Інноваційна діяльність підприємств на базі якісного менеджменту в кластерах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Інноваційна діяльність підприємств на базі якісного менеджменту в кластерах

Захарін Сергій Володимирович,

доктор економічних наук, професор, Державний секретар

Іщенко Інна Сергіївна,

кандидат економічних наук, асистентка

м. Київ

м. Полтава

Анотація

У статті описуються інноваційні технологічні розробки, відкриття та інновації, що продукуються інноваційно-активними сучасними підприємствами. Увага авторів сфокусована на тому, що в нинішніх умовах господарювання кластеризаціє є запорукою успіху роботи інноваційно активних підприємств.

Водночас, зазначається, що ефективна інноваційна стратегія, якісний менеджмент в кластерах, а також активний розвиток і впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у бізнес-процеси суб'єктів

господарювання та практично у всі сфери суспільного життя, швидке поширення інтернету й інших телекомунікаційних технологій та переведення низки відносин в режим онлайн, пришвидшують поглиблення сучасного тренду до розширення масштабів інноваційної діяльності підприємств на засадах кластеризації.

Авторами обґрунтовано, що важливим і дієвим сучасним інструментом подальшого розвитку інноваційного малого і середнього бізнесу та післявоєнного відновлення України є підвищення спроможності місцевих органів влади впроваджувати обґрунтовану регуляторну політику щодо інноваційно активних підприємств та заходів контролю, які б сприяли їх розвитку, нарощуванню їх ділових обсягів та допомагали б у інноваційній діяльності. У своєму дослідженні автори також проаналізували кількісні показники інноваційно-активних підприємств, залучених до інноваційного співробітництва, за типами партнерів за окремими регіонами.

Висловлено думку про те, що впровадження інновацій визначає близьке й віддалене майбутнє як суб'єктів господарювання, так і цілих секторів економіки. Тож з цієї причини аналіз інноваційної діяльності має важливе значення для оцінки напрямів і темпів розвитку окремих галузей, прогнозування наслідків відповідних процесів. Автори представили приклади складних, але цікавих й успішних історій роботи інноваційно активних підприємств, що дають відповіді на питання розвитку безпілотних технологій на регіональному рівні, роботи сервісів в робототехніці, застосунок розумних сервісів в суднобудуванні.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інноваційно-активні підприємства, менеджмент інновацій, інноваційні розробки, інноваційні кластери.

Abstract

Zakharin Sergii Volodymyrovych Doctor of Sciences (Economics), Professor, State Secretary, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv

Ishchenko Inna Serhiivna Candidate of Sciences (Economics), Assistant, Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Poltava,

Innovative activities of enterprises based on quality management in clusters

The article describes innovative technological developments, discoveries and innovations produced by innovatively active modern enterprises. The attention of the authors is focused on the fact that in the current economic conditions, clustering is the key to the success of innovative enterprises.

At the same time, it is noted that an effective innovation strategy, high-quality management in clusters, as well as the active development and implementation of the latest information and communication technologies in the business processes of economic entities and practically in all spheres of social life, the rapid spread of the Internet and other telecommunication technologies and the transfer a number of relationships in the online mode, accelerate the deepening of the modern trend to expand the scope of innovative activities of enterprises on the basis of clustering.

Authors substantiated that an important and effective modern tool for the further development of innovative small and medium-sized businesses and the postwar recovery of Ukraine is to increase the capacity of local authorities to implement a sound regulatory policy regarding innovatively active enterprises and control measures that would promote their development, increase their business volumes and help b in innovative activities. In their study, the authors also analyzed the quantitative indicators of innovatively active enterprises involved in innovative cooperation, by types of partners in individual regions.

The opinion is expressed that the introduction of innovations determines the near and distant future of both economic entities and entire sectors of the economy. So, for this reason, the analysis of innovative activity is important for assessing the directions and rates of development of individual industries, forecasting the consequences of the relevant processes. Authors presented examples of complex, but interesting and successful stories of the work of innovatively active enterprises that provide answers to the questions of the development of unmanned technologies at the regional level, the operation of services in robotics, and the application of smart services in shipbuilding.

Keywords: innovative activity, innovatively active enterprises, innovation management, innovative developments, innovation clusters.

Основна частина

Постановка проблеми. Сучасний глобальний світ є багатоукладним. Для нього характерні як постіндустріальний, так і індустріальний способи виробництва. Постіндустріальний глобалізований світ - це не просто багатополярність, а багатовимірний мережевий простір, де відносини гегемонії і звичної субординації відсутні. В даному наддинамічному середовищі зароджуються нові інституціональні ланки: транснаціональні мережеві

інноваційні альянси, трансгалузеві кластерні мережі на базі інноваційних хабів, простежується становлення цифрових підприємства, коворкінг-центрів. Нові утворення повинні в своїй діяльності постійно узгоджуватись з діяльністю існуючих суб'єктів господарювання.

Розвиток малого і середнього бізнесу в умовах інноваційної економіки можливе лише за наявності сприятливої загальної суспільної ситуації, якісної роботи інститутів підприємницького середовища, ринкової системи відносин, а також особистої свободи підприємця, тобто його «здорової» особистої незалежності, яка дозволяє приймати такі підприємницькі рішення, які з його точки зору будуть найбільш ефективними, дієвими та максимально прибутковими.

Масштаби, спрямованість та ефективність інноваційної діяльності підприємств залежать насамперед від їх здатності до впровадження інновацій. Ця здатність визначається багатьма обставинами, зокрема наявністю необхідних ресурсів та умовами їх використання. Формування інноваційного потенціалу та забезпечення ефективного його використання є завданням, від виконання якого залежать результати інноваційного розвитку як окремого суб'єкта господарювання, так і економічних систем вищого організаційного рівня. Формування та розвиток інноваційного потенціалу на мезорівні (регіону чи меншої території) передбачає реалізацію організаційних заходів з консолідації зусиль суб'єктів, що можуть бути у ньому задіяні. Вищою формою такої консолідації є створення інноваційного кластеру.

Впровадження інновацій вимагає змін діючих форм і методів управління бізнесом та побудови нових для компанії стандартних моделей менеджменту. Ключові тренди, які визначають авангардний характер розвитку інноваційного підприємництва, що сьогодні набуває популярності, за технологічними секторами на 2020-2022 роки можна представити наступним переліком: промисловий Інтернет речей (IndustrialIoT, IIoT); імерсивні технології (технології віртуальної, доданої і змішаної реальності, які за прогнозами експертів у 2022 році застосовуватимуть до 70% підприємств в В2С, й 25% - для виробничих завдань); DigitalTwins (цифрові двійники) [1; 2; 3].

Концептуальний підхід до сутнісної характеристики інноваційного бізнесу полягає в тому, що воно є постійним змістовним і функціональним елементом інноваційної економіки. Така якість бізнесу та підприємницької діяльності не виключає, а передбачає необхідність жорсткого регулювання інноваційної діяльності підприємницьких структур. Регулюючий механізм інноваційної підприємницької діяльності покликаний оптимізувати підприємництво, але неприпустиме штучне обмеження цілей такої діяльності, ініціативної і навіть ризикової основи.

Формування потенціалу інноваційного бізнесу вимагає врахування всіх його аспектів: матеріально-технічних, організаційних, управлінських, структурних тощо. Обґрунтоване використання інноваційного підприємницького потенціалу вирішує завдання забезпечення зростання прибутковості. Параметри інноваційного бізнесу розширюються за рахунок інтеграції технічних, технологічних та економічних аспектів підприємництва в кластерах. Величина, склад і структура потенціалу окремого суб'єкта господарювання, як правило, визначаються в межах конкретного сегменту ринку, в тому числі й регіонального. З огляду на це, проблема, що піднімається в статті, положення якої присвячено обґрунтуванню прогресивної інноваційної діяльності в підприємств на базі організації якісного менеджменту в кластерах в України, варто вважати актуальною і своєчасною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження питань підприємництва були закладені ще у XVIIIст. у працях видатних західних економістів А. Сміта, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сея та розвинулися у подальшому дослідженнях М. Вебера, В. Зомбарта, Д. Кейнса, П. Самуельсона, Ф. Хайєка, Й. Шумпетера та інші. У подальшому дослідженнями малого та середнього бізнесу займалися З. Джонсон, Дж. Мак Міллан, Д. Вудроф, А. Хоскінг та інші. Вагомий творчий доробок у дослідження можливостей, що відкриваються перед людством в результаті інноваційних розробок, діяльності інноваційно активних підприємств та ефективної роботи кластерів з метою покращення виробничого і промислового потенціалу економік країн, здійснили відомі науковці: С. Біла [4], Л. Бажан [5], О. Вишневська, З. Варналій, В. Геєць,

В. Готра [6], О. Дугопольський [7], О. Жидяк [8], А. Жаліло [4], О. Завгородня, В. Захарченко [9], О. Єршова, О. Коліщук [10], К. Краус [11], Н. Краус [12], І. Каширнікова, О. Криворучко, Ю. Коваленко, П. Леоненко [13], С. Лондар, Д. Левчинський, О. Манжура [14], К. Маркевич, О. Марченко, С. Москвін [15], В. Некрасов [16; 17], М. Однорог, В. Осецький, І. Примак [18], О. Полінкевич [19], О. Тарасова [20], Л. Федулова, В. Федоренко [21], А. Чайкіна, В. Чекіна. Проте, наразі є потреба в подальшому аналізі поточних інноваційних відкриттів та здобутків інноваційних підприємств, розкритті їх роботи в результаті якісного менеджменту в кластерах.

Метою статті є аналіз особливостей інноваційно активних підприємств спільна діяльність яких базується на якісному менеджменті кластерів. Приведення успішних історій становлення інноваційного підприємництва за участі кластерних утворень. Дослідження частки кількості інноваційно активних промислових підприємств та впровадження інноваційної продукції промисловими підприємствами. Представлення технологій, що продуковані інноваційними підприємствами в розрізі регіонів. Напрацювання низки інструментів та шляхів в частині відновлення та заохочення до ведення інноваційної діяльності в кластерах.

Виклад основного матеріалу. Інноваційна діяльність відіграє важливу роль у розвитку економіки. Інноваційний розвиток являє собою цілісне, але вужче поняття, ніж розвиток. Як економічну категорію, інноваційний розвиток можливо розглядати на макрорівні (в масштабі країни, регіону або галузі) та мікрорівні (у масштабі підприємств). На жаль, Україна в умовах ринкових перетворень не все зробила для інноваційного розвитку економіки, а тому сьогодні займає низькі позиції в світових рейтингах стосовно інноваційної діяльності.

Низькі рейтинги інших показників України, зокрема глобальної конкурентоспроможності (у 2019 році - 85 місце), економічної свободи (134 місце у 2020 році), розвитку людського потенціалу (74 місце у 2020 році) та їх незначні коливання упродовж 2009-2022 років пов'язані з загальними негативними тенденціями у розвитку національної економіки. Виробництву інноваційної конкурентоспроможної продукції та повноцінній реалізації людського потенціалу заважають застарілі форми та методи виробництва, низькоефективні технології та знос основного виробничого обладнання.

Основною формою інноваційної активності підприємства, зорієнтованою на досягнення визначених ним далекосяжних конкретизованих цілей, слід вважати реалізацію суб'єктом господарювання певного інноваційного проєкту який тлумачиться як комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення поставлених цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях [22, с. 11; 15, с. 10].

Впровадження інновацій в Україні здійснюється у процесі інноваційної діяльності. Тлумачення цієї дефініції наведене в Законі України «Про інноваційну діяльність», де вона трактується як «діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг» [23]. Дещо детальніше зміст зазначеного поняття розкрито в методичних матеріалах Державної служби статистики України: «Інноваційна діяльність - усі наукові, технологічні, організаційні, фінансові й комерційні дії, що призводять до здійснення інновацій або задумані з цією метою. До інноваційної діяльності також належать дослідження і розробки, безпосередньо не пов'язані з підготовкою конкретної інновації» [24, с. 8]. Український дослідник

О. Полінкевич вважає, що інноваційний розвиток підприємства - це «створення, упровадження й комерціалізація інновацій, які забезпечать якісні зміни, соціальний, економічний, екологічний ефекти та стійке зростання прибутковості, інвестиційної привабливості підприємства в довгостроковій перспективі» [19, с. 34].

З'ясувавши зміст категорій «інноваційна діяльність» та «інноваційний розвиток підприємства» вважаємо за потрібне зазначити, що сучасною ефективно працюючою успішною організаційною формою об'єднання підприємств для спільної розробки та реалізації інноваційної продукції є кластери. Кластер являє собою групу взаємопов'язаних компаній та установ, що співпрацюють в одній або декількох суміжних галузях на певній географічній території. Ряд дослідників вважають, що кластер є однією з найбільш ефективних організаційних структур інноваційної діяльності, оскільки здатний адекватно та швидко реагувати на потреби ринку, за рахунок кооперації з іншими підприємствами використовувати найбільш сучасні технології і при цьому мінімізувати витрати на науково - дослідницькі та конструкторські роботи [25]. Питання наявності аналітики в кластерах є критичним. Без ґрунтовних знань та практичних навичок застосування подібних інструментів, українські кластери так і залишаться в тому примітивному стані, в якому більшість з них перебуває сьогодні. Тільки ретельно аналізуючи існуючі ланцюжки доданої цінності в конкретно взятому сегменті, ми можемо зрозуміти й природу кластерів, й існуючий потенціал росту.

В Індустрії 4.0 українського зразка є вже чимало історій інноваторів 4.0 (табл. 1). На відміну від «безумовно успішних» й факапів (про які всі мовчать), цікавішими для розвитку кластерів ІАМ є «складні та непрості історії», в яких часто немає відповідей, або ж для відповіді потрібна повна та достовірна інформація.

Таблиця 1. Приклади складних, але цікавих та успішних історій (згруповано автором на основі джерел 26; 16; 17)

Наразі переважна більшість українських кластерів, кількість яких за різними оцінками сягає 50, перебуває на стадії становлення.

Найпопулярні тттими для їх створення є сфера туризму, харчова та машинобудівна галузі, тоді як наукоємні - електроніка, альтернативна енергетика, нанотехнології та фармацевтика - представлені мало (рис. 1). Лідером кластеризації до війни з рф у сфері високих технологій і наявних організації, що виконують науково-технічні роботи були Харківська область та м. Київ (табл. 2) [27, с. 25].

Ми поділяємо концептуальні підходи В. Федоренка, А. Тугая, А. Гойка та В. Джабейла до принципових ознак кластерів та їх типізації [21]. У зазначених методиках міститься лише якісний аналіз передумов формування промислового комплексу на основі кластерного підходу. Ряд вітчизняних дослідників пропонують використання кількісного аналізу для визначення напрямів формування кластерів. Одним з таких напрямів є розрахунок коефіцієнтів локалізації та спеціалізації регіонів [7; 9].

Рис. 1. Кількість технологій продукованих інноваційно активними підприємствами (складено авторами на основі джерел 27; 28)

Інший аналітичний підхід до ідентифікації кластерів [20; 30] заснований на розрахунку коефіцієнтів, які розподілені на групи. Зокрема, рівень спеціалізації економіки регіону, рівень розвитку малого та середнього підприємництва, рівень розвитку інвестиційної діяльності, рівень імпорту (експорту) в економіці регіону. Переконані, що для формування мереж інноваційних кластерів найбільш доцільно застосовувати підхід, в якому використовується комплексна оцінка. Крім того, на сучасному етапі розвитку інноваційних кластерів необхідне застосування такого підходу, який здатний не тільки враховувати галузеві особливості операційної діяльності, але і їх вплив на формування ринкових сегментів національної економіки та реалізацію інтересів всіх її учасників.

Впровадження інновацій визначає близьке й віддалене майбутнє як суб'єктів господарювання, так і цілих секторів економіки. Тому аналіз інноваційної діяльності має важливе значення для оцінки напрямів і темпів розвитку окремих галузей, прогнозування наслідків відповідних процесів. Враховуючи важливість відповідних досліджень, Державна служба статистики України здійснює обстеження інноваційної діяльності підприємств промисловості та деяких інших галузей. Визначаючи їх програму, виходять з того, що інноваційна діяльність охоплює усі наукові, технологічні, організаційні, фінансові й комерційні дії, що призводять до здійснення інновацій або задумані з цією метою [32, с. 9]. Серед програмних заходів з забезпечення розвитку інноваційного потенціалу на рівні регіону чи окремої території доцільно виділити: розвиток діяльності дорадчих служб; проведення на регулярній основі виставкової діяльності, інших заходів з презентацією досягнень науки і передового досвіду; грантову підтримку на конкурсній основі цінних для задоволення суспільних потреб інноваційних проєктів.

Таблиця 2. Частка кількості інноваційно-активних підприємств, залучених до інноваційного співробітництва, за типами партнерів за регіонами [31, с. 105; 28] (% до загальної кількості інноваційно-активних підприємств відповідного регіону)

В Україні основними організаційними формами впровадження інноваційних програм є: державні та недержавні науково-дослідницькі центри, технопарки, технополіси, венчурні підприємства, бізнес-інкубатори та кластери. Вважаємо, що, найбільш вдалою формою серед них є технологічні парки, які поєднують науковий потенціал та промислові можливості. Для них властива комплексна організація наукоємного виробництва шляхом максимального сприяння створенню та запровадженню нових технологій, стимулювання розвитку творчих можливостей фахівців. Концентруючи наукові, виробничі та фінансові ресурси, технопарки забезпечують відтворення повного життєвого циклу інновацій: дослідження - розробка - впровадження - масовий промисловий випуск наукоємної високотехнологічної конкурентоспроможної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках [10].

В рамках проблеми статті слід зазначити, що напрями інноваційного розвитку можливі за наступних умов та чинників:

- молоді промислові та інноваційні кластери задають нову динаміку цих процесів й претендують на лідерство в інноваційному та промисловому розвитку регіонів. Молоді кластери об'єднують малі і середні підприємства (МСП), серед яких багато розробників та інноваційних фірм;

- поведінка кластерів характеризуються високою активністю в регіональних стратегіях та процесах розвитку. Рішуче «НІ - деіндустріалізації» звучить у багатьох регіонах. При цьому, кластери не входять в опозицію до влади, а натомість готові інтегруватись в регіональні плани зі своїми власними проектами розвитку й плавно корегувати стратегічний курс;

- кластери виносять в аженду регіонального розвитку питання суто українського «подвійного переходу». Тоді як ЄС може дозволити собі роками рефлексувати та спокійно експериментувати над концепціями свого переходу - цифрового та зеленого, український подвійний перехід виглядає дещо інакше. Питання якнайшвидшого відновлення внутрішніх виробничих ланцюгів та запуск інноваційних політик (в першу чергу для промислових хайтек секторів) - в рази важливіший від питань простої синхронізації з тими чи іншими політиками ЄС [33]. Розвинуті країни вже давно вирішили означені завдання - фактично, масове розгортання політик ре-індустріалізації у вигляді налагодження виробничих ланцюгів середині країн, інтеграція в глобальні, перехід на парадигми 4ПР й де інновації стають ключовим фактором конкурентоспроможності, - ЄС вирішував з початку 90-хи років. Але Україна просто «проспала» ці останні 30 років. Відповідно наші завдання більш приземлені, але водночас більш складні. Ми не маємо часу на підходи «спочатку - потім» (спочатку індустріалізація 3.0, потім 4.0) - багато сучасних підходів потрібно впроваджувати вже зараз;

- через пропозиції регіонального розвитку кластери й формують нову аженду ре-індустріалізації. Акценти в ній зміщені на 2 стратегічні напрями - формування сприятливого середовища для розвитку промисловості і прискорений розвиток інноваційних екосистем - галузевого та регіонального рівнів. Головними в цих пропозиціях до всіх гілок влади мають бути проєкти по розвитку інструментів та інституцій, які сприяють «подвійному переходу». Серед них - запуск та підтримка кластерів типу ІАМ, створення Центрів 4.0, створення сучасних індустріальних та наукових парків, запуск відповідних програм підтримки в сфері експорту та інтернаціоналізації МСП, їх діджиталізації та покращення інноваційного рівня;

- важливо відповісти на питання «як ці підходи вписуються в політики ЄС та покращують його конкурентоспроможність?». Питання складне. З одного боку, очевидно, що потрібно максимально використовувати можливості, що надає ЄС - їх багато. В першу чергу, це дійсно стосується зеленого та цифрового переходу. З іншого, й з огляду на вкрай низьку операційну ефективність й загальну слабкість української влади, можна сміливо прогнозувати що велика частина цих можливостей буде втрачена, а допомога - «проїдена» в різних грантах. Про шкідливий «копі-паст» європейських підходів в проєктів «Інтеграція 4.0» було сказано вже немало - власне, суть української версії EDPполягає якраз в тому, щоб гарні ідеї пристосувати до нашого дуже специфічного середовища. Виходить на те, що кластери - спільно з іншими акторами громадянського суспільства мають взяти на себе також додаткові ролі. Перша роль, що напрошується - це matchmakingз європейськими політиками та можливостями, і який має максимальний ККД як для української сторони, так і для європейської. Але ще раз, в цьому процесі єднання та сполучення - внутрішня аженда, суб'єктність у її виробленні та чітке розуміння власних пріоритетів має переважати зовнішню аженду, якою б привабливою вона не виглядала. Друга роль в цих відносинах - це контроль української влади по відношенню до розповсюдженого явища «грантоїдства» [33].

Чи зможуть молоді кластери України реалізувати ці 5 векторів стратегічного розвитку в ре-індустріалізації країни політичної та економічної нестабільності? Перші демонстрації їх активностей до війни з рф у регіонах вже показували високий рівень як бізнесової проактивності, так і державницього мислення.

Управлінськими наслідками, що випливають із результатів нашої статті є формування нової якості кластерних рішень, що покликані створити відповідні умови та забезпечити сутнісні зміни необхідні для інноваційно-цифрових інститутів розвитку, дають змогу спрямувати потенціал усіх залучених суб'єктів у площині розвитку національних та міжнародних інноваційних кластерів в умовах віртуальної реальності, створити потенціал для розвитку економіки всієї держави. Прикладом такої ініціативи може бути кластерний сервіс, основною метою якого є створення таких умов, які забезпечать самоорганізоване формування кластерів за механізмом «згори-вниз» у майбутньому, а роль розкриватиметься через органічне об'єднання відокремлених інтересів органів державної влади, науки та представників бізнесу на справедливих, рівноправних, паритетних засадах завдяки наявності власного інтересу, який не суперечить, а доповнює інтереси усіх залучених суб'єктів, формує сенергетичні ефекти. Прототипом кластерного сервісу на поточному етапі можна вважати проєкт освітньо-наукової дипломатії ініційованого Національним центром «Мала академія наук України».

Серед складових державного регулювання інноваційного розвитку підприємств можна виділити групи методів, що застосовуються для стимулювання інноваційної діяльності, зокрема: політико-правові - розробка та вдосконалення нормативно-правової бази, що регулює процеси в аграрному секторі, запровадження ліцензій та квот; фіскальні - податкові пільги, знижки для сільськогосподарських товаровиробників аж до звільнення від сплати податків; кредитні - полегшення доступності та умов надання комерційними банками позик для сільськогосподарських підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність; фінансового стимулювання - субсидії та дотації, пряме інвестування з державного та місцевого бюджетів, сприяння розвитку фінансового лізингу та притоку іноземних інвестицій; адміністративні - розробка та реалізація інноваційних проєктів з розвитку інноваційної інфраструктури, державне замовлення на інноваційний продукт, митне регулювання переміщення товарів, пов'язаних з інноваційною діяльністю; соціальні - підтримка заходів, спрямованих на вирішення проблем розвитку сільських територій [6, с. 17; 8, с. 81-82; 18].

Важливим інструментом подальшого розвитку інноваційного малого і середнього бізнесу (МСБ) та післявоєнного відновлення є підвищення спроможності місцевих органів влади впроваджувати обґрунтовану регуляторну політику щодо МСБ та заходів контролю, які б сприяли розвитку МСБ, нарощуванню їхніх ділових обсягів та допомагали б у їх діяльності. Дана проблематика роботи місцевих органів влади в пов'язана з відсутністю дієвого інструментарію зупинення або попередження прийняття місцевими органами влади нормативних актів, що порушують права підприємців, закріплені національним законодавством [34].

Враховуючи те, що регіональні інструменти впливу на розвиток МСБ є дієвими, але обмеженими пропонуємо дослухатися і врахувати смарт-підхід до розвитку МСП, поданий у Звіті «RegionalpolicyforsmartgrowthofSMEs. Guide for Managing Authorities and bodies in charge of the development and implementation of Research and Innovation Strategies for Smart Specialisation» [35], у якому запропоновано наступні інструменти:

- удосконалення нормативної бази, яка стосується регулювання наступних бар'єрів: витрат, фінансування, маркетинг, конкуренція, інформація, талант - здібності;

- розбудова інфраструктури підтримки держави у сфері політики досліджень та розробок (НДДКР), підприємництва, інфраструктури, освіти, бізнес-середовища, податків;

- стимулювання ринкового попиту через створення інкубаторів (бізнес - інкубатор), живих лабораторій (дизайн-центр, наукові парки, фаблаби (невеличкі лабораторії, де можна всім бажаючим самостійно виготовити вироби), стандарти, закупівлі, перший клієнт

Завдяки нарощенню та зміцненню потенціалу наукоємного сектора відбуватиметься зміна економічної структури у бік високо - та середньо - технологічної продукції. Перехід від моделі адаптації запозичених технологій до інноваційної моделі може бути прискорений за рахунок впровадження кластерного підходу з акцентом на інтеграцію споріднених видів діяльності, безперервне навчання МСБ у мережах знань та інновацій, партнерство держави і бізнесу. З цією метою необхідно передбачити:

- здійснення критичного аналізу джерел фінансування та результативності НДДКР в установах усіх форм власності відповідно до пріоритетів науково-технічної та інноваційної діяльності;

- запровадити систему оцінки проектів та програм за європейським принципом «ресурси-результати-вплив-ефект»;

- врегулювання питання створення промислових та інноваційних кластерів, а також інших державно-приватних партнерств у науково - інноваційній сфері.

У сучасних умовах стихійного розвитку національної економіки, інноваційний бізнес самостійно визначається з пріоритетами, це, зокрема: швидке отримання найбільших прибутків при найменших затратах. При цьому, як правило, зберігаються попередні тенденції промислового виробництва, які можуть удосконалюватися інноваційними технологіями на окремих його етапах. Низький рівень інноваційної активності вітчизняних підприємств (13,8% до загальної кількості промислових підприємств у 2019 р.) [36], значним чином пов'язаний з відсутністю цілеспрямованої інноваційної політики держави стосовно реальної підтримки середнього та малого бізнесу в інноваційній діяльності, їх зацікавленості у інноваціях та розподілу ризиків результатів їх реалізації між державою та бізнесом. Стратегією 2030 передбачено «перегляд пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності з метою їх наближення до напрямів, визначених у програмах розвинутих країн світу, на основі сучасних світових технологічних трендів» [32]. За результатами детального аналізу змісту Стратегії 2030 можемо констатувати, що більшість її положень відповідає вимогам розвитку сучасного стану інноваційної діяльності в державі, а також те, що вона спрямована на підвищення рівня вітчизняної науково-технічної діяльності, наближення інноваційних розробок до стандартів розвинутих країн світу та сучасних технологічних трендів.

Висновки. В підсумку варто зазначити, що ефективна інноваційна стратегія, якісний менеджмент в кластерах, а також активний розвиток і впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у бізнес-процеси суб'єктів господарювання та практично у всі сфери суспільного життя, поширення інтернету, інших телекомунікаційних технологій та переведення низки відносин в режим онлайн, пришвидшують поширення сучасного тренду до розширення масштабів інноваційної діяльності підприємств на засадах кластеризації. Все в більшій мірі сучасні передові прогресивні технології стосуються інформаційної сфери, а ознаками технологічних устроїв вищого порядку стають сховища даних, хмарні обчислення, технології блокчейн, ідентифікації і довіри, доповненої реальності, платформи Інтернету речей, Wearable-технології та ін. Рівень розвитку кластеризації фактично став характеристикою технологічності та конкурентоспроможності інноваційно активних підприємств.

Переконані, що саме поширення і популяризація кластерних утворень є каталізатором інноваційних, інтеграційних, глобалізаційних процесів, розширення та поглиблення торгово-економічних відносин, провадження якісних змін в управління інноваційно активними підприємствами. Інноваційні кластери, електронні платформи, інноваційні хаби, системи, мережі та технології забезпечують реалізацію продуктів та послуг вироблених інноваційними підприємствами. Сучасні ж технології створюють нові платформи взаємодії між бізнесом як виробником послуг і знань, споживачами інноваційних товарів й послуг користувачами електронних процесів і систем та забезпечують еволюцію, перехід економічних систем на новий рівень суспільно-економічного розвитку.

Література

1. Teaching Guidelines for Digital Entrepreneurship (2021). Cracow University of Economics, Kiev-Cracow. 76 p. URL: http://webgate.ec.europa.eu/eac/mobility/systemLayers/5_ FE/dist/index.html#/project/272256/view/0 (assessed 17 June 2022).

2. Botti A., Parente R., Vesci R. (Eds.) (2021). How to do business in digital era? A casebook. Salerno-Cracow: Cracow University of Economics. URL: https://ted.uek.krakow.pl/wp-content/uploads/2021/12/Casebook-31122021.pdf#page=38 (assessed 15 June 2022).

3. Magliocca P. (Ed.) (2021). Doing business digitally. A textbook. Foggia-Cracow: Malopolska School of Public Administration, Cracow University of Economics. URL: https://ted.uek.krakow.pl/wp-content/uploads/2021/12/Textbook-31122021.pdf (assessed 11 June 2022).

4. Інноваційні підходи до регіонального розвитку в Україні (2011): аналіт. доп. С.О. Біла, Я.А. Жаліло, О.В. Шевченко, В.І. Жук [та ін.]; за ред. С.О. Білої. К.: НІСД. 80 с.

5. Єршова О.Л., Бажан Л.І. (2021). Штучний інтелект - технологічна основа цифрової трансформації економіки. Статистика України. Нові інформаційні технології, 3. 47-59.

6. Готра В.В., Ігнатко М.І. (2017). Теоретичні основи управління інноваційним розвитком агропромислового виробництва України. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Економіка, Вип. 1. 16-21.

7. Длугопольський О. (2003). Кластерна модель розвитку промислового виробництва як фактор ефективних структурних реформ (на прикладі Тернопільської області). Економічний Часопис - XXI, №3.

8. ЖидякО.Р. (2013). Державнапідтримка інноваційної діяльності підприємств аграрної сфери. Інноваційна економіка, №1. 80-83.

9. Захарченко В.І., Корсікова Н.М., Меркулова М.М. (2012). Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформацій економіки: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури. 448 с.

10. Коліщук О.В. (2019). Організаційні форми інноваційної інфраструктури в Україні. Проблеми формування та розвитку інноваційної інфраструктури: матеріали V Міжнар. науко.-практ. конф. (23-25 трав. 2019). Львів. 125-126. URL: http://elartu.tntu.edu.ua/bitstream/lib/28045/1/Матеріали % 20V % 20Міжнародної % 20 науково-практичної % 20конференції.pdf (дата звернення: 01.09.2022).

11. Краус К.М., Краус Н.М., Голобородько О.П. (2019). Діагностика впливу R&Dсектора вищої освіти на інновації підприємств в Україні. Ефективна економіка, 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=6817 (дата звернення: 03.09.2022).

12. Краус К.М., Краус Н.М., Манжура О.В. (2019). Діагностика впливу досліджень та інноваційних розробок на трансфер технологій в Україні. Ефективна економіка, 2. URL:http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=6873 (дата звернення: 01.09.2022).

13. Краус К.М., Краус Н.М., Леоненко П.М. (2018). Дослідження і розробки у секторі вищої освіти: глобальні та національні тенденції. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Вип. 17, ч. 1. 140-144.

14. Краус К.М., Краус Н.М., Манжура О.В. (2018). Наукові дослідження та інноваційні розробки у секторі вищої освіти. Глобальні та національні проблеми економіки, Вип. 21. 17-28.

15. Москвін С.О., Бевз С.М., Верба В.А. (1999). Проєктний аналіз: навч. посібник. Київ: Лібра. 368 с.

16. Некрасов В. (2021). Головні наукові відкриття 2021 року, які змінюють світ. Економічна правда, 30 грудня 2021. URL: https://www.epravda.com.ua/rus/publications/2021/12/30/681084/ (дата звернення: 01.09.2022).

17. Некрасов В. (2021). 13 найцікавіших технологічних розробок: чим здивував людство 2021 рік. Економічна правда, 25 грудня 2021. URL: https://www.epravda.com.ua/publications/2021/12/25 // (дата звернення: 21.09.2022).

18. Примак І.О. (2009). Методи управління інноваційним розвитком підприємств. URL: http://www.rusnauka.com/26_NII_2009/Economics/52167.doc (дата звернення: 12.04.2022).

19. Полінкевич О. (2015). Критерії розмежування понять «інновації», «інноваційний процес» та «інноваційний розвиток підприємства» в новій економіці. Економічний часопис Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, №4. 31-36.

20. Тарасова О. (2007). Визначення галузевої спрямованості регіону за допомогою кластерів. Научная мысль информационного века: тезисы докладов Международной конференции. Днепропетровск: Наука и образование.

21. Федоренко В.Г., Тугай А.М., Гойко А.Ф., Джабейло В.Б. (2008). Концепція кластерної політики в Україні. Економіка та держава, №11. 5-15.

22. Кальницький А.Є, Кальницька М.А. (2014). Проектний аналіз: навч. посіб. Ужгород: Говерла. 318 c.

23. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 №40-IV. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40-15 (дата звернення: 12.08.2022).

24. Методичні положення зі статистики інноваційної діяльності (у редакції наказу Державної служби статистики України від 28.12.2015 р. №369). Київ, 2015. 34 с. URL: https://www.lv.ukrstat.gov.ua/ukr/themes/08/metod_3.pdf (дата звернення: 10.08.2022).

25. Hnatenko I., Kuksa I., Shtuler I., Orlova-Kurilova O., Rubezhanska. V. (2019). Innovation cluster as a mechanism for ensuring the enterprises interaction in the innovation sphere. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure Development, №41 (4). 487-500. URL: https://ejournals.vdu.lt/index.php/mtsrbid/artide/view/418 (дата звернення: 01.09.2022).

26. Перші кейси кластерів IAM - роль якісної аналітики (2020). INDUSTRY4UKRAINE, 27 жовтня 2020. URL: https://www.industry4ukraine.net/publications/pershi-kejsy-klasteriv-iam-rol-yakisnoyi-analityky/ (дата звернення: 25.09.2022).

27. Україна у цифрах 2020 (2021). Київ: Статистичний збірник. Державна служба статистики України. 46 с.

28. Наукова та інноваційна діяльність України (2020): стат. зб. Відп. за вип.

М.С. Кузнєцова. К.: Державна служба статистики України. 100 с. URL: https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/09/zb_nauka_2019.pdf (дата звернення: 26.09.2022).

29. Замлинський В.А. (2015). Венчурне інвестування підприємств аграрної сфери. Вісник Київського інституту бізнесу та технологій, Вип. 3. 32-37.

30. Зубков Р.С. (2017). Зарубіжний досвід інвестиційно-інноваційного розвитку регіону. Інвестиції: практика та досвід, №10. 11-16.

31. Наукова та інноваційна діяльність України (2019): стат. зб. Відп. за вип.

М.С. Кузнєцова. К.: Державна служба статистики України. 108 с. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2019/zb/09/zb_nauka_2018.pdf (дата звернення: 26.09.2022).

32. Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року (2019): Розпорядження КМУ від 10.07.2019 №526-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/526 - 2019-%D1% 80 (дата звернення: 01.08.2022).

33. Звіт проєкту «Інтеграція 4.0» - початок руху на реіндустріалізацію регіонів (2021). INDUSTRY4UKRAINE. URL: https://www.industry4ukraine.net/publications/integracziya-4-0-yak-pochatok-naczionalnogo-ruhu-na-re-industrializacziyu-regioniv/ (дата звернення: 29.09.2022).

34. Business Ombudsman Ukraine (2022): веб-сайт. URL: www.boi.org (дата звернення: 15.09.2022).

35. Guide for Managing Authorities and bodies in charge of the development and implementation of Research and Innovation Strategies for Smart Specialisation (2013). Regional policy for smart growth of SMEs. URL: https://ec.europa.eu/regional_policy/sources/docgener/studies/pdf/sme_guide/sme_guide_ en.pdf (assessed 16 September 2022).

36. Офіційний сайт Державної статистичної служби України (2022). URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 01.09.2022).

References

1. Teaching Guidelines for Digital Entrepreneurship (2021). Cracow University of Economics, Kiev-Cracow. Retrieved from: http://webgate.ec.europa.eu/eac/mobility/systemLayers/5_FE/dist/mdex.html#/project/272256/view/0 [in English].

2. Botti, A., Parente, R. & Vesci, R. (Eds.) (2021). How to do business in digital era? A casebook. Salerno-Cracow: Cracow University of Economics. Retrieved from: https://ted.uek.krakow.pl/wp-content/uploads/2021/12/Casebook-31122021.pdf#page=38 [in English].

3. Magliocca, P. (Ed.) (2021). Doing business digitally. A textbook. Foggia-Cracow: Malopolska School of Public Administration, Cracow University of Economics. Retrieved from: https://ted.uek.krakow.pl/wp-content/uploads/2021/12/Textbook-31122021.pdf [in English].

4. Bila, S.O., Shevchenko, O.V. & Zhuk, V.I. (2011). Innovatsiini pidkhody do regionalnogo rozvytku v Ukraini [Innovative approaches to regional development in Ukraine]. (Ed. O.S. Bila). Kyiv: NISD [in Ukraine].

5. Yershova, O.L. & Bazhan, L.I. (2021). Shtuchnyi intelekt - tekhnologichna osnova tsyfrovoi transformatsii ekonomiky [Artificial intelligence is the technological basis of the digital transformation of the economy]. Statystyka Ukrainy. Novi informatsiini tekhnologii - Statistics of Ukraine. New information technologies, 3, 47-59 [in Ukraine].

6. Gotra, V.V. & Ignatko, M.I. (2017). Teoretychni osnovy upravlinnia innovatsiinym rozvytkom agropromyslovogo vyrobnytstva Ukrainy [Theoretical foundations of management of innovative development of agro-industrial production of Ukraine]. Naukovyi visnyk Mukachivskogo derzhavnogo universytetu - Scientific Bulletin of Mukachevo State University. Series: Economy, vol. 1, 16-21 [in Ukraine].

7. Dlugopolskyi, O. (2003). Klastema model rozvytku promyslovogo vyrobnytstva yak factor efektyvnykh strukturnykh reform (na prykladi Ternopilskoi oblasti [Cluster model of industrial production development as a factor of effective structural reforms (on the example of Ternopil region)]. Ekonomichnyi chasopys - XXI - Economic Journal - XXI, no. 3 [in Ukraine].

8. Zhydiak, O.P. (2013). Derzhavna pidtrymka innovatsiinoi dialnosti pidpryeymstv agrarnoi sfery [State support for innovative activities of agricultural enterprises]. Innovatsiina ekonomika - Innovative economy, no. 1, 80-83 [in Ukraine].

9. Zakharchenko, V.I., Korsikova, N.M. & Merkulova, M.M. (2012). Innovatsiinyi menedzhment: teoriia i praktyka v umovakh transformatsii ekonomiky [Innovative management: theory and practice in the conditions of economic transformations]. Kyiv: Center of educational literature [in Ukraine].

10. Kolishchyk, O.V. (2019). Organizatsiini formy innovatsiinoi infrastruktury v Ukraini [Organizational forms of innovative infrastructure in Ukraine]. Proceedings from: V Mizhnarodna naukovo-praktychna konferentsiia «Problemy formyvannia ta rozvytru innovatsiinoi infrastruktury» - V International science and practice conf «Problems of formation and development of innovative infrastructure» (pp. 125-126). Lviv. Retrieved from: http://elartu.tntu.eduua/bitstream/lib/28045/1/MarepianH % 20V % 20Mm: HapogHoi' % 20HayKOBO-npaKTHHHoi % 20KOH$epeH^п.pdf [in Ukraine].

11. Kraus, K.M., Kraus, N.M. & Goloborodko, O.P. (2019). Diagnostyka vplyvu R&D sektora vyshchoi osvity na innovatsii pidpryiemstva v Ukraini [Diagnostics of the influence of the R&D sector of higher education on the innovation of enterprises in Ukraine]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, no. 1. Retrieved from: http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=6817 [in Ukraine].

12. Kraus, K.M., Kraus, N.M. & Manzhura, O.V. (2019). Diagnostyka vplyvu doslidzhen ta innovatsiintkh rozrobok na transfer tekhnologii v Ukraini [Diagnostics of the impact of research and innovative development on technology transfer in Ukraine]. Efektyvna ekonomika - Efficient economy, no. 2. Retrieved from: http://www.economy.nayka.com.ua/? op=1&z=6873 [in Ukraine].

13. Kraus, K.M., Kraus, N.M. & Leonenko, P.M. (2018). Doslidzhennia i rozrobky u sektori vyshchoi osvity: globalni ta natsionalni tendetsii [Research and development in the higher education sector: global and national trends]. Naukovyi vasnyk Uzhgorodskogo natsionalnogo universytetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, vol. 17, p. 1, 140-144 [in Ukraine].