Вимірювання ефективності операційної діяльності підприємства

Постановка проблеми. Питання підвищення ефективності операційної діяльності розглядається як ключове в аспекті конкурентоспроможності бізнесу. Ця проблема особливо актуальна за кризових умов в економіці, оскільки такі умови вимагають жорсткого скорочення витрат і забезпечення максимальної віддачі виробництва за мінімальних капіталовкладень. Зростання ефективності виробництва - основа підвищення прибутковості та виживання підприємства у конкурентній боротьбі, особливо у сучасних умовах різкого прискорення НТП. У довгостроковому плані основним чинником ефективності є інноваційні зміни у техніці та організації виробництва, які ведуть до зниження його витрат [2].

Для окремого підприємства потрібно розрізняти потенційну та реальну ефективність виробництва. Якщо рівень потенційної ефективності залежить від зовнішніх умов господарської діяльності (наявності трудових, сировинних, енергетичних ресурсів тощо) і, насамперед, від загального рівня науково-технічного розвитку країни, то реальна ефективність підприємства визначається, зокрема, рівнем управління та організації виробництва. Вона може зростати не тільки за рахунок зниження витрат виробництва в результаті організаційних чи технічних нововведень. Значним резервом реальної ефективності виробництва є поінформованість керівництва підприємства щодо нової техніки чи методів організації праці.

Від правильного вибору системи показників ефективності багато в чому залежить успіх заходів щодо її підвищення. Проблема полягає в тому, що для цілей управління ефективність повинна вимірюватися не одним, узагальнюючим або кількома окремими показниками, а системою взаємопов'язаних показників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Кожне підприємство, щоб вижити у ринковому конкурентному середовищі та розвиватися, мусить бути ефективним, тобто отримувати якомога більшу вигоду від своєї діяльності [1, с. 378]. Ефективна операційна діяльність підприємства сприяє задоволенню інтересів усіх зацікавлених груп: власників бізнесу, персоналу, держави, споживачів. Оскільки поняття ефективності діяльності підприємства є надзвичайно масштабним і неоднозначним, уявлення економістів-науковців про змістове наповнення цієї категорії дещо різняться. Так, наприклад, така група економістів, як Данюк В. М., Покропивний С. Ф., Кузьомко В. М. визначає, що сукупність показників ефективності операційної діяльності варто об'єднати у дві групи: узагальнюючі показники бізнесу та показники ефективності використання ресурсів [1, 5, 6]. Інша група авторів (Олексюк О. І., Гетьман О. О., Добрянська Н. А.) розглядає ефективність операційної діяльності в площині показників ефективності використання виробничих ресурсів і виробничих фондів (основних фондів, трудових ресурсів, оборотних фондів тощо) [2, 7, 8]. В третю групу входять автори, погляди яких на дане питання базуються на дослідженні факторів виробничої діяльності, які мають безпосередній вплив на рентабельність операційної діяльності підприємства [9]. Отже, для виконання завдань дослідження, потрібно побудувати таку систему показників ефективності операційної діяльності підприємства, яка ґрунтовніше характеризувала б основні параметри ефективності підприємства. Також варто відзначити, що роботи означених авторів присвячені в основному дослідженню ефективності підприємства загалом, а не власне його операційної діяльності. Поява нових форм організації операційної діяльності підприємств потребують вдосконалення підходів до класифікації видів ефективності операційної діяльності підприємства з метою підвищення якості її оцінювання та пошуку резервів зростання в практичній діяльності підприємств окремих галузей.

Метою статті є визначення та систематизація управлінських дій менеджерів підприємства, спрямованих на підвищення ефективності його операційної діяльності. Для цього ставляться задачі уточнити головні поняття, розробити систему показників для комплексної оцінки ефективності операційної діяльності підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Україна, хоча й повільно, але наполегливо наближається до рівня соціально- економічних показників країн ЄС. Так, за останні роки темпи росту автомобілізації склали більше 5 % за рік, що дозволило досягти рівня у 250 легкових авто на 1000 осіб населення. При цьому потрійне зростання продемонстрував ринок електромобілів та гібридів. На 1 січня 2021 року число зареєстрованих в Україні автомобілів склало 10,2 млн одиниць, з яких 8,8 млн легкових автомобілів [11].

На жаль, позитивна динаміка в кількісному вимірі перекреслюється низькою якістю цього великого автопарку, бо, за рахунок інтенсивного ввезення в країну вживаної техніки, середній вік легкових авто складає 22,7 років, в той час коли середньоєвропейська цифра на сьогодні дорівнює тільки 8,5 років. Старіння автопарку продовжується, тому що 39 % легкових автомобілів, зареєстрованих впродовж 2021 року, мали середній вік 8 років [11].

Зростаючий парк автомобілів «не першої свіжості» закономірно призвів до росту сегменту вітчизняної економіки, пов'язаної з технічним обслуговуванням (ТО), ремонтом та сервісом. Тільки в м. Київ на 1 січня 2021 року зареєстровано 403 суб'єкти господарської діяльності різних розмірів, форм власності та профілю діяльності у вказаній сфері.

Фахівці авторинку [11] визначають, що запекла боротьба за прибуток і клієнтів точиться у всіх прошарках цього сегменту, яка ще більше підігрівається за рахунок цінового демпінгу з боку малих форм бізнесу, працюючих в приватних гаражах та майстернях. Незважаючи на це явище, основна група клієнтів віддає перевагу великим станціям технічного обслуговування (СТО), де за одне відвідування можна зробити декілька видів робіт з ТО та необхідного, у разі потреби, ремонту. Факторами конкурентних переваг підприємств на цьому ринку є [11]:

¦ зручне місцерозташування підприємства;

¦ використання сучасного спеціалізованого обладнання відомих компаній;

¦ висока кваліфікація спеціалістів, особливо з діагностики та ремонту ходової частини автомобіля, електрообладнання, по кузовних ремонтах тощо;

¦ можливість придбати необхідні запчастини безпосередньо на СТО, а не шукати їх на стороні;

¦ введення дисконтної системи для постійних клієнтів тощо.

Не заперечуючи важливості вказаних факторів у забезпеченні підприємством конкурентних переваг, вирішальним фактором, на нашу думку, є ефективна діяльність менеджерів - майстрів-приймальників, змінних і контрольних майстрів, керівників функціональних підрозділів, тобто всіх, хто виконує функції планування, організації, координації та контролю на підприємстві.

Результативно вести перемовини з клієнтами, своєчасно виконувати необхідні дії щодо вирішення поточних і стратегічних виробничих завдань, комунікувати між собою та іншими зацікавленими особами, отримувати та передавати необхідну інформацію менеджери зможуть тільки у разі чіткого і системного уявлення про поточний стан підприємства та напрям змін, які відбуваються [3].

Таке уявлення дає низка показників ефективності, які, за ініціативи Р. Каплана і Д. Нортона, прийнято групувати по 4-х аспектах: аспект «клієнта», «внутрішніх бізнес-процесів», «інновацій і навчання» та аспект «фінанси» [4]. На нашу думку, внутрішні бізнес-процеси, серед яких організація менеджерами швидкого, якісного ТО та ремонту по всій номенклатурі цих послуг за помірними цінами - це те, що забезпечує прихильність клієнтів до конкретного підприємства, що забезпечить необхідну завантаженість і, відповідно, прибуток цьому суб'єкту підприємницької діяльності.

У своїй управлінській діяльності менеджери використовують як коротко-, так і середньо- і довгострокові показники ефективності [3]. Перелік рекомендованих короткострокових показників для вимірювання поточного стану підприємства наведений у табл. 1.

Таблиця 1. Короткострокові показники ефективності операційної діяльності підприємства по аспекту «внутрішні бізнес-процеси»

Джерело: складено авторами

Результативно вирішуючи повсякденні виробничі питання нормального функціонування підприємства, менеджери в той же час повинні своєчасно виявляти, аналізувати та реагувати на проблеми, які не вирішуються за один день або тиждень. Так, наприклад, актуальна проблема організації ТО електромобілів та гібридів потребує розробки реалізації відповідного комплексного плану, в якому повинні вирішуватися інвестиційні, кадрові, організаційні, технічні та інші нагальні питання.

Виявляти й аналізувати більш масштабні, ніж поточні, проблеми в роботі підприємств в середньо- та довгостроковій перспективі можуть відповідні індикатори ефективності.

Рекомендовані показники ефективності операційної діяльності підприємств з технічного обслуговування, ремонту та сервісу легкових автомобілів наведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Середньо- та довгострокові показники ефективності операційної діяльності підприємства

Джерело: складено авторами

1. Менеджмент персоналу: навч. посібник. Вид. 2-ге, без змін. За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха. К.: КНЕУ, 2006. 398 с.