Тенденції розвитку стратегічного управління організацією

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка»

Тенденції розвитку стратегічного управління організацією

Красностанова Н.Е.,

кандидат економічних наук, доцент, завідувачка кафедри менеджменту, фінансів і бізнес-технологій

Анотація

У статті досліджено особливості розвитку стратегічного управління організацією. Метою статті є дослідження основних проблем, пов'язаних із використанням теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією. Наголошено, що розвиток стратегічного управління організацією є різновидом управлінських процесів розвитку організації і пов'язані з рішеннями, що мають значення для організації у цілому: його позиції по відношенню до конкурентів, споживачів, товарів, ринків, макросередовища тощо. Виявлено проблеми сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією в Україні на сучасному етапі. Обґрунтовано напрями вдосконалення сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією.

Abstract

It is noted that strategic management is a process in which management implements a plan or strategy that maximizes the use of resources for the benefit of the organization. In modern conditions, domestic enterprises implement the plan, but are not able to carry out the process that measures the effectiveness of implementation and achievement of goals. Also, that the development of strategic management of an organization is the process by which an organization creates a plan or strategy designed to produce a positive result. Management is defined as the organization of processes in the enterprise on the basis of a certain policy aimed at achieving the set goals. A modern tool for managing the development of the organization in conditions of high rates of change in the external environment and the associated uncertainty is the methodology for the development of strategic management of the organization. An enterprise is an integral unit only when it is considered as a system, that is, in terms of a set of multilevel subsystems that are in continuous interconnection with each other. The directions of improvement of modern trends in the development of strategic management of the organization are substantiated.

Key words: strategy, management, strategic management, organization, management.

Основна частина

На сьогодні особливого значення набувають питання формування розвитку стратегічного управління організацією. Мета, що постає перед нами у процесі дослідження полягає у формуванні розвитку стратегічного управління організацією. Це в свою чергу диктує реалізацію низки завдань, зокрема: аналіз еволюції проблеми системи управління розвитком організації, визначення підходів, принципів та методів дослідження; уточнення основних понять, які стосуються об'єкту дослідження; з'ясування сутності, змісту та форм розвитку стратегічного управління організацією; визначення критеріїв оцінки ефективності розвитку стратегічного управління організацією на основі системи збалансованих показників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важлива роль у науковому доробку питань обґрунтування особливостей забезпечення розвитку стратегічного управління організацією належить таким відомим вченим, як: Василига С.М., Васюткіна Н.В., Дем'яненко Т.І., Квятковська Л.А., Компанець К.А., Ситницький М.В., Сорока А.М., Шіковець К.О., Шульгін Л.М., Юрченко Ю.О. та ін. Незважаючи на широке теоретико-прикладне опрацювання питань управління розвитком організацій, доцільно відзначити про відсутність комплексного управління розвитком організацій із позиції цілісного підходу. Тому тема забезпечення розвитку стратегічного управління організацією є актуальною та потребує подальшого дослідження.

Метою статті є дослідження основних проблем, пов'язаних із використанням теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:

- виявити особливості розвитку стратегічного управління організацією;

- позначити проблеми сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією в Україні на сучасному етапі;

- обгрунтувати напрями вдосконалення сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією.

Об'єктом дослідження є методика обґрунтування особливостей теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією.

Предметом дослідження є соціально-економічні процеси обґрунтування сутності теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій розвитку стратегічного управління організацією.

Розвиток стратегічного управління організацією є комплексним поняттям, яке залежить від великої кількості економічних, екологічних і соціальних факторів. В умовах вирішення завдань всебічної модернізації економіки актуальною стає проблема збереження й оцінювання розвитку стратегічного управління організацією, оскільки різні стратегії модернізації по-різному впливають на показники його розвитку стратегічного управління організацією. У контексті предметного розкриття проблематики цієї наукової статті проаналізуємо сутнісну характеристику поняття «розвиток стратегічного управління організацією» (рис. 1).

Рис. 1. Підходи науковців до визначення поняття «розвиток стратегічного управління організацією»

Варто відзначити, що стратегічне управління пояснює успіх або поразку організації. Розвиток стратегічного управління організацією у сучасних умовах перетворилося на особливий, окремий вид діяльності, коли виробничі та господарські процеси ускладнилися, оволоділи великою кількістю об'єктів. Управління зазвичай встановлює основні завдання: організувати спільні дії працівників, які беруть участь у цьому процесі, вносить певну спрямованість у виробничий процес, для того, щоб досягти узгодженості та координації дій виконавців.

Під стратегічним управлінням розвитку організації розуміють його здатність провадити економічну діяльність у кожен окремий момент часу під дією впливів зовнішнього середовища, які порушують нормальне функціонування організації [19, с. 78]. На рис. 2 представлені принципи розвитку стратегічного управління організацією.

Рис. 2. Принципи розвитку стратегічного управління організацією

Розвиток стратегічного управління організацією є різновидом управлінських процесів розвитку організації і пов'язані з рішеннями, що мають значення для організації у цілому: його позиції по відношенню до конкурентів, споживачів, товарів, ринків, макросередовища тощо.

Стратегічне управління - це процес, у якому керівництво реалізує план або стратегію, що максимізує використання ресурсів на благо організації. У сучасних умовах вітчизняні підприємства реалізують план, але не в змозі виконати процес, який вимірює ефективність виконання та досягнення цілей. Стратегічний план управління слід використовувати як загальний проект напрямку підприємства, який включає стратегічний аналіз, наприклад - SWOT-ааліз (сильні сторони, слабкі сторони, можливості та загрози). А успішні плани мають бути гнучкими та інноваційними, щоб адаптуватися до складних змінних середовищ.

Підсумовуючи вище проведене дослідження, варто відзначити, що розвиток стратегічного управління організацією - це процес, за допомогою якого організація створює план або стратегію, призначену для отримання позитивного результату. Управління визначається як організація процесів на підприємстві на основі певної політики, спрямованої на досягнення поставлених цілей.

Тенденції розвитку економіки України свідчать про наявність серйозних загроз для стабільного розвитку підприємств. Нівелювання зростаючих загроз потребує створення внутрішнього механізму управління потенціалом організації відповідно до потреб ринку та з урахуванням цілей довгострокового соціального та екологічного розвитку. У сучасному світі концепція розвитку стратегічного управління організацією набуває все більшого значення в управлінні підприємством. Вона передбачає створення такої системи управління, яка збалансовано узгоджує економічний, екологічний та соціальні напрями розвитку організації [1, с. 10].

В умовах сильної конкурентної обстановки та ситуації, яка стрімко змінюється, організаціям доводиться не тільки фокусувати увагу на внутрішньому стані речей, а й розробляти довгострокову політику поведінки, яка допомагала б їм встигати за змінами. Зростання конкуренції за ресурси, глобалізація бізнесу, розвиток інформаційних мереж, а також більша доступність поточних технологій, зміна значення людських ресурсів та ряд інших моментів призвели до різкого підвищення значення розвитку стратегічного управління в організації.

Розвиток стратегічного управління організацією забезпечується за рахунок поєднання та збалансування трьох складових діяльності кожного суб'єкта (рис. 3):

Рис. 3. Складові розвитку стратегічного управління організацією

Отже, теорія розвитку стратегічного управління організацією - це функціональний закон, пов'язаний з організацією як процесом. Він існує й буде виконуватись незалежно від бажання керівника вітчизняного організації.

Слід зазначити, що ефективні концепції стратегічного управління організацією передбачають активні дії трьох основних напрямах. Насамперед, відбір персоналу, затвердження рішень про їх перестановку чи розірвання контрактів, мають бути спрямовані на те, щоб забезпечити особливо повну відповідність персональних умінь спеціалістів та труднощі доручених їм завдань як на даний момент, так і в майбутньому. Цю відповідність кадрів виконуваної ними роботи варто розцінювати у процесі. Постійне вивчення напрямів та перетворення дозволяє більш розумно підходити до вибору різних варіантів просування кар'єрними сходами та обов'язкових програм перепідготовки кадрів [7, с. 185]. По-друге, вплив служб, які відповідальні за розвиток стратегічного управління організацією, залежать від процесу формування системи завдань і функціональних обов'язків працівників. Безумовно, на виконання будь-яких завдань можуть бути застосовані різні види діяльності працівників в організації. По-третє, розвиток стратегічного управління організацією залежить від рівня інформаційного забезпечення всієї організації.

Сучасним інструментом управління розвитком організації в умовах високих темпів змін у зовнішньому середовищі і пов'язаної з цим невизначеності є методологія розвитку стратегічного управління організацією. Підприємство є цілісною одиницею лише у тому випадку, коли воно розглядається як система, тобто з погляду сукупності багаторівневих підсистем, що перебувають у неперервному взаємозв'язку один з одним. Таким чином, необхідно підходити до організації як до складного утворення, розглядаючи його з погляду системного підходу [16, с. 65]. Одночасно підприємство є частиною великої системи (галузі, економіки регіону, країни в цілому). У загальному випадку, на підприємстві може бути розроблено та реалізовано чотири основних форми стратегій забезпечення розвитку стратегічного управління організацією (рис. 4).

Рис. 4. Основні форми розвитку стратегічного управління організацією

Варто відзначити, що стратегічне управління збалансованою системою показників - це система, яка узгоджує бізнес-діяльність із баченням і стратегіями підприємства. Система контролює виконання цілей у порівнянні зі стратегіями компанії та покращує внутрішні та зовнішні комунікації. Цей підхід надає компанії рішення щодо активного та пасивного стратегічного управління, надаючи щоденні директиви керівництву. За допомогою цієї структури керівництво може визначити потреби, які необхідно виконати, а також визначати фактори, які доцільно вимірювати. Система розглядає організацію з чотирьох точок зору - навчання та зростання, бізнес-процеси, клієнти та фінанси - з метою збору та аналізу даних з кожної точки зору.

Так, правильно обрана, своєчасно скоригована стратегія є однією із запорук успішної діяльності організації. Кінцевим результатом забезпечення розвитку стратегічного управління організацією є конкретні управлінські рішення, а також затверджені певні показники (величина витрат, рівень прибутків, рентабельність тощо) діяльності організації [2, с. 125]. Використання принципу ієрархічності розвитку стратегічного управління організацією означає, що процес стратегічного управління починається з розробки базової стратегії, що розуміється як основний курс дій з реалізації пріоритетних цілей розвитку організації в рамках наявних ресурсів підприємств і материнської організації. Базова стратегія розробляється для організації в цілому. Західними фахівцями подібна стратегія називається корпоративною стратегією. За типом розвитку корпоративні стратегії поділяються на стратегії зростання, стабілізації та скорочення [7, с. 185]. Ці стратегії поділяються на такі види: концентрації, інтеграції (пряма, зворотна), диверсифікації, реструктуризації, ліквідації, банкрутства тощо. За видовим типом стратегії поділяються на три види: лідерство за витратами, диференціація і фокусування на витратах або диференціації. Іноді використовується стратегія оптимізаційних витрат. Функціональні стратегії розробляються для підтримки реалізації як розвитку стратегічного управління організацією, так і корпоративної стратегії [13, с. 83].

Складовими частинами механізму стимулювання розвитку стратегічного управління організацією є такі інструменти: інвестиційні - інвестиційні ресурси та програми; інституційні - національні механізми та правові норми підвищення потенціалу розвитку стратегічного управління організацією; податкові; інноваційні - підвищення ефективності використаних ресурсів.

Досягненню цілей розвитку стратегічного управління організацією сприяють фактори зовнішнього та внутрішнього середовища та їх ефективне використання.

З урахуванням стратегічної спрямованості реалізації розвитку стратегічного управління організацією завданнями сучасних підприємств є: підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; збільшення частки на внутрішньому та зовнішньому ринках; вдосконалення технології виробництва, переоснащення технічної бази виробництва; впровадження інновацій; дотримання правових норм та екологічних вимог; впровадження систем навчання та оцінювання персоналу; створення відповідних умов праці [15, с. 47].

Найуспішнішими методами стратегічного управління є ті, які є історично ефективними, а не тенденціями. Варто відзначити, що для того, щоб побудувати успішну організацію, стратегічне управління має бути сформоване на основі загальної філософії, яка надає організаційному менеджменту здатність адаптуватися та долати мінливі потреби та вимоги клієнтів, державне регулювання та закони, ринки, бізнес та технологічні інновації, економіку та геополітичні зміни та економічні події.

Основним завданням підприємств в сучасних умовах, яке сприятиме їх розвитку, є необхідність зміни соціальної орієнтації системи управління відповідно до адаптації організації до нестабільного середовища:

стратегічний управління організація

Рис. 5. Основні завдання розвитку стратегічного управління організацією в сучасних умовах

У даний час оцінка ефективності розвитку стратегічного управління організацією здійснюється по істотно спрощеній схемі. Керівництво організації отримує неповні відомості про ефективність використовуваних систем реалізації стратегічного управління розвитком організацією, що може бути прямою загрозою функціонуванню організацій в умовах інноваційного розвитку різних сфер діяльності сучасних організацій.

Таким чином, під ефективністю реалізації стратегічного управління організацією в сучасних умовах доцільно розуміти співвідношення корисного результату використання механізму вирішення поставлених стратегічних завдань до витрат на його формування і функціонування. На нашу думку, процес реалізації стратегічного управління організацією в сучасних умовах і його оцінку слід вважати ключовим фактором для успішності розвитку всієї організації.

Отже, стратегічний підхід до забезпечення ефективного управління організацією є фундаментом управління розвитком організації на довгострокову перспективу, сприяє знаходженню найбільш підходящих шляхів дії, зменшує ризик прийняття помилкового рішення через спотвореної чи неправильної інформації про можливості організації та про його зовнішнє середовище. При розробці стратегії потрібно домогтися найбільшої визначеності, завдяки чому, підприємство зможе вчасно передбачити зміни у зовнішньому середовищі і моментально на них реагувати.

Список використаних джерел

1. Андрушків Б., Мельник Л., Погайдак О. Інноваційні засоби формування концепції оцінювання сталого розвитку у системі «підприємство - галузь - регіон - держава» (європейський аспект). Український журнал прикладної економіки. 2016. Т. 1. №2. С. 6-17.

2. Василига С.М. Поняття стратегії розвитку підприємства. Економіка та держава. 2020. №1.С. 122-125.

3. Васюткіна Н.В. Актуальні питання сталого розвитку підприємства. Тенденції розвитку організаційного та проєктного менеджменту; матеріали XXXII Міжнар. наук. практ. конф, Львів, економ. фундація, 2013. С. 27-30.

4. Васюткіна Н. Управління сталим розвитком підприємств: теоретико-методологічний аспект: монографія. Київ: Ліра-К, 2014. 334 с.

5. Величко Т.Г. Основні напрями стратегічного управління підприємством в умовах сталого розвитку. Агросвіт. 2020. №7. С. 92-96.

6. Гладинець Н.І. Роль інноваційної складової системи стратегічного управління підприємством туристичного бізнесу. Формування ринкових відносин в Україні. 2018. №1. С. 48-53.

7. Дем'яненко Т.І. Сталий розвиток вітчизняних підприємств в сучасних економічних умовах. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2020. Том 31 (70). №2. С. 185-188.

8. Жаданос О.В., Шатоха В. І., Петренко А.Л. Стратегія сталого розвитку на підприємстві: приклад Європи та досвід України. Дніпро: Дріант, 2017. 79 с.

9. Захарченко О. Наукові основи сталого розвитку. Наукові праці національного університету харчових технологій. 2015. №4. С. 68-75.

10. Ілляшенко Н.С. Формування «системної карти» стратегічного управління розвитком підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2017. №1. С. 119-128.

11. Касич А.О. Втілення концепції стратегічного управління в практику вітчизняних підприємств. Бізнес Інформ. 2014. №11. С. 290-294.

12. Квятковська Л.А. Реалізація принципів концепції сталого розвитку в діяльності підприємства. Вісник соціально-економічних досліджень. 2013. №1. С. 85-89.

13. Компанець К.А., Литвишко Л.О., Артемчук В.О. Особливості інноваційного стратегічного управління підприємствами під час пандемії COVID-19. Інвестиційно-інноваційна діяльність. 2021. ХХІ. №1. С. 82-86.

14. Кузнецова І. Формалізація процедури оцінювання фінансової стійкості, як стадії процесу стратегічного управління підприємством. Науковий вісник Одеського національного економічного університету. 2017. №5. С. 84-94.

15. Кухарук А., Змітрович Д. Формування конкурентних переваг підприємства з урахуванням положень концепції сталого розвитку. Науковий вісник Херсонського державного університету. 2015. Вип. 15. Ч. 2. С. 46-48.

16. Малик І.П., Вецко Т.М. Механізм забезпечення сталого розвитку підприємств України. Сучасні підходи до управління підприємством: зб. тез доп. ІХ Всеукраїнської наук.-практ. конф., м. Київ, 12 квіт. 2017 р. Київ, 2017. С. 64-69.

17. Пилипенко С. Стратегічне управління підприємством на засадах концепції сталого розвитку. Економіка та суспільство. 2020. №21. URL: https://economvandsocietv.in.ua/index.php/ioumal/article/view/33

18. Ситницький М.В. Стратегічне управління розвитком дослідницьких університетів: монографія. К.: Видавництво Ліра-К, 2018. 302 с.

19. Сорока А.М. Операційна стратегія менеджменту в системі управління підприємством. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2018. №4. С. 77-81.

20. Шіковець К.О. Теоретико-методологічні основи моделювання управління економічним розвитком підприємства. Актуальні проблеми економіки. 2017. №3. С. 162-168.

21. Шульгіна Л.М., Юхименко В.В. Сучасні концепції стратегії розвитку інноваційним розвитком підприємства. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2013. №3, Т 2. С. 79-84.

22. Юрченко Ю.О. Еволюція практики стратегії розвитку. Вісник Хмельницького національного університету. 2019. №1. С. 222-229.

Размещено на Allbest.ru