Основні теоретичні засади комунікативної політики підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Основні теоретичні засади комунікативної політики підприємства

Устіловська Анастасія Сергіївна Устіловська Анастасія Сергіївна доктор філософії з економіки, доцент кафедри економіки, маркетингу та бізнес-адміністрування, Державний університет інфраструктури та технологій, Божидай Ірина Ігорівна Божидай Ірина Ігорівна кандидат економічних наук, старший викладач кафедри менеджменту, бізнесу та адміністрування, Державний біотехнологічний університет

Анотація

У статті висвітлено проблематику ефективного комунікативного менеджменту. Сучасні підприємства функціонують в умовах високої динамічності зовнішнього середовища, тому для забезпечення своєї конкурентоспроможності мусять виявляти гнучкість, адаптуватися до постійних змін в макро-, мезо- та мікросередовищі. Здійснюючи свою діяльність в умовах стрімкого розвитку нових технологій, істотного зростання ролі інформації в усіх сферах суспільного життя, якісних і кількісних змін у конкурентному середовищі, підприємства мають забезпечувати систему ефективних комунікацій із зовнішнім середовищем.

Найважливішим інструментом збереження та засобом зміцнення ринкових позицій підприємства є здійснення ним ефективної комунікаційної політики, основним елементом якої є маркетингові комунікації, їх формування та розвиток. Використання підприємством інструментів комунікаційної політики при будь-якому ступені насиченості ринку здатне скоригувати поведінку господарюючих суб'єктів, посередників і споживачів та сприяти підвищенню ефективності його діяльності.

У широкому сенсі, управлінські комунікації сьогодні є невід'ємною складовою багатьох дисциплін, пов'язаних із бізнесом (стратегічне управління, лідерство, стратегічний маркетинг, міжнародні переговори, ділова етика тощо). Однак міжкультурна комунікація охоплює всі сфери спілкування, включаючи міжособистісне спілкування. Мета комунікаційної політики - здійснення ефективної взаємодії об'єкта комунікацій (компанії, бренду) з суб'єктами комунікативного простору.

Авторами узагальнені підходи до визначення понять «комунікація» і «спілкування»; представлено модель комунікаційного процесу; наведена характеристика внутрішньої та зовнішньої комунікації організації; визначені пріоритетні цілі комунікаційної політики підприємства та представлені інструменти комунікативної політики.

Ключові слова: комунікація, комунікативна політика, ефективність ведення комунікації, інструменти комунікативної політики.

Abstract

Basic theoretical basis of the communication policy of the enterprise

Ustilovska Anastasiia Serhiivna PhD, Associate Professor at the Department of Economics, Marketing and Business Administration, State University of Infrastructure and Technologies

Bozhydai Iryna Ihorivna Candidate of Economic Sciences, senior lecturer at the Department of Management, Business and Administration, State Biotechnological University

The article highlights the issues of effective communication management. Modern enterprises operate in a highly dynamic environment, therefore, to ensure their competitiveness, they must be flexible and adapt to constant changes in the macro-, meso- and micro-environment. Carrying out their activities in conditions of rapid development of new technologies, significant growth of the role of information in all spheres of social life, qualitative and quantitative changes in the competitive environment, enterprises must provide a system of effective communications with the external environment. The most important tool for preserving and strengthening the company's market position is its implementation of an effective communication policy, the main element of which is marketing communications, their formation and development. The enterprise's use of communication policy tools at any degree of market saturation can adjust the behavior of business entities, intermediaries and consumers and contribute to increasing the efficiency of its activities.

In a broad sense, managerial communication today is an integral part of many disciplines related to business (strategic management, leadership, strategic marketing, international negotiations, business ethics, etc.). However, intercultural communication encompasses all areas of communication, including interpersonal communication. The purpose of the communication policy is to implement effective interaction between the object of communication (company, brand) and the subjects of the communication space. The authors summarized the approaches to defining the concepts of "communication" and "communication"; a model of the communication process is presented; the characteristics of internal and external communication of the organization are given; the priority goals of the company's communication policy are determined and the communication policy tools are presented.

Keywords: communication, communication policy, effectiveness of communication, tools of communication policy.

Вступ

Постановка проблеми. У сучасних умовах глобальної трансформації комунікація посідає одне з головних місць, адже стрімкий динамічний розвиток усіх сфер життєдіяльності побудований саме на оперативному отриманні та передачі інформації. Зміни в роботі багатьох суб'єктів господарювання, організацій громадського сектору, державних установ та ін., викликані спочатку карантинними обмеженнями із протидії поширення короновірусної хвороби COVID-19, а згодом, ускладнення умов їх діяльності за рахунок військової агресії Росії на території України, зумовили необхідність налагодження та удосконалення комунікативної політики, що забезпечує належне функціонування організацій в достатньо складних та незвичних умовах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Насамперед необхідно вказати, що аналіз публікацій за темою, свідчить про те, що теоретичні основи комунікативної політики розкриті недостатньо, адже за останні роки кількість опублікованих праць є досить у малій кількості. Питання комунікативної політики висвітлено у роботах таких вітчизняних науковців як: Козаков В.М., Рашковська О.В., Ребкало В.А., Романенко Є.О., Чаплай І.В. [1], Новак В.О., Мостенська Т.Л., Ільєнко О.П. [2], Королович О. [3], Збираник Ю. В. [4], а удосконалення комунікативної політики - у Слюсарєвої Л.А., Костіна О.М. [5], Кириченко С.О., Цвях П.В. [6], Смакограй Д.В. [7] та інші.

Але не дивлячись на значний наробіток наукової спільноти, певні теоретичні аспекти комунікативної політики потребують уточнення.

Мета статті - дослідження теоретичних основ та проведення аналізу стану комунікативної політики неприбуткової організації та пошук шляхів її удосконалення.

Виклад основного матеріалу

Комунікація є смисловим аспектом соціальної взаємодії, однією із найбільших загальних характеристик будь-якої діяльності, включаючи управлінську. Вона являє собою нову форму політичної, наукової, організаційної та технічної сили в суспільстві, за допомогою якої підприємство включається до зовнішнього середовища, здійснюється обмін думками або інформацією для забезпечення взаєморозуміння [5].

Сьогодні існує багато підходів до визначення поняття «комунікація», «спілкування» і їх співвідношення. Так, наприклад, група авторів під керівництвом М. Василик у роботі «Основи теорії комунікації» розглядають три основні підходи до визначення цих понять (рис. 1) [6].

Рис. 1. Підходи до визначення понять «комунікація» і «спілкування» Примітка: джерело [6]

Комунікація, як соціальне явище виражає однолінійну спрямованість інформаційного впливу будь якого суб'єкта на об'єкт, при цьому зворотний зв'язок або реакція об'єкта на вплив не передбачаються. Безперечно, останній може оцінити його, виявити свою реакцію на цей вплив, але це він може зробити, використовуючи доступні йому, як суб'єкту, інші канали. Система комунікації являє собою мережу суб'єкт-об'єктного інформаційного впливу за допомогою доступних каналів зв'язку. Роль комунікації у розвитку суспільства є діалектичною. З одного боку, вона є демократичним стратегічно-інструментальним засобом розвитку суспільства, з другого - саме суспільство як певна соціальна реальність є одним із способів налагодження та розвитку певних комунікативних зв'язків. У такому контексті вона виступає одним з ефективних демократичних ресурсів налагодження відповідних комунікативних систем, які впливають на форми та зміст управління, характер виробничої діяльності, форми міжкультурних відносин, тенденції історичного розвитку, специфіку соціальної структури та інші сфери суспільного життя [1]. Правильно налагоджена комунікація здатна забезпечити організаційну ефективність. Тож, можна зробити висновок, що, якщо організація ефективна в області комунікації, вона ефективна і у всіх інших видах діяльності. комунікація менеджмент стратегічний управління

Комунікаційний процес складається із послідовних етапів, на кожному із яких може відбутись викривлення інформації, тому головними завданнями відправника та одержувача інформації є розуміння вихідної ідеї комунікації. Більшістю авторів виокремлюються такі етапи здійснення комунікаційного процесу:

1. Зародження ідеї. На цьому етапі відбувається зародження ідеї або збір інформації, в якій виникла потреба. Визначаючи роль цього етапу в комунікаційному процесі, можна сказати, що невдале повідомлення не буде кращим на якісному папері або при збільшенні потужності гучномовця.

2. Кодування інформації та вибір каналу передачі. Перш ніж передавати ідею, її необхідно закодувати за допомогою символів. Цими символами можуть бути слова, мова жестів, тобто те, за допомогою чого ідея перетворюється у повідомлення. Залежно від обраного типу символів обирається канал передачі. Канал передачі визначається необхідними термінами подачі інформації, її обсягом, складністю проблеми, яка вирішується, можливостями організації. Якщо канал не відповідає ідеї, то ефективність комунікації може суттєво знизитись.

3. Передача інформації - здійснюється за допомогою певного методу передачі інформації (письмово, усно, телефонні переговори, відео- або аудіо- зйомка тощо).

4. Декодування інформації. Після одержання інформації символи відправника перекладаються у символи одержувача інформації. Це один із найбільш важливих етапів, оскільки саме тут визначається, наскільки успішним був комунікаційний процес, тобто наскільки символи відправника інформації співпадають із символами одержувача інформації.

5. Здійснення зворотного зв'язку - допомагає ідентифікувати ідею відправника та одержувача інформації. У тому разі, якщо ідея зрозуміла, можна вважати, що комунікаційний процес здійснили успішно, якщо ж ні, то процес передачі інформації необхідно повторити. Тому зворотний зв'язок суттєво підвищує шанси на здійснення ефективного комунікаційного процесу, як це представлено на рис. 2.

Рис.2. Модель комунікаційного процесу

Примітка: джерело [8]

Аналізуючи комунікації в організації, можна назвати їх основні напрямки:

1. Комунікації між організацією і її зовнішнім середовищем:

- комунікації між споживачами через відділ маркетингу;

- комунікації з податковими органами;

- комунікації з органами влади;

- комунікації в результаті пошуку постачальників.

2. Комунікації між рівнями управління та підрозділами:

- комунікації між рівнями управління - вертикальні комунікації, які можуть мати напрями: згори-вниз та знизу-вгору;

- комунікації між підрозділами - горизонтальні комунікації.

3. Комунікації керівник-підлеглий, вони належать до комунікацій по вертикалі і складають основну частину діяльності менеджера.

4. Комунікації між керівником і робочою групою.

Ці комунікації пов'язані з підвищенням ефективності роботи групи.

5. Неформальні комунікації - це канал розповсюдження слухів.

По каналах слухів інформація передається набагато швидше, ніж по каналах формальних повідомлень [2]. Основні характеристики зовнішньої та внутрішньої комунікації організації наведено на рис. 3.

Рис.3. Характеристика внутрішньої та зовнішньої комунікації організації

Примітка: складено автором на основі джерела [8]

Зовнішні комунікації організації - відбуваються у двох напрямках - всередину фірми і поза її межі. Мета перших - отримати якомога повнішу і достовірнішу інформацію про середовище господарювання шляхом аналізу даних, опублікованих у засобах масової інформації та офіційних документах, через конфіденційні джерела, чутки тощо. Мета других - повідомити споживачам, партнерам, конкурентам про стан справ на фірмі і сформувати у них позитивне сприйняття її діяльності засобами public relations, цілеспрямованої реклами товарів, публікації щорічних звітів. В обох випадках, залежно від обставин, можуть використовуватися різні методи комунікації - як письмові, так і усні. Інформація, що надходить із зовнішніх джерел є, здебільшого, письмовою. Це, як правило, офіційно опубліковані матеріали щодо змін у законодавстві, рішення уряду, інформація органів статистики, податкової служби [2].

Зовнішні комунікації включають в себе всі контракти організації з зовнішнім середовищем:

- офіційні та бізнес-заходи;

- співпраця з громадськими і державними організаціями;

- участь у розробці та/або реалізації спонсорських, соціальних і благодійних програм і кампаній;

Від того, наскільки грамотно вони побудовані, залежать стан і стабільність позиції компанії на ринку, довго строковість і міцність відносин з бізнес-партнерами, імідж і репутація організації, лояльність клієнтів і обізнаність про бренд.

Внутрішні корпоративні комунікації включають в себе будь-які комунікації всередині компанії.

Їх мета - створити комфортну робочу атмосферу, в якій співробітники будуть відчувати приналежність до групи, а рівень їхньої лояльності організації буде високим. Серед них:

- корпоративні заходи та team-building;

- спілкування і отримання інформації через внутрішні канали (CRM, сайт, розсилка і т.д.);

- внутрішні зустрічі, збори, конференції;

- збір аналітичних даних про співробітників організації;

- участь в навчальних і розвиваючих тренінгах, тощо.

Якість внутрішніх комунікацій багато в чому залежить від грамотності керівників і ГДВ (СЕО) компанії, а також HR і PR фахівців.

Основні види, на які додатково поділяються внутрішні комунікації:

- Формальні. Вони пов'язують всі елементи структури компанії. Сюди відносяться всі документи, в яких прописано регламент взаємодії різних відділів і співробітників: нормативи, правила, інструкції, розпорядження, накази і т.д.

- Неформальні. Це будь-які взаємодії між працівниками однієї організації, незалежно від їх місця в ієрархії компанії. Найчастіше під час неформальних комунікації відбувається обмін чутками (іноді плітками) та інформацією про можливі підвищення, пониження, звільнення;

- Горизонтальні. Це спілкування між працівниками з одного, або різних відділів однієї організації, які знаходяться на одному рівні в її ієрархії. Від горизонтальних комунікацій, безпосередньо залежить, наскільки ефективно будуть використовуватись всі види ресурсів компанії.

Тобто, коли в компанії не налагоджена комунікація в рамках відділів та співробітники не зацікавлені командній роботі і та/або не можуть знайти між собою спільну мову - продуктивність бізнесу падає в рази.

- Вертикальні. Це комунікації між працівниками, які обіймають різні рівні в ієрархії компанії.

Ефективність даного типу комунікацій здебільшого залежить від компетентності та емоційної грамотності керівника - наскільки добре він вміє знаходити підхід до різних людей і розподіляти обов'язки в залежності від типу особистості, чи вміє нематеріально мотивувати і активно слухати підлеглих, і т.д. [3]. Організація створює комунікаційні канали, з яких отримується інформація у процесі прийняття управлінських рішень, і куди передається інформація після ухвалення рішення. Ці канали можуть бути як формальними, так і неформальними. Формальні канали, у першу чергу, базуються на організації формальної влади (системи управління) організації, в той час як неформальні канали стосуються розгалуженої системи соціальних зв'язків в організації. Щоб бути ефективною, комунікація повинна не лише наказувати, а й спонукати, пояснювати, переконувати [3].

Розглядаючи проблему комунікативних обмінів, необхідно особливий наголос зробити на соціальному та ціннісному аспектах комунікативних процесів. Показово, що інформація у соціальному віддзеркаленні реальності несе різне смислове навантаження.

З одного боку, від прийнятних у соціумі моделей комунікації залежить якість інформаційного середовища, з іншого - якість інформаційних впливів на життя людини - один із найважливіших показників цінностей суспільства [9]. Комунікаційна політика є важливою та необхідною складовою системи управління для забезпечення розвитку підприємства, від якої залежить результативність роботи усього колективу. Ключову роль при цьому відіграє якість інформаційних потоків, що формують основу комунікаційної політики. Разом з тим слід зважати на дотримання оптимального співвідношення між отриманими результатами та витратами на здійснення заходів комунікаційної політики.

Необхідно звернути уваги, що комунікаційна політика підприємства визначає його місію по відношенню до комунікаційного простору, є надбудовою над комунікаційною стратегією, яка визначає набір тактичних маркетингових засобів (тактику маркетингових комунікацій), які використовуються для досягнення певної мети.

Мета комунікаційної політики - здійснення ефективної взаємодії об'єкта комунікацій (компанії, бренду) з суб'єктами комунікативного простору. Основне завдання комунікативної політики - чіткий опис методів, способів та правил комунікації, недопущення застосування на практиці недостовірних, неповних і ситуаційних комунікацій, які не відповідають цілям і завданням політики каналів комунікації. Цілі комунікаційної політики підприємства витікають безпосередньо з аналізу можливих проблем і сприятливих можливостей. Комунікаційні цілі можуть плануватися з використанням моделей ієрархії результатів, які будуть служити основою для визначення ступеня впливу розробляється плану на споживачів. Цілі комунікаційної політики підприємства зазвичай потрапляють до однієї з чотирьох категорій, які представлені на рис. 4.

Рис. 4. Пріоритетні цілі комунікаційної політики підприємства Примітка: джерело [5]

До досить ефективних засобів комунікаційної політики також відносять PR (зв'язки з громадськістю).

Тому, оцінка ефективності маркетингових комунікацій є важливою складовою аналізу стимулювання збуту, що дозволяє визначити, наскільки успішним був той чи інший промо-захід. У наш час для оцінки ефективності широке застосування отримали методи, що базуються на використанні математичних моделей прийняття рішень.

Для оцінки ефективності маркетингових комунікацій використовують такі моделі: модель Юла; модель Видейля-Вольфа; модель ADBUDG; модель Данахера-Руста. Їхнє застосування зумовлено тим, що людина не в змозі самостійно оцінити та врахувати велику кількість факторів. Тому актуальним є застосування математичних методів прийняття рішень, спеціальних програмних засобів та комп'ютерів. Кожна з даних моделей використовує такі показники, як обсяги продажу фірми, та враховує витрати на стимулювання збуту. Всі моделі мають переваги та недоліки, і питання, “Яку саме модель використовувати?”, залежить від специфіки діяльності підприємства та методів стимулювання збуту, які воно використовує [7].

Можливість досягнення позитивного ефекту в створенні системи комунікацій на підприємстві в разі виконання перелічених нижче умов:

1. Комплексне використання інструментів комунікацій, створення інтегрованої маркетингової комунікації - виду комунікаційно-маркетингової діяльності, що відрізняється особливим синергетичним ефектом, який виникає унаслідок оптимального поєднання реклами, директ-маркетинга, стимулювання збуту, зв'язків з громадськістю та ін. комунікаційних засобів і прийомів й інтеграції всіх окремих повідомлень

Використання одного інформаційного каналу не дозволяє підприємству сформувати необхідне інформаційне поле, тому в його реальних і потенційних споживачів і партнерів відсутня вичерпна інформація про переваги роботи з підприємством, що призводить до втрати частини партнерів.

Слід наголосити, що кожен із комунікаційних каналів має свої особливості як в обхваті, так і в способі донесення інформації учасникам комунікаційного процесу.

2. Детальне опрацювання кожного інструменту несе в собі напрями комунікацій, які мають бути самодостатніми, тобто здатними зацікавити клієнта, виділити підприємство серед конкурентів, надати клієнтові максимально оперативно всю необхідну інформацію та сприяти формуванню довгострокових відносин з клієнтом.

3. Дотримання принципу єдності комунікацій. Це дозволяє значно підвищувати їх ефективність та виступає базою формування образу підприємства у партнерів і забезпечує створення конкурентної позиції на ринку.

Формування єдності комунікацій стосується також узгодженості інформаційних потоків, а саме інформації про рівень розвитку підприємства, використовувані технології, якість продукції, що випускається, суспільної діяльності і т. д., що формує єдиний імідж підприємства, і узгодженості носіїв інформації, що має на меті створення єдиного фірмового стилю ділової документації, атрибутів підприємства, які полегшували б ідентифікацію підприємства і підвищували його впізнаваність, проектування образу підприємства на презентаційну поліграфію, мультимедійну продукцію, представницьку сувенірну продукцію тощо.

Комунікаційна політика є важливою та необхідною складовою системи управління для забезпечення розвитку підприємства, від якої залежить результативність роботи усього колективу. Ключову роль при цьому відіграє якість інформаційних потоків, що формують основу комунікаційної політики. Разом з тим слід зважати на дотримання оптимального співвідношення між отриманими результатами та витратами на здійснення заходів комунікаційної політики. Комунікаційна політика підприємства визначає його місію по відношенню до комунікаційного простору, є надбудовою над комунікаційною стратегією, яка визначає набір тактичних маркетингових засобів (тактику маркетингових комунікацій), які використовуються для досягнення певної мети. Кінцевою метою комунікацій є формування та динамічне підтримування певного позитивного іміджу, бренду, підприємства-виробника, його товарних марок, спонукання цільової аудиторії до здійснення покупок. Загалом виділяють два блоки інструментів комунікативної політики: базові та синтетичні. До базових інструментів комунікативної політики належать: реклама, персональний продаж, стимулювання збуту, пропаганда, паблік рілейшнз та директ-маркетинг. Серед синтетичних інструментів виділяють виставки, брендинг, спонсорство та інтегровані маркетингові комунікації на місці продажу (рис. 5).

Рис. 5. Інструменти комунікативної політики

Примітка: джерело [5]

Однак в сучасному світі цифрових та Інтернет-технологій традиційні комунікаційні підходи вже не є достатньо ефективними, що викликає потребу використання підприємствами нових інструментів. На рис. 6 охарактеризовані найпоширеніші новітні інструменти комунікацій.

Висновки

Вивчено теоретичні аспекти управління комунікативною політикою в діловій сфері. Встановлено, що ефективно налагоджена комунікативна політика в організації виступає одним з ефективних демократичних ресурсів налагодження відповідних комунікативних систем, які впливають на форми та зміст управління, характер виробничої діяльності, форми міжкультурних відносин, тенденції історичного розвитку, специфіку соціальної структури та інші сфери суспільного життя.

Отже, правильно налагоджена комунікація здатна забезпечити організаційну ефективність.

Література

1. Козаков В.М., Рашковська О.В., Ребкало В.А., Романенко Є.О., Чаплай І.В. Державно-громадська комунікація: шлях від кризи до взаємодії: монографія. Киїів: ДІЇ «Видавничий дім «Персонал», 2017. 288 с.

2. Новак В.О., Мостенська Т.Л., Ільєнко О.В. Організаційна поведінка : підручник. Київ: Кондор-Видавництво, 2013. 498 с.

3. Види комунікацій в організації. URL: http://oksanakorolovych.com/uk/vidi- komunikacii-v-organizacii (дата звернення: 02.11.2021 р.).

4. Збираник Ю. В. Перспективи розвитку комунікаційної політики у публічному управлінні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 3. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=1211 (дата звернення: 03.11.2021 р.).

5. Слюсарєва Л.А., Костіна О.М. Удосконалення комунікаційної політики підприємства. Економіка і суспільство. 2018. №16. С. 484 - 494.

6. Кириченко С.О., Цвях П.В. Напрями удосконалення комунікаційної політики на підприємстві. Агросвіт. 2020. №23. С. 42 - 46.

7. Смакограй Д.В. Комунікаційна політика підприємства та напрями її вдосконалення. International Electronic Scientific Journal “Science Online”. URL: https://nauka- online.com/wp-content/uploads/2018/11/Smakograi-.pdf (дата звернення: 04.11.2021).

8. Комунікації, види та стратегії побудови. URL: http://www.tsatu.edu.ua/tstt/wp- content/uploads/sites/6/lekcija-1-komunikaciyi.-vydy-i-stratehiyi-pobudovy-z-dyscypliny-nk.pdf (дата звернення: 01.11.2021 р.)

9. Литвинова Л.В. Ціннісні та соціокультурні орієнтації сучасних публічних службовців України. Інвестиції: практика та досвід. 2019. №10. С. 78 - 83.

References

1. Kozakov V.M., Rashkovska O.V., Rebkalo V.A., Romanenko Ye.O., Chaplai I.V. (2017) Derzhavno-hromadska komunikatsiia: shliakh vid kryzy do vzaiemodii. [State-public communication: the path from crisis to interaction]. Kyiv: Publishing house "Personal" [in Ukrainian]

2. Novak V.O., Mostenska T.L., Ilienko O.V. (2013) Orhanizatsiina povedinka . [Organizational behavior]. Kyiv: Condor Publishing House [in Ukrainian]

3. Vydy komunikatsii v orhanizatsii [Types of communications in the organization] Retrieved from http://oksanakorolovych.com/uk/vidi-komunikacii-v-organizacii [in Ukrainian]

4. Zbyranyk Yu. V. Perspektyvy rozvytku komunikatsiinoi polityky u publichnomu upravlinni. [Prospects for the development of communication policy in public administration]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 3. [in Ukrainian]

5. Sliusarieva L.A., Kostina O.M. (2018) Udoskonalennia komunikatsiinoi polityky pidpryiemstva [Improvement of the company's communication policy]. Ekonomika i suspilstvo - Economy and society, 16, 484-494 [in Ukrainian]

6. Kyrychenko S.O., Tsviakh P.V. (2020) Napriamy udoskonalennia komunikatsiinoi polityky na pidpryiemstvi [Directions for improving communication policy at the enterprise ]. Ahrosvit - Agroworld, 23, 42-46 [in Ukrainian]

7. Smakohrai D.V. (2018) Komunikatsiina polityka pidpryiemstva ta napriamy yii vdoskonalennia [The company's communication policy and directions for its improvement]. International Electronic Scientific Journal “Science Online”. Retrieved from https://nauka- online.com/wp-content/uploads/2018/11/Smakograi-.pdf [in Ukrainian]

8. Komunikatsii, vydy ta stratehii pobudovy [Communications, construction types and strategies] Retrieved from http://www.tsatu.edu.ua/tstt/wp-content/uploads/sites/6/lekcija-1- komunikaciyi.-vydy-i-stratehiyi-pobudovy-z-dyscypliny-nk.pdf [in Ukrainian]

9. Lytvynova L.V. (2019) Tsinnisni ta sotsiokulturni oriientatsii suchasnykh publichnykh sluzhbovtsiv Ukrainy [Value and sociocultural orientations of modern public servants of Ukraine]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, 10, 78-83 [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru