Навички XXI століття в умовах пандемії COVID-19

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навички XXI століття в умовах пандемії COVID-19

Сумченко Світлана Володимирівна кандидатка філософських наук, доцентка, доцентка кафедри мовної підготовки та соціально-гуманітарних наук, Державний заклад «Луганський державний медичний університет»

Анотація

Нинішній етап поступу планетарної цивілізації, однією з провідних рис розвитку якої є глобалізація, характеризується нестабільністю, зростанням рівня ризиків в усіх сферах життєдіяльності кожної окремої людини та суспільства в цілому. Одним з потужним факторів, що сприяв підвищенню рівня тотальної нестабільності стала пандемія COVID-19. Низка проблем, спричинених пандемією COVID-19 є одними з найбільш актуальних у сучасному світі. Вони зачіпають інтереси надзвичайно великого кола людей, практично всіх категорій населення різних держав, зокрема державних лідерів, політичних діячів, чиновників, лікарів, науковців, учителів. Пандемія COVID-19 стала лакмусовим папірцем, що виявив неспроможність значної частини населення адаптуватися до економічних змін, звичного способу життя і роботи. Значна частина населення, зокрема молоді, постраждала від викликаної COVID-19 кризи та відчула численні потрясіння, у тому числі перерви в здобутті освіти та професійної підготовки, втрату роботи та доходів, а також серйозні труднощі у пошуці роботи. Виникла потреба у комплексному вирішенні цих проблем, включаючи підтримку освіти та підвищення кваліфікації, розвиток цифрових навичок, навчання на робочому місці, соціальний захист, покращення умов праці тощо.

У статті наголошено, що в умовах виникнення низки проблем, спричинених COVID-19, у людства є значний потенціал їх вирішення, мінімізації ризиків та побудови стійкої економіки. Зокрема, на благо людства слід використати потенціал технологічних інновацій, що доступний глобальному соціуму саме в теперішній час. В цих умовах постає необхідність мобілізації людського потенціалу, зокрема розвиток навичок, які би дали можливість впроваджувати, використовувати нові технології.

При аналізі актуальних навичок в сучасному світі авторка використовувала звіт Всесвітнього економічного форуму «Майбутнє робочих місць» у 2020 р. Саме в цьому документі дається перелік провідних навичок, які слід розвивати, щоб бути конкурентноздатним на сучасному ринку праці. Зокрема, в статті детально проаналізовані такі навички: критичне мислення; вміння управляти собою (self-management skills), самоменеджмент; навички роботи з людьми, спілкування; навички роботи з сучасними технологіями, цифрова компетентність.

Ключові слова: пандемія, COVID-19, сучасні технології, стійка економіка, навички, навички майбутнього, професійні навички (hard skills), соціальні навички (soft skills), навичка постійного навчання (lifelong learning), критичне мислення, самоменеджмент, тайм-менеджмент, стресостійкість, цифрова компетентність.

Abstract

пандемія covid-19 навички працівник

Sumchenko Svitlana Volodymyrivna PhD in Philosophy, Associate Professor of the Department of Humanities and Physical Education, State Establishment «Luhansk State Medical University»

XXI CENTURY SKILLS IN THE CONDITIONS OF THE COVID-19 PANDEMIC

The modern period of the progress of planetary civilization, one of the leading features of which is globalization, is characterized by instability, an increase in the level of risks in all spheres of life of every individual and society as a whole. One of the powerful factors that had an influence to the increase in the level of total instability was the COVID-19 pandemic. A number of problems initiated by the COVID-19 pandemic are the most complex in the modern world. They affect the interests of an extremely large circle of people, almost all categories of the population of different states, including state leaders, politicians, officials, doctors, scientists, and teachers. The COVID-19 pandemic has become a litmus test that revealed the inability of a large part of the population to adapt to economic changes, the usual way of life and work. A large part of the population, particularly young people, has been affected by the crisis caused by the COVID-19 and has experienced numerous shocks, including interruptions in education, loss of work and income, as well as serious difficulties in finding work. There is a need for a comprehensive solution to these problems, including support for education, development of digital skills, workplace training, social protection, improvement of working conditions, etc.

The author in the article emphasizes that in the face of a number of problems caused by COVID-19, humanity has a significant potential to solve them, minimize risks and build a sustainable economy. In particular, the potential of technological innovation, which is available to the global society at the present time, should be used for the benefit of humanity. In these conditions, there is a need to mobilize human potential, in particular, the development of skills that would make it possible to implement and use new technologies.

For analyzing relevant skills in today's world, the author used the report of the World Economic Forum «The Future of Jobs Report 2020». A list of the leading skills that should be developed in order to be competitive in the modern labor market is given in this document. In particular, the following skills are analyzed in detail in the article: critical thinking; self-management skills; skills of working with people, communication; skills in working with modern technologies, digital competence.

Keywords: pandemic, CO VID-19, modern technologies, sustainable economy, skills, skills of future, professional skills (hard skills), social skills (soft skills), lifelong learning, critical thinking, self-management, time management, stress resistance, digital competence.

Постановка проблеми

Сучасний стан розвитку світу характеризується вкрай неоднозначними тенденціями. Пандемія COVID-19 змінила світ, стала одним із найбільших викликів XXI століття. Вона сприяла зростанню тотальної нестабільності, швидкій перебудові звичного способу і ритму життя, соціально-економічним змінам, падінню економіки, зниженню споживчої активності та скороченню виробництва, трансформації ринків праці та організації роботи як в глобальному, так і в національному масштабах. Це явище навряд чи могло бути передбачене різними прогнозами соціально- економічного розвитку. Відсутність досвіду поведінки в подібного роду ситуаціях ускладнила процес адаптації та пошуку конкретних рішень.

Мільйони людей у всьому світі втратили засоби до існування та мільйони ризикують втратити роботу через глобальну рецесію, структурні зміни економіки. Соціально-економічна нерівність, яка існувала до пандемії, яскраво проявила себе саме завдяки їй. Проте, потенціал технологічних інновацій, що визначає нашу нинішню епоху, можна використати з метою розкриття людського потенціалу, підвищення рівня добробуту людей, розширення їх прав і свобод та забезпечення стійкого розвитку економіки. В цих умовах країни мають бути готові та здатні до розбудови інноваційного суспільства на основі використання сучасних знань та технологій, що дасть можливість досягти стійких конкурентних переваг. Постає необхідність мобілізації найефективніших людських навичок, здібностей, сучасних високих наукомістких технологій та інноваційних підходів з метою становлення стійкої економіки. В цих умовах стає зрозумілою необхідність пошуку шляхів адекватного та дієвого реагування на прояви глобальної світової кризи, переналаштування соціально-економічної системи, що дало би можливість забезпечити стійкий розвиток.

Модерні тенденції розвитку суспільства вимагають змін системи навичок, котрі користуються найбільшим попитом в нових умовах трансформації ринків праці та прискорення темпів цифрової трансформації та автоматизації. Неабиякої значущості набуває перекваліфікація та підвищення кваліфікація людей. Важливо активізувати соціальну мобільність, соціальну згуртованість.

Аналіз останніх досліджень і публікацій засвідчує, що цілий спектр питань, пов'язаних з пандемією COVID-19, що стала одним із найпотужніших викликів сьогодення, досліджується вченими, соціальними аналітиками в економічному, політичному, педагогічному, соціальному, соціально-психологічному й індивідуально-психологічному, філософському контекстах контекстах. Зокрема, дослідженню розвитку сучасних навичок в умовах трансформаційних змін ринків праці присвячено роботи економістів, світових політичних гравців, педагогів, філософів, які розкривають зміст порушеної в статті проблеми в різних контекстах.

Важливим документом при аналізі перспектив ринку праці в умовах радикальних трансформацій, спричинених пандемією COVID-19 є звіт Всесвітнього економічного форуму «Майбутнє робочих місць» у 2020 р. (The Future of Jobs Report 2020) в якому, по-перше, проблемні зрушення, породжені пандемією, розглядаються в рамках більш тривалої історії економічних циклів; по-друге, демонструються очікувані перспективи функціонування робочих місць і навичок у наступні п'ять років.

Аналізові конкретних навичок з переліку навичок 2025 року присвячені дослідження ряду вчених. Так, ряд педагогів використовують таксономію Б. Блума як основу для розвитку критичного мислення учнів. Д. Клустер вніс значний розвиток в розробку поняття «критичне мислення». Видатному мислителю Д. Дьюї належить ідея про те, що основна мета освіти сьогодні полягає не у тому, щоб надавати готову інформацію учням, а у тому, щоб розвивати критичний спосіб мислення. Освіта має розвивати ті уміння і навички мислення, які дали би змогу адекватно реагувати на світ, що постійно змінюється, і, відповідно до цих змін, формувати стратегію життя та подолання проблем. А. Кроуфорд є автором «Технологій розвитку критичного мислення учнів», яка є адаптованим для української аудиторії перекладом книги групи американських вчителів та педагогів «Читання і письмо для критичного мислення». Він є гарним зразком методичної публікації, яка спрямована, насамперед, на конкретну практику навчання. Різним аспектам розвитку критичного мислення присвячені роботи також М. Ліпмана, С. Векслера, Т. Воропай, С. Доценко, І. Загашева, О. Пометун та інших.

Різні аспекти менеджменту та, зокрема, самоменеджменту також перебувають в полі зору дослідників. Так, в посібнику О. Крикун узагальнено наукові підходи до визначення самоменеджменту, виділено критерії ефективного самоменеджменту, визначено ціннісні орієнтири та саморозвиток особистості менеджера, професійне та посадове зростання, планування ділової кар'єри менеджера. Також слід назвати таких дослідників: М. Вудкок, Л. Зайверт, В. Колпаков, А. Кредісов, А. Хроленко та ін.

Дослідженню комунікативної компетентності різних фахівців присвячені роботи Айзенбарт М., Т. Бутенко, Н. Завіниченко, Л. Гавриляк, О. Касаткіна, О. Краєвська, Н. Левус, В. Помилуйко, О. Холод та ін. Окремі аспекти цифрової компетентності досліджують Л. Гарілова, А. Добровольська, О. Наливайко, О. Овчарук, С. Прохорова, О. Романовський, О. Сисоєва, Н. Сороко та ін. Вельми широкий спектр досліджень порушеної проблеми свідчить про її актуальність.

Мета статті - розглянути навички, які необхідні працівникам в умовах особливої ситуації, що склалася на світовій арені внаслідок стрімкого поширення пандемії COVID-19, що спричинила глобальну дестабілізацію соціально-економічної реальності.

Виклад основного матеріалу

У звіті Всесвітнього економічного форуму «Майбутнє робочих місць» у 2020 р. [1], зазначається, що основною перепоною використання потенціалу впровадження нових технологій є брак навичок. Невідповідність у навичках буде залишатися високою до 2025 року. За оцінками компаній, для подолання прогалин у навичках близько 40% працівників буде необхідна перепідготовка протягом шести місяців або менше; при цьому 94% опитаних бізнес лідерів заявили, що очікують, що співробітники набудуть нових навичок на роботі порівняно з 65% у 2018 році.

Серед важливих груп навичок виділені такі:

- Критичне мислення та вирішення проблем очолюють список навичок, значення яких, на думку роботодавців, буде зростати у найближчі п'ять років;

- Самоуправління;

- Робота з людьми;

- Управління та комунікація різних видів активностей;

- Використання та розвиток технологій;

- Базові навички;

- Фізичні здібності.

Особливий інтерес для науково-педагогічної спільноти становлять топ навичок 2025 року. Саме в такому вигляді вони були представлені у звіті Всесвітнього економічного форуму «Майбутнє робочих місць» у 2020 р.

1. Аналітичне мислення та інновації.

2. Активне навчання та стратегії навчання.

3. Комплексне вирішення проблем.

4. Критичне мислення та аналіз.

5. Креативність, оригінальність та ініціативність.

6. Лідерство та соціальний вплив.

7. Використання технологій, моніторинг і контроль.

8. Технологія дизайну та програмування.

9. Стійкість, стресостійкість і гнучкість.

10. Міркування, вирішення проблем та формування ідей.

11. Емоційний інтелект.

12. Усунення несправностей і взаємодія з користувачем.

13. Сервісна орієнтація.

14. Системний аналіз та оцінка.

15. Переконання та переговори [1, C. 36].

Проаналізувавши глобальні тенденції в питанні актуальних навичок майбутнього, солідаризуючись з думкою Яблонської Х., виділимо три категорії цих навичок: професійні навички (hard skills), соціальні навички (soft skills) та навичка постійного навчання (lifelong learning) [2].

Професійні навички, або hard skills включають навички, необхідні для виконання конкретних завдань. Вони пов'язані з конкретною роботою та зазвичай вказуються в оголошеннях про роботу та в описі посад. Ці навички здобуваються в рамках формальної освіти, їх можна визначити кількісно.

Соціальні навички, або soft skills (м'які навички) - це навички, які носять переважно суб'єктивний характер, навички, які набагато важче оцінити кількісно. Також відомі як «навички спілкування з людьми» або «навички міжособистісного спілкування». Ці навички стосуються того, як людина ставиться до інших людей і взаємодієте з ними. До них відносять: виявлення лідерських якостей та вміння працювати у команді, мотивація команди, вміння навчати, вміння проводити переговори, розв'язання конфліктів, вміння ставити та досягати поставлених цілей, управління часом, цілеспрямованість, презентаційні навики, ораторське мистецтво, навички ефективної комунікації, стресостійкість, креативність тощо [3, С. 240]. Сталого переліку, як і класифікації soft skills, не існує. Оскільки для різних видів діяльності пріоритетними є різні види soft skills.

Навичка постійного навчання, або lifelong learning є надзвичайно актуальною у світі, який динамічно розвивається. Спроможність до постійного набуття знань є фактором конкурентноздатності сучасної людини на ринку праці.

На сьогоднішній день у світі соціальні аналітики активно займаються популяризацією критичного мислення та його активним розвитком. Так, вельми успішно функціонують Центр критичного мислення та моральної критики та Фундація критичного мислення [4]. Це дві освітні некомерційні організації тісно співпрацюють, прагнучи зробити критичне мислення основною соціальною цінністю та ключовою організаційною концепцією всіх освітніх реформ. Вони прагнуть сприяти істотним змінам в освіті та суспільстві через культивування критичного мислення. Останнє має надзвичайно важливе значення, оскільки саме таке мислення дає змогу усвідомити причини кризових станів суспільства та окремої людини та виробляти адекватні рішення мінімізації ризиків та вирішення проблем. Якість всіх наших інтелектуальних і фізичних активностей визначається якістю нашого мислення.

Ми живемо в суспільстві масового споживання, яке фактично має інноваційну природу. Це означає, що темп змін прискорюється, взаємозалежність світу зростає. Система цінностей такого суспільства трансформується. В цих умовах життєвоважливою необхідністю, умовою економічного та соціального виживання постає вивчення, розвиток, культивація критичного мислення. Розвиток критичного мислення передбачає сувору саморефлексію та відкритість всіх учасників освітнього процесу.

Критичне мислення вимагає розвитку основних інтелектуальних чеснот, таких як інтелектуальна скромність, наполегливість, чесність і відповідальність. Багате інтелектуальне середовище з допитливими учнями та студентами можливе лише за умови критичного мислення в основі навчального процесу. Це передбачає дослідження тих структур або елементів мислення, які присутні практично в усіх міркуваннях: проблема або спірне питання; мета; припущення; поняття; емпіричне обґрунтування; міркування, що веде до висновків; наслідки; заперечення з альтернативних точок зору; і система відліку.

Критичне мислення - це інтелектуально дисциплінований процес активної та вмілої концептуалізації, застосування, аналізу, синтезу та/або оцінки інформації, зібраної або створеної в результаті спостереження, досвіду, роздумів, міркувань або спілкування, як керівництва до переконань і дій [4]. Критичне мислення можна розглядати як таке, що має два компоненти: 1) набір навичок формування та обробки інформації та переконань і 2) звичку, засновану на усвідомленні необхідності використовувати ці навички для керування поведінкою.

Критичне мислення С. Доценко визначає як здатність особистості до самостійного оцінювання дійсності, інформації, знань, думок і тверджень інших людей, уміння знаходити ефективні рішення з урахуванням існуючих стереотипів і розроблених критеріїв [5, С. 279]. Критичне мислення - це інтелектуальний процес активної та вмілої концептуалізації, застосування, аналізу, синтезу та/або оцінки інформації, зібраної або створеної в результаті спостереження, досвіду, роздумів, міркувань або спілкування, як керівництва до переконань і дій.

У своїй зразковій формі він базується на універсальних інтелектуальних цінностях, які виходять за межі поділу предметів: ясність, точність, точність, послідовність, релевантність, вагомі докази, вагомі причини, глибина, широта та справедливість.

Якість критичного мислення, як правило, залежить від якості та глибини досвіду в даній сфері мислення або щодо певного кола питань. Технологія розвитку критичного мислення - це педагогічна система, основним завданням якої є процес становлення та розвитку у школярів та студентів аналітичного мислення. Складовими цієї технології є набір прийомів і технік, які дозволяють створювати ситуацію мислення через використання навчальних текстів, параграфів підручників, уривків наукових статей, художніх творів, відеофільмів тощо. В результаті в учнів та студентів формується сприйняття навчального матеріалу, що дозволяє розвиткові власних критичних суджень.

Сучасні спеціалісти, що користуються попитом на ринку праці, здатні до самореалізації та саморозвитку, такі, які вміють самостійно діяти у питаннях, що стосуються їх професійної сфери, мають бути ознайомленими з основними поняттями логіки та критичного мислення; основними техніками критичного, креативного, конструктивного мислення; загальною парадигмою нелінійного мислення. Такі працівники вміють застосовувати знання про техніку критичного мислення до професійно-соціально- та особистісно орієнтованих ситуацій; розвивати власні когнітивні вміння; обґрунтовувати свою думку; усвідомлювати обмеження мислення, використовувати для аналізу різних систем відмінні критерії та контексти.

Безумовно, COVID-19 справив неабиякий вплив на трансформацію системи навичок, необхідних для того, щоб робітник користувався попитом на ринку праці в контексті нової парадигми життя, породженої пандемією. Існує і об'єктивна тенденція вдосконалення навичок вміння управляти собою (self-management skills), самоменеджменту.

Самоменеджмент спрямований на максимальне використання працівником власних можливостей і свідоме управління своїм робочим часом. Головна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально використовувати особисті можливості, усвідомлено управляти ходом свого життя (самовизначатися) й переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті [6]. Навички самоуправління дозволяють максимально підвищити продуктивність, самостійно ставити цілі та проявляти ініціативу для їх досягнення. Розкриємо детальніше зміст окремих елементів системи самоменеджменту.

Серед навичок самоуправління одне з провідних місць посідає вміння організувати власний час, фізичний простір, енергію та розумові здібності, щоб покращити функціональність. Це сприятиме оптимізації процесу планування. Важливо також формувати в собі здібність чітко визначити, чого ви хочете досягти. Постановка цілей на робочому місці сприяє усвідомленню того, що є справді важливим, і створити план дій, який допоможе досягти цілей.

Управління своїм часом є важливою частиною самоменеджменту. Навички тайм-менеджменту дозволяють розставляти пріоритети завдань, уникати відволікань і зосереджуватися на необхідних в даний момент діях [7]. Ефективне управління часом на робочому місці допомагає встановлювати та дотримуватись дедлайнів, працювати над однією справою за раз і належним чином делегувати обов'язки.

Складовою самоменеджменту є також самомотивація як здатність проявляти ініціативу та виконувати поставлені завдання, доводячи їх до логічного завершення. При цьому дуже важливо, що працівником мотивує його власне бажання досягти успіху, а не зовнішні фактори, що робить його більш продуктивним на робочому місці.

В сучасних умовах пришвидшення темпу життя, що охоплює практично всі сфери житттєдіяльності людини та глобального соціуму вкрай важливими видаються навички саморегуляції, управління стресом. Цей процес може набувати різних форм та включати різні елементи, зокрема дотримання здорового харчування та режиму фізичних активностей, практикування медитацій або ведення щоденника. Неабиякої значущості набуває проактивне керування стресовими факторами на робочому місці (як, власне, і поза роботою) дозволить досягати стабільних позитивних результатів. Елементом самоменеджменту є також усвідомлення та прийняття особистої відповідальності за власні думки, дії, а, значить, за результати своєї роботи, що сприяє адекватній їх оцінці.

Отже, окреслені елементи самоменеджменту являють собою систему, наявність і досить високий рівень розвиненості якої у співробітника дає підґрунтя для оцінки його як людини з цінним активом на будь-якому робочому місці. Тому постає об'єктивна необхідність в усвідомленні значущості самоменеджменту та його розвиткові.

Навички роботи з людьми, вміння спілкуватися з іншими, приймати та розуміти їхню позицію чи точку зору має вкрай важливе значення в роботі, особливо в умовах коли час обмежується. Розвинені комунікативні навички передбачають здатність налагоджувати контакт з іншими колегами, переконувати інших прислухатися до ваших ідей тощо. В цьому контексті слід наголосити на правильній вимові та розумінні, який зміст вкладають співрозмовники в поняття, якими оперують. Ефективні комунікатори намагаються чітко окреслити зміст обговорюваної проблематики.

Варто звернути увагу також на здатність довіряти іншим, здатність надати підтримку та співчуття іншим там, де це доречно. Слід наголосити на необхідності розвитку також навичок активного слухання. Слід розрізняти навичку чути іншого та активно його слухати. Саме активне слухання дає більш продуктивні результати. При цьому чесність є основою будь-яких відносин. Гнучкість у спілкуванні передбачає, що комунікатор має можливість обирати варіант спілкування з наявних у нього цих варіантів в залежності від контексту, тобто комунікатор може реагувати відповідно до того, що вимагає поточна ситуація. Здатність підтримувати та мотивувати інших також видається важливою в контексті розгляду навичок роботи з людьми. Важливо виявляти підтримку у формі заохочення, вміти визнавати досягнення співробітників, проявляти оптимізм, ентузіазм.

Успіх практично будь-якої справи залежить від команди, яка ефективно взаємодіє. Тому навички ефективного спілкування в соціальному середовищі, значний рівень розвинутості комунікативної компетентності є вкрай важливими для успіху на робочому місці. Гавриляк Л.С. зазначає «... комунікативна компетентність - це узагальнена комунікативна властивість особистості, що включає розвинуті комунікативні здібності, сформовані уміння і навички міжособистісного спілкування, знання про основні його закономірності та правила» [8, С. 71]. До комплексу комунікативних знань та вмінь, що складають комунікативну компетентність фахівця, на думку дослідниці, відносяться наступні: - знання норм та правил спілкування (ділового, повсякденного, святкового тощо); - високий рівень мовленнєвого розвитку, що дозволяє у процесі спілкування вільно передавати і сприймати інформацію; - розуміння невербальної мови спілкування; - уміння вступати в контакт з людьми з урахуванням їх статевих, вікових, соціокультурних, статусних характеристик; - уміння вести себе адекватно ситуації та використовувати її специфіку для досягнення власних комунікативних цілей; - уміння впливати на співрозмовника таким чином, щоб схилити його на свій бік, переконати у силі своїх аргументів; - здатність правильно оцінити співрозмовника як особистість, як потенційного конкурента або партнера й обирати власну комунікативну стратегію в залежності від цієї оцінки; - здатність викликати у співрозмовника позитивне сприйняття власної особистості.

Роль навичок використання сучасних технологій постійно зростає, адже сучасний етап цивілізаційного поступу глобальної цивілізації характеризується постійно прогресуючим розвитком високих наукомістких технологій. Останні ґрунтуються на фундаментальних теоріях, що розкривають закономірності мікро-, макро- та мегасвіту. Використання цих технологій трансформативно впливає на соціокультурний простір у всій множині його вимірів; поступово з'являється нова якість буття людства. Потужний потенціал впливу високих наукомістких технологій проявляється в різних сферах життєдіяльності сучасного глобального суспільства: в економіці, науці, політиці, медицині, духовній сфері тощо; крім того, цьому впливові піддається і людина у свій повноті своїх проявів.

Провідними технологіями комплексу високих наукомістких технологій є нанотехнології, біотехнології, інформаційно-комунікаційні технології. Ці технології дають людині реальні інструменти для створення різних потрібних об'єктів із заданими властивостями та характеристиками, а також високі технології можуть бути залучені до реалізації принципово нових явищ соціальної дійсності. В сучасному світі вчені констатують феномен синергії нанотехнологій, біотехнологій, комп'ютерних технологій і досліджень людського мозку, практичну реалізацію NBIC-конвергенції (N - нано; B - біо; I - інфо; C - когно) [9, С. 1-2].

В цих умовах цифрові компетентності є надзвичайно важливими. Це можна пояснити тим, що все важче чітко виокремити галузі, пов'язані та непов'язані з ІКТ. В різного роду компаніях працівники часто виконують кілька обов'язків, нерідко займають міжгалузеві посади, для яких необхідний різний рівень цифрової компетентності.

В даному контексті доречно проаналізувати цифрову компетентність, що передбачає навички впевнено, критично, творчо та безпечно використовувати цифрові технології, а також взаємодіяти з новими технологіями, що з'являються, зокрема з системами, керованими штучним інтелектом. Для більш детального розуміння змісту цифрової компетентності розглянемо її структуру. Наливайко О. в своїй роботі вельми вдало розкрив компоненти цифрової компетентності [10, С. 45].

Компоненти цифрової компетентності.

Дієвий компонент:

- Здатність інтерактивно застосовувати мову, символіку, тексти у цифровому просторі;

- Здатність використовувати знання при роботі у цифровому просторі (цифрова грамотність);

- Здатність застосовувати (нові) інтерактивні та цифрові технології в професійному та особистому житті.

Знаннєвий компонент:

- Знати основи безпеки та відповідальності у процесі взаємодії у цифровому просторі;

- Функціональні можливості цифрових технологій;

- Особливості інформаційних потоків у своїй галузі;

- Знання про цифровий контент.

Отже, цифрова компетентність являє собою систему, що включає дієвий та знаннєвий компоненти. Цифрова компетентність дає можливість отримувати доступ до інформації, оцінювати її, застосовувати її для вирішення різного роду завдань, а також використовувати для створення нових знань.

Висновки

Сучасний етап розвитку глобального соціуму є унікальним за своїми змістовними характеристиками. Ця унікальність полягає, зокрема, у прискоренні темпів науково-технічного прогресу, а також у ряді викликів, з якими стикається людство. Так, одним з потужних викликів сучасності стала пандемія COVID-19, що спричинила суттєвий вплив на практично всі сфери життєдіяльності як окремих людей, так і цілих країн. Криза, яка виникла, стала важким випробуванням для держав. Однак, ряд країн змогли економічно адаптуватися до нових умов життя, що були породжені Covid-19. Вагомим фактором досягнення досить високого рівня стійкості економіки є використання потенціалу технологічних інновацій. Адже інновація є новою цінністю сучасного суспільства, потужним фактором його економічного розвитку, що є неможливим без створення та практичного застосування сучасних високих наукомістких технологій (нанотехнологій, біотехнологій, комп'ютерних технологій і досліджень людського мозку). Це стає можливим завдяки формуванню та розвитку сучасних навичок, навичок ХХІ ст. Серед цих навичок: критичне мислення, навички самоменеджменту, навички саморегуляції, управління стресом, навички роботи з людьми, вміння спілкуватися з іншими, навички використання сучасних технологій тощо. Ці та інші сучасні навички являють собою систему; мають бути притаманні фахівцям будь-якої галузі, тому їх набуття є невід'ємною складовою професійної підготовки. Розвиток цих навичок є справою, яка триває все життя.

Література

1. The Future of Jobs Report 2020 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www3.weforum. org/docsZWEF_Future_of_Jobs_2020.pdf

2. Яблонська Х. Які навички варто розвивати, щоб бути успішним в майбутньому [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://happymonday.ua/yaki- navychky-varto-rozvyvaty.

3. Длугунович Н. А. Soft Skills як необхідна складова підготовки IT-фіхівців / Н. А. Длугунович // Вісник Хмельницького національного університету. 2014. №6 (219). С. 239-242.

4. The Foundation for Critical Thinking [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.criticalthinking.org/pages/our-mission/405.

5. Доценко С. О. Технологія розвитку критичного мислення як засіб формування творчих здібностей учнів початкових класів / С. О. Доценко // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноовітній школах. 2016. Вип. 48 (101). С. 277-286.

6. Бабчинська О. І. Самоменеджмент як складова професійного розвитку персоналу [Електронний ресурс] / О. І. Бабчинська, А. К. Мідляр // Ефективна економіка 2016. № 9. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5151.

7. Self- Management Skills: Definition, Examples and Tips [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.indeed.com/career-advice/career- development/self-management-skills.

8. Гавриляк Л. С. Комунікативна компетентність як складова професійної підготовки сучасного фахівця / Л. С. Гавриляк // Науковий журнал «АОГОХ Мистецтво наукової думки». 2019. №3. С. 70-73.

9. Roco M., Bainbridge W. Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science / M. Roco, W. Bainbridge. Arlington : National Science Foundation, 2004. 468 p.

10. Наливайко О. Цифрова компетентність: сутність поняття та динаміка його розвитку / О. Наливайко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/354234675_CIFROVA_KOMPETENTNIST_SU TNIST_PONATTA_TA_DINAMIKA_JOGO_ROZVITKU.

References

1. The Future of Jobs Report 2020. Retrieved from https://www3.weforum.org/ doc s/WEF_F uture_of_J obs_2020.pdf.

2. Iablonska, Kh. Yaki navychky varto rozvyvaty, shchob buty uspishnym v maibutnomu [What skills should be developed in order to be successful in the future]. Retrieved from https://happymonday.ua/yaki-navychky-varto-rozvyvaty [in Ukrainian].

3. Dluhunovych, N. A. (2014). Soft Skills yak neobkhidna skladova pidhotovky IT-fikhivtsiv [Soft Skills as a necessary component of IT specialist training]. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of the Khmelnytskyi National University, №6 (219), 239-242 [in Ukrainian].

4. The Foundation for Critical Thinking. Retrieved from

https://www.criticalthinking.org/pages/our-mission/405.

5. Dotsenko, S. O. (2016). Tekhnolohiya rozvytku krytychnoho myslennia yak zasib formuvannia tvorchykh zdibnostei uchniv pochatkovykh klasiv [Technology for the development of critical thinking as a means of forming the creative abilities of primary school students]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoovitnii shkolakh - The pedagogy of formation of the creative personality in higher and secondary schools, 48 (101), 277-286 [in Ukrainian].

6. Babchynska, O. I. & Midliar, A. K. (2016). Samomenedzhment yak skladova profesiinoho rozvytku personalu [The self-management as a component of professional development of personnel]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, № 9. Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5151 [in Ukrainian].

7. Self-Management Skills: Definition, Examples and Tips. Retrieved from

https://www.indeed.com/career-advice/career-development/self-management-skills

8. Havryliak, L. S. (2019). Komunikatyvna kompetentnist yak skladova profesiinoi pidhotovky suchasnoho fakhivtsia [The communicative competence as a component of the professional training of a modern specialist]. Naukovyi zhurnal «.YOHOE. Mystetstvo naukovoi dumky» - Scientific journal «.YOHOE. The art of scientific thought, №3, 70-73 [in Ukrainian].

9. Roco, M., & Bainbridge, W. (2004). Converging Technologies for Improving Human Performance: Nanotechnology, Biotechnology, Information Technology and Cognitive Science. Arlington : National Science Foundation [in English].

10. Nalyvaiko O. Tsyfrova kompetentnist: sutnist poniattia ta dynamika yoho rozvytku [Digital competence: the essence of the concept and the dynamics of its development]. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/354234675_ CIFROVA_KOMPETENTNIST_SUTNIST_PONATTA_TA_DINAMIKA_JOGO_ROZV ITKU [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru