Формування соціальної концепції публічного управління: теоретико-методологічне підґрунтя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет «Житомирська політехніка»

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ

Колосовська І.І. Доктор філософії у галузі

«Публічне управління та адміністрування»,

професор, докторант

м. Житомир

Анотація

публічний управління соціальний концепція

Розглянуто теоретико-методологічні засади формування соціальної концепції публічного управління у площині двох системних парадигм - інституціоналізму та структурного функціоналізму, що відображає орієнтованість на врахування соціально-системних та інституціональних характеристик ключових категоріальних складових соціального в системі публічного управління. Розкрито специфічні характеристики соціальної концепції публічного управління, запропоновано систему ключових принципів її формування. У контексті обґрунтування системи базових критеріальних категорій формування соціальної концепції публічного управління зосереджено увагу на соціальній врівноваженості; соціальній відповідальності; соціальному капіталі; соціальній безпеці; соціальній якості. Визначено пріоритетні складові соціальної концепції публічного управління з позиції теоретико-методологічного обґрунтування публічно-управлінських підходів. Ключові слова: публічне управління; соціальна концепція; теоретико-методологічні засади; принципи; критерії; пріоритети.

Annotation

FORMATION OF THE SOCIAL CONCEPT OF PUBLIC ADMINISTRATION: THEORETICAL AND METHODOLOGICAL BACKGROUND

Iryna Kolosovska PhD in Public Administration, Full Pofessor, Doctoral Candidate of Zhytomyr Polytechnic State University, Zhytomyr, Ukraine

The article actualizes the need to develop a holistic social concept of public administration, which would systematically take into account the characteristics of the level of socio-economic dangers and the state of processes taking place in the social plane of society's development. The theoretical-methodological foundations of the formation of the social concept of public administration were studied in the plane of two systemic paradigms - institutionalism and structural functionalism, which reflects the focus on taking into account the socio-systemic and institutional characteristics of the key categorical components of the social in the system of public administration. The specific characteristics of the social concept of public administration are revealed. The system of key principles of the formation of the social concept of public administration includes: the principle of conformity of the system and methods of social administration; the principle of specificity; principle of stimulation; the principle of collegiality; principle of control; the principle of managerial responsibility; the principle of forecasting. The general theoretical and methodological basis of the formation of the social concept of public administration is based on the combination of the concept of economic growth, the concept of human development, and the concept of social cohesion. In the context of the justification of the system of basic criterion categories for the formation of the social concept of public administration, attention is focused on social balance; social responsibility; social capital; social security; social quality. From the standpoint of the theoretical and methodological justification of public management approaches, the priority components of the social concept of public management are determined, which reflect orientation to the latest social challenges and trends of general civilizational development and at the same time reflect national social priorities, the system of social relations and connections, mental and value attitudes, specifics sociocultural interaction. Key words: public administration; social concept; theoretical and methodological foundations; principles; criteria; priorities.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Стрімкий та динамічний розвиток сучасних суспільно-політичних процесів призводить до значних соціальних деформацій. Ключовим елементом координації та гармонізації соціальних взаємодій є система управлінських відносин, що повинна забезпечувати керованість соціуму. З огляду на це актуалізується потреба вироблення цілісної соціальної концепції публічного управління, яка б ґрунтувалася на системному урахуванні характеристик рівня соціально-економічних небезпек та стану процесів, які відбуваються у соціальній площині розвитку суспільства і держави; була зорієнтованою на забезпечення реалізації загальнонаціональних інтересів та пріоритетів у сфері соціального розвитку, соціальної безпеки, підвищення ефективності функціонування соціальної системи в цілому, оптимізацію соціальної функції держави в частині задоволення соціальних прав, свобод та інтересів різних соціальних верств та груп.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Проблематика публічно-управлінського впливу на соціальні процеси, концептуальних засад публічного управління соціальним розвитком є предметом досліджень низки науковців, зокрема О. Вольської [1]; М. Кравченко [2]; Е. Лібанової [3]; О. Макарової [4]; Л. Мельничук [5]; В. Скуратівського [6] О. Петроє [7] та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Водночас слід зазначити, що попри значний науковий інтерес, недостатньо розробленими залишаються питання обґрунтування теоретико-методологічних засад формування якісного оновлення змісту системи публічного управління у соціальній сфері, впливу державних інститутів на соціальні процеси, визначення тенденцій та основних напрямів впливу децентралізаційних явищ на формування стратегії та здійснення модернізації системи публічного управління у соціальній площині та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою статті є розкриття теоретико-методологічного підґрунтя соціальної концепції публічного управління, виокремлення ключових принципів та обґрунтування базових критеріальних категорій її формування.

Виклад основного матеріалу дослідження

Реалії воєнного стану вказують на суттєве загострення кризових явищ, що негативно позначаються як на функціонуванні галузей економіки, так й на розвитку соціально-гуманітарної сфери, призводять до критичного зниження рівня соціального добробуту громадян. Загрозливих ознак набуває чисельне збільшення соціальної категорії внутрішньо-переміщених осіб, прогресуюча динаміка кількості дітей-сиріт, зростання кількості учасників бойових дій, які потребують невідкладної соціальної підтримки і відповідного реагування з боку держави, поширення пандемії ODVID-19 та ін.

Новітні виклики та загрози вимагають від органів публічної влади оперативного та адекватного реагування, активізації діяльності, спрямованої на усунення негативних наслідків та запобігання ймовірним соціальним ризикам. У даному контексті актуалізується потреба комплексного та якісного реформування системи публічного управління, модернізації функціонування соціальної сфери, зокрема розвитку та оптимізації суспільних інститутів охорони здоров'я, освіти та соціального захисту. З огляду на сучасні умови та ризики соціальна складова повинна мати пріоритетне значення у функціонуванні системи публічного управління, що свідчить про важливість і необхідність формування сучасної соціальної концепції публічного управління.

З позиції логічного обґрунтування фундаментальних засад видається доцільним розгляд методології формування соціальної концепції публічного управління у площині двох системних парадигм - інституціоналізму та структурного функціоналізму, що відображатиме орієнтованість на врахування соціально-системних та інституціональних характеристик ключових категоріальних складових соціального в системі публічного управління.

Базовою динамічною складовою формування соціальних засад правової держави є соціально-правові відносини, які являють собою ціннісно-унормовану та функціональну сукупність взаємозв'язків між різними соціальними суб'єктами (окремими індивідами, групами, спільнотами, установами, державою тощо) соціально-статусної структури суспільства щодо ставлення до права й закону, і які є основним способом вияву, трансформації та реалізації соціальності, що формується між ними в процесі правової поведінки й правової діяльності [8, с. 20].

Організаційна сутність управління в методологічному плані відтворюється на рівні теоретичного осмислення принципів соціального управління, які безпосередньо виходять на практичну управлінську діяльність [9, с. 49]. До системи ключових принципів формування соціальної концепції публічного управління слід віднести:

принцип відповідності системи і методів соціального управління (об'єктивована залежність, яка закладена не лише в організаційних інтелектуальних можливостях та рівні управлінського менталітету, а й у характері суспільних відносин, що визначають зміст системи і методів управління);

- принцип конкретності (правове забезпечення та наявність у виробленні управлінського рішення достатнього фактичного матеріалу для відповідних управлінських узагальнень);

- принцип стимулювання (необхідність диференціації не лише відповідно до особливостей класів об'єктів, а й у зв'язку із специфікою послуг, що надають органи управління і соціальні інститути);

- принцип колегіальності (використання управлінського потенціалу у двох формах: організаційній та інтелектуальній (професійній) з метою підвищення ефективності управлінської діяльності, шляхом колегіальності, коли практично весь управлінський корпус бере участь у розв'язанні принципових, управлінських проблем на рівні будь-якого об'єкта управління);

- принцип контролю (управлінська процесуальність, управлінський розрахунок, управлінські прогнозування, програмування, планування, регуляція і координація, що реагують на конкретний суб'єкт упорядковувального впливу);

- принцип управлінської відповідальності (правові форми і організаційна (функціональна) відповідальність)

- принцип прогнозування (наявність науково обґрунтованого прогнозу розвитку та визначення майбутнього стану об'єкта (країни, регіону, громади) з метою підвищення ефективності організуючого впливу шляхом створення системи орієнтирів, базових розрахунків у часі і в просторі, які на фундаментальному рівні виключають потенційну можливість принципової управлінської помилки).

Загальне теоретико-методологічне підґрунтя формування соціальної концепції публічного управління базується на поєднанні:

- концепції економічного зростання (теорії економіки добробуту (А.Пігу, В.Парето); економічного зростання (А.Льюіс);

- концепції людського розвитку (теорії людського капіталу (Г.Беккер, Т.Шульц), якості життя (Дж.Гелбрейт), людського вибору (А.Сен);

- концепції соціальної згуртованості (теорії солідарності (Е.Дюркгейм), соціального капіталу (РПатнем), демократії (А.Токвіль).

Обґрунтовуючи систему базових критеріальних категорій формування соціальної концепції публічного управління доцільно зосередити увагу на: соціальній врівноваженості; соціальній відповідальності; соціальному капіталі; соціальній безпеці; соціальній якості.

Досягнення соціальної врівноваженості ґрунтується на принципах територіальної солідарності, соціального вирівнювання регіонів (громад) (спроможних/депресивних), забезпечення рівних можливостей для різних соціальних груп та осіб, незалежно від території проживання (рівність можливостей, доступ до ресурсів та послуг тощо). Питання рівних можливостей і нерівностей між групами населення та інших аспектів соціальної ізоляції визначається системою індикаторів. Прикладами одиниць вимірювання в рамках різних галузей життя є регіональні відмінності за станом навколишнього середовища, рівні можливостей для жінок і чоловіків у сфері зайнятості, нерівність між соціальними верствами у сфері здоров'я, рівень соціального відсторонення від матеріальних благ, що визначають бідність за рівнем доходів. З метою подолання соціальної ізоляції та бідності у Європейському Союзі здійснюється моніторинг реалізації регіональної політики на основі сукупності визначених соціальних показників.

Соціальна відповідальність ґрунтується на парадигмі урівноваження економічного розвитку та соціального благополуччя населення та передбачає соціально-відповідальний підхід, за якого дохід суб'єктів суспільних відносин (публічних установ, підприємницьких структур) виступає радше джерелом росту суспільного благополуччя, а перерозподіл благ усвідомлюється більше як шлях до цього. Корпоративна соціальна відповідальність є: 1) складовою реалізації концепції сталого розвитку та обов'язком установ (організацій, підприємств) сприяти сталому розвитку через співпрацю з працівниками, громадою та суспільством для покращення їх життя; 2) інструментом соціальної політики, що полягає у соціальному страхуванні, соціальних виплатах, створенні робочих місць, гідній заробітній платі, відповідальності перед споживачами та ін.

Формування соціального капіталу ґрунтується на міцності соціальних відносин та зв'язків, довірі, спільних цінностях, почутті спільної ідентичності та приналежності як факторах, що сприяють координації та співпраці різних зацікавлених осіб. Акцентується увага на зміцненні соціальних відносин, взаємодії та розвитку громадянських ініціатив, сформованості соціального капіталу у контексті забезпечення гармонізації політичних, соціальних, економічних процесів та підвищення можливостей його раціонального вираження на державному/регіональному/місцевому рівні; розвитку системи інституційних та організаційних механізмів залучення соціальних ресурсів інститутів громадянського суспільства на потреби забезпечення соціальних прав та інтересів громадян.

Формування соціальної безпеки передбачає стан правової та інституційної захищеності суб'єктів суспільних відносин від можливих соціальних ризиків, небезпек та загроз; збереження життєво важливих соціальних складових функціонування суспільства і держави шляхом індикативного регулювання соціальних процесів, соціальної сфери та її інфраструктури у розвитку державного організму.

До групи інформаційних показників та індикаторів соціальної безпеки входять:

- показники якості життя населення (відношення мінімального розміру пенсії до прожиткового мінімуму; відношення середньої зарплати до прожиткового мінімуму; ступінь диференціації доходів населення, мінімальна заробітна плата; мінімальний споживчий бюджет (кошик); рівень межі малозабезпеченості);

- демографічні показники суспільного розвитку (коефіцієнт природного приросту населення; коефіцієнт міграції; коефіцієнт смертності населення; міграційні та еміграційні показники та ін.);

- індикативні регулятори соціальних процесів та соціальної сфери держави (рівень безробіття за методологією МОП; наявність житлового фонду в середньому на одну особу; обсяг видатків зведеного бюджету на охорону здоров'я; обсяг видатків зведеного бюджету на освіту.)

Соціальна якість як синтез якості суспільних інститутів, що забезпечують стійкість зв'язків і відносин у межах соціальної організації суспільства та функціонують у різних сферах суспільного життя (освіта, охорона здоров'я, ринок праці, соціальне забезпечення, соціальне обслуговування,) та якості системи соціальних стандартів і нормативів для забезпечення реалізації соціальних прав та інтересів громадян, визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсах для їх реалізації у зазначених напрямах. Такий підхід дозволяє розробляти стратегічні рішення на базі комплексної оцінки соціальних процесів, передбачає відповідну взаємодію між різними суб'єктами.

Слід акцентувати увагу на важливості послідовних дій в рамках реформ освіти, системи охорони здоров'я та децентралізації, їх зорієнтованість на підвищення рівня життя населення та зменшення соціальної нерівності. Першочерговими завданнями є зменшення багатовимірної бідності, зростання середньої тривалості життя, забезпечення якісної освіти як основи людського капіталу та запоруки сталого розвитку, перезавантаження управління шляхом формування прозорої та справедливої системи соціальних ліфтів, дотримання прав людини та прав дитини, забезпечення тендерної рівності, формування суспільної нетерпимості до корупції у різних її проявах [10].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Політика держави у соціальній площині повинна відображати ті цілі і завдання, які є першочерговими та вагомими для суспільства у його соціальному розвитку. Обґрунтування пріоритетних складових формування та реалізації соціальної концепції публічного управління включає:

- дотримання принципів соціальної справедливості й соціального партнерства як базових цінностей сучасного громадянського суспільства й соціальної держави;

- орієнтованість на регламентування та стабілізацію соціально-трудових відносин, оптимізацію ситуації на вітчизняному ринку праці із врахуванням наявних ресурсів та можливостей;

- посилення адресності та націленості державної підтримки на найбільш соціально незахищені та вразливі категорії в частині забезпечення критично важливого рівня задоволення їхніх потреб;

- пом'якшення негативних наслідків розшарування суспільства за рівнем доходів шляхом впровадження системи відповідних перерозподільних заходів;

- активізацію ролі та участі недержавних організацій як дієвих конкурентоспроможних суб'єктів на ринку соціальних послуг з метою забезпечення їх належної якості та оперативності.

Таким чином, соціальна концепція публічного управління повинна бути зорієнтована на новітні соціальні виклики та тенденції загальноцивілізаційного розвитку та водночас відображати національні соціальні пріоритети, систему соціальних відносин і зв'язків, ментально-ціннісні установки, специфіку соціокультурної взаємодії, зберігаючи у такий спосіб своєрідність та унікальність як конструктивний компонент суспільного розвитку в умовах актуалізації глобалізаційних процесів.

Соціальна концепція публічного управління покликана слугувати підґрунтям для забезпечення упорядкованості соціальної системи, оптимізації ресурсного потенціалу, підвищення ступеня демократизму, прогресивності громадянського суспільства, вироблення ефективних управлінських механізмів творення суспільного консенсусу в реагуванні на соціальні ризики та загрози.

Бібліографічний список

1. Volska, O. M. (2012). Derzhavne upravlinnia sotsialnym rozvytkom [State management of social development]. In V.V.Dorofiienko (Eds.) Donetsk: VIK [in Ukrainian].

2. Kravchenko, M. V. (2016). Priorytetni napriamy zabezpechennia sotsialnoho zakhystu vnutrishno peremishchenykh osib [Priority directions for ensuring social protection of internally displaced persons]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine. Series: Public administration, 3, 83-90 [in Ukrainian].

3. Libanova, E. (Ed.) (2015). Liudskyi rozvytok v Ukraini. Modernizatsiia sotsialnoi polityky: rehionalnyi aspekt [Human development in Ukraine. Modernization of social policy: regional aspect]. Kyiv: Instytut demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy [in Ukrainian].

4. Makarova, O. V. (2015). Sotsialna polityka v Ukraini [Social policy in Ukraine]. Kyiv.: Instytut demohrafii ta sotsialnykh doslidzhen im. M.V. Ptukhy NAN Ukrainy [in Ukrainian].

5. Melnychuk, L. M. (2020). Systemy otsiniuvannia sotsialnoho rozvytku rehioniv: mizhnarodnyi dosvid ta vitchyzniana praktyka [Assessment systems of social development of regions: international experience and domestic practice]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 1 (96), 62-69. DOI 10.36030/2310-2837-1(96)2020-62-69 [in Ukrainian].

6. Skurativskyi, V. A. & Popova, T L. (2014). Vplyv sotsialnoi sfery na protses sotsialnoho zaluchennia: problemy derzhavnoho rehuliuvannia [The influence of the social sphere on the process of social involvement: problems of state regulation]. Naukovi zapysky Instytutu zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy - Scientific notes of the Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, 5, 106-112 [in Ukrainian].

7. Petroie, O. M. (2014). Osnovni napriamy vdoskonalennia derzhavnoho upravlinnia sotsiohumanitarnym rozvytkom na rehionalnomu rivni [The main areas of improvement of state management of socio-humanitarian development at the regional level]. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 2, 69-74 [in Ukrainian].

8. Oharenko, T O. (2013). Kontseptualni polozhennia dii mekhanizmiv formuvannia sotsialnykh zasad pravovoi derzhavy [Conceptual provisions of the mechanisms of formation of the social foundations of the legal state]. Sotsialni tekhnolohii: aktualni problemy teorii ta praktyky - Social technologies: current problems of theory and practice, 58, 18-24 [in Ukrainian].

9. Haievskyi, B. A. (2012). Sotsialne upravlinnia [Social management]. Kyiv: KNEU [in Ukrainian].

10. Dobrovilnyi Natsionalnyi ohliad shchodo Tsilei staloho rozvytku v Ukraini [Voluntary National Review of Sustainable Development Goals in Ukraine] (2021). Retrieved from https://ukraine.un.org/uk/151096-dobrovilnyynatsionalnyy-ohlyad-shchodo-tsiley-staloho-rozvytku-v-ukrayini [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru