Моніторинг вірогідності виникнення банкрутства як основа інноваційного розвитку підприємств портового господарства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний морський університет, Одеса, Україна

Моніторинг вірогідності виникнення банкрутства як основа інноваційного розвитку підприємств портового господарства

Н.В. Ярова

О.В. Воркунова

к. е. н., доценти

доценти кафедри «Економіка і фінанси»



Анотація

моніторинг управління вірогідність банкрутство

У статті розглядається моніторинг управління вірогідності виникнення банкрутства підприємств портового господарства. У ринкових умовах господарювання підприємства повинні бути впевнені в своїй надійності та економічній стабільності, в іншому випадку вони отримують ситуацію власної неплатоспроможності та мають ризик отримати статус банкрутства підприємства. У зв'язку з цим керівники підприємств, менеджери різних рівнів управління повинні проводити антикризову діагностику фінансового стану власного підприємства з метою уникнути можливого банкрутства, а при загрозі банкрутства вишукати можливості фінансового оздоровлення підприємства.

Разом з тим вони повинні вміти вчасно визначити несприятливий фінансовий стан підприємств-контрагентів на основі результатів проведеного фінансового аналізу і при необхідності скористатися своїм правом в судовому порядку застосувати процедури банкрутства до боржника.

Будь-яке підприємство, а значить, і економіка країни може розвиватися в безкризисному просторі лише за умови застосування комплексу заходів: безпомилкової постановки діагнозу їх стану, правильно прописаного плану вирішення питань фінансового оздоровлення і ефективного лікування в стихії ризикового бізнесу.

Актуальність теми статті пов'язана з тим, що виявлення та обґрунтування причин виникнення банкрутства на підприємствах портової галузі грає важливу роль в їх функціонуванні, а значить і в подальшому розвитку економіки України в цілому.

Стратегічне управління має являти собою свідоме управління етапами життєвого циклу підприємства та створення сприятливих тенденцій подальшого розвитку підприємства.

Ключові слова: моніторинг, підприємства портового господарства, вірогідність виникнення банкрутства.

Monitoring the probability of bankruptcy as a basis of innovative development of port enterprises

N.V. Yarovа, O.V. Vorkunova, Candidats of Economic Sciences, Associate Professors, Associate Professors of the Department «Economics and Finance»

Odessa National Maritime University, Odessa, Ukraine

Abstract

The article deals with monitoring the management of the probability of bankruptcy of port enterprises. In market conditions, enterprises must be confident in their reliability and economic stability, otherwise they get a situation of their own insolvency and have the risk of obtaining the status of bankruptcy of the enterprise. In this regard, the heads of enterprises, managers of different levels of management should carry out anti-crisis diagnostics of the financial condition of their own enterprise in order to avoid possible bankruptcy, and in the event of a threat of bankruptcy, find opportunities for the financial recovery of the enterprise.

At the same time, they should be able to timely determine the unfavorable financial condition of counterparty enterprises based on the results of the financial analysis and, if necessary, exercise their right to apply bankruptcy proceedings against the debtor in court.

Any enterprise, and hence the country's economy, can develop in a crisis-free space only if a set of measures is applied: an unmistakable diagnosis of their condition, a correctly prescribed plan for solving financial recovery issues and effective treatment in the elements of risky business.

Foreign experience shows that bankruptcy can be predicted 1.5-2 years before its obvious signs. It is possible to detect the initial signs of bankruptcy by forecasting the «price of the enterprise» in the short and long term.

The relevance of the topic of the article is due to the fact that the identification and justification of the causes of bankruptcy at the enterprises of the port industry plays an important role in their functioning, and hence in the further development of the Ukrainian economy as a whole.

The strategy of enterprise management should be defined as a qualitatively defined direction of enterprise development. It should characterize the way, the mechanism by which the company will be able to operate stably, maintaining or strengthening its financial position in a changing competitive environment, which provides a sufficient level of profitability.

Enterprise development strategies are based on enterprise life cycle theory. Knowing at what stage of the life cycle of the enterprise, the manager can assess the current conditions and prospects of the enterprise and on the basis of this information to develop strategies and tactics for further development of the enterprise.

Strategic management should provide for the repetition of stages of growth and sustainability of the life cycle of the enterprise, their alternation should be carried out in full accordance with the conditions of the internal and external environment of the enterprise.

Thus, strategic management should be a conscious management of the stages of the life cycle of the enterprise and the creation of favorable trends for further development of the enterprise. Tactical management steps are determined based on strategic goals.It is advisable to analyze the state of the enterprise since its inception or since the last restructuring. The financial analysis of the current state of the enterprises of the port industry is carried out in order to specify the position of the enterprise on the curve of its life cycle. Knowing the indicators of liquidity and profitability and the planned level of profit, determine the constraints imposed by the policy of enterprise development on short-term capital (the level of borrowing). If the company's management takes into account these limitations in its activities, it will be able to effectively manage the stages of the life cycle and alternate them in order to achieve ideal development.

Keywords: monitoring, portfacilities, probability of bankruptcy.



Постановка проблеми

Моніторинг управління вірогідності виникнення банкрутства підприємств портового господарства представляє собою сформовану структуру, яка займається постійним зібранням аналітичних даних та їх розрахунком показників про стан підприємства. Постійний та якісний контроль показників підприємства дозволяє у швидкому темпі виявити недоліки, а також проводити постійний аналіз змін показників. Недоліки у великій кількості породжують виникнення кризової ситуації на підприємстві і як наслідок виникнення його неплатоспроможності.

Проблема прогнозування кризової ситуації, зокрема банкрутства, займає особливе місце серед теоретичних і практичних проблем управління підприємствами. Україна є країною з економікою, що розвивається, що обумовлює нестабільність багатьох процесів та чинників. Для забезпечення дієздатності підприємства та діагностування можливих ризиків необхідне забезпечення управління ефективної аналітичної бази. Виявлення несприятливих тенденцій розвитку підприємства, прогнозування кризової ситуації та банкрутства знаходяться на першочерговому значенні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз досліджень та публікацій показує, що довкола тематики банкрутства підприємства зосереджена велика кількість наукових робіт, які пов'язані як з економічною, так і з юридичною сферою проблематики.

Зокрема, даній проблемі присвятили свої роботи такі вчені-економісти, як Э. Альтман, О.О. Терещенко, Є.М. Андрущак, О.Я. Базілінська, Д. Фулмер, І.О. Бланк, О.А. Бурбело, О.Л. Пластун, Л.В. Спрінгейт, Н.А. Голощапов, М.С. Лосєва, В.О. Подольська, В.П. Петренко, М.С. Лосєва, Л.С. Ситник та багато інших видатних науковців.

Термін «банкрутство» в економічній літературі має різні трактування.

О.О. Терещенко: «Банкрутство - це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк заявлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом» [12].

Н.А. Голощапов трактує банкрутство підприємства як неспроможність боржника платити за своїми зобов'язаннями, повернути борги в зв'язку із відсутністю у нього грошових коштів для сплати.

За І.О. Бланком, банкрутством є встановлена в судовому порядку фінансова неспроможність підприємства, тобто нездатність підприємства задовольнити в установлені строки пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги та виконати зобов'язання перед бюджетом [1; 2].

О.Л. Пластун трактує банкрутство як підсумковий результат глибокої фінансової кризи, що унеможливлює нормальну діяльність підприємства та робить його неплатоспроможним [8].

В.П. Петренко та М.С. Лосєва трактують термін банкрутство як плату за свободу вибору системою менеджменту підприємства стратегії і тактики його поведінки на ринку, розплату за управлінські помилки у стратегічному плануванні, хибні цілі і прийняті для їх досягнення рішення, наслідком чого повинно бути невідворотне включення механізму фінансового банкрутства - розорення боржника кредиторами [7].

Розмаїття часто протилежних наукових підходів щодо розуміння сутності банкрутства та його моніторингу першочергово зумовлює потребу дослідження основних засад розвитку даної категорії. Науковці по різному підходять до визначення досліджуваного поняття. Проте який має спільну основу, тобто наявність кризового стану підприємства яка була викликана у судовому провадженні.

Таким чином на основі цих трактувань можна визначити наступне пояснення даного поняття: банкрутство - це сукупність економічних та юридичних факторів, а також факторів зовнішнього та внутрішнього характеру які в свою чергу призвели до скрутного або нестабільного стану підприємства та неможливості його сплати за зобов'язаннями, як результат наявність кризи; факт наявності банкрутства підприємства може бути визнаний у судовому режимі пройшовши певний перелік процедур та перевірок.

У сучасній науці по-різному підходять до визначення поняття «банкрутство», визначаючи або лише одну проблематику виявлення, виділяючи лише окремі аспекти, або спираються лише на невелику їх кількість. Тому необхідність дослідження трактування та порівняння його з законодавчою базою є однією проблем науковців. Необхідно проводити дослідження різноманітних підходів сучасних науковців до трактування поняття «банкрутство», виділення загальних моментів, їх позитивних та негативних сторін та формулювання загального бачення та створення загальної проблематики. Бо неузгоджене трактування та однієї проблеми є причиною конфліктів. Що іноді приводить до необхідності переосмислення даного поняття, та узгодження поглядів.

Для встановлення фінансово-економічної стабільності підприємства науковцями проводиться процес аналізу, різні підходи якого за своєю суттю відрізняються між собою.

Мета дослідження. Тема моніторингу банкрутства підприємств портової діяльності в Україні є дуже актуальною, тому виникла об'єктивна необхідність застосування моніторингу банкрутства, створення адекватної сучасним завданням системи вивчення і управління складними процесами, включаючи неспроможність підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження

Для цього необхідно врахувати досвід багатьох зарубіжних країн в даній галузі. Наприклад, законодавство Великобританії розглядає боржника з точки зору дослідження можливості повернення грошей кредиторам. Наслідком оголошення про банкрутство підприємства є розпродаж його майна.

Законодавство Сполучених штатів Америки та Японії, навпаки, має на меті реабілітацію боржника всілякими дозволеними способами, включаючи надання йому певної допомоги. У Франції вважають за краще своєчасно попереджати банкрутство, а не лікувати його.

З 21 жовтня 2019 року в Україні почав діяти Кодекс України за процедурами банкрутства (Кодекс), в якому встановлені нові вимоги до відкриття провадження у справі про банкрутство [3].

У Кодексі встановлено судові процедури банкрутства для юридичних осіб:

Розпорядження майном.

Санація.

Ліквідація.

Розглянемо сутність кожної з процедур, дозволених Кодексом.

Розпорядження майном боржника

За загальним правилом, після порушення провадження у справі вводиться процедура розпорядження майном боржника вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Цю процедуру можна назвати перехідною, оскільки, з одного боку боржник продовжує здійснювати господарську діяльність, з іншого - діє мораторій і існують обмеження щодо майнових дій боржника.

Основною метою є вивчення майнового стану боржника та визначення можливості відновлення його платоспроможності. Також метою є захист інтересів кредиторів, для чого вводиться мораторій. Під час дії процедури розпорядження майном боржника заборонено задовольняти вимоги кредиторів, крім поточних кредиторів і виплат заробітної плати.

Для визначення обсягу заборгованості боржника оголошення про відкриття провадження по справі про банкрутство публікується на офіційному сайті судової влади України. З моменту публікації кредитори протягом 30 календарних днів повинні звернутися в господарський суд, який порушив провадження, з заявами кредиторських вимог до боржника. За результатами розгляду цих заяв складається і затверджується судом реєстру кредиторів боржника, який служить основним документом для визначення сум заборгованості і кількості голосів кожного кредитора.

Процедура розпорядження майном вводиться на строк до 170 календарних днів. На час дії процедури розпорядження майном призначається розпорядник майна - арбітражний керуючий. Він займається розглядом кредиторських заяв, веденням реєстру кредиторів, аналізом фінансово-господарської діяльності.

Органом, що представляє інтереси кредиторів в цій процедурі є комітет кредиторів, який утворюється в кількості до 7 осіб за рішенням загальних зборів кредиторів. Кредитор, що має 25 і більше відсотків голосів,автоматично включається до складу комітету кредиторів.

За результатами зовнішнього управління приймається рішення про перехід до однієї з наступних процедур санації або ліквідації.

Процедура санації боржника. Санація вводиться судом у разі, якщо є підстави вважати, що платоспроможність боржника може бути відновлена. Слід зауважити, що відновлення платоспроможності боржника є метою процедури банкрутства, решта процедури є похідними. Саме для відновлення платоспроможності та недопущення ліквідації підприємства вводиться спеціальний режим - процедура банкрутства.

У процедурі санації боржник разом з інвестором (у разі його наявності) з участю кредиторів розробляють план санації - основний документ процедури. Арбітражний керуючий повинен діяти згідно з планом санації.

Законом передбачено ряд процедур, з допомогою яких може бути заплановано відновлення платоспроможності боржника, серед яких:

збільшення статутного капіталу боржника;

продаж майна;

відчуження майна шляхом заміщення активів;

реструктуризація чи перепрофілювання виробництва;

відстрочення та/або розстрочення або прощення частини боргів;

виконання зобов'язань боржника третіми особами - в тому числі власником майна.

За результатами проведення процедури санації боржник або відновити платоспроможність, або (в 10 разі неможливості її відновлення) переходить до наступної процедури - ліквідації.

Цікавим заходом щодо відновлення платоспроможності боржника є можливість для власника майна на будь-якій стадії процедури санації або ліквідації вивести боржника з банкрутства шляхом задоволення вимог усіх кредиторів, включених до реєстру. Це також служить засобом захисту інтересів власника майна, оскільки дозволяє йому розрахуватися з боргами, не втрачаючи час і зберігши активи.

Визнання боржника банкрутом і перехід до ліквідаційної процедури здійснюється у випадку, коли встановлена неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та/або мирової угоди і погасити грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідаційна процедура запроваджується на строк до 12 місяців.

Після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом поточні кредитори мають право заявити свої вимоги для включення в реєстр кредиторів.

Особливості ліквідаційної процедури:

не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі за податками;

скасовуються всі арешти, накладені на майно боржника.

Під час ліквідаційної процедури здійснюється реалізація активів боржника з метою максимального задоволення вимог кредиторів. Реалізація активів здійснюється через процедуру аукціону в електронній торговій системі. Безпосередній продаж через організацію роздрібної торгівлі здійснюється в порядку виключення для малоцінних предметів чи товарів, які швидко псуються.

У випадку, якщо буде доведена вина в банкрутство засновників або керівника боржника, вони несуть субсидіарну відповідальність.

Законом встановлено черговість погашення вимог кредиторів:

перша черга: вимоги по заробітній платі (у тому числі арбітражного керуючого), судового збору, ви - трат на процедуру;

друга черга: вимоги фондів соціального страхування та виплати за заподіяну шкоду життю та здоров'ю громадян;

третя черга: вимоги щодо податків і вимоги державного резерву;

четверта черга: вимоги конкурсних кредиторів;

п'ята черга: повернення

внесків трудового колективу;

шоста черга: всі інші вимоги.

Основною проблемою підприємницької діяльності є формування та утримання життєдіяльності підприємства. Тобто втримання фінансової стабільності, платоспроможності, а також втримання конкурентних позицій в своїй ділянці ринку.

Життєдіяльність підприємства це складна структура, яку складно контролювати. В ній переплітаються між собою багато теоретичних та практичних аспектів, а також постійний моніторинг та аналіз динаміки діяльності підприємства. Погано побудований шлях налагодження стабільного стану підприємства, чи недобросовісне виконання своїх професійних функцій призводить до падіння життєдіяльності підприємства.

Виникає необхідність попередження заздалегідь негативних наслідків, бажано на етапах його зародження. Для цього науковці всього світу склали велику кількості методик та моделей, за допомогою яких можна оцінити фінансовий стан організацій та підприємств. Усі системи які створювались для аналізу діяльності підприємств мали за основу досвід багатьох підприємств у яких виникало така проблема.

Для проведення аналізу життєдіяльності компанії використовують моделі діагностики життєдіяльності. Основою для побудови усіх моделей аналізу стану банкрутства, та вірогідності його настання у найближчі роки, достатньо мати фінансову звітність підприємства за три роки. Варто відзначити що побудовані моделі та методи складені на досвіді закордонних підприємств, тому існує дуже велика вірогідність того що отримані дані підчас проведення аналізу будуть показувати недостовірні данні. Також слід відзначити що дані моделі були побудовані для економіки часу складання. Це також може призвести до неправильних результатів та висновків. Тому для більш раціональнішого та якіснішого аналізу слід розраховувати кілька моделей.

Через скрутне становище підприємств, та через нестабільність ринку даний аналіз слід проводити кожного року для отримання більш точних даних. Наявність достовірних методик оцінки фінансового стану важливо те тільки з погляду стабільності життєвого циклу, але й з огляду інвестиційної привабливості підприємства.

Існують багато різних причин які можуть призвести до виникнення кризових ситуацій, та скрутного фінансового стану підприємства. Одним з найважливіших вважається фактичне призупинення поточних платежів підприємства, а також явна неможливість поточних виплат та зобов'язань, у відповідності до поставлених вимог. Вважається що саме невчасне погашення або взагалі несплата платежів дає права відкриття судового провадження у справах стосовно порушення процедури банкрутства.

Основне значення для підприємства є недопущення його втрати в економічному ринку. Перш за все напрям іде на оздоровлення ринку, оздоровлення господарського середовища. Основним важелем підтримки для будь якого підприємства є підтримка державних органів. Проте якщо розглядати цю проблематику з іншої точки зору, тоді процедура банкрутства в державі може використовуватися для очищення ринку від неефективних суб'єктів господарської діяльності.

Фінансову звітність підприємства можна вважати за сучасний управлінський інструмент контролю за діяльністю. На основі фінансової звітності будується фінансовий моніторинг діяльності підприємства. Основний зміст якого спрямований на оперативний аналіз показників діяльності підприємства, та їх забезпечення. На основі отриманих фахівцям легше в оперативні строки реагувати на відхилення від норм, та раціонально приймати рішення на користь покращення діяльності підприємства.

Моніторинг - це система інформування про стан досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства, відхилення прогнозованих і планованих показників стану підприємства від заданих значень, розрахунок аналітичних показників аналізу й оцінки фінансового стану підприємства [6].

Моніторинг це управлінський інструмент прогнозування і коригування розвитку підприємства, а також проведення антикризового управління його діяльності.

Об'єктом моніторингу виступають фінансові результати підприємства, а також його діяльність. Процес моніторингу підприємства проводиться у постійному дослідженні змін зовнішнього середовища, а також впливу факторів на внутрішнє середовище підприємства та проходить адаптація до даних змін. Моніторинг виступає як ключовий етап при створенні бази зниження впливу наслідків та ризиків які загрожують діяльності, Мають негативний вплив на капітал підприємства, на його фінансовий стан, на його діяльність.

Зниження показників може виникнути через вплив багатьох факторів, це може свідчити про те що на підприємствах не створено надійної системи моніторингу, або вона проводилась некоректно.

Головною метою моніторингу постає виявлення усіх недолік які перешкоджають діяльності, а також знаходження шляхів для поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності. Увесь процес включає в себе перелік етапів:

визначення цілей моніторингу, та розробка показників, параметрів моніторингу, вибір засобів зібрання інформації;

побудова плану спостереження, та розподілення відповідальності;

спостереження та збір інформації відповідно до зазначених параметрів моніторингу, проводиться розрахунок показників діяльності;

проведення аналізу і оцінки параметрів на основі отриманої інформації, на даному етапі аналізуються тенденції зміни показників, оцінюються фактичні значення параметрів моніторингу;

розробка підготовчих рекомендацій з метою покращення результатів;

проведення контролю за виконанням запропонованих рекомендацій та формування інформації для подальшого спостережень та розрахунків.

Підприємство постійно стикається із процесами, які воно зможе контролювати та непідконтрольними процесами. Процес яких призводить до негативних та позитивних наслідків. Від того, як будуть вирішені ці проблеми, будуть відповідні наслідки.

Процес контролю повинен бути спрямований на подолання кризи, при цьому він не суперечить цілям підприємства. Треба не допускати кризових етапів, проте необхідно бути до них готовими, якщо правильно розпоряджатися своїми можливостями тоді вплив таких ситуаціях можна зробити «не надто болючими».

Управління операціями по запобіганню кризових ситуацій бувають різними. Ця різноманітність виявляється в системі та процесах управління, й особливо у механізмі управління. Всі вони будують власний стиль управління, який стимулює: професійну довіру, цілеспрямованість, чіткість, мотивацію ініціативи та самоорганізацію, пошук альтернативних рішень.

Для проведення такого управління розроблено ефективну систему діагностування проблеми банкрутства. На основі системи проводиться вирішення проблем правління компанією у кризовій ситуації. Всім цим повинні займатися кваліфіковані та досвідчені економісти та менеджери з досвідом антикризового управління.

Моніторинг антикризового управління складається з переліку певних етапів:

Діагностика фінансового стану підприємства.

Проведення моніторингу причинно-наслідкових зв'язків.

Моніторинг кризової ситуації, та прогнозування можливих напрямків розвитку.

Формування цілей та завдань для проведення антикризового управління.

Корегування антикризового управління з урахуванням отриманих результатів.

За результатами корегування вносяться певні зміни в роботу підприємства та увесь процес повторюється, починаючи з першого, якщо це доречно. На першому етапі важливим є діагностика фінансового стану підприємства; виявлення ознак кризового стану з врахуванням оцінювання зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування промислового підприємства; встановлення причинно-наслідкових зв'язків кризи та їх впливу на інвестиційну діяльність підприємства.

На наступному етапі прогнозування можливих напрямів і розвитку моніторинг дає можливість, на основі порівняння фактичних значень фінансових показників із плановими та нормативними, визначити масштаби впливу кризи на фінансовий стан підприємства. Крім того, на цьому етапі важливим є визначення напрямків впливу кризи на фінансовий стан підприємства, а також ідентифікація факторів, що безпосередньо впливають на обсяги кризового стану, та тих, що опосередковано можуть вплинути на діяльність підприємства.

Оцінювання першої групи чинників дає змогу визначити проблемні місця в діяльності підприємства, а другої - завчасно підготуватись до можливих ризикових ситуацій та відповідним чином здійснити коригування діяльності.

Оцінювання обсягів, причинно-наслідкових зв'язків кризи створює можливість сформувати цілі та задачі антикризового управління підприємством, відповідно до яких здійснюється коригування інвестиційної діяльності, а також зниження та нейтралізація фінансових ризиків та кризових ситуацій, які прямо чи опосередковано можуть вплинути на інвестиційну діяльність.

На цьому етапі важливим є видокремлення усієї низки ризиків, що впливають на господарську діяльність підприємства та їх врахування в процесі здійснення інвестиційної діяльності.

Стратегічні рішення, спрямовані на профілактику та подолання кризи, повинні бути прийняті і реалізовані на ранніх стадіях управління, коли процес руху до кризи ще не придбав кумулятивного характеру і тому ще не став незворотним.

Стратегія управління підприємством повинна визначатися як якісно певний напрям розвитку підприємства. Вона повинна характеризувати спосіб, механізм, за допомогою якого підприємство зможе стабільно функціонувати, зберігши або зміцнивши своє фінансове становище в умовах мінливого конкурентного середовища, яке передбачає достатній рівень рентабельності діяльності.

Стратегії розвитку підприємства засновані на теорії життєвого циклу підприємства. Знаючи, на якій стадії життєвого циклу знаходиться підприємство, керівник може оцінювати поточні умови і перспективи підприємства і на основі цієї інформації розробляти стратегію і тактику подальшого розвитку підприємства.

Стратегічне управління повинно передбачати багатократне повторення етапів росту і стійкості життєвого циклу підприємства, їх чергування повинно здійснюватися в повній відповідності з умовами внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства.



Висновки

Таким чином, стратегічне управління має являти собою свідоме управління етапами життєвого циклу підприємства та створення сприятливих тенденцій подальшого розвитку підприємства. Тактичні кроки управління визначаються, виходячи з поставлених стратегічних цілей.

Доцільно проводити аналіз стану підприємства з моменту його утворення або з моменту останньої реструктуризації. Фінансовий аналіз поточного стану підприємств портової галузі проводиться з метою конкретизації положення підприємства на кривій свого життєвого циклу. Знаючи показники ліквідності та рентабельності і планований рівень прибутку, визначаються обмеження, що накладаються політикою розвитку підприємства на короткостроковий капітал (рівень запозичень). Якщо керівництво підприємства врахує в своїй діяльності дані обмеження, воно зможе ефективно управляти стадіями життєвого циклу і чергувати їх з метою досягнення ідеального розвитку.



Список літератури

1. Бланк І.О., Ситник Г.В., Андрієць В.С. Управління фінансами підприємств: Підручник. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2017. 792 с. ISBN 978966-629-846-4.

2. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту. Вып. 3. Серія «Бібліотека фінансового менеджера». К.: Ника-Центр, 1999. 512 с.

3. Вступает в силу Кодекс Украины по процедурам банкротства. URL: https://dlf.ua/ru/vstupaet-v-silu-kodeks-ukrainy-po-protseduram-bankrotstva / (дата звернення: 22.01.2022).

4. Брижань І.А., Чевганова В.Я. Порівняння методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства. «Технологічний аудит та резерви виробництва». Экономика и управление предприятием. Полтава, 2015. № 4/5(24). С. 10-15.

5. Кіндрацька Г.І. Стратегічний менеджмент: навч. посіб. К.: Знання, 2010. 406 с.

6. Крайник О.П., Клепікова З.В. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. К.: Дакор. 2001. 260 с.

7. Лосєва М.С., Ревтюк Є.А., Петренко В.П. Процедура банкрутства - ефективний важіль примусового удосконалення систем управління суб'єктами господарювання. Полтава: Регіональні перспективи, 2000. 255 с.

8. Лупак Р.Л., Васильців Т.Г. Конкурентоспроможність підприємства: навч. посіб. Львів: Видавництво ЛКА, 2016. 484 с.

9. Пластун О.Л. Визначення сутності поняття «банкрутство» в сучасній науковій літературі. Житомир: Вісник Житомирського державного технологічного університету. 2005. 341 с.

10. Портер М. Конкурентна стратегія. Техніки аналізу галузей і конкурентів / пер. з англ. Н. Кошманенко. К.: Наш формат, 2020. 424 с.

11. Портер М. Стратегія конкуренції: Методика аналізу галузей і діяльності конкурентів / пер. з англ. А. Олійника та Р. Скільського. К.: Основи, 1998. 390 с.

12. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посіб. К.: КНЕУ, 2000. 412 с.

13. Чекаловець В.І., Меркт О.В. Формування стратегії розвитку морських торговельних портів у конкурентному середовищі. Стратегія економічного розвитку України. К.: КНЕУ. 2001. № 4. С. 134-140.

14. Ярова Н.В., Воркунова О.В., Хотєєва Н.В., Скліфос О.С. Основні напрямки вдосконалення методичних основ фінансового планування на підприємствах // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті: Зб. наук. праць. Одеса: ОНМУ, 2019. № 3 (68). С. 68-86.

15. Ярова Н.В., Воркунова О.В., Ліщенко В.С., Коцюбенко К.О. Забезпечення економічної безпеки на підприємствах морського транспорту. Розвиток методів управління та господарювання на транспорті: зб. наук. праць. Одеса: ОНМУ, 2020. № 3 (72). С. 43-61.

16. Ярова Н.В., Воркунова О.В., Коцюбенко К.О., Ліщенко В.С. Формування методичних положень підвищення конкурентоспроможності контейнерного терміналу на прикладі «ТІС-контейнерний» // Розвиток методів управління та господарювання на транспорті: Зб. наук. праць. Одеса: ОНМУ, 2020. № 1 (70). С. 71-85.

17. Yarоvаya N., Vоrkunova O., Ryabоvоlenko N. Development and calculation of tariffs port works and services // Зб. наук. пр. Дніпропетровський нац. універ. залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту». Вип. 12. Дніпро: Дніпропетр, 2016 С. 22-29. ISSN 2309-ІХ (Print) ISSN 2310-2438 (Online).

18. Yarovaya N.V., Vorkunova O.V., Khotyeyeva N.V. Economic assessment of the alternative energy sources implementation for port enterprises: Economic Annals-XXI. 2017. Vol. 166, Issue 7-8, P. 46-50. URL: http://soskin.info/en/ea/2017/166-7-8/Economic-Annals-contents-V166-09 (дата звернення: 22.01.2022).

19. Brooks D.J. What is security: Definition through knowledge categorisation // Security Journal. 2009. № 3. С. 229-239.

20. Selahattin I., Kitao S. Social Security Reforms: Benefit Claiming, Labor Force Participation, and Long-Run Sustainability: American Economic Journal: Macroeconomics. 2012. № 4. P. 96-127. DOI: 10.1257/mac.4.3.96.

21. Courtney C.C., Levine Ph.B. Recessions, Retirement and Social Security // American Economic Review. 2011. № 101. P. 23-28. DOI: 10.1257/ aer.101.3.23.

22. Lee H. Endress Chapter 3 - Scarcity, Security, and Sustainable Development: Sustainable Economic Development. Resources, Environment and Institutions. 2015. Р. 49-66. DOI: 10.1016/B978-0-12-800347-3.00003-0.Lang L.H.P., Stulz R.M., Walking R.A. Managerial performance, Tobin's Q, and the gains from successful tender offers: Journal of Financial Economics. 1989. № 1. Р. 137-154. DOI: 10.1016/0304-405X(89)90075-5.

23. Barnes P. Predicting UK takeover targets: Some methodological issues and an empirical study: Review of Quantitative Finance and Accounting. 1999. № 3. Р. 283-302. DOI: 10.1023/A:1008378900054.

24. Powell R.G., Yawson A. Are corporate restructuring events driven by common factors? Implications for takeover prediction // Journal of Business Finance & Accounting. 2007. № 7-8. Р. 1169-1192. DOI: 10.1111/j.1468-5957. 2007. 02028.x.



References

1. Blank, I.O., Sytnyk H.V., & Andriiets V.S. (2017). Upravlinnia fmansamy pidpryiemstv [Financial management of enterprises]. Kyiv: Kyiv. nats. torh.-ekon. un-t [in Ukraine].

2. Blank, I.O. (1999). Osnovy fmansovoho menedzhmentu [Fundamentals of financial management]. Kyiv: Nyka-Tsentr [in Ukraine].

3. Vstupaet v sylu Kodeks Ukraynb po protseduram bankrotstva [The Bankruptcy Procedure Code of Ukraine shall enter into force]. URL: https://dlf.ua/ru/vstupaet-v-silu-kodeks-ukrainy-po-protseduram-bankrotstva/ [in Russian].

4. Bryzhan, I.A., & Chevhanova, V.Ya. (2015). Porivniannia metodiv otsiniuvannia konkurentospromozhnosti pidpryiemstva [Comparison of methods for assessing the competitiveness of the enterprise]. «Tekhnolohichnyi audyt ta rezervy vyrobnytstva». Э^ттуМ y upravlenye predpryiatyem - «Technological audit and production reserves». Economics and enterprise management. Vol. 4/5(24), 10-15 [in Ukraine].

5. Kindratska, H.I. (2010). Stratehichnyi menedzhment [Strategic management]. Kyiv: Znannia [in Ukraine].

6. Krainyk, O.P., & Klepikova, Z.V. (2001). Finansovyi menedzhment [Financial management]. Kyiv: Dakor [in Ukraine].

7. Losieva, M.S., Revtiuk, Ye.A., & Petrenko, V.P. (2000). Protsedura bankrut- stva - efektyvnyi vazhil prymusovoho udoskonalennia system upravlinnia subiektamy hospodariuvannia [Bankruptcy proceedings are an effective lever for the forced improvement of business management systems ]. Poltava: Rehionalni perspektyvy [in Ukraine].

8. Lupak, R.L., & Vasyltsiv, T.H. (2016). Konkurentospromozhnist pidpryiemstva [Competitiveness of the enterprise]. Lviv: Vydavnytstvo LKA [in Ukraine].

9. Plastun, O.L. (2005). Vyznachennia sutnosti poniattia «bankrutstvo» v suchasnii naukovii literaturi [Defining the essence of the concept of «bankruptcy» in the modern scientific literature. Zhytomyr: Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu. [in Ukraine].

10. Porter, M. Competitive strategy. Techniques of analysis of industries and competitors. N. Koshmanenko (Ed.). Kyiv: Nash format.Porter, M. Competition strategy: Methods of analysis of industries and competitors. A. Oliinyka & R. Skilskoho (Ed.). Kyiv: Osnovy.

11. Tereshchenko O.O. (2019). Finansova sanatsiia ta bankrutstvo pidpryiemstv [Financial rehabilitation and bankruptcy of enterprises]. Kyiv: KNEU [in Ukraine].

12. Chekalovets, V.I., & Merkt, O.V. (2001). Formuvannia stratehii rozvytku morskykh torhovelnykh portiv u konkurentnomu seredovyshchi [Formation of a strategy for the development of sea trade ports in a competitive environment]. Stratehiia ekonomichnoho rozvytku Ukrainy - Strategy of economic development of Ukraine, 4, 134-140 [in Ukraine].

13. Iarova, N.V., Vorkunova, O.V., Khotieieva, N.V., & Sklifos, O.S. (2019). Osnovni napriamky vdoskonalennia metodychnykh osnov fmansovoho planuvannia na pidpryiemstvakh [The main directions of improvement of methodical bases of financial planning at the enterprises]. Rozvytok metodiv upravlinnia ta hospodariuvannia na transporti - Development of methods of management and a enterprenuership of transport, 3 (68), 68-86 [in Ukraine].

14. Iarova, N.V., Vorkunova, O.V., Lishchenko, V.S., & Kotsiubenko, K.O. (2020). Zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky na pidpryiemstvakh morskoho transportu. [Ensuring economic security in maritime transport enterprises]. Rozvytok metodiv upravlinnia ta hospodariuvannia na transporti - Development of methods of management and enterprenuership of transport, 3 (72), 43-61[in Ukraine].

15. Iarova, N.V., Vorkunova, O.V., Kotsiubenko, K.O., & Lishchenko, V.S. (2020). Formuvannia metodychnykh polozhen pidvyshchennia konkurentospromozhnosti konteinernoho terminalu na prykladi «TIS-konteinemyi» [Formation of methodical provisions of increase of competitiveness of the container terminal on an example «TIS-container»]. Rozvytok metodiv upravlinnia ta hospodariuvannia na transporti - Development of methods of management and enterprenuership of transport,1 (70), 71-85 [in Ukraine].

16. Yarovaya, N., Vorkunova, O. & Ryabovolenko, N. Development and calculation of tariffs port works and services: зб. наук. пр. Дніпропетровський нац. універ. залізничного транспорту ім. акад. В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту». Вип. 12. Дніпро: Дніпропетр, 2016 С. 22-29. ISSN2309- ІХ (Print) ISSN 2310-2438 (Online).

17. Yarovaya, N.V., Vorkunova, O.V. & Khotyeyeva, N.V. (2017). Economic assessment of the alternative energy sources implementation for port enterprises: Economic Annals-XXI. Vol. 166, Issue 7-8, P. 46-50. DOI: https://doi.org/10.21003/ea.V166-09.

18. Brooks D.J. What is security: Definition through knowledge categorisation // Security Journal. 2009. № 3. С. 229-239.Selahattin I., Kitao S. Social Security Reforms: Benefit Claiming, Labor Force Participation, and Long-Run Sustainability: American Economic Journal: Macroeconomics. 2012. № 4. P . 96-127. DOI: 10.1257/mac.4.3.96.

19. Courtney C.C. & Levine Ph.B. (2011). Recessions, Retirement and Social Security // American Economic Review. № 101. P. 23-28. DOI: 10.1257/ aer.101.3.23.

20. Lee H. Endress Chapter 3 - Scarcity, Security, and Sustainable Development: Sustainable Economic Development. Resources, Environment and Institutions. 2015. Р. 49-66. DOI: 10.1016/B978-0-12-800347-3.00003-0.

21. Lang, L.H.P., Stulz, R.M. & Walkling, R.A. (1989). Managerial performance, Tobin's Q, and the gains from successful tender offers: Journal of Financial Economics. № 1. Р. 137-154. DOI: 10.1016/0304-405X(89)90075-5.

22. Barnes, P. Predicting UK takeover targets: Some methodological issues and an empirical study: Review of Quantitative Finance and Accounting. 1999. № 3. Р. 283-302. DOI: 10.1023/A:1008378900054.

23. Powell, R.G. & Yawson, A. (2007). Are corporate restructuring events driven by common factors? Implications for takeover prediction // Journal of Business Finance & Accounting. № 7-8. Р. 1169-1192. DOI: 10.1111/j.1468-5957.2007.02028.x.

Размещено на Allbest.ru

...