Система адміністрування антикризової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система адміністрування антикризової діяльності

Семен Нескородєв

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та менеджменту, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Анотація

Стаття присвячена розгляду сутності понять "управління" та "адміністрування" та їх відмінностей між собою. На основі детального аналізу змісту зазначених наукових категорій дається визначення терміну "адміністрування антикризової діяльності". Головним підсумком статті є виділення чотирьохрівневої системи адміністрування антикризової діяльності, яка використовується в українському законодавстві. Теоретичне обґрунтування сутності системи адміністрування антикризової діяльності є ключовим на шляху до вдосконалення антикризового управління.

Ключові слова: управління, адміністрування, криза, адміністрування антикризової діяльності. управління адміністрування антикризовий

Semyon Neskorodev

PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Economics and Management of Kharkiv National University named after V.N. Karazin

THE SYSTEM OF ADMINISTRATION OF ANTI-CRISIS ACTIVITIES

The article is devoted to the essence of the concepts of "management" and "administration" and their differences are highlighted. Based on a detailed analysis of the content of the above categories, a definition of the term "administration of anti-crisis activities" is given. The main result of the article is the allocation of a four-level system of administration of anti-crisis activities, which is used in Ukrainian legislation in the last stages of an enterprise crisis. The theoretical substantiation of the essence of the system of administration of anti-crisis activities is the key to improving anti-crisis management.

Keywords: management, administration, crisis, administration of anti-crisis activities.

Постановка проблеми. Сучасний стан вітчизняній економіки характеризуються кризовим станом внаслідок вторгнення Російської Федерації. Бойові дії на території України призвели до порушення звичайних економічних механізмів (припинення діяльності підприємств, безробіття, міграція, порушення платоспроможного попиту). У таких умовах поширюється актуальність ефективного антикризового управління та адміністрування антикризової діяльності. Підвищення цих видів управління може врятувати та покращити функціонування вітчизняних підприємств та захистити економіку крайні від хвилі взаємопов'язаних криз та банкрутств.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Значний внесок у розвиток теорії адміністрування та проектування систем адміністрування зробили чимало вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як В. Бакуменко, М. Бєсєдін, М. Войнаренко, І. Драган, Н. Гавкалова, О. Коваль, О. Костюк, Т. Кравцова, В. Круглов, Ю. Мазнева, В. Нагаєв, М. Петричко, В. Тимцуник та ін. У працях цих та інших науковців досліджується сутність поняття адміністрування, розкриваються його характерні ознаки, показано місце цього поняття в системі управління підприємством. Попри це, питання адміністрування антикризової діяльності потребують подальшого розкриття та уточнення. Теоретичне обґрунтування сутності адміністрування антикризової діяльності є одним з шляхів до вдосконалення управління підприємствами.

Поняття "адміністрування" як наукової категорії в рамках науки управління виникло порівняно недавно, в першій половині минулого століття. В той самий час зовсім не визначеним залишається поняття адміністрування антикризової діяльності. У сучасних умовах загострення економічного положення національної економіки з'являється справжня необхідність теоретичного осмислення цього поняття. Формування дієвого механізму адміністрування антикризової діяльності є складним та багатовимірним процесом, спрямованим на оновлення, удосконалення та адаптацію к складним умовам функціонування української економіки в умовах військового стану.

Мета статті - дослідження сутті поняття адміністрування антикризової діяльності та обґрунтування особливостей системи адміністрування антикризової діяльності з урахуванням національного законодавства України.

Виклад основного матеріалу. На кожному підприємстві будь-якого рівня має бути присутнім управлінська ланка, яка координує діяльність всього підприємства в цілому. Без таких фахівців неможливо належне функціонування жодної більш-менш великої організації. Згідно економічного словника адміністрування (англ. "administro" - керую, виконую) це управлінська діяльність керівників та органів управління, за якої головними важелями впливу є письмові й усні накази і розпорядження одноособових керівників, а також інструкції, постанови, рішення й укази різних осіб чи колективних органів (колегій, рад, президій, бюро, сесій, пленумів тощо) [4]. Іншими словами адміністрування це керівництво дорученою ділянкою завдяки застосуванню адміністративних методів управління. Часто адміністрування відносять до бюрократичного методу управління завдяки командуванню та обов'язковістю виконання.

Категорія "управління" ширше за поняттям "адміністрування", яке розглядається лише як функція управління. Адміністрування асоціюється з управлінської діяльністю посадових осіб, що має чітко регламентовані функції; уміння практично організувати виконавчо-розпорядчу та виробничу діяльність; стиль управління, за якого діяльність фокусується на процедурах і контролі правильного виконання розпоряджень. В розвитку менеджменту як науки був період, коли саме на подібних функціях управління акцентували увагу науковці. Так, у період 1920-1950гг. сформувалася адміністративна школа управління. Засновником цієї школи є Анрі Файоль (1841-1925), менеджер- практик, французький гірничий інженер, основоположник теорії управління. Цю школу менеджменту називають адміністративною з тієї причини, що її представники займали високі адміністративні посади. Наприклад, Файоль, якого вважають засновником менеджменту, 30 років був керуючим французького металургійного та гірничодобувного концерну. Коли він дійшов керівництва, підприємство перебувало на межі банкрутства. На момент відходу Файоля у відставку концерн перетворився на одне з найбільших і найефективніших підприємств [1,2,7].

Інший представник адміністративної школи управління - відомий німецький соціолог Макс Вебер. Більшість його робіт було написано на початку ХІХ ст. та присвячена розвитку теорії структур влади. Вчений описував діяльність організації з урахуванням відносин влади. Ним було розроблено тип ідеальної організації, яку він назвав бюрократією. Ідеальної організації у його поданні характерно чітке розподіл праці, ясно певна ієрархія, конкретні правила та інструкції, і навіть безособове управління з допомогою чіткого визначення посадових обов'язків. Вчений визнавав, що такої "ідеальної бюрократії" на практиці не існує, і вона скоріше є виборчою моделлю реального світу. В основі його теорії про те, як робота може виконуватися у великих колективах, лежить саме ця модель. Ця теорія є основою побудови багатьох великих сучасних організацій [1,2,7].

З позиції еволюції управління адміністрування розглядається як нижчий рівень управління відносно менеджменту та лідерства (вищий рівень управління). Різницю між менеджментом і адмініструванням можна зрозуміти на основі методів, що використовується кожним видом управлінні. В цілому методи менеджменту - це сукупність способів та прийомів впливу на колектив та окремих працівників з метою виконання місії та досягнення цілей організації. Методи менеджменту включають як економічні методи (систему способів впливу на виконавців за допомогою заробітної плати та преміювання, конкретного виміру витрат та результатів), психологічно-мотиваційних (систему способів впливу на виконавців за допомогою психології та мотивації) так і адміністративні методи [3,6].

У той сам час адміністрування використовує в основному адміністративні методи - методи прямої дії, які носять директивний характер обов'язків, заснований на дисципліні, відповідальності, владі, примусу. Адміністративні методи поділяють на організаційні та розпорядчі. Організаційні адміністративні методи включають:

- організаційне проектування - встановлення структури, штатного розкладу;

- регламентування - встановлення правил, обов'язкових до виконання;

- організаційне нормування - встановлення нормативів витрат ресурсів [3,6].

Таким, чином адміністрування - це контроль діяльності підприємства, окремих його підрозділів і одиниць персоналу на предмет належного виконання прав, обов'язків, правил, процедур, встановлених положеннями внутрішнього розпорядку організації. Даний процес здійснюють керівники, фахівці, виконавці управлінського апарату.

Повертаючись до теми статті, можна аналогічно провести різницю між антикризовим управлінням та антикризовим адмініструванням. Антикризове управління як комплекс заходів щодо впливу на підприємство щодо недопущення кризи та виходу з кризи ширша категорія ніж адміністрування антикризової діяльності. Антикризове управління має більш широкий та вільні арсенал з управління, користуючись у тому числі адміністративними командно- розпорядчими методами.

У той самий час криза підприємства посилює роль адміністративних методів, що пов'язано з різними причинами. По-перше, необхідністю прийняття оперативних рішень обов'язкових до виконання. Криза передбачає мобілізацію всіх ресурсів, виконання чітких антикризових заходів, які часто пов'язані з тимчасовими обмеженнями та потребують прискореної реалізації. Тому потрібна узгоджена і чітка робота всіх рівнів управління та трудового колективу.

По-друге, криза торкається дедалі більше інтересів різних економічних суб'єктів. Криза підприємства, особливо великого підприємства завжди пов'язана з конфліктом інтересом і зачіпає різні сторони. Тому необхідні чіткі правила та процедури узгодження інтересів на підставі рівних прав та об'єктивності.

По-третє, криза одного підприємства внаслідок коопераційних зв'язків та діючих господарських договорів з контрагентами може перекинутися на підприємства-партнерів. Загалом це може спричинити кризу галузі чи навіть кризи усієї економіки. Тому держава зацікавлена у регулюванні та недопущенні поширення кризи.

Таким чином, наявність великої кількості сторін, інтереси яких можуть бути порушені внаслідок кризи підприємства, а також загроза поширення кризи з іншого боку викликає необхідність адміністративного регулювання кризових підприємств. Держава за допомогою правових актів адмініструє антикризову діяльність.

Адміністрування антикризової діяльності можна визначити, як діяльність, яка регламентована законами та іншими правовими актами, спрямована на прийняття антикризових рішень та здійснення внутрішнього адміністрування підприємства під час кризи.

Держава приймає певні законодавчі акти, які допомагають регулювати конфлікти інтереси у вигляді обов'язкових процедур та норм до виконання та таким чином адмініструє антикризову діяльність. Основним нормативно- правовим актом, який регламентує адміністрування антикризової діяльності, є Кодекс України з процедур банкрутства [5]. Дія цього закону набирає чинності після звернення до суду чи боржника (кризового підприємства) чи інших зацікавлених осіб, чиї інтереси можуть бути порушені внаслідок втрати платоспроможності, кризи та банкрутства боржника. Кодекс України з процедур банкрутства встановлює правила поведінки які є обов'язковими для всіх учасників справи про банкрутство та складено таким чином, щоб справедливо врахувати інтереси всіх заінтересованих осіб.

Визначальною ознакою розвитку законодавства в економічної сфери, у демократичних країнах є його спрямованість на забезпечення законних прав та інтересів економічних осіб у відносинах між собою та з державою. Однією з найважливіших гарантій цього є чітка регламентація процедурного аспекту відносин між кризовим підприємством чи підприємством-банкрутом з кредиторами. Це, по-перше, забезпечує рівність зацікавлених осіб перед законом, адже до всіх застосовується однакова процедура, а, по-друге, існування законодавчо встановленої процедури є вихідною точкою для здійснення контролю, зокрема судового, за законністю адміністрування антикризової діяльності.

У законодавстві України поняття "адміністрування антикризової діяльності" не визначено, проте фактично застосовується з точки зору управлінської науки. У практичній площини зазначений термін полягає у здійсненні владних повноважень відповідно до законодавчо встановленого порядку та розуміється як нормативно визначена сукупність взаємопов'язаних дій, направлених щодо відновлення платоспроможності кризового підприємства або визнання його банкрутом. Таким чином, адміністрування антикризової діяльності реалізується через адміністративні процедури, які впорядковують діяльність усіх зацікавлених осіб в справі про банкрутство, та які є обов'язковими для виконання.

Для адміністрування антикризової діяльності держава по-перше, визначила коло осіб, інтереси яких можуть бути порушені і повинні бути враховані у разі відновлення платоспроможності кризового підприємства або визнання його банкрутом. У коло цих осіб входить: кредитори, трудовий колектив підприємства-боржника, власники підприємства-боржника.

Внаслідок великої кількості зацікавлених сторін, наявності арбітражного керуючого як адміністратора антикризових процедур створюється доволі складна система адміністрування антикризовою діяльністю. Загальна система адміністрування антикризової діяльності представлена на рисунку нижче. Вона складається з кількох рівнів.

Найвищий рівень адміністрування перебуває у компетенції Господарського суду, який розглядає справу, та на підставі цього виносить рішення стосовно кризового підприємства-боржника. Кінцевим органом який стежить за правильністю здійснення процедур банкрутства є суддя господарського суду, який веде справу про банкрутство.

Рис. 1. Система адміністрування антикризовою діяльністю в справі про банкрутство (складено автором згідно [5]).

Для адміністрування антикризової діяльності господарський суд призначає спеціальну особу - арбітражного керуючого, який представляє другий рівень адміністрування. Залежно від стадії кризи і відповідно стадії справи про банкрутство арбітражний керівник виступає у вигляді або розпорядника майна, або керуючого санацією або ліквідатора. Кожній посаді арбітражного керуючого відповідає набор адміністративних повноважень.

Згідно зі статтею 10 "Організація діяльності арбітражного керуючого" Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника [5].

Стаття 12 "Права та обов'язки арбітражного керуючого" регламентує права та обов'язки арбітражного керуючого. Серед основних обов'язків арбітражного керуючого наступні: неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; розкривати інформацію про фінансовий стан боржника та хід провадження у справі про банкрутство; вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту інтересів; надсилати до органів Національної поліції чи прокуратури повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку [5].

Арбітражний керуючий повинен забезпечити правильність дотримання правових норм, правильність проведення процедур санації чи ліквідації кризового підприємства, взаємодію всіх учасників справи про банкрутство, максимальний облік інтересів усіх сторін справи про банкрутство. У цій діяльності арбітражний керуючий має керуватися принципами об'єктивності. Саме тому адміністрування антикризової діяльності з моменту звернення до господарського суду жорстко детерміновано правовими нормами і має обов'язкову форму виконання для усіх зацікавлених осіб та учасників справи про банкрутство. На цій стадії кризи підприємства домінує адміністрування антикризової діяльності, а не антикризове управління.

Третій рівень управління представлений зборами кредиторів та комітетом кредиторів. Це колегіальні органи управління, які на підставі узгодження власних економічних інтересів ухвалюють рішення щодо кризового підприємства. Рішення комітету кредиторів є обов'язковими для арбітражного управляючого. Згідно з статтею 48 "Збори кредиторів та комітет кредиторів", учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів [5]. Збори кредиторів на яких приймаються рішення зацікавлених економічних суб'єктів щодо боржника є дієвим механізмом узгодження інтересів на будь-якої стадії антикризового управління.

І нарешті, останній рівень управління представлений керуючим органом кризового підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство. Керівний орган підприємства-боржника здійснює поточне управління кризовим підприємством.

Це загальна модель адміністрування антикризової діяльності. Залежно від процедури (розпорядження майном, санація чи ліквідація), яка приймається збором кредиторів відносно підприємства-боржника, модель може трансформуватися. Так, наприклад, у процедурі розпорядження майном, яка є підготовчою стадією до санації, арбітражний керуючий виступає в ролі розпорядника майна і не здійснює поточне оперативне управління кризовим підприємством, яке зберігається за органом управління кризового підприємства. У процедурі санації та ліквідації навпаки, орган управління кризовим підприємством зупиняє свої повноваження. Повноваження органу управління передаються керуючому санацією (арбітражному керуючому), крім повноважень, передбачених планом санації.

Висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки та пропозиції:

1. Адміністрування антикризової діяльності носить цілеспрямований характер діяльності уповноважених органів, що виявляється у забезпеченні досягнення цілей щодо відновлення платоспроможності кризового підприємства або визнання його банкрутства.

2. Адміністрування антикризової діяльності носить регламентований характер, виражений у наявності процесуальних та процедурних норм національного законодавством про банкрутство.

3. Адміністрування антикризової діяльності здійснюється на підставі та на виконання законодавчих норм з метою відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

4. Адміністрація антикризової діяльності згідно з чинним національним законодавством здійснюється у рамках чотирирівневої системи. Кожен рівень включає уповноважені органи, які мають адміністративно-владні повноваження в рамках чинного законодавства.

5. Адміністрування антикризової діяльності здійснюється з метою реалізації державного регулювання економічної сфери та недопущення розвитку кризових явищ в економіці.

Таким чином, розвинений зміст поняття "адміністрування антикризової діяльності", дає змогу чітко окреслити межі зазначеного поняття, та ідентифікувати його місце в системі антикризового управління підприємством.

Література

1. Баєва, О.В. Менеджмент і адміністрування: навч. посіб. Київ: Дії "Вид. дім "Персонал", 2017. - 326 с.

2. Бородіна О.А. Адміністративний менеджмент. Маріуполь: ПДТУ, 2015. - 84 с.

3. Герберт А. Адміністративна поведінка: Дослідження процесів прийняття рішень в організаціях, що виконують адміністративні функції. - Київ: АртЕк, 2001. - 378 с.

4. Завадський Й.С., Осовська Т.В., Юшкевич О.О. Економічний словник. Київ: Кондор, 2006. - 355 с.

5. Кодекс України з процедур банкрутства 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII: Закон України від 19.10.2017 р. № 2168-VIII. Відомості Верховної Ради. 2019. № 19, ст.74. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2597-19#Text.

6. Мескон М.Х. Основы менеджмента. - Москва: Дело, 1992. - 702 с.

7. Новиков Б.В. Основи адміністративного менеджменту. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 560 с.

8. References:

9. Ваєуа, O. V. (2017). Menedzhment і administruvannja [Management and administration]. Ki'i'v: DP "Vid. їііпі "Personal" [in Ukrainian].

10. Borodrna, O. A. (2015). Administrativnij menedzhment [Administrative management]. Mariupol': PDTU [in Ukrainian].

11. Gerbert, A. (2001). Administrativna povedinka: Doslidzhennja procesiv prijnjattja rishen' v organizacijah, shho vikonujut' administrativni funkci'i [Administrative behavior: A study of decisionmakingprocesses in organizations performing administrative functions]. - Kii'v: ArtEk [in Ukrainian].

12. Zavads'kij, J.S., Osovs'ka, T.V., Jushkevich, O.O. (2006). Ekonomichnij slovnik [Economic dictionary]. Kii'v: Kondor [in Ukrainian].

13. Zakon Ukrarni "Kodeks Ukrarni z procedur bankrutstva" [The Law of Ukraine "Code of Ukraine on Bankruptcy"]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2597-19#Text. [in Ukrainian].

14. Meskon, M. H. (1992). Osnovy menedzhmenta [Fundamentals of management]. Moskva: Delo [in Russian].

15. Novikov, B. V. (2004). Osnovi administrativnogo menedzhmentu [Fundamentals of administrative management]. Kriv: Centr navchal'no'i.' hteraturi [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru