово входять в практику управління.

Типи особи характеризують внутрішній потенціал людини і його загальну спрямованість до виконання певних видів робіт і сфер діяльності. Відомо декілька підходів до типізації особи людини: характеристика 16-чинника особи за якістю Кеттела, теорія сновидінь і потягів 3. Фрейда, на основі класифікації ролей поведінки і ін.

Методами пізнання є інструменти, за допомогою яких чоловік вивчає дійсність, обробляє інформацію і готує проекти рішень. Найбільш відомими методами пізнання є аналіз і синтез, індукція і дедукція. Аналіз припускає вивчення явища на основі класифікації, розділення на елементи, визначення альтернатив, дослідження внутрішніх закономірностей.

Синтез, навпаки, заснований на вивченні міжелементних зв'язків, побудові системи з окремих елементів, дослідженні зовнішніх закономірностей і зв'язків. В процесі пізнання аналіз і синтез використовуються спільно, наприклад, при побудові схеми організаційної структури управління підприємством.

Індукція є висновком від приватного до загального на основі дослідження різноманітних фактів і подій, за наслідками якого розробляється гіпотеза (загальне твердження) про певну закономірність. Дедукція, навпаки, є висновком від загального до приватного, коли висуваються гіпотези (правила, принципи) у формі абсолютної істини, з яких робиться вивід про приватні закономірності. Прикладом застосування методів індукції і дедукції є розробка філософії підприємства.

Пізнання дійсності здійснюється шляхом відчуття і сприйняття зовнішнього світу і інформації. Вони є предметом психології, і існують спеціальні методи їх розвитку. Філософія розглядає пізнання як процес від живого споглядання до абстрактного мислення.

Психологічні образи дозволяють проводити навчання персоналу на основі типових зразків поведінки історичних осіб, крупних керівників і новаторів виробництва. Художні образи використовуються для естетичного і культурного виховання співробітників підприємства, перш за все молоді. Графічні образи складають невід'ємну частину інженерної діяльності, особливо із застосуванням сучасних мультимедійних технічних засобів, коли проектування нових технологій йде на комп'ютері.

Способи психологічної дії відносять до найважливіших елементів психологічних методів управління. Вони концентрують всі необхідні і дозволені законом прийоми дії на людей для координації в процесі спільної трудової діяльності. До способів психологічної дії відносяться навіювання, переконання, наслідування, залучення, примушення, спонукання, засудження, вимога, заборона, плацебо, осуд, командування, обдурене очікування, "вибух", метод Сократа, натяк, комплімент, похвала, прохання, рада. Розглянемо їх детальніше.

Навіювання представляє психологічна цілеспрямована дія на особу підлеглого з боку керівника за допомогою його апеляції до групових очікувань і мотивів спонуки до праці. Навіювання може викликати у людини, іноді крім його волі і свідомості, певний стан відчуттів і привести до здійснення людиною певного вчинку. Украй негативною формою навіювання є зомбування особи, коли людині щепляться строго певні форми поведінки, що виходять за межі моральних норм (мафіозні групи, банд формування, релігійні секти типу "Аум сенрике" і ін.).

Переконання базується на аргументованій і логічній дії на психіку людини для досягнення поставлених цілей, зняття психологічних бар'єрів, усунення конфліктів в колективі.

Наслідування є способом дії на окремого працівника або соціальну групу шляхом особистого прикладу керівника або новатора виробництва, зразки поведінки якого є прикладом для інших.

Залучення є психологічним прийомом, за допомогою якого працівники стають співучасниками трудового або суспільного процесу, наприклад виборів керівника, ухвалення узгоджених рішень, змагання в колективі і ін.

Спонукання -- позитивна форма моральної дії на людину, коли підкреслюються позитивні якості працівника, його кваліфікація і досвід, упевненість в успішному виконанні дорученої роботи, що дозволяє підвищити моральну значущість співробітника на підприємстві. У радянський період для спонуки до праці широко використовувалися такі форми, як занесення на Дошку шани, вручення Почесної грамоти, привласнення звання "Переможець змагання", "Ударник праці" і ін.

Примушення - крайня форма моральної дії, коли інші прийоми дії на особу не дали результатів і працівника примушують, можливо, навіть проти його волі і бажання, виконувати певну роботу. Бажано застосовувати примушення тільки в надзвичайних (форс-мажорних) обставинах, коли бездіяльність може привести до жертв, збитку, загибелі майна, людей, нещасним випадкам.

Засудження - прийом психологічної дії на людину, яка допускає великі відхилення від моральних норм в колективі або результати праці і якість роботи якого украй незадовільні. Такий прийом не може застосовуватися для дії на людей із слабкою психікою і практично даремний для дії на відсталу частину колективу.

Вимога має силу розпорядження. У зв'язку з цим воно може бути ефективним тільки у тому випадку, коли керівник володіє великою владою або має незаперечний авторитет. У інших випадках цей прийом може виявитися даремним або навіть шкідливим. У багатьох відношеннях категорична вимога ідентична із забороною, виступаючою у вигляді легкої форми примушення.

Заборону припускає гальмуюча дія на особу. До нього ми відносимо заборону імпульсних дій нестійкого характеру, що, по суті, є варіантом навіювання, а також заборона недозволеної поведінки (випивка, бездіяльність, спроба розкрадання або браку).

Цей метод стоїть на межі двох головних методів дії - примушення і переконання.

Отже, соціально-психологічними методами є найбільш тонкий інструмент дії на соціальні групи людей і особа людини. Мистецтво управління людьми полягає в дозованому і диференційованому застосуванні тих або інших прийомів з перерахованих вище.

Нестабільність економічного стану підприємства, фінансові труднощі, невчасна виплата заробітної плати, тривалі простої, звичайно, не сприяють підтримці хорошого соціально-психологічного клімату, оскільки керівник значно більше часу вимушений приділяти не людському спілкуванню і функціям управління персоналом, а безпосередньо виробництву, маркетингу, фінансам, тобто іншим функціям. Прикладом соціально-психологічних методів управління може служити задоволення і стимулювання персоналу. Щоб зберегти хороших працівників, слід стежити, щоб вони були щасливі і задоволені, старатися їх стимулювати для кращого виконання ними роботи, що, у свою чергу, принесе користь компанії.

Размещено на Allbest.ru