Методи управління персоналом на державній службі: вітчизняні та зарубіжні підходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка», м. Одеса, Україна

Методи управління персоналом на державній службі: вітчизняні та зарубіжні підходи

Володимир Мельник

аспірант кафедри

місцевого самоврядування та розвитку територій

Анотація

управління державний служба

Стаття присвячена проблемам побудови раціональної структури системи управління на державній службі. Проаналізовано наукове обґрунтування методів управління персоналом в системі державної служби та виокремлено їх прикладне застосування в практичній площині з метою виявлення кореляції та відмінності у вітчизняному та зарубіжному дискурсі. Наголошено на доцільності застосування інноваційних методів в системі управління персоналом, які спрямовані на підвищення ефективності функціонування органів публічної влади в установленому порядку. Проведено аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових досліджень щодо особливостей застосування методів управління персоналом на державній службі та виокремлено їх відмінності. У вітчизняних наукових дослідженнях превалюють організаційно-адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи, які характеризуються певною організаційною формою та сферою застосування. Встановлено, що таке тлумачення методів обмежує їх застосування в практичній площині. Визначається, що методологія управління персоналом в системі державної служби включає в себе методи, прийоми, техніки, інструменти щодо модернізації державної служби та адаптації її до українських реалій. Продемонстровано континуум наукових вимірів таксономічного підходу в управлінні персоналом в контексті зарубіжних теорій, підходів та моделей управління персоналом в системі державної служби. Це дасть можливість сформувати нові напрями підготовки державних службовців в системі державної служби України та підвищити рівень здійснення управлінської діяльності. Окреслено перспективи подальших розвідок, які полягають в особливостях впровадження нових методів управління персоналом в системі державної служби на основі кращих зарубіжних практик. Вибір методів управління персоналом в сучасних умовах повинен здійснюватися на основі інноваційного підходу у поєднанні з концептуальним виміром моделей та кращих практик управління персоналом, що надасть можливість підвищити мотивацію і прихильність персоналу; підвищити рівень професійної компетентності державних службовців, розширити бази умінь та навичок, підвищити рівень професійної компетентності державного службовця; впровадити процеси управління ефективністю та оцінювання результатів службової діяльності; сформувати ефективну систему заохочення.

Ключові слова: управління персоналом, методи управління персоналом, державна служба, система державної служби, кадрова політика.

Volodymyr Melnyk

Postgraduate student of the Department of Local Self-Government and Territorial Development of the National University «Odesa Polytechnic», Odesa, Ukraine,

Methods of personnel management in civil service: domestic and foreign approaches

Abstract

The article is devoted to the problems of building a rational structure of the management system in the civil service. The scientific substantiation of personnel management methods in the civil service system is analyzed and their applied application in the practical plane is singled out in order to identify correlations and differences in domestic and foreign discourse. Emphasis is placed on the expediency of using innovative methods in the personnel management system, which are aimed at improving the efficiency of public authorities in the prescribed manner. An analysis of domestic and foreign research on the peculiarities of the application of methods of personnel management in the civil service and highlights their differences. Organizational-administrative, economic and socio-psychological methods prevail in domestic scientific research, which are characterized by a certain organizational form and scope. It is established that such interpretation of methods limits their application in the practical plane. It is determined that the methodology of personnel management in the civil service includes methods, techniques, techniques, tools for modernization of the civil service and its adaptation to Ukrainian realities. The continuum of scientific dimensions of the taxonomic approach in personnel management in the context of foreign theories, approaches and models of personnel management in the civil service system is demonstrated. This will provide an opportunity to form new areas of training for civil servants in the civil service of Ukraine and increase the level of management activities. The prospects of further explorations are outlined, which are the peculiarities of the introduction of new methods of personnel management in the civil service on the basis of best foreign practices. The choice of personnel management methods in modem conditions should be based on an innovative approach in combination with the conceptual measurement of models and best practices of personnel management, which will increase the motivation and commitment of staff; to increase the level of professional competence of civil servants, to expand the bases of skills and abilities, to increase the level of professional competence of civil servants; implement efficiency management processes and performance appraisal; to form an effective system of incentives.

Keywords: personnel management, personnel management methods, civil service, civil service system, personnel policy.

Постановка проблеми

Сучасні процеси демократичного розвитку у глобалізованому світі в умовах ризиків та кризових явищ зумовлюють переосмислення підходів до розуміння та особливостей здійснення управління персоналом в системі державної служби України. Розв'язання нагальних проблем в даній системі передбачає виокремлення та застосування інноваційних форм та методів управління персоналом, які спрямовані на усунення перешкод в процесі здійснення управлінської діяльності. Першочерговими питаннями є вдосконалення організаційно-правових аспектів проходження державної служби в умовах воєнного стану, впровадження європейських принципів та інноваційних технологій публічного управління, підвищення рівня професійних компетентностей державних службовців задля забезпечення ефективної діяльності служб управління персоналом.

Модернізована управлінська діяльність є практико-орієнтованою і спрямована на досягнення певного результату. Застосування інноваційних методів в системі управління персоналом спрямовано на підвищення ефективності функціонування органів публічної влади в установленому порядку. Головним їх призначенням є усунення перешкод в процесі здійснення управління персоналом, з акцентом на використанні певного інструментарію на різних етапах реалізації управлінської діяльності. Саме в цьому контексті відбувається навчання публічних службовців та здійснюється управлінська діяльність суб'єктів публічного управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В сучасній вітчизняній науці і практиці поняття «методи управління персоналом» тлумачиться як система технік для досягнення поставленої мети в процесі реалізації управлінської діяльності. Узагальнення наукових підходів надало можливість встановити, що є публікації, які: стосуються широкого спектру проблем та визначають управління персоналом як певний комплекс заходів в державних установах [8]; наголошується на доцільності використання HR-технологій в умовах криз [1]; представлено класифікації методів управління персоналом у відповідності до їх змісту і спрямованості (адміністративні, організаційно-розпорядчі, економічні, соціально-психологічні тощо) [7]; методи управління персоналом визначають як засоби впливу на державних службовців з метою здійснення координації їх діяльності в процесі функціонування установи [2; 3].

В зарубіжних дослідженнях акцент зроблено на пошук нових методів управління персоналом в системі державної служби та робиться наголос на доцільності пошуку нових форм взаємодії на основі інноваційних методів управління персоналом, що обумовлює складність цього процесу [11; 12].

В науковій літературі відсутнє єдине розуміння методів управління персоналом, що свідчить про пошук нових зон наукових досліджень. Фактично, у вітчизняних дослідженнях методи управління персоналом ототожнюються з функціями управління (планування, організація, мотивація та контроль), що не в повній мірі може забезпечити процес організації управління персоналом в умовах трансформації системи управління персоналом у відповідності до запровадження європейських принципів належного врядування.

Мета статті

У даній статі ставимо за мету проаналізувати наукове обґрунтування методів управління персоналом в системі державної служби та виокремити їх прикладне застосування в практичній площині з метою виявлення кореляції та відмінності в вітчизняному та зарубіжному дискурсі. Це дасть можливість сформувати нові напрями підготовки державних службовців в системі державної служби України та підвищити рівень здійснення управлінської діяльності.

Виклад основного матеріалу

Управлінська діяльність є практико-орієнтованою і спрямована на досягнення певного результату. Сутність методів полягає у забезпеченні функціонуванні органів державної влади в установленому порядку. Головним призначенням методів є усунення перешкод в процесі здійснення управління персоналом, акцентується увага на використанні певного інструментарію на різних етапах.

О.Я. Гугул (2013) стверджує, що в процесі управління персоналом в органах державної служби, в переважній більшості, використовується набір методів: адміністративні, організаційно-розпорядчі, правові методи, економічні методи, соціально-психологічні, морально-етичні, їх змістовну характеристику представлено нижче [2]:

адміністративні методи - спрямовані на прийняття ефективних управлінських рішень, підтримку виконавчої дисципліни, порядку, матеріальної, дисциплінарної та адміністративної відповідальності;

організаційно-розпорядчі методи базуються на використанні встановлених організаційних зв'язків, кадрових рішень, резолюцій, наказів, розпоряджень, вказівок, інструкцій, контролю за їх виконанням і є методами організаційного і розпорядчого впливу;

правові методи засновані на регулюванні норм права, встановлених для державної служби, є важливим інструментом формування у персоналу державної служби правової свідомості, правової відповідальності і правової культури;

економічні методи стимулюють і підвищують мотивацію керівного персоналу, сприяють підвищенню його матеріальної зацікавленості, підвищенню ефективності і результативності його роботи (підвищення заробітної плати, виплата премій, надання пільг і заохочень);

соціально-психологічні методи є конкретними засобами впливу на формування і розвиток свідомості та поведінки державного службовця, формують творче відношення до виконання службових обов'язків, ініціативу і діловитість, створюють умови для розвитку особистості;

морально-етичні методи є засобом морального регулювання поведінки персоналу, передбачають відповідність моральним нормам, визначають поведінку, формують моральну свідомість.

Ю.Л. Мохова та Р.В. Сабадаш (2019 р.) стверджують, що «правові методи є імперативними (обов'язковими для виконання), диспозитивними (передбачають, що можна робити і що ні), рекомендаційними (вказують, як потрібно вести себе керівникові у відповідності з нормами права в тій чи іншій ситуації) і заохочувальними (сприяють заохоченню керівників, що творчо керуються нормами права)» [5].

Ю.О. Максимюк (2011 р.) відзначає, що наукою вироблено велика кількість різноманітних методів управління персоналом. Втім, головною проблемою залишається застосування пріоритетного методу відповідно до певних обставин, визначення оптимального поєднання методів впливу, використання тих методів, які дадуть спрямовані на досягнення відповідного ефекту та результативності в управлінській діяльності та класифікує їх наступним чином [4]:

Організаційно-адміністративні методи: спираються на владу керівника, його права, властиву організації дисципліну і відповідальність. Виділено форми прояву даної групи методів: обов'язковий припис (наказ, заборона і тому подібне); договірні методи (консультація, дозвіл компромісу); рекомендації, побажання (порада, роз'яснення, пропозиція). До складу організаційно-адміністративних входять дисциплінуючі методи.

Економічні методи управління тлумачаться як способи дії на людей, мотивації, що спираються на економічні механізми і стимулювання активної виробничої діяльності, на облік їх економічних інтересів.

Соціально-психологічні методи управління засновані на специфічних прийомах дії на процес формування персоналу. Дана група методів відрізняється своєю мотиваційною характеристикою та містять методи мотивації (способи управлінських впливів на персонал для досягнення цілей організації). Дослідник класифікує мотиваційні методи: переконання, спонукання, заохочення, метод особистого прикладу, інформування тощо.

Науковці А.О. Сидоренко та В.В. Чорній (2020 р.) стверджують, що традиційно в науці і практиці розрізняють класифікацію методів управління персоналом на основі їх змісту і спрямованості, зокрема: адміністративні (організаційно-розпорядчі); економічні; соціально-психологічні методи [7]. Крім вище зазначеної класифікації методів науковці виокремлюють класифікацію методів управління персоналом за належністю до функцій управління: методи забезпечення організації персоналом; оцінки персоналу; організації оплати праці; управління кар'єрою; професійного навчання; управління дисциплінарними відносинами; забезпечення безпечних умов праці тощо [7].

Фахівці відзначають, що адміністративні методи управління персоналом базуються на наступних складових: система законодавства України (державні закони, постанови, інструкції); система нормативних документів, прийнятих у вищих структурах управління (стандарти, методи, інструкції, положення); системи планів, програм, завдань, які розробляються в самих організаціях (дана система спрямована на поліпшення діяльності компанії); система оперативного управління (розпорядження, санкції, заохочення) [7].

Більшість сучасних концепцій управління персоналом мають економічне підґрунтя. З цієї позиції слід звернути увагу на наукові дослідження С.М. Сидорука та С.В. Глівенка (2014 р.), що визначають управління персоналом як певний комплекс заходів адаптації працівника до зовнішніх умов, урахування особистісного чинника в побудові системи управління персоналом державних установ [8]. Дослідники наголошують на доцільності запровадження інноваційних методів щодо удосконалення системи управління персоналом державної служби, серед яких виокремлено: методи кадрового консалтингу, аутсорсингу, аудиту персоналу, адміністративного реінжинірінгу тощо. Втім, науковцями у науковій доробці не розкрито змістовну складову цих методів. Розвиваючи наукове обґрунтування запровадження інноваційних методів управління персоналом науковці відзначають, що кадрові технології можуть визначатись як сукупність методів та організаційних процедур, спрямованих на оптимізацію рішень щодо розвитку персоналу державної служби. Реформування та удосконалення системи управління персоналом здійснюється на основі методів паблік-інжинірингу [8]. Такий підхід дає підстави стверджувати, що формування інноваційних моделей управління персоналом засновані на методах паблік-інжинірингу.

Н.Р. Рабей (2018 р.) до основних методів вдосконалення системи управління персоналом державної сфери відносить: створення системи ефективного, постійного навчання та розвитку персоналу; поліпшення робочих взаємин між керівництвом та працівниками, створення сприятливого соціально-економічного, творчого середовища; формування політики набору кадрів; впровадження заходів, спрямованих на пристосування новопризначеного працівника; проведення роз'яснювальних робіт з працівниками; впровадження системи оцінювання праці; створення якісної системи оплати праці та стимулювання праці [6].

Розглядаючи сучасні методики управління персоналом О.Б. Гребець (2019 р.) наголошує на доцільності використання HR-технологій в умовах кризи. До технологій антикризового управління персоналом дослідник відносить наступні: підвищення мотивації персоналу; оптимізація чисельності персоналу; адаптація персоналу; автоматизована система управління персоналом; інвестиції в людський капітал; коучинг і наставництво; облік персоналу; методи оцінки ефективності персоналу; управління оплатою праці; планування і прогнозування; відбір і набір персоналу; формування мікроклімату в колективі; методи тестування і досліджень персоналу; система якості, безпеки та охорони праці [1].

Фахівці І.В. Яковенко та О.О. Петряєв (2020 р.) до інноваційних методів управління персоналом відносять наступні [9]:

підбір персоналу - це ретельний відбір претендентів на запропоновану посаду, для того, щоб отримати кращих працівників, які допоможуть розвинутися компанії;

оцінка діяльності - це процес встановлення рівнозначності між вимогами посади та характеристиками працівника;

навчання персоналу - це підвищення за допомогою тренінгів та семінарів кваліфікації персоналу;

система винагород - це мотивація персоналу за допомогою заохочень та винагород;

управління кар'єрою - досягнення цілей у кар'єрному зростанні.

Слід відзначити, що в зарубіжний досвід управління персоналом державної служби сформувався відповідно до моделей публічного управління, а відповідно має взаємопов'язані складові та компоненти з певними групами методів.

Досліджуючи методи управління персоналом в системі державної служби John P. Bums (2022) робить наголос на запроваджені таких методів як планування, підбір та відбір, управління продуктивністю, навчання, винагорода та організація трудових відносини всередині установи [10]. На думку дослідників такий набір методів дозволить відійти від бюрократизації управлінського процесу та значно підвищить рівень надання управлінських послуг. Мотивація та винагорода посилюють престиж державної служби, політичну відповідальність та прискорюють процес її реформування в цілому. Наголошено, що управління персоналом відбувається на основі двох підходів. Перший підхід заснований на теорії раціонального вибору, визначає особистий інтерес та зовнішні стимули: оплата за результатами діяльності, моніторинг та контроль. В основу другого підходу покладено теорію самовизначення, яка зосереджена на соціальних цінностях, внутрішніх стимулах особистості та «пристрасті» до державної служби (мотивація та компетентність).

Наступна група зарубіжних дослідників Victor Lapuente & Steven Van de Walle (2020) роблять наголос на пошуку сприятливих ефектів від використання тих чи інших методів управління персоналом та відзначають складність цього процесу [12]. Відзначено, що до запровадження моделі New Public Management (NPM) в державних адміністраціях переважала веберівська (традиційна бюрократична) модель, яка віддавала пріоритет передбачуваності та неупередженості над пошуком ефективності, результативності та інновацій. NPM зосереджує увагу як саме (за допомогою яких методів) мотивувати державних службовців досягти високої продуктивності, дотримуючись моделі принципал-агент або громадського вибору (мотивація, впровадження інновацій, посилення конкуренції на державній службі тощо). Такий підхід обумовлює формування нової моделі управління цінностями, яка буде враховувати вплив глобалізаційних викликів та кризових явищ.

Justo Herrera & Daniel M. Miller (2018) стверджують, що в сучасних умовах змін та кризових явищ доцільним є запровадження інноваційних підходів до управління людськими ресурсами. Дослідники наголошують на доцільності «перенесення» методів управління персоналом з приватного сектору до державного, так як саме вони забезпечують підвищення ефективності та результативності процесу управління. Оптимізація процесу управління персоналом орієнтована на запровадження стратегічних, інклюзивних та гнучких практик [11].

Слід відзначити, що управління персоналом характеризується як динамічний процес, що потребує теоретико-методогічного обґрунтування та пошуку нових раціональних шляхів щодо підвищення його ефективності в практико-орієнтованій діяльності.

З цієї позиції заслуговують на увагу дослідження Justo Herrera & Daniel M. Miller (2018), які використовують таксономічний підхід для моделювання управління персоналом в системі державної служби. Суть даного підходу полягає в упорядкуванні/структурування знань та інформації, що були розроблені дослідниками в рамках певних моделей та різних підходів до практики управління персоналом як в державному так і приватному секторі. Втім, науковці враховують специфіку таксономії, яка може занадто вузько сфокусувати або навпаки ускладнити практичне застосування даного підходу. Дослідниками запропоновано три основні аспекти таксономічного підходу: формування кадрової політики, реалізація кадрової політики, інтеграція кадрової політики, з урахуванням участі служб по роботі з персоналом у вироблені політики на стратегічному рівні; автономності (гнучкість керівників щодо реалізації кадрової політики); вертикальна та горизонтальна інтеграція регіональної кадрової політики у відповідності до державної кадрової політики.

Проведений контент-аналіз дозволив виокремити методи управління персоналом в контексті зарубіжних теорій, підходів та моделей управління персоналом в системі державної служби та представити їх кореляцію [10-13]: моделі організаційної поведінки - методи мотивації; універсалістичні моделі.

Рис. 1. Континуум вимірів таксономічного підходу в управлінні персоналом (рисунок авторський розроблений на основі джерел [10-13])

У Звіті «Покращення ефективності державного сектору», що представлений Глобальним центром знань та досліджень Групи Світового банку в Малайзії (2018) узагальнено інноваційні способи реформаторських ідей, в тому числі і на державній службі. Зарубіжний дослідник В. Myers (2018) слушно наголошує, що запровадження інновацій не завжди супроводжується затратними процесом та виділив п'ять загальних чинників успіху в процесі реалізації форми державного управління. Особливістю здійснення будь-якої реформи є ефективне управління персоналом на основі впорядкування відносин між людьми, що включені у різноманітні ланки системи управління.

Управління персоналом визнається як одна з найбільш важливих сфер життєдіяльності організації, здатної підвищити її ефективність і продуктивність функціонування, де визначальними чинниками є лідерство, сформованість системи заохочення (як індивідуальної так і інституційної), розбудова інституційного потенціалу, прозорість та відкритість управлінської діяльності, запровадження сучасних технологій та методів в системі управління персоналом [13].

З цієї позиції лідерство на державній службі визначається як каталізатор змін на шляху реалізації державно-управлінських реформ та обумовлює розбудову інституційної спроможності. Запровадження інноваційних методів та технологій в процесі управління персоналом сприяє підвищенню рівня прозорості процесу управління в цілому, а також виступає потужним стимулом для мотивації змін та підвищення рівня відповідальності державного службовця.

Отже, вибір методів управління персоналом в сучасних умовах повинен здійснюватися на основі інноваційного підходу у поєднанні з концептуальним виміром моделей та кращих практик управління персоналом.

Висновки

Проведений аналіз наукових джерел демонструє різновекторність визначення та використання методів управління персоналом в системі державної служби України. У вітчизняних наукових наробках дослідники виокремлюють організаційно-адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи, які характеризуються певною організаційною формою та сферою застосування. Таке визначення методів обмежує їх застосування в практичній площині. В зарубіжних дослідженнях визначено континуум наукового вимірів таксономічного підходу в управлінні персоналом в контексті зарубіжних теорій, підходів та моделей управління персоналом в системі державної служби. Встановлено, що одним із ключових завдань реформування державного управління є модернізація системи державної служби з урахуванням кращих світових практик та стандартів.

Перспективами подальших розвідок є дослідження та особливості впровадження нових методів управління персоналом, що надасть можливість: підвищити мотивацію і прихильність персоналу; підвищити рівень професійної компетентності державних службовців, розширити бази умінь та навичок, підвищити рівень професійної компетентності державного службовця; впровадити процеси управління ефективністю та оцінювання результатів службової діяльності; формування ефективної системи заохочення.

Література

1. Гребець О.Б. Використання HR-технологій в антикризовому управлінні персоналом. Сучасні проблеми менеджменту, матер. XV Міжнар. наук.-практ. конфер. (м. Київ, 25 жовтня 2019 р.). Київ, 2019. С. 58-60. Режим доступу, https://nau.edu.ua/site/variables/docs/docsmenu/nauka/konferencii/2019/ftml/materialy-suchasni-problemy-menedzhmentu-2019.pdf#page=58.

2. Гугул О.Я. Теоретичні засади управління розвитком персоналу. Інноваційна економіка: Всеукр. наук.-вироб. журнал. 2013. Вип. 6 (44). С. 194-198. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/inek_2013_6_48.

3. Іжа М.М. Кадрова політика в системі державної служби: Публічне управління: термінолог. слов. / уклад. В.С. Куйбіда, М.М. Білинська, О.М. Петроє та ін.; за заг. ред. В.С. Куйбіди, М.М. Білинської, О.М. Петроє. Київ: НАДУ, 2018. С. 67.

4. Максимюк Ю.О. Методи управління персоналом державної прикордонної служби України. Інвестиції: практика та досвід: Всеукр. наук.-вироб. журнал. 2011. Вип. 17. Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/1_2019/26.pdf.

5. Мохова Ю.Л., Сабадаш Р.В. Система управління персоналом в органах державної влади. Державне управління: удосконалення та розвиток [Електронне фахове видання]. 2019. Вип. 1. Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/1_2019/26.pdf.

6. Рабей Н.Р. Сучасні методи вдосконалення системи управління персоналом державної служби України. Вісник студентського наукового товариства «ВАТРА» Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. Вінниця: Видавничо-редакційний відділ ВТЕІ КНТЕУ. 2018. Вип. 54. С. 312-320. Режим доступу: http://vtei.edu.ua/doc/2018/konf18/8.pdf#page=312.

7. Сидоренко А.О., Чорній В.В. Сучасні методи управління персоналом підприємства. Актуальні проблеми економіки та управління: збір. наук. праць молод. вчен. КПІ ім. І. Сікорського. 2020. Вип. 14. Режим доступу: http://ape.fmm.kpi.ua/article/view/193078.

8. Сидорук С.М., Глівенко С.В. Впровадження інноваційних методів управління персоналом державної служби України на основі паблік-інжинірінга. Сучасний менеджмент і економічний розвиток. Трансформація системи управління регіональним розвитком: матер. постійно діючої між народ. наук.-практ. інтернет-конфер. (м. Суми, 1 вересня 2013 р. - 28 лютого 2014 р.). Суми: СумДУ, 2014. Режим доступу: https://me.fem.sumdu.edu.ua/docs/d095.pdf.

9. Яковенко І.В., Петряєв О.О. Інноваційні методи управління персоналом підприємства. Сучасні проблеми розвитку права та економіки в інноваційному суспільстві: зб. наук. праць за матер. Міжнарод. наук.-практ. конференції, 20 березня 2020 року Велико-Тирново, Болгарія: ACCESS PRESS, 2020. С. 257-262. Режим доступу: https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2020/05/Tezy_Bolgaria_03.20/Tezy_Bolgaria_03.20_37.pdf.

10. John P. Burns. Human Resource Management in Public Administration: Key Challenges. Politics: Oxford Research Encyclopedias. 28 January, 2022. Режим доступу: https:// oxfordre.com/politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e-1495.

11. Herrera J., Miller D.M. An Emergent Taxonomy of Public Personnel Management: Exploring the Task Environment of Human Resource Managers in Spanish Local Government. Public Personnel Management: SAGE Journals. Vol. 47(4). 2018. PP. 445-471. Режим доступу: https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/0091026018791965.

12. Lapuente V., Van de Walle S. The effects of new public management on the quality of public services. Governance: An International Journal Of Policy, Administration, And Institutions. Ussue 3. 21 April 2020. PP. 461-475. Режим доступу: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/gove.12502.

13. Myers B. Improving public sector performance through innovation and inter-agency coordination. December 19, 2018. Режим доступу: https://blogs-worldbank-org.translate.goog/eastasiapacific/improving-public-sector-performance-through-innovation-and-inter-agency-coordination?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk&_x_tr_pto=sc.

References

1. Grebec', O.B. (2019). Vikoristannja HR-tehnology v antikrizovomu upravlmm personalom [The use of HR-technologies in crisis management]. Proceedings from '15: XV Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Suchasrn problemi menedzhmentu» - The Fiftenth International Scientific and Practical Conference «Modern problems of management». (pp. 58-60). Kiiv [in Ukrainian].

2. Gugul, O.Ja. (2013). Teoretichni zasadi upravlinnja rozvitkom personal [Theoretical principles of personnel development management]. Innovacijna ekonomika - Innovative economy, 6 (44), 194-198 [in Ukrainian].

3. Izha, M.M. (2018). Kadrova politika v sistemi derzhavnoп sluzhbi: Publichne upravlinnja [Personnel policy in the civil service: Public administration]. Kiпv: NADU [in Ukrainian].

4. Maksimjuk, Ju.O. (2011). Metodi upravlinnja personalom derzhavnoп prikordonnoп sluzhbi Ukraпni [Methods of personnel management of the State Border Guard Service of Ukraine]. Investiciп: praktika ta dosvid - Investments: practice and experience, 17 [in Ukrainian].

5. Mohova, Ju.L., Sabadash, R.V. (2019). Sistema upravlinnja personalom v organah derzhavnoп vladi [Personnel management system in public authorities]. Derzhavne upravlinnja: udoskonalennja ta rozvitok - Public administration: improvement and development, 1. Retrieved from http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/1_2019/26.pdf [in Ukrainian].

6. Rabe,j N.R. (2018). Suchasni metodi vdoskonalennja sistemi upravlinnja personalom derzhavnoп sluzhbi Ukraпni [Modern methods of improving the personnel management system of the civil service of Ukraine]. Visnik students'kogo naukovogo tovaristva «VATRA» Vinnic'kogo torgovel'no-ekonomichnogo institutu KNTEU - Bulletin of the student scientific society "VATRA" of Vinnytsia Trade and Economic Institute KNTEU, 54, 312-320 [in Ukrainian].

7. Sidorenko, A.O., Chornij, V.V. (2020). Suchasni metodi upravlinnja personalom pidpriemstva [Modern methods of personnel management of the enterprise]. Aktual'ni problemi ekonomiki ta upravlinnja - Current problems of economics and management, 14. Retrieved from http://ape.fmm.kpi.ua/article/view/193078 [in Ukrainian].

8. Sidoruk, S.M., Glivenko, S.V. (2013). Vprovadzhennja innovacijnih metodiv upravlinnja personalom derzhavnoп sluzhbi Ukraпni na osnovi pablik-inzhiniringa [Introduction of innovative methods of personnel management of the civil service of Ukraine on the basis of public engineering]. Proceedings from: Postijno dijucha mizh. narod. nauk.-prakt. internet-konfer. «Suchasnij menedzhment i ekonomichnij rozvitok. Transformacija sistemi upravlinnja regional'nim rozvitkom» - The Permanently International Scientific and Practical Internet Conference «Modern management and economic development. Transformation of the regional development management system». (pp. 109-111). Sumi: SumDU. Retrieved from https://me.fem.sumdu.edu.ua/docs/d095.pdf [in Ukrainian].

9. Jakovenko, I.V., Petrjaev, O.O. (2020). Innovacijni metodi upravlinnja personalom pidpriemstva [Innovative methods of personnel management of the enterprise]. Proceedings from: Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Suchasni problemi rozvitku prava ta ekonomiki v innovacijnomu suspil'stvi» - The International Scientific and Practical Conference «Modern problems of law and economics development in an innovative society». (pp. 257-262). Veliko-Tirnovo, Bolgarija: ACCESS PRESS. Retrieved from https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2020/05/Tezy_Bolgaria_03.20/Tezy_Bolgaria_03.20_37.pdf [in Ukrainian].

10. John P. Burns. Human Resource Management in Public Administration: Key Challenges. Politics: Oxford Research Encyclopedias. 28 January, 2022. Режим доступу: https://oxfordre.com/politics/view/10.1093/acrefore/9780190228637.001.0001/acrefore-9780190228637-e-1495 [in English].

11. Herrera J., Miller D.M. An Emergent Taxonomy of Public Personnel Management: Exploring the Task Environment of Human Resource Managers in Spanish Local Government.

12. Public Personnel Management: SAGE Journals. Vol. 47(4). 2018. PP. 445-471. Режим доступу: https://journals.sagepub.com/doi/full/10.1177/0091026018791965 [in English].

13. Lapuente V., Van de Walle S. The effects of new public management on the quality of public services. Governance: An International Journal Of Policy, Administration, And Institutions. Ussue 3. 21 April 2020. PP. 461-475. Режим доступу: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.1111/gove.12502 [in English].

14. Myers B. Improving public sector performance through innovation and inter-agency coordination. December 19, 2018. Режим доступу: https://blogs-worldbank-org.translate.goog/eastasiapacific/improving-public-sector-performance-through-innovation-and-inter-agency-coordination?_x_tr_sl=en&_x_tr_tl=uk&_x_tr_hl=uk&_x_tr_pto=sc.

Размещено на Allbest.ru